Рішення № 140424756, 29.09.2026, Господарський суд Луганської області

Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61612, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м.Харків Справа № 913/70/26

Провадження №8/913/70/26

Господарський суд Луганської області у складі судді Тацій О. В., розглянувши матеріали справи за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк», м. Київ,

до відповідача-1 - Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Батьківщина», село Чабанівка Сіверськодонецького району Луганської області

відповідача-2 - Фермерського господарства «Застава-2010», село Соснівка Старобільського району Луганської області

відповідача-3 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Орхідея 2015», село Соснівка Старобільського району Луганської області

відповідача-4 - ОСОБА_1 , м. Луганськ Луганської області

про стягнення 8 996 958,01 грн

Секретар судового засідання - Шапошникова О. М.

У засіданні брали участь:

від позивача (у режимі відеоконференції): адвокат Лук`яненко К. Г., довіреність № 19/4-02/20 від 02.01.2026, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 7871/10 від 05.06.2019;

від відповідача-1: представник не прибув;

від відповідача-2: представник не прибув;

від відповідача-3: представник не прибув;

від відповідача-4: представник не прибув,

В С Т А Н О В И В:

Суть спору: Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» (далі - АТ «Державний ощадний банк України» в особі Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк», банк, позивач) звернулося до Господарського суду Луганської області з позовною заявою від 21.05.2026 № 55/5.3-03/71427/2026 до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Батьківщина» (далі - СВК «Батьківщина», відповідач-1), Фермерського господарства «Застава-2010» (далі - ФГ «Застава-2010», відповідач-2), Товариства з обмеженою відповідальністю «Орхідея 2015» (далі - ТОВ «Орхідея 2015», відповідач-3), ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач-4), в якій просило стягнути солідарно з відповідачів прострочену заборгованість перед державою за договором кредитної лінії № 411_07 від 01.06.2021, укладеним між Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Батьківщина» та Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк», та залученим під держану гарантію на портфельній основі, в сумі 8 996 958,01 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачами договірних зобов`язань.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.05.2026 справу № 913/70/26 передано на розгляд судді Іванову А.В.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 26.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 913/70/26. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання в справі призначено на 24 червня 2026 року о 14 год 30 хв.

Також, ухвалою Господарського суду Луганської області від 26.05.2026 клопотання позивача про участь його представника в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено та надано представнику позивача адвокату Лук`яненку К.Г. можливість брати участь у судових засіданнях, які будуть призначені при розгляді справи № 913/70/26 в суді першої інстанції, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв`язку, розміщеної за посиланням vkz.court.gov.ua.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 29.05.2026 зобов`язано Міністерство соціальної політики України надати суду відомості із Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб щодо ОСОБА_1 .

02.06.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача-4 - адвоката Слєсарєва І. Е. надійшла заява без номеру від 01.06.2026 про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (внесення РНОКПП/коду ЄДРПОУ до додаткових відомостей про учасника справи та надання доступу до електронної справи).

Судом адвокату Слєсарєву І. Е. було надано доступ до електронної справи №913/70/26.

08.06.2026 від Міністерства соціальної політики, сім`ї та єдності України надійшов лист № 2601-23643/03-26 від 05.06.2026, в якому зазначено, що відповідно до відомостей, внесених до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб станом на 02.06.2026, інформація щодо ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) наявна. Повідомлено фактичну адресу проживання та адресу листування: АДРЕСА_1 , а також номер телефону.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Луганської області від 08.06.2026 №43-р, відповідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 5.3. Засад використання автоматизованої системи документообігу, у зв`язку з відрядженням судді Іванова А. В. до Господарського суду Київської області, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 913/70/26 з метою заміни судді.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.06.2026 справа передана на розгляд судді Тацій О. В.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 09.06.2026 прийнято справу № 913/70/26 за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» до відповідача-1 - Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Батьківщина», відповідача-2 - Фермерського господарства «Застава-2010», відповідача-3 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Орхідея 2015», відповідача-4 - ОСОБА_1 про стягнення 8 996 958,01 грн до провадження в новому визначеному складі суду. Розгляд справи № 913/70/26 почато спочатку. Підготовче засідання призначено на 02 липня 2026 року об 11 год 00 хв.

12.06.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача-4 - адвоката Слєсарєва І. Е. надійшов відзив на позовну заяву без номеру від 11.06.2026.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача-4 заперечує проти задоволення позову та зазначає, що позивачем не доведено належного відкликання кредиту в порядку, передбаченому кредитним договором, оскільки відсутні належні докази направлення та вручення відповідної вимоги в паперовій формі. У зв`язку з цим, на думку відповідача-4, право вимоги щодо дострокового стягнення заборгованості не виникло, а звернення до державного гаранта та подальше пред`явлення вимог до відповідачів є передчасними.

Також представник відповідача-4 зазначає, що останній як поручитель не отримував вимог, повідомлень про порушення забезпеченого порукою зобов`язання, розрахунку заборгованості та повідомлень про перехід прав кредитора. На його думку, направлення таких документів на електронну адресу позичальника не може вважатися належним повідомленням фізичної особи-поручителя, а позивач не надав доказів їх направлення та отримання в спосіб, погоджений договором поруки.

Крім того, у відзиві зазначено, що невиконання кредитних зобов`язань стало наслідком повномасштабної збройної агресії Російської Федерації та тимчасової окупації території Луганської області, внаслідок чого відповідачі втратили контроль над підприємствами, майном, виробничими активами та можливість здійснювати господарську діяльність. Представник відповідача-4 вказує, що заборгованість виникла не внаслідок недобросовісної поведінки відповідачів, а через обставини непереборної сили.

Посилаючись на наявність форс-мажорних обставин, принципи справедливості, добросовісності, пропорційності та необхідність дотримання справедливого балансу між інтересами сторін, представник відповідача-4 вважає заявлені позовні вимоги передчасними та необґрунтованими і просить суд відмовити в їх задоволенні.

12.06.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача-4 - адвоката Слєсарєва І. Е. надійшло клопотання № 2 від 11.06.2026 про витребування доказів.

Клопотання мотивоване тим, що виконання зобов`язань за кредитним договором було забезпечене договорами застави, поруки та страхування, однак відповідні договори, а також документи щодо стану заставного майна, вжиття заходів зі звернення стягнення на предмети забезпечення, отримання страхового відшкодування та мінімізації збитків до матеріалів справи не додані.

Заявник зазначає, що вказані документи мають істотне значення для встановлення обсягу забезпечення виконання зобов`язань, фактичної долі заставного майна, можливості отримання страхового відшкодування, дій позивача щодо мінімізації збитків та визначення обсягу відповідальності відповідачів. При цьому відповідач-4 позбавлений можливості самостійно надати такі докази, оскільки відповідна документація залишилася на тимчасово окупованій території Луганської області, а доступ до неї втрачено.

У зв`язку з наведеним представник відповідача-4 просить витребувати у позивача копії договорів застави та страхування, укладених на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, а також документи, що підтверджують вжиття позивачем заходів щодо звернення стягнення на предмети застави, оцінки їх стану, фіксації втрати чи пошкодження майна, отримання страхового відшкодування, мінімізації збитків, а також документи щодо аналізу економічної доцільності подальшого стягнення заборгованості та оцінки перспектив виконання рішення суду.

17.06.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив без номеру від 16.06.2026, в якій заперечив проти доводів відповідача-4 та зазначив, що вони є необґрунтованими і не відповідають фактичним обставинам справи.

Позивач вказує, що строк повернення кредиту, визначений кредитним договором, настав, а позичальник систематично порушував свої зобов`язання щодо погашення кредитної заборгованості та сплати процентів. У зв`язку з цим банк реалізував право на відкликання кредиту та направив відповідну вимогу на електронну адресу позичальника, визначену кредитним договором. При цьому позивач зазначає, що направлення вимог поштовим зв`язком було неможливим через перебування позичальника на тимчасово окупованій території та відсутність поштового сполучення, а використання електронної пошти відповідає умовам договору та усталеній судовій практиці.

Також представник позивача не погоджується з доводами відповідача-4 щодо неналежного повідомлення про перехід прав кредитора. Зазначає, що відповідні повідомлення про виникнення заборгованості перед державою та перехід прав кредитора були направлені позичальнику та поручителям на відомі банку електронні адреси. При цьому позивач посилається на те, що відповідач-4 не повідомляв банк про зміну свого місця проживання, а тому банк був позбавлений можливості здійснювати листування за іншою адресою.

Щодо посилань відповідача-4 на форс-мажорні обставини та військову агресію Російської Федерації позивач зазначає, що такі обставини підлягають доведенню належними доказами та не звільняють боржника від виконання основного зобов`язання, а можуть бути підставою лише для звільнення від відповідальності за його порушення. Позивач також вказує, що з початку дії воєнного стану ним не нараховувалися інфляційні втрати та три відсотки річних відповідно до вимог законодавства.

Представник позивача вважає, що матеріалами справи підтверджено факт надання кредиту, розмір заборгованості та перехід до держави прав кредитора, у зв`язку з чим просить суд прийняти відповідь на відзив до розгляду та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

19.06.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшли заперечення № 55/5.3-03/85252/2026 від 18.06.2026 проти клопотання відповідача-4 про витребування доказів у справі № 913/70/26, в яких просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на його необґрунтованість та невідповідність вимогам статті 81 ГПК України.

Щодо договору кредитної лінії № 411_07 від 01.06.2021 та договорів поруки позивач зазначив, що до матеріалів справи вже подано належним чином засвідчені копії цих документів, а їх оригінали перебувають також у розпорядженні боржника та поручителів. При цьому відповідач-4 не ставить під сумнів справжність текстів договорів, підписів сторін чи відбитків печаток, тому підстав для витребування оригіналів документів немає.

Стосовно договорів застави та документів щодо страхування заставного майна позивач вказав, що такі документи не стосуються предмета спору. У даній справі заявлено вимоги про солідарне стягнення заборгованості з боржника та поручителів, тоді як вимоги про звернення стягнення на предмет застави не заявлялися.

Також позивач зазначив, що заходи щодо звернення стягнення на заставне майно ним не вживалися, оскільки обраний спосіб захисту полягає в судовому стягненні заборгованості з боржника та поручителів.

Щодо витребування документів про аналіз економічної доцільності подальшого стягнення заборгованості позивач пояснив, що рішення про економічну недоцільність продовження роботи зі стягнення боргу не приймалося, оскільки така робота триває. Крім того, оцінка перспектив виконання рішення суду та фінансового стану позичальника і поручителів не проводилася через відсутність необхідної інформації від відповідачів та неможливість отримання відомостей щодо осіб, які перебувають на тимчасово окупованій території. Крім того, позивач послався на відомості з ЄДРСР у справі № 201/826/24, відповідно до яких посадові особи ФГ «Застава 2010» та СВК «Батьківщина» притягуються до кримінальної відповідальності, а на майно зазначених юридичних осіб накладено арешт.

Позивач також зазначив, що клопотання відповідача-4 не містить обґрунтування того, які саме обставини можуть бути підтверджені витребуваними доказами, не зазначає вжитих заходів для самостійного отримання таких документів та причин неможливості їх отримання. При цьому відповідач-4 та його представник до АТ «Ощадбанк» із запитами щодо надання документів або ознайомлення з ними не зверталися.

З огляду на викладене позивач просив суд відмовити в задоволенні клопотання відповідача-4 про витребування доказів.

23.06.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача-4 - адвоката Слєсарєва І. Е. надійшли заперечення на відповідь на відзив без номеру від 22.06.2026, у яких зазначено, що наведені позивачем доводи не спростовують обставин, викладених у відзиві, та не усувають недоліків позовних вимог.

На думку представника відповідача-4, позивач фактично зводить спір до формальної наявності кредитного договору, договорів поруки та факту прострочення виконання зобов`язань, не надавши належної оцінки причинам виникнення заборгованості та винятковим обставинам, пов`язаним із повномасштабною збройною агресією Російської Федерації та тимчасовою окупацією території.

Представник відповідача-4 наголошує, що невиконання кредитних зобов`язань було зумовлене надзвичайними та невідворотними обставинами воєнного характеру, зокрема втратою активів, предметів застави, припиненням господарської діяльності та неможливістю належного виконання зобов`язань. При цьому, за твердженням відповідача-4, позивач не надав доказів недобросовісної поведінки відповідачів та не спростував причинного зв`язку між наслідками війни та виникненням заборгованості.

Крім того, представник відповідача-4 зазначає про відсутність доказів належного повідомлення його як поручителя про наявність заборгованості та реалізацію права вимоги, оскільки повідомлення надсилались на електронну адресу підприємства-боржника, тоді як доказів отримання відповідних повідомлень відповідачем-4 позивачем не надано.

Також у запереченнях вказано, що позивач не спростував доводів щодо наявності форс-мажорних обставин та не надав належної правової оцінки питанням добросовісності, пропорційності та справедливого балансу інтересів сторін. Представник відповідача-4 вважає, що позивач не довів вжиття заходів щодо реалізації механізмів забезпечення виконання зобов`язань, зокрема щодо заставного майна та інших способів мінімізації збитків.

У зв`язку з викладеним, представник відповідача-4 просить суд врахувати всі обставини справи в їх сукупності, принципи добросовісності, пропорційності та справедливого балансу інтересів сторін і відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

23.06.2026 від представника відповідача-4 - адвоката Слєсарєва І. Е. через підсистему «Електронний суд» надійшла заява без номера від 23.06.2026 про участь у судовому засіданні 02.07.2026 об 11 год 00 хв та в усіх наступних судових засіданнях у справі № 913/70/26 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яка ухвалою від 24.06.2026 задоволена.

02.07.2026 від представника відповідача-4 - адвоката Слєсарєва І. Е. через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання № 5 від 01.07.2026 про долучення до матеріалів справи копії адвокатського запиту, докази його направлення та вручення, а також відповідь банку про відмову в наданні інформації та документів.

В обґрунтування клопотання зазначено, що після подання представником відповідача-4 клопотання про витребування доказів останнім було вжито заходів для самостійного отримання необхідних документів шляхом направлення до АТ «Державний ощадний банк України» адвокатського запиту від 23.06.2026 № 1/06.

