Рішення № 140444317, 06.10.2026, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №639/4493/25

Провадження №2/639/2991/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року Новобаварський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Труханович В.В.,

за участю секретаря Бірюк А.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Новобаварський районний суд міста Харкова цивільну справу № 639/4493/25 за позовною заявою Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

25 червня 2025 року до суду звернувся представник Акціонерного товариства «Сенс Банк» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просив суд ухвалити рішення на підставі якого, стягнути з відповідача на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 185 061,27 грн., а також стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що 22.09.2016 ОСОБА_1 уклав з АТ «Альфа Банк» угоду про обслуговування кредитної карти та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 630476601.

Представник позивача зазначає, що відповідно до умов кредитного договору банк зобов`язувався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором.

Вказує, що свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі. Відповідач, у свою чергу, зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим і утворилася заборгованість, яка становить 185 061,27 грн.

З метою досудового, добровільного врегулювання спору на адресу позичальника направлено Досудову вимогу щодо виконання договірних зобов`язань. Дану вимоги залишено відповідачем без реагування.

Крім того позивач зазначив, що 12.08.2022 загальними зборами акціонерів АТ «Альфа Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа Банк» на АТ «Сенс Банк».

Вказані обставини і вимусили звернутися до суду з вищезазначеною позовною заявою.

12.08.2022 загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк», про що 30.11.2022 внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Заходи досудового врегулювання спору вживались шляхом направлення письмової вимоги про усунення порушення, але заборгованість за договором відповідачем не погашена.

Вказані обставини і вимусили звернутися до суду з вищезазначеною позовною заявою.

Заочним рішенням Новобаварського районного суду міста Харкова від 22 серпня 2025 року позовну заяву Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором №630476601 у розмірі 185 061,27 грн. (сто вісімдесят п?ять тисяч шістдесят одна гривня 27 копійок).

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).

06 липня 2026 року представник відповідача звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення.

Ухвалою Новобаварського районного суду міста Харкова від 14 липня 2026 року Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Новобаварського районного суду міста Харкова від 22 серпня 2025 року у цивільній справі № 639/4493/25 за позовною заявою Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовольнити.

Заочне рішення Новобаварського районного суду міста Харкова від 22 серпня 2025 року у цивільній справі № 639/4493/25 за позовною заявою Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано.

Цивільну справу № 639/4493/25 за позовною заявою Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та призначено до розгляду в судове засідання.

03 серпня 2026 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву згідно якого повідомлено, що відповідач вважає, що матеріалами справи підтверджується лише заборгованість за договірними процентами у розмірі 2 021,73 грн, оскільки саме така сума відображена у розрахунку заборгованості, поданому Позивачем (т. 1, а.с. 62), як заборгованість за процентами за користування кредитом станом на 22.09.2017, тобто до моменту, після якого Позивач не довів існування договірних підстав для подальшого нарахування процентів. Із наданої Позивачем Довідки про умови кредитування вбачається, що строк дії кредитного договору становить один рік із можливістю його пролонгації лише за умови дотримання клієнтом умов договору (т. 1, а.с. 22). Проте Позивач не наддав жодного належного та допустимого доказу, що підтверджує пролонгацію кредитного договору після спливу первісного строку його дії, тобто після 22.09.2017. Отже, пролонгація договору не була автоматичною, а була поставлена сторонами у залежність від настання визначеної договором умови. За таких обставин саме на Позивача покладається процесуальний обов`язок довести, що для кожної наступної пролонгації були виконані умови, визначені договором. З виписки по рахунку, наданої самим Позивачем, убачається, що протягом дії кредитного договору Відповідачу неодноразово нараховувалися штрафні санкції, що свідчить про порушення ним умов договору. Крім того, відповідно до Довідки про умови кредитування (т. 1, а.с. 22) Відповідач був зобов`язаний щомісячно погашати кредитну заборгованість у розмірі не менше обов`язкового мінімального платежу (7% від суми заборгованості, мінімум 50 грн), однак починаючи з березня 2022 року, що також підтверджується випискою по рахунку (т. 1, а.с. 55), припинив здійснювати операції з використання кредитних коштів та їх погашення. За таких обставин відсутність доказів пролонгації кредитного договору після 22.09.2022 виключає можливість вважати, що після цієї дати між сторонами існували договірні підстави для подальшого нарахування процентів за користування кредитом. Підписані Відповідачем документи, а саме: оферта на укладення Угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 22.09.2016, анкета-заява про акцепт Публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб від 22.09.2016 та Довідка про умови кредитування з використанням картки «Максимум», не містять погоджених сторонами умов щодо сплати комісії за розрахунково-касове обслуговування або комісії за обслуговування основної картки. Зокрема, зазначені документи не визначають розмір таких комісій, порядок та періодичність їх стягнення, а також не містять конкретного переліку послуг, за надання яких вони підлягають сплаті. Так, за період з 22.09.2016 по 21.09.2022 Банком було здійснено 161 операцію зі списання комісії за обслуговування картки та комісії за розрахунково-касове обслуговування на загальну суму 5 456,03 грн, що підтверджується випискою по рахунку (т. 1, а.с. 23-34). Отже, враховуючи відсутність належних доказів пролонгації строку кредитування після 22.09.2022, а також неправомірне включення до складу основної заборгованості комісій за обслуговування картки та розрахунково-касове обслуговування, Відповідач вважає, що матеріалами справи підтверджується кредитна заборгованість у загальному розмірі 62 132,38 грн, яка складається з: тіла кредиту 60 110,65 грн; процентів за користування кредитом 2 021,73 грн.

