Рішення № 140459054, 02.10.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/477/22 2/760/9034/26РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Усатової І.А.,

за участю секретаря судового засідання Гусак О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРУПА ЕЛЕКТРОЮА» про розірвання договору оренди обладнання з обов`язковим викупом та стягнення грошових коштів (заборгованості) за договорами купівлі-продажу обладнання та договорами оренди обладнання з обов`язковим викупом,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРУПА ЕЛЕКТРОЮА» про розірвання договору оренди обладнання з обов`язковим викупом та стягнення грошових коштів (заборгованості) за договорами купівлі-продажу обладнання та договорами оренди обладнання з обов`язковим викупом.

Позивач обґрунтовує вимоги тим, що 04 березня 2020 року між ним та ТОВ «ГРУПА ЕЛЕКТРОЮА» в особі представника Кратка Олега Володимировича, який діяв на підставі довіреності, було укладено договір № 04-03-2020-5/1 купівлі-продажу обладнання та договір № 04-03-2020-5/2 оренди обладнання з обов`язковим викупом.

Як зазначає позивач, підставою для звернення до відповідача стало його бажання інвестувати власні кошти у нібито прибутковий бізнес, про який він дізнався з рекламного повідомлення ТОВ «ГРУПА ЕЛЕКТРОЮА» у мережі Інтернет. Після телефонного спілкування з представником відповідача йому було запропоновано придбати діючу електричну зарядну станцію за 5 000 доларів США, передати її відповідачу в оренду строком на один рік із щомісячною виплатою коштів відповідно до договірної відсоткової ставки, а після закінчення строку договору отримати сплачені за обладнання кошти.

На виконання умов договору № 04-03-2020-5/1 позивач сплатив вартість обладнання у розмірі 5 000 доларів США у гривневому еквіваленті. За твердженням позивача, відповідач передав йому у власність станцію заряджання електромобілів змінного струму, характеристики якої визначені у специфікації до договору, а одночасно між сторонами укладено договір № 04-03-2020-5/2 оренди обладнання з обов`язковим викупом.

Відповідно до умов зазначеного договору оренди відповідач як орендар зобов`язувався нараховувати позивачу 2,08 % від вартості обладнання щомісяця та сплачувати відповідні кошти, а після закінчення строку оренди - викупити обладнання на умовах, визначених договором. Строк дії договору становив один рік - до 04 березня 2021 року.

Позивач зазначає, що за період дії договору на його картковий рахунок відповідачем були перераховані грошові кошти у загальному розмірі 10 660 грн, після чого виплати припинилися. Після закінчення строку дії договору позивач звертався до відповідача з вимогою про повернення сплачених ним коштів та належних відсоткових виплат, однак, за його твердженням, відповідач грошові кошти не повернув.

Крім того, позивач вказує, що представники відповідача повідомляли йому про демонтаж обладнання, пропонували забрати станцію без локації та програмного забезпечення, а також посилалися на карантинні заходи та інші обставини, які, на думку позивача, затягували повернення вкладених ним коштів.

Позивач також зазначає, що 23 грудня 2020 року між ним та ТОВ «ГРУПА ЕЛЕКТРОЮА» було укладено договір № 23-12-2020-3/1 купівлі-продажу обладнання та договір № 23-12-2020-3/2 оренди обладнання з обов`язковим викупом.

За умовами договору № 23-12-2020-3/1 відповідач передав позивачу у власність чотири одиниці станцій заряджання електромобілів загальною вартістю 23 440 доларів США. Водночас за договором № 23-12-2020-3/2 зазначене обладнання було передано відповідачу в оренду з обов`язковим викупом строком на два роки - до 23 грудня 2022 року, із зобов`язанням відповідача сплачувати позивачу 2,5 відсотка від вартості обладнання щомісяця.

Позивач зазначає, що грошові кошти в сумі 23 440 доларів США були передані ним представнику відповідача в офісі ТОВ «ГРУПА ЕЛЕКТРОЮА» в присутності бухгалтера товариства, а передане обладнання фактично залишилося у користуванні відповідача.

За твердженнями позивача, протягом договірних відносин відповідач не здійснював належних виплат за договорами, а починаючи з березня 2021 року позивач не може зв`язатися з представниками чи керівництвом ТОВ «ГРУПА ЕЛЕКТРОЮА».

Позивач вказує, що звертався до відповідача з вимогами про припинення співробітництва, розірвання договору № 23-12-2020-3/2, повернення сплачених ним коштів та нарахованих відсотків, однак відповідач на такі звернення не відреагував.

