Рішення № 140459231, 09.10.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А

вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 298-59-37

вул. Грушецька, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 298-59-52

e-mail: inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua

код ЄДРПОУ: 02896762

___________________

Провадження 2/760/11865/26

В справі 760/27165/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

І. Вступна частина

09 жовтня 2026 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Коробенка С.В. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Київметробуд» про визнання трудових відносин припиненими, зобов`язання видати трудову книжку, зобов`язання нарахувати та виплатити заробітну плату, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, компенсацію за невикористану відпустку, зобов`язання видати довідку.

ІІ. Описова частина

25.10.2024 ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Паруль Ю.О., звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Київметробуд» в особі Тунельного загону №4, в якому просив:

- визнати припиненими з 25.10.2024 трудові відносини між ним та Відповідачем на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України;

- зобов`язати Відповідача видати йому трудову книжку;

- зобов`язати Відповідача нарахувати та виплатити йому заробітну плату за період з лютого 2022 року по 19.07.2022 у розмірі 110.877,52 грн;

- зобов`язати Відповідача нарахувати та виплатити йому середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, у розмірі 85.946,48 грн;

- зобов`язати Відповідача нарахувати та виплатити йому компенсацію за невикористану відпустку за 2021, 2022, 2023 та 2024 роки;

- зобов`язати Відповідача видати йому довідку про наявність пільгового підземного стажу відповідно до Списку №1.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що перебував у трудових відносинах з Відповідачем, працюючи у Тунельному загоні №4 Акціонерного товариства «Київметробуд». Копію наказу про призначення на посаду та копію трудової книжки Позивач надати до суду не може, оскільки зазначені документи перебувають у Відповідача. Відповідач не звільнив Позивача з посади, а також не допускає його до робочого місця.

Позивач вказував, що подавав Відповідачу заяву про звільнення за власним бажанням, однак вказана заява розглянута не була, з наказом про звільнення Позивач не ознайомлений, трудові відносини між сторонами не припинені. На думку Позивача, уповноважені на звільнення посадові особи Відповідача проігнорували його бажання реалізувати право на вільний вибір трудової діяльності, гарантоване ст.43 Конституції України, не розглянули по суті його заяву про звільнення протягом передбачених законодавством строків, чим допустили порушення його трудових прав. З огляду на ч.2 ст.5 ЦПК України Позивач вважає, що суд може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Позивач також зазначав, що влаштовувався на роботу до внесення змін до КЗпП України щодо обліку трудової діяльності працівника в електронній формі, а тому його трудова книжка зберігається у Відповідача, який відповідно до п.4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом від 29.07.1993 №58, зобов`язаний видати працівникові трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

Обґрунтовуючи вимогу про стягнення заробітної плати, Позивач вказав, що у зв`язку з початком 24.02.2022 війни російської федерації проти України він був призваний на військову службу, що, за його твердженням, підтверджується довідкою за формою ОК-5, згідно з якою платником доходів Позивача з січня 2022 року є Військова частина НОМЕР_1 . Оскільки зміни до ч.3 ст.119 КЗпП України, якими вилучено слова «і середній заробіток», набрали чинності з 19.07.2022, Позивач вважає, що до цієї дати Відповідач був зобов`язаний виплачувати йому середній заробіток.

Як стверджує Позивач, відповідно до індивідуальних відомостей реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Тунельний загін №4 АТ «Київметробуд» нарахував йому за грудень 2021 року (30 днів) та січень 2022 року (31 день) заробітну плату в загальному розмірі 40.021,00 грн, а отже середньоденна заробітна плата Позивача становить 656,08 грн. Виходячи з 169 днів у періоді з лютого 2022 року по 19.07.2022 (лютий - 28, березень - 31, квітень - 30, травень - 31, червень - 30, липень - 19 днів), Позивач визначив розмір ненарахованої та невиплаченої заробітної плати в сумі 110.877,52 грн (169 ? 656,08 грн).

