Ухвала суду № 140457126, 06.10.2026, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

У Х В А Л А

06 жовтня 2026 р. Справа № 902/346/26

Господарський суд Вінницької області у складі: головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Шарко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в режимі відеоконференції матеріали у справі

за заявою: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

про неплатоспроможність

Представники учасників справи:

арбітражний керуючий Белінська Н.О.

боржник: ОСОБА_1

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа № 902/346/26 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 26.05.2026 року відкрито провадження у справі № 902/346/26 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 . Введено процедуру реструктуризації боргів боржника. Призначено керуючим реструктуризацією у справі № 902/346/26 арбітражного керуючого Белінську Н.О. Призначено попереднє засідання у справі на 05.10.2026 року.

01.06.2026 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

17.06.2026 до суду від АТ "Укрсиббанк" надійшла заява (сформована в системі "Електронний суд") № 106 від 17.06.2026 року (вх. № 01-32/885/26) про визнання грошових вимог до боржника в розмірі 37 772,51 грн у справі № 902/346/26.

Ухвалою від 19.06.2026 року вказану заяву призначено до розгляду на 06.10.2026 року.

26.06.2026 року до суду від арбітражного керуючого Белінської Н.О. надійшло повідомлення №02-1243/7062 від 26.06.2026 року про результати розгляду вимог АТ "Укрсиббанк", де зазначено про визнання заявлених вимог.

На визначену дату в судове засідання з`явились арбітражний керуючий та боржник. Заявник повноважного представника для участі в судовому засіданні не направив.

В ході розгляду справи арбітражний керуючий та боржник не заперечили щодо задоволення заяви АТ "Укрсиббанк" про визнання грошових вимог до боржника у справі.

Суд, розглянувши подану кредиторську заяву, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників справи, встановив наступне.

Так, заява мотивована тим, що АТ "Укрсиббанк" (надалі - Банк, Кредитор) та ОСОБА_1 (надалі - Клієнт, Боржник), уклали договір - анкету про відкриття та комплексне розрахункове - касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування (з Правилами) № 98420228000 від 07.12.2021 (договір типу Б, надалі - договір).

Підписуючи цей Договір, Позичальник погоджується з викладено у Правилах споживчого кредитування (оприлюднених у газеті "Урядовий кур`єр" №105 від 09.06.2017 р. із усіма змінами і доповненнями, пропозицією Банку надати Позичальнику споживчий кредит на умовах, встановлених у цьому Договорі та Правилах. Копії договору та Правил, оприлюднених у газеті "Урядовий кур`єр" №105, та Правил, що діяли на момент укладення договору (Додаток 13 до Наказу № П-LEG- 2021-106 від 22.09.2021р ) та на момент подання цієї заяви (Додаток 1 до Наказу від 27.04.2026 р. № H-LEG-2026-28), як докази надаються.

На підставі вказаного Договору та наданих клієнтом документів банк 07.12.2021 відкрив клієнту поточний рахунок НОМЕР_2 у національній валюті та обслуговує на умовах тарифного плану картку з лімітом "Картка з лімітом для своїх", розміщеного на сайті www.ukrsibbank.com/ua/personal/credits й на інформаційних стендах у приміщеннях установ Банку. Рахунок обслуговується згiдно цього Договору анкети та Правил (договiрних умов) споживчого кредитування позичальникiв АТ "УКРСИББАНК" з можливiстю вiдкриття та розрахунково-касового обслуговування карткових (поточних) рахункiв, опублiкованих в газетi "Урядовий кур`єр" №105 вiд 09.0б.2017р. (з усiма змiнами та доповненнями) та розмiщених на сайтi www.ukrsibbank.com/ua/personal/credits й на інформаційних стендах у приміщеннях установ Банку (далi - Правила).

Відповідно до п.7.1.1. Правил "7.1.1. "Кредитна картка" є окремим видом кредитування Позичальників, що здійснюється шляхом встановлення ліміту кредитування (ліміту овердрафту) на картковий рахунок Позичальника (далі - Картковий рахунок) та випуску платіжної картки до цього рахунку. Відкриття Карткового рахунку Позичальника та його розрахунково-касове обслуговування здійснюється в порядку, передбаченому главою 7.3 розділу II цих Правил.

