Рішення № 140430858, 07.10.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

07 жовтня 2026 року № 520/23605/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Зеленова А.С., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (адреса АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_2 , в якій просить:

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, передбаченої пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», не в повному обсязі.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену частину одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, передбаченої пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», а саме 333 333 (триста тридцять три тисячі триста тридцять три) гривні 33 копійки.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що станом на день звернення до суду відповідач фактично визнав право Позивача на отримання одноразової грошової винагороди, передбаченої пунктом 4 Постанови №153, та здійснив її виплату, однак лише виходячи із 145 діб безпосередньої участі Позивача у бойових діях. Разом із тим Позивач не погоджується із визначеною Відповідачем кількістю днів безпосередньої участі у бойових діях. Так, відповідно до відомостей довідки за формою ОК-5, у вересні 2023 року, липні 2024 року, серпні 2024 року та жовтні 2024 року Позивачу нараховувалася та виплачувалася додаткова винагорода у розмірі до 100 000 гривень пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях та заходах із забезпечення оборони України, яка передбачена Особливостями виплати додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) та порядок і умови виплати одноразової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України 01 вересня 2023 року № 726. Факт виплати зазначеної винагороди свідчить про документально підтверджене виконання Позивачем бойових (спеціальних) завдань у відповідні періоди. Тобто, поза межами врахованих Відповідачем 145 днів залишилися періоди, за які Позивачу нараховувалась та виплачувалась додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у відповідних діях та заходах. Таким чином, Відповідач фактично визнав, що у вересні 2023 року, липні, серпні та жовтні 2024 року Позивач виконував бойові (спеціальні) завдання, інакше підстав для нарахування цієї винагороди не існувало б. Незважаючи на це, зазначені періоди не були враховані Відповідачем при визначенні тривалості безпосередньої участі Позивача у бойових діях для цілей виплати одноразової грошової винагороди. Зазначені чотири місяці становлять 123 календарних дні (вересень 2023 року - 30 днів, липень 2024 року - 31 день, серпень 2024 року - 31 день, жовтень 2024 року - 31 день). Разом із визнаними Відповідачем 145 добами це становить 268 днів безпосередньої участі у бойових діях станом на 13.02.2025, що перевищує шість місяців і згідно з абзацом 2 пункту 4 Постанови № 153 дає Позивачу право на одноразову грошову винагороду в повному розмірі - 1 000 000 гривень.

Вважає, що за таких обставин у Позивача виникли обґрунтовані сумніви щодо повноти врахування Відповідачем усіх періодів його безпосередньої участі у бойових діях та, відповідно, правильності визначення розміру належної до виплати одноразової грошової винагороди. Просить позов задовольнити повністю.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позову повністю. Обґрунтовуючи заперечення, зазначив, що позивач виконував бойові (спеціальні) завдання безпосередньо в районі ведення бойових дій, протягом 145 діб, а саме за періоди: 01-21.08.2022, 23-31.08.2022, 01-30.09.2022, 01.10.2022, 09-30.10.2022, 01.11.2022, 03-04.11.2022, 06-07.11.2022, 09-10.11.2022, 12-13.11.2022, 15-16.11.2022, 18-19.11.2022, 21-22.11.2022, 24-25.11.2022, 27-28.11.2022, 30.11.2022, 14-19.11.2024, 22-26.12.2022, 03-07.01.2025, 13-17.01.2025, 24-29.01.2025, 03-07.02.2025. На виконання рішення комісії відповідним наказом начальника НОМЕР_4 прикордонного загону від 02.07.2026 року №593-ОС «Про виплату одноразової грошової винагороди» було нараховано та виплачено позивачу грошову винагороду у розмірі 666 666,67 гривень (шістсот шістдесят шість тисяч шістсот шістдесят шість гривень 67 копійок), за виконання бойових (спеціальних) завдань безпосередньо в районі ведення бойових дій, протягом 145 днів, пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 мільйона гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених), на підставі абзацу 3 п. 4 Постанови КМУ від 11 лютого 2025 р. №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану». Таким чином, питання щодо розміру належної позивачу грошової винагороди було розглянуто комісією по військовій частині НОМЕР_2 , за результатами чого прийняте відповідне рішення, яке в подальшому реалізоване шляхом видання наказу та здійснення виплати. Вважає, що відповідачем виконано обов`язок щодо виплати позивачу належної йому грошової винагороди у розмірі, визначеному протоколом спеціально створеної комісії та відповідним наказом начальника НОМЕР_4 прикордонного загону. Підстав для повторного нарахування або виплати позивачу зазначеної винагороди у більшому розмірі не вбачається за можливе.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивач наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначив, що сумарна тривалість його безпосередньої участі у бойових діях становить більше шести місяців, а тому винагорода підлягає виплаті у повному обсязі з урахуванням раніше здійснених виплат.

