Рішення № 140424971, 07.10.2026, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 жовтня 2026 рокум. ТернопільСправа № 921/498/26

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В.

при секретарі судового засідання Касюдик О.О.

розглянув справу

за позовом Виконувача обов`язків керівника Бучацької окружної прокуратури в інтересах держави в особі:

позивача 1 Державної екологічної інспекції у Тернопільській області

позивача 2 Трибухівської сільської ради

до відповідача Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіонального відділення "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення шкоди в сумі 80 325,17 грн

за участі представників:

прокурора: Куліковська Л.Б., довіреність;

позивача 1: Жмуд Н.В., довіреність;

відповідача: Тригуб О.О., довіреність.

Суть справи:

До Господарського суду Тернопільської області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява від виконувача обов`язків керівника Бучацької окружної прокуратури подана в інтересах держави в особі позивачів: Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, Трибухівської сільської ради до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіонального відділення "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення шкоди в сумі 80 325,17 грн, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Розгляд справи здійснювався судом за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

В обґрунтування заявлених вимог, підтриманих у судовому засіданні, прокурор посилається на те, що відповідач заподіяв шкоду порушенням законодавства у сфері охорони, захисту та використання лісів при веденні лісового господарства, в результаті чого державі завдано збитки.

Представник позивача 1 у судовому засіданні підтримала письмові пояснення №8-11-2606 від 04.09.2026, у яких зазначено, що з огляду на статус АТ "Укрзалізниця" як постійного лісокористувача, на нього поширюються обов`язки з організації та забезпечення охорони та захисту лісів. Також, контролюючий орган вказує, що уповноважені особи Інспекції в рамках досудового розслідування кримінального провадження №12022211130000242, залучалися як спеціалісти до огляду місця події та подальшого розрахунку шкоди, заподіяної незаконною порубкою дерев.

Представник позивача 2 у судове засідання не прибув, разом з тим Трибухівською сільською радою подана заява №б/н (вх.№7175) від 10.09.2026, у якій зазначено, що сільська рада не заперечує проти здійснення Бучацькою окружною прокуратурою представництва та захисту інтересів держави в особі останньої у судовому порядку. Вважає, що розмір заподіяної шкоди визначено у сумі 80 325,17 грн, що, відповідно до матеріалів позовної заяви, підтверджується розрахунком та висновком судової інженерно-екологічної експертизи у кримінальному провадженні № 12022211130000242 від 09.12.2022. Просить суд проводити розгляд справи без участі представника позивача 2.

Представник відповідача у судове засідання прибула та підтримала подані 24.08.2026 відзив на позовну заяву №НЮ-67 від 24.08.2026 та заперечення №НЮ-74 від 18.09.2026. Зазначає, що жодного чіткого, виконуваного та передбачуваного нормативно-правового акту, який би визначав перелік заходів, які мали вживатися відповідачем, у 2022 році ні центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства, ні органом місцевого самоврядування не визначалось. Відповідач стверджує, що прокурором не доведено протиправної поведінки відповідача, яка б виражалась у неналежному виконанні обов`язків щодо охорони захисних лісонасаджень, а також не встановлено його вини у заподіянні шкоди. Вважає, що відсутній причинний зв`язок між діями чи бездіяльністю АТ "Укрзалізниця" та наслідками у вигляді незаконної порубки дерев, оскільки шкода заподіяна невстановленими особами. Крім того, досудовим розслідуванням не встановлено осіб, які вчинили правопорушення, а відповідача не визнано потерпілим у кримінальному провадженні. Зміст статті 25 Закону України "Про залізничний транспорт" прирівнює відшкодування збитків за знищення захисних лісових насаджень на землях залізничного транспорту до порядку відшкодування збитків від пошкодження іншої залізничної інфраструктури. Відповідно суб`єктом, якому заподіюється шкода від незаконної вирубки лісів вздовж залізничних колій, є АТ "Українська залізниця". Таким чином, відповідач вважає, що підстави для покладення відповідальності на АТ "Укрзалізниця" відсутні.

