Рішення № 140427914, 08.10.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2026 року м. Київ справа №320/58153/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області,

Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області

про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

І. Зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області (далі відповідач 2), в якому просить суд

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (код ЄДРПОУ 13559341, вулиця О. Ольжича, 7, місто Житомир, Житомирська область, 10003) № 104550007140 від 10 червня 2024 року щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії по інвалідності відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з не зарахуванням до його страхового стажу періодів роботи з 01 січня 2017 року по 30 вересня 2019 року;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548, вулиця Саєнка Андрія, 10, місто Фастів. Київська область, 08500), що полягає у не зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 01 січня 2017 року по 30 вересня 2019 року та не призначення йому пенсії по інвалідності відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548, вулиця Саєнка Андрія, 10, місто Фастів, Київська область, 08500) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) період роботи з 01 січня 2017 року по 30 вересня 2019 року та призначити йому пенсію по інвалідності відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 20 лютого 2024 року.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що він з 06 грудня 2013 року по 30 вересня 2019 року проходив військову службу за контрактом. На момент його звільнення з військової служби загальна вислуга років склала 8 років 8 місяців 8 днів, з яких: календарна 5 років 9 місяців 25 днів та пільгова 2 роки 10 місяців 13 днів.

Позивач вказує, що 19 жовтня 2023 року він набув статусу особи з інвалідністю ІІІ групи та, на його переконання, має право на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з чим 20 лютого 2024 року він звернувся до відповідача 1 з заявою про призначення пенсії по інвалідності, надавши, на його думку, усі необхідні документи, проте, рішенням від 29 лютого 2024 року у призначенні пенсії відмовлено, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу у 4 роки.

У позовній заяві вказано, що відповідачем 1 не зараховано до його страхового стажу період роботи з 01 січня 2017 року по 30 вересня 2019 року, через відсутність відомостей про сплату страхових внесків у Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Вважаючи рішення від 29 лютого 2024 року помилковим, позивач звернувся до відповідача 1 з заявою про проведення відповідної перевірки довідок про заробітну плату для обчислення пенсії від 18 січня 2024 року № 25 та від 18 січня 2024 року № 26.

В подальшому, позивач дізнався, що інформація, що підлягає відображенню у звіті щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування стосовно особового складу УДО України становить державну таємницю.

За результатами проведеної перевірки, як вказує позивач, Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві складено Акт, яким засвідчено, що суми грошового забезпечення, вказані у довідках від 18 січня 2024 року № 25, № 26, виданих УДО України позивачу за період з 01 січня 2014 року по 30 вересня 2019 року відповідають даним оригіналів первинних документів, наданими організацією для перевірки.

З огляду на вищевказане, позивач 03 червня 2024 року повторно звернувся до відповідача 1 з заявою про призначення йому пенсії по інвалідності.

За принципом екстериторіальності, як зазначає позивач, відповідачем 2 прийнято рішення від 10 червня 2024 року №104550007140 про відмову у призначенні пенсії позивачу, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Позивач з вказаним рішенням не погоджується, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на те, що відповідачем 2 при прийнятті рішення не враховано результати проведеної перевірки.

Також позивач вказує, що в результаті відповідач 1 допустив протиправну бездіяльність, яка виникла 20 лютого 2024 року та триває дотепер, яка полягає у непризначенні пенсії по інвалідності, навіть, після проведення перевірки достовірності наданих довідок про заробітну плату.

Вказані вище обставини стали підставою для звернення позивача до адміністративного суду з цією позовною заявою.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача 1 у відзиві на позовну заяву послався на те, що довідка УДО України від 18 січня 2024 року № 26 за період з 01 січня 2017 року по 30 вересня 2019 року не взята до розгляду, оскільки статтею 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не передбачено обчислення страхового стажу після 01 січня 2017 року за довідками, а тому, оскільки страховий стаж позивача становить 3 роки 17 днів, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області від 10 червня 2024 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача 2 у відзиві на позовну заяву послався на те, що за результатом розгляду заяви позивача про призначення пенсії по інвалідності відповідачем 2 прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії, оскільки до страхового стажу не зарахований період проходження служби з 01 січня 2017 року по 30 вересня 2019 року згідно довідки № 26 від 18 січня 2024 року, у зв`язку з відсутністю Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового соціального страхування відомостей про сплату страхових внесків.

ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Копія ухвали суду від 19 грудня 2024 року разом з копією позовної заяви та доданими до неї документами направлені на юридичні адреси відповідачів, зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Від Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області 14 січня 2025 року через систему «Електронний Суд» надійшли належним чином засвідчені копії матеріалів справи ОСОБА_1 .

