Ухвала суду № 140430982, 08.10.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/20382/25

УХВАЛА

іменем України

08 жовтня 2026 рокум. ХмельницькийХмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві , Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі відповідач 1, ГУ ПФУ) та Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі відповідач 2, ГУ ПФУ).

Ухвалою суду від 03.12.2025 відкрито провадження у справі №560/20382/25 та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 14.04.2025 №930010816883 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV починаючи з 30.10.2023 із зарахуванням періодів роботи з 01.04.1997 по 15.01.1998 та з 17.03.2000 по 01.06.2005, періоду проходження військової служби з 22.05.1975 по 07.06.1977 та врахуванням заробітної плати за період роботи з 01.01.1981 по 31.12.1985; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із зарахуванням зазначених періодів роботи, військової служби та врахуванням заробітної плати за період з 01.01.1981 по 31.12.1985, починаючи з 30.10.2023.

На обґрунтування позову позивач, зокрема, зазначає, що періоди роботи на території російської федерації підтверджуються трудовою книжкою серії НОМЕР_1 та архівними документами.

На переконання позивача, припинення дії відповідних міжнародних договорів не може позбавляти його права на врахування стажу, набутого в період їх чинності.

Щодо періоду строкової військової служби позивач посилається на військовий квиток та записи у трудовій книжці і вважає, що наявність виправлення у даті призову сама по собі не спростовує факту проходження такої служби.

Щодо заробітної плати за 19811985 роки позивач не погоджується з неврахуванням відповідної довідки через розбіжність у написанні його прізвища - « ОСОБА_2 » та « ОСОБА_2 ».

Відповідачі правом на подачу відзиву не скористалися, а тому, суд, на підставі ч. 2 ст. 175 КАС України, вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Водночас, підстави та мотиви рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 14.04.2025 №930010816883 установлюються безпосередньо зі змісту цього рішення та листа ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 09.07.2025 №2200-0305-8/52805.

Із цих документів убачається, що ГУ ПФУ в Хмельницькій області не врахувало: періоди роботи з 01.04.1997 по 15.01.1998 та з 17.03.2000 по 01.06.2005 - з посиланням на статтю 24-1 Закону №1058-IV; період строкової військової служби з 22.05.1975 по 07.06.1977 - через наявність виправлення у даті призову, зазначеній у військовому квитку; заробітну плату за період з 01.01.1981 по 31.12.1985 - через відмінність у написанні прізвища у довідці про заробітну плату та паспортних документах.

Щодо строку звернення позивача до адміністративного суду, суд зазначає про таке.

Відповідно до частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Оскаржуване рішення прийняте 14.04.2025.

Наявні у справі докази не підтверджують, що до 09.07.2025 позивачу або його представнику було вручено рішення від 14.04.2025 №930010816883 чи що вони в інший спосіб фактично ознайомилися з його змістом.

Зокрема, ця обставина не доведена відповідачем 2.

Листом ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 09.07.2025 №2200-0305-8/52805, наданим у відповідь на адвокатський запит представника позивача, повідомлено про прийняте оскаржуване у цій справі рішення, його зміст та мотиви.

При цьому, суд враховує правовий висновок Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19, відповідно до якого при визначенні початку перебігу строку звернення до суду необхідно встановити не лише момент, коли особа фактично дізналася про порушення свого права, а й момент, коли вона за конкретних обставин справи повинна була про нього дізнатися.

Водночас, наведений правовий висновок не означає, що в усіх пенсійних спорах початок перебігу строку автоматично пов`язується з отриманням першої пенсійної виплати.

Визначальними є конкретні обставини, які об`єктивно давали особі можливість дізнатися про відповідне рішення чи порушення.

Так, у цій справі предметом оскарження є конкретний індивідуальний акт від 14.04.2025, прийнятий у процесі виконання іншого судового рішення.

При цьому, з листа ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 09.07.2025 убачається, що розмір пенсії позивача до проведення розрахунку на виконання рішення суду становив 8465,08 грн, тоді як за результатами відповідного розрахунку розмір пенсії визначено у сумі 2520,00 грн.