04 серпня 2026 року від представника позивача наійшла відповідь на відзив згідно якої повідомлено, що 22.09.2016 ОСОБА_1 особисто підписав та надав банку Анкету-заяву про акцепт Публічної пропозиції ПАТ "Альфа-Банк" на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб у ПАТ "Альфа- Банк" (надалі - Договір). Копія Анкети-заяви від 22.09.2016 року була додана до позовної заяви. 22.09.2016 року ОСОБА_1 особисто підписав та наддав банку Оферту на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, в якій запропонував ПАТ «Альфа-Банк» укластиугоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії (далі Угода), яка є невід`ємною частиною Договору про комплексне банківськеобслуговування фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк», укладеного між ним та Банком. Банк прийняв пропозицію Відповідача та 22.09.2016 року підписав Акцепт пропозиції на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Копія Оферти на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 22.09.2016 року та копія Акцепту від 22.09.2016 року були додані до позовної заяви. Таким чином, 22.09.2016 року між Банком та Відповідачем з дотриманням приписів чинного законодавства України було укладено Угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії із наступними основними умовами: тип кредиту кредитування рахунку та встановлення відновлювальної кредитної лінії; найменування продукту «Максимум», мета кредиту для особистих потреб; ліміт кредитної лінії у розмірі 200000,00 грн; тпроцентна ставка 39,99 % річних; тип процентної ставки фіксована; тип картки MasterCard Debit World; порядок повернення кредиту щомісячно, не менше ніж сума обов`язкового мінімального платежу 7 % від суми заборгованості, мінімум 50 грн. Для ідентифікації в обліковій системі Банку Угоді було присвоєно № 630476601. Строк кредитування 12 місяців з можливістю пролонгації дії відновлювальної кредитної лінії на новий строк за умови дотримання Клієнтом умов Договору. Рішення про пролонгацію приймає банк самостійно. Строк кредитування був пролонгований банком, що підтверджується наявністю встановленого кредитного ліміту на поточному рахунку НОМЕР_1 , користування відповідачем карткою, перевипуск картки: Номер картки: НОМЕР_2 , Ім`я на картці: PREMIERCARD, користування з 22.09.2016 по 27.09.2019; - перевипуск карти - Номер картки: World Debit Mastercard OLEKSII НОМЕР_3 , Ім`я на картці: ІНФОРМАЦІЯ_1 , користування з 29.11.2019. Прострочене тіло кредиту та тіло кредиту складається не тільки з коштів, які використав позичальник за рахунок кредитного ліміту, а також і коштів, які були списані банком в порядку договірного списання, відповідно до умов укладеного між сторонами договору. Виписка по поточному рахунку НОМЕР_1 ОСОБА_2 за період з 22.09.2016 по 10.04.2025 містить інформацію: - про внутрішньобанківські операції за рахунком (в тому числі, встановлення кредитного ліміту, зміна кредитного ліміту, нарахування відсотків за користування кредитом та комісії РКО, списання банком коштів в порядку договірного списання в розмірі простроченого кредиту, відсотків, комісії, в тому числі і за рахунок кредитного ліміту, надходження готівки); - про фінансові трансакції за рахунком, які були проведені відповідачем з використанням кредитних карток (World Debit Mastercard НОМЕР_4 , Ім`я на картці: PREMIERCARD; перевипуск карти - Номер картки: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Ім`я на картці: OLEKSII SAMSONENKO). Так як банк направив позичальнику вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором і таке направлення підтверджене, банк має право на стягнення з позичальника заборгованості в розмірі 185061,27 грн. Відповідно до наданого Розрахунку заборгованості за кредитом станом на 10.04.2025 року (позичальник ОСОБА_2 , номер кредитного договору 630476601, дата надання кредиту 22.09.2016), загальна заборгованість складає 185061,27 грн., з яких 114465,61 грн прострочене тіло кредиту, 70541,91 мгрн відсотки за користування кредитом, 53,75 грн овердрафт (несанкціонована заборгованість).