Також відповідач вказує, що кримінальне провадження №12022211130000242 розпочато 09.12.2022; досудове розслідування триває; незаконна рубка здійснена в технологічній смузі залізниці і відновлення таких захисних лісів здійснює лісокористувач. Працівники залізниці не притягувалися ні до дисциплінарної, ні до адміністративної відповідальності у сфері порушення природоохоронного законодавства за фактом незаконної рубки 3 дерев поблизу залізничної колії перегону Білобожниця - Пишківці, ПК 4-6 у кварталі 78 виділ 46 захисних лісонасаджень ВСП "Львівська дистанція захисних лісонасаджень". Відтак, за твердженням Укрзалізниці безпідставним є посилання прокурора на ст.1172 Цивільного кодексу України. Оскільки відновлення лісосмуги буде здійснюватися за рахунок АТ "Укрзалізниця", тому саме остання і є особою, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права (незаконної рубки дерев).

Крім того, відповідач стверджує, що прокурор не уповноважений захищати інтереси держави в даному випадку, оскільки їх захищати повинні, насамперед, суб`єкти владних повноважень, яким не надано розумного строку для виконання покладених на них функцій.

Прокурор у відповіді на відзив №53-3300ВИХ-26 від 31.08.2026 заперечив перелічені вище твердження відповідача, зазначивши, зокрема, що АТ "Українська залізниця" не вжито необхідних заходів для забезпечення охорони лісових насаджень від незаконних рубок. Адже, якщо б відповідні заходи були достатніми то фактів незаконної порубки не було б. Це, в свою чергу, підтверджує протиправну поведінку у формі бездіяльності, яка полягає у незабезпеченні працівниками підприємства належної охорони і захисту лісів від незаконної порубки на підвідомчій території та свідчить про невиконання АТ "Українська залізниця" покладених законодавцем на лісокористувача обов`язків.

Розгляд даного спору здійснювався із технічною фіксацією судового процесу в порядку ст. 222 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши представлені докази, заслухавши в процесі розгляду справи доводи прокурора, представників позивача 1 та відповідача, господарський суд встановив наступне.

Бучацькою окружною прокуратурою у ході реалізації представницьких повноважень опрацьовано матеріали кримінального провадження №12022211130000242 від 09.12.2022 за ч. 4 ст. 246 КК України, яке розслідується слідчими СВ ВП №2 Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області.

Так, із рапорту відділення поліції №2 Чортківського районного відділу поліції ГУНП в Тернопільській області слідує, що у період з 06.12.2022 по 08.12.2022 невстановлена особа, перебуваючи у відокремленому підрозділі "Львівська дистанція захисних лісонасаджень" Державного територіально галузевого об`єднання "Львівська залізниця" поблизу залізничної колії Перегін Білобожниця Пишківці зі сполученням "Вигнанка Бучач" 115 км ПК 4-6, квартал 78, 48 виділ, що знаходиться неподалік с. Трибухівці Чортківського району, здійснила незаконну порубку трьох дерев породи "Дуб", чим завдала шкоду навколишньому природному середовищу.

У результаті проведеного слідчим невідкладного огляду місця події, оформленого протоколом огляду від 08.12.2022, в лісовому масиві відокремленого підрозділу "Львівська дистанція захисних лісонасаджень" Державного територіально-галузевого об`єднання "Львівська залізниця", поблизу залізничної колії Перегін-Білобожниця-Пишківці зі сполученням "Вигнанка-Бучач" 115 км. ПК 4-6, квартал 78, 48 виділ, що знаходиться неподалік с.Трибухівці Чортківського району Тернопільської області, було виявлено три пні дерева породи "дуб" розмірами 68*72, 70*74, 82*78 та частини (колоди) дерева породи "дуб" загальним об`ємом близько 10 куб. м. За допомогою пили із даних пнів було зроблено зрізи, які скріплено биркою з підписами понятих та в ході огляду вилучено.

В подальшому, постановою слідчого від 13.12.2022, для обрахування розміру завданої шкоди цією незаконною порубкою було залучено спеціаліста Державної екологічної інспекції в Тернопільській області.

Листом №1/1-1-05-2292 від 24.10.2022 Державна екологічна інспекція в Тернопільській області направила слідчому розрахунок розміру шкоди, складений за результатами огляду пнів в лісовому урочищі відокремленого підрозділу "Львівська дистанція захисних лісонасаджень" Державного територіально-галузевого об`єднання "Львівська залізниця" на території Трибухівської сільської ради.

