Ухвала суду № 140458273, 01.10.2026, Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

Справа 133/2129/26

01.10.2026 м. Козятин

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області у складі:

головуючої судді: Дем`янової Ж.М.,

за участі:

секретаря судового засідання: Бірюкової Т.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до АТ «Укрзалізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення невиплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення за 20222024 роки.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що по теперішній час працює на посаді електромеханіка дільниці І групи у виробничому підрозділі «Козятинська дистанція сигналізації та зв`язку» регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» (ШЧ-3).

До 2022 року при наданні щорічної відпустки позивач систематично отримував матеріальну допомогу на оздоровлення. Однак починаючи з 2022 року відповідач припинив виплату зазначеної допомоги в повному обсязі.

Зокрема, у 2022, 2023 та 2024 роках позивач матеріальної допомоги на оздоровлення не отримував, а у 2025 році йому було виплачено лише 30 % посадового окладу в розмірі 2 320,58 грн.

Звернення ОСОБА_1 до керівництва підприємства з приводу виплати належної йому матеріальної допомоги результату не дало. Листом № 15 від 19 січня 2026 року йому відмовлено у виплаті відповідних коштів.

Водночас у відповіді на адвокатський запит керівництво виробничого підрозділу повідомило, що матеріальна допомога на оздоровлення за 20222024 роки буде нарахована позивачу після прийняття окремого рішення АТ «Укрзалізниця» відповідно до умов колективного договору в розмірі шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установлених законом на відповідний період. Зокрема, за 2022 рік 14 886 грн, за 2023 рік 16 104 грн, за 2024 рік 18 168 грн.

Позивач зазначив, що відмову у виплаті матеріальної допомоги відповідач обґрунтовує рішенням правління АТ «Укрзалізниця», оформленим протоколом № Ц-54/31 Ком.т від 14 березня 2022 року, пунктом 1.1.4 якого на період дії воєнного стану було призупинено до окремого розпорядження додаткові виплати, передбачені Галузевою угодою та колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальну допомогу на оздоровлення.

На думку позивача, таке рішення не звільняє відповідача від обов`язку виконувати положення Галузевої угоди та колективного договору, якими передбачено відповідні соціально-трудові гарантії працівникам залізничного транспорту.

Так, відповідно до пункту 3.2.18 Галузевої угоди між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками на 20022006 роки, яка, за твердженням позивача, продовжує діяти до укладення нової угоди відповідно до пункту 2.2 Галузевої угоди, працівникам галузі надається матеріальна допомога на оздоровлення на умовах і в розмірах, передбачених колективними договорами, а з 1 січня 2007 року у розмірі не менше 30 % тарифної ставки (посадового окладу).

Згідно з пунктом 3.10 колективного договору Державного територіально-галузевого об`єднання «Південно-Західна залізниця» на 20012005 роки, дія якого, за доводами позивача, продовжена на 20062026 роки, працівникам філій один раз на рік надається матеріальна допомога на оздоровлення в розмірі шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установлених законом на день подання заяви.

Крім того, позивач послався на пункти 2.1 та 2.3 Галузевої угоди, якими визначено коло працівників, на яких поширюються її положення, та передбачено неможливість припинення сторонами виконання взятих на себе зобов`язань протягом строку дії угоди.

Позивач вважає, що невиплата матеріальної допомоги на оздоровлення за 20222024 роки порушує його трудові права та призвела до недоотримання належних йому виплат.

З огляду на викладене ОСОБА_1 просив суд стягнути з АТ «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815) на його користь невиплачену матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022 рік у розмірі 14 886 грн, за 2023 рік 16 104 грн, за 2024 рік 18 168 грн, а також судові витрати стягнути з відповідача на користь держави.

Представник відповідача АТ «Укрзалізниця» позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав у повному обсязі, вважав їх необґрунтованими та безпідставними, заперечував проти їх задоволення.

На обґрунтування своєї позиції представник відповідача зазначив, що позовна заява не відповідає вимогам статей 175, 177 ЦПК України, оскільки позивач не додав до неї документів, які підтверджують сплату судового збору, а також документів, що підтверджують наявність передбачених законом підстав для звільнення від його сплати.