Обґрунтовуючи вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, Позивач послався на ст.ст. 47, 116, 117 КЗпП України, п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, та п.32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів». Період затримки Позивач визначив з 19.07.2022 по 19.01.2023 тривалістю 131 робочий день (з 19.07.2022 - 8 днів, серпень - 22, вересень - 22, жовтень - 21, листопад - 22, грудень 2022 року - 22, січень 2023 року (по 19.01.2023) - 14 днів), а розмір середнього заробітку за час затримки - 85.946,48 грн (656,08 грн ? 131). Позивач також зазначав, що згідно з ч.6 ст.6 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 №2136-IX у період дії воєнного стану не застосовуються норми, зокрема, ст.73 КЗпП України, якою встановлені святкові та неробочі дні, а на підприємстві Відповідача діє графік п`ятиденного робочого тижня з двома вихідними у суботу та неділю.

Крім того, Позивач вказував, що Відповідач не нарахував та не виплатив йому компенсацію за невикористану відпустку за 2021, 2022, 2023 та 2024 роки, яка відповідно до ч.1 ст.47, ч.1 ст.83, ст.116 КЗпП України, ч.1 ст.24 Закону України «Про відпустки» підлягає виплаті в день звільнення.

Вимогу про зобов`язання видати довідку Позивач обґрунтовував тим, що для призначення пенсії на пільгових умовах йому необхідна уточнююча довідка про наявність пільгового підземного стажу відповідно до Списку №1, передбачена п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.

Щодо досудового врегулювання спору Позивач зазначив, що неодноразово звертався до Відповідача, однак останній переїхав з адреси свого місцезнаходження і будь-який контакт з ним відсутній. 24.10.2024 представницею Позивача направлено Відповідачу адвокатський запит щодо надання копії заяви Позивача про звільнення, копії наказу про призначення його на посаду, довідки-розрахунку або письмового підтвердження про невиплачену та не нараховану заробітну плату, а також розрахунку компенсації відпускних, документів, що підтверджують організаційно-штатні зміни Тунельного загону №4 у складі АТ «Київметробуд». На момент подання позовної заяви відповідь на адвокатський запит не надійшла.

25.10.2024 автоматизованим розподілом судової справи між суддями головуючим у справі визначено суддю Коробенка С.В.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 30.10.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати без повідомлення (виклику) учасників справи, Відповідачу визначено строк на подання відзиву - 15 днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відзиву на позовну заяву Відповідач у встановлений судом строк не подав, будь-яких заяв чи клопотань до суду не направив.

Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки розгляд справи здійснено без повідомлення (виклику) учасників справи, судове рішення не проголошується, а датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення (ст.268 ЦПК України).

ІІІ. Мотивувальна частина

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Встановлені судом обставини

Згідно з довідкою за формою ОК-5, сформованою Пенсійним фондом України 09.10.2024, страхувальником Позивача з липня 2018 року був Тунельний загін №4 Акціонерного товариства «Київметробуд» (код 01387403).

З тієї ж довідки вбачається, що за січень 2022 року Тунельний загін №4 АТ «Київметробуд» нарахував Позивачу заробітну плату в розмірі 18.021,58 грн, кількість днів трудових відносин у цьому місяці - 31. Розмір нарахувань за грудень 2021 року в поданій копії довідки відобразився не повністю, проте він становить 22.000,12 грн як різниця між загальною сумою нарахувань за 2021 рік у розмірі 266.812,61 грн та сумою нарахувань за січень - листопад 2021 року (244.812,49 грн), що узгоджується з наведеною Позивачем загальною сумою нарахувань за грудень 2021 року та січень 2022 року. Починаючи з лютого 2022 року нарахування Позивачу Тунельний загін №4 АТ «Київметробуд» не здійснював, а кількість днів трудових відносин з ним у лютому 2022 року та в подальших місяцях у довідці зазначена як «0».

Доказів припинення трудових відносин між сторонами матеріали справи не містять.

Також з довідки за формою ОК-5 вбачається, що з березня 2022 року по червень 2024 року страхувальником Позивача була Військова частина НОМЕР_1 (код НОМЕР_2 ). У січні та лютому 2022 року відомості про проходження Позивачем військової служби відсутні, а в березні 2022 року кількість днів проходження Позивачем військової служби становила 9, що відповідає періоду з 23.03.2022 по 31.03.2022.

