Рішення № 140460571, 30.09.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 рокуСправа №160/24899/25Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіМаковської О.В.при секретарі судового засіданняДубовику Г.Е.за участі:прокурора - представника позивача - представника відповідача - представника третьої особи -Міщук Н.П Івашової Є.Ю. Концевого В.Р., Чикаренко О.О. Кострюкової Л.М.розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Керівника Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області Геника Віталія Миколайовича в інтересах держави в особі Департаменту соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської області до Дніпропетровської обласної державної адміністрації, третя особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство культури України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Керівника Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області Геника Віталія Миколайовича в інтересах держави в особі Департаменту соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської області до Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Вільногірської міської ради Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 21929734), яка полягає у не укладенні з Департаментом соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 23928609) в особі Відділу культури, туризму, національностей і релігій Департаменту соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської області (структурний підрозділ Департаменту соціально-гуманітарної політики, який не є юридичною особою) охоронного договору на об`єкт культурної спадщини - пам`ятку археології місцевого значення курган, охоронний номер 3134-Дп, що розташований на території Вільногірської міської територіальної громади Дніпропетровської області, с. Новоганнівка біля північно-західної околиці села, західніше дороги П`ятихатки - Лихівка, на умовах і в порядку, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.05.2024 №630);

- зобов`язати Вільногірську міську раду Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 21929734) протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Департаментом соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 23928609) в особі Відділу культури, туризму, національностей і релігій Департаменту соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської області (структурний підрозділ Департаменту соціально-гуманітарної політики, який не є юридичною особою) охоронний договір на об`єкт культурної спадщини - пам`ятку археології місцевого значення - курган, охоронний номер 3134-Дп, що розташований на території Вільногірської міської територіальної громади Дніпропетровської області, с. Новоганнівка біля північно-західної околиці села, західніше дороги П`ятихатки - Лихівка, на умовах і в порядку, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.05.2024 №630).

В обгрунтування позовних вимог вказано, що на території Дмитрівської сільської ради Верхньодніпровського району біля північно-західної околиці села, західніше дороги П`ятихатки-Лихівка знаходиться курган, який рішенням Дніпропетровського облвиконкому від 16.04.1987 за №180 взято на державний облік за обліковим номером 3134. Курган, охоронний № 3134-Дп, є автентичним об`єктом, що значною мірою зберіг свою форму, матеріально-технічну структуру та роль у навколишньому природному середовищі, а також є витвором зниклої цивілізації, є невідворотним джерелом знань про життя, матеріальну та духовну культуру давнього населення Степового Придніпров`я. Згідно з розробленим паспортом пам`ятки археології - кургану, охоронний №3134-Дп, власником пам`ятки культурної спадщини є держава, користувачем вказаної пам`ятки є Вільногірська міська територіальна громада. Органом охорони культурної спадщини, повноваження якого поширюються на територію розміщення відповідного об`єкта, є Департамент соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської області. Відомості про охоронний договір відсутні. У безпосередній близькості від кургану, охоронний № 3134-Дп, на тому ж орному полі, під час обстежень було виявлено та зафіксовано ще три археологічні об`єкти культурної спадщини - кургани (попередньо кургани №№ 3134/2, 3134/3, 3134/4). Наразі зазначені кургани проходять процедуру взяття на державний облік відповідно до законодавства. Таким чином, Вільногірська міська рада Дніпропетровської області, маючи законодавчо визначений обов`язок з укладення охоронного договору на пам`ятку археології, у порушення вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини, до цього часу не уклала охоронний договір на пам`ятку археології місцевого значення курган, охоронний номер 3134-Дп.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Від Вільногірської міської ради до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позову відмовити. Зазначено, що відповідно до наказу Міністерства культури та стратегічних комунікацій України від 06.11.2024р. №786 «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» за порядковим номером 406 додатку до наказу, пам`ятка археології Курган включена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України під охоронним №3134-Дп (далі Курган №3134-Дп). Курган №3134-Дп має місцезнаходження: Дніпропетровська область, Кам`янський район, Вільногірська міська територіальна громада, с.Новоганівка, біля північнозахідної околиці села, західніше дороги П`ятихатки Лихівка (за межами населеного пункту). Дніпропетровську обласну військову адміністрацію зобов`язано вчинити певні дії на виконання вказаного наказу (п.4), в тому числі, поінформувати власників об`єктів культурної спадщини або уповноважені ними органи про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (п.п.1 п.4); забезпечити розробку та затвердження відповідної документації з визначення меж та режимів використання території пам`яток (п.а) п.п.3 п.4). Курган №3134-Дп розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 1221084100:01:006:0028 площею 7,8353га, яка належить на праві приватної власності фізичній особі ОСОБА_1 (витяг з держреєстру речових прав додано Прокуратурою). Згідно з даними Державного земельного кадастру у відомостях про обмеження у використанні земельної ділянки з кадастровим номером 1221084100:01:006:0028, зазначено вид обмежень: зона охорони пам`ятки культурної спадщини, площа, на яку поширюється дія обмеження 0,1145га, строк дії безстроково (витяг з ДЗК додано Прокуратурою).

Від Жовтоводської окружної прокуратури до суду надійшла відповідь на відзив, в якій вказано, що оскільки курган з охоронним номером 3134-Дп, розташований в межах села Новоганнівка, тобто на території Вільногірської міської територіальної громади, тому саме Вільногірська міська рада Дніпропетровської області є користувачем вказаної пам`ятки археології. На замовлення Департаменту соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, як органу охорони культурної спадщини на відповідній території, 14.07.2025 Дніпропетровським обласним центром з охорони історико-культурних цінностей Дніпропетровської обласної державної адміністрації (далі - ДОЦОІКЦ) складений паспорт пам`ятки культурної спадщини (пам`ятка археології) місцевого значення Курган, охоронний №3134-Дп. Тобто, повноваження щодо укладання охоронних договорів органом охорони культурної спадщини вищого рівня делеговано структурному підрозділу виконавчого органу міської ради, яким в даному випадку є департамент соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської області в особі Відділу культури, туризму, національностей і релігій Департаменту соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської області (структурний підрозділ Департаменту соціально-гуманітарної політики, який не є юридичною особою), а користувачем пам`ятки є Вільногірська міська рада Дніпропетровської області. Таким чином, Вільногірська міська рада Дніпропетровської області, будучи належним користувачем пам`ятки, маючи законодавчо визначений обов`язок з укладення охоронного договору на пам`ятку археології розташованої на її території, у порушення вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини , до цього часу не уклала охоронний договір на пам`ятку археології місцевого значення курган охоронний номер 3134-Дп, що розташований на території Вільногірської міської територіальної громади Дніпропетровської області, с. Новоганнівка біля північнозахідної околиці села, західніше дороги П`ятихатки - Лихівка, на умовах і в порядку, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.05.2024 №630). Отже, з наведених норм вбачається, що належним суб`єктом владних повноважень, з яким Вільногірська міська рада Дніпропетровської області як користувач пам`ятки археології зобов`язана укласти охоронний договір, є Департамент соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської області в особі Відділу культури, туризму, національностей і релігій Департаменту соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської області.

Від Департаменту соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської області до суду надійшло клопотання про заміну неналежної сторони, в якій просить:

-замінити неналежного відповідача у справі Вільногірську міську раду Дніпропетровської області на належного відповідача ОСОБА_1 ;

-замінити неналежного позивача у справі Департамент соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської області на належного позивача - Управління культури, туризму, національностей і релігій Дніпропетровської обласної військової адміністрації;

-прийняти до розгляду позовні вимоги в наступній редакції, а саме:

- визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), власника земельної ділянки з кадастровим номером 1221084100:01:006:0028, на якій розташований об`єкт культурної спадщини, яка полягає у не укладенні з Управлінням культури, туризму, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 38530952, місцезнаходження: 49044, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Ливарна, 10) охоронного договору на об`єкт культурної спадщини - пам`ятка археології місцевого значення - курган, охоронний номер 3134-Дп, що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 1221084100:01:006:0028 в межах адміністративної території Вільногірської міської територіальної громади Кам`янського району Дніпропетровської області, с. Новоганнівка біля північно-західної околиці села, західніше дороги П`ятихатки - Лихівка, на умовах і в порядку, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.05.2024 №630);

- зобов`язати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), власника земельної ділянки з кадастровим номером 1221084100:01:006:0028, на якій розташований об`єкт культурної спадщини, протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Управлінням культури, туризму, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 38530952, місцезнаходження: 49044, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Ливарна, 10) охоронний договір на об`єкт культурної спадщини - пам`ятка археології місцевого значення - курган, охоронний номер 3134-Дп, що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 1221084100:01:006:0028 в межах адміністративної території Вільногірської міської територіальної громади Кам`янського району Дніпропетровської області, с. Новоганнівка біля північнозахідної околиці села, західніше дороги П`ятихатки - Лихівка, на умовах і в порядку, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.05.2024 №630).

