Ухвала суду № 140425551, 08.10.2026, Піщанський районний суд Вінницької області

Єдиний унікальний номер 142/779/26

Номер провадження 1-кп/142/87/26

У Х В А Л А

іменем України

(про продовження строку тримання під вартою)

08 жовтня 2026 року смт. Піщанка

Піщанський районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участі

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання начальника Гайсинського відділу Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Піщанка Піщанського району Вінницької області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , раніше судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 186 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

02 жовтня 2026 року до Піщанського районного суду Вінницької області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120260201900000170 від 04.08.2026 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 186 КК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 жовтня 2026 року вказане кримінальне провадження було передано на розгляд судді ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 05 жовтня 2026 року постановлено призначити у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120260201900000170 від 04.08.2026 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 186 КК України, підготовче судове засідання на 13 годину 00 хвилин 07 жовтня 2026 року, викликати прокурора, обвинуваченого, його захисника та потерпілого.

Разом з тим, 06 жовтня 2026 року прокурором Гайсинського відділу Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 було подано клопотання, в якому він просив продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Піщанка Піщанського району Вінницької області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, неодруженого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.

Клопотання мотивоване тим, що солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби призваним по мобілізації, 30.04.2026 точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи на посаді курсанта 2 навчального взводу 3 навчальної роти 1 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 22.04.2026 № 118 вибув у лікувальний заклад до комунального некомерційного підприємства «Вінницький обласний клінічний центр інфекційних хвороб».

У подальшому, ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом, з особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від військової служби, без дозволу відповідних командирів (начальників) та без поважних причин, після виписки із комунального некомерційного підприємства «Вінницький обласний клінічний центр інфекційних хвороб» в умовах воєнного стану, станом на 07.05.2026 не повернувся до тимчасового місця розміщення 1 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , яка дислокувалась у населеному пункті АДРЕСА_2 та проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби до 11.08.2026, коли був затриманий в порядку ст. 208 КПК України працівниками відділення поліції №1 Тульчинського районного відділу поліції Головного управління національної поліції у Вінницькій області, чим припинив кримінально - протиправну діяльність.

Крім того, 11.08.2026 року, близько 14:00 години, солдат ОСОБА_4 , знаходився по АДРЕСА_2 , де у цей час у нього виник умисел на відкрите викрадення чужого майна. Реалізовуючи свій кримінально-протиправний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном, керуючись корисливим мотивом, з метою наживи та звернення чужого майна на свою користь, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, діючи умисно, підійшов до ОСОБА_6 , жительки с. Гонорівка Тульчинського району Вінницької області, яка в цей йшла по вказаній вулиці в напрямку свого місця проживання, тримаючи у правій руці пакет із особистими речами. Після чого ОСОБА_4 , шляхом ривка відкрито заволодів пакетом із вмістом особистих речей ОСОБА_6 , а саме: мобільним телефоном марки «ОРРО А78» моделі «СРН 2565», вартістю 4283, 04 гривні із сім карткою мобільного оператора «Київстар» НОМЕР_2 в чохлі бордового кольору, грошові кошти в сумі 262 гривні, пенал зеленого кольору із ручками та олівцями, калькулятор, зошит, окуляри в футлярі, відомості на харчування, гаманець. Заволодівши викраденим майном ОСОБА_4 направився до місця свого проживання, отримавши реальну можливість розпоряджатися викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_6 , майнову шкоду на суму 4500, 04 гривні.

За таких обставин ОСОБА_4 обгрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186, ч. 5 ст. 407 КК України, тобто у самовільному залишенні військової частини військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану та відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненому повторно і в умовах воєнного стану.

Відносно обвинуваченого під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Крижопільського районного суду Вінницької області від 13 серпня 2026 року застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Строк дії запобіжного заходу спливає 09.10.2026.

Разом з цим до спливу строку дії запобіжного заходу судовий розгляд не буде завершений.

Водночас, ризики, які стали підставою для обрання запобіжного заходу продовжують існувати.