Отже, Позивач розпочав проходження військової служби 23.03.2022, а твердження Позивача про те, що платником його доходів Військова частина НОМЕР_1 є з січня 2022 року, спростовується наданою ним же довідкою.

Щодо вимоги про визнання трудових відносин припиненими

Відповідно до частин першої, третьої статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; використання примусової праці забороняється.

Згідно з ч.1 ст.21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є, зокрема, розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39 цього Кодексу).

Згідно з ч.1 ст.38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Наведені норми свідчать, що розірвання трудового договору з ініціативи працівника є реалізацією його конституційного права на вільний вибір праці та не потребує згоди роботодавця. Обов`язок роботодавця в такому разі полягає у видачі наказу про звільнення та оформленні припинення трудових відносин.

До позовної заяви Позивач додав копію заяви про звільнення за власним бажанням від 30.12.2022, а також фіскальний чек, опис вкладення та витяг з сайту АТ «Укрпошта», які підтверджують направлення цієї заяви Відповідачу. Доказів розгляду Відповідачем заяви Позивача, видання наказу про його звільнення чи іншого оформлення припинення трудових відносин матеріали справи не містять, а Відповідач, не подавши відзиву, доводів Позивача не спростував. Двотижневий строк попередження, встановлений ч.1 ст.38 КЗпП України, на час звернення Позивача до суду сплив.

Така бездіяльність Відповідача позбавляє Позивача можливості реалізувати гарантоване ст.43 Конституції України право на вільний вибір праці, перешкоджає його працевлаштуванню в іншого роботодавця та реалізації права на пенсійне забезпечення.

Відповідно до ч.2 ст.5 ЦПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

З огляду на те, що Відповідач ухиляється від оформлення припинення трудових відносин, а іншого механізму захисту порушеного права законодавство не передбачає, ефективним способом захисту в цьому випадку є визнання трудових відносин між сторонами припиненими на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України.

Визначаючи дату припинення трудових відносин, суд виходить із того, що згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог. Позивач визначив датою припинення трудових відносин 25.10.2024, тобто дату звернення до суду, і саме цією датою суд обмежений при вирішенні спору. Обставини, які б унеможливлювали визначення такої дати, судом не встановлені, а Відповідач доводів проти неї не навів.

За таких обставин позовна вимога про визнання трудових відносин припиненими підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про зобов`язання видати трудову книжку

Згідно з ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Позивач зазначив, що влаштовувався на роботу до внесення змін до законодавства щодо обліку трудової діяльності працівника в електронній формі, а тому його трудова книжка зберігається у Відповідача. Ця обставина узгоджується з відомостями довідки за формою ОК-5, згідно з якою Тунельний загін №4 АТ «Київметробуд» є страхувальником Позивача з липня 2018 року, Відповідачем не спростована, доказів протилежного, а так само доказів видачі трудової книжки Позивачу, суду не надано.

Згідно з пунктом 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

З наведеного вбачається, що обов`язок роботодавця не вичерпується самим лише переданням трудової книжки працівникові, а включає внесення до неї запису про звільнення. Трудова книжка без такого запису не є належно оформленою в розумінні ч.1 ст.47 КЗпП України та не виконує функції основного документа про трудову діяльність працівника, зокрема для цілей реалізації ним права на пенсійне забезпечення.

Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання трудових відносин між сторонами припиненими, у Відповідача виникає передбачений ч.1 ст.47 КЗпП України та пунктом 4.1 зазначеної Інструкції обов`язок внести до трудової книжки Позивача запис про звільнення та видати йому трудову книжку.

Ураховуючи, що самостійно внести такий запис Позивач не має можливості, а Відповідач від оформлення припинення трудових відносин ухиляється, суд відповідно до ч.2 ст.5 ЦПК України визначає спосіб захисту порушеного права Позивача шляхом покладення на Відповідача обов`язку внести до трудової книжки Позивача запис про звільнення та видати її Позивачу.

З огляду на викладене позовна вимога про зобов`язання Відповідача видати Позивачу трудову книжку є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про нарахування та виплату заробітної плати в розмірі 110.877,52 грн

Хоча Позивач сформулював цю вимогу як вимогу про нарахування та виплату заробітної плати, з її обґрунтування вбачається, що за своїм змістом вона є вимогою про виплату середнього заробітку, який, на думку Позивача, зберігався за ним на час проходження військової служби відповідно до ч.3 ст.119 КЗпП України в редакції, чинній до 19.07.2022. Саме на цій нормі Позивач ґрунтує свою вимогу, а розмір заявленої суми обчислено ним із середньоденного заробітку. Тому суд розглядає цю вимогу як вимогу про стягнення середнього заробітку, збереженого за Позивачем на підставі ч.3 ст.119 КЗпП України, що не є виходом за межі позовних вимог чи зміною їх підстав.

Відповідно до ч.3 ст.119 КЗпП України в редакції, чинній до 19.07.2022, за працівниками, призваними, зокрема, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігалися місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову.

Законом України від 01.07.2022 №2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності 19.07.2022, у частині третій статті 119 КЗпП України слова «зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток» замінено словами «зберігаються місце роботи і посада».

Верховний Суд у постанові від 27.05.2026 у справі №642/1929/24 (провадження №61-17565св24) зазначив, що із набранням чинності Законом №2352-IX з 19.07.2022 роботодавець звільнений від обов`язку збереження середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу, зі збереженням за цими працівниками лише місця роботи і посади. Відтак обов`язок роботодавця щодо збереження за такими категоріями працівників середнього заробітку передбачався включно до дня, що передує дню набрання чинності цим Законом (18.07.2022). З 19.07.2022 правові підстави для збереження середнього заробітку за таким працівником відсутні.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як установлено судом, Позивач розпочав проходження військової служби 23.03.2022, а на час призову перебував у трудових відносинах з Відповідачем, доказів припинення яких матеріали справи не містять. Отже, у період з 23.03.2022 по 18.07.2022 включно за Позивачем відповідно до ч.3 ст.119 КЗпП України в редакції, чинній на той час, зберігався середній заробіток за місцем роботи у Відповідача.

Довідка за формою ОК-5 свідчить, що Відповідач у цей період жодних нарахувань Позивачу не здійснював. Доказів виплати Позивачу середнього заробітку за цей період Відповідач суду не надав.

Водночас у період з 01.02.2022 по 22.03.2022 Позивач військової служби не проходив, а тому підстави для збереження за ним середнього заробітку відповідно до ч.3 ст.119 КЗпП України в цей період відсутні. Доказів виконання Позивачем у цей період трудових обов`язків, що могло б бути підставою для нарахування йому заробітної плати відповідно до ч.1 ст.94 КЗпП України, матеріали справи не містять. Вимог про оплату цього періоду з інших підстав, зокрема як часу простою (ст.113 КЗпП України), Позивач не заявляв, а суд відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України розглядає справу в межах заявлених вимог.

Щодо 19.07.2022, то в цей день правові підстави для збереження за Позивачем середнього заробітку вже були відсутні.

Наведений Позивачем розрахунок суд не приймає, оскільки, крім охоплення ним періодів, за які середній заробіток за Позивачем не зберігався, він здійснений шляхом ділення нарахувань на кількість календарних днів та множення середньоденного заробітку на кількість календарних днів, що суперечить Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100), а розрахунковий період визначено без урахування дати настання події, з якою пов`язана виплата.

Згідно з абзацом третім п.2 Порядку №100 в усіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до абзацу першого п.8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).

Подією, з якою пов`язане збереження середнього заробітку, є призов Позивача на військову службу, який відбувся в березні 2022 року. Отже, розрахунковим періодом є січень та лютий 2022 року. Оскільки в лютому 2022 року Позивач не працював і заробітна плата йому не нараховувалася, середньоденна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьовані робочі дні, тобто за січень 2022 року.

Табелів обліку робочого часу та розрахункових відомостей Відповідач суду не надав, у зв`язку з чим суд виходить із норми тривалості робочого часу за п`ятиденного робочого тижня, яка в січні 2022 року становила 19 робочих днів.

Середньоденна заробітна плата Позивача становить: 18.021,58 грн : 19 днів = 948,50 грн.