Дана заява обгрунтована тим, що згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 28.08.2025 року № 441316008, долученою прокуратурою до позовної заяви, зареєстровано право власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 1221084100:01:006:0028, площею 7,8353 га на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 08.11.2024 року. Відповідно до ст. 25 Закону України «Про охорону культурної спадщини» юридичні та фізичні особи, у користуванні яких перебувають пам`ятки, відповідають за їхню збереженість і зобов`язані дотримувати вимог органів охорони культурної спадщини. Юридичні та фізичні особи зобов`язані забезпечити збереженість пам`яток на землях, якими вони користуються, та укладати з органами охорони культурної спадщини охоронні договори. Правовий аналіз зазначених вище обставин дає підстави для висновку, що Вільногірська міська рада Дніпропетровської області не є користувачем пам`ятки археології місцевого значення - кургану, № 3134-Дп та саме на ОСОБА_1 , як на власника земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка археології, покладається обов`язок укладення охоронного договору. Належним відповідачем у справі відповідно до п. 18 Порядку є власниця земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка археології - курган № 3134-Дп, фізична особа ОСОБА_1 .

Також у заяві вказано, що згідно з п. 15 Порядку у разі коли пам`ятка, щойно виявлений об`єкт культурної спадщини чи її (його) частина перебувають у державній власності та передані до сфери управління райдержадміністрації (військової адміністрації) або належать до комунальної власності відповідної територіальної громади, охоронний договір укладається з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органом охорони культурної спадщини обласної, Київської та Севастопольської міської держадміністрації (військової адміністрації). Враховуючи, що пам`ятка археології в силу закону може перебувати виключно в державній власності, а ДСГП як виконавчий орган Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, не наділений повноваженнями щодо управління майном державної власності та не є відповідним органом охорони культурної спадщини, з яким слід укладати охоронні договори на пам`ятки, що перебувають в державній власності, ДСГП в особі відділу культури, туризму, національностей і релігій Департаменту соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської області не є належним суб`єктом, з яким власник земельної ділянки зобов`язаний укласти охоронний договір. Враховуючи, що в силу закону пам`ятка археології - курган №3134-ДП, перебуває в державній власності та в сфері управління райдержадміністрації, за таких обставин, на підставі п. 15 Порядку, охоронний договір укладається з органом охорони культурної спадщини обласної держадміністрації (військової адміністрації) як з відповідним органом охорони культурної спадщини. Отже, належним позивачем у справі має бути Управління культури, туризму, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації.

Від Вільногірської міської ради до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив прокуратури, в яких вказано, що прокуратурою у даній справі не доведено факт (який підлягає доказуванню у цьому спорі) наявності законних підстав для зобов`язання Вільногірської міської ради Дніпропетровської області вчинити певні дії, зокрема, зобов`язання укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір на об`єкт культурної спадщини - пам`ятку археології місцевого значення - курган, охоронний номер 3134-Дп.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 подальший розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 12.11.2025.

Від Жовтоводської окружної прокуратури до суду надійшли письмові пояснення щодо клопотання Департаменту соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської області про заміну неналежної сторони, в яких зазначено, що належним суб`єктом владних повноважень, з яким Вільногірська міська рада Дніпропетровської області як користувач пам`ятки археології зобов`язана укласти охоронний договір, є Департамент соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської області в особі Відділу культури, туризму, національностей і релігій Департаменту соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської області.

В підготовче засідання 12.11.2025 сторони з`явились. За клопотанням представника позивача розгляд справи відкладено на 26.11.2025.

Від Департаменту соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської області до суду надійшли заперечення на письмові пояснення Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області щодо клопотання Департаменту соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, в яких зазначено, що прокуратурою неповно встановлені обставини справи, не прийняті до уваги норми законодавства, що регламентують правовідносини у сфері укладення охоронних договорів, отже неправильно встановлені сторони охоронного договору та як наслідок сторони у справі, у зв`язку із чим позов Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області є необґрунтованим та безпідставним в частині визначення органу в особі якого прокурор звертається із даною позовною заявою та визначення особи, яка має бути відповідачем у справі.

Від Вільногірської міської ради до суду надійшли пояснення стосовно клопотання про заміну неналежної сторони, в яких вказано, що документами наданими до справи та письмовими поясненнями сторін підтверджується, що пам`ятка археології Курган №3134-Дп перебуває у державній власності, в силу закону у сфері управління місцевої державної адміністрації та розміщена в межах земельної ділянки приватної власності громадянки ОСОБА_1 , отже дані суб`єкти і повинні виконати обов`язок щодо укладення охоронного договору як користувач та уповноважена власником пам`ятки особа.

В підготовче засідання 26.11.2025 сторони з`явились. Щодо клопотання про заміну неналежної сторони учасники справи надали свої пояснення. Розгляд справи відкладено на 12.12.2025 для підготовки заперечень на клопотання представника позивача.

Від прокурора надійшло пояснення щодо уточнення даних про внесення змін до паспорту пам`ятки, в якому вказано, що у зв`язку із необхідністю уточнення вказаних обставин, ініційованих під час судового розгляду справи № 160/24899/25 Департаментом соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради, обласною прокуратурою скеровано до Дніпропетровського обласного центру з охорони історико-культурних цінностей Дніпропетровської обласної державної адміністрації лист про надання інформації про внесення змін до Паспорту пам`ятки археології з охоронним номером 3134-Дп (коли та на якій підставі внесені такі зміни).

В підготовче засідання 12.12.2025 сторони з`явились. Розгляд справи відкладено на 12.01.2026 у зв`язку із збоями в роботі підсистеми ВКЗ, що підтверджується Актом про технічний збій в ході фіксування судового засідання, який міститься в матеріалах справи.

Від Жовтоводської окружної прокуратури до суду надійшла заява про заміну неналежного відповідача, в якій прокурор просить:

-замінити відповідача у справі №160/24899/25 Вільногірську міську раду Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 21929734, вул. Варена Віктора, 15, м. Вільногірськ Кам`янського району Дніпропетровської області, 51700) на належного відповідача Дніпропетровську обласну державну адміністрацію обласну військову адміністрацію (код ЄДРПОУ 00022467, проспект Олександра Поля, 1, м. Дніпро, 49101).