Ухвалою суду від 06.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами. Витребувано певні докази по справі.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Позивач - ОСОБА_1 , виконував бойові (спеціальні) завдання безпосередньо в районах ведення бойових дій протягом 145 діб та на виконання рішення Комісії наказом начальника НОМЕР_4 прикордонного загону від 02.07.2026 № 593-ОС Позивачу було нараховано та виплачено 666 666,67 грн., питання про наявність у Позивача права на винагороду за Постановою №153 не є спірним.

Відповідач зазначає, що винагорода була виплачена Позивачу за 145 днів безпосередньої участі у бойових діях із розрахунку 1/6 від 1 млн грн за кожні 30 днів. (Лист відповідача від 23.07.2026 №02.2/10769)

Згідно з хронологічним переліком періодів, викладеним безпосередньо у тексті відзиву на позовну заяву, такий строк становить 135 діб;

Згідно з довідкою від 22.07.2026 № 08/1794 - 142 доби;

Згідно з наказом від 02.07.2026 № 593-ОС та окремими твердженнями відзиву - 145 днів;

Згідно з Відомістю, підписаною заступником начальника загону комендантом прикордонної комендатури швидкого реагування розвідувально-ударних безпілотних авіаційних комплексів, у підсумковій графі «Сумарна кількість днів безпосередньої участі у бойових діях» зазначено 153 дні. Вказаний показник є арифметичною сумою дев`яти рядків Відомості (30 + 30 + 24 + 20 + 13 + 6 + 5 + 16 + 9 = 153).

Також судом встановлено розбіжності у загальній кількості днів, надані документи містять взаємовиключні дані щодо конкретних календарних періодів:

Грудень 2022 року: у Відомості відображено 13 діб (01.12.2022, 03 04.12.2022, 06 07.12.2022, 09 10.12.2022, 12 13.12.2022, 1516.12.2022, 24 25.12.2022); у довідці № 08/1794 зафіксовано лише періоди 15 16.12.2022 та 25 31.12.2022; натомість у тексті відзиву жоден із цих періодів не згадується, але вказано період «22 26.12.2022», який взагалі відсутній в інших первинних документах.

Листопад 2024 року: Відомість містить відомості про 6 діб участі (14 19.11.2024); довідка № 08/1794 відображає період 16 19.11.2024; водночас витяг з додатка до рапорту за цей місяць фіксує лише 4 доби.

Лютий 2025 року: за Відомістю обліковано 9 діб (03 11.02.2025), тоді як за довідкою № 08/1794 лише 5 діб (03 07.02.2025).

Як вбачається з журналу бойових дій НОМЕР_5 прикордонної застави НОМЕР_6 прикордонної комендатури (засвідчений 11.05.2026), у Розділі І витягу зафіксовано особисті номери Позивача « 121» та « 314», які надалі містяться у щоденних записах Розділу ІІ («у складі: 121», «у складі: 314»). Дані записи детально документують щоденне виконання Позивачем бойових завдань (оборона у складі вогневих груп, оборона рубежу, польоти у складі групи повітряної розвідки БпЛА в районах безпосереднього ведення бойових дій) у такі періоди:

з 01.08.2022 по 01.10.2022 (за винятком відрядження 02.10.202208.10.2022);

з 09.10.2022 по 16.12.2022 (за винятком відрядження 17.12.202222.12.2022);

з 23.12.2022 по 31.12.2022;

з 14.11.2024 по 19.11.2024, а також 09.12.2024 (за винятком відпустки та відряджень);

з 17.12.2024 по 11.02.2025 безперервне протягом 57 діб несення бойового чергування в районі н.п. Гур`їв Козачок.

