Рішення № 140427067, 29.09.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 рокуСправа №160/19987/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в Луганській області №909190827354 про відмову у виплаті їй допомоги на поховання за померлу ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 ;

- зобов`язати Головне управління ПФУ в Луганській області нарахувати та виплатити їй, допомогу на поховання за померлу ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , в розмірі двомісячної пенсії.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що після смерті своєї матері позивач звернулася до органу пенсійного фонду із заявою про виплату допомоги на поховання померлої. 04.06.2026 відповідач ухвалив рішення про відмову у виплаті у зв`язку із тим, що померла на день смерті не отримувала пенсію. Позивач вважає таке рішення протиправним та таким, що підлягає скасування, у зв`язку із чим просить зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити їй, допомогу на поховання за померлу ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , в розмірі двомісячної пенсії.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.07.2026 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Цією ж ухвалою зобов`язано відповідача надати належним чином завірені копії пенсійної справи позивача.

06.08.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що ОСОБА_2 перебувала на обліку в Головному управлінні ПФУ в Луганській області та отримувала пенсію по інвалідності. З 01.04.2024 нарахування та виплату пенсії припинено у зв`язку з непроходженням фізичної ідентифікації. За життя ОСОБА_2 із заявою про поновлення виплати пенсії та повідомленням про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення рф не зверталася, а тому за період з 01.04.2024 по 28.02.2026 пенсія не нараховувалася та не виплачувалася. Так, 28.05.2026 позивач звернулася до відповідача із заявою про виплату допомоги на поховання матері - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Луганську. За результатами розгляду заяви 04.06.2026 прийнято рішення про відмову у виплаті допомоги на поховання, яке направлено до Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області для повідомлення позивачу. Посилаючись на ст.53 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідач указує, що допомога на поховання виплачується особам, які здійснили поховання пенсіонера, у розмірі двомісячної пенсії, яку він отримував на момент смерті. Оскільки на момент смерті ОСОБА_2 пенсію не отримувала, підстави для виплати допомоги на її поховання відсутні. Крім того, позивач з 2022 року перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа та проживає у м.Івано-Франківську, тоді як її мати померла у м.Луганську, яке є тимчасово окупованою територією України. Позивачем не надано доказів того, що саме вона здійснила поховання матері. Відповідач вважає цю обставину самостійною підставою для відмови у виплаті допомоги та зазначає, що право на її отримання пов`язане з фактом здійснення поховання відповідною особою. З огляду на викладене відповідач вважає оскаржуване рішення правомірним, а позовні вимоги - необґрунтованими, у зв`язку із чим просить суд відмовити в задоволенні позовної заяви повністю.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Родинні відносини підтверджуються свідоцтвом про народження позивача серії НОМЕР_1 , виданим 05.07.1978 року, та документами про зміну прізвищ.

Після розірвання шлюбу 27.11.1986 року мати позивача залишила прізвище « ОСОБА_3 », що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 , виданим 29.01.1987 року.

25.01.1991 року вона уклала шлюб із ОСОБА_4 та змінила прізвище на « ОСОБА_5 », що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 .

01.08.2003 року позивача уклала шлюб із ОСОБА_6 та змінила прізвище з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_7 », що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_4 .

ОСОБА_2 перебувала на обліку в Головному управлінні ПФУ в Луганській області та отримувала пенсію по інвалідності.

Згідно із довідкою від 13.05.2022 року № 2615-5001577401 позивача взято на облік як внутрішньо переміщену особу за адресою: АДРЕСА_1 .

За відомостями відповідача, з 01.04.2024 року нарахування та виплату пенсії ОСОБА_2 припинено у зв`язку з непроходженням фізичної ідентифікації. За життя із заявою про поновлення виплати пенсії вона не зверталася.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла у м.Луганську, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 , виданим 20.05.2026 року.

Також 20.05.2026 року сформовано витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання № 00058491749.

28.05.2026 року позивач звернулася до органів ПФУ із заявою про виплату допомоги на поховання матері.

Заяву передано для розгляду до Головного управління ПФУ в Луганській області за місцем перебування померлої на пенсійному обліку.

Судом також встановлено, що рішенням відповідача від 04.06.2026 року №909190827354 позивачу відмовлено у виплаті допомоги на поховання ОСОБА_2 . Відмову обґрунтовано тим, що нарахування та виплату пенсії померлій припинено з 01.04.2024 року через непроходження фізичної ідентифікації, а із заявою про поновлення її виплати та повідомленням про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення рф вона не зверталася. Оскільки на момент смерті ОСОБА_2 пенсію не отримувала, пенсійний орган дійшов висновку про відсутність підстав для виплати допомоги на її поховання.

Аналізуючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Закон України «Про поховання та похоронну справу» від 10.07.2003 №1102-IV (далі - Закон №1102-IV) визначає загальні правові засади здійснення в Україні діяльності з поховання померлих, регулює відносини, що виникають після смерті (загибелі) особи, щодо проведення процедури поховання, а також встановлює гарантії належного ставлення до тіла (останків, праху) померлого та збереження місця поховання.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону №1102-IV усі громадяни мають право на поховання їхнього тіла та волевиявлення про належне ставлення до тіла після смерті. Волевиявлення про належне ставлення до тіла після смерті може бути виражене у: згоді чи незгоді на проведення патолого-анатомічного розтину; згоді чи незгоді на вилучення анатомічних матеріалів для трансплантації та/або виготовлення біоімплантатів; побажанні бути похованим у певному місці, за певними звичаями, поруч з певними раніше померлими чи бути підданим кремації; дорученні виконати своє волевиявлення певній особі; іншому дорученні, що не суперечить законодавству.

Відповідно до ст.11 Закону №1102-IV поховання померлого покладається на виконавця волевиявлення померлого. Якщо у волевиявленні померлого немає вказівки на виконання волевиявлення чи в разі відмови виконавця від виконання волевиявлення померлого поховання померлого здійснюється чоловіком (дружиною), батьками (усиновителями), дітьми, сестрою, братом, дідом або бабою, онуком (правнуком), іншою особою, яка зобов`язалася поховати померлого.

Виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка зобов`язалася поховати померлого, в установленому законодавством порядку в день звернення видаються: лікарське свідоцтво про смерть - закладом охорони здоров`я; свідоцтво про смерть та довідка про смерть - відділом державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчим органом сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад, консульською установою чи дипломатичним представництвом України. Зазначені документи можуть надаватися за дорученням виконавця волевиявлення померлого або особи, яка зобов`язалася поховати померлого, іншій юридичній чи фізичній особі.

Згідно зі статтею 13 України №1102-IV виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка зобов`язалася поховати померлого, надається допомога на поховання.

Розмір допомоги на поховання та порядок її надання виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка зобов`язалася поховати померлого, встановлює Кабінет Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Розмір допомоги на поховання не може бути меншим за розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до ч.3 ст.9 Закону № 1058-IV у солідарній системі надаються соціальні послуги за рахунок коштів Пенсійного фонду. До соціальних послуг, передбачених цим Законом, належить допомога на поховання пенсіонера.

Згідно зі статтею 53 Закону № 1058-IV у разі смерті пенсіонера особам, які здійснили його поховання, виплачується допомога на поховання пенсіонера в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок №22-1).

Звернення за допомогою на поховання регламентовано нормами розділу V Порядку №22-1.

Відповідно до пункту 5.1 Порядку № 22-1 особа, яка звертається по допомогу на поховання, подає до органу, що призначає пенсію, документ, що посвідчує особу заявника, заяву про виплату допомоги на поховання (додаток 8), свідоцтво про смерть та витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання (додаток 14 до Інструкції з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.07.2008 №1269/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.07.2008 за № 691/15382) або довідку про смерть пенсіонера. У разі реєстрації смерті за межами України подається свідоцтво про смерть або інший документ, що підтверджує факт смерті, виданий компетентним органом іноземної держави.

Згідно з пунктом 5.2 Порядку № 22-1 заява про виплату допомоги на поховання та необхідні документи працівником структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, приймаються у порядку, передбаченому пунктом 4.2 розділу IV цього Порядку, та засобами програмного забезпечення передаються для опрацювання до структурного підрозділу з питань виплати пенсій органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку померлого пенсіонера.

Інформація про виплату допомоги на поховання додається до електронної пенсійної справи померлого пенсіонера.

Допомога на поховання виплачується в розмірі, визначеному чинним законодавством.

Допомога на поховання не виплачується в разі смерті особи, яка перебувала на повному державному утриманні (крім випадків, коли поховання здійснюється членами сім`ї або іншою особою).

При цьому, інших підстав для невиплати допомоги на поховання Порядком №22-1 не передбачено.

Як свідчать матеріали справи, позивач звернулася до територіального органу ПФУ із заявою про нарахування і виплату допомоги на поховання її померлої матері. До заяви позивач долучила: паспорт громадянина України; реєстраційний номер облікової картки платника податків; свідоцтво про смерть; витяг з державного реєстру актів цивільного стану громадян.

Тобто, разом із заявою про виплату допомоги на поховання позивач надала пенсійному органу документи, передбачені пунктом 5.1 розділу V Порядку №22-1. Жодних зауважень щодо повноти поданих документів або їх змісту відповідачем не зазначено та суду не повідомлено.

Проте, рішенням Головного управління ПФУ в Луганській області від 04.06.2024 №909190827354 позивачу відмовлено у призначенні допомоги на поховання, оскільки на момент смерті ОСОБА_2 не отримувала пенсію в органах Пенсійного фонду України.

Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_2 перебувала на обліку в Головному управлінні ПФУ в Луганській області та отримувала пенсію по інвалідності, відповідно до положень Закону №1058-IV.

Відповідно до пункту 4 Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та здійснення страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, особам, які тимчасово проживають за межами України, або проживають на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, або виїхали з тимчасово окупованих російською федерацією територій України та проживають на підконтрольній Україні території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №299 (далі - Порядок №299) пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) та страхові виплати виплачуються через установи уповноважених банків відповідно до Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року №1596, або за бажанням одержувачів пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат (далі - одержувачі) з числа осіб, які виїхали з тимчасово окупованих російською федерацією територій України та проживають на підконтрольній Україні території, - акціонерним товариством «Укрпошта» відповідно до Порядку виплати і доставки пенсій та грошової допомоги за місцем фактичного проживання одержувачів у межах України організаціями, що здійснюють їх виплату і доставку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 №1279 «Деякі питання організації виплати пенсій та грошової допомоги».

Згідно із пунктом 6 Порядку №299 документ про посвідчення факту, що фізична особа є живою, разом із письмовою заявою особи про продовження виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат, складеною в довільній формі, надсилається рекомендованим поштовим відправленням або поштовим відправленням з оголошеною цінністю територіальному органу Пенсійного фонду України за місцем її перебування на обліку. Заява про продовження виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат разом із сканованою копією документа про посвідчення факту, що фізична особа є живою, яка відповідає оригіналу документа і придатна для сприйняття її змісту (повинна містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), може бути подана через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України із використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

Відповідно до пункту 10 Порядку №299 особам, які проживають на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України або які виїхали на підконтрольну Україні територію з тимчасово окупованих російською федерацією територій України, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат проводиться за умови неодержання пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат від органів пенсійного забезпечення російської федерації. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та російської федерації неодержання пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат від органів пенсійного забезпечення російської федерації підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат.

Відповідач стверджує, що за життя мати позивача для проходження фізичної ідентифікації та повідомлення про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації до органів Пенсійного фонду України не зверталася, а тому виплата пенсії їй була призупинена.

Суд наголошує, що факт призупинення виплати пенсії жодним чином не позбавляє громадянина України статусу пенсіонера та всіх гарантій, передбачених ст.46 Конституції України та Законом № 1058-IV.

Будь-яких застережень, обмежень, заборон про виплату допомоги особам, що здійснили поховання пенсіонера, якому по тим чи іншим підставам призупинено виплату пенсії, ані приписи Закону 1058-IV, ані Порядку № 22-1 не містять.

Відповідачем не спростовується, що хоча ОСОБА_2 на момент смерті фактично не виплачувалась нарахована пенсія, оскільки її місце проживання було на тимчасово окупованій території, однак пенсія їй мала нараховуватися.

Отже, при визначенні розміру допомоги на поховання відповідач мав визначити розмір допомоги у розмірі двомісячної пенсії, яку отримувала пенсіонер на момент смерті, тобто пенсії, яка ОСОБА_2 нараховувалась.

Суд наголошує, що правова природа допомоги на поховання є відмінною від пенсійної виплати, оскільки допомога на поховання, на відміну від пенсійної виплати, надається особам, які здійснили поховання пенсіонера, й для отримання такої допомоги померлий пенсіонер має на дату смерті перебувати на пенсійному обліку, при цьому фактичне отримання пенсії не має правових наслідків для можливості отримання допомоги на поховання.

На підставі ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, рішення відповідача від 04.06.2026 року № 909190827354 про відмову позивачу у призначенні та виплаті допомоги на поховання, є протиправним та підлягає скасуванню.

В свою чергу, ефективним способом порушених прав позивача є зобов`язання відповідача оформити та виплатити позивачу допомогу на поховання померлої ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви з викладених вище підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звільнена від сплати судового збору, відтак, розподіл судових витрат між сторонами справи не здійснюється.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 04.06.2026 року № 909190827354 про відмову ОСОБА_1 у виплаті допомоги на поховання ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу на поховання ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі двомісячної пенсії померлої.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

Суддя К.С. Кучма