Заява обгрунтована тим, що ознайомившись з доводами відповідача викладених у відзиві, з`ясовано, що під час судового розгляду даної справи суду надано змінений паспорт пам`ятки культурної спадщини «Курган з обліковим номером 3134-Дп» в частині визначення належного користувача (власника) земельної ділянки (п. 7 паспорта). Так, згідно з новою редакцією п. 7 паспорту «користувачі (власники) земельних ділянок на території пам`яток» вказано, що «Територія пам`ятки визначена у пункті 11 цього Паспорту. Згідно з статтею 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини», землі, на яких розташовані пам`ятки археології перебувають у державній власності або вилучаються (викуповуються) у державну власність в установленому законом порядку». Натомість, на замовлення Департаменту соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 23928609) як органу охорони культурної спадщини на відповідній території, 14.07.2025 Дніпропетровським обласним центром з охорони історико-культурних цінностей Дніпропетровської обласної державної адміністрації (далі - ДОЦОІКЦ) складений паспорт пам`ятки культурної спадщини (пам`ятка археології) місцевого значення Курган, охоронний №3134-Дп. Згідно з розробленим паспортом пам`ятки археології - кургану, охоронний №3134-Дп, власником пам`ятки культурної спадщини є держава, користувачем вказаної пам`ятки є Вільногірська міська територіальна громада. Органом охорони культурної спадщини, повноваження якого поширюються на територію розміщення відповідного об`єкта, є Департамент соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської області. Відомості про охоронний договір відсутні. У безпосередній близькості від кургану, охоронний № 3134-Дп, на тому ж орному полі, під час обстежень було виявлено та зафіксовано ще три археологічні об`єкти культурної спадщини - кургани (попередньо кургани №№ 3134/2, 3134/3, 3134/4). Наразі зазначені кургани проходять процедуру взяття на державний облік відповідно до законодавства. Ознайомившись з доводами відповідача, обласною прокуратурою, з метою всебічного та повного розгляду вказаної судової справи, скеровано запит на адресу директора Дніпропетровського обласного центру з охорони історико культурних цінностей щодо отримання відомостей про правові підстави та обгрунтування необхідності внесення змін до паспорта пам`ятки культурної спадщини «Курган з обліковим номером 3134-Дп» в частині визначення належного користувача (власника) земельної ділянки (п. 7 паспорта). Листом Дніпропетровського обласного центру з охорони історико культурних цінностей від 18.12.2025 № 609/1 обласну прокуратуру повідомлено, що у 2025 році ДОЦОІКЦ розроблялась облікова документація Пам`ятки паспорт пам`ятки культурної спадщини (пам`ятка археології), відповідно до Порядку обліку, в редакції наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 01.03.2024 № 158, якою затверджено і оновлені форми облікової документації. Пункт 7 Паспорту для пам`яток археології акцентується не на користувачах пам`яток (як в попередній формі і у формі для інших видів пам`яток), а на користувачах (власниках) земельних ділянок на території пам`ятки. У першому варіанті складеного Паспорту Пам`ятки, зазначено у пункті 7 користувачем Вільногірську міську територіальну громаду виходячи з положень Закону України «Про охорону культурної спадщини». Враховуючи лист департаменту соціально гуманітарної політики Вільногірської міської ради від 07.10.2025 № 5430/02-45/25-11.1 в процесі надання послуг за договором між ДОЦОІКЦ та ДСГП, відомості у пункті 7 Паспорту Пам`ятки були відкориговані відповідно до норм Закону України «Про охорону культурної спадщини» в частині форми власності на землю під пам`ятками археології. На момент звернення до суду із вказаним позовом, окружній прокуратурі ці обставини не були відомі, зокрема у зв`язку з тим, що лише 19.11.2025 за вих. № 572/1 Дніпропетровський обласний центр з охорони історико культурних цінностей надіслав директору департаменту соціально гуманітарної політики Вільногірської міської ради нову редакцію паспорту пам`ятки археології місцевого значення Курган, охоронний № 3134-Дп, який було занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України згідно Наказу Міністерства культури та стратегічних комунікацій України від 06.11.2024 № 786. Згідно з розробленим паспортом пам`ятки археології - кургану, охоронний №3134-Дп, власником пам`ятки культурної спадщини є держава, користувачем вказаної пам`ятки є Вільногірська міська територіальна громада. Органом охорони культурної спадщини, повноваження якого поширюються на територію розміщення відповідного об`єкта, є Департамент соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської області. Відомості про охоронний договір відсутні. Таким чином, у справі виникла необхідність заміни неналежного відповідача згідно наведених обставин.

В підготовче засідання 12.01.2026 сторони з`явились. Прокурором надано пояснення щодо клопотання про заміну відповідача. Розгляд клопотання про заміну сторони відкладено на 21.01.2026 для ознайомлення з додатковими поясненнями.

Підготовче засідання 21.01.2026 не відбулось у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги у місті Дніпро та відкладено на 28.01.2026.

Від прокурора надійшли до суду пояснення, в яких сказано, що належним суб`єктом владних повноважень, з яким користувач пам`ятки археології зобов`язаний укласти охоронний договір, є Департамент соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської області в особі Відділу культури, туризму, національностей і релігій Департаменту соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської області. Таким чином, виконавчий орган місцевого самоврядування у спірних правовідносинах може бути стороною охоронного договору на пам`ятку археології, оскільки йому делеговано такі повноважень державою (органом державної влади).

В підготовче засідання 28.01.2026 сторони не з`явились. Розгляд справи відкладено на 18.02.2026.

Від Жовтоводської окружної прокуратури до суду надійшло клопотання про заміну неналежного відповідача, а саме:

-замінити відповідача у справі № 160/24899/25 Вільногірську міську раду Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 21929734, вул. Варена Віктора, 15, м. Вільногірськ Кам`янського району Дніпропетровської області, 51700) на належного відповідача Дніпропетровську обласну державну адміністрацію обласну військову адміністрацію (код ЄДРПОУ 00022467, проспект Олександра Поля, 1, м. Дніпро, 49101).

Також від Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області до суду надійшло клопотання про зміну предмету позову, в якій заявник просить:

-прийняти заяву про зміну предмету позову у даній справі;

-визнати протиправною бездіяльність Дніпропетровської обласної державної адміністрації обласної військової адміністрації (код ЄДРПОУ 00022467), яка полягає у не укладенні з Департаментом соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 23928609) охоронного договору на об`єкт культурної спадщини - пам`ятку археології місцевого значення курган, охоронний номер 3134-Дп, що розташований на території Вільногірської міської територіальної громади Дніпропетровської області, с. Новоганнівка біля північно-західної околиці села, західніше дороги П`ятихатки - Лихівка, на умовах і в порядку, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.05.2024 №630);

-зобов`язати Дніпропетровську обласну державну адміністрацію обласну військову адміністрацію (код ЄДРПОУ 00022467) протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Департаментом соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 23928609) охоронний договір на об`єкт культурної спадщини - пам`ятку археології місцевого значення - курган, охоронний номер 3134-Дп, що розташований на території Вільногірської міської територіальної громади Дніпропетровської області, с. Новоганнівка біля північно-західної околиці села, західніше дороги П`ятихатки - Лихівка, на умовах і в порядку, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.05.2024 №630).

Від Департаменту соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської області до суду надійшли додаткові пояснення у справі, в якій заявник просить:

- у задоволенні заяв Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області про заміну відповідача у справі на належного Дніпропетровську обласну державну адміністрацію - обласну військову адміністрацію, про зміну предмету позову відмовити;

- клопотання ДСГП щодо заміни неналежних сторін у справі, а саме: заміни неналежного позивача - Департамент соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської області на належного - Управління культури, туризму, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації, та неналежного відповідача на належного ОСОБА_1 , задовольнити.

В обгрунтування зазначено, що відповідним органом охорони культурної спадщини, стороною охоронного договору та органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є орган охорони культурної спадщини обласної держадміністрації (військової адміністрації). З огляду на зазначене вище, охоронний договір на спірну пам`ятку археології має укладатися власником земельної ділянки з Управлінням культури, туризму, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації як з відповідним органом культурної спадщини. Жовтоводська окружна прокуратура Дніпропетровської області дійшла хибного висновку про залучення Дніпропетровської обласної державної адміністрації як відповідача, оскільки цей орган повинен виступати саме позивачем у даній справі, а відповідачем, на підставі п.18 Порядку укладення охоронних договорів, фактичний власник земельної ділянки під курганом, оскільки курган як об`єкт хоча і перебуває в державній власності, проте земельна ділянка не вилучена (не викуплена) в державну власність у встановленому законом порядку.

Від Вільногірської міської ради до суду надійшли пояснення стосовно клопотань заявника Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області в яких зазначено, що оскільки до компетенції виконавчого органу місцевого самоврядування закон не відносить повноваження щодо охорони пам`яток археології, а орган охорони культурної спадщини вищого рівня не може делегувати такі повноваження всупереч ч.5 ст.3 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та пп. 5 п. «б» ст.31, пп.10 п.«б» ст.32 Закону України «Про місцеве самоврядування», Наказ Управління культури, туризму, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 31.10.2024р. №59 «Про делегування повноважень» не може застосовуватись у правовідношеннях щодо охорони пам`ятки археології Курган №3134-Дп.