Отже, сам по собі факт отримання позивачем щомісячної пенсійної виплати за встановлених у цій справі обставин не є достатньою підставою для висновку, що до 09.07.2025 він повинен був знати про існування саме рішення від 14.04.2025 №930010816883 та наведені в ньому конкретні мотиви.

Позивачем позов подано 28.11.2025, тобто до закінчення шестимісячного строку, обчисленого з 09.07.2025.

Отже, суд не встановив підстав для застосування передбачених КАС України наслідків пропуску строку звернення до адміністративного суду.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.07.2024 у справі №320/47905/23 (набрало законної сили 28.02.2025) адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 02.11.2023 №930010816883 щодо відмови ОСОБА_1 в призначені та виплаті пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 30.10.2023.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 30.10.2023, з урахуванням виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Київський окружний адміністративний суд також установив, що 30.10.2023 позивач уперше звернувся за призначенням пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-IV, тоді як раніше йому було призначено пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до частини другої статті 114 цього Закону.

Суд звертає увагу, що ГУ ПФУ в м. Києві брало участь у справі №320/47905/23 як відповідач.

Разом із тим, резолютивною частиною рішення від 04.07.2024 обов`язок призначити та виплатити позивачу пенсію покладено саме на ГУ ПФУ в Хмельницькій області.

Із листа ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 09.07.2025 убачається, що дії щодо визначення страхового стажу, заробітної плати та розміру пенсії після набрання судовим рішенням законної сили здійснювалися цим органом під час виконання саме рішення суду у справі №320/47905/23.

Під час виконання зазначеного судового рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області прийняло оскаржуване у справі № 560/20382/25 рішення від 14.04.2025 №930010816883.

Отже, наявні у справі докази підтверджують безпосередній функціональний зв`язок оскаржуваного рішення від 14.04.2025 №930010816883 із виконанням рішення Київського окружного адміністративного суду від 04.07.2024 у справі №320/47905/23.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно зі статтею 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до статті 381-1 КАС України, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Згідно з частиною четвертою статті 383 КАС України, заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

У той же час, питання дотримання цього спеціального строку та інших умов прийнятності заяви, передбаченої статтею 383 КАС України, не є предметом вирішення в цій справі та не може бути наперед вирішене судом цією ухвалою.

Крім того, частина перша статті 382 КАС України передбачає можливість суду, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції та ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено рішення, або за власною ініціативою зобов`язати суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення.

Отже, суд виходить з того, що КАС України встановлює систему спеціальних процесуальних механізмів судового контролю за виконанням судових рішень.

Щодо розмежування нового адміністративного спору та спору, пов`язаного з виконанням судового рішення, суд зазначає про таке.

У постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15.09.2026 у справі №580/490/26 сформульовано правовий висновок щодо розмежування нового самостійного адміністративного спору та спору, який виникає безпосередньо у зв`язку з виконанням судового рішення.

Зокрема, Верховний Суд виходив із того, що наявність у КАС України спеціального механізму судового контролю за виконанням рішення виключає необхідність отримання нового судового рішення з метою спонукання відповідача виконати обов`язок, уже встановлений судом. Питання невиконання або неналежного виконання такого рішення повинні вирішуватися в порядку судового контролю.

Водночас, сам факт того, що під час виконання судового рішення суб`єкт владних повноважень прийняв новий індивідуальний акт, провів новий розрахунок або застосував нормативно-правовий акт, сам по собі не є достатнім для висновку про виникнення нового адміністративного спору.

Визначальним є те, чи виникли внаслідок відповідних дій нові самостійні правовідносини щодо іншого предмета, який не охоплювався попереднім судовим рішенням, чи відповідні рішення та дії становлять спосіб реалізації обов`язку, вже встановленого судовим рішенням.

Судова палата наголосила, що визначальними для такого розмежування є зміст, мета та безпосередній зв`язок відповідних рішень чи дій суб`єкта владних повноважень із виконанням попереднього судового рішення.