Рапорт начальника НОМЕР_7 відділу прикордонної служби (тип С) РУБАК від 16.05.2026 №30.1/34635/26-Вн, який міститься у матеріалах справи, з якого вбачається призначення виплати Позивачу винагороди саме у розмірі 1 000 000 гривень.

Позивач, уважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування і невиплати йому одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн грн, звернувся до суду з цим позовом.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. У подальшому указами Президента України воєнний стан неодноразово продовжувався. Станом на дату розгляду справи воєнний стан в Україні триває.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII; в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За змістом ч.ч.1, 3 ст.1 цього Закону захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України; військовий обов`язок включає, зокрема, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу і проходження військової служби.

Частиною 6 ст.2 Закону №2232-XII визначені види військової служби, зокрема військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону №2232-XII Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом призову (направлення) громадян України на військову службу та прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (ч.2 ст.9 Закону №2011-XII).

Частиною 4 ст.9 Закону №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

11.02.2025 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі - Постанова №153), п.2 якої затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану та форму контракту про проходження громадянами України віком від 18 до 25 років військової служби у Збройних Силах України, Національній гвардії України та Державній прикордонній службі України на посадах осіб рядового складу. Постанова №153 набрала чинності 13.02.2025.

Пунктом 3 Постанови №153 установлено, що учасниками експериментального проекту є, зокрема, громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу.

Відповідно до п.4 Постанови №153 установлено, що:

- громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. №64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. №2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

- військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

- військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

- військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

За приписами ст.1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 №1932-XII бойові дії - це форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони, а також поліції особливого призначення Національної поліції України для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння); район воєнних (бойових) дій - визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.

З метою реалізації п.4 Постанови №153 Міністр оборони України видав окреме доручення від 26.09.2025 №5601/уд (далі - Рішення №5601/уд), яким затверджено форми довідок, що підтверджують право на отримання виплати згідно з п.4 Постанови №153, та деталізовано процедуру її отримання. Рішенням №5601/уд, зокрема, зобов`язано командирів військових частин провести аналіз наявності військовослужбовців, які мають право на винагороду, провести серед них роз`яснювальну роботу, організувати роботу, в тому числі шляхом здійснення відповідних запитів до інших військових частин (установ), в яких проходили службу військовослужбовці або до яких вони відряджались для виконання бойових (спеціальних) завдань, щодо створення (отримання) інформації про сумарну кількість днів безпосередньої участі вказаних військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, документального підтвердження відсутності (наявності) випадків притягнення до відповідальності, а також у п`ятиденний термін здійснити оформлення (надання) довідок за формою, що додається (додаток 1). Цим же Рішенням застережено, що довідка, зазначена в додатку 6 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій, та довідка за формою, наведеною у додатку №1 окремого доручення Міністра оборони України від 06.03.2023 №5718/з, не є документами, що підтверджують безпосередньо участь у бойових діях лише в районах ведення воєнних (бойових) дій, оскільки ці довідки також підтверджують участь в інших місцях виконання завдань.

У зв`язку з виданням Рішення №5601/уд Департаментом соціального забезпечення Міністерства оборони України направлено для керівництва роз`яснення з окремих питань щодо умов виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у вигляді питань-відповідей. Згідно з відповіддю №2 цього роз`яснення періоди безпосередньої участі у бойових діях підтверджуються виключно на основі визначеного переліку документів, таких як бойові накази, журнали бойових дій, рапорти командирів тощо, а довідка, зазначена в додатку 6 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій, містить інформацію про участь особи в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, проте не є документом, що підтверджує безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій для цілей виплати винагороди згідно з Постановою №153.

За відповіддю №6 періоди безпосередньої участі у бойових діях, зазначені в довідці від іншої військової частини, можуть враховуватися за умови, що вони підтверджені бойовим наказом, записами у журналах бойових дій (бойовими донесеннями) та рапортами командирів, а військова частина, в якій військовослужбовець проходить службу, за необхідності повинна здійснити відповідні запити до інших військових частин та узагальнити отримані дані для подальшого нарахування винагороди.