В підготовче засідання 18.02.2026 сторони з`явились. Суд ухвалив задовольнити клопотання про заміну предмету позову. Щодо клопотання Департаменту соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради про заміну неналежної сторони відмовити. Клопотання прокурора про заміну відповідача задовольнити. Замінити неналежного відповідача у справі Вільногірську міську раду на належного Дніпропетровську обласну військову адміністрацію. Розгляд справи розпочати спочатку. Підготовче засідання призначити на 11.03.2026.

В підготовче засідання 11.03.2026 сторони з`явились. За клопотанням представника відповідача розгляд справи відкладено на 08.04.2026.

Від Департаменту соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради до суду надійшло заява про залишення позову без розгляду, оскільки у Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області відсутні підстави для представництва інтересів держави в особі Департаменту соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, прокуратурою в позові не вірно визначено суб`єктний склад охоронних договорів на пам`ятки археології, та, як наслідок, не вірно визначені сторони у справі, отже поданий прокуратурою позов є необґрунтованим та безпідставним.

Від Дніпропетровської обласної державної адміністрації до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить у задоволенні позову відмовити. В обгрунтування зазначено, що у спірних правовідносинах відсутній належний суб`єкт, який здійснює повноваження власника від імені держави, що виключає можливість покладення відвідних обов`язків на Облдержадміністрацію. Неправильне ототожнення власника земельної ділянки та власника пам`ятки археології призводить до безпідставного визначення суб`єкта, на якого покладається обов`язок укладення охоронного договору. Статтею 23 Закону України Про охорону культурної спадщини передбачено, що усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом культурної спадщини охоронний договір. Тобто, обов`язок укласти охоронний договір виникає лише у власника пам`ятки археології, який може не співпадати з власником чи користувачем земельної ділянки, на якій розміщена пам`ятка археології. Якщо пам`ятка археології перебуває та може перебувати виключно у державній власності (не належить до полів давніх битв), то укладення охоронного договору здійснюється уповноваженим державним органом від імені держави, незалежно від того, хто є власником чи користувачем земельної ділянки. Жодна із заяв прокурора, у порушення норм процесуального законодавства, не містить належних та допустимих доказів того, що власником пам`ятки археології кургану, охоронний № 3134-Дп є Дніпропетровська обласна державна (військова) адміністрація. Посилання на Наказ Міністерства культури та стратегічних комунікацій України від 06.11.2024 № 786 Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України лише підтверджує той факт, що Облдержадміністрація здійснює повноваження органу охорони культурної спадщини на території Дніпропетровської області, але не наділена правом власності на пам`ятку археології курган. Оскільки, як випливає з обставин цієї справи та наведених приписів законодавства щодо реалізації повноважень органів охорони культурної спадщини, функції захисту інтересів держави, про які йде мова у позовній заяві прокуратури, належать до компетенції Управління культури, туризму, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної (військової) адміністрації, а не Департаменту соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, то право на звернення до суду відповідно до статті 23 Закону України Про прокуратуру, статті 131-1 Конституції України, статті 53 КАС України у прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської області в даній справі відсутнє.

В підготовче засідання 08.04.2026 сторони з`явились. За клопотанням прокурора розгляд справи відкладено на 15.04.2026 для підготовки відповіді на відзив.

Від прокурора надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено про необґрунтованість доводів Дніпропетровської ОДА щодо відсутності у Департаменту соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради повноважень як органу охорони культурної спадщини відносно предмету даної справи.

Від прокурора до суду надійшли заперечення на клопотання Департаменту про залишення позову прокурора без розгляду. Зазначено, що Департамент соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради є органом охорони культурної спадщини відносно предмету даної справи, якому Управління культури, туризму, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації наказом від 31.10.2024 №59 «Про делегування повноважень» делегувало повноваження по укладанню охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини. До спірних правовідносин необхідно застосовувати саме п. 14 Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини чи їх частини, оскільки у даній справі наявний чинний наказ органу охорони культурної спадщини вищого рівня, яким делеговані повноваження на укладення охоронних договорів виконавчим органам міських рад, до повноважень яких належить вирішення питань охорони культурної спадщини. Жовтоводською окружною прокуратурою, з урахуванням ч. 2 ст. 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини», п. 14 Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини чи їх частини, наказу Управління культури, туризму, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 31.10.2024 №59, рішень Вільногірської міської ради від 10.01.2012 № 574-27/VІ, від 23.03.2023 № 1104-43/VІІІ, належним чином визначено позивача у адміністративній справі № 160/24899/25, з огляду на що відсутні підстави для залишення позову прокурора без розгляду.

Від Дніпропетровської обласної військової адміністрації до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив. Вказано, що жодним нормативно-правовим актом не визначено Облдержадміністрацію, як суб`єкта управління цією пам`яткою, а також твердження прокурора щодо того, що у Облдержадміністрації наділена повноваженнями власника є необґрунтованими та базуються виключно на припущеннях, а не на нормах права. Органами прокуратури досі не надано жодних належних та допустимих доказів, якими би підтверджувалось, що повноваження власника на пам`ятку археології курган, охоронний №3134-Дп належать саме Дніпропетровський обласній державній (військовій) адміністрації. У свою чергу системний аналіз доводів прокурора свідчить, що правова позиція Верховного Суду використовується останнім вибірково та поза контекстом спірних правовідносин, всі докази надані прокурором на підтвердження його позиції щодо власника базуються виключно на припущеннях та не підтверджуються нормами чинного законодавства, такі дії мають ознаки зловживання процесуальними правами, оскільки спрямовані не на захист інтересів держави, а на створення видимості підстав для судового втручання. Прокурор посилається на наказ Управління культури, туризму, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 31.10.2024 №59 Про делегування повноважень, яким делегувано повноваження по укладанню охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, розташовані на території територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області, структурним підрозділам райдержадміністрацій та виконавчим органам селищних рад, до повноважень яких належить вирішення питань охорони культурної спадщини. Проте, прокурором не враховано, що цей наказ носить загальний характер та не встановлює порядок укладання охоронних договорів саме на пам`ятки археології, які відповідно до статті 17 Закону України Про охорону культурної спадщини перебувають виключно у державній власності, що у свою чергу не передбачає застосування положень статті 6 Закону України Про охорону культурної спадщини, а саме можливості делегування повноважень Облдержадміністрації районним державним адміністраціям, виконавчим органам сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини. Отже, Порядок має спеціальний та виключний характер регулювання, що виключає можливість довільного визначення іншого позивача на власний розсуд прокурора. Вважає, що пункт 15 порядку має спеціальний характер та застосовується саме тоді, коли пам`ятка перебуває у державній власності. Посилаючись на наказ Управління культури, туризму, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 31.10.2024 № 59 Про делегування повноважень прокурор не враховує, що делегування не може суперечити Порядку затвердженому Кабінету Міністрів України, пункт 15 якого не передбачає можливості делегування повноважень охоронного органу, а наділяє такими повноваженнями виключно орган охорони культурної спадщини обласної держадміністрації (військової адміністрації).

Департаментом соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради до суду подано додаткові пояснення щодо заперечень прокуратури на клопотання Департаменту про залишення позову без розгляду, в яких зазначено, що наказ Управління культури, туризму, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 31.10.2024№59 «Про делегування повноважень», делегує повноваження укладати охоронні договори щодо пам`яток розташованих на території громад не лише виконавчим органам міських рад, але і райдержадміністраціям, тому, що у кожного органу своя окрема компетенція у сфері охорони культурної спадщини. Оскільки спірна земельна ділянка державної власності входить до складу певного району - адміністративно-територіальної одиниці Кам`янського району, в якому утворена районна державна адміністрація, в силу закону власником (уповноваженим органом власника) земельної ділянки, на якій розташована спірна пам`ятка є місцева державна адміністрація на відповідній території тобто Кам`янська райдержадміністрація (військова адміністрація). Тож спірна земельна ділянка не потребує «додаткового» передання до сфери її управління, оскільки повноваження щодо управління землями державної власності прямо передбачені законом. Водночас, відсутність документально підтвердженого факту «передання» або «не передання» на виконання вимог закону пам`ятки (земельної ділянки) до сфери управління райдержадміністрації не свідчить про неможливість застосування п.15 Порядку до спірних правовідносин в частині визначення належного органу охорони, з яким власнику слід укласти охоронний договір на пам`ятку археології.

