Рішення № 140427063, 29.09.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 рокуСправа №160/20153/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправні дії відповідача щодо нарахування та виплати додаткової пенсії щодо заподіяної шкоди здоров`ю внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до п.5 постанови КМУ від 25.03.2014 року № 112 у розмірі 379,60 грн, у Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженому постановою КМУ від 23.11.2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- скасувати рішення відповідача № 912160179921 від 29.06.2026 року, у частині нарахування додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю, відповідно до п.5 постанови КМУ від 25.03.2014 року № 112 у розмірі 379,60 грн у Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженому постановою КМУ від 23.11.2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- зобов`язати відповідача здійснити розрахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю внаслідок Чорнобильської аварії у порядку та розмірах, визначених статтею 50 Закону № 796-ХІІ в редакції Закону № 230/96-ВР у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком починаючи з 01.01.2026 року з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що він має статус учасника ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у 1986 р. першої категорії, є особою з інвалідністю другої групи, захворювання пов`язане з виконанням військового обов`язку у роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС відповідно ст.ст.14, 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Стверджує, що відповідач здійснив протиправні дії щодо нарахування та виплати додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю, особі з інвалідністю другої групи, 1 категорії, захворювання пов`язано з виконанням військового обов`язку у роботах внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі 379,60 грн. за рішенням № 912160179921 від 29.06.2026 року, відповідно до постанови КМУ від 25.03.2014 №112 п.5 у Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". У позивача є підстави отримувати додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю особі з інвалідністю, другої групи, першої категорії, внаслідок Чорнобильської катастрофи в порядку та розмірах, визначених ст.50 Закону №796-ХІІ в редакції Закону №230/96-ВР у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком. Наведені обставини зумовили звернення позивача до суду з позовом за захистом своїх прав та майнових інтересів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.07.2026 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Цією ж ухвалою зобов`язано відповідача надати належним чином завірені копії пенсійної справи позивача.

17.08.2026 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позивач до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії не звертався, а тому рішення про перерахунок або про відмову у перерахунку пенсії не приймалось, отже, правовідносини між сторонами не виникали. Відповідно до ст.62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІІ, роз`яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному КМУ, рішення якого є обов`язковими для виконання міністерствами та іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, всіма суб`єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності. Згідно із ст.50 Закону №796-ХІІ, особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у порядку та розмірах, встановлених КМУ. Відповідно до п.15-1 постанови КМУ від 23.11.2011 №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції постанови КМУ від 25.03.2014 №112), особам, які одночасно мають право на отримання надбавки, додаткової пенсії, підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до Законів України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про жертви нацистських переслідувань» і «Про соціальний захист дітей війни», таке підвищення провадиться за їх вибором за однією з підстав. Відповідно до п.13 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМУ від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (у редакції постанови КМУ від 25.03.2014 № 112), щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплачується особам, що належать до категорії 1 з інвалідністю II групи, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою у розмірі 379,6 грн. Постанова №1210 є чинною, у встановленому законом порядку протиправною чи неконституційною не визнавалася. Враховуючи вище зазначене, відсутні підстави для перерахунку додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком. За таких обставин, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

18.08.2026 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він заперечив проти доводів відповідача та просив задовольнити позовну заяву у повному обсязі. Зазначив, що відсутність окремої заяви про нарахування та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю внаслідок Чорнобильської катастрофи, не є підставою для відмови у її виплаті в розмірі, передбаченому ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України від 06.06.1996 № 230/96-ВР. На його переконання, ані зазначеним Законом, ані Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ані Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженим постановою правління ПФУ від 25.11.2005 № 22-1, не встановлено обов`язку подавати окрему заяву для визначення належного розміру такої додаткової пенсії. Посилаючись на пункти 2.6 та 4.2 Порядку № 22-1, наголосив, що під час розгляду заяви про призначення або перерахунок пенсії пенсійний орган має з`ясувати наявність у заявника особливого статусу та інших обставин, які є підставою для встановлення надбавок, підвищень і доплат. При цьому в його пенсійній справі наявні документи, що підтверджують встановлення йому інвалідності ІІ групи, пов`язаної з участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, тому необхідні відомості перебували у розпорядженні відповідача. Також позивач пояснив, що предметом спору є визначення належного розміру вже призначеної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка виплачується йому в розмірі 379,60 грн відповідно до постанови КМУ від 23.11.2011 № 1210. Вважає, що нарахування цієї виплати у зазначеному розмірі замість 75% мінімальної пенсії за віком порушує його право на належне пенсійне забезпечення. На підтвердження своєї позиції позивач послався на постанову Верховного Суду від 04.11.2025 у справі № 580/5022/24, зазначивши, що передбачена ст.50 Закону України № 796-XII додаткова пенсія є соціальною гарантією для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а підхід до застосування статей 50 та 54 цього Закону має бути єдиним. Крім того, з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 № 2-р(ІІ)/2024 наголосив на неприпустимості обмеження встановлених законом пенсійних гарантій для зазначеної категорії осіб та необхідності застосування спеціальних норм законодавства, що регулюють їхній соціальний захист.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві та у відповіді на відзив, позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, призначену у розмірі відшкодування фактичних збитків відповідно до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІІ.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (категорія 1).

Згідно із протоколом перерахунку пенсії від 26.09.2026 пенсія позивача розрахована з наступних складових:

- основний розмір пенсії від середнього заробітку 48 990,66 грн;

- цільова допомога інвалідам війни ІІ-ї групи 50 грн;

- підвищення інвалідам війни 2 групи (1 кат) (40% від 2 595 грн) 1 038 грн;

- додаткова пенсія інвалідам 2 групи з числа ліквідаторів ЧАЕС пост. №112 п.5 -379,60 грн;

- місяць підвищення розміру пенсії - 01.03.2026;

- обмеження в індексації з 01.03.2023 «-» 1 393 грн;

- обмеження в індексації з 01.03.2024 «-» 1 389 грн;

- обмеження в індексації з 01.03.2025 «-» 3 007,44 грн;

- обмеження в індексації з 01.03.2026 «-» 2 693 грн;

- розмір пенсії з надбавками 41 974,92 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правовідносини щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров`я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення врегульовані Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІІ (далі - Закон №796-ХІІ).

За змістом ст.1 Закону №796-ХІІ цей нормативно-правовий акт спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території.

Державна політика в галузі соціального захисту потерпілих від Чорнобильської катастрофи та створення умов проживання і праці на забруднених територіях базується на принципах, зокрема, соціального захисту людей, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Питання нарахування додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю осіб, які віднесені до категорії 1 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, які врегульовані положеннями вказаного Закону неодноразово зазнавали змін, та правовий висновок щодо застосування вказаних норм права викладений у постановах Верховного Суду, та, зокрема, у постанові від 04.11.2025 у справі №580/5022/24.

Кодекс адміністративного судочинства України визначив, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.5 ст.242 КАС України).

Оскільки спірні правовідносини у цій справі є подібними, суд вирішуючи даний спір, враховує висновки судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 04.11.2025 у справі №580/5022/24.

У змісті вказаної постанови зазначено, що питання нарахування додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю осіб, які віднесені до категорії 1 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи врегульовано положеннями ст.50 Закону №796-ХІІ, яка неодноразово зазнавала змін, як і ст.54 Закону №796-ХІІ щодо застосування якої зроблено висновок у згаданій вище постанові Верховного Суду від 10.12.2024 у справі №240/1121/24.

Так, відповідно до ст.50 Закону №796-ХІІ у редакції Закону №230/96-ВР особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірах:

інвалідам I групи - 100 процентів мінімальної пенсії за віком;

інвалідам II групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком;

інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

01.01.2008 набрав чинності Закон України від 28.12.2007 №107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №107-VI), яким, серед іншого, було внесено зміни до Закону №796-ХІІ та викладено ст.50 Закону №796-ХІІ в такій редакції:

«Особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірах:

інвалідам I групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

інвалідам II групи - 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами».

Конституційний Суд України рішенням від 22.05.2008 №10-рп/2008 визнав неконституційними положення Закону №107-VI, зокрема, в частині внесення змін до ст.50 Закону №796-ХІІ, мотивуючи таке рішення тим, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.

28.12.2014 прийнято Закон №76-VIII, яким ст.50 Закону №796-ХІІ викладено у такій редакції:

«Особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».

Кабінет Міністрів України постановою від 23.11.2011 №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» затвердив Порядок №1210, за змістом пункту 13 якого (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2014 №112), особам, що належать до категорії 1, які є особами з інвалідністю ІІ групи встановлюється щомісячна додаткова пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю в розмірі 227,76 грн.

Отже, змінивши Законом №76-VIII законодавче регулювання розмірів додаткових пенсій за шкоду заподіяну здоров`ю, Верховна Рада України скасувала соціальні гарантії, передбачені ст.50 Закону №796-ХІІ у редакції Закону №230/96-ВР.

При цьому, законодавець вже не вперше допускає обмеження права на соціальне забезпечення осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи на що неодноразово звертав увагу Конституційний Суд України, зокрема, в рішенні від 03.04.2024 у справі № 4-р(І)/2024, яким було визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину третю ст.54 Закону №796-ХІІ в редакції Закону України від 29.06.2021 №1584-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення окремих категорій осіб».

Враховуючи наведене, судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду вважає, що внесені Законом №76-VIII зміни до ст.50 Закону №796-ХІІ є такими, що порушують право на належний рівень соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що не відповідає частині першій статті 3, частині другій статті 8, статті 16, частині третій статті 22, частині першій статті 46, частині першій ст.50 Конституції України.

Верховний Суд неодноразово наголошував, зокрема, і в згаданій вище постанові від 10.12.2024 у справі №240/1121/24, ухваленій у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи.

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, розглядаючи цю справу, враховуючи попередні висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 10.12.2024 у справі №240/1121/24, ухваленій у складі цієї ж палати, щодо необхідності застосування до правовідносин, пов`язаних з нарахуванням та виплатою пенсії особам з інвалідністю, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, норми ст.54 Закону №796-ХІІ у редакції Закону №230/96-ВР, констатує, що додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, передбачена ст.50 Закону №796-ХІІ, за своєю суттю є додатковою соціальною гарантією для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та становить невід`ємну складову позитивного обов`язку держави забезпечити особам з інвалідністю з числа таких постраждалих посилений соціальний захист, у зв`язку з чим як при застосуванні ст.54 Закону №796-ХІІ для визначення основного розміру пенсії, так і при застосуванні ст.50 цього ж Закону для визначення розміру додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, йдеться про соціальні гарантії, закріплені одним і тим самим законом для тієї ж категорії громадян, отже, підхід до тлумачення та застосування зазначених норм має бути єдиним.

Враховуючи наведене, судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду зазначала, що до правовідносин, пов`язаних з визначенням розміру додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю норми ст.50 Закону №796-ХІІ мають застосовуватись в редакції Закону №230/96-ВР.

За таких обставин, судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду вважала, що правові висновки, викладені в раніше ухвалених постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №193/877/16-а, від 08.08.2019 у справі №813/5002/17, від 16.06.2022 у справі №644/8266/17 та інших, про те, що додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, має нараховуватись та виплачуватись в порядку та розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є такими, що не ґрунтуються на правильному правозастосуванні.

У зв`язку з наведеним, судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду вважала за необхідне відступити від таких висновків та сформувати наступні:

1) додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, передбачена ст.50 Закону №796-ХІІ, за своєю суттю є додатковою соціальною гарантією для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та становить невід`ємну складову позитивного обов`язку держави забезпечити особам з інвалідністю з числа таких постраждалих посилений соціальний захист, у зв`язку з чим обмеження такого права є неприпустимим;

2) додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю особам з інвалідністю, які належать до потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, має нараховуватися та виплачуватися в порядку та розмірах, визначених ст.50 Закону №796-ХІІ в редакції Закону №230/96-ВР.

З урахуванням встановлених обставин у справі, застосовуючи правові висновки Верховного Суду відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, суд робить висновок, що позивач, як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до категорії 1, який є особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, має право на нарахування та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.50 Закону №796-XII у редакції Закону №230/96-ВР.