06 серпня 2026 рок від представника відповідача надійшли заперечення згідно яких повідомлено, що стороною позивача не наведено жодного обгрунтування правомірності нарахування комісії за розрахункво-касове обслуговування

Представник позивача в судове засідання не з`явилась, надала клопотання про розгляд справи за відсутності позивача, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у рішенні вище.

Представник відповідача, в судове засідання не з?явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутності, в позов визнали частково.

Згідно вимог ст. 223 ЦПК України, суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутності нез?явившихся сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть учать у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши надані позивачем і долучені до матеріалів справи письмові докази, суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Згідно п. 23 ч.1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживчий кредит це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

При цьому відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 Цивільного кодексу України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Судом було встановлено, 22.09.2016 ОСОБА_1 особисто підписав та наддав банку Анкету-заяву про акцепт Публічної пропозиції ПАТ "Альфа-Банк" на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб у ПАТ "Альфа- Банк" (а.с. 17).

22.09.2016 ОСОБА_1 особисто підписав та наддав банку Оферту на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, в якій запропонував ПАТ «Альфа-Банк» укласти угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії (далі Угода), яка є невід`ємною частиною Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк», укладеного між ним та Банком. Банк прийняв пропозицію Відповідача та 22.09.2016 підписав Акцепт пропозиції на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Копія Оферти на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 22.09.2016 (а.с. 18).

22.09.2016 між Банком та Відповідачем укладено Угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії із наступними основними умовами:

тип кредиту кредитування рахунку та встановлення відновлювальної кредитної лінії;

найменування продукту «Максимум»,

мета кредиту для особистих потреб;

ліміт кредитної лінії у розмірі 200000,00 грн;

процентна ставка 39,99 % річних;

тип процентної ставки фіксована;

тип картки MasterCard Debit World;

порядок повернення кредиту щомісячно, не менше ніж сума обов`язкового

мінімального платежу 7 % від суми заборгованості, мінімум 50 грн.

Ст.55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Правовідносини у цій справі регулюються положеннями Цивільного кодексу України.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ст.509 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

За змістом ст.525,526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

У ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З положень ст.627 ЦК України відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За ст. 634 ЦК України договір приєднання, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно із ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Ст.1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (ч.2 ст.8 ЗУ «Про споживче кредитування»).

Отже, між сторонами укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк» з дотриманням приписів чинного законодавства України.

Банк взяті відповідно до Угоди на себе зобов`язання виконав у повному обсязі, випустивши кредитну картку (World Debit Mastercard НОМЕР_4 , Ім`я на картці: PREMIERCARD; перевипуск карти - Номер картки: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Ім`я на картці: OLEKSII SAMSONENKO) та надавши Відповідачу у розпорядження кредитні кошти (встановлений ліміт на поточному рахунку відповідача НОМЕР_1 на дату укладення Угоди - 1000,00 грн.).

Відповідач кредитну картку активував та активно користувався кредитними коштами, що підтверджується випискою по рахунку НОМЕР_1 за період з 22.09.2016 по 10.04.2025 (а.с. 23-55).

Відповідач отримувала кредитні кошти, користувалася ними та протягом тривалого періоду часу частково виконувала зобов`язання щодо їх повернення, що підтверджується розрахунком заборгованості та випискою, які було надано банком до суду та не заперечувалося самим відповідачем.

