Ухвала суду № 1404573, 30.03.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№ К-7768/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня2007 року м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Степашка О.І., Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.07.2005 р.

у справі № А-27/52-05 господарського суду Харківської області

за позовом приватного підприємства «Перспектива-Плюс»

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.05.2005р., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.07.2005р., позов задоволено: визнане недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 04.01.2005р. № 0000012301/0 про визначення приватному підприємству “Перспектива-Плюс” податкового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість в сумі 503,00 грн., в тому числі 333,00 грн. основний платіж та 170,00 грн. штрафні санкції, визнано недійсним з тих підстав, що позивач правомірно у відповідності з підпунктами 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” включив до складу податкового кредиту за жовтень 2003 року ПДВ в сумі 275800,00 грн., підтвердженій податковими накладними, виданими ЗАТ «Спеціалізований проектно-конструкторсько-технологічний центр» та ДП «Радіореле».

В касаційній скарзі ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в позові, вважаючи, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального права, зокрема, пункт 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Заслухавши доповідь судді-доповідача та перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлений факт придбання позивачем у жовтні 2003 року ескізної технічної документації за договорами від 02.10.2003р. № 12/10-ТД, укладеним з ДП «Радіореле», та від 08.10.2003р. № 1, укладеним з ЗАТ «Спеціалізований проектно-конструкторсько-технологічний центр», внаслідок чого позивачем сформовано податковий кредит за жовтень 2003 року на суму сплаченого /нарахованого/ в ціні придбання та підтвердженого податковими накладними податку на додану вартість на загальну суму 632167,00 грн.

За даними податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2003 року сума податкових зобовязань підприємства склала 356700,00 грн.

При декларуванні ПП «Перспектива-Плюс» податкових зобовязань за вказаний період на загальну суму 356700,00 грн. та податкового кредиту за цей же період на суму 632167,00 грн. відємне значення чистої суми зобовязань з ПДВ за поточний звітний період становить 275467,00 грн. /графа 18.2 декларації/.

Фактичною підставою для визначення позивачу спірної суми податкового зобовязання слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 30.12.2004р. № 9420/23-1/31939914, про порушення підприємством підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок віднесення до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 275800,00 грн., виходячи з вартості ескізної документації 1379000,00 грн., придбаної позивачем у жовтні 2003 року, але не реалізованої впродовж такого періоду. При цьому порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону обґрунтовано ДПІ наявністю у позивача залишку продукції вартістю 1379 000,00 грн., що обліковується на рахунку 28/1 «Товари на складі» та посиланням на таку підставу включення ПДВ до складу податкового кредиту як звязок витрат, здійснених платником податку як компенсація вартості товару, в тому числі щодо сплати податку, з господарською діяльністю такого платника податку, неодмінною ознакою якої згідно пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є отримання останнім доходу у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, регулюються пунктами 7.4 та 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Так, підпунктами 7.4.1 і 7.4.5 цієї статті передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.5.1 цієї ж статті встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Звідси, правильність правової оцінки обставин щодо формування платником податку податкового кредиту вимагає встановлення судом фактів придбання платником товарів ( робіт, послуг) з урахуванням суми ПДВ, підтвердженої податковими накладними; обставин щодо підстав для включення до складу валових витрат витрат платника податку на придбання товарів (робіт, послуг), ПДВ по сплаті /нарахуванні/ за які включений до податкового кредиту.

Вищезазначені встановлені у даній справі факти, а саме: звязок витрат позивача на придбання ескізної технічної документації з його господарською діяльністю, що полягає у відповідності здійснених операцій статутній діяльності позивача, а також наміру позивача реалізувати придбану продукцію; наявність податкових накладних, що відповідали вимогам підпунктів 7.2.1 та 7.2.4 пункту 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” свідчать про правомірність дій позивача щодо формування податкового кредиту в податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2003 року, в тому числі за рахунок ПДВ у сумі 275800,00 грн.

Доводи податкової інспекції про формування податкового кредиту за рахунок ПДВ у сумі 275800,00 грн., сплаченого /нарахованого/ у складі вартості продукції, яка не була реалізована позивачем у жовтні 2003 року на загальну суму 1379000,00 грн., всупереч пунктам 7.4 та 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є неспроможними з огляду на те, що наведені норми не ставлять в залежність право платника податку на податковий кредит від реалізації придбаної продукції, у звязку з придбанням якої сформовано податковий кредит.

Враховуючи викладене, висновок судів попередніх інстанцій про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 04.01.2005р. № 0000012301/0 відповідає встановленим обставинам справи та правильному застосуванню зазначених вище норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.07.2005 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Усенко Є.А.

Судді Костенко М.І.

Маринчак Н.Є.

Степашко О.І.

Шипуліна Т.М.