Ліміт кредитування встановлюється у вигляді відновлюваної кредитної лінії, яка передбачає надання кредитних коштів Позичальнику траншами. В рамках ліміту кредитування Банком встановлюється доступний ліміт використання Кредитної картки, в межах якого Позичальник може отримати транші (надалі - "Доступний ліміт"). Видача траншів може ініціюватися Позичальником шляхом використання Кредитної картки в банкоматах, електронних терміналах або іншими способами, передбаченими Договором, а також шляхом надання доручень Банку на списання кредитних коштів з Карткового рахунку. Зобов`язання Банку по видачі чергового траншу Позичальнику є відкличними і Банк має право відмовитись від видачі чергового траншу без пояснення причин відмови Позичальнику.

Кредитна картка надається для споживчих цілей і кредитні кошти забороняється використовувати для проведення операцій, пов`язаних із здійсненням підприємницької діяльності, а також, для оплати товару у порушення чинного законодавства України чи країни, де здійснено операції з платіжною карткою. За рахунок ліміту кредитування не виконується примусове списання коштів з Карткового рахунку Позичальника."

Відповідно до п. 1.2 , п.2.1.1 Договору банк встановлює ліміт овердрафту (надає кредит) на картковому рахунку Клієнта (надалі ліміт кредитування) у розмірі 17000.00 грн., а Клієнт зобов`язується повертати використану суму кредиту та сплачувати плату за кредит на умовах, визначених цим договором-анкетою та Правилами.

Строк дії ліміту кредитування встановлено з дати укладення договору і до 20.12.2023 року (п.2.1.1 Договору).

02.07.2025 було збільшено ліміт кредитування до 40000,00 грн., про що Клієнта відповідно до п.2.1.3, 1.4 Договору було проінформовано шляхом направлення СМС на його номер телефону НОМЕР_3 . Звіт про направлення СМС, як доказ, надається.

Відповідно до п.п. 7.1.12. Правил "Сторони домовились, що у разі належного виконання Позичальником зобов`язань за Кредитним договором Банк може продовжити строк дії ліміту кредитування на умовах цих Правил та Кредитного договору та без укладання додаткових угод до Кредитного договору, кожного разу на той же строк, який зазначений в Повідомленні / в Індивідуальній угоді.

У разі, якщо Позичальнику протягом строку дії ліміту кредитування Кредитної картки надано "кредит "плати частинами"", строк дії ліміту кредитування Кредитної картки може бути продовжено Банком за умови належного виконання Позичальником вимог Договору на строк дії ліміту кредитування Кредитної картки, що встановлений в Кредитному договорі, перебіг якого починається з найближчої відповідно до умов Кредитного договору Дати платежу.

7.1.13. Сторони вважають, що продовження строку дії ліміту відбулось у разі, якщо за 30 календарних днів до закінчення терміну дії ліміту кредитування Банком не отримано від Позичальника заяви про відмову від подовження строку дії ліміту кредитування та Банком не направлено Позичальнику повідомлення про припинення строку дії ліміту кредитування.".

Підтверджуємо, що Позичальник не подавав Банку заяву про відмову від подовження строку дії ліміту кредитування та Банк не направляв Позичальнику повідомлення про припинення строку дії ліміту кредитування.

Відповідно до п. 2.3.5 Договору, п. 7.1.7 розділу 2 Правил "Факт користування Позичальником коштами ліміту кредитування підтверджує згоду Позичальника з умовами кредитування, зазначеними в п. 2.3.4 Договору та інформаційних повідомленнях Банку, згаданих в п. 7.1.6. цих Правил."

Виписка за картковим рахунком, як доказ надання та користування кредитом, надається за операціями отримання готівки та переказу коштів та за безготівковими операціями на суму кредитної заборгованості нараховуються проценти у розмірі 44.99% річних. ( п.2.1.4. договору). За безготівковими операціями протягом пільгового кредиту до 56 днів встановлена процентна ставка у розмірі 0.00%.