Банком на підтвердження боргу надано виписку по рахунку боржника та розрахунок заборгованості, які є первинними документами та підтверджують здійснені по банківському рахунку операції, тому суд дійшов висновку про доведеність позовних вимог банку в частині стягнення із відповідача заборгованості за тілом кредиту та за відсотками за користування кредитом.

Разом з цим, представник відповідача заперечуючи проти позовних вимог посилався на те, що позивач не наддав жодного належного та допустимого доказу, що підтверджує пролонгацію кредитного договору після спливу первісного строку його дії, тобто після 22.09.2017. Отже, пролонгація договору не була автоматичною, а була поставлена сторонами у залежність від настання визначеної договором умовою.

Так, представник позивача просить стягнути з відповідача відсотки за користування кредитом станом на 10.04.2025 у розмірі 70 541,91 грн. (а.с. 61).

В свою чергу, з наданої Позивачем Довідки про умови кредитування вбачається, що строк дії кредитного договору становить один рік із можливістю його пролонгації лише за умови дотримання клієнтом умов договору (т. 1, а.с. 22).

Однак, з виписки по рахунку, наданої стороною позивача, убачається, що протягом дії кредитного договору відповідачу неодноразово нараховувалися штрафні санкції, що свідчить про порушення ним умов договору. Крім того, відповідно до Довідки про умови кредитування відповідач був зобов`язаний щомісячно погашати кредитну заборгованість у розмірі не менше обов`язкового мінімального платежу (7% від суми заборгованості, мінімум 50 грн).

Таким чином, спірний кредитний договір було укладено 22.09.2016, тому строк користування лімітом кредитної лінії сплив 22.09.2017. При цьому, матеріали справи не містять доказів для пролонгації дії відновлювальної кредитної лінії.

У постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16Велика ПалатаВерховного Суду акцентувала увагу на сталості підходу до вирішення питання щодо нарахування процентів за «користування кредитом», сформульованого у постанові від 28.03.2018 року у справі №444/9519/12 та підтвердженого у постанові від 04.02.2020 року у справі №912/1120/16,та уточнила власний правовий висновок щодо можливості нарахування процентів поза межами строку кредитування, визначивши, що в разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за користування кредитом (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.

Крім того, у постанові від 23 травня 2018 року у справі №910/1238/17 Великою Палатою Верховного Суду розмежовано поняття "проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами" та "проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами", причому останні проценти кваліфіковано саме в якості плати боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання, врегульованої ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Позовні вимоги про стягнення процентів за неправомірне користування боржником грошовими коштами у порядку, передбаченому ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивачем Акціонерним товариством «СЕНС БАНК» не заявлялися, проте останнє не позбавлене можливості скористатися таким правом у майбутньому.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Враховуючи викладене, заборгованість відповідача перед позивачем за процентами складає 2 021,73 грн. (а.с. 61).

При цьому, сума боргу за кредитним договором станом на 21.09.2022 складає 65 566,68 грн.

Крім того, представник відповідача заперечуючи проти позову посилався на те, що

підписані Відповідачем документи, а саме: оферта на укладення Угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 22.09.2016, анкета-заява про акцепт Публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб від 22.09.2016 та Довідка про умови кредитування з використанням картки «Максимум», не містять погоджених сторонами умов щодо сплати комісії за розрахунково-касове обслуговування або комісії за обслуговування основної картки. Зокрема, зазначені документи не визначають розмір таких комісій, порядок та періодичність їх стягнення, а також не містять конкретного переліку послуг, за надання яких вони підлягають сплаті. Так, за період з 22.09.2016 по 21.09.2022 Банком було здійснено 161 операцію зі списання комісії за обслуговування картки та комісії за розрахунково-касове обслуговування на загальну суму 5 456,03 грн, що підтверджується випискою по рахунку.

Так, позивачем було стягнуто з відповідача овердрафт у розмірі 53,75 грн. На переконання суду, стягнення з відповідача заборгованості в частині овердрафту (несанкціонованої заборгованості) у вказаному розмірі є також безпідставною, оскільки правомірність її нарахування не підтверджується умовами кредитного договору. Надання овердрафту та його умови, зокрема розмір ліміту та порядок погашення, мають бути чітко визначені у кредитному договорі. Якщо в договорі немає положень про овердрафт, то банк не має права надавати його та стягувати кошти, як за овердрафтом.