У зазначеному запиті представник відповідача-4 просив надати можливість ознайомитися з оригіналами договору кредитної лінії, договорів поруки, договорів забезпечення, договорів страхування, а також надати інформацію та документи щодо вжиття заходів стосовно заставного майна, отримання страхового відшкодування, оцінки економічної доцільності подальшого стягнення та перспектив фактичного виконання можливого судового рішення.

Листом від 25.06.2026 АТ «Державний ощадний банк України» відмовило в наданні запитуваних документів та інформації, посилаючись на банківську таємницю.

Отже, на думку представника відповідача-4 підтверджено вжиття заходів для самостійного отримання доказів, однак їх отримання позасудовим шляхом виявилося неможливим, що є підставою для витребування відповідних доказів судом у порядку статті 81 ГПК України. У зв`язку з цим представник відповідача-4 просить долучити до матеріалів справи копію адвокатського запиту, докази його направлення та вручення, відповідь банку про відмову в наданні інформації, а також врахувати зазначені обставини при вирішенні клопотання про витребування доказів.

Зазначене клопотання судом задоволено та долучено вказані документи до матеріалів справи, про що зазначено в протоколі судового засідання.

У судове засідання 02.07.2026 у режимі відеоконференції прибули повноважні представники позивача та відповідача-4. Представник відповідача-4 підтримав подане клопотання про витребування доказів, наполягав на його задоволенні та зазначив, що витребування запитуваних документів є необхідним для всебічного, повного й об`єктивного розгляду справи. Представник позивача заперечив проти задоволення клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 02.07.2026 у задоволенні клопотання представника відповідача-4 - адвоката Слєсарєва І. Е. № 2 від 11.06.2026 про витребування доказів відмовлено. Підготовче судове засідання відкладено на 28.07.2026 об 11 год 00 хв.

У судове засідання 28.07.2026 у режимі відеоконференції прибули повноважні представники позивача та відповідача-4. Представник відповідача-4 заявив усне клопотання про продовження строку підготовчого провадження та відкладення розгляду справи. Представник позивача заперечив проти задоволення зазначеного клопотання, просив суд відмовити в його задоволенні, закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 28.07.2026 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів по 07.09.2026 (включно). Підготовче судове засідання відкладено на 13.08.2026 об 11 год 20 хв.

28.07.2026 після проведеного судового засідання від представника відповідача-4 - адвоката Слєсарєва І. Е. через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи (підготовчого засідання) та продовження строку проведення підготовчого провадження. До заяви представником відповідача-4 додано копію заяви від 16.07.2026 про застосування мораторію на нарахування та сплату грошового зобов`язання за договором кредиту, яка 17.07.2026 була отримана позивачем.

12.08.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання без номеру від 11.08.2026 про відкладення (перенесення) розгляду справи у зв`язку з тим, що останній перебуває з 4 по 16 серпня 2026 року у відпустці, під час якої проходить медичну реабілітацію як учасник бойових дій.

У судове засідання 13.08.2026 у режимі відеоконференції прибув повноважний представник відповідача-4.

Представник позивача правом на участь у судовому засіданні не скористався, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання.

Суд у судовому засіданні розглянув клопотання представника позивача про відкладення (перенесення) розгляду справи та відмовив у його задоволенні.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 13.08.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.09.2026 об 11 год 20 хв.

03.09.2026 від представника відповідача-4 - адвоката Слєсарєва І. Е. через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання № 4 від 02.09.2026 про відкладення (перенесення) розгляду справи, в якому представник відповідача-4 просить визнати поважною причину неявки представника відповідача-4 адвоката Слєсарєва І.Е. у судове засідання 03.09.2026, відкласти розгляд справи по суті та призначити наступне судове засідання на дату після 04.09.2026, оскільки адвокат Слєсарєв І. Е. у період з 24.08.2026 по 04.09.2026 перебуває в щорічній основній відпустці та не має можливості взяти участь у судовому засіданні 03.09.2026, що підтверджується наданою копією наказу з кадрових питань від 21.08.2026 № 21/08-В.

У судове засідання 03.09.2026 у режимі відеоконференції прибув повноважний представник позивача.

Представник відповідача-4 правом на участь у судовому засіданні не скористався, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, повідомив про причини своєї неявки.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 03.09.2026 відкладено розгляд справи по суті на 29.09.2026 об 11 год 20 хв.

29.09.2026 від представника відповідача-4 - адвоката Слєсарєва І. Е. через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання № 7 від 28.09.2026 про повернення до підготовчого провадження та зупинення провадження в справі № 913/70/26.

В обґрунтування клопотання зазначає, що в справі № 913/70/26 АТ «Державний ощадний банк України» просить солідарно стягнути з відповідачів заборгованість за договором кредитної лінії № 411_07 від 01.06.2021, позичальником за яким є СВК «Батьківщина». Водночас 02.09.2026 Господарським судом міста Києва відкрито провадження в справі № 910/10667/26 за позовом СВК «Батьківщина» до АТ «Державний ощадний банк України» про визнання протиправним та скасування рішення банку, викладеного в листі від 13.08.2026 № 55/5.3-05/112089/2026, щодо відмови в застосуванні мораторію, а також про зобов`язання застосувати такий мораторій до зобов`язань за договором кредитної лінії № 411_07 від 01.06.2021 з 17.07.2026.

Заявник зазначає, що обидві справи стосуються одного кредитного зобов`язання, а результат розгляду справи № 910/10667/26 матиме безпосереднє значення для вирішення справи № 913/70/26. Зокрема, у разі задоволення позову в справі № 910/10667/26 мораторій матиме ретроспективну дію з 17.07.2026 та впливатиме на можливість нарахування і примусового стягнення заборгованості, у тому числі з поручителя.

При цьому представник відповідача-4 вказує, що питання правомірності відмови банку в застосуванні мораторію є самостійним предметом спору в справі № 910/10667/26 та не може бути вирішене судом у межах справи № 913/70/26 про стягнення заборгованості. У зв`язку з цим, на думку заявника, наявна об`єктивна неможливість розгляду справи № 913/70/26 до вирішення справи № 910/10667/26.

Обґрунтовуючи можливість повернення до підготовчого провадження, представник відповідача-4 посилається на те, що провадження в справі № 910/10667/26 відкрито 02.09.2026, тобто після закриття підготовчого провадження в справі № 913/70/26, а тому зазначена обставина виникла вже після переходу суду до розгляду справи по суті та не могла бути предметом відповідного клопотання на стадії підготовчого провадження. З огляду на це представник відповідача-4 просить повернутися до підготовчого провадження для вирішення питання про зупинення провадження в справі.

На підтвердження своєї позиції заявник посилається, зокрема, на висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 16.12.2021 у справі № 910/7103/21, від 14.03.2023 у справі № 921/174/21, від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20 та від 17.07.2026 у справі № 904/6017/23, зазначаючи про можливість повернення до підготовчого провадження за наявності нових вагомих обставин та необхідність зупинення провадження за наявності об`єктивної неможливості розгляду справи до вирішення пов`язаної справи.

З огляду на викладене представник відповідача-4 просить суд повернутися зі стадії розгляду справи № 913/70/26 по суті до стадії підготовчого провадження та зупинити провадження в справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/10667/26.

29.09.2026 від відповідача-1 через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання без номеру від 28.09.2026 про повернення до підготовчого провадження та зупинення провадження в справі № 913/70/26.

В обґрунтування клопотання зазначає, що в справі № 913/70/26 АТ «Державний ощадний банк України» просить солідарно стягнути з відповідачів заборгованість за договором кредитної лінії № 411_07 від 01.06.2021, позичальником за яким є СВК «Батьківщина». Водночас 02.09.2026 Господарським судом міста Києва відкрито провадження в справі № 910/10667/26 за позовом СВК «Батьківщина» до АТ «Державний ощадний банк України» про визнання протиправним та скасування рішення банку, викладеного в листі від 13.08.2026 № 55/5.3-05/112089/2026, щодо відмови в застосуванні мораторію, а також про зобов`язання застосувати такий мораторій до зобов`язань за договором кредитної лінії № 411_07 від 01.06.2021 з 17.07.2026.

Заявник зазначає, що обидві справи стосуються одного кредитного зобов`язання, а результат розгляду справи № 910/10667/26 матиме безпосереднє значення для вирішення справи № 913/70/26.

Так, на думку відповідача-1, встановлені в справі № 910/10667/26 обставини матимуть визначальне значення для вирішення спору про стягнення, оскільки у разі встановлення безпідставності відмови банку мораторій відповідно до пункту 29 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України матиме ретроспективну дію з 17.07.2026.

Посилається на положення п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України та практику Верховного Суду щодо можливості повернення до підготовчого провадження після його закриття в разі виникнення нових вагомих обставин, які потребують вчинення процесуальних дій на цій стадії. Зазначає, що провадження у справі № 910/10667/26 відкрито 02.09.2026, тобто після закриття підготовчого провадження в цій справі, а тому відповідач-1 не мав можливості заявити відповідне клопотання раніше та звернувся з ним до суду без зволікання після виникнення нової обставини.

Також відповідач-1 посилається на постанову Верховного Суду від 17.07.2026 у справі № 904/6017/23, вважаючи викладені у ній висновки застосовними до спірних правовідносин.

Відповідач-1 вважає, що продовження розгляду справи до вирішення справи № 910/10667/26 може призвести до несумісних правових наслідків, оскільки рішення в справі про мораторій може визначити правовий режим спірного зобов`язання та можливість його стягнення.

З огляду на викладене відповідач-1 просить суд повернутися зі стадії розгляду справи № 913/70/26 по суті до стадії підготовчого провадження та зупинити провадження в справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/10667/26.

У судове засідання 29.09.2026 у режимі відеоконференції прибув повноважний представник позивача.

Відповідачі-1, 2, 3 правом на участь у судовому засіданні не скористалися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується матеріалами справи.

Представник відповідача-4 - адвокат Слєсарєв І. Е. не був підключений для участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції внаслідок помилкового введення секретарем судового засідання Шапошниковою О. М. неактуальної електронної адреси представника відповідача-4 « ІНФОРМАЦІЯ_2 », замість правильної «advokat535@gmail.com». Зазначений факт встановлено ухвалою Господарського суду Луганської області від 02.10.2026, якою суд ухвалив врахувати зауваження представника відповідача-4 - Слєсарєва І. Е. з приводу неправильності відомостей, зазначених у протоколі судового засідання № 7151582 від 29.09.2026 у справі №913/70/26, а саме щодо того, що:

«- правильною офіційною електронною адресою представника відповідача-4 - Слєсарєва І. Е. для участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду є « ІНФОРМАЦІЯ_3 », за якою секретарем судового засідання Шапошниковою О. М. не було запрошено представника відповідача-4 для участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції;

- внаслідок помилкового введення секретарем судового засідання Шапошниковою О. М. неактуальної електронної адреси представника відповідача-4 до протоколу судового засідання об 11 год 36 хв 54 сек було внесено неправильний запис щодо не приєднання представника відповідача-4 до підсистеми відеоконференцзв`язку, внаслідок чого не відбулося приєднання та запрошення представника відповідача-4 для участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції».

Присутній в судовому засіданні 29.09.2026 в режимі відеоконференції представник позивача заперечив проти клопотань відповідачів-1, 4 про повернення до підготовчого провадження та зупинення провадження в справі № 913/70/26.

Судом було досліджено, оцінено та враховано всі аргументи представника відповідача-4, викладені в поданих ним суду заявах по суті справи та з процесуальних питань, зокрема, і в клопотанні про повернення до підготовчого провадження та зупинення провадження в справі № 913/70/26.

Суд, заслухавши думку представника позивача, дослідивши клопотання представників сторін та додані до них докази, оцінивши та врахувавши наведені в них доводи та заперечення, ухвалив відмовити в задоволенні клопотання представника відповідача-4 - адвоката Слєсарєва І. Е. № 7 від 28.09.2026 про повернення до підготовчого провадження та зупинення провадження в справі № 913/70/26 та відмовити в задоволенні клопотання відповідача-1 без номеру від 28.09.2026 про повернення до підготовчого провадження та зупинення провадження в справі № 913/70/26. Зазначена ухвала постановлена без оформлення окремого процесуального документа та зазначена в протоколі судового засідання.

Постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні клопотань представника відповідача-4 - адвоката Слєсарєва І. Е. № 7 від 28.09.2026 та відповідача-1 без номеру від 28.09.2026 про повернення до підготовчого провадження та зупинення провадження в справі № 913/70/26, суд виходив з наступного.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу, до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Зупинення провадження в справі це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду з визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи.

Метою зупинення провадження в справі до розгляду іншої справи є виявлення судом обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому процесі, проте мають значення для розгляду справи, провадження в якій зупиняється.

За змістом п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України обов`язок суду зупинити провадження в справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду до вирішення іншої справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

При цьому, пов`язаною із цією справою є така інша справа, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання та оцінку доказів у цій справі, у тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (ч. 4 та 6 ст. 75 ГПК України).

Суд наголошує, що як було неодноразово зазначено судом касаційної інстанції в низці правових позицій, сама по собі взаємопов`язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду цієї справи до прийняття рішення в іншій справі.

Під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов`язаний з`ясовувати: 1) як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; 2) чим обумовлюється неможливість розгляду справи (аналогічний висновок викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13.05.2021 у справі № 917/349/20, від 14.12.2022 у справі №906/750/21).

Верховний Суд у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20 зазначив, що провадження в справі підлягає зупиненню лише за наявності беззаперечних підстав для цього, а об`єктивна неможливість розгляду справи має місце тоді, коли обставини, які розглядаються в іншій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість його юрисдикції, предмета позову, неможливість розгляду тотожної справи, певну черговість розгляду вимог тощо. При цьому необхідною є пов`язаність справ, за якої в іншій справі встановлюються обставини, що впливають або можуть вплинути на докази в справі, що розглядається, зокрема факти, які мають преюдиціальне значення.

Так, враховуючи вимоги процесуального закону, для вирішення питання про зупинення провадження в справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати, як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом, та чим обумовлюється неможливість розгляду спору.

