Ухвала суду № 1404365, 04.12.2007, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №22а-996/07                                                                                                                              Головуючий суддя у 1-ій

Категорія статобліку – 34                                                                                                      інстанції –  Садовий І.В.

                                                                                       23/269/-7-АП

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04  грудня 2007 року                                                                     м. Дніпропетровськ

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого  судді     –  Туркіної Л.П.,(доповідач)

суддів                            –  Коршуна А.О., Проценко О.А.

при секретарі               –  Духневичі О.С.

за участі представників:

позивача – Безух А.М. ( довіреність від 01.02.2007 р. )

відповідача – Кашуба В.І. ( довіреність № 4697 від 01.03.2005 р. )

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Мелітопольської об'єднаної державної  податкової інспекції в Запорізькій області, м. Мелітополь, Запорізька область

на постановуГосподарського суду Запорізької області від 24 квітня 2007р.

по справі№ 23/269/07-АП

за позовом  ТОВ “Мелітопольський завод підшипників сковзання», м. Мелітополь, Запорізька область

доМелітопольської об'єднаної державної  податкової інспекції в Запорізькій області, м. Мелітополь, Запорізька область

провизнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

                                                         ВСТАНОВИЛА:

12 березня 2007 року ТОВ «Мелітопольський завод підшипників сковзання»звернулось до суду із адміністративним позовом до Мелітопольської об’єднаної державної податкової інспекції Запорізької області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0002142302/0 від 07.08.06 р., винесеного Мелітопольською об'єднаною державною  податковою інспекцією в Запорізькій області, м. Мелітополь, Запорізька область.

У позовній заяві зазначено, що рішення відповідача частково не відповідає матеріальному праву України, а саме в частині встановлення факту визнання заниження бази оподаткування на суму договірної ( контрактної) вартості послуг та заниження податкових зобов’язань по ПДВ по операціях з поставки послуг нерезидентами згідно контракту № 5010-1 від 16.12.2005 р. з фірмою TG  ENGINEERINGS.r.1.

Позивач вказує, що відповідно до п. п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції Закону України від 25.03.2005 № 2505 «Про внесення змін до законодавчих актів України» операції з поставки послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, є об’єктом оподаткування податком на додану вартість незалежно від того, ким (резидентом чи нерезидентом) такі послуги поставляються.

П. 10.1 ст. 10 Закону визначено, що особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є платники податку, визначені у ст. 2 цього Закону, а при наданні послуг нерезидентом – його постійне представництво, а при відсутності такого – особа, яка отримує такі послуги, якщо місце надання таких послуг знаходиться на митній території України. Послуги, згідно названого контракту, надавались позивачу за межами митної території нерезидентом, у якого відсутнє представництво на митній території України, отже вони не підпадають під об’єкт оподаткування ПДВ.   

Матеріали справи свідчать, що позивачем були подані уточнення до адміністративного позову, у яких зазначено, що позивач просить визнати частково нечинним податкове повідомлення – рішення № 0002142302/2 від 25.12.2006 р. у сумі 72786 грн. Зміну позовних вимог прийнято судом.

Постановою господарського суду Запорізької області від 24.04.07 р. адміністративний позов задоволено. Рішення суду обґрунтовано посиланнями на норми п. п. 3.1.1 ст. 3, п. п. «а» п. 6.5 ст. 6 п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість», а також на ту обставину, що суд дійшов висновку про факт надання послуг за межами митної території України. 

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову господарського суду Запорізької області від 24.04.2007 р. та закрити провадження у справі № 23/269/07-АП.

27.11.2007 р. апелянтом подано заяву про уточнення апеляційної скарги, яким апелянт змінив вимоги апеляційної скарги, вказавши, що просить скасувати постанову господарського суду Запорізької області від 24.04.2007 р. по справі № 23/269/07-АП, якою задоволено позов  ТОВ «Мелітопольський завод підшипників сковзання» до Мелітопольської ОДПІ - визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення Мелітопольської ОДПІ від 25.12.2006 р. № 000214302/2 частково в сумі 72786 грн., в тому числі 48524 грн. – основного платежу та 24262 грн. – штрафних санкцій та прийняти нову постанову, за якою відмовити позивачу в задоволенні його адміністративного позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом невірно застосовано норми Закону України «Про податок на додану вартість». Апелянт вважає, що системний аналіз норм п. п. 3.1.1 ст. 3, п.  6.5 «а» ст. 6, п. п. 7.3.6 ст. 7 названого закону дає підстави вважати, що по операціям з придбання послуг у нерезидента Законом України «Про податок на додану вартість» передбачене тотальне оподаткування у покупця (резидента) всіх видів таких операцій без винятків (у разі відсутності представництва нерезидента на території України, а також відсутності резидента, який виконує агентські (представницькі) дії від імені такого нерезидента).