Пунктом 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Враховуючи вимоги статті 263 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Згідно з частиною другою статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 19 жовтня 2023 року встановлено ІІІ групу інвалідності, що підтверджується копією виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії АВ № 1116119.

У зв`язку з чим позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення йому пенсії по інвалідності, проте, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 29 лютого 2024 року № 104550007140 позивачу відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності, з підстав відсутності необхідного страхового стажу, зокрема, у рішенні зазначено, що до страхового стажу не зараховано періоди проходження військової служби, згідно з довідкою від 18 грудня 2023 року № 2461, про проходження військової служби за контрактом в Управлінні державної охорони України з 06 жовтня 2013 року по 30 вересня 2019 року; протягом грудня 2013 року, оскільки не надано довідку про нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески за формою, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 04 лютого 2021 року № 3-1; протягом січня 2017 року вересня 2019 року, оскільки в реєстрі застрахованих осіб відсутні дані про нарахування доходу та сплату страхових внесків.

У зв`язку з чим, позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про проведення відповідної перевірки, за результатом проведеної перевірки Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві складено Акт від 22 квітня 2024 року № 2600-1003-1/3052, відповідно до якого суми грошового забезпечення, вказані у довідках № 25, 26 від 18 січня 2024 року, виданих Управлінням державної охорони України (0003748) ОСОБА_1 за період 01 січня 2014 року по 30 вересня 2019 року відповідають даним оригіналів первинних документів, наданих організацією для перевірки.

Після чого, позивач 03 червня 2024 року повторно звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення йому пенсії по інвалідності.

За принципом екстериторіальності, заява позивача разом з доданими до неї документами розглянуті Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області та за результатом їх розгляду 10 червня 2024 року прийнято рішення № 104550007140 про відмову у призначенні пенсії, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Згідно вказаного рішення страховий стаж позивача становить 3 роки 17 днів. За доданими документами до страхового стажу не зарахованого період роботи з 01 січня 2017 року по 30 вересня 2019 року, оскільки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового соціального страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків. Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб зараховані всі періоди трудової діяльності з 30 травня 2013 року по 30 червня 2013 року.

Крім того, згідно наданої суду копії довідки від 18 грудня 2023 року № 2461, виданої Департаментом кадрового забезпечення Управління Державної охорони України, позивач проходив військову службу за контрактом в Управлінні державної охорони України з 06 грудня 2013 року (наказ УДО України про прийняття від 06 грудня 2013 року № 224-ос) по 30 вересня 2019 року (наказ УДО України про звільнення від 30 вересня 2019 року № 690-ос/дск). Вислуга років станом на 30 вересня 2019 року становить: календарна 5 років 9 місяців 25 днів; пільгова 2 роки 13 місяців 10 днів та загальна 8 років 8 місяців 8 днів.

Згідно довідок про нараховані суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески від 18 січня 2024 року № 25 та № 26, виданих Управлінням державної охорони України, ОСОБА_1 проходив службу в Управлінні державної охорони України з 06 грудня 2013 року по 30 вересня 2019 року, у період служби йому нараховано суми грошового забезпечення та сплачено страхові внески, які враховуються при обчисленні пенсії.

Вважаючи рішення відповідача 2 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а також протиправною бездіяльність відповідача 1, яка полягає у не призначенні позивачу пенсії по інвалідності, починаючи з 20 лютого 2024 року, позивач звернувся до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов таких висновків.

Згідно пункту 3 частини першої статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд, при вирішенні даної справи, керується нормами законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.

У частині першій статті 46 Конституції України зазначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян, є Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV).

Згідно частини першої статті 30 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

У частині першій статті 32 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV зазначено, що особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: для осіб з інвалідністю II та III груп від 29 років до досягнення особою 31 року включно - 4 роки.

Як вже зазначалось судом, позивачу 19 жовтня 2023 року встановлено ІІІ групу інвалідності, 03 червня 2024 року позивач (тобто, у віці 31 рік) звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення йому пенсії по інвалідності.

Спірним в даній справі є встановлення обставин щодо наявності/відсутності у позивача необхідного страхового стажу у 4 роки.

Так, відповідно до статті 1 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, кошти, сплачені за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до пункту 1 частини першою статті 11 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV Загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають:

1) громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у тому числі які є резидентами Дія Сіті, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об`єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за гіг-контрактами, іншими договорами цивільно-правового характеру.

Страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об`єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 4-1, 10, 14 статті 11 цього Закону (пункт 1 частини першої статті 14 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV).

Приписами частини першої статті 15 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IVпередбачено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Згідно із частиною другою статті 20 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Як передбачено частинами четвертою шостою, дев`ятою, десятою статті 20 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб`єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення.

Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники - фізичні особи, які не мають банківських рахунків, сплачують страхові внески шляхом готівкових розрахунків через банківські установи. Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 24 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За змістом частини другої статті 24 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для обчислення страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу відповідно до цього Закону, страховий стаж обчислюється на підставі довідки про проходження військової служби та про сплачені суми страхових внесків.

Частиною першою статті 40 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Відповідно до статті 106 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів.

Отже, до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.

З метою забезпечення обліку застрахованих осіб в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування в Україні діє система персоніфікованого обліку та Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Так, Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр), в розумінні пункту 1 частини першої статті 1 Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI) - організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI Реєстр застрахованих осіб - автоматизований банк відомостей, створений для ведення єдиного обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до закону.

Реєстр застрахованих осіб складається з електронних облікових карток застрахованих осіб, до яких включаються відомості про застрахованих осіб, інформація про набуття прав на одержання страхових виплат за всіма видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та інформація про виплати за всіма видами загальнообов`язкового державного соціального страхування і соціальними та іншими виплатами, передбаченими законодавством, та електронного реєстру листків непрацездатності, порядок організації ведення та надання інформації з якого встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, користувачами цього реєстру є податкові органи, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, та Фонд загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Згідно частини першої статті 21 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.

Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять від:

державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;

роботодавців;

застрахованих осіб;

фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування;

центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчих органів сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад та уповноважених суб`єктів для обліку даних Єдиного державного демографічного реєстру;

податкових органів, територіальних органів Пенсійного фонду за результатами перевірок платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або в порядку міжвідомчого обміну інформацією;

державної служби зайнятості;

інших підприємств, установ, організацій та військових частин;

компаній з управління активами;

зберігачів;

інших джерел, передбачених законодавством.

Персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування є складовою частиною Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, порядок ведення якого встановлюється Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до абзацу 4 частини п`ятої статті 21 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV Персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.

Наведене в сукупності свідчить, що обов`язок щодо подання до Пенсійного фонду відомостей про заробітну плату застрахованої особи, на яку сплачено страхові внески, покладається саме на роботодавця.

Вказане кореспондується також з нормами частини другої статті 20 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI відповідно до яких персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.

Своєю чергою, у частині першій статті 14-1 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI Пенсійний фонд та його територіальні органи зобов`язані:

1) надавати на безоплатній основі інформацію з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру податковим органам, Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, органам праці та соціального захисту, центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, у порядку, визначеному Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах праці, трудових відносин та зайнятості населення, соціального захисту населення, Фондом загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики;

2) забезпечувати своєчасне внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру;

3) здійснювати контроль за достовірністю відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру;

4) надавати безоплатно на вимогу застрахованих осіб інформацію, що міститься на їх персональних облікових картках у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру.

Згідно частини шостої статті 20 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI Зміни та уточнення вносяться до відомостей реєстру застрахованих осіб у порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Постановою Правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1 затверджено Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Постанова № 10-1).

Відповідно до пункту 4 розділу І Постанови № 10-1 реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд України, який є володільцем даних Реєстру застрахованих осіб.

Згідно із пунктом 1 розділу ІІ Постанови № 10-1 реєстр застрахованих осіб формується як система накопичення, збереження електронних даних на базі централізованих інформаційних технологій відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «;Про електронний цифровий підпис», «;Про захист персональних даних», «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах».

Нормами пункту 2 розділу ІІ Постанови № 10-1 визначено, що у Реєстрі застрахованих осіб накопичується, зберігається, автоматично обробляється інформація про фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інформація, необхідна для обчислення і призначення страхових виплат за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування із:

- звітності та повідомлень про прийняття працівника на роботу;

- системи персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування;

- електронних пенсійних справ;

- системи обліку сплати страхових внесків;

- фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування;

- відомостей, що подаються застрахованими особами у випадках, передбачених законами та цим Положенням;

- реєстру страхувальників Державного реєстру;

- центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану;

- звернень громадян до органів Пенсійного фонду України;

Постановою Пенсійного фонду від 27 березня 2018 року № 8-1 були внесені зміни до Постанови №10-1, зокрема, в частині, що стосується даних облікової картки Реєстру застрахованих осіб, змін та уточнень до них.