У межах судового провадження №910/10667/26, яке перебуває на розгляді Господарського суду міста Києва та відкрите ухвалою від 02.09.2026, вирішується питання визнання безпідставним і протиправним та скасування рішення Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», викладене в листі від 13.08.2026 № 55/5.3-05/112089/2026, про відмову Сільськогосподарському виробничому кооперативу «Батьківщина» в застосуванні мораторію на нарахування та сплату грошового зобов`язання за договором кредитної лінії № 411_07 від 01.06.2021, а також зобов`язання Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» застосувати до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Батьківщина» мораторій на нарахування та сплату грошового зобов`язання за договором кредитної лінії № 411_07 від 01.06.2021, включаючи основну суму кредиту, проценти, комісії та інші платежі, з 17.07.2026 - дня отримання АТ «Державний ощадний банк України» заяви позичальника - на період дії воєнного стану в Україні та протягом одного року з дня його припинення або скасування.

Предметом розгляду в справі № 910/10667/26 є правомірність рішення банку щодо відмови в застосуванні мораторію та вимога про зобов`язання застосувати такий мораторій до зобов`язань за тим самим кредитним договором з 17.07.2026.

Натомість предметом спору в справі № 913/70/26 є вимоги АТ «Державний ощадний банк України» в особі Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» про стягнення з СВК «Батьківщина» та поручителів заборгованості, яка виникла у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за договором кредитної лінії № 411_07 від 01.06.2021.

До предмета доказування у цій справі входять, зокрема, обставини укладення кредитного договору, отримання позичальником кредитних коштів, належності виконання сторонами договірних зобов`язань, наявності прострочення виконання грошового зобов`язання, розміру заборгованості та правових підстав для покладення відповідальності на поручителів.

Відповідно до пункту I Закону України «Про внесення змін до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо особливостей кредитування та фінансового лізингу у період дії воєнного стану» №4340-IX від 27.03.2025, який набрав чинності 10.08.2025, Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктами 23-36.

Відповідно до пункту 23 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України протягом дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, позичальник (у тому числі його правонаступник), який є суб`єктом господарювання, має право звернутися до кредитодавця (позикодавця) або нового кредитора (далі - кредитор) із заявою про застосування мораторію на нарахування та сплату коштів за грошовим зобов`язанням за договором кредиту (позики), включаючи основну суму кредиту (позики), проценти, комісії та інші платежі (далі - заява), за сукупності певних критеріїв.

Пунктом 25 Закону передбачено, що кредитор на підставі отриманої заяви та доданих до неї документів протягом 20 робочих днів з дня їх отримання приймає рішення про застосування мораторію або відмову у застосуванні мораторію.

У свою чергу, відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 26 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у разі прийняття кредитором рішення про застосування мораторію або якщо кредитор протягом 20 робочих днів з дня отримання заяви не прийняв жодне з рішень, передбачених пунктом 25 цього розділу, з дня отримання кредитором заяви позичальника протягом дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, та протягом одного року з дня його припинення або скасування:

1) позичальник звільняється від обов`язку сплати грошового зобов`язання за договором кредиту (позики);

2) зупиняється вчинення будь-яких дій щодо примусового звернення стягнення на предмет застави, іпотеки, що забезпечує виконання зобов`язань за договором кредиту (позики), та щодо примусового стягнення заборгованості за договором кредиту (позики) з позичальника та особи, яка є поручителем, майновим поручителем виконання зобов`язань за договором кредиту (позики);

3) зупиняється нарахування грошового зобов`язання за договором кредиту (позики).

Системний аналіз вказаних положень Цивільного кодексу України вказує, що дія мораторію на нарахування та сплату грошового зобов`язання за договором кредиту (позики) не скасовує самого зобов`язання, яке виникло за укладеним кредитним договором, а має на меті впровадження механізму зупинення нарахування грошового зобов`язання за кредитним договором та заходів з примусового виконання судового рішення про стягнення заборгованості.

Набуття чинності Законом № 4340-ІХ та наявність підстав для застосування положень п.п. 1 п. 26 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України жодним чином не припиняє наявних зобов`язань за кредитним договором, а лише встановлює мораторій на їх виконання.

Відповідне також підтверджується тим, що відповідно до п. 107 розділ ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», доповненого Законом № 4340-IX, на строк дії мораторію на нарахування та сплату грошового зобов`язання за договором кредиту (позики), передбаченого пунктами 23-29 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, зупиняються строки пред`явлення виконавчих документів до виконання, вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень (у тому числі накладення арешту на кошти), що стосуються стягнення грошового зобов`язання за такими кредитними договорами (договорами позики), а також звернення стягнення на предмет забезпечення за договором застави, іпотеки, які забезпечують виконання зобов`язання за таким кредитним договором (договором позики), з позичальника (його правонаступника) та особи, яка є поручителем, майновим поручителем виконання зобов`язання за таким договором.

Таким чином, права позичальника та поручителя не обмежені в застосуванні вказаного Закону № 4340-ІХ, з огляду на те, що запровадження мораторію фактично є підставою саме для відстрочення стягнення спірної суми грошових коштів на строк, визначений законом (примусового виконання судового рішення), а не відмови в задоволенні позову щодо визначення такого зобов`язання.

Відтак, посилання на те, що обставини, які підлягають встановленню в справі №910/10667/26, мають преюдиціальне значення для вирішення спору в справі №913/70/26, оскільки від результатів їх встановлення залежить правовий режим спірного зобов`язання та наявність або відсутність у відповідачів обов`язку зі сплати сум, заявлених позивачем до стягнення, не є в даному випадку достатнім для зупинення провадження в даній справі, оскільки наявність рішення по суті спору про стягнення заборгованості жодним чином не перешкоджає застосуванню мораторію.

Крім того, застосування п.п. 3 п. 26 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо зупинення нарахування грошового зобов`язання за договором кредиту (позики) пов`язано саме із моментом отримання кредитором заяви боржника.

Як свідчать встановлені в справі обставини, 17.07.2026 СВК «Батьківщина» звернувся до АТ «Державний ощадний банк України» з заявою від 16.07.2026 про застосування мораторію на нарахування та сплату грошового зобов`язання за договором кредитної лінії № 411_07 від 01.06.2021, включаючи основну суму кредиту, проценти, комісії та інші платежі.

Тобто, навіть у разі задоволення Господарським судом міста Києва позову в справі №910/10667/26 про визнання протиправним і скасування рішення АТ «Державний ощадний банк України» про відмову в застосуванні мораторію та зобов`язання застосувати мораторій, зупинення нарахування грошового зобов`язання має бути застосовано з дня отримання кредитором заяви позичальника - з 17.07.2026.

Водночас строк виконання зобов`язання щодо повернення кредиту настав значно раніше - після направлення позивачем 21.09.2023 відповідачу-1 вимоги про повернення наданого кредиту та погашення в повному обсязі заборгованості за договором, яку останнім виконано не було. Отже, спірні правовідносини щодо невиконання зобов`язання з повернення кредиту та виникнення заборгованості сформувалися до 17.07.2026.

Таким чином, суд враховує те, що заявлена до стягнення сума заборгованості вже нарахована і виникла, а тому застосування мораторію жодним чином не може вплинути на зміст виниклих правовідносин та суму заборгованості, яка вже існує.

Отже, незалежно від результату розгляду справи №910/10667/26, господарський суд має достатньо правових підстав для розгляду та вирішення по суті справи №913/70/26, адже підставою для зупинення провадження в справі є не лише існування іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення в ній має значення для справи, що розглядається, а саме неможливість її розгляду до вирішення іншої справи.

У справі № 910/10667/26 Господарським судом міста Києва не встановлюється факт настання строку виконання кредитного зобов`язання, не визначається розмір заборгованості, не вирішується питання відповідальності поручителів, не розглядається чинність кредитного договору та договору поруки або їх окремих умов.

Водночас з огляду на предмет та підстави заявленого позову в даній справі всі обставини даної справи можуть бути встановлені самостійно судом за наявними в матеріалах цієї справи доказами (зокрема, первинними документами), тобто без очікування результатів розгляду іншої справи.

Враховуючи положення п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.01.2021 у справі № 904/8122/17, від 20.01.2021 у справі № 906/129/20, від 04.12.2020 у справі № 917/514/19, від 17.04.2019 у справі № 924/645/18, від 20.12.2019 у справі № 910/13234/18, від 29.04.2020 у справі № 903/611/19, від 18.05.2020 у справі № 905/1728/14-908/4808/14.

Щодо посилань відповідача-1 та представника відповідача-4 на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 17.07.2026 у справі №904/6017/23, суд зазначає наступне.

Суд вважає за необхідне розмежувати правові наслідки застосування мораторію, передбачені пунктами 26 та 33 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до пункту 26 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у разі застосування мораторію, зокрема, зупиняється вчинення будь-яких дій щодо примусового стягнення заборгованості за договором кредиту з позичальника та поручителя, а також зупиняється нарахування грошового зобов`язання за договором кредиту.

Отже, у спірних правовідносинах, які виникли з кредитного договору, застосування мораторію з 17.07.2026 саме по собі не впливає на встановлення факту виникнення та розміру заборгованості, яка була сформована до цієї дати та заявлена позивачем до стягнення. Наслідком застосування мораторію в такому випадку є, зокрема, зупинення примусового стягнення відповідної заборгованості, а не зміна обставин її виникнення чи розміру, встановлених судом при розгляді позову.

Водночас положення пункту 33 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, які регулюють наслідки застосування мораторію щодо договорів фінансового лізингу, мають інший зміст. Зокрема, ними передбачено зупинення нарахування та сплати лізингових та інших платежів за договором фінансового лізингу, а також внесення лізингодавцем змін до графіка їх сплати шляхом відновлення сплати таких платежів після закінчення мораторію із збереженням періодичності та розміру відповідних платежів.

Таким чином, у спорах, що виникають з договорів фінансового лізингу, застосування мораторію може безпосередньо впливати на розмір та період заборгованості, яка підлягає визначенню судом, оскільки передбачає зупинення нарахування відповідних платежів та зміну порядку їх подальшої сплати. За таких обставин вирішення іншої справи щодо правомірності відмови в застосуванні мораторію може мати безпосереднє значення для встановлення розміру заборгованості та, відповідно, для вирішення спору про її стягнення.

Натомість у справі № 913/70/26 позивач заявляє до стягнення заборгованість, яка виникла та була нарахована до моменту, з якого відповідач заявляє про необхідність застосування мораторію. Тому можливе застосування мораторію з 17.07.2026 не зумовлює необхідності повторного визначення розміру вже існуючої заборгованості та не перешкоджає суду встановити обставини її виникнення, розмір і правові підстави стягнення.

Відтак, на відміну від спору, у якому застосування пункту 33 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України може безпосередньо впливати на предмет доказування та розмір заявлених до стягнення платежів, у справі № 913/70/26 можливе застосування пункту 26 зазначених положень не створює об`єктивної неможливості розгляду позову про стягнення вже сформованої заборгованості. Наслідки застосування мораторію в такому випадку можуть стосуватися порядку виконання рішення суду, але не перешкоджають вирішенню спору по суті.

Відповідно до положень статті 2 ГПК України на господарське судочинство покладено обов`язок забезпечення розумності строків розгляду справ, а на сторони неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 27.06.2000 у справі Фридлендер проти Франції, рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі Красношапка проти України).

Необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/5425/18, від 07.05.2018 у справі № 903/351/16 та від 20.06.2019 у справі №910/12694/18.

Відтак, суд не встановив об`єктивної неможливості розгляду справи № 913/70/26 до вирішення справи № 910/10667/26, а тому передбачені п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України підстави для зупинення провадження в справі відсутні.

Щодо повернення до стадії підготовчого провадження суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу, з`ясування заперечень проти позовних вимог, визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів, вирішення питань щодо відводів, визначення порядку розгляду справи по суті та вчинення інших процесуальних дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи.

За змістом статей 181, 182 ГПК України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. У підготовчому засіданні суд, у тому числі, встановлює порядок з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються під час розгляду справи по суті, про що зазначається в протоколі судового засідання; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Стадія підготовчого провадження з огляду на її мету є не формальною, а реальною запорукою здійснення ефективного правосуддя на стадії розгляду справи по суті, тож належне та добросовісне ставлення до стадії підготовчого провадження як з боку суду, так і з боку всіх учасників справи, є таким, що в повній мірі відповідає засадам справедливого правосуддя та завданням господарського судочинства.

Господарським процесуальним законодавством не врегульовано питання щодо повернення суду першої інстанції до стадії підготовчого провадження після його закриття.

Втім, у постанові Верховного Суду від 12.01.2022 у справі № 234/11607/20 зроблено висновок, що: «при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду, як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

Так, у постанові від 26.07.2023 у справі №911/1638/22 (пункти 5.31., 5.32.) Верховний Суд вказав, що суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть повернутися до стадії вчинення тих чи інших процесуальних дій, які за загальним правилом можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження, й після закриття підготовчого провадження. Разом з тим, такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до дій, що проводяться на стадії підготовчого провадження, з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті.

Ураховуючи вищенаведене, повернення до стадії підготовчого провадження у господарському процесі факультативна стадія господарського судочинства, яка проводиться в межах встановлених законом для підготовчого провадження строків, що залишилися після закриття підготовчого провадження, на якій суд за участі учасників справи, не вирішуючи питання справи по суті, здійснює процесуальні дії, що спрямовані на реалізацію учасниками справи прав, які з поважних причин не були реалізовані під час підготовчого провадження і можуть бути реалізовані лише на цій стадії, та на вирішення питань, які залишилися не вирішеними після закриття підготовчого провадження.

Повернення розгляду справи до стадії підготовчого провадження має бути обумовлено наявністю конкретних процесуальних дій, які неможливо було або недоцільно здійснити під час підготовчого провадження, однак без яких неможливий подальший розгляд справи по суті. Суд має зазначити, які саме процесуальні питання залишилися невирішеними, які обставини потребують додаткового з`ясування та чому їх неможливо встановити під час розгляду справи по суті.

Відтак необхідність вирішення питання щодо зупинення провадження у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК стала підставою для повернення на стадію підготовчого провадження.