Розрахунок розміру шкоди проведено державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Тернопільської області Дудою В.І. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 року №665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу". За його даними, розмір шкоди, заподіяної лісу незаконним вирубуванням дерев в захисних лісових насадженнях Львівської дистанції захисних лісонасаджень (напрямок Вигнанка-Бучач, км.115 пк.4-6, квартал 78 виділ 48) складає 80325,17 грн.

Висновком судової інженерно-екологічної експертизи у кримінальному провадженні №12022211130000242 від 09.12.2022 №1135/23-22, проведеної експертом Тернопільського відділення КНДІСЕ цей розмір підтверджений .

Таким чином, за доводами прокурора, внаслідок вчинення невстановленими особами рубки дерев у лісовому урочищі, на землях, що надані у користування АТ "Укрзалізниця", на території Трибухівської територіальної громади, заподіяно збитки навколишньому природному середовищу на загальну суму 80325,17 грн.

Згідно огляду місця події від 20.07.2026, за участю начальника відділу земельних ресурсів та просторового планування Бучацької міської ради, місце незаконної рубки 3 дерев породи "дуб" знаходиться на території с. Трибухівці Трибухівської ОТГ Чортківського району Тернопільської області.

Відповідно до інформації начальника виробничого структурного підрозділу "Львівська дистанція захисних лісонасаджень" від 24.11.2025 №ПЧЛ-1/393 правовстановлюючі документи на постійне користування земельною ділянкою, на якій здійснено рубку дерев, не оформлені. Водночас, до листа надано викопіювання з графіку захисних лісонасаджень за напрямком Копичинці-Бучач.

Бучацькою окружною прокуратурою 11.06.2026 також скеровано листа в структурний підрозділ "Львівська дистанція захисних лісонасаджень" регіональна філія "Львівська залізниця" з проханням надати інформацію хто є постійним лісокористувачем земельної ділянки, де було вчинено незаконну порубку захисних лісонасаджень поблизу залізної колії Перегін Білобожниця - Пишківці із сполученням "Вигнанка-Бучач" 115 км (квартал 78, 48 виділ).

Згідно відповіді структурного підрозділу "Львівська дистанція захисних лісонасаджень" регіональної філії "Львівська залізниця" від 17.06.2026 №Н-10/1896 земельна ділянка залізничного транспорту, яка розташована на території Бучацької ОТГ Чортківського району Тернопільської області, перебуває в постійному користуванні АТ "Укрзалізниця", право на земельну ділянку внесено до статутного капіталу АТ "Укрзалізниця", 100 відсотків акцій якого закріплюється в державній власності відповідно до ст.4 Закону України "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування".

Проте, інформація про цю земельну ділянку залізничного транспорту не внесена до Державного земельного кадастру та право не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (кадастровий номер не присвоєно). На дату надання відповіді в регіональній філії "Львівська залізниця" АТ "Укрзалізниця" були відсутні правовстановлюючі документи, які підтверджують право постійного користування земельною ділянкою.

Межа земельної ділянки АТ "Укрзалізниця", яка розташована на території Бучацької ОТГ Чортківського району Тернопільської області, відповідає ширині смуги відведення та визначена "Планом границь полоси відводу лінії Гусятин - Пишківці Львівської ж.д. в адміністративних границях Бучацького р-ну Тернопільської області від км 120+335 м до 128+672 м, розробленим "Дорпроектом Юго-Западной железной дороги", м. Київ, 1957 р.

До вищевказаної відповіді структурного підрозділу "Львівська дистанція захисних лісонасаджень" регіональної філії "Львівська залізниця" надано викопіювання з Плану меж смуги відводу та графік захисних лісонасаджень Теребовлянської виробничої ділянки Львівської лінії залізничної колії.

Водночас, дослідивши надані матеріали Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" та протоколи огляду місця події від 08.12.2022, 20.07.2026, прокуратурою встановлено, що в інформації регіональної філії допущена помилка щодо місця розташування земельної ділянки, на якій відбулась незаконна рубка.

Зокрема, згідно Плану меж смуги відводу та графіку захисних лісонасаджень 115 км. ПК 4-6, квартал 78, 48 виділ знаходиться на території с.Трибухівці Чортківського (раніше Бучацького) району, і на даний час с. Трибухівці відноситься до Трибухівської ОТГ, а не Бучацької ОТГ.