Позивач проти апеляційної скарги заперечив, вважає рішення суду таким, що відповідає нормам матеріального права, а апеляційну скаргу відповідача такою, що не підлягає задоволенню. Посилається на правову позицію, викладену у позові.

            У судовому засіданні представники сторін підтримали доводи апеляційної скарги та заперечень на неї.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

У акті виїзної планової перевірки від 28 липня 2006 року № 587/23/31067353 податковою зазначено про порушення позивачем п. п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.3 ст. 4, п. п. 7.2.7 п. 7.2, п. п. 7.3.6 п. 7.3, п. п. 7.45 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

За результатами перевірки, відповідачем складено податкове повідомлення-рішення від 07.08.06 р. № 0002142302/0, яким встановлені зобов’язання по сплаті податку на додану вартість 183199 грн. 50 коп. ( у тому числі 122029, 00 основного зобов’язання та 61170 грн. 50 коп. штрафних (фінансових) санкцій).

В процесі адміністративного оскарження зазначеного рішення Державна податкова адміністрація у Запорізькій області частково не погодилась із висновками акту перевірки та скасувала податкове повідомлення-рішення № 00002142302/0 від 07.08.2006 р.

За результатами рішення Державної податкової адміністрації у Запорізькій області про результати розгляду повторної скарги від 14.12.2006 р. № 4262/10/25-020 було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002142302/2 від 25.12.2006 р. за результатами якого сума податкового зобов’язання з ПДВ знижена до 181587, 000 грн.( 120954, 00 грн. недоїмка з ПДВ, 60633,00 грн. – штрафні санкції).

Із зазначених донарахувань позивачем оскаржуються донарахування у сумі 72786 грн., у тому числі 48524 грн. - донарахування зобов’язання з ПДВ та суми 24262 грн. штрафних (фінансових) санкцій, які здійснені податковою з наступних підстав.

Підприємством ТОВ «Мелітопольський завод підшипників сковзання»укладено контракт № 5010-1 від 16.12.2005 р. з фірмою TG  ENGINEERINGS.r.1, Італія, на суму 150000 євро. Предметом контракту є розробка та поставка покупцю (ТОВ «Мелітопольський завод підшипників сковзання») проекту та повного комплекту технічної документації для виготовлення, а в подальшому експлуатації на площах Покупця автоматичної лінії з лінійним програмуванням типу «TG-520 A/T», призначеної для нанесення трьохслойного антифрикційного покриття вкладиши підшипників сковзання зі сталебронзової ленти сплавами НИКЕЛЬ/МОС-8/ОС-12.     

20.01.2006 р. перераховано вказаному нерезиденту 150000, 00 євро, або 914529, 75 грн. ( курс НБУ 6, 096865) ( платіжне доручення в іноземній валюті № 1).У бухгалтерському обліку вказана операція відображена проводкою Дт 3773 Кт 31.

Як вважає податкова, надані нерезидентом послуги згідно контракту № 5010-1 від 16.12.2005 р. з фірмою TG  ENGINEERINGS.r.1, слід визнати наданими на митній території України за місцем реєстрації покупця -  ТОВ «Мелітопольський завод підшипників сковзання», а отже вони підлягають обкладенню ПДВ за ставкою 20 %. Підприємством в порушення п. п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.3 ст. 4, п. п. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»  не включено до бази оподаткування операції з поставки послуг нерезидентом, місце надання яких знаходиться на митній території України. Висновки податкової про надання послуг на митній території України базуються на тлумаченні податковою норм ст. ст.  3, 6, 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до яких, як зазначено вище, податкова вважає, що по операціям з придбання послуг у нерезидента Законом України «Про податок на додану вартість» передбачене тотальне оподаткування у покупця (резидента) всіх видів таких операцій без винятків.

            Висновки податкової слід визнати помилковими, а винесене податкове повідомлення-рішення протиправним, виходячи з такого.