Суд зазначає, що після закриття підготовчого провадження не вбачається, що в справі виникли нові обставини, які потребували б вчинення саме підготовчих процесуальних дій, передбачених статтею 182 ГПК України.

З огляду на відсутність підстав, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, для зупинення провадження в справі, суд дійшов висновку і про відсутність підстав для повернення до стадії підготовчого провадження в справі № 913/70/26.

З огляду на викладене клопотання представника відповідача-4 - адвоката Слєсарєва І. Е. № 7 від 28.09.2026 про повернення до підготовчого провадження та зупинення провадження в справі № 913/70/26 та клопотання відповідача-1 без номеру від 28.09.2026 про повернення до підготовчого провадження та зупинення провадження в справі №913/70/26 задоволенню не підлягають.

У судовому засіданні 29.09.2026 суд з`ясував обставини справи, дослідив докази, представник позивача виступив із заключним словом, а також судом оголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення.

Судом встановлено, що відповідно до інформації з витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридичною адресою відповідача-1 - Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Батьківщина» є: 93513, Луганська обл., Новоайдарський район (наразі - Сіверськодонецький район), село Чабанівка, вул. Миру, буд. 42.

Відповідно до інформації з витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридичною адресою відповідача-2 - Фермерського господарства «Застава-2010» є: 92313, Луганська обл., Новопсковський район (наразі - Старобільський район), село Соснівка, вул. Комсомольська, буд. 31.

Відповідно до інформації з витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридичною адресою відповідача-3 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Орхідея 2015» є: 92313, Луганська обл., Новопсковський район (наразі - Старобільський район), село Соснівка, вул. Молодіжна, буд. 31.

Згідно витягу з Єдиного державного демографічного реєстру, відповідач-4 - ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (відповідь на запит суду № 2785963 від 26.05.2026).

28.02.2025 Міністерством розвитку громад та територій України був прийнятий наказ № 376, яким затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. У вказаному переліку село Чабанівка Сіверськодонецького району визначено тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України з 25.06.2022, село Соснівка Старобільського району визначено тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України з 24.02.2022, місто Луганськ визначено тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України з 07.04.2014.

За інформацією Акціонерного товариства «Укрпошта», розміщеною на офіційному вебсайті (https://offices.ukrposhta.ua), поштові відділення в зазначених населених пунктах тимчасово не функціонують, а тому пересилання поштової кореспонденції до цих населених пунктів Луганської області наразі є неможливим.

Відповідачі-2,3 не мають зареєстрованих Електронних кабінетів у підсистемі Електронний суд ЄСІТС (відповіді на запит суду № 35182249 та № 39796651 від 25.05.2026).

Відповідач-1 зареєстрував 25.08.2026 о 15 год 06 хв Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС (відповідь на запит суду № 40572277 від 28.09.2026).

Відповідач-4 має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС (відповідь на запит суду № 35264045 від 26.05.2026).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 121 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають електронного кабінету, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

З метою дотримання процесуальних прав відповідачів-1,2,3 та через неможливість відправлення вихідної кореспонденції засобами поштового зв`язку за їх адресами усі процесуальні документи в справі суд надсилав за відомою адресою електронної пошти відповідачів - svkbuch@ukr.net, що зазначена в договорах кредитної лінії, поруки та зазначені позивачем у позовній заяві. Також були здійснені спроби повідомити відповідачів про розгляд справи в суді телефонограмою. Інформація по справі також була розміщена відповідно до ч. 2 ст. 121 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на офіційному вебсайті судової влади України та за посиланням: https://court.gov.ua/unknown/, що підтверджується роздруківками, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи вищевикладене, судом вчинені всі можливі заходи для належного повідомлення відповідачів про розгляд справи та забезпечення їх процесуальних прав.

Відповідачі-1,2,3 правом, передбаченим ст. 165 ГПК України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, не скористались, відзиви до матеріалів справи не надали, проти позову не заперечили.

Судом враховується, що згідно із положеннями ст. 42 ГПК України, подання відзиву, заяв, клопотань та письмових пояснень є правом відповідача, а не обов`язком.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши у сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Положеннями Закону України «Про Державний бюджет на 2020 рік», постанови Кабінету Міністрів України від 25.11.2020 №1151 «Деякі питання надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році» (далі - Порядок №1151), постанови Кабінету Міністрів України від 23.12.2020 №1317 «Про надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році» (далі - Постанова №1317) в Україні запроваджена та врегульована державна підтримка позичальників - суб`єктів господарювання у формі державних гарантій на портфельній основі.

У матеріалах справи наявні докази, що між державою (в особі міністра фінансів України Марченко С.М., який діяв від імені держави за дорученням Кабінету Міністрів України, на підставі Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 375 (далі - гарант) та АТ «Ощадбанк» (далі - бенефіціар) укладено договір про надання державної гарантії на портфельній основі № 13010-05/271 від 31.12.2020 (далі - договір гарантії).

Договір укладено для забезпечення співпраці сторін, пов`язаної з наданням державної підтримки суб`єктам мікропідприємництва, малого та середнього підприємництва як державних гарантій на портфельній основі на підставі Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».

За умовами п. 2.1 договору гарантії гарант на умовах цього договору та в межах ліміту гарантії надає на користь бенефіціара безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання принципалами (суб`єктами господарювання, яким надано кредит, включений до портфеля (1.1. договору гарантії)) частини своїх грошових зобов`язань перед бенефіціаром за кредитними договорами, включеними до портфеля.

Гарантія надається за кредитами, включеними до портфеля. Гарантія вважається наданою на користь бенефіціара з дати укладання цього договору (п. 2.2., п. 2.3. договору гарантії).

Ставка індивідуальної гарантії - ставка у %-му визначенні, що зазначена у сформованому на відповідну дату реєстрі та відповідає частині зобов`язань, що покрита гарантією, за кожним окремим кредитом, включеним до портфеля (п. 1.1. договору гарантії).

Строк дії гарантії - період, що починається на дату укладання цього договору та закінчується в дату, яка випадає через 5 років з дати укладення цього договору.

Сума сплати за гарантією - сума, що визначається за формулою: ССГ = ? ПЗі х СІГі/100, де ПЗі - прострочена заборгованість за основним боргом за окремим кредитом, включеним до портфеля, за яким настав та триває гарантійний випадок; СІГ - ставка індивідуальної гарантії за таким кредитом, включеним до портфеля (п. 1.1 договору гарантії).

Згідно з п. 2.5 договору гарантії ставка індивідуальної гарантії визначається на власний розсуд бенефіціара для кожного окремого кредиту та не може перевищувати 70% за кожним окремим кредитом.

Відповідно до п. 2.6 договору гарантії ставка гарантії на портфельній основі в будь-який момент не може перевищувати 50%.

Згідно з п. 2.7. договору гарантії у разі настання гарантійного випадку гарант зобов`язаний сплатити на користь бенефіціара суму сплати за гарантією згідно з вимогами розділу V цього договору.

Пунктами 3.1-3.3 договору гарантії передбачено, що з метою включення кредитів до портфеля бенефіціар формує реєстр, до якого включаються всі кредити, які бенефіціар визначив як такі, що включені до портфеля. Бенефіціар формує реєстр з кредитів, які відповідають під час першого включення таких кредитів до реєстру критеріям прийнятності. Включення кредитів до реєстру свідчить про те, що зобов`язання за такими кредитами є такими, що частково забезпечені гарантією з дати першого включення таких кредитів до реєстру.

У разі настання гарантійного випадку бенефіціар направляє гаранту вимогу, а агенту - копію вимоги разом з інформацією щодо сум, що належать до сплати гарантом, та підтверджувальними документами, не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому виник гарантійний випадок (п. 5.1. договору гарантії).

Бенефіціар зобов`язаний протягом 2 банківських днів з дати направлення відповідної вимоги гаранту письмово повідомити принципалів за кредитами, включеними до вимоги, про направлення відповідної вимоги гаранту (п. 5.3 договору гарантії).

Відповідно до п. 5.5 договору гарантії гарант на підставі вимог, отриманих від бенефіціара, з урахуванням інформації агента щодо перевірки вимог сплачує на рахунок бенефіціара суму сплати за гарантією згідно з вимогою раз на місяць (але не пізніше 30 календарних днів після отримання відповідної вимоги) за умови одночасного дотримання таких вимог:

- гарант отримав вимогу, яка подана відповідно до умов цього договору;

- на момент отримання вимоги не закінчився строк дії гарантії;

- загальна сума виплачених бенефіціару сум сплати за гарантіями, з урахуванням суми, що підлягає виплаті згідно з вимогою, не перевищує ліміту гарантії;

- гарант отримав підтвердження від агента, що сума зазначена у вимозі, є сумою сплати за гарантією, що підлягає виплаті за гарантією згідно з умовами цього договору;

- здійснення гарантом виплати згідно з вимогою не суперечить вимогам чинного законодавства на момент здійснення такої виплати.

За змістом п. 6.1 договору гарантії, у разі здійснення гарантом виплати суми сплати за гарантією за будь-яким проблемним кредитом бенефіціар зобов`язується відобразити в обліку виникнення заборгованості принципала перед бюджетом на суму здійсненої гарантом виплати суми сплати за гарантією та застосувати інструменти врегулювання заборгованості за таким проблемним кредитом. Таке звернення стягнення має бути здійснено бенефіціаром у найкоротші строки.

Відповідно до п.п. 6.2.1-6.2.2 п. 6.2 договору гарантії з метою реалізації зворотної вимоги (регресу) гаранта до принципала та на виконання статті 61 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» та вимог, передбачених пунктами 6.1 та 6.3 цього договору, бенефіціар, виступаючи на підставі Порядку та цього договору, зобов`язується:

- застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом з метою погашення простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов`язань позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 6.8 цього договору за таким проблемним кредитом;

- здійснювати заходи щодо стягнення суми, сплаченої гарантом, з усіма процесуальними правами, що надаються позивачу (за винятком права: підпису заяви про повну або часткову відмову від заяви про порушення (відкриття) провадження у справі про банкрутство, підпису заяви про відмову від заяви з грошовими вимогами до боржника; підпису заяви про повне або часткове визнання позову, про повну або часткову відмову від позову, про зменшення розміру позовних вимог), в судах, а також органах нотаріату, органах державної виконавчої служби, з приватними виконавцями, арбітражними керуючими, адвокатами.

Пунктом 6.3 договору гарантії врегульовано, що кошти, отримані внаслідок застосування інструментів врегулювання заборгованості за проблемним кредитом, перераховуються на рахунок гаранта в сумі, пропорційній ставці індивідуальної гарантії за таким проблемним кредитом, та зараховуються гарантом насамперед у рахунок погашення простроченої заборгованості перед бюджетом, у зв`язку з чим бенефіціар робить відповідний бухгалтерський запис та зменшує заборгованість приниципала перед державним бюджетом.

У пунктах 13.13-13.14 договору гарантії сторони передбачили, що договір гарантії вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками без зауважень.

Відповідно до кредитної заявки від 22.02.2021 №257 Сільськогосподарський виробничий кооператив «Батьківщина» звернувся до банку та просив надати кредитні кошти в сумі 38 000 000,00 грн на строк 36 місяців для поповнення обігових коштів.

01.06.2021 між Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Ощадбанк», банк) та Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Батьківщина» (далі - СВК «Батьківщина», позичальник) укладено договір кредитної лінії № 411_07 (далі - кредитний договір) відповідно до пп. 2.1 якого банк зобов`язався надати на умовах цього договору, а позичальник зобов`язався отримати, належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит у розмірі, визначеному в статті 3 цього договору та забезпечити своєчасну та в належному розмірі сплату процентів за користування кредитом, комісійних винагород та інших платежів в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 3.8., 3.2., 3.1. кредитного договору кредит був наданий позичальнику на поповнення оборотного капіталу у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення кредиту не пізніше 31.05.2024 з максимальним лімітом кредитування в розмірі 18 000 000,00 гривень.

У п. 3.3 кредитного договору сторони погодили збільшення/зменшення діючого ліміту кредитування в строки згідно з наступним графіком:

до 30.12.2023 (включно) діючий ліміт кредитування - 18 000 000,00 грн;

31.12.2023 - 31.01.2024 (включно) діючий ліміт кредитування - 15 000 000,00 грн;

31.01.2024 - 28.02.2024 (включно) діючий ліміт кредитування - 12 000 000,00 грн;

29.02.2024 - 30.03.2024 (включно) діючий ліміт кредитування - 9 000 000,00 грн;

31.03.2024 - 29.04.2024 (включно) діючий ліміт кредитування - 6 000 000,00 грн;

30.04.2024 - 31.05.2024 (включно) діючий ліміт кредитування - 3 000 000,00 грн.

Підпунктами 3.5.1-3.5.4 кредитного договору передбачено, що за користування кредитом позичальник зобов`язаний забезпечити своєчасну та в належному розмірі сплату процентів за процентною ставкою (далі - базова процентна ставка), яка є змінюваною, розмір якої розраховується та встановлюється на відповідний період кредитування за цим договором із застосуванням такої формули:

БПС = Індекс UIRD (3m) + Маржа, де:

БПС - розмір базової процентної ставки у процентах річних, який розраховується та встановлюється на відповідний період кредитування за цим договором;

Індекс UIRD (3m) - український індекс ставок за депозитами фізичних осіб (Ukrainian Index of Retail Deposit Rates) - середньозважена річна ставка, що розраховується кожного банківського дня в системі Thomson Reuters на основі номінальних ставок по строкових депозитах фізичних осіб у гривні на строк 3 місяці з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору і оприлюднюється на сайті Національного банку України в мережі Інтернет, а також в системі Thomson Reuters.

Маржа - доданок, який виражений у процентах, що становить: 6%.

На момент укладення договору, з урахування визначеного на таку дату індексу UIRD (3m) та із застосуванням формули, передбаченої пп.3.5.1 цього договору, розмір базової процентної ставки становить 12,90% річних, який підлягає застосуванню при визначенні зобов`язання позичальника зі сплати процентів до моменту першого перегляду (зміни) розміру такої базової процентної ставки у відповідності до пп. 3.5.3 цього договору.