Відповідач послався на положення статей 1, 5 Закону України «Про судовий збір» та статті 2 Закону України «Про оплату праці», зазначивши, що передбачене пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнення від сплати судового збору поширюється на позивачів у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

На думку відповідача, матеріальна допомога на оздоровлення не належить до основної чи додаткової заробітної плати, оскільки не залежить від виконаної роботи, її результатів або особливих умов праці, а є іншою виплатою, передбаченою колективним договором. У зв`язку із цим відповідач вважав, що позивач не звільнений від сплати судового збору за заявлену вимогу про стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення.

На підтвердження своїх доводів представник відповідача послався на правові висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 та від 8 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19, а також на ухвалу Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 521/6288/19, провадження № 61-4432ск22, у якій, за твердженням відповідача, розглядалося питання сплати судового збору за вимогою про стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення.

Відповідач зазначив, що заявлена позивачем вимога є майновою, а тому судовий збір за її подання має визначатися відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З огляду на викладене представник відповідача просив суд залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до АТ «Українська залізниця» про стягнення заборгованості з виплати матеріальної допомоги на оздоровлення та постановити за результатами розгляду відповідного клопотання мотивовану ухвалу.

Суд, розглянувши клопотання представника відповідача Акціонерного товариства «Українська залізниця» про залишення позовної заяви без руху, дослідивши наведені в ньому доводи та перевіривши їх на відповідність вимогам процесуального закону, дійшов такого висновку.

Відповідно до частини четвертої статті 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з частиною першою статті 185 ЦПК України, якщо суддя встановить, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, він постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Водночас пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Як убачається зі змісту позовної заяви, ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогами про стягнення невиплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення за 20222024 роки, право на отримання якої він пов`язує з перебуванням у трудових відносинах із відповідачем, положеннями Галузевої угоди та колективного договору.

Отже, спір виник у зв`язку з невиконанням роботодавцем, на думку позивача, зобов`язань щодо здійснення виплати, передбаченої умовами трудових відносин.

Вирішуючи питання про наявність у позивача пільги зі сплати судового збору, суд ураховує, що відповідно до статті 2 Закону України «Про оплату праці» структура заробітної плати охоплює основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні й компенсаційні виплати.

При цьому сама назва виплати як матеріальної допомоги не є достатньою підставою для висновку про те, що така виплата в усіх випадках перебуває поза межами структури заробітної плати. Для вирішення цього питання необхідно враховувати правову природу виплати, підстави її надання та нормативне регулювання відповідних трудових відносин.

Такий підхід узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 10 лютого 2021 року у справі № 143/179/19, відповідно до якого матеріальна допомога на оздоровлення входить до структури заробітної плати, а позивач у справі про її стягнення звільняється від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

За таких обставин доводи представника відповідача про те, що матеріальна допомога на оздоровлення не належить до заробітної плати та що позивач зобов`язаний сплатити судовий збір за подання позову, не можуть бути прийняті судом як достатня підстава для залишення позовної заяви без руху.

Посилання відповідача на постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 та від 8 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 не спростовують наведеного висновку, оскільки зазначені постанови стосуються правової природи середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та поширення пільги зі сплати судового збору на відповідні вимоги. Натомість у цій справі предметом спору є стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення, правова природа якої була безпосередньо предметом оцінки Верховного Суду у справі № 143/179/19.

Крім того, посилання представника відповідача на ухвалу Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 521/6288/19 саме по собі не є достатньою підставою для висновку про обов`язок позивача сплатити судовий збір, оскільки питання наявності відповідної пільги підлягає вирішенню з урахуванням предмета та характеру заявлених вимог і застосовних правових висновків Верховного Суду.

Таким чином, оскільки заявлена ОСОБА_1 вимога стосується стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення, яка за наведених обставин охоплюється поняттям заробітної плати для цілей застосування пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», позивач звільнений від сплати судового збору за подання відповідної позовної заяви.

Керуючись статтями 175, 177, 185, 258261, 353 ЦПК України, пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», суд

ухвалив:

У задоволенні клопотання представника Акціонерного товариства «Українська залізниця» про залишення без руху позовної заяви ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення невиплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення за 20222024 роки відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Оскарження ухвали окремо від рішення суду не допускається. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Жанна ДЕМ`ЯНОВА