У постанові від 15.09.2026 Судова палата відступила від правового висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 30.04.2026 у справі №340/7985/25, та підтримала підхід, сформульований у постанові Верховного Суду від 30.04.2026 у справі №620/13341/25, відповідно до якого спір щодо правомірності рішень чи дій, учинених саме на стадії виконання судового рішення, не утворює нового предмета адміністративного спору та підлягає вирішенню із застосуванням спеціальних процедур судового контролю.

Із приводу застосування наведених вище положень до позовної вимоги щодо ГУ ПФУ в Хмельницькій області, суд вказує на таке.

У справі №320/47905/23 Київський окружний адміністративний суд не обмежився скасуванням попереднього рішення органу Пенсійного фонду та не зобов`язав відповідача лише повторно розглянути заяву позивача.

Суд безпосередньо зобов`язав ГУ ПФУ в Хмельницькій області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV з 30.10.2023 із застосуванням визначеного судом показника середньої заробітної плати.

Отже, право позивача на призначення відповідної пенсії та відповідний обов`язок ГУ ПФУ в Хмельницькій області здійснити таке призначення вже визначені судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Оскаржуване у справі № 560/20382/25 рішення від 14.04.2025 №930010816883 прийняте ГУ ПФУ в Хмельницькій області саме під час виконання цього судового рішення.

Одночасно суд бере до уваги, що конкретні питання щодо періодів роботи позивача на території російської федерації, періоду строкової військової служби та заробітної плати за 19811985 роки не були безпосереднім предметом судової оцінки у рішенні від 04.07.2024.

Водночас, сама по собі ця обставина, однак, не є достатньою для висновку про виникнення нового адміністративного спору.

Суд виходить з того, що такий висновок був би обґрунтованим, зокрема, якщо б відповідні правовідносини виникли внаслідок нового самостійного звернення позивача або стосувалися іншого виду пенсійного забезпечення, іншого періоду чи іншого юридичного обов`язку, який не охоплювався попереднім рішенням суду.

Таких обставин у справі № 560/20382/25 судом не встановлено.

Рішення від 14.04.2025 прийняте не внаслідок нового самостійного звернення позивача щодо іншого виду пенсійного забезпечення.

Воно стосується тієї самої заяви від 30.10.2023, тієї самої пенсії за віком та тієї самої дати її призначення, щодо яких суд уже встановив обов`язок ГУ ПФУ в Хмельницькій області.

Тому наведені територіальним органом Пенсійного фонду України під час виконання рішення Київського окружного адміністративного суду у справі №320/47905/23 нові мотиви щодо страхового стажу, військової служби та заробітної плати не утворили нових самостійних пенсійних правовідносин, а були використані відповідачем під час реалізації встановленого судом обов`язку.

Такий висновок відповідає критеріям, сформульованим Судовою палатою КАС ВС у постанові від 15.09.2026 у справі №580/490/26.

Отже, вимога про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 14.04.2025 №930010816883 за своєю процесуальною природою стосується належності виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 04.07.2024 у справі №320/47905/23, а не нового самостійного публічно-правового спору.

Із приводу позовної вимоги до ГУ ПФУ в м. Києві, суд виходить із таких міркувань.

Позивач також просить зобов`язати ГУ ПФУ в м. Києві здійснити призначення та виплату пенсії з урахуванням спірних періодів страхового стажу, військової служби та заробітної плати.

ГУ ПФУ в м. Києві брало участь у справі №320/47905/23 як відповідач.

Однак рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.07.2024 обов`язок призначити та виплатити позивачу пенсію покладено не на ГУ ПФУ в м. Києві, а на ГУ ПФУ в Хмельницькій області.

Оскаржуване у цій справі рішення від 14.04.2025 №930010816883 також прийняте ГУ ПФУ в Хмельницькій області.

Отже, друга позовна вимога не має тієї самої процесуальної природи, що й вимога про скасування рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області.

На стадії вирішення питання про закриття провадження суд не повинен установлювати, чи існують матеріально-правові підстави для покладення на ГУ ПФУ в м. Києві заявленого позивачем обов`язку.