Перегляд базової процентної ставки та зміна її розміру (збільшення чи зменшення, якщо це є наслідком застосування формули, передбаченої пп. 3.5.1 цього договору) здійснюється банком кожного календарного кварталу в період з 01 по 07 число першого місяця такого календарного кварталу, починаючи з дати укладення цього договору до повного виконання позичальником зобов`язань за цим договором. При цьому застосовується індекс UIRD (3m), який визначається для відповідної дати, а саме станом на: « 01» січня, «01» квітня, « 01» липня та « 01» жовтня відповідного року (п.п. 3.5.3. договору).

Підписанням цього договору сторони свідчать, що при визначенні формули розрахунку базової процентної ставки, зазначеної у пп.3.5.1 цього договору, сторони виходили з того, що позичальник буде мати право на отримання компенсації та у зв`язку з цим максимальний розмір базової процентної ставки, що може бути встановлений за договором, обмежений умовами Програми (п.п. 3.5.4. договору).

Також п. 3.7 кредитного договору встановлено, що позичальник сплачує банку:

- комісійну винагороду за надання кредиту в розмірі 0,5 відсотків від суми максимального ліміту кредитування в день укладення цього договору;

- комісійну винагороду за обслуговування кредиту в розмірі 0,35 % відсотків річних від суми максимального ліміту кредитування в день укладання цього договору.

Кредит надається траншами в порядку та на умовах, передбачених цим договором, з рахунку для обліку основної суми боргу в безготівковому порядку на поточний рахунок позичальника (п. 3.9 кредитного договору).

Пунктом 3.11 кредитного договору сторони передбачили, що з метою дотримання діючого ліміту кредитування згідно з умовами цього договору, позичальник зобов`язаний не пізніше першого банківського дня наступного періоду здійснити погашення основної суми боргу у сумі, що буде необхідною для дотримання діючого ліміту кредитування на такий наступний період. У разі, якщо діючий ліміт кредитування буде вичерпано, позичальник має право отримати наступний транш у межах діючого ліміту кредитування лише за умови погашення основної суми боргу (частково або в повному обсязі) за цим договором.

Також, відповідно до підпункту 3.11.1 кредитного договору позичальник зобов`язався здійснити погашення основної суми боргу за кожним траншем не пізніше ніж на 365 календарний день з моменту отримання траншу незалежно від розміру діючого ліміту кредитування, що встановлений на окремий банківський день згідно з підпунктом 3.3. цього договору.

Позичальник зобов`язаний забезпечити своєчасну сплату банку процентів в порядку та розмірах, визначених цим договором, а також комісійної винагороди за надання кредиту та за обслуговування кредиту (п. 3.12.4, п. 3.16 кредитного договору).

Підпунктом 3.16.1 кредитного договору встановлено, що проценти нараховуються щомісячно методом факт/факт у розмірі базової процентної ставки на основну суму боргу за строк правомірного користування основною сумою боргу, до якого включається день видачі кредиту та перебіг якого припиняється:

1) у випадку своєчасного погашення основної суми боргу - в день фактичного повного погашення основної суми боргу (повернення кредиту) і такий день до розрахунку процентів не включається;

2) у випадку прострочення погашення основної суми боргу - у визначений згідно з умовами цього договору останній день, коли основна сума боргу могла бути погашена без порушення встановленого цим договору строку/терміну, і такий день до розрахунку процентів включається.

У пп. 3.13.2 п. 3.13 кредитного договору сторони погодили, що банк має право призупинити надання кредиту (траншу) або відмовитись від надання позичальнику кредиту (траншу) частково або в повному обсязі, відкликати кредит, або вимагати дострокового повернення суми кредиту (траншу) та сплати суми нарахованих процентів за користування кредитом (траншу) (разом з будь-якими іншими нарахованими сумами, що підлягають сплаті за цим договором), у тому числі, але не виключно, в наступних випадках, зокрема, у разі якщо позичальник вчасно не здійснив погашення основної суми боргу або її частини, або не забезпечив сплату процентів в порядку та способи визначені цим договором та з урахуванням програми або не здійснив погашення будь-яких інших сум, які підлягають сплаті за цим договором.

Відкликання банком кредиту з підстав, визначених п. 3.13, цього договору здійснюється шляхом направлення позичальнику в порядку, визначеному п. 8.4 цього договору, вимоги про відкликання кредиту. Сторони підтверджують, що відмова банку від наступних видач кредиту не є односторонньою зміною умов цього договору (п. 3.14 договору).

Відповідно до п. 3.15. кредитного договору після отримання від банку зазначеної вимоги про відкликання кредиту позичальник зобов`язаний не пізніше 25 банківських днів з дати направлення банком такої вимоги здійснити повне погашення заборгованості за цим договором (в тому числі повернути основну суму боргу, сплатити нараховані та несплачені проценти за користування кредитом та інші платежі, що підлягають сплаті позичальником на користь банку відповідно до умов цього договору).

Згідно з п. 3.19. кредитного договору з метою виконання зобов`язання позичальник здійснює перерахування коштів для погашення заборгованості за цим договором (крім випадку, коли погашення заборгованості здійснюється шляхом договірного списання банком коштів з рахунку(-ів) позичальника або випадків, коли кошти для оплати частини процентів списується з рахунку ескроу). Виконання зобов`язань за цим договором (в тому числі погашення простроченої заборгованості) проводиться з використанням рахунку НОМЕР_1 (код Банку 304665) у валюті, що передбачена умовами цього договору для кожного виду платежу та банк зараховує зазначені кошти з вказаного рахунку на рахунок для обліку заборгованості позичальника за відповідним зобов`язанням в порядку (черговості), визначеному п. 3.20. цього договору.

Згідно з п. 4.3.1 кредитного договору позичальник зобов`язаний належним чином виконувати всі умови цього договору та взяті на себе за цим договором зобов`язання, а також зобов`язання за іншими договорами, укладеними з банком.

Відповідно до п. 8.5 кредитного договору повідомлення/вимоги можуть також направлятися стороною іншій стороні на електронну адресу зазначену в статті 9 цього договору або факсимільним зв`язком із наступним направленням таких повідомлень/вимог у паперовому вигляді у порядку, визначеному п. 8.4. цього договору. При цьому сторони домовились, що необхідність у кожної із сторін здійснювати відповідні дії та виконувати відповідні зобов`язання, встановлені цим договором, виникають з моменту направлення іншою стороною повідомлення/вимоги про необхідність такого виконання у паперовому вигляді в порядку, визначеному п.8.4. цього,

договору.

Кредитний договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін (за бажанням) та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором (п. 8.6 договору).

У п. 9 кредитного договору зазначено реквізити та підписи сторін, зокрема, також вказано електронну пошту відповідача-1 - svkbuch@ukr.net.

До кредитного договору сторонами підписані додатки №№1- 4, в яких погоджені форми та зміст заяви на отримання кредиту (траншу), довідки про розшифровку графи 2000 форми №2 «Звіт про фінансові результати» форми №-2м (№-2мс) «Звіту про фінансові результати» у розрізі видів економічної діяльності, довідки про суми отриманої ММСП державної допомоги, довідки про надходження грошових коштів на поточні рахунки позичальника в інших банківських установах.

01.06.2021 банк уклав з позичальником додатковий договір № 1 (далі - додатковий договір) до договору кредитної лінії № 411_07 від 01.06.2021, в якому сторони доповнили останній наступними положеннями.

Відповідно до п. 2.1 додаткового договору сторони, приймаючи до уваги юридичний факт ініціювання позичальником отримання забезпечення за кредитом у вигляді гарантії та з метою належного врегулювання взаємних правовідносин, які були породжені зазначеним юридичним фактом, дійшли згоди доповнити умови кредитного договору наступним.

Відповідно до п. 1.1 додаткового договору терміни та скорочення використовуються в цьому додатковому договорі у такому значенні в т.ч.:

- договір про надання гарантії - договір про надання державної гарантії на портфельній основі №13010-05/271 від 31 грудня 2020 року між гарантом та банком на виконання норм Порядку;

- договір кредитної лінії (резервної) - договір кредитної лінії № 411_07 від 01.06.2021, що укладений між позичальником та банком-кредитором;

- портфель - сукупність кредитів, зобов`язання за якими частково забезпечені гарантією, яка надається на умовах, визначених порядком;

- прострочена заборгованість позичальника перед державою - заборгованість позичальника перед державою, що виникає в разі здійснення гарантом виплат за кредитним правочином у відповідності до порядку та договору про надання гарантії. Визначається як сума всіх сплат гарантом за гарантією за кредитним правочином за мінусом сум, перерахованих на користь гаранта в рахунок погашення такої простроченої заборгованості позичальника перед бюджетом;

- порядок - порядку надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2020 року №1151, зі змінами та доповненнями;

- ставка індивідуальної гарантії - ставка у відсотковому визначенні, що відповідає частині кредиту, що покрита гарантією.

Позичальник обізнаний про те, що його грошові зобов`язання перед банком зі сплати основної суми боргу за кредитом будуть частково забезпечені гарантією у випадку включення кредиту до портфелю (п. 2.2.1.1 додаткового договору).

Згідно з п. 2.2.1.2 додаткового договору позичальнику відомі, повністю зрозумілі умови надання гарантії, з якими (умовами) він повністю погоджується та вважає їх прийнятними для себе.

Відповідно до п. 2.2.1.3. додаткового договору позичальник визнає та підтверджує, що у разі виконання гарантом гарантійних зобов`язань перед банком шляхом здійснення платежів за рахунок коштів державного бюджету у позичальника з моменту такого виконання виникає прострочена заборгованість перед державою, а до держави переходять права кредитора та право вимагати від позичальника погашення заборгованості у способи та згідно процедур, встановлених порядком та договором про надання гарантії.

Згідно з п. 2.2.1.5. додаткового договору позичальник визнає та підтверджує, що банк у відповідності до норм порядку та положень договору про надання гарантії має всі повноваження стягувати прострочену перед державою заборгованість та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за кредитом з метою погашення простроченої заборгованості позичальника перед бюджетом та зобов`язань позичальника зі сплати пені.

Позичальнику відомо, що грошові кошти, отримані від звернення стягнення на забезпечення або в результаті інших заходів щодо стягнення з позичальника простроченої заборгованості, направляються, в тому числі в рахунок відшкодування (в порядку регресу) сплачених за гарантією сум (у співвідношенні, визначеному згідно Порядку та договору про надання гарантії) та нарахованої пені, до моменту повного повернення (відшкодування) сум сплачених за гарантією сум та до моменту повної сплати нарахованої пені (п. 2.2.1.6 додаткового договору).

Згідно із пп. 2.3.2. у відповідності до норм статті 528 Цивільного кодексу України позичальник надає банку, як третій особі, право в разі виконання гарантом гарантійних зобов`язань перед банком шляхом здійснення платежів за рахунок коштів державного бюджету здійснити виконання перед гарантом зобов`язання позичальника із погашення простроченої заборгованості позичальника перед державою за рахунок коштів, які будуть надані позичальнику згідно з договором кредитної лінії (резервної) в сумі, яка пропорційна частці кредиту, погашеній за рахунок виплати за гарантією.

Пунктом 2.3.2.1. додаткового договору передбачено, що позичальник цим зобов`язується повернути (компенсувати) банку всі кошти, які будуть сплачені банком, як третьою особою, в погашення простроченої заборгованості позичальника перед державою за рахунок коштів, наданих у відповідності до договору кредитної лінії (резервної).

Відповідно до пп. 2.3.3. у відповідності до норм 1000 Цивільного кодексу України сторони дійшли згоди, що з моменту укладення цього додаткового договору кредитний договір є також договором доручення, за яким банк (як повірений) зобов`язується вчинити від імені позичальника (як довірителя) погашення простроченої заборгованості позичальника перед державою (у разі виконання гарантом гарантійних зобов`язань перед банком шляхом здійснення платежів за рахунок коштів державного бюджету) за рахунок кредитних коштів за договором кредитної лінії, який укладений або буде укладений з метою погашення простроченої заборгованості позичальника перед державою.

Сторони погоджуються з тим, що зобов`язання банку надати кредит (транш) припиняється з моменту виникнення заборгованості за кредитним договором зі сплати основної суми боргу та/або процентів, та/або комісійних винагород, строк сплати яких перевищує 30 календарних днів поспіль (п. 2.5 додаткового договору).

Згідно з п. 2.6 додаткового договору сторони визначили, що додатково до забезпечення, передбаченого розділом 4 кредитного договору, на період (та у випадку) включення кредиту до Портфелю виконання позичальником зобов`язання за кредитним договором (у тому числі і додатковими договорами до нього) частково, згідно ставки індивідуальної гарантії, забезпечується гарантією. При цьому, банк самостійно визначає ставку індивідуальної гарантії за кредитом та має право самостійно змінювати її розмір в порядку, передбаченому договором про надання гарантії.

Відповідно до п. 3.1 додаткового договору позичальник свідчить, що він самостійно забезпечить отримання ним інформації щодо змісту вказаного у цьому додатковому договорі Порядку.

Цей додатковий договір набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за бажанням) та діє до повного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, а також зобов`язань визначених в цьому додатковому договорі (п. 3.3 додаткового договору).

Цей додатковий договір є невід`ємною частиною кредитного договору. Права та обов`язки сторін, відповідальність, інші умови правовідносин сторін, визначені кредитним договором, підлягають виконанню сторонами в частині, що не суперечить цьому додатковому договору (п. 3.4 додаткового договору).

Кредитний договір з додатками №№1-4 та додатковою угодою підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень, підписи яких скріплені відбитками печаток.

Наданий відповідачу кредит за договором кредитної лінії №411_07 від 01.06.2021 був включений АТ «Ощадбанк» до портфелю кредитів банку, зобов`язання за якими частково забезпечені гарантією держави, що підтверджується даними Реєстру клієнтів ММСБ, які звернулися за кредитною операцією з частковим забезпеченням зобов`язань державною гарантією на портфельній основі від 01.06.2021.

Як вбачається з даних реєстру, за вказаним кредитним договором встановлено ставку індивідуальної гарантії в розмірі 50% кредиту.

З метою забезпечення належного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, між Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» та громадянином України ОСОБА_1 (далі - поручитель-1, відповідач-4) укладено договір поруки № 411_07/31 від 01.06.2021 (далі - договір поруки № 1).