Зокрема, ОСОБА_4 продовжує обгрунтовано обвинувачуватись у вчиненні тяжких злочинів, верхня межах яких передбачає покарання у виді позбавленні волі на строк до 10 років. Тяжкість можливого покарання може спонукати обвинуваченого до бажання уникнути такого покарання та ухилитись від сторони обвинувачення та суду, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Також, враховуючи, що свідки, потерпіла у кримінальному провадженні на даний момент не допитані безпосередньо судом, не виключено, що обвинувачений може вплинути на них шляхом застосування насильства, залякування чи шляхом переконання у дачі недостовірних, спотворених показань, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. оскільки згідно ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо.

Водночас, перебуваючи на волі ОСОБА_4 фактично продовжуватиме кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, оскільки він є чинним військовослужбовцем, і перебуваючи вдома продовжуватиме не нести службу та ухилятися від неї і малоімовірно, що він самостійно повернеться до військової частини з метою продовження служби.

До того ж враховуючи те, що обвинувачений обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення проти власності, існує ризик того, що він може вчиняти аналогічні кримінальні правопорушення корисливого характеру, що в свою чергу може призвети до завдання шкоди охоронюваним законом інтересів інших громадян, їхнього майна.

Відтак, необхідність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Метою продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого відповідно до ст. 177 КПК України, є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання вищезазначеним ризикам.

Застосування до обвинуваченого іншого більш м`якого запобіжного заходу не може запобігти вищевказаним ризикам, оскільки:

1) особисте зобов`язання, є недостатньо суворим запобіжним заходом, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та міру можливого покарання, особу обвинуваченого, його репутацію та соціальні зв`язки, два епізоди кримінального правопорушення;

2) особиста порука також не є можливою, оскільки в обвинуваченого відсутні поручителі, які заслуговують на довіру та зможуть забезпечити явку останнього до суду на першу вимогу;

3) застава не забезпечить уникнення ризику продовження кримінального правопорушення, оскільки обвинувачений продовжуватиме не проходити військову службу;

4) домашній арешт також не забезпечить уникнення ризику продовження ухилення від військової служби та вчинення інших кримінальних правопорушень проти власності. До того ж такий запобіжний захід не забезпечить уникнення ризику переховування обвинуваченого від сторони обвинувачення та суду, оскільки обвинувачений не буде позбавлений можливості спробувати уникнути від можливого покарання шляхом незаконного перетину за кордон поза межами пунктів пропуску.

Таким чином в клопотанні зазначено, що за таких обставин, беручи до уваги, що вказані вище ризики, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів в даному конкретному випадку є недоцільними і саме - тримання під вартою може запобігти зазначеним ризикам.

Обвинувачений ОСОБА_4 в підготовчому судовому засіданні заперечив проти клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та просив змінити йому запобіжний захід на більш м`який, а саме домашній арешт.

Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечила проти задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зазначила, що клопотання прокурора є необґрунтованим, у зв`язку з цим просила відмовити у задоволенні клопотання прокурора та змінити ОСОБА_4 запобіжний захід на більш м`який, а саме домашній арешт.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримав клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 та просив продовжити строк тримання під вартою на 60 днів, посилаючись на те, що існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Заслухавши думку учасників судового провадження, суд встановив наступне.

Згідно обвинувального акту, солдат ОСОБА_4 , обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України, тобто у самовільному залишенні військової частини військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану; ч. 4 ст. 186 КК України, тобто відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинено повторно та в умовах воєнного стану.

Чинним КПК України передбачено, що запобіжні заходи, затримання у кримінальному провадженні застосовуються тільки з метою та за наявності підстав, визначених ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Згідно положень ч. 2 ст. 331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити дії, передбачені цією нормою. При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу суд має встановити наявність відповідних ризиків, оцінити їх характер та ступінь, а також перевірити, чи є достатні підстави вважати, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе запобігти таким ризикам.

Згідно положень ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Крім іншого, під час розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу мають бути оцінені в сукупності всі юридично значимі обставини, визначені в ст. 178 КПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 185 КПК України якщо після подання клопотання про застосування запобіжного заходу слідчому, прокурору стали відомі інші обставини, що можуть вплинути на вирішення судом питання про застосування запобіжного заходу, він зобов`язаний доповнити або змінити клопотання, або замінити його новим клопотанням.

Солдат ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 186 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжких злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років.