Крім того, начальником відділу земельних ресурсів та просторового планування Бучацької міської ради Ткачук І.В. підтверджено в ході огляду місця події, що ділянка, на якій відбулась рубка це територія Трибухівської, а не Бучацької ОТГ.

Отже, з вищевказаного випливає, що самовільна незаконна рубка 3 дерев здійснена поблизу залізної колії Перегін Білобожниця - Пишківці із сполученням "Вигнанка-Бучач" 115 км у 78 кварталі, 48 виділі, що на момент рубки перебував у постійному користуванні Акціонерного товариства "Українська залізниця". На даний час в ході досудового розслідування кримінального провадження №12022211130000242 від 09.12.2022 жодній особі про підозру не повідомлено.

Оскільки осіб, які здійснили незаконну порубку дерев, у ході досудового розслідування кримінального провадження №12022211130000242 від 09.12.2022 не встановлено, тому збитки, завдані незаконною рубкою дерев, мають бути відшкодовані, за доводами прокурора, постійним користувачем лісового масиву, де сталася незаконна рубка, тобто Акціонерним товариством "Українська залізниця".

Невідшкодування цієї шкоди слугувало підставою для звернення прокурора з відповідним позовом до суду.

Дослідивши подані учасниками цього спору докази та з`ясувавши фактичні обставини справи, суд прийшов до висновку про те, що позов слід задовольнити в повному обсязі, з наступних міркувань.

Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах.

Згідно зі статтею 53 ГПК України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах.

Звертаючись до відповідного суду господарської юрисдикції із заявою про захист державних та суспільних інтересів, прокуратура реалізує конституційну функцію представництва, яка розглядається як один з дієвих засобів утвердження верховенства права, зміцнення законності та господарського правопорядку.

Прокурор - це особливий суб`єкт господарського процесу і його участь у господарському судочинстві зумовлена необхідністю виконання функції представництва інтересів держави у виключних випадках і порядку, передбачених законом (стаття 131-1 Конституції України, пункт 2 частини 1 статті 2 Закону України "Про прокуратуру").

Тобто функція представництва інтересів у господарському суді є для органів прокуратури конституційною. При встановленні наявності або відсутності порушень або загрози порушень інтересів держави необхідно виходити з того, що частина 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" зазначає про порушення або загрозу порушення "інтересів держави", якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Такі правові висновки Верховного Суду викладено у постановах від 14.02.2018 у справі № 925/1277/16, від 20.02.2018 у справі № 910/10779/17, від 13.03.2018 у справі № 911/620/17, від 04.04.2018 у справі № 910/4898/16, від 20.09.2018 у справі № 909/495/17, від 05.11.2018 у справі № 910/4345/18, від 05.02.2019 у справі № 910/7813/18, від 13.02.2019 у справі № 914/225/18, від 26.02.2019 у справі № 905/803/18, від 11.04.2019 у справі № 904/583/18, від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18, 18.04.2019 у справі № 906/506/18, від 21.05.2019 у справі № 921/31/18, від 09.12.2019 у справі № 906/133/18 та ряду інших.

Статтею 13 Конституції України визначено, що природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до частини 1 статті 7 Лісового кодексу України ліси, які знаходяться на території України, є об`єктами права власності Українського народу.

Згідно зі статтею 94 Лісового кодексу України державний контроль за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів здійснюється Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, іншими органами виконавчої влади у межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до статті 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07.04.2020 № 230, до повноважень Держекоінспекції належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів, зокрема щодо: здійснення комплексу необхідних заходів захисту для забезпечення охорони лісів від незаконних рубок; пред`явлення претензій про відшкодування збитків і втрат, заподіяних державі в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; вжиття в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.

Згідно із пунктом 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення).

Державна екологічна інспекція у Тернопільській області (далі Інспекція), відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію у Тернопільській області, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 04.12.2025 №195, є територіальним органом Державної екологічної інспекції України та їй підпорядковується. Повноваження Інспекції поширюються на територію Тернопільської області. Основними завданнями Інспекції є реалізація повноважень Держекоінспекції у межах Тернопільської області. Пунктом 5 ст. 2 розділу 2 Положення про Державну екологічну інспекцію у Тернопільській області визначено, що Державна екологічна інспекція у Тернопільській області здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами нерезидентами вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів, зокрема щодо пошкодження дерев і чагарників, знищення або пошкодження лісових культур. Згідно з ст.9 розділу 2 Положення №195, Державна екологічна інспекція у Тернопільській області пред`являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належить до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами.