Згідно з умовами пунктів 2.1 та 2.3 договору поруки № 1 поручитель безумовно, безвідклично та безоплатно зобов`язався перед кредитором відповідати солідарно з боржником за виконання в повному обсязі зобов`язання, у тому числі того, що виникне у майбутньому відповідно до умов кредитного договору.

Порукою за цим договором без отримання додаткової згоди поручителя у повному обсязі також забезпечуються зміни умов зобов`язання, які виникнуть (зміняться) відповідно до умов кредитного договору (зокрема, внаслідок внесення змін до кредитного договору).

Пунктом 2.2 договору поруки № 1 встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язання у тому ж обсязі, що і боржник, в порядку, визначеному кредитним договором, у тому числі, але не виключно у разі: повного чи часткового невиконання боржником зобов`язання, зокрема, щодо сплати процентів за користування кредитом та/або повернення частини кредиту, в тому числі згідно з графіком погашення кредиту (за його наявності), щодо повернення кредиту при закінченні строку користування ним, в тому числі у випадку дострокового повного/часткового погашення зобов`язання за вимогою кредитора, та/або щодо сплати комісійних винагород в строки, визначені кредитним договором; не відшкодування завданих кредитору збитків, які заподіяні внаслідок невиконання умов кредитного договору.

Обсяг зобов`язань поручителя за цим договором не є фіксованою сумою і може збільшуватися або зменшуватися в залежності від виконання боржником та/або поручителем (на умовах, визначених цим договором) зобов`язання за кредитним договором, а також черговості направлення кредитором отриманих грошових коштів в погашення зобов`язання (п. 2.4 договору поруки № 1).

У випадку повного чи часткового невиконання (неналежного виконання) боржником зобов`язання в порядку та строки, встановлені кредитним договором, кредитор набуває права вимоги до боржника і поручителя щодо сплати заборгованості за порушеним зобов`язанням, а поручитель та боржник з моменту порушення боржником зобов`язання відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п. 3.2.2 договору поруки № 1).

Пунктами 3.2.3 та 3.2.6 договору поруки № 1 встановлено, що кредитор має право вимагати виконання зобов`язання за кредитним договором на власний вибір, як від боржника і поручителя спільно, так від будь-кого з них окремо, причому як в повному обсязі, так і частково. Порука на підставі цього договору діє незалежно від інших способів виконання зобов`язання боржника перед кредитором за кредитним договором.

З метою реалізації відповідно до умов цього договору права вимоги до поручителя кредитор має право, але не зобов`язаний пред`явити (направити) поручителю вимогу. Ненаправлення кредитором вимоги не позбавляє кредитора права вимагати у поручителя виконання зобов`язання відповідно до умов цього договору та законодавства (пп. 3.2.4 договору поруки № 1).

У випадку направлення кредитором поручителю вимоги, поручитель зобов`язується здійснити виконання порушеного зобов`язання протягом 10 календарних днів з дати направлення вимоги кредитором та в обсязі, зазначеному у вимозі. У випадку, якщо кредитор скористався своїм правом, визначеним пп. 3.2.4. цього договору, та направив поручителю вимогу, вимога кредитора є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання поручителем зобов`язання в розмірі, визначеному кредитором у вимозі. Єдиною підставою для визначення кредитором у вимозі розміру зобов`язання, що підлягають виконанню поручителем, є дані аналітичного обліку та рахунки, що ведуться установою кредитора для визначення грошових зобов`язань боржника перед кредитором за кредитним договором (пункти 3.2.7., 3.2.8. договору поруки №1).

Відповідно до пп. 3.3.5 договору поруки №1 виконання зобов`язання здійснюється поручителем шляхом переказу грошових коштів на рахунок кредитора. Зобов`язання поручителя вважаються виконаними в день надходження грошових коштів на відповідний рахунок кредитора, визначений кредитним договором для погашення заборгованості за ним або у вимозі, направленої кредитором відповідно до умов цього договору.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє протягом 10 років з моменту його підписання сторонами (пп. 10.1.1 договору поруки № 1).

Порука за цим договором припиняється закінченням строку, вказаного в пп. 10.3.1 цього договору, або з моменту повного виконання зобов`язання за кредитним договором (пп. 10.3.2 договору поруки № 1).

Відповідно до п. 11.3. договору поруки № 1 сторони зобов`язані своєчасно письмово інформувати одна одну про будь-які зміни, що сталися в їх поштових та інших реквізитах. У випадку порушення цієї вимоги відповідна кореспонденція вважається направленою та отриманою належним чином, якщо її було направлено за адресою сторони, зазначеною у цьому договорі або останньому письмовому повідомлені відповідної сторони.

Сторонами підписані додатки № 1, № 2, до договору поруки №411_07/31 від 01.06.2021 - перелік рахунків поручителя, зразок заяви повідомлення другого з подружжя про укладення договору поруки.

Договір поруки № 1 з додатками № 1, № 2, підписані уповноваженим представником банку, підпис якого скріплений відбитком печатки юридичної особи, та поручителем.

Також з метою забезпечення належного виконання позичальником зобов`язань за вказаним кредитним договором, 01.06.2021 між Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» та Фермерським господарством «Застава-2010» (далі - ФГ «Застава-2010», поручитель-2, відповідач-2) укладено договір поруки № 411_07/32 від 01.06.2021 (далі - договір поруки № 2).

Згідно з умовами пунктів 2.1 та 2.3 договору поруки № 2 поручитель безумовно, безвідклично та безоплатно зобов`язався перед кредитором відповідати солідарно з боржником за виконання в повному обсязі зобов`язання, у тому числі того, що виникне у майбутньому відповідно до умов кредитного договору.

Порукою за цим договором без отримання додаткової згоди поручителя у повному обсязі також забезпечуються зміни умов зобов`язання, які виникнуть (зміняться) відповідно до умов кредитного договору (зокрема, внаслідок внесення змін до кредитного договору).

Пунктом 2.2 договору поруки № 2 встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язання у тому ж обсязі, що і боржник, в порядку, визначеному кредитним договором, у тому числі, але не виключно у разі: повного чи часткового невиконання боржником зобов`язання, зокрема, щодо сплати процентів за користування кредитом та/або повернення частини кредиту, в тому числі згідно з графіком погашення кредиту (за його наявності), щодо повернення кредиту при закінченні строку користування ним, в тому числі у випадку дострокового повного/часткового погашення зобов`язання за вимогою кредитора, та/або щодо сплати комісійних винагород в строки, визначені кредитним договором; не відшкодування завданих кредитору збитків, які заподіяні внаслідок невиконання умов кредитного договору.

Обсяг зобов`язань поручителя за цим договором не є фіксованою сумою і може збільшуватися або зменшуватися в залежності від виконання боржником та/або поручителем (на умовах, визначених цим договором) зобов`язання за кредитним договором, а також черговості направлення кредитором отриманих грошових коштів в погашення зобов`язання (п. 2.4 договору поруки № 2).

У випадку повного чи часткового невиконання (неналежного виконання) боржником зобов`язання в порядку та строки, встановлені кредитним договором, кредитор набуває права вимоги до боржника і поручителя щодо сплати заборгованості за порушеним зобов`язанням, а поручитель та боржник з моменту порушення боржником зобов`язання відповідають перед кредитором як солідарні боржники (пп. 3.2.2 договору поруки № 2).

Пунктами 3.2.3 та 3.2.6 договору поруки № 2 встановлено, що кредитор має право вимагати виконання зобов`язання за кредитним договором на власний вибір, як від боржника і поручителя спільно, так від будь-кого з них окремо, причому як в повному обсязі, так і частково. Порука на підставі цього договору діє незалежно від інших способів виконання зобов`язання боржника перед кредитором за кредитним договором.

З метою реалізації відповідно до умов цього договору права вимоги до поручителя кредитор має право, але не зобов`язаний пред`явити (направити) поручителю вимогу. Ненаправлення кредитором вимоги не позбавляє кредитора права вимагати у поручителя виконання зобов`язання відповідно до умов цього договору та законодавства (пп. 3.2.4 договору поруки № 2).

У випадку направлення кредитором поручителю вимоги, поручитель зобов`язується здійснити виконання порушеного зобов`язання протягом 10 календарних днів з дати направлення вимоги кредитором та в обсязі, зазначеному у вимозі. У випадку, якщо кредитор скористався своїм правом, визначеним пп. 3.2.4. цього договору, та направив поручителю вимогу, вимога кредитора є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання поручителем зобов`язання в розмірі, визначеному кредитором у вимозі. Єдиною підставою для визначення кредитором у вимозі розміру зобов`язання, що підлягають виконанню поручителем, є дані аналітичного обліку та рахунки, що ведуться установою кредитора для визначення грошових зобов`язань боржника перед кредитором за кредитним договором (пункти 3.2.7., 3.2.8. договору поруки № 2).

Відповідно до пп. 3.3.5 договору поруки № 2 виконання зобов`язання здійснюється поручителем шляхом переказу грошових коштів на рахунок кредитора. Зобов`язання поручителя вважаються виконаними в день надходження грошових коштів на відповідний рахунок кредитора, визначений кредитним договором для погашення заборгованості за ним або у вимозі, направленої кредитором відповідно до умов цього договору.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє протягом 10 років з моменту його підписання сторонами (пп. 10.1.1 договору поруки № 2).

Порука за цим договором припиняється закінченням строку, вказаного в пп. 10.3.1 цього договору, або з моменту повного виконання зобов`язання за кредитним договором (пп. 10.3.2 договору поруки № 2).

У п. 11.1 договору поруки № 2 сторони домовились про те, що повідомлення (вимоги) можуть також направлятись стороною іншій стороні на її електронну адресу, зазначену в статті 13 цього договору або на адресу в системі дистанційного обслуговування клієнтів «Клієнт-Банк», а також факсимільним зв`язком із наступним направленням таких повідомлень (вимог) у паперовому вигляді у порядку, визначеному цим пунктом договору. При цьому сторони домовились, що необхідність у кожної із сторін здійснювати відповідні дії та виконувати відповідні зобов`язання, встановлені цим договором, виникають з моменту направлення іншою стороною повідомлення (вимоги) про необхідність такого виконання на електронну адресу, зазначену в статті 13 цього договору або на адресу в системі дистанційного обслуговування клієнтів «Клієнт-Банк», а також факсимільним зв`язком.

У п. 13 договору поруки № 2 зазначено реквізити та підписи сторін, зокрема, також вказано електронну пошту відповідача-2 - svkbuch@ukr.net.

Сторонами підписаний додаток №1 до договору поруки №411_07/32 від 01.06.2021 - перелік рахунків поручителя.

Договір поруки № 2 з додатком №1 підписані уповноваженим представниками сторін, підписи яких скріплені відбитками печаток юридичних осіб.

Крім того, з метою забезпечення належного виконання позичальником зобов`язань за вказаним кредитним договором, 01.06.2021 між Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Орхідея 2015» (далі - ТОВ «Орхідея 2015», поручитель-3, відповідач-3) укладено договір поруки № 411_07/33 від 01.06.2021 (далі - договір поруки № 3).

Згідно з умовами пунктів 2.1 та 2.3 договору поруки № 3 поручитель безумовно, безвідклично та безоплатно зобов`язався перед кредитором відповідати солідарно з боржником за виконання в повному обсязі зобов`язання, у тому числі того, що виникне у майбутньому відповідно до умов кредитного договору.

Порукою за цим договором без отримання додаткової згоди поручителя у повному обсязі також забезпечуються зміни умов зобов`язання, які виникнуть (зміняться) відповідно до умов кредитного договору (зокрема, внаслідок внесення змін до кредитного договору).

Пунктом 2.2 договору поруки № 3 встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язання у тому ж обсязі, що і боржник, в порядку, визначеному кредитним договором, у тому числі, але не виключно у разі: повного чи часткового невиконання боржником зобов`язання, зокрема, щодо сплати процентів за користування кредитом та/або повернення частини кредиту, в тому числі згідно з графіком погашення кредиту (за його наявності), щодо повернення кредиту при закінченні строку користування ним, в тому числі у випадку дострокового повного/часткового погашення зобов`язання за вимогою кредитора, та/або щодо сплати комісійних винагород в строки, визначені кредитним договором; не відшкодування завданих кредитору збитків, які заподіяні внаслідок невиконання умов кредитного договору.

Обсяг зобов`язань поручителя за цим договором не є фіксованою сумою і може збільшуватися або зменшуватися в залежності від виконання боржником та/або поручителем (на умовах, визначених цим договором) зобов`язання за кредитним договором, а також черговості направлення кредитором отриманих грошових коштів в погашення зобов`язання (п. 2.4 договору поруки № 3).

У випадку повного чи часткового невиконання (неналежного виконання) боржником зобов`язання в порядку та строки, встановлені кредитним договором, кредитор набуває права вимоги до боржника і поручителя щодо сплати заборгованості за порушеним зобов`язанням, а поручитель та боржник з моменту порушення боржником зобов`язання відповідають перед кредитором як солідарні боржники (пп. 3.2.2 договору поруки № 3).

Пунктами 3.2.3 та 3.2.6 договору поруки № 3 встановлено, що кредитор має право вимагати виконання зобов`язання за кредитним договором на власний вибір, як від боржника і поручителя спільно, так від будь-кого з них окремо, причому як в повному обсязі, так і частково. Порука на підставі цього договору діє незалежно від інших способів виконання зобов`язання боржника перед кредитором за кредитним договором.

З метою реалізації відповідно до умов цього договору права вимоги до поручителя кредитор має право, але не зобов`язаний пред`явити (направити) поручителю вимогу. Ненаправлення кредитором вимоги не позбавляє кредитора права вимагати у поручителя виконання зобов`язання відповідно до умов цього договору та законодавства (пп. 3.2.4 договору поруки № 3).

