Рішення № 140427061, 07.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 рокуСправа №160/21696/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в Луганській області №909190137228 про відмову у виплаті їй допомоги на поховання за померлого ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- зобов`язати Головне управління ПФУ в Луганській області нарахувати та виплатити їй допомогу на поховання за померлого ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі двомісячної пенсії.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що після смерті свого батька позивач звернулася до органу пенсійного фонду із заявою про виплату допомоги на поховання померлого. Проте, відповідач ухвалив рішення №909190137228 про відмову у виплаті, оформлене листом від 08.06.2026 № 9550/05-16, у зв`язку із тим, що померлий на день смерті не отримував пенсію. Позивач вважає таке рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, у зв`язку із чим просить зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити їй допомогу на поховання за померлого ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі двомісячної пенсії.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.07.2026 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

05.08.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні ПФУ в Луганській області та отримував пенсію за віком як внутрішньо переміщена особа. З 01.11.2025 нарахування та виплату йому пенсії призупинено відповідно до частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з неотриманням призначеної пенсії протягом одного року. Так, поновлення виплати пенсії здійснюється на підставі особистої заяви пенсіонера після з`ясування відповідних обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Крім того, посилаючись на пункт 14-4 розділу XV «Прикінцеві положення» зазначеного Закону та Порядок, затверджений постановою КМУ від 11.02.2025 № 299, наголошує, що виплата пенсії особам, які проживають на тимчасово окупованих територіях України, проводиться за умови неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації, про що особа має повідомити орган ПФУ. За доводами відповідача, ОСОБА_2 за життя із заявою про поновлення виплати пенсії, у тому числі з повідомленням про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення рф, не звертався. Тому пенсія за період з 01.11.2025 по 31.12.2025 йому не нараховувалася та не виплачувалася.

Відповідно до свідоцтва про смерть він помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Сіверськодонецьку Луганської області, яке належить до тимчасово окупованих територій України. 08.06.2026 позивач звернулася із заявою № 12593 про виплату допомоги на поховання ОСОБА_2 та надала необхідні документи. За результатами розгляду заяви відповідачем прийнято рішення № 909190137228, оформлене листом від 08.06.2026 № 9550/05-16, про відмову у виплаті допомоги на поховання. Посилаючись на ст.53 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідач зазначає, що допомога на поховання виплачується в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті. Оскільки на момент смерті ОСОБА_2 пенсію не отримував, відповідач вважає відсутніми підстави для виплати позивачу допомоги на його поховання, у зв`язку із чим просить суд відмовити в задоволенні позовної заяви повністю.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 10.04.1984.

Після державної реєстрації шлюбу 22.02.2013 позивач змінила прізвище з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 .

Позивач перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа відповідно до довідки від 07.04.2022 № 1202-5000784955.

ОСОБА_2 за життя перебував на обліку в Головному управлінні ПФУ в Луганській області та отримував пенсію за віком. З 01.11.2025 нарахування та виплату його пенсії призупинено у зв`язку з неотриманням призначеної пенсії протягом одного року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер у місті Сіверськодонецьку Луганської області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим 05.06.2026.

08.06.2026 позивач звернулася до відповідача із заявою про виплату допомоги на поховання свого батька, додавши необхідні документи.

За результатами розгляду заяви Головним управлінням ПФУ в Луганській області прийнято рішення № 909190137228, оформлене листом від 08.06.2026 № 9550/05-16, про відмову позивачу у виплаті допомоги на поховання. Відмову мотивовано тим, що на момент смерті ОСОБА_2 пенсію не отримував, а за життя із заявою про поновлення її виплати та повідомленням про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення рф не звертався. У зв`язку із чим відповідач дійшов висновку про відсутність підстав для виплати допомоги на його поховання.

Аналізуючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Закон України «Про поховання та похоронну справу» від 10.07.2003 №1102-IV (далі - Закон №1102-IV) визначає загальні правові засади здійснення в Україні діяльності з поховання померлих, регулює відносини, що виникають після смерті (загибелі) особи, щодо проведення процедури поховання, а також встановлює гарантії належного ставлення до тіла (останків, праху) померлого та збереження місця поховання.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону №1102-IV усі громадяни мають право на поховання їхнього тіла та волевиявлення про належне ставлення до тіла після смерті. Волевиявлення про належне ставлення до тіла після смерті може бути виражене у: згоді чи незгоді на проведення патолого-анатомічного розтину; згоді чи незгоді на вилучення анатомічних матеріалів для трансплантації та/або виготовлення біоімплантатів; побажанні бути похованим у певному місці, за певними звичаями, поруч з певними раніше померлими чи бути підданим кремації; дорученні виконати своє волевиявлення певній особі; іншому дорученні, що не суперечить законодавству.

Відповідно до ст.11 Закону №1102-IV поховання померлого покладається на виконавця волевиявлення померлого. Якщо у волевиявленні померлого немає вказівки на виконання волевиявлення чи в разі відмови виконавця від виконання волевиявлення померлого поховання померлого здійснюється чоловіком (дружиною), батьками (усиновителями), дітьми, сестрою, братом, дідом або бабою, онуком (правнуком), іншою особою, яка зобов`язалася поховати померлого.

Виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка зобов`язалася поховати померлого, в установленому законодавством порядку в день звернення видаються: лікарське свідоцтво про смерть - закладом охорони здоров`я; свідоцтво про смерть та довідка про смерть - відділом державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчим органом сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад, консульською установою чи дипломатичним представництвом України. Зазначені документи можуть надаватися за дорученням виконавця волевиявлення померлого або особи, яка зобов`язалася поховати померлого, іншій юридичній чи фізичній особі.

Згідно зі статтею 13 України №1102-IV виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка зобов`язалася поховати померлого, надається допомога на поховання.

Розмір допомоги на поховання та порядок її надання виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка зобов`язалася поховати померлого, встановлює Кабінет Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Розмір допомоги на поховання не може бути меншим за розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до ч.3 ст.9 Закону № 1058-IV у солідарній системі надаються соціальні послуги за рахунок коштів Пенсійного фонду. До соціальних послуг, передбачених цим Законом, належить допомога на поховання пенсіонера.

Згідно зі статтею 53 Закону № 1058-IV у разі смерті пенсіонера особам, які здійснили його поховання, виплачується допомога на поховання пенсіонера в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок №22-1).

Звернення за допомогою на поховання регламентовано нормами розділу V Порядку №22-1.

Відповідно до пункту 5.1 Порядку № 22-1 особа, яка звертається по допомогу на поховання, подає до органу, що призначає пенсію, документ, що посвідчує особу заявника, заяву про виплату допомоги на поховання (додаток 8), свідоцтво про смерть та витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання (додаток 14 до Інструкції з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.07.2008 №1269/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.07.2008 за № 691/15382) або довідку про смерть пенсіонера. У разі реєстрації смерті за межами України подається свідоцтво про смерть або інший документ, що підтверджує факт смерті, виданий компетентним органом іноземної держави.

Згідно з пунктом 5.2 Порядку № 22-1 заява про виплату допомоги на поховання та необхідні документи працівником структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, приймаються у порядку, передбаченому пунктом 4.2 розділу IV цього Порядку, та засобами програмного забезпечення передаються для опрацювання до структурного підрозділу з питань виплати пенсій органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку померлого пенсіонера.

Інформація про виплату допомоги на поховання додається до електронної пенсійної справи померлого пенсіонера.

Допомога на поховання виплачується в розмірі, визначеному чинним законодавством.

Допомога на поховання не виплачується в разі смерті особи, яка перебувала на повному державному утриманні (крім випадків, коли поховання здійснюється членами сім`ї або іншою особою).

При цьому, інших підстав для невиплати допомоги на поховання Порядком №22-1 не передбачено.

Як свідчать матеріали справи, позивач звернулася до територіального органу ПФУ із заявою про нарахування і виплату допомоги на поховання її померлого батька.

Жодних зауважень щодо повноти поданих документів або їх змісту відповідачем не зазначено та суду не повідомлено.

Рішенням Головного управління ПФУ в Луганській області №909190137228, оформлене листом від 08.06.2026 № 9550/05-16, позивачу відмовлено у призначенні допомоги на поховання, оскільки на момент смерті ОСОБА_2 не отримував пенсію в органах Пенсійного фонду України.

Як видно з матеріалів справи, що ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні ПФУ в Луганській області та отримував пенсію за віком, відповідно до положень Закону №1058-IV.

