Рішення № 140454511, 09.10.2026, Менський районний суд Чернігівської області

Справа № 738/458/26

№ провадження 2/738/337/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року м. Мена

Менський районний суд Чернiгiвської областi в складі:

суддi - Волошиної Н.В.

з участю секретаря судового засідання - Шугалій А.С.

pозглянувши у вiдкpитому судовому засiданнi цивільну спpаву за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

І. Короткий зміст позовних вимог.

04 березня 2026 року до суду через підсистему «Електронний суд», що є складовою частиною Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, надійшла позовна заява ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивований тим, що 05 липня 2025 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту №540116-КС-002, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у сумі 26 000,00 грн, шляхом перерахування грошових коштів на його банківську картку. Відповідачка порушила умови кредитного договору, внаслідок чого утворилась заборгованість за вказаним договором в розмірі 77 480,00 грн, яка складається з: 26 000,00 грн - суми прострочених платежів по тілу кредиту, 36 400,00 грн - суми прострочених платежів по процентам, 13 000,00 грн - суми заборгованості по відсотках до статті 625 ЦПК України, 2 080,00 грн суми прострочених платежів за комісією, яку позивач просить стягнути з відповідача та судові витрати понесені при зверненні до суду.

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні рішення у справі.

Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 10 березня 2026 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідачці було запропоновано протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву.

06 квітня 2026 року до суду від представника відповідачки надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідачки просить задовольнити позовні вимоги частково, з підстав та у розмірі, визначених у відзиві на позовну заяву та стягнути з позивача на користь відповідачки витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи. Відзив на позовну заяву мотивований тим, що відповідач не згодний з твердженням позивача, що при укладенні кредитного договору №540116-КС-002 від 05.07.2025 в електронній формі, ним були виконані всі зобов`язанням в повному обсязі. Положеннями статті 95 ЦПК України встановлено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. На відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів, поширюється дія Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». Так, на підтвердження обставин укладення з відповідачем кредитного правочину Позивач додав до позову договір кредиту №540116-КС-002 від 05.07.2025, як зображення змісту договору у форматі pdf. Однак, за відсутності демонстрації позивачем місця збереження кредитором електронних даних та інформації про вчинені в системі дії неможливо встановити будь-який зв`язок між вказаними позивачем обставинами та діями, у тому числі створеній кредитором односторонньо візуальній формі послідовності дій. Позивачем не доведено жодними належними та достовірними доказами того, що під час створення між кредитором та відповідачем

вищезазначеного документу, він був захищений від редагування/зміни будь-якими особами, а сама форма створюється автоматично системою та захищається від змін.

Додані ж до позову документи подані лише у вигляді сканованої копії та не містять електронних підписів кредитодавця та позичальника або будь-яких даних, які б свідчили про волевиявлення прийняття (акцепту) пропозиції (оферти) щодо укладення кредитного договору відповідачем. В даному випаду це лише текст, який складений позивачем одноособово, а тому, в розрізі зазначених вище процесуальних норм стосовно достовірності доказів, дані документи мають бути визнані судом неналежними доказами укладання кредитного договору. Позивачем не надано жодного доказу направлення одноразового ідентифікатору відповідачеві (наприклад, довідки від мобільного оператора та/або направлення одноразового ідентифікатора на електронну пошту відповідача та/або у будь-який інший належний спосіб), не надано доказів використання відповідачем вказаного одноразового ідентифікатора. Відтак, неможливо перевірити факт підписання оспорюваного кредитного правочину, адже тільки докази накладення кваліфікованого електронного підпису первісного кредитора (кредитодавця) можуть слугувати доказом таких фактів, однак позивачем вони до суду не надані. Оскільки Позивач не надав суду електронний файл договору з накладеним кваліфікованим електронним підписом або інші технічні дані, що дозволяють перевірити його дійсність, відсутні належні та допустимі докази того, що спірний договір був підписаний саме уповноваженою особою кредитодавця. За таких обставин, поданий документ не може вважатися оригіналом електронного документа, а тому недоведений факт підписання та укладення сторонами договору кредиту на тих умовах сплати відсотків, які вказані у наданому до суду примірнику кредитного договору. Позивач не надав до суду жодних доказів, які підтверджують факт кожного поєднання одноразового ідентифікатора, яким відповідач нібито підписав спірний договір кредиту. Умови договорів приєднання розробляються банком (фінансовою установою), тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк (фінансова установа) має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Позивач до матеріалів позовної заяви додає Правила надання споживчих кредитів для продуктів «Кредит 4 місяці» та «Кредит 6 місяців» ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» у редакції від 20.02.2025. Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Правила, додані до позовної заяви, розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи кредитний правочин №540116-КС-002 від 05.07.2025. Паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та є лише інформаційною довідкою для споживача про умови кредитування, з якими банк (фінансова установа) зобов`язаний його ознайомити для прийняття споживачем усвідомленого рішення про наступне укладення кредитного договору. Так, істотними умовами кредитного договору - є умови, без погодження яких договір не вважається укладеним. Тобто саме вони визначають зміст зобов`язання, обсяг прав і обов`язків сторін та економічну сутність правовідносин між кредитором і позичальником. Особливістю кредитного договору є його оплатний характер. На відміну від договору позики, кредит завжди передбачає сплату відсотків за користування коштами. Відсоткова ставка - це визначений сторонами розмір плати за користування кредитними коштами, який може встановлюватися: у фіксованому розмірі; як змінювана ставка; у вигляді річного процента. Однак, без погодження ставки неможливо обчислити загальний розмір боргу. Невизначеність щодо розміру або порядку нарахування відсотків створює ризик визнання договору неукладеним або недійсним у відповідній частині. Таким чином, відсутність погодженої відсоткової ставки або порядку її визначення ставить під сумнів сам факт належного укладення кредитного договору та можливість правильного обчислення боргу. Беручи до уваги, що вказані Правила надання споживчих кредитів ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» у редакції від 20.02.2025 не підписані позичальником (відповідачем), в тому числі і у виді електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цими Правилами, зокрема, в частині визначення відсоткової ставки, ознайомився відповідач та погодився з ними, підписуючи кредитний договір №540116-КС-002 від 05.07.2025, тому слід відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача відсотків та комісій, оскільки позивач не довів факт підписання та укладення сторонами договору кредиту на тих умовах сплати відсотків та комісій, які вказані у наданому до суду примірнику договору кредиту. У матеріалах справи наявна відповідь АТ КБ «ПриватБанк», яка відображає зарахування на рахунок відповідача грошових коштів у розмірі 26000,00 грн. Водночас Відповідач заперечує належне погодження істотних умов кредитування в частині розміру та порядку нарахування процентів, оскільки позивачем не доведено належного підписання електронного договору та незмінності його змісту. Натомість, відповідач вважає обґрунтованим нарахування процентів у розмірі, що не перевищує 50% від суми фактично отриманого кредиту, оскільки інший розмір є економічно необґрунтованим, неспівмірним та таким, що порушує принцип справедливого балансу прав та інтересів сторін. Із наданих позивачем розрахунків заборгованості вбачається, що крім заборгованості за основою сумою боргу, відповідачу була нарахована заборгованість по відсоткам за в розмірі 36400,00 грн. Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, просив стягнути з відповідача, крім заборгованості за тілом кредиту, заборгованість за відсотками за користування кредитом у загальному розмірі 36400,00 грн. Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно. Нарахована позивачем сума по відсоткам кредитним договором в розмірі - 36400,00 грн. не відповідає вимогам чинного законодавства, таким чином, сума заборгованості за відсотками в рази перевищує суму заборгованості за кредитом. Застосовуючи аналогію та враховуючи те, що заявлена позивачем до стягнення сума прострочених платежів процентах у розмірі 36400,00 грн не є співрозмірною сумі заявленої заборгованості за тілом кредиту у розмірі 26000,00 грн за договором №540116-КС-002 від 05.07.2025, оскільки суперечить ч.3 ст. 509, ч.ч. 1, 2 ст. 627 ЦПК України, принципам розумності та добросовісності, а відтак є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором. Згідно з наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачем були здійснені часткові сплати у загальному розмірі 10660,00 грн, які позивачем були розподілені наступним чином: 7540,00 грн в рахунок погашення процентів; 3120,00 грн в рахунок погашення комісії; 0,00 грн в рахунок погашення тіла кредиту. Окрім того, розрахунок заборгованості до кредитного договору не містить списання будь-якої заборгованості чи інших істотних змін на користь позичальника. Натомість, простежується продовження строку кредитування, що вказує на незаінтересованість кредитора у вчиненні активних дій щодо повернення боргу та забезпеченні якнайшвидшого виконання боржником зобов`язань, а також, навпаки, сприяє зростанню грошового зобов`язання. Тобто ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» продовжувало строк кредитування на вигідних умовах виключно для себе, хоча, при цьому мало можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника, а тому такі дії не відповідали принципам розумності, справедливості та добросовісності, а їхнім наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. З наданого розрахунку вбачається, що будь-які сплати, які можуть надходити за кредитним договором, кредитор розподіляє на сплату заборгованості за відсотками задля штучної пролонгації кредитного договору. Згідно з наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачем було здійснено часткову сплату у розмірі 3120,00 грн., яка позивачем була розподілена в рахунок погашення комісії. У кредитному договорі №540116-КС-002 від 05.07.2025, позивач не зазначив та не надав доказів наявності переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позичальнику та за які фінансовою установою встановлена комісія, а тому положення вказаного кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію (без зазначення переліку дій банка, які входять до її складу) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Таким чином, нарахування позивачем відповідачу заборгованості за комісією за кредитним договором є безпідставним. Відповідач вважає, що часткову сплату заборгованості, здійснену відповідачем у розмірі 3120,00 грн, яку позивач зарахував в частину погашення комісії, необхідно вирахувати із заборгованості за кредитним договором №540116-КС-002 від 05.07.2025. Також не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 13 000,00 грн відсотків, відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки вони нараховані у період дії воєнного стану. Позивач безпідставно пред`являє позовні вимоги про стягнення суми в розмірі 77480,00 грн., з яких заборгованість за відсотками - 36400,00 грн. Таким чином, 36400,00 грн - які є непропорційно великою сумою процентів відносно тіла кредиту (26000,00 грн), що є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг кредитної установи. Зазначена сума процентів перевищує розмір самого тіла кредиту, що відповідач вважає незаконним та таким, що порушує вимоги чинного законодавства. Таким чином, суд за певних обставин може зменшити і розмір відсотків, конкретно у даному випадку через несправедливий їх розмір у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Заявлений позивачем розмір відсотків суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг і підлягає зменшенню до розміру 50% від виданого Відповідачу кредиту - 13000,00 грн (26000,00 грн тіло кредиту / 2). Таким чином, загальний розмір заборгованості за кредитним договором №540116-КС-002 від 05.07.2025, з урахуванням часткових сплат, складає 28340,00 грн ((26000,00 грн тіло кредиту + 13000,00 грн проценти пропорційно 50% тіла кредиту) - 10660,00 грн часткові сплати).

07 квітня 2026 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача просить задовольнити позовні вимоги, відмовити у задоволенні вимоги сторони відповідача про стягнення з позивача витрат у повному обсязі або зменшити розмір судових витрат до максимально розумного та співмірного у даній справі. Відповідь на відзив мотивована тим, що 05.07.2025 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 540116-КС-002 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» 05.07.2025 року направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір № 540116-КС-002 про надання кредиту. 05.07.2025 року ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договір № 540116-КС-002 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-2313, на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий боржником було введено/відправлено. Таким чином, 05.07.2025 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 540116-КС-002 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». ОСОБА_1 через веб-сайт Кредитодавця шляхом введення Логіну Особистого кабінету та паролю Особистого кабінету, ввійшли до Особистого кабінету та з Особистого кабінету через Інформаційно-телекомунікаційну систему (ІТС) подала Заявку на отримання кредиту, де відповідно вказує номер свого поточного (карткового) рахунку. Кредитний договір укладений між позивачем та відповідачем не є договором приєднання (у розуміння ст. 634 Цивільного кодексу України). Позичальник не укладав Кредитний договір шляхом підписання заяви-анкети про приєднання до публічної пропозиції. Кредитний договір між Позивачем та Відповідачем був укладений шляхом обміну електронними повідомленнями у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», та підписаний Відповідачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до абзацу першого ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Відповідно до п. 2.4. Кредитного договору, стандартна процентна ставка в день становить 1%, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшений кредитодавцем в односторонньому порядку. Відповідно до п. 2.5. Кредитного договору комісія за надання Кредиту становить 5 200,00 грн. Комісія нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі Кредиту. Розмір Комісії, встановлений цим пунктом Договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір Комісії не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку. Комісія за видачу додаткових грошових коштів у Кредит також належить до Комісії за видачу кредиту і може одноразово нараховуватись при кожному отриманні Позичальником у Кредит додаткових грошових коштів, якщо нарахування Комісії за видачу додаткових грошових коштів передбачено відповідними Додатковими угодами до цього Договору, якими Сторони оформили отримання Позичальником у Кредит додаткових грошових коштів. Якщо у відповідній Додатковій угоді до цього Договору, якою Сторони оформили отримання Позичальником у Кредит додаткових грошових коштів, зазначено, що Комісія за видачу додаткових грошових коштів у Кредит становить 0% (нуль відсотків), вказане означає, що Комісія за видачу додаткових грошових коштів у Кредит на підставі такої Додаткової угоди до цього Договору є відсутньою. Додаткові та/або супутні послуги за цим Договором відсутні, оскільки Кредитодавець не надає додатковіта/або супутні послуги та не вимагає надання/отримання додаткових та/або супутніх послуг третіх осіб при отриманні Позичальником Кредиту. Тобто, всі істотні умови Кредитного договору, зокрема тип кредиту, процентна ставка, комісія за надання кредиту, строк дії кредиту, графік платежів за кредитним договором тощо - встановлені не у Правилах надання кредитів, Паспорті споживчого кредиту (за споживчими кредитами) чи якихось «тарифах та умовах», а саме у Кредитному договорі, який Позичальник уклав з ТОВ «Бізнес Позика» шляхом обміну електронними повідомленнями, та підписав за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Позивач за Кредитним договором не нараховував та не заявляв до стягнення у позовних вимогах неустойку (у формі пені чи штрафів) відповідно до ст. 549 ЦК України; не нараховував проценти поза межами строку дії кредитного договору (як вбачається з розрахунку заборгованості, розмір заборгованості Позичальника після останнього дня строку дії кредитного договору не змінювався, тобто жодних процентів після закінчення строку дії кредитного договору не нараховувалися. Всі платежі відповідача за Кредитним договором були враховані у розрахунку заборгованості за Кредитним договором. Сума заборгованості відповідача за Кредитним договором відповідно до розрахунку заборгованості за Кредитним договором підрахована з урахуванням всіх платежів відповідача. Сторона відповідача у Відзиві на позовну заяву жодним чином не пояснила, чому на її думку доданий позивачем до позовної заяви Розрахунок заборгованості за Кредитним договором є начебто необґрунтованим, та таким, що начебто не узгоджується з матеріалами справи. Відповідач не був позбавлений можливості надати свій розрахунок заборгованості за кредитним договором, який би узгоджувався з умовами кредитного договору та обставинами справи. Сторона позивача вважає заявлений стороною відповідача розмір витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 8 000,00 грн неспівмірним з складністю справи та виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову. У зв`язку з цим, сторона позивача звертається до суду з клопотанням про зменшення розміру судових витрат та просить суд відмовити у задоволенні вимоги сторони відповідача про стягнення з позивача судових витрат у повному обсязі або зменшити розмір судових витрат до максимально розумного та співмірного у даній справі. Позивач вважає співмірним розміром судових витрат у даній справі вісімсот гривень.

14 квітня 2026 року до суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких представник позивача просить задовольнити позовні вимоги частково, з підстав та у розмірі, зазначених у відзиві на позовну заяву та додаткових пояснень.

15 квітня 2026 року до суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення, в яких представник відповідача просить задовольнити позовні вимоги.

ІІІ. Фактичні обставини встановлені судом.

Суд встановив, що ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» 05 липня 2025 року направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір №540116-КС-002 про надання кредиту. Цього ж дня сторонами підписано пропозицію (оферта) укласти договір №540116-КС-002 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) (арк. с. 61-81).

05 липня 2025 року між сторонами укладено Договір №540116-КС-002 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, тобто підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний паспорт споживчого кредиту. У анкеті клієнта зазначено номер банківського рахунку/банківської картки для перерахунку коштів 5457-0822-9282-2116 (арк. с. 47-60, 84)

Відповідно до Договору про надання кредиту ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 26 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності (п. 2.1.), а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правилами про надання споживчих кредитів. Стандартна процентна ставка за кредитом в день 1%, фіксована (п. 2.4.), комісія за видачу кредиту 5 500,00 грн (п. 2.5.), строк надання кредиту до 20 грудня 2025 року (п. 2.8.).

Договір № 533710-КС-001 про надання кредиту та паспорт споживчого кредиту підписано електронним підписом позичальника ОСОБА_2 , відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора UA-2313 та UA-8028, та свідчить про її обізнаність з умовами кредитування, вказаними у договорі.

ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» 05 липня 2025 року свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, надало позичальнику грошові кошти в розмірі 26 000,00 грн, шляхом перерахування їх на банківську картку позичальника НОМЕР_2 (арк. с. 11).

Згідно із повідомленням АТ КБ «ПриватБанк» №20.1.0.0.0/7-260320/66675-БТ від 25 березня 2026 року, Виписками з руху коштів по картці, на ім`я ОСОБА_1 було емітовано платіжну карту № НОМЕР_2 , 05 липня 2025 року на вказану платіжну карту були зараховані грошові кошти в сумі 26 000,00.

ОСОБА_1 належним чином не виконала умови договору №540116-КС-002 про надання кредиту від 05 липня 2025 року, у зв`язку з чим станом на 19 лютого 2026 року утворилась заборгованість в розмірі 77 480,00 грн, що складається з: заборгованості за кредитом 26 000,00 грн; заборгованості по процентах 36 400,00 грн; заборгованості за відсотками, відповідно до ст. 625 ЦК України 13 000,00 грн, заборгованість за комісією - 2 080,00 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитом та довідкою про стан заборгованості (арк. с. 44-46).

ІV.Мотиви, з яких суд виходить при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керується.

За змістом ст. ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов`язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Пунктами 5 та 6 частини 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону України « Про електронну комерцію»).

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбачено у ЦК України та ГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеному у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною 6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію).

Частиною 5 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення ( відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення ( відсилання) до них.

Згідно ч. 8 ст. 11 цього Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України " Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, кредитний договір між сторонами у справі був укладений в електронній формі.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 цього Кодексу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частинами 1,2 ст.612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Суд встановив, що 05 липня 2025 року між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено договір №540116-КС-002 в електронній формі шляхом електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію».

У договорі сторонами погоджено всі його істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування позикою, розмір і тип процентної ставки, комісії.

Під час заповнення Заявки на отримання кредиту або укладення кредитного договору саме на позичальника покладені обов`язки вказати всі його особисті дані необхідні для його ідентифікації та в подальшому отримання кредитних коштів. Позичальник обирав персональний логін і пароль для входу в особистий кабінет, при підписанні документів на телефонний номер клієнта йому направлялось повідомлення з одноразовим ідентифікатором у вигляді коду, який клієнт вводив на веб-сторінці. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором, як аналог власноручного підпису, є підтвердженням особи клієнта. Позичальник добровільно зазначав персональні дані та номер банківської карти. Тобто волевиявлення позивача було вільним і відповідало його внутрішній волі відповідно до положень ст. 203 ЦК України.

Отже, саме відповідач ініціював укладення кредитних договорів, оформивши відповідні заявки на сайті Первісних кредиторів, підписавши кредитні договори з використанням одноразового ідентифікатора. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення на мобільний телефон, без здійснення входу на сайт первісного кредитора за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитні договори між відповідачем та Первісними кредиторами не були би укладені.

За повідомленням АТ КБ «ПриватБанк», на ім`я ко ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) емітована картка № НОМЕР_2 , на яку були зараховані грошові кошти в сумі 26 000,00 грн.

Саме цей номер картки був зазначений позичальником під час укладення кредитного договору.

Отже, належними доказами доведено факт укладення вказаного договору з відповідачкою та отримання нею грошових коштів на належну їй банківську картку.

Слід зазначити, що відповідачка була вільна в укладенні зазначеного договору та була обізнана із умовами кредитування, в тому числі з нарахуванням відсотків за користування кредитними коштами, комісії, з чим погодилася, підписавши електронним підписом кредитні документи. Своїми діями відповідачка погодилася з умовами сплати процентів за користування кредитними коштами та комісією.

У зв`язку із невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за вказаним вище кредитними договорами утворилась заборгованість, що підтверджується відповідними розрахунками первісних кредиторів.

Крім того, слід зазначити, що нарахування процентів відповідачу за кредитним договорами у розмірі 1% в день, відповідає вимогам Закону України «Про споживче кредитування», здійснювалося кредитором в межах строку кредитного договору до 20 грудня 2025 року включно.

Наданий позивачем детальний розрахунок заборгованості за кредитним договором, ґрунтується на умовах кредитного договору та узгоджується з матеріалами справи. Всі платежі відповідачки за кредитним договором були враховані позивачем у розрахунку заборгованості за кредитним договором. Сума заборгованості відповідачки за кредитним договором відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором підрахована з урахуванням всіх платежів відповідачки.

Враховуючи викладене, суд вважає, що оскільки відповідачка не виконала умови договору та в установлені строки не здійснила погашення кредиту, то вимога про стягнення з відповідачки заборгованості по тілу кредиту в розмірі 26 000,00 грн, за відсотками в розмірі 36 400,00 грн, за комісією 2 080,00 грн підлягає задоволенню.

Щодо стягнення заборгованості по відсоткам відповідно до ст. 625 ЦК України, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку заборгованості позивач просить стягнути з відповідача заборгованості по відсоткам відповідно до ст. 625 ЦК України у розмірі 2 500,00 грн.

Відповідно до п.18.Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи, що позивачем нараховано заборгованість по відсоткам відповідно до ст. 625 ЦК України в період дії воєнного стану, то заявлені вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

З урахуванням положень частини 1 статті 141 ЦПК України, відповідно до задоволеної частини позовних вимог з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 2 215,70 грн в порядку розподілу судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору.

Керуючись статтями 509, 526, 530, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, статтями 77-82, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за Договором №540116-КС-002 про надання кредиту від 05 липня 2025 року в розмірі 64 480,00 грн, яка складається з: 26 000,00 грн - суми прострочених платежів по тілу кредиту, 36 400,00 грн - суми прострочених платежів по процентам, 2 080,00 грн - сума прострочених платежів за комісією.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» 2 215,70 грн у відшкодування судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411 м. Київ, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 41084239.

Відповідачка: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 .

Суддя Н.В.Волошина