Посилаючись на положення статті 651 Цивільного кодексу України та умови договору № 23-12-2020-3/2, позивач вважає, що відповідач істотно порушив умови договорів, у зв`язку з чим його законні майнові інтереси порушені, а сам він позбавлений можливості отримати те, на що розраховував при укладенні договорів.

Також позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договорами оренди обладнання з обов`язковим викупом. Згідно з наведеним у позовній заяві розрахунком, за договором № 04-03-2020-5/2 від 04 березня 2020 року розмір заборгованості, з урахуванням вартості обладнання, передбачених договором платежів та здійснених відповідачем виплат, становить 167 331 грн. За договором № 23-12-2020-3/2 від 23 грудня 2020 року позивач визначив заборгованість у розмірі 829 771 грн.

Загальний розмір заявленої до стягнення заборгованості, за розрахунком позивача, становить 997 102 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями обрано суддю Кушнір С.І.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 17.01.2022 відкрито загальне позовне провадження у справі.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 09.08.2022 закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду.

Після звільнення судді Кушнір С.І. розпорядженням № 1446 від 18.04.2024 проведено повторний автоматизований розподіл справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справі між суддями обрано суддю Усатову І.А.

У судове засідання сторони не з`явилися.

Відповідач відзиву не подав, про причини неявки не повідомив, хоча був належним чином повідомлений.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеною в постанові від 5 вересня 2022 року № 1519/2-5034/11 (№ 61-175сво21) порядок ухвалення судового рішення та його проголошення залежить від того чи судове засідання, яким завершений розгляд справи, відбулось у присутності учасників справи, чи за їхньої відсутності; повне судове рішення було складено чи складання повного судового рішення було відкладено.

У разі розгляду судом справи без виклику учасників справи або учасники справи в судове засідання не з`явились, ухвалення рішення відбувається у такому самому порядку, проте з урахуванням певних винятків: а) рішення не проголошується; б) датою ухвалення рішення є дата складання повного судового рішення. У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання таке судове засідання не проводиться. У цьому випадку судове рішення не проголошується (частина четверта статті 268 ЦПК України) і датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення (друге речення частини п`ятої статті 268 ЦПК України).

З урахуванням розумності положення частини п`ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.

Відтак, суд зазначає датою ухвалення рішення дату складання повного його тексту, не зважаючи на те, що вона відмінна від дати судового засідання, на яку було призначено розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши надані Позивачем докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Судом встановлено, що 04 березня 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ГРУПА ЕЛЕКТРОЮА» укладено договір № 04-03-2020-5/1 купівлі-продажу обладнання, за умовами якого позивач придбав у відповідача станцію заряджання електромобілів змінного струму, вартістю 5 000 доларів США у гривневому еквіваленті.

Цього ж дня між сторонами укладено договір № 04-03-2020-5/2 оренди обладнання з обов`язковим викупом, відповідно до якого придбане позивачем обладнання передано ТОВ «ГРУПА ЕЛЕКТРОЮА» в оренду строком на один рік - до 04 березня 2021 року.

Згідно з пунктом 4.1 зазначеного договору оренди відповідач зобов`язувався нараховувати позивачу плату в розмірі 2,08 % від вартості обладнання щомісяця, а відповідно до пункту 7.1.6 договору - здійснити обов`язковий викуп обладнання на умовах, передбачених договором.

Судом встановлено, що на виконання договору купівлі-продажу позивач сплатив 5 000 доларів США у гривневому еквіваленті, що підтверджується наданими до суду документами.

За період дії договору № 04-03-2020-5/2 відповідачем на користь позивача здійснено платежі на загальну суму 10 660 грн, а саме: 1 937,48 грн від 19 травня 2020 року, 2 756,15 грн від 03 серпня 2020 року, 2 766,10 грн від 05 серпня 2020 року та 3 200 грн від 26 жовтня 2020 року.

Також судом встановлено, що 23 грудня 2020 року між сторонами укладено договір № 23-12-2020-3/1 купівлі-продажу обладнання, за умовами якого позивач придбав у відповідача чотири станції заряджання електромобілів загальною вартістю 23 440 доларів США.

Того ж дня між сторонами укладено договір № 23-12-2020-3/2 оренди обладнання з обов`язковим викупом, відповідно до якого зазначене обладнання передано ТОВ «ГРУПА ЕЛЕКТРОЮА» в оренду строком на два роки - до 23 грудня 2022 року.

Пунктом 4.1 договору № 23-12-2020-3/2 передбачено нарахування орендодавцю щомісячної плати у розмірі 2,5 % від вартості обладнання, що становить 586 доларів США на місяць.

Судом встановлено, що позивач передав відповідачу грошові кошти в сумі 23 440 доларів США як оплату вартості обладнання за договором купівлі-продажу № 23-12-2020-3/1, після чого придбане обладнання було передано відповідачу в оренду на умовах договору № 23-12-2020-3/2.