Згідно з відповіддю №19 під безпосередньою участю у бойових діях слід розуміти перебування у районах ведення бойових дій та виконання бойових або спеціальних завдань, визначених бойовими статутами, настановами, доктринами, а за відповіддю №20 ключовим критерієм є факт виконання бойового (спеціального) завдання у визначеному районі незалежно від його характеру - бойового чи забезпечувального.

Спірним питанням у межах розгляду цієї справи є право позивача на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн грн, передбаченої абз.2 п.4 Постанови №153.

Виходячи зі змісту наведених правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, слідує висновок, що абз.2 п.4 Постанови №153 пов`язує право на отримання винагороди у розмірі 1 млн грн із сукупністю таких юридичних фактів: належність військовослужбовця до осіб рядового, сержантського або старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань або правоохоронних органів спеціального призначення; вік до 25 років на момент прийняття або призову на військову службу під час воєнного стану; проходження військової служби станом на дату набрання чинності Постановою №153; безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на 13.02.2025; відсутність випадків притягнення до відповідальності, визначених абз.5 п.4 Постанови №153. Якщо тривалість безпосередньої участі є меншою за шість місяців, винагорода за абз.3 п.4 Постанови №153 виплачується пропорційно із розрахунку 1/6 від 1 млн грн за кожні 30 днів такої участі (сумарно обчислених).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам сторін, суд зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи, надані відповідачем долучені письмові докази містять суттєві внутрішні суперечності щодо ключової обставини спору - тривалості безпосередньої участі Позивача у бойових діях. Зокрема, у наданих документах Відповідача сумарний строк такої участі визначено чотирма різними некорельованими між собою показниками:

1. переліком періодів, викладеним безпосередньо у тексті відзиву на позовну заяву, такий строк становить 135 діб;

2. Згідно з довідкою від 22.07.2026 № 08/1794 - 142 доби;

3. Згідно з наказом від 02.07.2026 № 593-ОС та окремими твердженнями відзиву - 145 днів;

4. Згідно з Відомістю, підписаною заступником начальника загону комендантом прикордонної комендатури швидкого реагування розвідувально-ударних безпілотних авіаційних комплексів, у підсумковій графі «Сумарна кількість днів безпосередньої участі у бойових діях» зазначено 153 дні. Вказаний показник є арифметичною сумою дев`яти рядків Відомості (30 + 30 + 24 + 20 + 13 + 6 + 5 + 16 + 9 = 153).

Окрім розбіжностей у загальній кількості днів, надані документи містять взаємовиключні дані щодо конкретних календарних періодів:

Грудень 2022 року: у Відомості відображено 13 діб (01.12.2022, 03 04.12.2022, 06 07.12.2022, 09 10.12.2022, 12 13.12.2022, 1516.12.2022, 24 25.12.2022); у довідці № 08/1794 зафіксовано лише періоди 15 16.12.2022 та 25 31.12.2022; натомість у тексті відзиву жоден із цих періодів не згадується, але вказано період «22 26.12.2022», який взагалі відсутній в інших первинних документах.

Листопад 2024 року: Відомість містить відомості про 6 діб участі (14 19.11.2024); довідка № 08/1794 відображає період 16 19.11.2024; водночас витяг з додатка до рапорту за цей місяць фіксує лише 4 доби.

Лютий 2025 року: за Відомістю обліковано 9 діб (03 11.02.2025), тоді як за довідкою № 08/1794 лише 5 діб (03 07.02.2025).

Системний аналіз вищевказаних документів, виданих одним і тим самим органом, свідчить про наявність суттєвих розбіжностей та взаємно суперечливих відомостей, що, відповідно до принципів належності та достовірності доказів, виключає можливість вважати здійснений Відповідачем розрахунок об`єктивним та належним. Жодних правових чи технічних обґрунтувань зазначених розбіжностей у відзиві Відповідачем не наведено.

Щодо невідповідності розміру фактично виплаченої винагороди навіть власному розрахунку Відповідача.

Відповідач у відзиві зазначає про застосування до спірних правовідносин абзацу третього пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 153, яким передбачено виплату винагороди з розрахунку 1/6 від 1 000 000 гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях (сумарно обчислених).

Проте, навіть за умови застосування вказаного алгоритму, розрахунок фактично виплачених сум суперечить поданим Відповідачем документам. Так, згідно з Відомістю Відповідача, кількість днів безпосередньої участі Позивача становить 153 дні. Вказана кількість днів охоплює 5 (п`ять) повних тридцятиденних періодів, що у грошовому еквіваленті за визначеною формулою становить 5/6 від 1 000 000 гривень, тобто 833 333,33 грн.

Водночас Позивачу фактично нараховано та виплачено винагороду в розмірі 666 666,67 грн, що становить 4/6 від загальної суми та відповідає тривалості участі в межах від 120 до 149 днів.

Таким чином, навіть за умови дотримання позиції Відповідача щодо застосування абзацу третього пункту 4 Постанови № 153, зафіксована у його ж власних документах кількість днів доводить факт недоплати Позивачу винагороди у розмірі щонайменше 166 666,66 грн. Зазначена обставина повністю спростовує твердження Відповідача про відсутність правових підстав для здійснення перерахунку та виплати винагороди у більшому розмірі.

Щодо підтвердження первинними документами бойового обліку факту участі Позивача у бойових діях строком понад шість місяців.

Долучений Відповідачем до відзиву витяг з журналу бойових дій 8 прикордонної застави НОМЕР_6 прикордонної комендатури (засвідчений 11.05.2026), у наданні якого раніше було відмовлено на адвокатські запити № 17-07-2026/11 від 17.07.2026 та № 24-07-2026/13 від 24.07.2026 з посиланням на обмежений доступ, повністю підтверджує позицію Позивача.

Зокрема, у Розділі І витягу зафіксовано особисті номери Позивача « 121» та « 314», які надалі містяться у щоденних записах Розділу ІІ («у складі: 121», «у складі: 314»). Дані записи детально документують щоденне виконання Позивачем бойових завдань (оборона у складі вогневих груп, оборона рубежу, польоти у складі групи повітряної розвідки БпЛА в районах безпосереднього ведення бойових дій) у такі періоди:

з 01.08.2022 по 01.10.2022 (за винятком відрядження 02.10.202208.10.2022);

з 09.10.2022 по 16.12.2022 (за винятком відрядження 17.12.202222.12.2022);

з 23.12.2022 по 31.12.2022;

з 14.11.2024 по 19.11.2024, а також 09.12.2024 (за винятком відпустки та відряджень);

з 17.12.2024 по 11.02.2025 безперервне протягом 57 діб несення бойового чергування в районі н.п. Гур`їв Козачок.

Загальна тривалість виконання Позивачем бойових завдань за цим витягом (виключаючи дні відряджень та відпусток) становить 203 доби станом на 13.02.2025. Навіть за умови додаткового вирахування 16 діб, які зазначені як «Резерв для раптового виконання завдань», тривалість безпосередньої участі становить 187 діб, що перевищує шестимісячний строк.

При цьому Відповідач безпідставно урахував із періоду безперервного 57-денного чергування (з 17.12.2024 по 11.02.2025) лише 26 днів, не навівши жодного правового чи фактичного критерію, за яким решта днів цього ж безперервного чергування були виключені з розрахунку.

Таким чином, подані Відповідачем документи первинного бойового обліку є належними та допустимими доказами, які підтверджують право Позивача на отримання одноразової винагороди у повному розмірі (1 000 000 грн) відповідно до абзацу другого пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 153.

Щодо невиконання Відповідачем процесуального обов`язку доказування.

В обґрунтування позовних вимог Позивачем було зазначено, що поза межами розрахунку Відповідача безпідставно залишилися вересень 2023 року, а також липень, серпень та жовтень 2024 року. За вказані місяці Позивачу нараховувалась та виплачувалась додаткова винагорода в розмірі до 100 000 гривень на місяць. Відповідно до абзацу другого підпункту 1 пункту 2 Особливостей, затверджених наказом МВС України від 01.09.2023 № 726, така винагорода виплачується виключно за безпосередню участь у бойових діях або заходах із забезпечення оборони України в районах їх здійснення.

Проте Відповідач у відзиві повністю проігнорував зазначені доводи позову: не спростував факт виплати додаткової винагороди за ці періоди, не надав жодних обґрунтувань їх неврахування до сумарного підрахунку та не долучив до матеріалів справи відповідних первинних документів (журналів бойових дій чи рапортів) за вказані місяці.