У випадку направлення кредитором поручителю вимоги, поручитель зобов`язується здійснити виконання порушеного зобов`язання протягом 10 календарних днів з дати направлення вимоги кредитором та в обсязі, зазначеному у вимозі. У випадку, якщо кредитор скористався своїм правом, визначеним пп. 3.2.4. цього договору, та направив поручителю вимогу, вимога кредитора є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання поручителем зобов`язання в розмірі, визначеному кредитором у вимозі. Єдиною підставою для визначення кредитором у вимозі розміру зобов`язання, що підлягають виконанню поручителем, є дані аналітичного обліку та рахунки, що ведуться установою кредитора для визначення грошових зобов`язань боржника перед кредитором за кредитним договором (пункти 3.2.7., 3.2.8. договору поруки № 3).

Відповідно до пп. 3.3.5 договору поруки № 3 виконання зобов`язання здійснюється поручителем шляхом переказу грошових коштів на рахунок кредитора. Зобов`язання поручителя вважаються виконаними в день надходження грошових коштів на відповідний рахунок кредитора, визначений кредитним договором для погашення заборгованості за ним або у вимозі, направленої кредитором відповідно до умов цього договору.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє протягом 10 років з моменту його підписання сторонами (пп. 10.1.1 договору поруки № 3).

Порука за цим договором припиняється закінченням строку, вказаного в пп. 10.3.1 цього договору, або з моменту повного виконання зобов`язання за кредитним договором (пп. 10.3.2 договору поруки № 3).

У п. 11.1 договору поруки № 3 сторони домовились про те, що повідомлення (вимоги) можуть також направлятись стороною іншій стороні на її електронну адресу, зазначену в статті 13 цього договору або на адресу в системі дистанційного обслуговування клієнтів «Клієнт-Банк», а також факсимільним зв`язком із наступним направленням таких повідомлень (вимог) у паперовому вигляді у порядку, визначеному цим пунктом договору. При цьому сторони домовились, що необхідність у кожної із сторін здійснювати відповідні дії та виконувати відповідні зобов`язання, встановлені цим договором, виникають з моменту направлення іншою стороною повідомлення (вимоги) про необхідність такого виконання на електронну адресу, зазначену в статті 13 цього договору або на адресу в системі дистанційного обслуговування клієнтів «Клієнт-Банк», а також факсимільним зв`язком.

У п. 13 договору поруки № 3 зазначено реквізити та підписи сторін, зокрема, також вказано електронну пошту відповідача-3 - svkbuch@ukr.net.

Сторонами підписаний додаток № 1 до договору поруки №411_07/33 від 01.06.2021 - перелік рахунків поручителя.

Договір поруки № 3 з додатком № 1 підписані уповноваженим представниками сторін, підписи яких скріплені відбитками печаток юридичних осіб.

На виконання умов п. 2.1., 3.2., 3.9. кредитного договору позивачем за період з 02.07.2021 по 28.09.2021 було перераховано на поточний рахунок СВК «Батьківщина» окремими частинами (траншами) кредитні кошти на загальну суму 17 999 560,00 грн.

Однак, відповідачем-1 в порушення пунктів 3.3, 3.11 кредитного договору, не дотримано діючий ліміт кредитування та зобов`язання за укладеним договором зі своєчасного повернення кредитних коштів не виконано.

У зв`язку з чим, позивач скористався передбаченим п. 3.13 кредитного договору правом на відкликання кредиту та направив відповідачу-1 на електронну пошту - svkbuch@ukr.net, зазначену в договорі кредитної лінії, вимогу про відкликання кредиту № 110.10-19/59739/2023 від 21.09.2023, в якій повідомив відповідача-1 про необхідність у 25-денний строк з дати направлення банком вимоги здійснити повернення наданого кредиту в сумі 22 239 244,29 грн, з яких:

- 17 999 560,00 грн - прострочена заборгованість за основним боргом;

- 205 002,66 грн - нараховані та несплачені проценти;

- 4 020 431,63 грн - прострочені проценти;

- 14 250,00 грн - прострочена комісія, та погасити в повному обсязі заборгованість за договором.

Однак, вимога позивача відповідачем-1 була залишена без задоволення, у зв`язку з чим 07.11.2023 АТ «Ощадбанк» у порядку, передбаченому пунктами 2.7, 5.1. договору гарантії, направив Міністерству фінансів України (гаранту) та АТ «Укрексімбанк» (агенту) вимогу № 70/4-01/1264 на сплату за гарантією № 18 від 07.11.2023 за договором про надання гарантії на портфельній основі № 13010-05/271 від 31.12.2020 у розмірі 8 999 780,00 грн.

08.12.2023 Міністерство фінансів України перерахувало позивачу гарантійну суму в розмірі 8 999 780,00 грн для відшкодування за кредитною операцією, що підтверджується платіжною інструкцією № 1450182531101 (#1450192780613) від 08.12.2023 та випискою по рахунку, яка міститься в матеріалах справи.

30.10.2024 згідно виписки по рахунку відповідача-1 та платіжної інструкції № 6782894313 (#1736782894313) було здійснено списання з рахунку в розмірі 2 821,99 грн з призначенням: погашення простроченого процентного боргу згідно з кредитним договором №411_07 від 01.06.2021. Зазначені кошти згідно виписки по рахунку відповідача-1 були направлені на повернення позик, наданих для фінансування проектів розвитку за рахунок коштів, залучених державою.

01.11.2024 банком було направлено відповідачам на електронну пошту, зазначену в договорі кредитної лінії та договорах поруки - svkbuch@ukr.net, повідомлення № 55/5.3-02/135241/2024, № 55/5.3-02/135192/2024, № 55/5.3-02/135298/2024, № 55/5.3-02/135297/2024 про необхідність погашення простроченої заборгованості з пропозицією про добровільне врегулювання.

Однак, як зазначає позивач, повідомлення АТ «Ощадбанк» було залишено відповідачем-1 без будь-якого задоволення або реагування.

17.04.2026 банком було направлено відповідачу-1, відповідачу-2 та відповідачу-4 на електронну пошту повідомлення № 55/5.3-02/55252/2026, № 55/5.3-02/55251/2026 та № 55/5.3-02/55250/2026 про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання.

У подальшому, 24.04.2026 банком було направлено відповідачам повідомлення про перехід прав кредитора № 55/5.3-02/58658/2026, № 55/5.3-02/58655/2026, № 55/5.3-02/58656/2026 та № 55/5.3-02/58657/2026, у яких повідомив, зокрема, про те, що:

1. 07.11.2023 AТ «Ощадбанк» звернувся до гаранта (держави) з вимогою про отримання відшкодування за гарантією, за результатами розгляду якої 08.12.2023 гарант перерахував банку гарантійну суму в розмірі 8 999 780,00 грн;

2. У зв`язку із здійсненням державою гарантійної виплати за договором кредитної лінії №411_07 від 01.06.2021, у позичальника - СВК «Батьківщина» з 08.12.2023 виникла прострочена заборгованість перед державою на суму 8 999 780,00 грн;

3. Також до держави перейшли права кредитора за кредитним договором у розмірі частини обов`язку, що була виконана гарантом;

4. Загальна заборгованість за кредитним договором станом на 24.04.2026 становить 18 820 748,63 грн (у тому числі прострочену заборгованість перед державою (бюджетом) на суму 8 996 958,01 грн).

У разі не погашення заборгованості у повному обсязі в 10-денний строк з дати направлення цього повідомлення, АТ «Ощадбанк» розпочне примусове стягнення простроченої заборгованості перед державою та заборгованості перед АТ «Ощадбанк».

24.04.2026 банком відповідачу-2 також було направлено вимогу про виконання зобов`язання, забезпеченого порукою № 55/5.3-02/58625/2026, в якій вимагав у 10-денний строк з дати направлення цієї вимоги виконати порушене відповідачем-1 зобов`язання за договором кредитної лінії № 411_07 від 01.06.2021 у повному обсязі та сплатити загальну заборгованість, яка станом на 24.04.2024 становить 18 820 748,63 грн (у тому числі прострочену заборгованість перед державою (бюджетом) на суму 8 996 958,01 грн) на зазначений рахунок.

24.04.2026 банком було направлено вимоги також відповідачу-3 та відповідачу-4 про виконання зобов`язання, забезпеченого порукою № 55/5.3-02/58607/2026 та № 55/5.3-02/58584/2026, аналогічного змісту, що і вимога № 55/5.3-02/58625/2026 від 24.04.2026.

Позивач зазначає, що відповідачі погашення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі не здійснили, у зв`язку з чим за результатами часткового погашення боргу в сумі 2 821,99 грн, прострочена заборгованість перед державою складає 8 996 958,01 грн.

Враховуючи невиконання відповідачем-1 своїх договірних зобов`язань за кредитним договором, а також з огляду на умови договору поруки, позивач заявляє вимогу і до відповідача-2, відповідача-3 та відповідача-4 як поручителів, щодо солідарного погашення заборгованості за кредитним договором.

Позивач звертається з даним позовом до суду та просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість перед державою за договором кредитної лінії № 411_07 від 01.06.2021 в розмірі 8 996 958,01 грн.

Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об`єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, оцінивши надані позивачем докази своїх вимог, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо і у сукупності без надання жодному доказу пріоритету або вищої сили, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю за таких підстав.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно приписів ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, тобто неналежне виконання.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України «Позика. Кредит. Банківський вклад», якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Матеріалами справи, належними та допустимими доказами підтверджується той факт, що позивачем, на виконання умов договору кредитної лінії № 411_07 від 01.06.2021, відповідачу-1 надано за період з 02.07.2021 по 28.09.2021 окремими частинами (траншами) кредитні кошти на загальну суму 17 999 560,00 грн, що підтверджується випискою по рахунку.

З урахуванням вимог ст. 41 Закону України «Про Національний банк України», п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 04.07.2018 №75, виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Виходячи із зазначеного, виписки по рахунках є належними доказами підтвердження видачі кредиту та наявності заборгованості.

Отже, позивачем доведено факт видачі СВК «Батьківщина» кредитних коштів окремими траншами протягом 02.07.2021 по 28.09.2021 у відповідності до умов укладеного договору в загальному розмірі 17 999 560,00 грн.

Відповідач-1 всупереч умовам кредитного договору порушив взяті на себе договірні зобов`язання та не здійснив вчасно платежі, передбачені умовами договору.

У зв`язку з чим, позивач скористався передбаченим п. 3.13 кредитного договору правом на відкликання кредиту та направив відповідачу-1 на електронну пошту - svkbuch@ukr.net, зазначену в договорі кредитної лінії, вимогу про відкликання кредиту № 110.10-19/59739/2023 від 21.09.2023, в якій повідомив відповідача-1 про необхідність у 25-денний строк з дати направлення банком вимоги здійснити повернення наданого кредиту в сумі 22 239 244,29 грн, з яких:

- 17 999 560,00 грн - прострочена заборгованість за основним боргом;

- 205 002,66 грн - нараховані та несплачені проценти;

- 4 020 431,63 грн - прострочені проценти;

- 14 250,00 грн - прострочена комісія, та погасити в повному обсязі заборгованість за договором.

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем-1 вимоги позивача про повернення кредитних коштів та сплату заборгованості.

Згідно із ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, гарантією.

Відповідно до ст. 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

У ч. 1 ст. 563 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

Матеріали справи підтверджують факт укладання 31.12.2020 між Міністром фінансів України Марченко С.М., який діє від імені держави за дорученням Кабінету Міністрів України (гарант), та Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» договору про надання державної гарантії на портфельній основі № 13010-05/271.

У зв`язку з настанням гарантійного випадку за проблемним кредитом позивач направив на адресу Міністерства фінансів України (гаранта) та АТ «Укрексімбанк» (агента) вимогу № 70/4-01/1264 на сплату за гарантією № 18 від 07.11.2023 за Договором про надання гарантії на портфельній основі № 13010-05/271 від 31.12.2020 у розмірі 8 999 780,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.12.2023 гарант перерахував на рахунок позивача суму сплати за гарантією в розмірі 8 999 780,00 грн (що підтверджується платіжною інструкцією № 1450182531101 (#1450192780613) від 08.12.2023 та випискою по рахунку, яка міститься в матеріалах справи) відповідно до п.п. 5.1, п. 5.5 договору про надання державної гарантії на портфельній основі.

Згідно із ч. 1 ст. 569 ЦК України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 17 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) у разі виконання державою гарантійних зобов`язань перед кредиторами шляхом здійснення платежів за рахунок коштів державного бюджету, у суб`єктів господарювання з моменту такого виконання виникає прострочена заборгованість перед державою за кредитами, залученими під державні гарантії, в обсязі фактичних витрат державного бюджету, а до держави переходять права кредитора та право вимагати від таких суб`єктів господарювання погашення заборгованості в установленому законом порядку.

За правилами, встановленими ч. 9 ст. 17 БК України прострочена заборгованість суб`єктів господарювання перед державою та перед банком-кредитором за кредитами, залученими під державну гарантію на портфельній основі, стягується банком-кредитором у порядку, встановленому законодавством щодо управління проблемними активами в банках України та відповідним правочином щодо надання державної гарантії на портфельній основі, з подальшим перерахуванням пропорційної частки в рахунок погашення заборгованості перед державою.

Своє право на регресну вимогу до боржника гарант реалізував шляхом наділення позивача повноваженнями на стягнення з відповідача-1 сплаченої відповідно до гарантії суми (пункти 6.1., 6.2. договору про надання державної гарантії на портфельній основі, пункти 2.2.1.5., 2.2.1.6. додаткового договору № 1 до договору кредитної лінії).

Разом з тим, позичальник пп. 2.2.1.3 додаткового договору №1 до кредитного договору визнав та підтвердив, що у разі виконання гарантом гарантійних зобов`язань перед банком шляхом здійснення платежів за рахунок коштів державного бюджету у позичальника з моменту такого виконання виникає прострочена заборгованість перед державою, а до держави переходять права кредитора та право вимагати від позичальника погашення заборгованості у способи та згідно процедур, встановлених порядком та договором про надання гарантії.

Також судом встановлено, що 30.10.2024 згідно виписки по рахунку відповідача-1 та платіжної інструкції № 6782894313 (#1736782894313) було здійснено списання з рахунку в розмірі 2 821,99 грн з призначенням: погашення простроченого процентного боргу згідно з кредитним договором №411_07 від 01.06.2021, які були направлені на повернення позик, наданих для фінансування проектів розвитку за рахунок коштів, залучених державою.

Отже, враховуючи встановлені обставини та наявні в матеріалах справи докази, позивач належним чином обґрунтував правомірність заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача-1 заборгованості перед державою в розмірі 8 996 958,01 грн.

На підставі викладеного, вказані вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розглядаючи вимоги позивача, заявлені до відповідача-2, відповідача-3 та відповідача-4 щодо солідарного стягнення заборгованості, суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника.

Згідно із ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

У ст. 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно із ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя.

Матеріалами справи підтверджено факт укладання між позивачем та відповідачем-2 договору поруки № 411_07/32 від 01.06.2021, між позивачем та відповідачем-3 договору поруки № 411_07/33 від 01.06.2021, між позивачем та відповідачем-4 договору поруки № 411_07/31 від 01.06.2021 з метою забезпечення зобов`язань за договором кредитної лінії № 411_07 від 01.06.2021.

За умовами договорів поруки відповідачі безумовно, безвідклично та безоплатно зобов`язалися відповідати перед кредитором солідарно з боржником за виконання в повному обсязі зобов`язання відповідно до умов кредитного договору.

У випадку повного чи часткового невиконання (неналежного виконання) боржником зобов`язання в порядку та строки, встановлені кредитним договором, кредитор набуває права вимоги до боржника і поручителя щодо сплати заборгованості за порушеним зобов`язанням, а поручитель та боржник з моменту порушення боржником зобов`язання відповідають перед кредитором як солідарні боржники (пп. 3.2.2 договорів поруки).

Згідно з пп. 3.2.4 договорів поруки з метою реалізації відповідно до умов цього договору права вимоги до поручителя кредитор має право, але не зобов`язаний пред`явити (направити) поручителю вимогу. Ненаправлення кредитором вимоги не позбавляє кредитора права вимагати у поручителя виконання зобов`язання відповідно до умов цього договору та законодавства.

В пп. 4.2.1 договорів поруки сторони визначили, що поручитель зобов`язаний незалежно від зміни фінансового стану безумовно та безвідклично на умовах, визначених цим договором, виконати в повному обсязі зобов`язання за кредитним договором та за цим договором.

Матеріалами справи підтверджується те, що 01.11.2024 листом № 55/5.3-02/135298/2024, який було надіслано на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка зазначена у договорі поруки № 2, АТ «Ощадбанк» повідомив відповідача-2 про необхідність погашення простроченої заборгованості з пропозицією про добровільне врегулювання. 17.04.2026 банком було направлено відповідачу-2 на електронну пошту повідомлення № 55/5.3-02/55251/2026 про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання. Також 24.04.2026 банком було направлено відповідачу-2 повідомлення про перехід прав кредитора № 55/5.3-02/58656/2026, в якому повідомив, що до держави перейшли права кредитора за договором кредитної лінії в розмірі частини обов`язку, що була виконана гарантом. 24.04.2026 банком на електронну пошту було направлено вимогу відповідачу-2 про виконання зобов`язання, забезпеченого порукою № 55/5.3-02/58625/2026.

Також матеріалами справи підтверджується те, що 01.11.2024 листом № 55/5.3-02/135297/2024, який було надіслано на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка зазначена у договорі поруки № 3, АТ «Ощадбанк» повідомив відповідача-3 про необхідність погашення простроченої заборгованості з пропозицією про добровільне врегулювання. 24.04.2026 банком було направлено відповідачу-3 на електронну пошту повідомлення про перехід прав кредитора № 55/5.3-02/58657/2026, в якому повідомив, що до держави перейшли права кредитора за договором кредитної лінії в розмірі частини обов`язку, що була виконана гарантом. 24.04.2026 банком на електронну пошту було направлено вимогу відповідачу-3 про виконання зобов`язання, забезпеченого порукою № 55/5.3-02/58607/2026.

Окрім того, матеріалами справи підтверджується те, що 01.11.2024 листом № 55/5.3-02/135192/2024, який було надіслано на електронну пошту svkbuch@ukr.net, яка зазначена у кредитному договорі та договорах поруки № 2 та № 3 (враховуючи те, що відповідач-4 - ОСОБА_1 , згідно із даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є керівником відповідача-1 - Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Батьківщина», відповідача-2 - Фермерського господарства «Застава-2010», відповідача-3 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Орхідея 2015»), АТ «Ощадбанк» повідомив відповідача-4 про необхідність погашення простроченої заборгованості з пропозицією про добровільне врегулювання. 17.04.2026 банком було направлено відповідачу-2 на електронну пошту повідомлення № 55/5.3-02/55250/2026 про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання. 24.04.2026 банком було направлено відповідачу-3 на електронну пошту повідомлення про перехід прав кредитора № 55/5.3-02/58655/2026, в якому повідомив, що до держави перейшли права кредитора за договором кредитної лінії в розмірі частини обов`язку, що була виконана гарантом. 24.04.2026 банком на електронну пошту було направлено вимогу відповідачу-4 про виконання зобов`язання, забезпеченого порукою № 55/5.3-02/58584/2026.

Матеріалами справи підтверджено факт невиконання відповідачем-1 умов договору кредитної лінії з урахуванням додаткової угоди щодо повернення кредиту. У зв`язку з чим у відповідача-2, відповідача-3 та відповідача-4 виник солідарний обов`язок сплатити загальну суму заборгованості за кредитним договором.

Щодо викладених у змісті відзиву на позовну заяву заперечень відповідача-4 щодо наведених позивачем обставин та підстав позову суд зазначає наступне.

Так, щодо відсутності підстав для пред`явлення позову до поручителів суд зазначає, що чинне законодавство надає кредитору право самостійно обирати спосіб захисту порушеного права та вид забезпечення виконання зобов`язання, за рахунок якого здійснюватиметься задоволення його вимог.

Звернення стягнення на предмет застави є правом, а не обов`язком кредитора, тому наявність заставного майна не позбавляє позивача права звернутися до суду з вимогою про солідарне стягнення заборгованості з боржника та поручителів.

Порука, як самостійний спосіб забезпечення виконання зобов`язання, надає кредитору право вимагати виконання зобов`язання безпосередньо від поручителів як солідарних боржників.

Щодо доводів відповідача-4 про ненаправлення йому вимоги як поручителю суд враховує, що відсутність такого повідомлення не позбавляє кредитора права на судовий захист та не спростовує факту наявності заборгованості.

Згідно з п. 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», пред`явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред`явлення до нього позову.

За ч. 1 ст. 555 ЦК України у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов`язаний повідомити про це боржника, а в разі пред`явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі.

Тобто нормою ч. 1 ст. 555 ЦК України передбачено, що кредитор може як пред`явити вимогу до боржника, так і подати безпосередньо позов до суду, право на що в силу вказаної норми права не є обмеженим.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Таким чином, пред`явлення позову до поручителя є належним способом реалізації права вимоги кредитора та свідчить про доведення до відома поручителя вимог щодо виконання забезпеченого зобов`язання, яке так і залишається невиконаним.

При цьому суд також бере до уваги доводи позивача про неможливість направлення кореспонденції за адресою поручителя, яка знаходиться на тимчасово окупованій території України, а також відсутність у позивача відомостей про іншу адресу його проживання. Суд зазначає, що відповідно до п. 11.3 договору поруки № 1 відповідач-4 зобов`язувався своєчасно повідомляти кредитора про зміну своїх поштових та інших реквізитів. Доказів виконання такого обов`язку матеріали справи не містять. Тому відсутність у позивача відомостей про інше місце проживання поручителя не може свідчити про неналежність його дій щодо повідомлення відповідача-4.

Щодо посилань відповідача-4 на форс-мажорні обставини, пов`язані зі збройною агресією Російської Федерації та тимчасовою окупацією території Луганської області, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

А тому в силу імперативної норми чинного цивільного законодавства боржник, відповідач по справі, не може бути звільнений від відповідальності за порушення зобов`язання, оскільки відсутність в особи боржника необхідних коштів не вважається випадком, який може бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення виконання зобов`язань за договором.

До того ж згідно вказаної норми права боржник може звільнятися лише від відповідальності за порушення зобов`язання, а не від виконання самого зобов`язання.

Також суд зазначає, що статтею 607 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Згідно з листом № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 Торгово-промислова палата України (далі - ТТП України) на підставі статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Статуту ТПП України, засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Так, загальновідомим є факт початку дії воєнного стану в Україні з 24.02.2022 і суд не ставить під сумнів його негативний вплив на здійснювану суб`єктом господарювання діяльність.

Однак, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 922/2394/21 від 14.06.2022 та №922/2475/21 від 30.05.2022 у справі).

У постанові від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 Верховний Суд зазначив, що ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката.

Суд також зазначає, що ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що у разі необхідності, сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, також має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката, дотримуючись порядку встановленого Регламентом за кожним зобов`язанням окремо.

З наведеного вбачається, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Відтак, сертифікат видається заінтересованому суб`єкту господарювання на підставі його звернення. Іншого порядку засвідчення форс-мажорних обставин не визначено.

Отже, і лист Торгово-промислової палати №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не є сертифікатом у розумінні положень Закону України «Про торгово-промислові палати України», та не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта, для якого настали певні форс-мажорні обставини.

Разом з тим, для звільнення себе від відповідальності внаслідок настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відповідач зобов`язаний був надати не лише сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а й довести, що такі обставини об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (п. 52 постанови КГС ВС від 04.10.2022 у справі № 927/25/21).

Таким чином, сам факт запровадження воєнного стану, ведення бойових дій чи тимчасової окупації території не свідчить автоматично про неможливість виконання договірних зобов`язань та не звільняє боржника від обов`язку повернення отриманих кредитних коштів. Для звільнення від відповідальності особа повинна довести наявність прямого причинно-наслідкового зв`язку між відповідними обставинами та неможливістю належного виконання конкретного зобов`язання.

При цьому, відповідачем-4 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що форс-мажорні обставини у встановленому законом порядку були засвідчені Торгово-промисловою палатою України саме щодо спірних правовідносин, а також не доведено, що такі обставини об`єктивно унеможливили виконання зобов`язань за кредитним договором та договорами поруки.

Крім того, суд зазначає, що навіть у разі доведення наявності форс-мажорних обставин такі обставини могли б бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, але не від виконання основного обов`язку щодо погашення заборгованості.

З огляду на викладене, посилання відповідача-4 на форс-мажорні обставини не спростовують наявності в нього обов`язку щодо виконання спірних зобов`язань та не є підставою для відмови в задоволенні позову.

Відповідно до положень ст.ст. 13, 73-74 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обов`язок доказування і подання доказів покладено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Під час розгляду справи відповідачі-1,2,3 заявлені позовні вимоги та встановлені судом обставини не спростували, доказів погашення заборгованості перед державою (гарантом) за кредитним договором №411_07 від 01.06.2021 в сумі 8 996 958,01 грн суду не надали.

Рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, і на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, з відповідачів на користь позивача слід солідарно стягнути заборгованість перед державою в сумі 8 996 958,01 грн.

Відповідно до ст. ст. 123, 129 ГПК України витрати позивача на судовий збір у сумі 107 963,50 грн покладаються на відповідачів у рівних частинах з кожного по 26 990,88 грн.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Батьківщина» (93513, Луганська обл., Новоайдарський район (наразі - Сіверськодонецький район), село Чабанівка, вул. Миру, буд. 42, ідентифікаційний код 03738947), Фермерського господарства «Застава-2010» (92313, Луганська обл., Новопсковський район (наразі - Старобільський район), село Соснівка, вул. Комсомольська, буд. 31, ідентифікаційний код 37684904), Товариства з обмеженою відповідальністю «Орхідея 2015» (92313, Луганська обл., Новопсковський район (наразі - Старобільський район), село Соснівка, вул. Молодіжна, буд. 31, ідентифікаційний код 39796651) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12Г, ідентифікаційний код 09304612) прострочену заборгованість перед державою за договором кредитної лінії № 411_07 від 01.06.2021 у сумі 8 996 958,01 грн, видати позивачу накази після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Батьківщина» (93513, Луганська обл., Новоайдарський район (наразі - Сіверськодонецький район), село Чабанівка, вул. Миру, буд. 42, ідентифікаційний код 03738947) на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12Г, ідентифікаційний код 09304612) витрати зі сплати судового збору в сумі 26 990,88 грн, видати позивачу наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Стягнути з Фермерського господарства «Застава-2010» (92313, Луганська обл., Новопсковський район (наразі - Старобільський район), село Соснівка, вул. Комсомольська, буд. 31, ідентифікаційний код 37684904) на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12Г, ідентифікаційний код 09304612) витрати зі сплати судового збору в сумі 26 990,88 грн, видати позивачу наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Орхідея 2015» (92313, Луганська обл., Новопсковський район (наразі - Старобільський район), село Соснівка, вул. Молодіжна, буд. 31, ідентифікаційний код 39796651) на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12Г, ідентифікаційний код 09304612) витрати зі сплати судового збору в сумі 26 990,88 грн, видати позивачу наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12Г, ідентифікаційний код 09304612) витрати зі сплати судового збору в сумі 26 990,88 грн, видати позивачу наказ після набрання рішенням законної сили.

7. Повідомлення про прийняте судове рішення здійснити через оголошення, яке буде оприлюднено на офіційному вебпорталі судової влади України (https://court.gov.ua/unknown).

8. Учасники справи:

Позивач: Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» (вул. Госпітальна, буд. 12-Г, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 09304612).

Відповідач-1: Сільськогосподарський виробничий кооператив «Батьківщина» (93513, Луганська обл., Новоайдарський район (наразі - Сіверськодонецький район), село Чабанівка, вул. Миру, буд. 42, ідентифікаційний код 03738947).

Відповідач-2: Фермерське господарство «Застава-2010» (92313, Луганська обл., Новопсковський район (наразі - Старобільський район), село Соснівка, вул. Комсомольська, буд. 31, ідентифікаційний код 37684904).

Відповідач-3: Товариство з обмеженою відповідальністю «Орхідея 2015» (92313, Луганська обл., Новопсковський район (наразі - Старобільський район), село Соснівка, вул. Молодіжна, буд. 31, ідентифікаційний код 39796651).

Відповідач-4: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ст. 256 ГПК України, та в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано - 08.10.2026.

Суддя Олена ТАЦІЙ