Рішення № 140435850, 08.10.2026, Хорошівський районний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області)

Справа № 276/961/26

Провадження по справі №2/276/776/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року селище Хорошів

Хорошівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Семенюка А.С.,

з участю секретаря судового засідання Процюк О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 82830,00 грн. та судових витрат у сумі 2662,40 грн.

28.06.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Слон Кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2359612. Вказаний договір було підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, відправленим на номер мобільного телефону.

27.01.2026 між ТОВ «Слон Кредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу №01.02-4/26, відповідно до якого ТОВ «Свеа Фінанс» зобов`язується передати гроші кошти суму ТОВ «Слон Кредит», зобов`язується відступити права вимоги за Кредитними Договорами. Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу №01.02-4/26 до ТОВ «Свеа Фінанс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором та набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 82830,00 грн.

Станом на дату складання позовної заяви заборгованість за кредитним договором №2359612 становить 82830,00 грн, з яких: 22000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 49830,00 грн. - сума заборгованості за відсотками, 11000,00 грн. - заборгованість по пені, штрафу.

Оскільки відповідач зобов`язання за кредитним договором не виконує, заборгованість не сплачує, позивач просить суд стягнути загальну суму заборгованості у розмірі 82830,00 грн.

Ухвалою судді Хорошівського районного суду Житомирської області від 10.06.2026 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд даної цивільної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

Представником відповідача адвокатом Шморгуном О.П. подано до суду відзив на позов, в якому представник відповідача просив суд прийняти від сторони відповідача часткове визнання позову, зазначивши, що відповідач позовні вимоги визнає частково в частині стягнення заборгованості за кредитним договором №2359612 від 28.06.2025 в частині стягнення заборгованості за сумою кредиту в розмірі 22000,00 грн., а в іншій частині позову щодо стягнення відсотків та штрафних санкцій просить відмовити.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позові просив здійснювати розгляд справи за відсутності представника позивача.

Представник відповідача адвокат Шморгун О.П. подав до суду заяву про розгляд справи без участі відповідача та представника відповідача, в якій просив розглядати справу без участі відповідача та представника відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно дослідивши і оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до приписів ст.12, ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст.13 ЦПК України).

Відповідно до ст.76ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Згідно частини першої та другої статті 89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі статтею 203ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За правилом частини першої статті 205Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 6ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Абзац другий частини другої статті 639ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст.629ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно ст.599ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини першої статті 1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з ст.525ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 1048ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 536ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст.612ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст. 1079 ЦК України, сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Згідно ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно зі статтею 1077ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1082 Цивільного кодексу України, передбачено: "Боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом."

Судом встановлено, що 28.06.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Слон Кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2359612. Вказаний договір було підписано підписом відповідачем одноразовим ідентифікатором, відправленим на номер мобільного телефону. Відповідно до умов договору №2359612, ОСОБА_1 надано кредит в сумі 22000,00 гривень. Строк кредиту 360 днів. Підвищена процентна ставка становить 15% в день та застосовується за перший день користування кредитом. Стандартна процентна ставка становить 3% в день та застосовується з другого дня користування кредитом до 21.07.2025 включно. Знижена процентна ставка становить 1,5% в день та застосовується в період дії стандартної процентної ставки, якщо споживач до 21.07.2025 або протягом трьох днів сплатить кошти в сумі не менше першого платежу згідно Графіку платежів або здійснять часткове дострокове погашення кредиту. Пільгова процентна ставка становить 0,75% в день та застосовується з 22.07.2025 року до останнього дня кредитування.

Факт передачі коштів в сумі 22000,00 грн. згідно кредитного договору №2359612 від 28.06.2025 на банківську картку відповідача НОМЕР_1 (номер вказано в кредитному договорі) підтверджується інформацією ТОВ «Пейтек Україна» від 29.01.2026.

Таким чином, строк дії договору починається з моменту його укладення відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію». Сторони погодили розмір процентів за користування кредитом та порядок їх нарахування. Зазначений договір укладений між сторонами дистанційно в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття(акцепт) пропозиції та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

27.01.2026 між ТОВ «Слон Кредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу №01.02-4/26, відповідно до якого У відповідності до умов цього Договору, Клієнт відступає (передає) Фактору Права вимоги, а Фактор набуває Права вимоги від Клієнта та сплачує Клієнту за відступлення Прав вимог Фінансування у сумі, що дорівнює ціні Договору у порядку та у строки встановлені цим Договором. Право вимоги переходить до Фактора з моменту підписання цього Договору після чого Фактор стає Кредитором по відношенню до Боржників стосовно їх Заборгованостей за Кредитними договорами. Разом з Правами вимоги Фактору переходять всі інші пов`язані з ними права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав та передбачені цим Договором

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №01.02-4/26 до ТОВ «Свеа Фінанс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №2359612 від 28.06.2025 та набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 82830,00 гривень, з яких: 22000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 49830,00 грн. - сума заборгованості за відсотками, 11000,00 грн. - заборгованість по штрафу.

Таким чином, ТОВ «Свеа Фінанс» є новим кредитором у зобов`язаннях з відповідачем, відповідно до умов кредитного договору №2359612 укладеного 28.06.2025 між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 .

Як вбачається із розрахунку заборгованості за кредитним договором №2359612, укладеним 28.06.2025 між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 , нарахована за період з 28.06.2025 року по 27.01.2026 року та становить 82830,00 гривень, з яких: 22000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 49830,00 грн. - сума заборгованості за відсотками, 11000,00 грн. - заборгованість по штрафу.

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Зі змісту ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.

У відповідності до ч. 5 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів» якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Закон України «Про споживче кредитування» визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.

Статтею 1 ЗУ «Про споживче кредитування» визначено терміни, зокрема 1-1) договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором; 1-2) денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.