Відповідно до п. п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції Закону України від 25.03.2005 № 2505 «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» операції з поставки послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, є об’єктом оподаткування податком на додану вартість незалежно від того, ким (резидентом чи нерезидентом) такі послуги поставляються. .. 

П. 10.1 ст. 10 Закону визначено, що особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є платники податку, визначені у ст. 2 цього Закону, а при наданні послуг нерезидентом – його постійне представництво, а при відсутності такого – особа, яка отримує такі послуги, якщо місце надання таких послуг знаходиться на митній території України.

Як встановлено матеріалами справи, згідно платіжного доручення від 20.01.2006 р. позивач перерахував TG  ENGINEERINGS.r.1 150000, 00 євро або 914529, 75 грн. за курсом НБУ. За актом виконаних робіт до цього контракту від 14.04.2006 р. TG  ENGINEERINGS.r.1 надало послуги по виготовленню комплекту технічної документації для виготовлення позивачем автоматичної лінії та обладнання згідно умов контракту № 5010-1 від 16.12.2005 р.  Виготовлена документація була надана позивачу TG  ENGINEERINGS.r.1 тільки в електронній копії електронною поштою, а оригінал документації залишився у TG  ENGINEERINGS.r.1 в Італії для виконання умов контракту № 5010-2 від 16.12.2005 р., укладеного позивачем з фірмою  TG  ENGINEERINGS.r.1 для виготовлення автоматичної лінії лінійним програмуванням типу «TG-520 A/T». Послуги з авторського нагляду TG  ENGINEERINGS.r.1 позивачу не надавались, ніяких додаткових угод до контракту № 5010-1 від 16.12.2005 р. з цього приводу не укладалось. Контракт № 5010-2 від 16.12.2005 р. до теперішнього часу знаходиться на виконанні у нерезидента  TG  ENGINEERINGS.r.1.

Отже, послуги, у тому числі з розробки позивачу проекту та повного комплекту технічної документації на російській мові для виготовлення, а в подальшому експлуатації на площах Покупця автоматичної лінії з лінійним програмуванням типу«TG-520 A/T», що призначена для нанесення розмірного трьохслойного антифрикційного покриття на вкладиші підшипників сковзання зі сталебронзової стрічки сплавами НИКЕЛЬ/МОС-8/ОС-12, які оплачено та отримано позивачем згідно контракту № 5010-1 від 16.12.2005 р. з фірмоюTG  ENGINEERINGS.r.1, надані за межами митної території України резиденту – платнику ПДВ нерезидентом, у якого відсутнє представництво на митній території України, не підпадають під об’єкт оподаткування ПДВ.

Посилання апелянта на ту обставину, що Закон України «Про податок на додану вартість» передбачає «тотальне» оподаткування всіх видів операцій з надання послуг не може бути прийняте до уваги, оскільки вони суперечать п. п. 3.1.1 ст. 3, п. п. 10.1 «г» ст.. 10 названого Закону.      

Посилання апелянта на п. 6.5 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» не можуть бути прийняті до уваги, оскільки ст. 6 названого закону не регулює відносини за операціями, що не є об’єктами оподаткування та визначає місце поставки послуг, коли вони надаються на митній території України.

Посилання апелянта на п. п. 7.3.6 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не можуть бути прийняті до уваги, оскільки норми названої статті щодо податкових зобов’язань, які виникають при імпорті товарів, слід застосовувати у сукупності з іншими нормами закону, які регулюють порядок оподаткування при імпорті товару, отже норми п. п. 7.3.6 повинні застосовуватись у тому випадку, коли відповідно до норм п. п. 3.1.1 ст. 3, п. п. 10.1 ст. 10 «Про податок на додану вартість» відповідні операції є об’єктом оподаткування.

Колегія суддів також вважає, що відповідно до п. п. 4.4.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення податкового органу повинно прийматися на користь платника податків.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

За таких обставин колегія суддів вважає, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статями 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргуМелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції в Запорізькій області, м. Мелітополь, Запорізька область залишити  без задоволення.

Постанову господарського суду Запорізької області від 24.04.07 р. по адміністративній справі № 23/269/07-АП – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст.254 КАС України.

Ухвалу може бути оскаржено відповідно до ст.212 КАС України.

 Ухвалу складено у повному обсязі 21.01.08 р.

 Головуючий суддя:                                                                        Л.П. Туркіна  

 Судді:                                                                                               А.О. Коршун            

                                                                                                          О.А.Проценко