Справа, призначена на 15.04.2026, знята з розгляду, оскільки суддя перебувала на лікарняному. Розгляд справи відкладено на 13.05.2026.

У зв`язку з оголошенням повітряної тривоги в місті Дніпрі 13.05.2026 справа знята з розгляду. Відкладено на 10.06.2026.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.06.2026 заяву представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду через систему відеоконференцзв`язку задоволено. Допущено учасників процесу до участі у судовому засіданні, яке призначено на 10.06.2026 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, а також у подальші судові засідання.

Від Дніпропетровської обласної державної адміністрації до суду надійшло клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору- Міністерство культури та стратегічних комунікацій України.

Клопотання обгрунтовано тим, що згідно з частиною 1 статті 3 Закону України Про охорону культурної спадщини, державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається, зокрема, на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у цій сфері. Відповідно до зазначеної норми таким органом є Міністерство культури та стратегічних комунікацій України (далі Міністерство). Відповідно до пункту 1 Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2019 р. №885 (зі змінами), Міністерство є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Згідно з пунктом 3 зазначеного Положення, Міністерство забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері охорони культурної спадщини. Крім того, Міністерство здійснює нормативно-правове регулювання у сфері охорони культурної спадщини, організовує ведення державного обліку об`єктів культурної спадщини та координує діяльність органів охорони культурної спадщини. Формування та реалізація державної політики у сфері охорони культурної спадщини, а також ведення обліку та внесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України здійснюється Міністерством. Відповідно до Порядку обліку об`єктів культурної спадщини затвердженого Наказом Міністерства Культури України 11 березня 2013 року №158 (у редакції наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 01 березня 2024 року №158) (далі Порядок), згідно даного Порядку у пункті ХІ Ведення реєстру, а саме підпункту 11.1 Міністерством у реєстрі має бути заначено: власника, уповноважений ним орган (особа) або користувач пам`ятки. Також разом з цим, у даному Порядку в розділі IV взяття нерухомих об`єктів культурної спадщини на державний облік у пункті 4.9 МКСК координує стан складання уповноваженими органами облікової документації та, у разі необхідності, приймає рішення про зобов`язання уповноваженого органу забезпечити складання облікової документації. Саме зазначений орган забезпечує нормативно-правове регулювання у сфері охорони культурної спадщини, визначає підходи до обліку та статусу об`єктів культурної спадщини та здійснює координацію діяльності органів охорони культурної спадщини на місцях.

Від прокуратури до суду надійшло заперечення проти клопотання про залучення третьої особи, в якому зазначено, що виходячи з аналізу Конституції України, Закону України «Про охорону культурної спадщини» та Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 №158, ведення Реєстру здійснюється виключно на підставі інформації, яку подають уповноважені органи охорони культурної спадщини нижчого рівня. У даному випадку таким органом є Управління культури, туризму, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації, що перебуває у підпорядкуванні відповідача, тоді як Міністерство культури України технічно забезпечує наповнення та оновлення Реєстру. Курганний могильник з охоронним №4368-Дп є пам`яткою місцевого значення, а отже не належить до категорії пам`яток національного значення, що прямо виключає необхідність участі Мінкульта у процесі укладення охоронного договору на вказану пам`ятку археології.

В підготовче засідання 22.07.2026 сторони з`явились. Залучено в якості третьої особи Міністерство культури України. Розгляд справи відкладено на 17.08.2026.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.07.2026 клопотання Дніпропетровської обласної військової адміністрації про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача Міністерства культури України задоволено. Залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Міністерство культури України.

Від Міністерства культури України до суду надійшли пояснення. Зазначено, що повноваження власника від імені держави на пам`ятку археології місцевого значення «Курган», ІІI I тис. до н.е., в с. Новоганнівка Дніпропетровської здійснює Дніпропетровська обласна державна адміністрація. Відповідно до частини першої статті 23 Закону № 1805-III усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір. Отже, Дніпропетровська обласна державна адміністрація, зобов`язана укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір на пам`ятку археології місцевого значення «Курган», ІІI I тис. до н.е., в с. Новоганнівка Дніпропетровської області, як уповноважений орган в особі якого держава реалізує право власності на землю та пам`ятку археології яка на ній розташована. Департамент соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської області відповідно до рішення Вільногірської міської ради Дніпропетровської області від 23.03.2023 № 1104-43/VІІІ є спеціально уповноваженим органом у сфері охорони культурної спадщини. Тому, Департамент соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської області уповноважений укладати охоронний договір з власником пам`ятки археології місцевого значення «Курган», ІІI I тис. до н.е., в с. Новоганнівка Дніпропетровської області.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.08.2026 заяву представника третьої особи про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду через систему відеоконференцзв`язку задоволено. Допущено учасників процесу до участі у судовому засіданні, яке призначено на 17.08.2026 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, а також у подальші судові засідання.

В підготовче засідання 17.08.2026 сторони з`явились. За клопотанням представника відповідача розгляд справи відкладено на 16.09.2026.

Від представника Дніпропетровської обласної державної адміністрації до уду надійшло клопотання про долучення доказів - наказу Управління культури, туризму, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 17.08.2026 № 42 Про делегування повноважень.

Від Жовтоводської окружної прокуратури до суду надійшло клопотання, в якому заявник просить:

-замінити у справі № 160/24899/25 первинного позивача Департамент соціально гуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 23928609) на належного позивача - Управління культури, туризму, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 38530952).

-змінити предмет позову у справі № 160/24899/25 та здійснювати подальший розгляд справи за наступними позовними вимогами:

1. Визнати протиправною бездіяльність Дніпропетровської обласної державної адміністрації обласної військової адміністрації (код ЄДРПОУ 00022467), яка полягає у не укладенні з Управлінням культури, туризму, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 38530952) охоронного договору на об`єкт культурної спадщини - пам`ятку археології місцевого значення курган, охоронний номер 3134-Дп, що розташований на території Вільногірської міської територіальної громади Дніпропетровської області, с. Новоганнівка біля північно західної околиці села, західніше дороги П`ятихатки - Лихівка, на умовах і в порядку, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768.

2. Зобов`язати Дніпропетровську обласну державну адміністрацію обласну військову адміністрацію (код ЄДРПОУ 00022467) протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Управлінням культури, туризму, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 38530952) охоронний договір на об`єкт культурної спадщини - пам`ятку археології місцевого значення курган, охоронний номер 3134-Дп, що розташований на території Вільногірської міської територіальної громади Дніпропетровської області, с. Новоганнівка біля північно західної околиці села, західніше дороги П`ятихатки - Лихівка, на умовах і в порядку, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.09.2026 клопотання представника відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду через систему відеоконференцзв`язку задоволено. Допущено учасників процесу до участі у судовому засіданні, яке призначено на 16.09.2026 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, а також у подальші судові засідання.

В підготовче засідання 16.09.2026 сторони з`явились. У задоволенні клопотання прокуратури про заміну позивача та зміну предмету позову відмовлено. Відмовлено у задоволенні клопотання позивача про залишення позову без розгляду. Закінчено підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті. Розгляд справи відкладено на 23.09.2026.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.09.2026 у задоволенні клопотання Жовтоводської окружної прокуратури про заміну позивача та зміну предмета позову відмовлено.

В судове засідання 23.09.2026 сторони з`явились. Учасники справи надали свої обгрунтування та заперечення щодо заявлених позовних вимог. Прокурор та представник третьої особи просили позов задовольнити. Представник позивача та представник відповідача просили у задоволенні позову відмовити. суд перейшов до стадії прийняття рішення, яке призначено на 30.09.2026.

В судове засідання 30.09.2026 на проголошення рішення сторони з`явились. Судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення прокуратури, представника позивача, відповідача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на території Дмитрівської сільської ради Верхньодніпровського району біля північно-західної околиці села, західніше дороги П`ятихатки-Лихівка знаходиться курган, який рішенням Дніпропетровського облвиконкому від 16.04.1987 за №180 взято на державний облік за обліковим номером 3134.

Дмитрівська сільська рада припинила своє існування на підставі рішення Вільногірської міської ради від 17.07.2020 №1943-86/VII «Про початок реорганізації Дмитрівської сільської ради шляхом приєднання до Вільногірської міської ради Дніпропетровської області».

Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 08.11.2024 власником земельної ділянки з кадастровим номером 1221084100:01:006:0028, площею 7,8353 га є ОСОБА_1 .

Згідно п. 3.2. вказаного договору за інформацією з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, наявні наступні відомості про обмеження у використанні земельної ділянки: вид обмежень Зона охорони пам`ятки культурної спадщини, площа земельної ділянки, на яку поширюється дія обмеження 0,1145 гектарів, підстава для виникнення обмеження Закон «Про охорону культурної спадщини» 08.06.200 № 1, дата державної реєстрації обмеження 01.01.2000, строк дії безстроково, а відтак вказана пам`ятка археології не входить в площу земельної ділянки наданої власнику, оскільки відноситься до категорії земель історико-культурного призначення з відповідним режимом використання.

Вивченням витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 1221084100:01:006:0028 встановлено, що на кадастровому плані цієї ділянки позначено межі земельної ділянки історико-культурного призначення, на якій розташовано спірний курган.

Наказом Міністерства культури та стратегічних комунікацій України від 06.11.2024 №786 курган з обліковим номером 3134 включено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України під охоронним номером 3134-Дп за адресою: Дніпропетровська область, Кам`янський район, Вільногірська міська територіальна громада, с. Новоганнівка, біля північно-західної околиці села, західніше дороги П`ятихатки-Лихівка (порядковий №406 у Додатку до наказу Міністерства культури та стратегічних комунікацій України від 06.11.2024 №786).

На замовлення Департаменту соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської області 14.07.2025 Дніпропетровським обласним центром з охорони історико-культурних цінностей Дніпропетровської обласної державної адміністрації (далі - ДОЦОІКЦ) складений паспорт пам`ятки культурної спадщини (пам`ятка археології) місцевого значення Курган, охоронний №3134-Дп.

Згідно з розробленим паспортом пам`ятки археології - кургану, охоронний №3134-Дп, власником пам`ятки культурної спадщини є держава, користувачем вказаної пам`ятки є Вільногірська міська територіальна громада.

Судом встановлено, що відомості про охоронний договір відсутні.

З метою відновлення порушених прав держави на об`єкт культурної спадщини та земельну ділянку історико-культурного призначення, окружна прокуратура звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з анступного.

У відповідності з положеннями частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом, держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон України «Про охорону культурної спадщини». Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Отже, держава в особі її органів зобов`язана забезпечувати на своїй території охорону об`єктів культурної та історичної спадщини, вживати заходи для здійснення обліку таких об`єктів, запобіганню руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечувати їх захист, збереження та утримання, що, головним чином, спрямовано на захист суспільного (публічного) інтересу.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21, Верховного Суду від 12.12.2023 у справі № 380/13557/21, від 06.08.2024 у справі № 160/17086/23.

За визначеннями, наведеним у статті 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини»:

охорона культурної спадщини - це система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини;

пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Як установлено частиною другою статті 2 Закону України «Про охорону культурної спадщини», за видами об`єкти культурної спадщини поділяються, зокрема, на археологічні - рештки життєдіяльності людини (нерухомі об`єкти культурної спадщини: городища, кургани, залишки стародавніх поселень, стоянок, укріплень, військових таборів, виробництв, іригаційних споруд, шляхів, могильники, культові місця та споруди, їх залишки чи руїни, мегаліти, печери, наскельні зображення, ділянки історичного культурного шару, поля давніх битв, а також пов?язані з ними рухомі предмети), що містяться під земною поверхнею та під водою і є невідтворним джерелом інформації про зародження і розвиток цивілізації.

Стаття 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» закріплює, що усі пам`ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов`язані з ними рухомі предмети, є державною власністю.

Частиною першою статті 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначено, що державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до положень пункту 17 частини першої статті 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить укладання охоронних договорів на пам`ятки.

Частиною третьою статті 14 Закону України «Про охорону культурної спадщини» закріплено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини видає власнику пам`ятки або уповноваженому ним органу свідоцтво про реєстрацію об`єкта культурної спадщини як пам`ятки.

Підпунктом 245 пункту 3 Положення про Міністерство культури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2019 за № 885 (далі Положення), встановлено, що основним завданням Мінкульту є, зокрема, здійснення функцій з управління об`єктами державної власності, що належать до сфери його управління.

Згідно із підпункту 98-1 пункту 4 Положення, Мінкульт відповідно до покладених на нього завдань, між іншим, видає власнику пам`ятки або уповноваженому ним органу свідоцтво про реєстрацію такого об`єкта культурної спадщини як пам`ятки.

За змістом частин першої та третьої статті 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини», усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

Порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України.

З аналізу наведених норм, суд доходить висновку, що пам`ятки охороняються законом незалежно від того, чи укладено охоронний договір але сам договір встановлює конкретні зобов`язання для власника. В той же час, охоронний договір встановлює чіткі вимоги для збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність.

Механізм укладення, зміни та припинення охоронного договору на пам`ятку культурної спадщини (далі - пам`ятка), щойно виявлений об`єкт культурної спадщини чи її (його) частину відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначається Порядком укладання охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, щойно виявлені об`єкти культурної спадщини чи їх частини, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 за № 1768 (далі Порядок).

Відповідно до пункту 2 Порядку, дія цього Порядку поширюється на укладення, зміну та припинення охоронного договору між власником (користувачем) пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини або уповноваженим ним органом (особою) незалежно від форми власності на зазначені об`єкти та відповідним органом охорони культурної спадщини.

Пунктом 12 Порядку зафіксовано, що власник (користувач) пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини або уповноважений ним орган (особа) зобов`язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини у власність (користування) укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.

Після внесення об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України або набуття ним правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власнику (користувачу) цього об`єкта або уповноваженому ним органу (особі). У такому разі власник (користувач) пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини або уповноважений ним орган (особа) зобов`язаний укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання такого повідомлення (пункт 13 Порядку).

Пункт 18 Порядку передбачає, що охоронний договір на пам`ятку археології чи її частину укладається власником (користувачем) земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка археології, з відповідним органом охорони культурної спадщини.

Таким чином, юридичні або фізичні особи, у власності або користуванні яких перебувають об`єкти культурної спадщини чи їх частини, зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір встановленого зразка до якого мають бути додані додаткові документи.

Повноваження власника від імені держави щодо пам`яток археології здійснюється за загальним правилом управління об`єктами державної власності.

В матеріалах справи міститься лист центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини Міністерства культури України від 13.05.2026 за №06/117/4148-26, у якому зазначено, що повноваження власника від імені держави щодо пам`яток археології здійснюються за загальними правилами управління об`єктами державної власності, а право державної власності на такі об`єкти підтверджується відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Також Міністерством вказано, що пам`ятки археології, як і інші об`єкти нерухомого майна, передаються відповідно до встановленого законодавством порядку передачі об`єктів права державної власності.

Відповідно до частин другої та третьої статті 326 Цивільного кодексу України, від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

Статтею 1 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» визначено, що управління об`єктами державної власності здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Частина перша статті 15 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» закріплює, що в управлінні відповідних місцевих державних адміністрацій перебувають об`єкти державної власності, передані їм в установленому законом порядку.

Пункт 1 статті 19 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» встановлює, що місцева державна адміністрація, зокрема, здійснює на відповідній території управління об`єктами, що перебувають у державній власності та передані до сфери її управління.

Механізм передачі державного майна визначено постановою КМ України №1482 від 21.09.1998. Вона регулює передачу об`єктів державної власності до сфери управління інших уповноважених суб`єктів. При цьому передача оформлюється актом приймання-передачі, а право на управління об`єктом виникає з дати затвердження такого акта органом, який створив комісію.

З аналізу наведеного законодавства вбачається, що для здійснення конкретним органом державної влади повноважень власника щодо пам`ятки археології кургану необхідним є існування належного правового титулу на управління таким об`єктом.

При цьому суд враховує наявний у матеріалах справи лист Міністерства культури України № 06/117/4148-26 від 13.05.2026, відповідно до якого повноваження власника від імені держави щодо пам`яток археології здійснюються за загальними правилами управління об`єктами державної власності.