Водночас матеріалами справи підтверджується, що після здійснення зазначених платежів відповідач не здійснював передбачені договором орендні виплати у повному обсязі.

Звертаючись до суду, позивач просив розірвати договір № 23-12-2020-3/2 від 23 грудня 2020 року та стягнути з відповідача грошові кошти, які, за його розрахунком, складаються із заборгованості за договорами № 04-03-2020-5/2 від 04 березня 2020 року та № 23-12-2020-3/2 від 23 грудня 2020 року.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованість за договором № 04-03-2020-5/2 визначена у розмірі 167 331 грн, а за договором № 23-12-2020-3/2 - 829 771 грн, що разом становить 997 102 грн.

Отже, судом встановлено факт укладення між сторонами зазначених договорів, передачі позивачем відповідачу грошових коштів за договорами купівлі-продажу, передачі придбаного обладнання відповідачу в оренду з обов`язковим викупом, а також наявність між сторонами невиконаних грошових зобов`язань, у зв`язку з чим виник спір щодо розірвання договору та повернення позивачу грошових коштів.

Щодо вимог про розірвання договору, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі статтею 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

За пунктом 4.1 договору № 04-03-2020-5/2 від 04 березня 2020 року орендна плата становить 2,08 % від вартості обладнання щомісяця, тобто 104 долари США щомісяця у гривневому еквіваленті.

Позивач розраховує заборгованість за вказаним договором у розмірі 167 331 грн, при цьому судом встановлено, що за період дії договору відповідачем на користь позивача було здійснено платежі на загальну суму 10 660 грн.

Суд перевірив розрахунок позивача з урахуванням умов договору та здійснених відповідачем платежів. Відповідач не подав заперечень щодо наведеного позивачем розрахунку та не надав доказів повного виконання своїх зобов`язань за договором.

За пунктом 4.1 договору № 23-12-2020-3/2 від 23 грудня 2020 року орендна плата становить 2,5 % від вартості обладнання щомісяця, що складає 586 доларів США щомісяця у гривневому еквіваленті.

Позивач розраховує заборгованість за вказаним договором у розмірі 829 771 грн. Матеріалами справи підтверджується, що відповідач отримав в оренду обладнання загальною вартістю 23 440 доларів США, а доказів належної та повної сплати передбачених договором орендних платежів відповідачем не надано.

Суд перевірив наведений позивачем розрахунок з урахуванням умов договору та встановлених у справі обставин. Відповідач не подав заперечень щодо розміру заборгованості та не надав доказів належного виконання зобов`язань за договором.

Таким чином, заборгованість за договором № 04-03-2020-5/2 від 04 березня 2020 року становить 167 331 грн, а за договором № 23-12-2020-3/2 від 23 грудня 2020 року - 829 771 грн. Загальна сума заборгованості становить 997 102 грн.

Відтак, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договорами оренди обладнання з обов`язковим викупом підлягають задоволенню у загальному розмірі 997 102 грн.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, наведених позивачем обставин та розрахунку заборгованості не спростував, доказів належного виконання грошових зобов`язань перед позивачем суду не надав.

З урахуванням наведеного, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 997 102 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В іншій частині позовних вимог, а саме щодо розірвання договору № 23-12-2020-3/2 від 23 грудня 2020 року, слід відмовити.

Крім того, частиною п`ятою статті 265 ЦПК України передбачено, що у резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України стягнення з Відповідача судового збору здійснюється пропорційно до задоволеної частини позову. Тому стягненню з Відповідача на користь Позивача підлягає судовий збір в розмірі 10963 грн.

З огляду на викладене та керуючись статтями 651, 759, 762, 763 ЦК України, статтями 12, 81, 133, 141, 258-259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРУПА ЕЛЕКТРОЮА» (ЄДРПОУ 42869331, 03087, м. Київ, вул. Пітерська, буд. 5-А на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) заборгованість за договором № 04-03-2020-5/2 від 04 березня 2020 року у розмірі 167 331 (сто шістдесят сім тисяч триста тридцять одна) гривня.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРУПА ЕЛЕКТРОЮА» (ЄДРПОУ 42869331, 03087, м. Київ, вул. Пітерська, буд. 5-А на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) заборгованість за договором № 23-12-2020-3/2 від 23 грудня 2020 року у розмірі 829 771 (вісімсот двадцять дев`ять тисяч сімсот сімдесят одна) гривня.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРУПА ЕЛЕКТРОЮА» (ЄДРПОУ 42869331, 03087, м. Київ, вул. Пітерська, буд. 5-А на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 10963 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 02.10.2026.

Суддя І.А. Усатова