Відповідно до ч.6 ст.6 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 №2136-IX, який набрав чинності 24.03.2022, у період дії воєнного стану не застосовуються норми, зокрема, ст.73 КЗпП України щодо святкових і неробочих днів. З урахуванням цього та п`ятиденного робочого тижня кількість робочих днів у періоді з 23.03.2022 по 18.07.2022 становить 84 (з 23.03.2022 по 31.03.2022 - 7, квітень - 21, травень - 22, червень - 22, з 01.07.2022 по 18.07.2022 - 12).

Отже, розмір середнього заробітку, що зберігався за Позивачем у період з 23.03.2022 по 18.07.2022, становить: 948,50 грн ? 84 дні = 79.674,00 грн.

Зазначена сума визначена без утримання податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, які відповідно до пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України утримуються роботодавцем як податковим агентом під час виплати доходу.

Суд зазначає, що можливі неточності зазначеного розрахунку зумовлені процесуальною поведінкою Відповідача, який, будучи єдиним володільцем первинних документів про нарахування заробітної плати Позивачу, відзиву на позов не подав, розрахунку Позивача не спростував і власного розрахунку не надав.

Оскільки предметом цієї вимоги є виплата грошової суми в певному розмірі, ефективним способом захисту порушеного права Позивача, який забезпечує реальне виконання судового рішення, є стягнення зазначеної суми з Відповідача, що відповідає змісту заявленої вимоги та не виходить за її межі.

З огляду на викладене вимога Позивача підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з Відповідача на його користь середнього заробітку за період з 23.03.2022 по 18.07.2022 у розмірі 79.674,00 грн.

Щодо вимоги про нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Згідно зі ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Отже, відповідальність, передбачена ст.117 КЗпП України, настає лише перед звільненим працівником за затримку розрахунку, яка виникла після його звільнення.

Позивач просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 19.07.2022 по 19.01.2023. Водночас, як установлено судом, трудові відносини між сторонами в цей період тривали, а припиненими вони визнаються цим рішенням з 25.10.2024. Отже, у період, за який Позивач просить стягнути середній заробіток, він не був звільненим працівником, а обов`язок Відповідача провести з ним розрахунок при звільненні не виник, що виключає можливість застосування ст.117 КЗпП України.

Суд відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України розглядає справу в межах заявлених вимог і не вправі самостійно визначати інший період затримки, ніж той, за який Позивач просить стягнути середній заробіток.

З огляду на викладене ця позовна вимога задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги про нарахування та виплату компенсації за невикористану відпустку

Згідно з ч.1 ст.24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про відпустки» до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, зараховується, зокрема, час фактичної роботи протягом робочого року, за який надається відпустка, та час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково.

Матеріали справи не містять даних про тривалість щорічної основної та додаткових відпусток, установлених Позивачу, про кількість використаних і невикористаних ним днів відпустки за 2021, 2022, 2023 та 2024 роки, а також про періоди, які підлягають зарахуванню до стажу, що дає право на щорічну відпустку, з урахуванням проходження Позивачем військової служби.

Розмір компенсації Позивачем не визначений, розрахунок суду не наданий, що унеможливлює ухвалення в цій частині рішення, яке відповідало б вимогам ст.263 та п.3 ч.1 ст.265 ЦПК України щодо чіткості та виконуваності судового рішення.

За таких обставин установити наявність у Позивача права на компенсацію за невикористані відпустки та її розмір неможливо, а тому ця позовна вимога є недоведеною і задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги про зобов`язання видати довідку про пільговий підземний стаж

Згідно з пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників, у яких має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Матеріали справи не містять доказів того, що Позивач виконував роботи, які дають право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1: наказ про призначення Позивача на посаду відсутній, посада та характер виконуваної ним роботи судом не встановлені. Довідка за формою ОК-5 містить відомості щодо спеціального стажу Позивача за окремі періоди роботи у Тунельному загоні №4 АТ «Київметробуд» із зазначенням кодів підстав для обліку спецстажу, проте відомостей про посаду та характер виконуваної Позивачем роботи не містить.

Крім того, з доданої до позовної заяви інформації про вжиті заходи щодо забезпечення доказів вбачається, що адвокатський запит від 24.10.2024 вимоги про видачу довідки про пільговий підземний стаж не містив, а доказів звернення Позивача до Відповідача із заявою про видачу такої довідки та відмови в її видачі суду не надано. Отже, порушення Відповідачем права Позивача на отримання такої довідки не доведено.

Суд також враховує, що зміст довідки, про зобов`язання видати яку просить Позивач, судом не встановлений, а тому рішення в цій частині не відповідало б вимозі виконуваності судового рішення.

З огляду на викладене ця позовна вимога є недоведеною і задоволенню не підлягає.

Щодо судових витрат

Відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивачі у справі про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а позовної заяви немайнового характеру - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Станом на 01.01.2024 прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 3.028,00 грн, отже мінімальна ставка судового збору на час звернення Позивача до суду становила 1.211,20 грн.

Позов задоволено в частині двох вимог немайнового характеру та частково в частині вимоги майнового характеру на суму 79.674,00 грн. Судовий збір за вимогою майнового характеру в задоволеній частині становить 1 відсоток від 79.674,00 грн, тобто 796,74 грн, що є меншим за мінімальний розмір ставки, а тому визначається в розмірі 1.211,20 грн. Таким чином, загальний розмір судового збору, що припадає на задоволені вимоги, становить 3.633,60 грн (1.211,20 грн ? 3).

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1.211,20 грн, що підтверджується квитанцією від 24.10.2024 ID 6688-6995-5088-1589. Ця сума підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача, а решта судового збору, що припадає на задоволені вимоги, у розмірі 2.422,40 грн підлягає стягненню з Відповідача в дохід держави.

Доказів понесення інших судових витрат Позивач суду не надав.

Щодо негайного виконання рішення

Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Середній заробіток, що зберігався за Позивачем на час проходження військової служби, є гарантійною виплатою, передбаченою законодавством, і відповідно до ст.2 Закону України «Про оплату праці» належить до структури заробітної плати. З огляду на це суд допускає негайне виконання рішення в частині стягнення середнього заробітку в межах суми платежу за один місяць, яку суд визначає виходячи із середньоденної заробітної плати Позивача та кількості робочих днів у першому повному календарному місяці періоду збереження середнього заробітку - квітні 2022 року: 948,50 грн ? 21 день = 19.918,50 грн.

ІV. Резолютивна частина

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 84, 89, 141, 178, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 279, 352, 354, 355, 430 ЦПК України, ст.ст. 21, 36, 38, 47, 94, 116, 117, 119 КЗпП України, суд вирішив:

1. Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Київметробуд» про визнання трудових відносин припиненими, зобов`язання видати трудову книжку, зобов`язання нарахувати та виплатити заробітну плату, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, компенсацію за невикористану відпустку, зобов`язання видати довідку - задовольнити частково.

1.1 Визнати припиненими з 25.10.2024 трудові відносини між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Київметробуд» у зв`язку з розірванням трудового договору з ініціативи працівника за власним бажанням на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України.

1.2. Зобов`язати Акціонерне товариство «Київметробуд» внести до трудової книжки ОСОБА_1 запис про звільнення з 25.10.2024 за власним бажанням на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України та видати ОСОБА_1 трудову книжку.

1.3. Стягнути з Акціонерного товариства «Київметробуд» на користь ОСОБА_1 середній заробіток, що зберігався за ним на час проходження військової служби відповідно до ч.3 ст.119 КЗпП України, за період з 23.03.2022 по 18.07.2022 у розмірі 79.674,00 грн (без утримання податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів).

1.4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Київметробуд» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1.211,20 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства «Київметробуд» в дохід держави судовий збір у розмірі 2.422,40 грн.

3. Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення з Акціонерного товариства «Київметробуд» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку в межах суми платежу за один місяць - 19.918,50 грн.

4. Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття постанови судом апеляційної інстанції.

5. Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Київметробуд», місцезнаходження: вул. Світлогірська, 2/25, м. Київ, 03065; код ЄДРПОУ 01387432.

Суддя: