Ухвала суду № 140458545, 22.05.2025, Печерський районний суд міста Києва

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 359/2736/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2025 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю сторін кримінального провадження

прокурора - ОСОБА_3 ,

захисника - ОСОБА_4 ,

обвинуваченого - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 62019100000001836 від 03.12.2019, за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Костянтинівка, Донецької області, громадянин України, освіта повна вища, який одружений, має двох неповнолітніх дітей 2014 та 2017 р.н., працює на посаді заступника чергового помічника начальника СІЗО відділу режиму і охорони ДУ «Київській слідчий ізолятор», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , раніше не судимий,-

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

В проваджені Печерського районного суду м. Києва на стадії судового розгляду перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 368 КК України.

Згідно висунутого ОСОБА_5 обвинувачення, його відповідно до наказу № 80/OC-19 від 08.04.2019 призначено інспектором відділу нагляду і безпеки державної установи «Бориспільська виправна колонія №119».

Наказом ДУ «Бориспільська виправна колонія N? 119» N? 167/OC-18 від 30.11.2018 ОСОБА_6 присвоєно чергове спеціальне звання капітана внутрішньої служби. Таким чином, маючи спеціальне звання капітана внутрішньої служби та в силу вимог Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», ОСОБА_7 являється працівником правоохоронного органу, при цьому, постійно здійснюючи функції представника влади і у відповідності до ч. 3 ст. 18 КК України та п. 1 примітки до ст. 364 КК України, з моменту призначення на вказану посаду є службовою особою правоохоронного органу.

Поряд з цим, ОСОБА_8 , відповідно до вироку Оболонського районного суду м. Києва від 05.05.2017 визнано винним за ч. 1 ст. 187, ч. 1 ст. 71 КК України та призначено покарання у вигляді 5 років 6 місяців позбавлення волі.

В період часу з 07.09.2017 по 26.08.2019 ОСОБА_8 відбував покарання у державній установі «Бориспільська виправна колонія № 119», де проходив службу ОСОБА_9 .

Під час відбуття покарання у ДУ «Бориспільська виправна колонія № 119» засуджений ОСОБА_8 вирішив у поза встановленими правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань зберігати та використовувати мобільний телефон для власних потреб.

З цією метою у засудженого ОСОБА_8 виник злочинний умисел на надання службовій особі неправомірної вигоди за перенесення на територію установи забороненого предмету - «мобільного телефону». З даного приводу, на прикінці травня 2019 року він звернувся до інспектора відділу нагляду і безпеки державної установи «Бориспільська виправна колонія № 119» ОСОБА_5 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_8 приблизно наприкінці травня 2019 року, більш точної дати не встановлено, звернувся до інспектора відділу нагляду і безпеки державної установи «Бориспільська виправна колонія № 119» ОСОБА_5 з проханням вирішити питання з приводу передачі мобільного телефону на територію установи на що останній погодився та повідомив, що йому за це потрібно перерахувати 7000 (сім тисяч) гривень на його особисту картку АТ КБ «ПриватБанк» НОМЕР_2 .

ОСОБА_8 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, приблизно 26.06.2019 у невстановлений досудовим розслідуванням час, повідомив свою бабусю ОСОБА_10 , про необхідність перерахувати грошові кошти в розмірі 7000 (сім тисяч) гривень на картковий рахунок, відкритий в АТ КБ «ПриватБанк» НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_5 . У свою чергу, ОСОБА_11 не була обізнана, що грошові кошти є неправомірною вигодою за яку інспектор відділу нагляду і безпеки державної установи «Бориспільська виправна колонія N? 119» ОСОБА_7 погодився пронести до колонії та передати її онуку мобільний телефон.

Так, 26.06.2019 о 20 годині 59 хвилин ОСОБА_10 на прохання свого онука ОСОБА_8 перерахувала грошові кошти в розмірі 6800 (шість тисяч вісімсот) гривень на картку АТ КБ «ПриватБанк» НОМЕР_2 , яка належала ОСОБА_12 .