Так, відповідно до пункту 2 розділу ІV Постанови № 10-1 до облікових карток Реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інша інформація, необхідна для обчислення, призначення та здійснення страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а саме:

- персоніфіковані відомості про застрахованих осіб та інформація про нарахування страхових внесків, про трудовий та страховий стаж, особливі умови праці, які дають право на пільги в пенсійному забезпеченні та із загальнообов`язкового державного соціального страхування, період, який відповідно до законодавства зараховується до страхового стажу без сплати страхових внесків, кількість календарних днів перебування у трудових та цивільно-правових відносинах, проходження служби за відповідний місяць, що подаються страхувальниками у складі звітності;

- відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомога та компенсація, на які нараховано і з яких сплачено страхові внески), що подаються роботодавцями, - підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.

Згідно із пунктом 3 розділу ІV Постанови № 10-1 відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі: звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду України, відомостей центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, нормами Постанови № 10-1 передбачений порядок внесення інформації щодо застрахованих осіб до Реєстру застрахованих осіб, а також документи/відомості, на підставі яких формується відповідна інформація.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 770 затверджено Порядок подання відсутніх у Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування персоніфікованих відомостей про грошове забезпечення та сплату страхових внесків за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року, необхідних для призначення пенсій військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам начальницького і рядового складу, поліцейським (далі - Порядок № 770).

Так, відповідно до пункту 3 Порядку № 770 відомості про періоди служби, суми грошового забезпечення та сплату страхових внесків вносяться Пенсійним фондом України до реєстру застрахованих осіб на підставі інформації з податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за формами №8 ДР і №1 ДФ, які ДФС передає Пенсійному фонду України в електронному вигляді на центральному рівні в порядку, встановленому Пенсійним фондом України та ДФС. При цьому Пенсійний фонд України обчислює щомісячні суми грошового забезпечення виходячи із середнього розміру сум доходу квартальної звітності за формами №8 ДР і №1 ДФ за період, за який подано інформацію.

Згідно із пунктом 4 Порядку № 770 у разі відсутності інформації з податкового розрахунку сум доходу відомості про періоди служби, суми грошового забезпечення та сплату страхових внесків вносяться територіальними органами Пенсійного фонду України до реєстру застрахованих осіб на підставі поданого військовими частинами чи органами, які виплачують (виплачували) грошове забезпечення, або подаються органами, які уповноважені рішеннями керівників державних органів, до територіальних органів Пенсійного фонду України у вигляді звіту за формою згідно з додатком.

Страхувальники або уповноважені органи подають звіт до територіальних органів Пенсійного фонду України у такі строки:

- за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2003 року - не пізніше ніж 1 грудня 2019 року;

- за період з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2007 року - не пізніше ніж 1 травня 2020 року;

- за період з 1 січня 2008 року по 31 грудня 2011 року - не пізніше ніж 1 жовтня 2020 року;

- за період з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2015 року - не пізніше ніж 1 жовтня 2021 року;

- за період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2016 року - не пізніше ніж 11 жовтня 2022 року.

У пункті 5 Порядку № 770 зазначено, що звіт подається у вигляді електронного документа (через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України з використанням кваліфікованого електронного підпису).

У разі неможливості подання звіту у вигляді електронного документа він подається на паперових носіях, завірений підписом керівника страхувальника або уповноваженого органу та скріплений печаткою (за наявності) (подається страхувальником або уповноваженим органом разом із звітом в електронній формі на електронних носіях інформації).

Своєю чергою, нормами пунктів 9, 10 Порядку № 770 на територіальний орган Пенсійного фонду України покладено повноваження щодо звіряння звіту, поданого відповідно до цього Порядку, з поданими страхувальником або уповноваженим органом раніше відомостями щодо кількості осіб і сум грошового забезпечення. А у разі виявлення недостовірних або помилкових відомостей, поданих та/або накопичених в електронних базах даних реєстру застрахованих осіб, не пізніше ніж через два робочі дні орган Пенсійного фонду України повідомляє страхувальнику або уповноваженому органу про виявлення розбіжностей.

Згідно положень пункту 14 Порядку № 770 відповідальним за правильність заповнення звітності та достовірність даних є страхувальник або уповноважений орган.

Порядок подання, обліку та оброблення відсутніх у реєстрі застрахованих осіб персоніфікованих відомостей про грошове забезпечення та сплату страхових внесків, необхідних для призначення пенсій військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу, поліцейським, відомості про яких становлять інформацію з обмеженим доступом, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики, Міноборони, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, МВС, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Управлінням державної охорони (пункт 15 Порядку № 770).

Однак, правлінням Пенсійного фонду України не затверджено порядку подання, обліку та оброблення відсутніх у реєстрі застрахованих осіб персоніфікованих відомостей про грошове забезпечення та сплату страхових внесків, необхідних для призначення пенсій військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу, поліцейським, відомості про яких становлять інформацію з обмеженим доступом.