Відповідно до протоколу перерахунку пенсії від 29.06.2026 відповідачем до складу пенсійної виплати позивача включено додаткову пенсію особі з інвалідністю ІІ групи з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у фіксованому розмірі 379,60 грн відповідно до Порядку №1210.

Однак такий порядок визначення розміру додаткової пенсії не відповідає правовому регулюванню спірних правовідносин з урахуванням висновків судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених у постанові від 04.11.2025 у справі №580/5022/24.

У зазначеній постанові Верховний Суд відступив від раніше сформованих висновків щодо застосування до відповідних правовідносин розмірів додаткової пенсії, визначених постановою Кабінету Міністрів України №1210, та зазначив, що додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю особам з інвалідністю, які належать до постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, має нараховуватися та виплачуватися у порядку та розмірах, визначених ст.50 Закону №796-XII у редакції Закону №230/96-ВР.

Отже, при визначенні розміру додаткової пенсії позивача застосуванню підлягає безпосередньо ст.50 Закону №796-XII у редакції Закону №230/96-ВР, якою для осіб з інвалідністю ІІ групи встановлено додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Посилання відповідача на чинність Порядку №1210 та відсутність судового рішення про визнання його положень протиправними чи нечинними не спростовує зазначеного висновку.

Верховний Суд у постанові від 04.11.2025 у справі №580/5022/24 наголосив, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувалися такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи.

Таким чином, наявність чинного підзаконного нормативно-правового акта, яким установлено менший розмір відповідної соціальної виплати, не є підставою для незастосування соціальної гарантії у розмірі, визначеному нормою закону, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Щодо доводів про те, що позивач не звертався до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок додаткової пенсії, у зв`язку з чим рішення про перерахунок або відмову у перерахунку не приймалося та спірні правовідносини між сторонами не виникли, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем 29.06.2026 здійснено перерахунок пенсії позивача, за результатами якого визначено складові його пенсійної виплати, у тому числі щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 379,60 грн.

Отже, відповідач фактично здійснив нарахування позивачу спірної додаткової пенсії у визначеному ним розмірі та здійснює її виплату, тому твердження про відсутність між сторонами спірних правовідносин суперечить встановленим обставинам справи.

Предметом цього спору є не бездіяльність відповідача щодо не розгляду заяви позивача про перерахунок пенсії, а правомірність визначення та виплати Головним управлінням ПФУ в Дніпропетровській області додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у фіксованому розмірі 379,60 грн замість розміру, встановленого ст.50 Закону №796-XII у редакції Закону №230/96-ВР.

За таких обставин відсутність окремої заяви позивача про здійснення такого перерахунку не усуває порушення його права на отримання пенсійної виплати у належному розмірі та не є підставою для відмови у судовому захисті.

Стосовно дати, з якої підлягає відновленню порушене право позивача, суд зазначає, що позивач просить здійснити перерахунок та виплату додаткової пенсії з 01.01.2026.

На зазначену дату позивач мав статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1 та особи з інвалідністю ІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Право осіб цієї категорії на отримання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком випливає безпосередньо зі статті 50 Закону №796-XII у редакції Закону №230/96-ВР, застосування якої до відповідних правовідносин визначено постановою Верховного Суду від 04.11.2025 у справі №580/5022/24.

Таким чином, заявлена позовна вимога про зобов`язання відповідача здійснити позивачу перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, починаючи з 01.01.2026, є обґрунтованою.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви з викладених вище підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач звільнений від сплати судового збору, відтак, розподіл судових витрат між сторонами справи не здійснюється.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву - задовольнити.

Визнати протиправні дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової пенсії щодо заподіяної шкоди здоров`ю внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до п.5 постанови КМУ від 25.03.2014 року № 112 у розмірі 379,60 грн, у Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженому постановою КМУ від 23.11.2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 29.06.2026 року № 912160179921, у частині нарахування ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю, відповідно до п.5 постанови КМУ від 25.03.2014 року № 112 у розмірі 379,60 грн у Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженому постановою КМУ від 23.11.2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 розрахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю внаслідок Чорнобильської аварії у порядку та розмірах, визначених статтею 50 Закону № 796-ХІІ в редакції Закону № 230/96-ВР у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком починаючи з 01.01.2026 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

Суддя К.С. Кучма