Позичальник зобов`язується здійснювати поповнення карткового рахунку відповідно до умов, визначених у Правилах ( п.2.4 Договору).

Позичальник зобов`язується до 20-го числа щомісяця відповідно до умов, зазначених у Правилах, здійснювати поповнення Карткового рахунку на мінімальну суму поповнення, розраховану в білінгову дату, та повернути кредитні кошти, плату за користування кредитом не пізніше дати спливу строку дії ліміту кредитування. ( п.2.3 Договору). Сума мінімального поповнення розраховується відповідно до п. 7.1.10 Правил, п.2.1.5 Договору.

Відповідно до п.1.1, п.2.1.4. Договору за розрахунково-касове обслуговування Позичальник сплачує Банку комісії у відповідності до тарифного плану. Тарифи за операціями вказані за наступним посиланням: www.ukrsibbank.com/ua/personal/credits.

Загальні умови кредитування з використанням Кредитної картки, права та обов`язки сторін врегульовано главою 7 розділу ІІ Правил, що діяли станом на день укладення договору (Додаток 13 до Наказу № П-LEG- 2021-106 від 22.09.2021р, Додаток 1 до Наказу від 27.04.2026 р. № H-LEG-2026-28 ), копія яких, як доказ, надається.

Станом на 26.05.2026 року існувала заборгованість Боржника перед банком у розмірі: 36875,09 грн. - заборгованість по кредиту, 2840,57 грн. - заборгованість по процентах, 2,94 грн. - комісія за переказ грошових коштів.

05.06.2026 було погашено заборгованості по кредиту у розмірі 505,48 грн., по процентах 1437,67 грн., по комісії 2,94 грн.

На момент подання цієї заяви кредитора (заборгованість Боржника перед банком зменшилася) та становить 37772,51 грн., з яких: 36369,61 грн. - заборгованість по кредиту, 1402,9 грн. - заборгованість по процентах.

Виписка за рахунком НОМЕР_2 та довідка про заборгованість за вказаним рахунком, які сформовані шляхом витягу з електронних систем бухгалтерського обліку банку та перенесені на паперові носії, як докази наявності заборгованості, надаються до цієї заяви.

Враховуючи наведене, АТ "Укрсиббанк" просить суд визнати його кредитором у даній справі з грошовими вимогами загальною сумою 37 772,51 грн., а також судовий збір в сумі 5 324,80 грн.

Наведені у заяві обставини підтверджені відповідними письмовими доказами.

На момент розгляду справи, доказів щодо погашення боржником заборгованості перед АТ "Укрсиббанк" до суду не надано.

Арбітражний керуючий Белінська Н.О. в повідомленні про результати розгляду вимог АТ "Укрсиббанк", зазначає про визнання заявлених до боржника вимог в повному обсязі.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.

Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Відповідно до ст. 113 КУзПБ, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

За приписами ст. 1 КУзПБ, грошове зобов`язання (борг) - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов`язань боржника, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов`язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.

Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Частина 1 ст. 122 КУзПБ передбачає, що подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

Згідно ч. 1 ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Як вказувалось вище, 01.06.2026 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Відповідно до матеріалів справи, заява АТ "Укрсиббанк" № 106 від 17.06.2026 року (вх. № 01-32/885/26) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/346/26 надійшла до суду 17.06.2026 року (сформована в системі "Електронний суд" 17.06.2026 року), тобто в межах визначеного ч. 1 ст. 45 КУзПБ строку на подання заяв з грошовими вимогами до боржника.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.07.2024 року у cправі № 910/1246/21, заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);

- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);

- покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18, від 01.03.2023 у справі №902/221/22);

- розглядаючи кредиторські вимоги, суд в силу норм статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (постанова від 21.10.2021 у справі № 913/479/18).

- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18).

Розглядаючи кредиторські вимоги, суд має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (див.висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 29.03.2021 у справі № 913/479/18, постанова Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 15.03.2023 у справі № 904/10560/17).