Таким чином, як вказує прокурор, інтереси народу як єдиного джерела влади в Україні реалізуються, у тому числі, через органи державної влади. Наразі знищення лісових насаджень в Україні є однією з найбільш актуальних проблем. На сьогодні продовжується умисне і широкомасштабне знищення лісових ресурсів. Неконтрольоване вирубування лісів досягає критичного рівня.

Проте, всупереч вимог законів Державна екологічна інспекція у Тернопільській області, як орган контролю, не вживала надані законом повноваження щодо стягнення шкоди, завданої самовільною порубкою дерев, незважаючи, що про вчинення незаконної порубки Державна екологічна інспекція у Тернопільській області була обізнана ще у грудні 2022 року.

Окрім того, Державна екологічна інспекція у Тернопільській області на запит прокурора листами від 11.03.2026 за № 8-05-673 та від 17.07.2026 №8-05-2068 повідомила, що розмір шкоди, заподіяний внаслідок незаконної порубки дерев в сумі 80325,17 гривень залишається невідшкодованим. Окрім того, зважаючи на обмежене фінансування коштів на сплату судового збору, інспекція не заперечує щодо вжиття прокурором заходів представницького характеру.

Поряд з цим, вказано, що Інспекція не заперечує проти вжиття заходів представницького характеру безпосередньо прокуратурою.

Даючи правову оцінку наведеним вище обставинам. судом враховуються правові позиції Верховного Суду у справі № 360/4969/21, яка ґрунтується на висновках Верховного Суду у справах № 903/129/18, № 912/2385/18, № 910/11956/20, № 920/821/18, № 920/266/19, № 805/430/18-а, № 922/3025/20, за якими , факт неподання уповноваженим органом, що мав змогу захистити інтереси держави, позову, який би відповідав вимогам процесуального законодавства, свідчить про неналежне виконання ним своїх повноважень, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для звернення до суду з позовом.

Прокурор уповноважений пред`явити позов в інтересах держави в особі відповідного органу, зокрема в особі Держекоінспекції, у разі невиконання або неналежного виконання ним своїх повноважень, у тому числі з огляду на відсутність бюджетних асигнувань на сплату судового збору.

Також Верховний Суд послався на положення статей 5, 10 та 246 Господарського кодексу України про те, що забезпечення державою екологічної безпеки та підтримання екологічної рівноваги на території країни становить одну з конституційних основ правового господарського порядку. Держава здійснює екологічну політику, що забезпечує раціональне використання та повноцінне відтворення природних ресурсів, створення безпечних умов життєдіяльності населення. Здійснення будь-якої господарської діяльності, що загрожує життю і здоров`ю людей або становить підвищену небезпеку для довкілля, забороняється.

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (стаття 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Природні ресурси, які перебувають у власності територіальних громад, є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування (стаття 142 Конституції України).

Територіальним громадам міст, селищ, сіл належить право комунальної власності, зокрема на землю та природні ресурси (стаття 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Відповідно до статті 33 до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать здійснення контролю за додержанням природоохоронного законодавства, використанням і охороною природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Незаконна порубка мала місце у смузі захисних лісонасаджень, що розташована на території Трибухівської сільської ради Чортківського району Тернопільської області.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 724-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області" місце, в якому виявлено незаконну порубку дерев, входить до складу території Трибухівської територіальної громади з адміністративним центром в селі Трибухівці. Таким чином шкода, завдана внаслідок незаконної порубки дерев в адміністративних межах Трибухівської сільської ради, підлягає стягненню та зарахуванню до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища Трибухівської сільської ради на розподільчий казначейський рахунок за кодом класифікації доходів бюджету.

З огляду на зазначене Трибухівська сільська рада є уповноваженим органом на здійснення відповідних повноважень з метою захисту інтересів територіальної громади, а тому визначена позивачем у справі.

При цьому встановлено, що Трибухівською сільською радою належних заходів щодо судового захисту порушених інтересів держави та територіальної громади не вжито. Так, згідно листа Трибухівської сільської ради від 24.07.2026 за №02-47/1257, наданого на запит прокурора, жодних заходів щодо стягнення заподіяної шкоди внаслідок незаконної порубки, сільською радою не вживалося. При цьому, сільська рада не заперечує проти звернення до суду з позовом безпосередньо прокурором.

Така позиція сільської ради свідчить про усвідомлену пасивну поведінку уповноваженого суб`єкта владних повноважень щодо нездійснення захисту інтересів держави.

За таких обставин, враховуючи звернення прокурора до компетентних органів та нездійснення позивачами захисту інтересів держави та територіальної громади у спірних правовідносинах, не звернення до суду із відповідним позовом упродовж тривалого часу, у даному випадку відповідно до статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", наявні підстави для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред`явлення до суду цього позову в інтересах органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Державної екологічної інспекції у Тернопільській області та Трибухівської сільської ради.

З наведеного суд вважає, що у спірних правовідносинах прокурором належно обґрунтовані правові підстави для його звернення до суду з даним позовом, з урахуванням вимог статті 53 ГПК України. Як наслідок, доводи відповідача з даного приводу судом оцінюються критично.

Щодо фактичних обставин справи.

Згідно з ч.1 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Частиною другою статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено перелік порушень законодавства про охорону навколишнього природного середовища, за які може наступати відповідальність.

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно з ч.1 ст.69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.

Відшкодування збитків, завданих унаслідок порушення екологічного законодавства, здійснюється у спосіб відновлення майнового стану суб`єктів екологічних правовідносин за рахунок інших суб`єктів правопорушників вимог екологічного законодавства і має компенсаційний характер, а також застосовується як вид майнової відповідальності - екологічно-правова санкція відповідно до частини четвертої, п`ятої статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", як за порушення екологічно-правових зобов`язань у межах договірної відповідальності, так і за порушення встановлених вимог щодо раціонального використання природних ресурсів, охорони довкілля та забезпечення екологічної безпеки у межах позадоговірної відповідальності.

Так, загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, з аналізу якої слідує, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини відповідно до частини другої цієї статті.

Для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 Цивільного кодексу України необхідно довести такі елементи: 1) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії; 2) наявність шкоди (під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо)); 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; 4) вину особи, що завдала шкоду. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Водночас, частиною 2 ст.19 Лісового кодексу України визначено, що обов`язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів.

Положеннями ст.63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від незаконних рубок та інших пошкоджень.

В силу ст.86 Лісового кодексу України, організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.

Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів (п.5 ч.2 ст.105 Лісового кодексу України).

Статтею 107 Лісового кодексу України визначено, що підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді не вчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі від 09.08.2018 у справі № 909/976/17, постановах Верховного Суду від 20.08.2018 у справі № 920/1293/16, від 23.08.2018 у справі № 917/1261/17, від 19.09.2018 у справі № 925/382/17.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.12.1991 №356 "Про створення Державної адміністрації залізничного транспорту України" було створено Державну адміністрацію залізничного транспорту України (Укрзалізницю) та передано у її відання, зокрема, Львівську залізницю.

Згідно з Порядком поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2007 №733, лісові насадження лінійного типу, лісові ділянки (смуги лісів) розташовані у смугах відведення залізниць, відносяться до категорії захисних лісів.

Законом України "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" від 23.02.2012 №4442-VI передбачено створення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту.

Відповідно до статті 4 зазначеного Закону до статутного капіталу товариства вноситься, зокрема, право постійного користування земельними ділянками, наданими для розміщення підприємств залізничного транспорту.

Абзацами 1, 2 пункту 3 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що земельні ділянки, які перебували у постійному користуванні Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту, використовуються товариством відповідно до їх цільового призначення. До моменту оформлення прав користування такими земельними ділянками товариство зобов`язане використовувати їх у тих межах та розмірах, у яких вони фактично перебували у користуванні підприємств залізничного транспорту.

Крім того, пунктом 5 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №4442-VI внесено зміни до статті 92 Земельного кодексу України, якими передбачено право публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування набувати право постійного користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 утворено Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, підприємств та установ залізничного транспорту. Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №735 затверджено Статут ПАТ "Українська залізниця", а постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 №938 змінено тип товариства з публічного на приватне та перейменовано його в АТ "Українська залізниця".

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань регіональна філія "Львівська залізниця" є відокремленим підрозділом АТ "Укрзалізниця".

Суд відзначає, що зазначені вище обов`язки постійних лісокористувачів з питань охорони та захисту лісів є також основними завданнями структурного підрозділу відповідача - структурний підрозділ "Львівська дистанція захисних лісонасаджень" регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Укрзалізниця", затвердженого наказом регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Укрзалізниця" від 20.03.2023 № 143/од (надалі-Положення). Зазначений підрозділ, відповідно до покладених на нього завдань, здійснює, зокрема, такі функції як забезпечення охорони захисних лісонасаджень від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу (шляхом проведення весняних та осінніх ревізій стану захисних лісонасаджень); дотримання норм та вимог щодо охорони навколишнього середовища, раціонального використання й відтворення природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки.

Згідно з інформацією структурного підрозділу "Львівська дистанція захисних лісонасаджень" регіональної філії "Львівська залізниця" від 17.06.2026 №Н-10/1896 земельна ділянка квартал 78, 48 виділ захисних лісонасаджень неподалік залізничної колії Перегін Білобожниця Пишківці перебуває в постійному користуванні АТ "Укрзалізниця".

Верховний Суд у постановах неодноразово висновував, що порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу. Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами (див., зокрема постанови Верховного Суду від 18.05.2023 у цій справі № 914/669/22, від 09.08.2018 у справі № 909/976/17, від 12.09.2024 у справі № 907/181/22, від 28.09.2023 у справі № 927/32/23, від 27.03.2018 у справі № 909/1111/16, від 20.08.2018 у справі № 920/1293/16, від 23.08.2018 у справі № 917/1261/17, від 19.09.2018 у справі № 925/382/17, від 09.12.2019 у справі № 906/133/18, від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17 та інші).

Отже, у випадку порушення вимог щодо організації охорони і захисту лісів, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів. До того ж, підприємства, установи, організації зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Для покладення на постійного лісокористувача обов`язку з відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу через незабезпечення охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, першочерговим є з`ясування обставини щодо встановлення факту порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, тобто у даному випадку, здійснення незаконної порубки дерев.

Верховний Суд у постановах виходить з того, що відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.

У розгляді даного питання суд звертається до висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, у постанові від 12.09.2024 у справі № 907/181/22, де вказано, що господарський суд, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, виходить з презумпції вини правопорушника.

Отже, вирішуючи спір у даній справі, суд виходить з того, що обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладається на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.

Суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17 виснував, що цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також і постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов`язків. Тобто проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) невстановленими особами.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 906/366/20, а також постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 909/976/17 від 09.08.2018.

У даній справі, факт незаконної порубки дерев на підвідомчій відповідачеві території, внаслідок чого лісу завдано шкоду, підтверджено досудовим розслідуванням кримінального провадження та самим відповідачем не заперечується.

Розрахунки шкоди проведено відповідно додатку 1 та примітки 2 до постанови кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу" уповноваженими особами органу державного контролю з врахуванням індексації. Цей розрахунок судом визнається як належний доказ розміру завданої шкоди. Слід зазначити, що її розмір підтверджується також висновком судової інженерно - екологічної експертизи. Перевіривши наданий розрахунок, суд приходить до висновку, що розрахунок шкоди, завданої державі внаслідок самовільної порубки дерев, здійснено відповідно до вимог законодавства та на підставі матеріалів про лісопорушення.

Суд також враховує сталу судову практику з цього питання, зокрема наведену у постановах Верховного Суду від 10.07.2019 у справі № 686/23256/16-ц, від 25.03.2021 у справі № 752/21411/17, де зазначено, що суд враховує допустимість висновку експерта як доказу, оскільки експертиза, проведена у кримінальному провадженні, містить інформацію щодо предмета доказування у позовному провадженні, незважаючи на те, що на момент розгляду справи вирок у кримінальній справі ще не ухвалений. Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18, зроблено висновок, що отриманий згідно з вимогами закону висновок експерта у кримінальній справі є письмовим доказом в іншій справі. Можливість використання при розгляді справи висновків експерта, виконаних у межах кримінального провадження як одного з доказів, наведена також у постановах Верховну Суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 678/364/15-ц; від 05 лютого 2020 року у справі № 461/3675/17 та від 10 березня 2020 року у справі № 9901/740/18.

В свою чергу, чинне процесуальне законодавство не встановлює заборони можливості використання під час розгляду справи доказів, отриманих в межах інших проваджень.

Тобто докази, зібрані у межах кримінального провадження, можуть бути використані, як докази у справі, яка переглядається, якщо відповідні дані стосуються предмета доказування. Достовірність і достатність таких доказів суд оцінює з урахуванням обставин конкретної справи. Аналогічні за змістом висновки сформовані Верховним Судом у постанові від 08 листопада 2023 року по справі № 903/255/23.

Відтак, висновки судової технічно - екологічної експертизи є належним, допустимим та достовірним доказом, яким підтверджено розмір заподіяної шкоди довкіллю на заявлену до стягнення суму.

Доказів на спростування даних, вказаних у розрахунках, відповідачем не надано.

В свою чергу, кримінальне провадження за даним фактом не спростовує бездіяльності відповідача та незабезпечення належної охорони лісу, внаслідок чого скоєно незаконну порубку та відповідно завдано шкоду довкіллю. Крім того, твердження про не притягнення відповідача до адміністративної відповідальності, як доказ невинуватості не заслуговують на увагу, оскільки адміністративна та цивільна відповідальність мають різну правову природу.

Таким чином, за висновком суду, відповідач, як постійний лісокористувач, не дотримавшись вимог законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень, допустив самовільну порубку на підпорядкованій йому території, не забезпечивши збереження не призначених для порубки дерев, не здійснивши комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних порубок, не запобіг порушенням лісового законодавства, своєчасно не виявивши таких порушень і не вживши відповідних заходів щодо їх усунення.

Неналежні/недостатні заходи щодо охорони лісу (свідченням чого є наявність зрубаних дерев), серед іншого, свідчать також і про бездіяльність відповідача (наявність вини), внаслідок чого скоєно незаконне вирубування лісу. Достатність відповідних заходів була б досягнута при відсутності факту незаконної порубки.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та її об`єктивним наслідком - заподіяною шкодою. Оскільки у спорах про відшкодування шкоди вина відповідача презюмується, тому саме відповідач мав довести відсутність його вини у заподіянні шкоди. Відповідачем не надано допустимих, належних і достатніх доказів забезпечення належного виконання всіх заходів, направлених на збереження лісу, лісових насаджень з метою уникнення незаконної порубки дерев.

За таких обставин, АТ "Українська залізниця" як постійний лісокористувач, що не забезпечив охорону і збереження лісів, внаслідок чого допущено незаконну рубку на підвідомчій території, має відшкодувати шкоду, заподіяну лісу (навколишньому природному середовищу) в розмірі 80 325,17 грн, що слугує підставою для задоволення позову в повному обсязі.

При цьому слід зазначити, що інші, долучені до матеріалів справи докази, доводи та заперечення учасників цього спору були ретельно досліджені судом, однак наведених вище висновків вони не спростовують. В свою чергу, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України". Європейський суд з прав людини, зокрема, зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У зв`язку із задоволенням позову, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, відповідно до ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіонального відділення "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Єжи Гедройця, 5, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Трибухівської сільської ради (вул. Горішня, 46, с. Трибухівці, Чортківський район, Тернопільська область, 48431, код ЄДРПОУ 04392853) шкоду в сумі 80325 (вісімдесят тисяч триста двадцять п`ять) грн 17 коп., завданої навколишньому природному середовищу, яку перерахувати до спеціального фонду місцевого бюджету Трибухівської сільської територіальної громади на р/ р UA108999980333119331000019711 в ГУК у Тернопільській області, код класифікації доходів бюджету 24062100, ідентифікаційний код отримувача 37977599. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіонального відділення "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Єжи Гедройця, 5, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Тернопільської обласної прокуратури (м. Тернопіль, вул. Листопадова, 4, р/рUA498201720343190002000004091 в ДКСУ в м. Київ, МФО 820172, ідентифікаційний код одержувача 02910098, КЕКВ 2800) 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. судового збору. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне рішення складено 08.10.2026.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя О.В. Руденко