Відповідно до пункту 4 Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та здійснення страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, особам, які тимчасово проживають за межами України, або проживають на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, або виїхали з тимчасово окупованих російською федерацією територій України та проживають на підконтрольній Україні території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №299 (далі - Порядок №299) пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) та страхові виплати виплачуються через установи уповноважених банків відповідно до Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року №1596, або за бажанням одержувачів пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат (далі - одержувачі) з числа осіб, які виїхали з тимчасово окупованих російською федерацією територій України та проживають на підконтрольній Україні території, - акціонерним товариством «Укрпошта» відповідно до Порядку виплати і доставки пенсій та грошової допомоги за місцем фактичного проживання одержувачів у межах України організаціями, що здійснюють їх виплату і доставку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 №1279 «Деякі питання організації виплати пенсій та грошової допомоги».

Згідно із пунктом 6 Порядку №299 документ про посвідчення факту, що фізична особа є живою, разом із письмовою заявою особи про продовження виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат, складеною в довільній формі, надсилається рекомендованим поштовим відправленням або поштовим відправленням з оголошеною цінністю територіальному органу Пенсійного фонду України за місцем її перебування на обліку. Заява про продовження виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат разом із сканованою копією документа про посвідчення факту, що фізична особа є живою, яка відповідає оригіналу документа і придатна для сприйняття її змісту (повинна містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), може бути подана через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України із використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

Відповідно до пункту 10 Порядку №299 особам, які проживають на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України або які виїхали на підконтрольну Україні територію з тимчасово окупованих російською федерацією територій України, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат проводиться за умови неодержання пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат від органів пенсійного забезпечення російської федерації. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та російської федерації неодержання пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат від органів пенсійного забезпечення російської федерації підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат.

Відповідач стверджує, що за життя батько позивача для проходження фізичної ідентифікації та повідомлення про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації до органів Пенсійного фонду України не звертався, а тому виплата пенсії йому була призупинена.

Суд наголошує, що факт призупинення виплати пенсії жодним чином не позбавляє громадянина України статусу пенсіонера та всіх гарантій, передбачених ст.46 Конституції України та Законом № 1058-IV.

Будь-яких застережень, обмежень, заборон про виплату допомоги особам, що здійснили поховання пенсіонера, якому по тим чи іншим підставам призупинено виплату пенсії, ані приписи Закону № 1058-IV, ані Порядку № 22-1 не містять.

Відповідачем не спростовується, що хоча ОСОБА_2 на момент смерті фактично не виплачувалась нарахована пенсія, оскільки його місце проживання було на тимчасово окупованій території, однак пенсія йому мала нараховуватися.

Отже, при визначенні розміру допомоги на поховання відповідач мав визначити розмір допомоги у розмірі двомісячної пенсії, яку отримувала пенсіонер на момент смерті, тобто пенсії, яка ОСОБА_2 нараховувалась.

Суд наголошує, що правова природа допомоги на поховання є відмінною від пенсійної виплати, оскільки допомога на поховання, на відміну від пенсійної виплати, надається особам, які здійснили поховання пенсіонера, й для отримання такої допомоги померлий пенсіонер має на дату смерті перебувати на пенсійному обліку, при цьому фактичне отримання пенсії не має правових наслідків для можливості отримання допомоги на поховання.

На підставі частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, рішення відповідача від №909190137228, оформлене листом від 08.06.2026 № 9550/05-16, про відмову позивачу у призначенні та виплаті допомоги на поховання, є протиправним та підлягає скасуванню.

В свою чергу, ефективним способом порушених прав позивача є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити їй допомогу на поховання за померлого ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі двомісячної пенсії.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви з викладених вище підстав.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно із ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову, тому судовий збір у розмірі 1 331,20 грн підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області №909190137228, оформлене листом від 08.06.2026 № 9550/05-16, про відмову у виплаті ОСОБА_1 допомоги на поховання за померлого ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу на поховання за померлого ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі двомісячної пенсії.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (вул.Шевченка, буд.9, м.Сіверськодонецьк, Луганська обл., 93404, код ЄДРПОУ 21782461) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_4 ) судові витрати по справі у розмірі 1 331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.

Суддя К.С. Кучма