22.11.2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ, який набрав чинності 24.12.2023 року, та яким внесено зміни до ЗУ «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч.5 ст.8 ЗУ «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

У п.4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3498-ІХ визначено необхідність надавачам фінансових послуг, не зазначеним у пункті 3 цього розділу, та надавачам допоміжних послуг протягом 30 днів з дня набрання чинності цим Законом привести свою діяльність та документи у відповідність з вимогами цього Закону.

Отже, починаючи з 25.12.2023 року (наступний день після набрання Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ чинності), максимальний розмір денної процентної ставки за договором не може перевищувати 1 %.

При цьому, надавачі фінансових послуг, яким зокрема є позивач, зобов`язувалися привести свою діяльність у відповідність вищевказаних змін.

У той же час, пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Перехідні положення законопроекту застосовуються у разі, якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Однак, кредитор, незважаючи на те, що кредитний договір №2359612 укладено 28.06.2025, не привів свою діяльність та також умови укладеного ним договору у відповідність до вимог чинного законодавства в частині нарахування щоденної процентної ставки, та згідно розрахунку заборгованості до 21.07.2025 продовжував нараховувати відповідачу відсотки за користування кредитними коштами у розмірі, що перевищував максимально допустимий розмір щоденної відсоткової ставки визначений законодавством.

З огляду на вказане, зазначені вище дії кредитора безумовно порушували права відповідача порівняно з іншими споживачами фінансових послуг, а положення кредитного договору в частині нарахування процентної ставки, значно перевищують встановлений максимальний розмір денної процентної ставки за кредитним договором та були несправедливими, а тому при вирішенні даного спору такі підлягатимуть зміні з врахуванням положень законодавства.

Суд вважає доведеною ту обставину, що кредитор свої зобов`язання за кредитним договором №2359612 від 28.06.2025 виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором. Виконання кредитором обов`язку щодо надання грошових коштів у розмірі 22000,00 грн. відповідачеві підтверджується умовами договору та відповідною інформацією ТОВ «Пейтек Україна».

Відповідно до вимог Закону, починаючи з 25.12.2023 року протягом перших 120 днів щоденний розмір відсотків за кредитом не міг бути більшим за 2,5 %, протягом наступних 120 днів 1,5%, а у подальшому не міг бути більшим за 1 % за відсутності домовленості сторін про менший розмір відсотків.

Таким чином, за період в межах позовних вимог з 28.06.2025 року по 27.01.2026 (період в межах строку кредитування, за який кредитором здійснювалося нарахування відсотків) кредитор, виходячи з розміру кредиту 22000,00 грн, мав право для нарахування відповідачу відсотків за користування кредитом у розмірі не більше 220,00 грн на день (1%).

За таких обставин, за період з 28.06.2025 року по 21.07.2025 розмір заборгованості відповідача по сплаті відсотків за вказаний вище період, право на стягнення яких має позивач, складає 5280,00 грн. (24 днів * 220,00 грн).

За період з 22.07.2025 року по 27.01.2026 року кредитор нараховував щоденні відсотки в розмірі 165,00 грн, що становить 0,75%, відповідає умовам кредитного договору в частині розміру відсоткової ставки з 22.07.2025 та не перевищує встановлений законодавством максимально допустимий розмір щоденної відсоткової ставки, а тому розмір заборгованості відповідача по сплаті відсотків за вказаний вище період, право на стягнення яких має позивач, складає 31350,00 грн. (190 днів * 165,00 грн).

Таким чином, суд приходить до висновку, що аргументи, якими представник позивача мотивував позовні вимоги, частково знайшли своє підтвердження під час розгляду справи.

З врахуванням встановлених обставин справи та досліджених доказів, беручи до уваги, що відповідач істотно порушив умови укладеного ним кредитного договору №2359612 від 28.06.2025, зокрема, у встановленому порядку та строки не погашав кредит та проценти за користування ним, внаслідок чого позивач позбавлений можливості отримати відсотки за користування кредитом, а тому суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення боргу за тілом кредиту у розмірі 22000,00 грн. та процентів за користування кредитом у розмірі 36630,00 грн. (5280,00 грн. + 31350,00 грн), а всього у сумі 58630,00 грн. необхідно задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача.

Що стосується вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за штрафними санкціями в розмірі 11000,00 грн., суд виходить з наступного.

Положення п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України визначають, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 р "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні"" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 24.02.2022 р в Україні введений воєнний стан, який у подальшому неодноразово був продовжений та продовжує діяти на час розгляду справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Отже, ч. 2 ст. 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів.

Таким чином, оскільки кредитний договір №2359612 був укладений сторонами 28.06.2025 року та діяв в період дії в Україні воєнного стану, то передбачена кредитним договором неустойка не може бути стягнута із відповідача, оскільки відповідач нормою закону звільнений від обов`язку такої сплати.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для часткового задоволення заявленої позивачем до стягнення заборгованості за відсотками та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №2359612 від 28.06.2025 в розмірі 58630,00 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 22000,00 грн та заборгованості за відсотками в сумі 36630,00 грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі 2383,03 грн (2662,40 грн. * 70,78%).

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-79, 81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 2359612 від 28.06.2025 у загальному розмірі 58630,00 гривень (п`ятдесят вісім тисяч шістсот тридцять грн. 00 коп.), з яких: 22000,00 грн заборгованості за основною сумою боргу; 36630,00 грн заборгованості за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» 1884,44 гривень (одна тисяча вісімсот вісімдесят чотири грн. 44 коп.) судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», місцезнаходження: м. Київ, вул. Іллінська, 8, ЄДРПОУ 37616221.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 .

Суддя А.С.Семенюк