Таким чином, провівши правовий аналіз законодавчих норм, що регулюють порядок внесення відомостей про застрахованих осіб до Реєстру страхувальників, суд дійшов висновку, що такий обов`язок та, відповідно, відповідальність за правильність заповнення звітності та достовірність даних є саме страхувальник або уповноважений орган.

При цьому, невиконання підприємством обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України не може позбавити позивача соціальної захищеності та страхового стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту. Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина (страхувальником), сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Саме така правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 208/6680/16-а, від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 01 листопада 2018 року у справі № 199/1852/15-а, від 27 лютого 2019 року у справі № 638/5795/17, від 31 жовтня 2019 року у справі № 683/1814/16-а, від 23 березня 2020 року у справі № 535/1031/16-а, від 26 березня 2020 року у справі № 299/3616/16-а, від 02 серпня 2022 року у справі № 560/4616/20.

Відповідачем надано суду інформацію з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, згідно якої стосовно позивача відомості про застраховану особу у період з 01 січня 2017 року по 30 вересня 2019 року відсутні.

Водночас, позивачем до заяви про призначення пенсії надано пенсійному органу довідку Управління державної охорони України від 18 січня 2024 року № 26 про нарахування суми грошового забезпечення та про сплачені страхові внески, в якій зазначено, що позивач проходив службу в Управлінні державної охорони України з 06 грудня 2013 року по 30 вересня 2019 року та у період служби йому нараховано суми грошового зобов`язання та сплачено страхові внески, які враховуються при обчисленні пенсії. Зазначено, що довідка видана на підставі особових рахунків ОСОБА_1 за 2017-2019 роки.

Таким чином, враховуючи висновки Верховного Суду, а також ту обставину, що між сторонами відсутній спір щодо факту перебування позивача на службі в Управлінні державної охорони України в період з 01 січня 2017 року по 30 вересня 2019 року, суд доходить висновку, що відсутність в довідці від 18 січня 2024 року № 26 і реєстрі застрахованих осіб чіткої інформації про сплату страхових внесків стосовно позивача не може мати наслідком позбавлення позивача права на зарахування такого періоду його діяльності до страхового стажу.

Отже, незарахування відповідачем до страхового стажу позивача періоду проходження військової служби в Управлінні державної охорони України з 01 січня 2017 року по 30 вересня 2019 року, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України та є безпідставним та таким, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, відповідно, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 10 червня 2024 року № 104550007140 є протиправним й таким, що підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог в частині, що стосується Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, суд зазначає, що матеріалами справи не підтверджено, а судом не встановлено, що саме Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області приймало стосовно позивача будь-які рішення, у тому числі, 20 лютого 2024 року, а рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії по інвалідності від 29 лютого 2024 року за наслідками розгляду заяви позивача від 20 лютого 2024 року було прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області.

Суд звертає увагу, що позивачем рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 29 лютого 2024 року не оскаржується, відповідно, судом не надається правова оцінка його змісту.

Наведене свідчить, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області не допущено протиправною бездіяльності, про яку зазначає позивач, оскільки у цьому територіальному органі Пенсійного фонду України заяви позивача, датованої 20 лютого 2024 року, на розгляді не перебувало.

Водночас, суд зазначає, що частиною другою статті 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи, що вирішення питання щодо наявності всіх передбачених законом умов для призначення пенсії належить до компетенції органу Пенсійного фонду України, а суд не може перебирати на себе повноваження пенсійного органу щодо встановлення всіх обставин, необхідних для призначення пенсії, зокрема щодо обчислення та підтвердження страхового стажу позивача, суд доходить висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача у цьому випадку є, окрім, визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення, зобов`язання відповідача 2 повторно розглянути заяву позивача від 03 червня 2024 року про призначення пенсії по інвалідності з урахуванням висновків суду.

При цьому під час повторного розгляду заяви відповідач повинен надати оцінку поданим позивачем документам щодо підтвердження страхового стажу, у разі встановлення недоліків у їх оформленні повідомити позивача про необхідність їх усунення та лише після повного дослідження поданих документів прийняти вмотивоване рішення за результатами розгляду заяви.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно частини другої статті 2 КАС України справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неу24переджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

VI. Судові витрати.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, а матеріали справи не містять доказів понесення сторонами інших судових витрат, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат та компенсації судових витрат за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, відсутні.

Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська область, місто Фастів, вулиця Саєнка Андрія, будинок 10, код ЄДРПОУ 22933548), Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003, місто Житомир, вулиця О. Ольжича, будинок 7, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії по інвалідності відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV від 10 червня 2024 року № 104550007140.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії по інвалідності від 03 червня 2024 року відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині даного рішення суду.

4. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

5. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Жук Р.В.