Питання про те, чи порушило ГУ ПФУ в м. Києві право позивача, чи є воно належним суб`єктом заявленого обов`язку, чи наділене воно відповідними повноваженнями та чи може обраний позивачем спосіб захисту бути застосований до цього відповідача, стосуються обґрунтованості позовної вимоги та її вирішення по суті.

Тому висновок про те, що вимога щодо рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області стосується виконання судового рішення у справі №320/47905/23, сам по собі не створює передбачених статтею 238 КАС України підстав для закриття провадження також і щодо позовної вимоги до ГУ ПФУ в м. Києві.

Ця позовна вимога підлягає подальшому розгляду та вирішенню судом по суті.

Щодо процесуальної підстави часткового закриття провадження в цій справі, суд зазначає про таке.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

За загальним правилом, застосування пункту 4 частини першої статті 238 КАС України передбачає встановлення тотожності сторін, предмета та підстав спору.

Водночас, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 15.09.2026 у справі №580/490/26 конкретизувала застосування цієї процесуальної норми до ситуацій, коли новий позов фактично спрямований на перевірку належності виконання рішення в іншій адміністративній справі.

У справі №580/490/26 суд першої інстанції після відкриття провадження закрив його в частині вимог, які стосувалися виконання попереднього рішення суду, а суд апеляційної інстанції залишив цю ухвалу без змін.

Верховний Суд погодився з таким процесуальним результатом та залишив судові рішення попередніх інстанцій без змін.

При цьому, Верховний Суд виходив із того, що у випадку, коли спір виник у зв`язку з виконанням судового рішення, а заявлені вимоги фактично спрямовані на перевірку законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень на стадії його виконання, такий спір не утворює нового самостійного предмета адміністративного спору та підлягає вирішенню із застосуванням спеціальних процедур судового контролю.

З огляду на встановлений безпосередній функціональний зв`язок оскаржуваного рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 14.04.2025 №930010816883 із виконанням рішення суду у справі №320/47905/23 суд доходить висновку про наявність підстав для закриття провадження лише в частині позовної вимоги про визнання протиправним та скасування зазначеного рішення.

Підстав для поширення такого процесуального наслідку на позовну вимогу, звернену до ГУ ПФУ в м. Києві, суд на цій стадії розгляду справи не встановив.

Відповідно до частини другої статті 238 КАС України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Так, за подання позову позивач сплатив судовий збір у сумі 969, 00 грн.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду у разі закриття провадження у справі, крім випадку закриття провадження у зв`язку з відмовою позивача від позову, якщо така відмова визнана судом.

Разом із тим, у цій справі провадження закривається лише щодо однієї з двох заявлених позовних вимог, тоді як інша вимога продовжує розглядатися.

Клопотання позивача про повернення судового збору у зв`язку з частковим закриттям провадження у матеріалах справи відсутнє.

Тому питання про повернення судового збору у зв`язку з частковим закриттям провадження цією ухвалою не вирішується.

Позивач не позбавлений права звернутися з відповідним клопотанням у порядку пункту 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Питання про розподіл інших судових витрат підлягає вирішенню за результатами розгляду позовної вимоги, провадження щодо якої не закрито, відповідно до статті 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 3, 238, 241, 243, 248, 256, 293-295, 381-1, статтями 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Закрити провадження в адміністративній справі №560/20382/25 в частині позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 14.04.2025 №930010816883.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що питання про правомірність рішень, дій чи бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, вчинених на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 04.07.2024 у справі №320/47905/23 або таких, що порушують права позивача, підтверджені цим судовим рішенням, підлягають вирішенню судом, який розглядав справу №320/47905/23 як суд першої інстанції, із застосуванням механізмів судового контролю за виконанням судових рішень, передбачених статтями 381-1, 382-382-3, 383 КАС України.

Розгляд адміністративної справи №560/20382/25 у частині позовної вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов`язання здійснити призначення та виплату пенсії за віком - продовжити.

Роз`яснити позивачу право звернутися з клопотанням про повернення судового збору у зв`язку з частковим закриттям провадження у справі відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Головуючий суддя Є.В. Печений