Суд зазначає, що хоча наведений лист не є нормативно-правовим актом та не має обов`язкового характеру, викладена у ньому позиція узгоджується із положеннями статті 326 Цивільного кодексу України, Закону України «Про управління об`єктами державної власності» та Закону України «Про місцеві державні адміністрації».

Суд відхиляє доводи прокурора про те, що лист Управління з фінансово-економічних питань апарату Дніпропетровської обласної державної адміністрації обласної військової адміністрації від 19.05.2026 за № 146/0/88-26 є безпідставним та не має жодного відношення до предмету розгляду у справі № 160/6903/26.

У свою чергу, суд погоджується із тим, що державний облік об`єктів культурної спадщини та бухгалтерський облік майна є різними правовими інститутами.

Разом з тим, прокурором помилково ототожнюється питання існування об`єкта культурної спадщини із питанням наявності у конкретного суб`єкта владних повноважень компетенції щодо здійснення правомочностей власника від імені держави.

Суд звертає увагу, що предметом розгляду у цій справі є не факт існування кургану , як пам`ятки археології та не факт його перебування у державній власності, що сторонами фактично не заперечується.

Натомість ключовим питанням цього спору є встановлення того, чи є саме Дніпропетровська обласна державна адміністрація обласна військова адміністрація належним суб`єктом здійснення повноважень власника від імені держави щодо зазначеного об`єкта археологічної спадщини та чи покладається саме на відповідача у даній справі обов`язок укладення охоронного договору.

У цьому контексті лист Управління з фінансово-економічних питань апарату Облдержадміністрації є належним та допустимим доказом, оскільки підтверджує відсутність передачі спірного об`єкта до сфери управління Облдержадміністрації, її структурних підрозділів, районних державних адміністрацій або інших підпорядкованих установ.

Як слідує з матеріалів справи, прокурором не додано доказів прийняття Кабінетом Міністрів України чи іншим уповноваженим органом рішення про передачу пам`ятки археології курганний могильник, до сфери управління Дніпропетровської обласної державної адміністрації обласної військової адміністрації.

Суд зауважує те, що курганний могильник є державною власністю, однак вказане не свідчить про факт того, що саме відповідач автоматично набуває повноважень власника для цього потребується окреме рішення про передачу спірного об`єкта до сфери його управління. Крім того, прокурором не надано до матеріалів справи фактичних доказів, якими підтверджується факт передачі до сфери управління Дніпропетровської обласної державної адміністрації кургану, як об`єкта державної власності.

Таким чином, доводи прокурора суперечать фундаментальним засадам управління об`єктами державної власності, відповідно до яких держава реалізує повноваження власника виключно через уповноважених законом суб`єктів управління, а не через будь-який орган державної влади за принципом територіального розташування майна.

Для покладення на відповідача обов`язку укладення охоронного договору прокурор повинен був довести не лише факт існування памятки археології, але й факт наділення саме відповідача повноваженнями власника або управителя такого об`єкта від імені держави.

Крім того, суд вважає помилковим підхід прокурора, який фактично ототожнює власника земельної ділянки із власником пам`ятки археології та покладає на відповідача обов`язок укладення охоронного договору.

Проаналізувавши зміст статті 23 «Про охорону культурної спадщини», суд зробив висновок, що обов`язок щодо укладення охоронного договору пов`язується законом не з правом власності чи користування земельною ділянкою, а саме зі статусом власника об`єкта культурної спадщини або уповноваженого ним суб`єкта.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 16.09.2025 у справі №420/8947/24, у якій суд касаційної інстанції зазначив, що обов`язок укласти охоронний договір виникає лише у власника пам`ятки археології, який може не співпадати з власником чи користувачем земельної ділянки, на якій розміщена пам`ятка археології.

Якщо пам`ятка археології перебуває та може перебувати виключно у державній власності (не належить до полів давніх битв), то укладення охоронного договору здійснюється уповноваженим державним органом від імені держави, незалежно від того, хто є власником чи користувачем земельної ділянки.

Наведений висновок Верховного Суду має істотне значення для вирішення цієї справи, оскільки спростовує доводи прокурора, відповідно до яких сам факт розташування пам`ятки археології в межах певної адміністративно-територіальної одиниці або на земельній ділянці певної форми власності автоматично породжує у відповідача обов`язок укладення охоронного договору

Водночас Верховний Суд прямо пов`язує виникнення такого обов`язку із наявністю у відповідного суб`єкта статусу власника пам`ятки або уповноваженого державою органу, який здійснює повноваження власника від її імені.

З огляду на викладене, суд вважає, що доводи прокурора фактично побудовані на ототожненні трьох різних правових категорій, а саме: державної власності на пам`ятку археології, права власності на земельну ділянку, на якій вона розташована, та компетенції органу охорони культурної спадщини. Однак зазначені правові категорії мають самостійне нормативне регулювання та не породжують одна одну автоматично.

Встановлення факту існування пам`ятки археології та її належності до державної власності саме по собі не є достатнім для висновку про наявність у відповідача обов`язку укладення охоронного договору без встановлення належного правового зв`язку між відповідачем та спірним об`єктом як суб`єктом здійснення повноважень власника від імені держави.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що прокурором не доведено належними та допустимими доказами факту передачі спірної пам`ятки археології до сфери управління відповідача та наділення відповідача повноваженнями власника чи уповноваженого органу власника щодо такого об`єкта. Крім того, прокурором не наведено існування прямої норми закону, яка б покладала на Дніпропетровську обласну державну адміністрацію обласну військову адміністрацію обов`язок укладення спірного охоронного договору, як власника такого цього об`єкту.

Натомість, суд зазначає, що усі доводи прокурора фактично ґрунтуються на припущенні про автоматичне виникнення у відповідача повноважень власника в силу самого факту існування пам`ятки археології та її перебування у державній власності, а також розташування такої пам`ятки на земельній ділянці, яка перебуває у державній власності, що не узгоджується з положеннями законодавства про управління об`єктами державної власності та законодавства у сфері охорони культурної спадщини.

Суд встановив, що у заявах по суті спору прокурор посилається на накази Управління культури, туризму, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 20.04.2021 № 28 Про делегування повноважень та від 31.10.2024 № 59 Про делегування повноважень, якими делеговано повноваження по укладенню охоронних договорів на об`єкти культурної спадщини структурним підрозділам райдержадміністрацій та виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, до повноважень яких належить вирішення питань охорони культурної спадщини.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У свою чергу, положення частини п`ятої статті 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини» якою встановлено, що виконавчий орган сільської, селищної, міської ради з питань, підконтрольний відповідним органам виконавчої влади лише з питань передбачених підпунктом 5 пункту «б» частини першої статті 31 і підпунктом 10 пункту «б» статті 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Так, відповідно до підпункту 5 пункту б статті 31 Закону України «Про місцеве самоврядування», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: делеговані повноваження, зокрема, організація охорони, реставрації та використання пам`яток історії і культури, архітектури та містобудування, палацово-паркових, паркових і садибних комплексів, природних заповідників.

Згідно із підпунктом 10 пункту «б» статті 32 Закону України «Про місцеве самоврядування» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, а саме забезпечення охорони пам?яток історії та культури, збереження та використання культурного надбання.

З наведеного вище вбачається, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать повноваження щодо забезпечення охорони саме пам`яток історії та культури. При цьому пам`ятки археології є окремим видом об`єктів культурної спадщини, а вказані норми законодавства не передбачають можливості розширення такого переліку наказом органу виконавчої влади. Крім того, суд зауважує, що вказані накази є підзаконними нормативно-правовими актами, які не можуть встановлювати нові повноваження органів місцевого самоврядування або змінювати визначений законом обсяг їх компетенції.

Більше того, Конституцією України визначено юридичну силу закону як основного джерела права та його місце в системі нормативно-правових актів.

Відмінністю закону від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади. Пунктом 3 частини першої статті 85 Конституції України закріплено, що прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17.10.2002 № 17-рп (№17-рп/2002) (щодо повноважень Верховної Ради України) визначення Верховної Ради України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони.

Ще однією ознакою, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин. Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються: державний бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування, податки і збори.