З аналізу змісту вищевказаних документів випливає, що бойові розпорядження та накази, покладені в основу цих виплат, належать саме до тієї групи документів, яка визначена п.4 розділу XXXIV Порядку, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, та Рішенням №5601/уд як підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях. Крім того, підвищений до 100000,00 грн розмір додаткової винагороди за п.1 Постанови №168 виплачувався саме тим військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях або забезпечували здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення, пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Здійснивши такі виплати, відповідач тим самим офіційно засвідчив факт і тривалість перебування позивача в районах ведення воєнних (бойових) дій та виконання ним бойових (спеціальних) завдань у зазначені періоди.

Суд вважає за необхідне зазначити, що аналогічний за змістом підхід до документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях сформульований Верховним Судом у постанові від 22.01.2025 у справі №560/13108/23, в якій касаційний суд вказав, що документальним підтвердженням такої участі слугують бойовий наказ (бойове розпорядження), журнал бойових дій або журнал ведення оперативної обстановки та інші визначені документи, а окремі рішення, прийняті Міністром оборони України для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, мають належне юридичне підґрунтя. У постанові від 30.09.2025 у справі №560/13111/23 Верховний Суд виходив із того, що на час участі військовослужбовця у бойових діях бойові накази були чинними, а тому у нього виникло право на нарахування і виплату відповідної винагороди, та наголосив, що виплата додаткової винагороди у збільшеному до 100000 грн розмірі обумовлена участю військовослужбовця у бойових діях (заходах), перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення, та підтвердженням цих обставин відповідними документами. Хоча наведені висновки сформульовані у справах щодо додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, вони є релевантними для спірних правовідносин, оскільки стосуються тотожного за змістом питання документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях.

Долучені відповідачем витяги з бойових наказів підтверджують наведені висновки суду.

За таких обставин суд приходить висновку, що визначена відповідачем у довідці від 22.07.2026 № 08/1794 тривалість безпосередньої участі позивача у бойових діях у 142 дні не відповідає дійсним обставинам справи, тоді як власними наказами відповідача задокументовано 203 днів безпосередньої участі позивача у бойових діях (навіть із виключенням 16 діб, позначених у витягу як «Резерв для раптового виконання завдань» залишається 187 діб). Таким чином, сукупна тривалість безпосередньої участі позивача у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій станом на 13.02.2025 становить щонайменше 187 діб.

Визначаючи, чи досягає така тривалість шести місяців у розумінні абз.2 п.4 Постанови №153, суд виходить з того, що абз.3 цього пункту прирівнює один місяць безпосередньої участі до 30 днів, оскільки передбачає виплату 1/6 від 1 млн грн за кожні 30 днів такої участі (сумарно обчислених). Відтак шість місяців безпосередньої участі становлять 180 днів. Установлена судом тривалість безпосередньої участі позивача у бойових діях перевищують цей строк, а отже позивач відповідає умові абз.2 п.4 Постанови №153 щодо тривалості безпосередньої участі у бойових діях не менше шести місяців станом на 13.02.2025 і має право на винагороду у розмірі 1 млн грн.

Перевіряючи дотримання відповідачем вимог ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що відповідач діяв необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Обов`язок з організації належного документування участі військовослужбовців у бойових діях та з оформлення довідки за формою, наведеною у Рішенні №5601/уд, покладено на командира військової частини, а не на військовослужбовця.

В порушення ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач не надав суду доказів правомірності визначення тривалості безпосередньої участі позивача у бойових діях у 142 дні.

Проаналізувавши матеріали справи та вимоги чинного законодавства України, суд приходить до висновку про те, що бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати позивачу одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі, визначеному абз.2 п.4 Постанови №153, є протиправною, а порушене право позивача підлягає відновленню шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити таку винагороду у розмірі 1 млн грн з урахуванням раніше нарахованої та виплаченої суми 666666,67 грн (в т.ч. військовий збір).

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Щодо судового збору, то згідно з п.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від його сплати, а відтак розподіл на підставі ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 132, 134, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (адреса АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн гривень, передбаченої абз.2 п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн гривень, передбачену абз.2 п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», з урахуванням раніше нарахованої та виплаченої суми 666 666,67 грн (в т.ч. військовий збір).

Апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Зеленов А.С.