Рішення № 140454045, 07.10.2026, Добровеличківський районний суд Кіровоградської області

ЄУН 387/41/26

Номер провадження по справі 2/387/368/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 року селище Добровеличківка

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області, в складі :

головуючого судді Майстер І.П.

за участю секретаря судового засідання Полюхович Т.А.

представника позивача

( в режимі відеоконференцзв`язку) Оніщука В.І.

позивач ( в режимі відеоконференцзв`язку) ОСОБА_1

представника органу опіки та піклування

в особі виконавчого комітету

Добровеличківської селищної ради Яценко В.В.

прокурора Дехтярьова В.І.

розглянувши у судовому засіданні в залі судових засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа як орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Добровеличківської селищної ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 про позбавлення батьківських прав, встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини

В С Т А Н О В И В :

І. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог та позиції сторін

До Добровеличківського районного суду Кіровоградської області 14 січня 2026 року надійшла позовна заява представника позивача ОСОБА_1 , у якій він просить позбавити ОСОБА_3 батьківських прав стосовно доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також встановити факт самостійного виховання та утримання дитини.

На обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 25 вересня 2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено шлюб. Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 04 березня 2025 року шлюб між сторонами розірвано. Від спільного подружнього життя вони мають двох дітей, зокрема доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У позовній заяві зазначено, що у 2023 році відповідачка виїхала за кордон, залишивши доньку проживати разом із батьком. Із часу припинення спільного проживання відповідачка, за твердженням позивача, фактично самоусунулася від участі у вихованні доньки, не приділяє їй належної уваги, не цікавиться її життям, не вітає зі святами та не бере належної участі в її матеріальному забезпеченні. Натомість позивач самостійно забезпечує потреби дитини, піклується про її здоров`я, виховання та навчання.

На думку позивача, така поведінка відповідачки свідчить про свідоме ухилення від виконання батьківських обов`язків і негативно позначається на забезпеченні належних умов для фізичного, духовного та культурного розвитку доньки, у зв`язку із чим він звернувся до суду з цим позовом.

Представник позивача та позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 пояснив, що у 2023 році його дружина ОСОБА_3 виїхала за кордон разом із сином, який на цей час навчається у Польщі. За словами позивача, відповідачка поїхала разом із сином з метою працевлаштування та його матеріального забезпечення. Донька ОСОБА_5 залишилася проживати разом із батьком.

Позивач зазначив, що наприкінці 2024 року відповідачка приїжджала в Україну для вирішення питання про розірвання шлюбу. Після приїзду матері підтримка сина з її боку тривала приблизно два місяці. Щодо доньки ОСОБА_5 , то, за словами позивача, під час одного з приїздів відповідачка подарувала їй лише 1000 гривень та м`яку іграшку, однак надалі належної участі в житті доньки не брала.

Позивач також пояснив, що неодноразово намагався спілкуватися з відповідачкою за допомогою месенджерів, проте зворотного зв`язку не отримував. Причин такої поведінки відповідачки він не знає. При цьому зазначив, що до її виїзду за кордон сімейні стосунки були належними, мати піклувалася про доньку та брала участь у її вихованні. Наразі позивачу невідомо, де саме перебуває відповідачка за кордоном чи на території України. За його словами, відповідачка взагалі не цікавиться життям дітей та не підтримує з ним належного зв`язку.

Щодо свого матеріального становища позивач пояснив, що офіційно не працевлаштований, займається сільськогосподарською діяльністю як одноосібник та має власний земельний пай. Водночас, за його словами, він працює неофіційно та самостійно забезпечує повсякденні потреби доньки.

Позивач повідомив, що звертався до суду для стягнення з відповідачки аліментів на утримання доньки ОСОБА_5 , тоді як аліменти на утримання сина не стягував, оскільки не вбачав у цьому доцільності. Разом із тим зазначив, що надає синові матеріальну допомогу, який перебуває за кордоном.

Позивач на запитання суду не повідомляв про обставини, які б свідчили про неналежне виконання відповідачкою батьківських обов`язків у період спільного проживання сім`ї, а також не зазначав про випадки зловживання відповідачкою алкогольними напоями чи вживання наркотичних засобів.

Позивач наполягав на тому, що фактично самостійно виховує та утримує доньку, забезпечує її повсякденні потреби, дбає про її здоров`я та навчання, тоді як відповідачка тривалий час не бере належної участі в житті дитини.

Представник органу опіки та піклування виконавчого комітету Добровеличківської селищної ради у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог та підтримувала висновок органу опіки та піклування про недоцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав стосовно доньки ОСОБА_4 . Зазначала, що на час розгляду справи достовірно не встановлено, де саме перебуває відповідачка за межами України чи на території України, а також відсутні достатні відомості про її теперішнє місце проживання та обставини, які перешкоджають її участі у вихованні дитини. З огляду на це представник органу опіки та піклування вважала що застосування до відповідачки такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав безпідставним. Також заперечувала щодо встановлення факту самостійного виховання та утримання доньки ОСОБА_4 .

Прокурор у судовому засіданні також заперечував проти задоволення позовних вимог, вважаючи позбавлення відповідачки батьківських прав передчасним та таким, що не ґрунтується на достатніх підставах.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з`явився про причини неявки суд не повідомляв. Інших клопотань до суду не надходило.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася. Судом неодноразово здійснювався виклики відповідачки відповідно до ч.11 ст.128 ЦПК України шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, а також шляхом направлення на адресу місця проживання відповідача судових повісток. Поштове відправлення було повернуте до суду "Адресат відсутній".

Відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч.11 ст.128 ЦПК України, відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Процесуальні дії суду

Ухвалою судді Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 20.01.2026 було відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою судді Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 03.03.2026, 14.04.2026 визначено проводити судове засідання в режимі відеоконференцзв`язку.

Ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 14.04.2026 закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалами Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 08.06.2026 та від 07.08.2026 залучено до справи виконавчий комітет Добровеличківської селищної ради, ІНФОРМАЦІЯ_3 та прокурора.

ІІ. Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

З акта обстеження матеріально-побутових умов сім`ї від 26 травня 2025 року встановлено, що до складу сім`ї ОСОБА_1 входять його співмешканка ОСОБА_3 та діти, зокрема донька ОСОБА_4 . Батьки дитини розлучені, донька проживає разом із батьком (а. с. 8).

З акта обстеження умов проживання № 68 встановлено, що родина проживає у власному будинку, в якому наявні необхідні умови для проживання. На час складення акта ОСОБА_5 навчалася у восьмому класі, а в документі зазначено, що з матір`ю вона періодично спілкувалася телефоном (а. с. 9).

З відомостей Державного реєстру фізичних осіб платників податків станом на 11 листопада 2025 року вбачається, що за період із січня по вересень 2025 року щомісячний дохід ОСОБА_1 становив 3250,70 грн (а. с. 10). Водночас із довідки про отримання (неотримання) допомоги встановлено, що з січня по грудень 2025 року ОСОБА_1 отримував державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю в розмірі 3250,70 грн щомісячно (а. с. 53).

З довідки Добровеличківського центру первинної медико-санітарної допомоги встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , задекларована у лікаря-педіатра з 08 жовтня 2018 року. Зазначено, що дитина здорова, а 20 серпня та 13 жовтня 2025 року вона з`являлася на огляд до лікаря-педіатра в супроводі батька (а. с. 14).

З довідки Добровеличківського відділу державної виконавчої служби у Новоукраїнському районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 03 січня 2026 року № 6 встановлено, що на виконанні перебуває виконавче провадження № 79711978 з примусового виконання виконавчого листа № 387/1664/25 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття. Станом на 06 січня 2026 року заборгованість зі сплати аліментів за період із 22 жовтня по 31 грудня 2025 року становила 7657,60 грн (а. с. 15).

З довідки виконавчого комітету Добровеличківської селищної ради від 07 серпня 2024 року № 163 вбачається, що ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , однак за місцем реєстрації не проживає, оскільки у 2023 році виїхала за кордон (а. с. 16).

З довідки Глодоського ліцею Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 11 березня 2025 року № 01-22/146 встановлено, що ОСОБА_1 приділяє належну увагу навчанню та вихованню доньки ОСОБА_4 , цікавиться її успішністю та бере участь у батьківських зборах (а. с. 17).

Із свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Олександрівською сільською радою Добровеличківського району Кіровоградської області, встановлено, що ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , її батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а. с. 28).

З витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимостей» установлено, що станом на 13 травня 2025 року відомості щодо притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності, наявності незнятої чи непогашеної судимості та перебування в розшуку відсутні (а. с. 30).

Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 04 березня 2025 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано (а. с. 3132).

З характеристики Глодоського ліцею Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 12 листопада 2025 року № 01-22/691 установлено, що ОСОБА_6 навчається в цьому закладі з 01 вересня 2024 року, за час навчання зарекомендувала себе як дисциплінована, вихована та доброзичлива дитина, бере активну участь у житті школи, має спокійний характер. У характеристиці також зазначено, що батько систематично відвідує батьківські збори та бере активну участь у навчальному процесі (а. с. 34).

З довідки-характеристики Карбівського старостинського округу виконавчого органу Добровеличківської селищної ради від 14 травня 2025 року встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований у с. Олександрівка Новоукраїнського району Кіровоградської області, не працює, а за період проживання в селі скарг від сусідів та односельців на нього не надходило (а. с. 35).

Відповідно до характеристики Глодоського ліцею від 16 травня 2025 року № 01-22/337 ОСОБА_6 навчається в ліцеї з 01 вересня 2024 року, зарекомендувала себе як дисциплінована, вихована та доброзичлива дитина, бере активну участь у житті школи. У зазначеній характеристиці додатково вказано, що батько систематично відвідує батьківські збори та бере активну участь у навчальному процесі, тоді як протягом навчання ОСОБА_5 в ліцеї контактів із матір`ю не було (а. с. 36).

З характеристики Карбівського старостинського округу від 16 лютого 2026 року № 62 встановлено, що ОСОБА_1 офіційно не працевлаштований, займається веденням підсобного господарства, вирощуванням і збутом овочевих культур та за період проживання зарекомендував себе з позитивного боку (а. с. 77).

З характеристики Карбівського старостинського округу від 16 лютого 2026 року № 61 вбачається, що ОСОБА_3 проживала в селі з 2005 року, нетривалий час працювала у поштовому відділенні, а в інший період займалася домашнім господарством. Із 2023 року вона виїжджає на заробітки. Згідно з характеристикою, за період проживання в селі вона зарекомендувала себе позитивно, аморального способу життя не вела, водночас інформація про її теперішнє місце перебування відсутня (а. с. 78).

З акта оцінки потреб сім`ї/особи від 23 лютого 2026 року № 23 убачається, що уповноваженою особою проведено оцінювання потреб сім`ї ОСОБА_7 та складено відповідний акт за формою, затвердженою Міністерством соціальної політики України. В акті відображено відомості про склад сім`ї, потреби дитини, стан її здоров`я, навчання, емоційний стан, сімейні та соціальні стосунки, матеріальне становище родини, умови проживання, а також здатність членів сім`ї до самообслуговування та виконання батьківських обов`язків.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Добровеличківської селищної ради від 26 березня 2026 року № 56 затверджено висновок органу опіки та піклування про недоцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав стосовно доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 72).

З письмового висновку органу опіки та піклування Добровеличківської селищної ради Кіровоградської області від 26 березня 2026 року № 56 убачається, що орган опіки та піклування вважав позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав недоцільним. У висновку зазначено, що відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 19 Сімейного кодексу України участь органу опіки та піклування у справах цієї категорії є обов`язковою, а письмовий висновок готується на підставі відомостей, отриманих у результаті обстеження умов проживання дитини та батьків, а також інших документів, що стосуються справи.

Водночас орган опіки та піклування звернув увагу, що законодавство не передбачає надання ним висновку щодо встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини віком до 18 років. За результатами розгляду питання виконавчим комітетом було затверджено саме висновок про недоцільність позбавлення матері батьківських прав (а. с. 7376).

У судовому засіданні 03 червня 2026 року неповнолітня ОСОБА_4 пояснила, що протягом приблизно двох років не спілкується з матір`ю після того, як та виїхала за кордон. За словами дитини, мати не бере належної участі в її повсякденному житті, навчанні та забезпеченні потреб. Діана повідомила, що раніше мала проблеми зі здоров`ям, і саме батько доставляв її до лікарні. Питаннями її навчання, виховання та повсякденного забезпечення також займався батько.

Крім того, неповнолітня зазначила, що під час приїздів матері в Україну остання, на її сприйняття, не виявляла належної зацікавленості її життям: переважно користувалася телефоном та готувала їжу, не приділяючи доньці достатньої уваги. Наведені пояснення свідчать про тривалу відсутність сталого особистого спілкування між матір`ю та донькою, а також про те, що фактичне повсякденне піклування про дитину, за її словами, здійснює батько.

Водночас неповнолітня повідомила суд про належне виконання відповідачкою батьківських обов`язків у період спільного проживання з матір`ю, а також не зазначала про випадки зловживання відповідачкою алкогольними напоями чи вживання наркотичних засобів або про будь-яке насильство з боку матері.

Оцінюючи зазначені пояснення, суд ураховує вік дитини, її здатність усвідомлювати власні потреби та обставини сімейного життя, а також необхідність з`ясування її думки під час вирішення спору, який безпосередньо стосується її прав та інтересів. Пояснення ОСОБА_5 узгоджуються з відомостями, наданими навчальним закладом, відповідно до яких батько бере активну участь у навчанні доньки, тоді як контактів із матір`ю протягом навчання в ліцеї не було. Водночас у матеріалах справи міститься акт обстеження умов проживання, в якому зазначено про періодичне телефонне спілкування дитини з матір`ю. Цю розбіжність суд оцінює з урахуванням часу складення документів, змісту пояснень дитини та інших доказів у справі.

Таким чином, сукупність досліджених доказів підтверджує, що після виїзду матері за кордон у 2023 році дитина постійно проживає з батьком, який забезпечує її повсякденні потреби, супроводжує до закладу охорони здоров`я, цікавиться навчанням, бере участь у шкільному житті та фактично здійснює основний догляд за донькою. Натомість матеріали справи містять відомості про тривалу відсутність матері за місцем реєстрації, відсутність контактів із нею з боку навчального закладу та наявність заборгованості зі сплати аліментів за період, зазначений у довідці державної виконавчої служби.

Разом із тим суд бере до уваги, що сам факт проживання матері за кордоном або окремого проживання батьків не є самостійною та безумовною підставою для позбавлення батьківських прав. Вирішальне значення має встановлення того, чи ухиляється мати від виконання своїх батьківських обов`язків, чи має таке ухилення винний і свідомий характер, а також чи відповідає застосування крайнього заходу сімейно-правового впливу найкращим інтересам дитини.

Відповідно до статей 150, 155 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, забезпечувати здобуття нею освіти та готувати її до самостійного життя. Здійснення батьківських прав не може суперечити інтересам дитини.

Згідно зі статтею 141 Сімейного кодексу України мати та батько мають рівні права й обов`язки щодо дитини незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками та проживання окремо від дитини не звільняють того з батьків, хто проживає окремо, від обов`язків щодо неї.

За змістом статті 164 Сімейного кодексу України мати або батько можуть бути позбавлені батьківських прав, зокрема, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини. Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який застосовується після всебічного з`ясування обставин справи, характеру поведінки батьків та її впливу на права й інтереси дитини.

Суд також ураховує положення статті 19 Сімейного кодексу України, за якою висновок органу опіки та піклування підлягає оцінці судом разом з іншими доказами, а суд може не погодитися з ним, якщо він є недостатньо обґрунтованим або суперечить інтересам дитини.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні надала показання про те, що працює вчителем української мови та літератури у старших класах школи, в якій навчається ОСОБА_6 . Крім того, свідок проживає по сусідству із сім`єю ОСОБА_7 та знає цю родину з часу одруження позивача і відповідачки, які мають двох спільних дітей. Свідок пояснила, що на цей час ОСОБА_9 проживає разом із донькою, тоді як ОСОБА_3 тривалий час відсутня. За словами свідка, вона не бачила ОСОБА_10 приблизно півтора-два роки, їй відомо, що та перебуває за кордоном. Також свідок зазначила, що донька постійно проживає з батьком, відвідує школу, є доглянутою. Батько постійно цікавився та цікавиться успіхами дітей у навчанні. Скарг на поведінку батька не надходило, випадків його аморальної поведінки свідок не спостерігала.

Водночас свідок на запитання суду не вказувала на неналежне виконання відповідачкою батьківських обов`язків у період спільного проживання сім`ї, а також не зазначала про випадки зловживання відповідачкою алкогольними напоями чи вживання наркотичних засобів. Також не повідомляла жодних негативних відомостей про відповідачку.

Від допиту свідка ОСОБА_11 сторона позивача відмовилися.

У цій справі висновок органу опіки та піклування про недоцільність позбавлення матері батьківських прав суд оцінює в сукупності з іншими доказами, зокрема з поясненнями неповнолітньої ОСОБА_5 , показанями свідка ОСОБА_8 , характеристиками навчального закладу, відомостями про фактичне проживання дитини з батьком, його участь у навчанні та лікуванні доньки, а також даними про виконання матір`ю обов`язків щодо утримання дитини. Сам по собі факт затвердження зазначеного висновку рішенням виконавчого комітету не звільняє суд від обов`язку самостійно встановити обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

З огляду на наведене, остаточний висновок щодо наявності підстав для позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав має ґрунтуватися на встановленні судом саме свідомого ухилення від виконання батьківських обов`язків, а не лише на факті її перебування за кордоном, відсутності за місцем реєстрації чи розірвання шлюбу. Суд ураховує також думку неповнолітньої ОСОБА_5 , фактичні умови її життя та необхідність забезпечення її найкращих інтересів.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Відповідно до статті 152 СК України право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Відповідно до частини 1 статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради УРСР № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, частин 7, 8 статті 7 СК України, під час вирішення будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.

Відповідно до статті 9 Конвенції про права дитини, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Відповідно до статті 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до частини 1 статті 164 СК України мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Із роз`яснень, викладених у пунктах 15, 16, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року, зі змінами внесеними постановою № 20 від 19 грудня 2008 року, вбачається, що позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті споріднення з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, неповнолітньої ОСОБА_4 , показання свідка ОСОБА_8 , думку представника органу опіки та піклування і прокурора, оцінивши надані докази в їх сукупності, доходить висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Згідно зі статтями 7, 141 Сімейного кодексу України (далі СК України) сімейні відносини мають регулюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, а мати та батько мають рівні права й обов`язки щодо дитини незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками та їх окреме проживання не впливають на обсяг батьківських прав і не звільняють від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 155 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний і моральний розвиток, забезпечувати здобуття нею освіти та готувати її до самостійного життя. Здійснення батьківських прав має ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Як роз`яснив Верховний Суд у постанові від 31 березня 2026 року у справі № 953/5779/24, ухилення від виконання батьківських обов`язків може бути підставою для позбавлення батьківських прав за умови винної поведінки батьків і свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Про таке ухилення, зокрема, можуть свідчити відсутність турботи про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання та здоров`я, відсутність спілкування з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального розвитку, а також відсутність інтересу до її внутрішнього світу. Водночас зазначені обставини мають оцінюватися з урахуванням причин такої поведінки та її винного характеру.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на недобросовісних батьків, який застосовується лише після повного, всебічного й об`єктивного з`ясування обставин справи та ставлення батьків до дитини. Такий підхід викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 17 грудня 2025 року у справі № 754/4221/23 та від 31 березня 2026 року у справі № 953/5779/24.

Отже, для позбавлення відповідачки батьківських прав недостатньо встановити лише факт тривалого окремого проживання матері та дитини або недостатність спілкування між ними. Суд має встановити, чи свідчить поведінка відповідачки про винне, свідоме та стійке ухилення від виконання батьківських обов`язків, а також чи відповідає застосування такого крайнього заходу найкращим інтересам дитини.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 мають двох спільних дітей, зокрема доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Шлюб між сторонами розірвано рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 04 березня 2025 року.

З актів обстеження матеріально-побутових умов та умов проживання вбачається, що донька проживає разом із батьком у будинку, в якому наявні необхідні умови для проживання. Документи навчального закладу свідчать про те, що батько цікавиться навчанням доньки, відвідує батьківські збори та бере участь у навчальному процесі. З медичних документів убачається, що у 2025 році дитина відвідувала лікаря-педіатра в супроводі батька.

Зазначені обставини узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_8 , яка підтвердила, що донька постійно проживає з батьком, є доглянутою та відвідує школу, а батько систематично цікавиться її навчанням і успішністю. Свідок також пояснила, що тривалий час не бачила відповідачку та їй відомо, що остання перебуває за кордоном.

Водночас свідок не повідомила про обставини, які б свідчили про неналежне виконання відповідачкою батьківських обов`язків у період спільного проживання сім`ї, а також не зазначила про випадки зловживання нею алкогольними напоями чи вживання наркотичних засобів. Про наявність у відповідачки алкогольної або наркотичної залежності не повідомляли й позивач та донька, щодо якої вирішується питання про позбавлення матері батьківських прав.

Суд бере до уваги й пояснення позивача про те, що у 2023 році відповідачка виїхала за кордон разом із сином, який навчається у Польщі, з метою працевлаштування та його матеріального забезпечення, тоді як донька залишилася проживати з батьком. Позивач зазначив, що до виїзду відповідачки за кордон сімейні стосунки були належними, мати піклувалася про доньку, а причини подальшого припинення спілкування з дитиною йому невідомі.

Суд також ураховує пояснення позивача про його неодноразові спроби зв`язатися з відповідачкою за допомогою месенджерів, які, за його словами, не дали результату, а також його твердження про те, що відповідачка практично не цікавиться життям доньки. Ці обставини вказують на тривале фактичне зменшення участі матері у житті дитини та заслуговують на увагу суду. Водночас самі по собі вони не дають змоги беззаперечно встановити причини такої поведінки, її винний характер та свідоме небажання відповідачки виконувати батьківські обов`язки.

Під час допиту в судовому засіданні ОСОБА_4 пояснила, що приблизно два роки не спілкується з матір`ю після її виїзду за кордон. Дитина повідомила, що в період, коли мала проблеми зі здоров`ям, до лікарні її доставляв батько, а навчанням і забезпеченням її потреб займався переважно він. Також ОСОБА_5 зазначила, що під час приїзду матері до України та перебування останньої поруч із нею мати, на її думку, не виявляла належного інтересу до її життя, переважно користувалася телефоном і готувала їжу.

Суд ставиться з належною увагою до пояснень дитини, оскільки вони стосуються її особистих переживань, фактичних сімейних стосунків та відчуття підтримки з боку батьків. Водночас думка дитини, яка відповідно до статті 171 СК України має бути вислухана під час вирішення питань, що стосуються її життя, не звільняє суд від обов`язку дослідити всі обставини справи та перевірити, чи підтверджують інші докази винне ухилення матері від виконання батьківських обов`язків.

Із довідки Добровеличківського відділу державної виконавчої служби вбачається, що на виконанні перебуває виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на утримання доньки. Станом на 06 січня 2026 року заборгованість за період з 22 жовтня 2025 року до 31 грудня 2025 року становила 7657,60 гривень. Ця обставина свідчить про невиконання відповідачкою грошового обов`язку в зазначений період, однак підлягає оцінці разом з іншими доказами та сама по собі не є безумовним підтвердженням усіх необхідних для позбавлення батьківських прав ознак винного ухилення від виховання дитини.

Суд звертає увагу, що згідно з довідкою виконкому Добровеличківської селищної ради відповідачка за місцем реєстрації не проживає та у 2023 році виїхала за кордон. Разом із тим станом на час розгляду справи достовірних відомостей про її фактичне місце перебування, умови проживання, причини відсутності зв`язку з донькою та обставини, які могли б об`єктивно перешкоджати виконанню нею батьківських обов`язків, суду не надано. Сам позивач пояснив, що не знає, де саме перебуває відповідачка за межами України чи на її території.

Окремо суд ураховує висновок органу опіки та піклування Добровеличківської селищної ради від 26 березня 2026 року № 56, яким визнано недоцільним позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав стосовно доньки. Висновок органу опіки та піклування не має для суду наперед установленої сили та оцінюється в сукупності з іншими доказами. Водночас у цій справі він узгоджується з тим, що матеріали не містять достатніх відомостей для остаточного висновку про винне й свідоме ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків.

За таких обставин суд доходить висновку, що надані докази підтверджують фактичне проживання доньки з батьком та його активну участь у вихованні й забезпеченні дитини. Разом із тим вони не дають достатніх підстав для висновку про те, що відповідачка свідомо та винно ухиляється від виконання батьківських обов`язків у розумінні пункту 2 частини першої статті 164 СК України. З огляду на винятковий характер позбавлення батьківських прав та необхідність дотримання принципу пропорційності застосування такого заходу суд вважає позовну вимогу про позбавлення відповідачки батьківських прав недоведеною.

Щодо позовної вимоги про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини суд зазначає таке.

У постанові від 22 червня 2026 року у справі № 529/622/24 Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого факт проживання дитини з одним із батьків та перебування другого з батьків за кордоном самі по собі не свідчать про самостійне виховання та утримання дитини без участі іншого з батьків. Вирішальне значення має доведеність того, що інший із батьків фактично не виконує батьківських обов`язків або не бажає їх виконувати. Саме по собі прагнення позивача отримати відстрочку від призову під час мобілізації не є підставою для відмови в позові, однак не звільняє його від обов`язку довести заявлені обставини.

Відповідно до статей 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов`язана довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, за винятком випадків, установлених законом. За правилами статті 89 цього Кодексу суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Жоден доказ не має для суду наперед установленої сили.

У цій справі позивач довів, що донька постійно проживає разом із ним, а він бере основну участь у її повсякденному догляді, навчанні, лікуванні та матеріальному забезпеченні. Однак фактичне здійснення батьком основного обсягу щоденних обов`язків не тотожне доведеності юридичного факту самостійного виховання та утримання дитини без участі матері.

Суд ураховує, що батьківські права й обов`язки є рівними, а проживання батьків окремо не припиняє обов`язків того з батьків, з ким дитина не проживає. Матеріали справи не містять достатніх доказів того, що відповідачка позбавлена фактичної можливості брати участь у вихованні доньки або що вона однозначно й свідомо відмовилася від виконання відповідних обов`язків. Невстановлення її актуального місця перебування та причин припинення спілкування з дитиною не дає змоги ототожнити тривалу фактичну відсутність матері з доведеністю всіх обставин, на які посилається позивач.

Суд також бере до уваги пояснення позивача про те, що відповідачка до виїзду за кордон піклувалася про доньку, а виїхала разом із сином з метою працевлаштування та забезпечення його навчання. Ці обставини самі по собі не виправдовують подальшу відсутність належної участі матері в житті доньки, проте мають значення для оцінки причин її поведінки та не дозволяють без додаткових доказів зробити категоричний висновок про свідоме усунення відповідачки від усіх батьківських обов`язків.

З огляду на наведене суд вважає, що докази у справі в їх сукупності не підтверджують належним чином факт самостійного виховання та утримання доньки позивачем без участі матері в тому значенні, якого надає цьому факту Верховний Суд у постанові від 22 червня 2026 року у справі № 529/622/24.

Суд не ґрунтує цей висновок на припущенні про можливе прагнення позивача уникнути призову на військову службу під час мобілізації. Сам по собі такий мотив не є законною підставою для відмови в позові. Вирішальним є те, що позивач не довів сукупності обставин, необхідних для встановлення заявленого юридичного факту, а саме що виховання та утримання дитини здійснюється ним самостійно без участі матері, яка фактично не виконує або не бажає виконувати свої батьківські обов`язки.

При цьому суд виходить із необхідності забезпечення найкращих інтересів дитини, збереження можливості реалізації нею права на сімейне виховання та недопущення застосування правових наслідків, які не ґрунтуються на належно встановлених фактах. Відмова в задоволенні позовних вимог не заперечує фактичної ролі батька в житті доньки та не звільняє матір від передбачених законом обов`язків щодо її виховання й утримання.

Таким чином, оцінивши надані сторонами докази окремо та в їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав стосовно доньки ОСОБА_4 та встановлення факту самостійного виховання й утримання дитини не знайшли достатнього підтвердження під час судового розгляду, у зв`язку з чим у їх задоволенні належить відмовити.

Керуючись статтями 7, 141, 150, 155, 164166 Сімейного кодексу України, статтями 12, 13, 7681, 89, 141, 259, 263265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав стосовно доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та встановлення факту самостійного виховання й утримання дитини відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються такі реквізити сторін та інших учасників справи :

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , житель АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ;

відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженка с.Гаївка Добровеличківського району Кіровоградської області, жителька АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ;

відповідач орган опіки та піклування в особі виконавчого органу Добровеличківської селищної ради - Апарат Ради (ЄДРПОУ 04365922, Кіровоградська область, Новоукраїнський район, селище Добровеличківка вулиця Шевченка,132).

Суддя

Добровеличківського районного суду

Кіровоградської області Майстер І.П.