Вища юридична сила закону полягає у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.

Згідно з частиною третьою статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами

Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Положеннями статті 7 КАС України, зокрема, що у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, а саме у постановах від 23.11.2020 у справі № 809/984/18, від 22.02.2021 у справі № 826/12668/17 та від 17.03.2021 у справі № 560/3762/18.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що прокурором неправильно визначено орган, в інтересах якого заявлено позов. Наведене свідчить про неправильне визначення прокурором суб`єктного складу спірних правовідносин, що є самостійною підставою для відмови у задоволені позовних вимог.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на характер спірних правовідносин, які склалися між учасниками справи.

В даному випадку, спір фактично виник не з приводу порушення приватного права чи охоронюваного законом інтересу конкретної особи, а у зв`язку з різним розумінням суб`єктами владних повноважень питання щодо того, який саме орган державної влади або орган місцевого самоврядування наділений компетенцією щодо реалізації повноважень власника від імені держави стосовно спірного об`єкта археологічної спадщини та, відповідно, щодо укладення охоронного договору.

Отже, по суті предметом спору є визначення належного суб`єкта владних повноважень, на якого покладається обов`язок виконання відповідного публічного обов`язку у сфері охорони культурної спадщини.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно із частиною другою статті 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

За визначенням пункту 7 частини першої статті 4 КАС України, суб`єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до пункту 1 та 3 частини першої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження, а також спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень

Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Верховний Суд у постанові від 16.08.2023 у справі № 440/3862/18 зазначив, що компетенційний спір є спором між суб`єктами владних повноважень щодо належності певних повноважень конкретному органу публічної влади, а метою його вирішення є недопущення дублювання повноважень або ухилення держави в особі створених нею органів від виконання визначених законом функцій.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.03.2019 у справі № 820/3713/17 наголосила, що компетенційними є спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, а їх особливістю є те, що обидві сторони такого спору є суб`єктами владних повноважень. Крім того, у вказаній постанові Верховного Суду зазначено, що реалізація владних управлінських функцій можлива лише в межах компетенції, прямо визначеної законом, а суд не наділений повноваженнями самостійно формувати чи перерозподіляти компетенцію між органами публічної влади.

Суд звертає увагу, що хоча формально позов поданий прокурором в інтересах держави, однак по суті доводи сторін зводяться до встановлення того, який саме орган публічної влади повинен реалізовувати повноваження власника від імені держави щодо спірної пам`ятки археології та на кого покладається обов`язок укладення охоронного договору. Тобто предметом спору фактично є питання належності компетенції між різними суб`єктами публічної влади.

За таких обставин суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 26.10.2021 у справі № 0440/6742/18, відповідно до якої за загальним правилом один орган державної влади не може звертатися з позовом до іншого органу державної влади, оскільки це фактично означало б позов держави до самої себе.

Зазначене узгоджується із принципом належного урядування (good governance), який є складовою верховенства права та послідовно застосовується Європейським судом з прав людини (далі ЄСПЛ).

Так, у справі (рішення від 20.12.2011 у справі «Рисовський проти України» (Rysovskyy v. Ukraine) Європейський суд з прав людини зазначив, що державні органи повинні діяти послідовно, передбачувано та у спосіб, який забезпечує юридичну визначеність, особливо коли йдеться про питання, що становлять суспільний інтерес.

У рішенні у справі (Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява 10373/05, від 15.09.2009), ЄСПЛ наголосив, що принцип належного урядування передбачає обов`язок державних органів діяти своєчасно, послідовно та узгоджено, а ризик помилок у розподілі повноважень між державними органами не може покладатися на інших осіб.

У справі Lelas v. Croatia (заява 55555/08, від 20.05.2010), суд окремо зазначив, що держава не може отримувати вигоду від власної неузгодженості або неврегульованості внутрішніх адміністративних процедур.

Водночас, адміністративне судочинство спрямоване насамперед на захист порушених прав, свобод та інтересів особи від рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, а не на вирішення внутрішніх організаційних суперечностей між різними суб`єктами публічної адміністрації щодо розподілу компетенції.

Подібний підхід узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, який послідовно виходить із того, що органи державної влади та інші суб`єкти, які здійснюють публічні функції, не можуть розглядатися як самостійні носії конвенційних прав у відносинах із державою, оскільки фактично є складовими одного державного механізму. Так, у рішенні у справі «Gouvernement de la Communautй autonome du Pays Basque v. Spain» (заява № 29134/03, від 03.02.2004) суд наголосив, що органи публічної влади, незалежно від ступеня їх автономії, не можуть вважатися «неурядовими організаціями» у розумінні статті 34 Конвенції та не вправі виступати проти держави як окремий носій прав.

Аналогічний підхід ЄСПЛ висловив у справі «Dцюemealtэ Belediyesi v. Turkey» (заява № 50108/06, від 23.03.2010), в якій зазначив, що органи місцевої влади, які здійснюють владні управлінські функції, є частиною державної влади, а тому спори між різними публічними органами мають внутрішньодержавний характер та не можуть розглядатися як конфлікт між окремими носіями прав.

Наведена практика ЄСПЛ хоча й стосується питань прийнятності заяв за статтею 34 Конвенції, однак відображає загальний правовий підхід, відповідно до якого різні органи державної влади та органи місцевого самоврядування, реалізуючи публічні функції, діють від імені держави та не можуть розглядатися як самостійні носії конкуруючих публічних інтересів.

У даній справі прокурор фактично просить суд вирішити питання про те, який саме суб`єкт публічної влади має реалізовувати повноваження власника від імені держави щодо пам`ятки археології та хто саме зобов`язаний укладати охоронний договір.

Суд зазначає, що за відсутності належних доказів передачі спірного об`єкта до сфери управління Дніпропетровської обласної державної адміністрації обласної військової адміністрації та за наявності спору щодо самої належності відповідних повноважень відповідачу покладення на останнього обов`язку діяти як власник пам`ятки археології фактично означало б вирішення питання компетенції органів публічної влади не на підставі закону, а шляхом судового припущення.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 02.07.2026 у справі № 990/282/25 зауважила, що діяльність органів судової влади полягає у здійсненні правосуддя шляхом застосування чинних норм права, а не їх створення у разі їх відсутності. Суд не наділений повноваженнями заповнювати законодавчі прогалини або підміняти органи виконавчої влади у питаннях, які Конституція та закони України відносять до їхньої виключної компетенції (дискрецїї), зокрема щодо встановлення механізмів і порядків реалізації соціальних гарантій чи кваліфікаційних вимог. Самостійне визначення судом механізму реалізації права, за відсутності відповідного нормативно-правового акта КМ України є порушенням принципу поділу влади (ст. 6 Конституції України) та виходом суду за межі наданих йому повноважень.

Саме тому, суд вважає, що обраний прокурором спосіб захисту не може підміняти встановлений законом порядок визначення суб`єкта управління об`єктом державної власності та передачі такого об`єкта до сфери управління відповідного органу.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що спірні правовідносини мають виражені ознаки інституційного (компетенційного) спору між різними суб`єктами публічної влади щодо належності повноважень у сфері управління пам`яткою археології, а надані прокурором докази не підтверджують існування у відповідача передбаченого законом обов`язку діяти як власник спірного об`єкта культурної спадщини.

Вирішення такого спору потребує насамперед встановлення належного суб`єкта владних повноважень, уповноваженого законом здійснювати права держави як власника відповідного об`єкта культурної спадщини, оскільки лише після встановлення такого суб`єкта може бути вирішене питання щодо наявності чи відсутності у нього обов`язку укладення охоронного договору.

Відтак підстави для визнання протиправною бездіяльності Дніпропетровської обласної державної адміністрації обласної військової адміністрації та покладення на неї обов`язку укласти охоронний договір відсутні.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням встановлених обставин, виходячи із наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при відмові у задоволенні позову судові витрати, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають.

Оскільки суд відмовив у задоволенні адміністративного позову, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. 139, 242-246, 255, 295 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Керівника Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області Геника Віталія Миколайовича в інтересах держави в особі Департаменту соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської області до Дніпропетровської обласної державної адміністрації, третя особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство культури України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст.ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 09.10.2026.

Суддя О.В. Маковська