Крім того, банк проводив нарахування відповідачу комісію РКО, яка погашалась за рахунок тіла кредиту, що призводило до збільшення розміру заборгованості за тілом кредиту.

Так, 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частини першої, другої та п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

За пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини 1 статті 1 та частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит. Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Пунктом 5 Правил про споживчий кредит передбачено, що банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Частиною 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частиною 1 та частиною 2 статті 11, частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, постанові Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 461/2857/20.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частиною 1 та частиною 2 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частини 1 та частини 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

З матеріалів справи не вбачається необхідності внесення плати за додаткові, супутні послуги банку, пов`язані з розрахунково-касовим обслуговуванням, банком в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).

Ураховуючи, що банк не зазначив про наявність, перелік таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, то положення договору та вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частини 1 та частини 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23.

З виписки по рахунку за кредитною карткою водночас вбачається, що банком неправомірно нараховано позичальнику щомісячне списання за обслуговування основної картки на загальну суму 5 456,03 грн, яка підлягає вираховуванню із загального розміру заборгованості.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» підлягає заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 62 132,38 грн.

У відповідності до положень ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 82 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, та кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В п. 27 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду Українивід 12 червня2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснено, що виходячи з принципу процессуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Таким чином, з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обов`язок подавати докази покладається на сторонни процесу, а суд позбавлений можливості визначати коло доказів за власною ініціативою і зобов`язаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулюванн ярішень. (Проніна протии України, №63566/00, пр.23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Таким чином, позовні вимоги Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню.

Представник відповідача просив суд, у зв`язку із частковим виконанням заочного рішення від 22 серпня 2025 року у межах виконавчого провадження на суму 3 098,03 грн. врахувати цю суму при винесенні рішення.

Так, Конституційний суд України у своєму рішенні від 02.11.2011 № 13-рп/2011 зазначив, що поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна, оскільки правова підстава для набуття майна відпала.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу.

Враховуючи, що судові витрати зі сплати судового збору документально підтверджені, за вимогами ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі задоволених позовних вимог.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ст.137 ЦПК України).

Ч.2,3 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Із наданих представником позивача доказів, 28.01.2025 між АТ «Сенс Банк» та АО «СмартЛекс» укладено договір про надання послуг №1006, згідно п.3.1. якого за надання послуг замовник сплачує на користь виконавця винагороду (гонорар) у нижченаведеному розмірі: за підготовку і подання позовної заяви до суду 375 грн.; за отримання рішення суду 225 грн.; комісійна винагорода від стягнутих коштів на користь замовника 7,85%.

Таким чином, витрати позивача на професійну правничу допомогу, які пов`язані із розглядом справи за цією позовною заявою, становлять 15 127,31 грн. (із розрахунку: 375 грн. + 225 грн. + 185061,27 грн. х 7,85%).

Слід відзначити, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Для підтвердження цих обставин потрібно надати суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, і оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені (постанова ВП ВС від 27.06.2018 у справі №826/1216/16).

Згідно ч.1, п.3, ч.2 ч.10 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Оскільки, позовні вимоги Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково, а отже у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати на правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ціна позову 185 061,27 грн. = 100%, сума задоволених позовних вимог 62 132,38 грн.= 33,57 %, що складає 5 078,23 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Крім того, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ціна позову 185 061,27.= 100%, сума задоволених позовних вимог 62 132,38 грн.= 33,57 %; сума судового збору, яка була сплачена позивачем 2 422,40 грн. = 100, 00%, сума судового збору яка підлягає стягненню з відповідача складає 33,57% = 813,20 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 76-81, 133, 141, 223, 265, 280-282 ЦПК України, ст. 42 Конституції України, ст. ст. 1, 3, 207, 509, 525, 526, 530, 546-552, 610-612, 625, 627, 633, 634, 638, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, ст. ст. 1, 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суд-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором від 22.09.2016 у розмірі 62 132,38 грн. (шістдесят дві тисячі сто тридцять дві гривні 38 копійок).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 078,23 (п`ять тисяч сімдесят вісім гривень 23 копійки).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» судовий збір у розмірі 813,20 грн. (вісімсот тринадцять гривень 20 копійок).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 06.10.2026

Найменування сторін:

Позивач Акціонерне товариство «Сенс Банк», місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100, код ЄДРПОУ 23494714;

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя В. В. Труханович