У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (статті 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (стаття 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (стаття 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Положення цієї глави застосовуються до кореспондентських рахунків та інших рахунків банків, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1067 ЦК України, договір банківського рахунку укладається в письмовій формі для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунку в банку на умовах, погоджених сторонами.

Відповідно до ст. 1069 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

Права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Розмір плати за використання клієнтом коштів банку, яке не встановлене договором, не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного банку України.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно 1 ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 07.12.2021 року АТ "Укрсиббанк" (Банк) та ОСОБА_1 (Клієнт) уклали договір - анкету про відкриття та комплексне розрахункове - касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування (з Правилами) № 98420228000, на виконання якого боржнику було відкрито поточний рахунок НОМЕР_2 у національній валюті та встановлено ліміт кредитування у розмірі 17 000,00 грн., який в подальшому було збільшено до 40 000,00 грн.

Поряд з цим, з наявної в матеріалах справи виписки за рахунком НОМЕР_2 вбачається, що Боржник користувався кредитним лімітом.

Водночас, відповідно до наявного у справі розрахунку заборгованості за договором та довідки про заборгованість за вказаним вище рахунком, заборгованість боржника перед банком становить 37 772,51 грн., з яких: 36 369,61 грн. - заборгованість по кредиту, 1 402,90 грн. - заборгованість по процентах.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, зважаючи на викладене, суд перевіривши згаданий вище розрахунок заборгованості за договором, дійшов висновку, що заявлені до визнання заявником кредиторські вимоги до Боржника в розмірі 37 772,51 грн, відповідають умовам даного кредитного договору та наявним у справі доказам, а тому є правомірними.

Водночас, судом встановлено, що станом момент розгляду поданої кредиторської заяви, доказів щодо спростування або ж погашення боржником заборгованості перед АТ "Укрсиббанк" в загальній сумі 37 772,51 грн не надано.

Відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 45 КУзПБ, для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.

Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.

Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.

Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.

За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

Згідно ч.ч. 2, 4 ст. 133 КУзПБ, витрати, пов`язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов`язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об`єктів, що підлягають продажу), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

Вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам, які перебувають/перебували у трудових відносинах із боржником, сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; 2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами; 3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.

Враховуючи викладене та встановлені обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення заяви АТ "Укрсиббанк" № 106 від 17.06.2026 року (вх. № 01-32/885/26) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/346/26 та визнання заявлених вимог в розмірі 37 772,51 грн., з віднесенням їх до другої черги задоволення.

Крім того, визнанню підлягають вимоги в розмірі 5 324,80 грн - судового збору, сплаченого за подання кредиторської заяви у справі № 902/346/26, підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 9 (ч. 4), 45, 113, 133 КУ з процедур банкрутства, ст.ст. 2, 3, 13, 18, 42, 73-79, 86, 232-236, 242, 326 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Задоволити заяву АТ "Укрсиббанк" № 106 від 17.06.2026 року (вх. № 01-32/885/26) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/346/26, повністю.

2. Визнати грошові вимоги Акціонерного товариства "Укрсиббанк" (код ЄДРПОУ 09807750; вул. Андріївська, буд. 2/12, м. Київ, 04070) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) в розмірі 37 772,51 грн заборгованості (друга черга задоволення вимог кредиторів); а також 5 324,80 грн - витрат на сплату судового збору за подання кредиторської заяви (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів) у справі № 902/346/26.

3. Арбітражному керуючому (керуючій реструктуризацією) Белінській Н.О. внести відповідні кредиторські вимоги до реєстру вимог кредиторів Боржника по справі №902/346/26.

4. Копію ухвали надіслати до електронних кабінетів ЄСІТС та на електронні поштові адреси: ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; арбітражному керуючому Белінській Н.О. - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; АТ "Укрсиббанк" - info@ukrsibbank.com, представнику АТ "Укрсиббанк" адвокату Останковій В.О. - ІНФОРМАЦІЯ_3

Згідно ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тісецький С.С.

Віддрук. прим.:

1 - до справи.