Таким чином, 26.06.2019 ОСОБА_5 будучи інспектором відділу нагляду і безпеки державної установи «Бориспільська виправна колонія N? 119», реалізуючи прямий корисливий умисел направлений на отримання неправомірної вигоди на картковий рахунок АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 , заздалегідь ним наданий ОСОБА_8 , отримав неправомірну вигоду у виді грошових коштів в розмірі 6800 (шість тисяч вісімсот) гривень за пронесення на територію державної установи «Бориспільська виправна колонія N? 119» мобільного телефону та передачу його ОСОБА_8 для власного зберігання і використання.

Через кілька днів, точної дати та часу в ході досудового розслідування не встановлено, після отримання неправомірної вигоди, ОСОБА_13 , на виконання раніше обговорених домовленостей з засудженим ОСОБА_8 , проніс на територію державної установи «Бориспільська виправна колонія N? 119» та передав останньому мобільний телефон (LENOVO A6010 білого кольору), достовірно знаючи, що відповідно до Переліку предметів, виробів і речовин, зберігання і використання яких засудженим заборонено, яке є додатком 3 до Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджені наказом Міністерства юстиції України N? 2823/5 від 28.08.2018 є забороненим для зберігання і використання засудженими.

Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується в одержанні службовою особою неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою, в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дії з використанням наданого їй службового становища, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України.

Під час судового засідання обвинувачений ОСОБА_14 подав та підтримав письмове клопотання від 27.03.2025, за змістом якого просив звільнити його від кримінальної відповідальності та закрити кримінальне провадження у зв`язку із закінченням строків давності. Так, згідно обвинувального акту, датою вчинення кримінального правопорушення є 26.06.2019 рік. З моменту вчинення кримінального правопорушення минуло більше 5 років. Зазначив, що строки давності не переривалися. Він не обвинувачуюся в учиненні іншого злочину, від розслідування та суду не ухилявся. Йому роз?яснено суть обвинувачення та право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. Також роз?яснено, що він маю право відмовитись від звільнення від кримінальної відповідальності, і судовий розгляд буде проводитися в загальному порядку. Вину у вчиненні інкримінованого йому злочину ОСОБА_5 не визнав. Зазначив що, перебування під слідством та судом негативно вплинуло на його психологічний та фізичний стан, на його роботу, створило напругу в стосунках, а подальше перебування під судовим переслідуванням лише посилить ці проблеми, тому погодився на звільнення його від кримінальної відповідальності у зв?язку з закінченням строку давності та закриттям кримінального провадження з нереабілітуючої підстави.

Захисник ОСОБА_4 підтримав клопотання обвинуваченого, просив задовольнити.

Прокурор проти задоволення клопотання обвинуваченого щодо звільнення його від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України у зв`язку з закінченням строків давності, на підставі ст. 49 КК України, не заперечував.

Вирішуючи вказане клопотання обвинуваченого, суд виходив з наступного.

Так, згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться у п.1 постанови «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» № 12 від 23 грудня 2005 року, згідно яких, звільнення особи від кримінальної відповідальності із закриттям провадження у справі можливе на будь-яких стадіях судового розгляду справи, у тому числі під час підготовчого судового засідання, за умови вчинення особою суспільно-небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбачений Особливою частиною Кримінального кодексу України, та за наявності визначених законом матеріально-правих підстав звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Частиною 1 ст. 285 КПК України передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є обов`язковим для суду.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину.

Санкція ч. 1 ст. 368 КК України карається штрафом від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційним наглядом на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк від двох до чотирьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України, нетяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п`яти років.

Виходячи з фактичних обставин, так як вони викладені в обвинувальному акті, подія кримінального правопорушення мала місце 26.06.2019, відтак на час судового розгляду сплинув, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України 5-ти річний строк притягнення особи до кримінальної відповідальності, у зв`язку з чим суд, за наявності згоди ОСОБА_5 на закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав, враховуючи відсутність факту його переховування від слідства та суду, відсутність факту вчинення ним будь-яких інших кримінальних правопорушень, приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання адвоката та звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України.

Процесуальні витрати, речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст. 49 КК України, ч. 2 ст. 284, ст. 285, ст.376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Письмове клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 від 27.03.2025, задовольнити.

ОСОБА_5 звільнити від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України, на підставі ст. 49 КК України у зв`язку з закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності.

Кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 62019100000001836 від 03.12.2019 за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 368 КК України, закрити у зв`язку із закінчення строків давності притягнення останнього до кримінальної відповідальності.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 7 днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1