Також, суд керується положеннями ч. 1 ст. 178 КПК України, відповідно до яких при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Оцінюючи зазначені в статті 178 КПК України обставини в їх сукупності, суд враховує вік та стан здоров`я обвинуваченого, його сімейний та соціальний стан, наявність постійного місця проживання, проходження військової служби, майновий стан, наявність судимості, а також характер та тяжкість пред`явленого обвинувачення і поведінку обвинуваченого, яка передувала його затриманню. Сукупність зазначених обставин не свідчить про таке зменшення встановлених судом ризиків, яке давало б підстави для застосування більш м`якого запобіжного заходу.

З практики ЄСПЛ вбачаються та діють принципи конвенційного прецедентного права як підстави для відмови в звільненні особи з-під варти, а саме: 1. ризик неявки обвинуваченого на судовий розгляд (рішення ЄСППЛ «Штегмюллер проти Австрії» від 10.11.1969 року; 2. ризик перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя (рішення ЄСППЛ «Вемгофф проти Німеччини» від 27.06.1968 року).

Також суд бере до уваги, що Європейський суд з прав людини в рішенні по справі "Нечипорук і Йонкало проти України" в пункті 175 зазначив, що термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об`єднаного Королівства» від 30.08.1990, «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, що забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Практика ЄСПЛ не вбачає тяжкість обвинувачення або підозри самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення або підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Оцінюючи наявність ризику, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 177 КПК України, суд враховує не лише тяжкість пред`явленого обвинувачення та передбачене законом покарання, а й фактичну поведінку обвинуваченого. Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, 07 травня 2026 року не повернувся до місця служби після перебування у закладі охорони здоров`я та був затриманий 11 серпня 2026 року. Тривалість такого невиконання обов`язку щодо повернення до місця служби свідчить про попередню поведінку обвинуваченого, яка дає суду підстави вважати, що ризик його переховування від суду є реальним та на даний час не втратив своєї актуальності.

Доводи захисника ОСОБА_5 щодо можливості застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту суд оцінює з урахуванням усіх встановлених обставин. Враховуючи наявність ризику переховування від суду, ризику незаконного впливу на потерпілу та свідків, а також ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, суд вважає, що домашній арешт за конкретних обставин цього кримінального провадження не забезпечить належного запобігання зазначеним ризикам.

У зв`язку з наведеним, суд дійшов до висновку, що клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 є обґрунтованим та підлягає задоволенню. Разом з тим, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, характеру та ступеня встановлених ризиків, даних про особу обвинуваченого, а також необхідності забезпечення періодичного судового контролю за доцільністю подальшого застосування найбільш суворого запобіжного заходу, суд вважає достатнім продовжити строк тримання ОСОБА_4 під вартою на 60 діб.

Враховуючи обставини кримінального провадження, характер пред`явленого обвинувачення, дані про особу обвинуваченого, встановлені судом ризики та положення ч. 5 ст. 182, ст. 183 КПК України, суд вважає за необхідне визначити ОСОБА_4 заставу у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, яка є достатньою для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання встановленим судом ризикам.

Враховуючи вищевикладене, керуючись положеннями ч. 1 ст. 1, ст. 8, ст.ст. 177, 178, ч. 2 ст. 369, 370 - 372 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю смт. Піщанка Піщанського району Вінницької області, жителю АДРЕСА_1 , громадянина України, не одруженому, військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 05 грудня 2026 року включно.

Визначити суму застави у розмірі 40 (сорока) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 133 120 (сто тридцять три тисячі сто двадцять) гривень 00 копійок, яку необхідно внести на депозитний рахунок отримувача: Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26286152; Банк отримувача ДКСУ, м.Київ; Код банку отримувача (МФО) 820172; Рахунок отримувача UA688201720355219002000000401.

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_4 з-під варти звільнити.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

1) прибувати на виклики слідчого, прокурора та суду за першою вимогою; 2) не відлучатись з населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду, 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; 4) утриматись від спілкування із особами, які є свідками та обвинуваченими у даному кримінальному провадженні; 5) здати на відповідальне зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорта) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; 6) носити електронний засіб контролю.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Копію ухвали направити до Державної установи "Вінницька установа виконання покарань ( №1)".

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Піщанський районний суд протягом семи днів з дня її оголошення, а обвинуваченим в цей же строк з дня вручення йому копії даної ухвали.

Суддя: