Ухвала суду № 140424569, 08.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

08.10.2026Справа № 917/1324/26Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Приватного підприємства Сучасні технології

до Товариства з обмеженою відповідальністю Оператор газотранспортної системи України

про стягнення 418 608,00 грн.

Без виклику представників сторін.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Сучасні технології" звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" про стягнення 418 608,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» всупереч умовам Договору про закупівлю товарів №4600007734 від 04.07.2023 та ст. 27 Закону України «Про публічні закупівлі» не повернуло суму гарантійного платежу, яка була сплачена позивачем згідно платіжної інструкції № 1369 від 25.09.2023.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 08.07.2026 позовну заяву Приватного підприємства «Сучасні технології» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» про стягнення коштів направлено за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

28.07.2026 до Господарського суду міста Києва надійшла означена позовна заява.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2026 судом залишено позовну заяву без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків та встановлено спосіб їх усунення.

05.08.2026 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

31.08.2026 представником позивача подано заяву про виправлення помилки в прохальній частині позовної заяви.

24.08.2026 представником відповідача подано відзив на позовну заяву.

31.08.2026 представником позивача подано відповідь на відзив.

07.09.2026 представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Отже, за змістом цієї норми зупинення провадження у справі з цієї підстави є правом, а не обов`язком суду. Таке право може бути реалізовано за наявності двох умов: 1) правовідносини є подібними; 2) палата, об`єднана палата, Велика Палата Верховного Суду, здійснює перегляд справи (аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 31.01.2022 у справі №910/22748/16, від 13.01.2023 у справі №911/3023/19, від 20.11.2023 у справі №910/14224/20, від 18.11.2024 у справі №907/1115/23, від 22.01.2025 у справі №910/8568/23).

Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин. Так, Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів.

Як встановлено судом, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 10.09.2026 передав на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу № 910/13447/25 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2026 із метою відступлення від викладеного у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.12.2025 у справі № 910/3776/25 і від 09.02.2026 у справі № 910/6757/25 висновку щодо застосування положень статей 560, 563, 610 ЦК України, пункту 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" у подібних правовідносинах, а саме про те, що порушення строку виконання робіт, якщо відповідно до умов договору воно кваліфіковане як неналежне виконання основного зобов`язання та охоплюється забезпечуваним банківською гарантією зобов`язанням, може бути самостійною підставою для реалізації бенефіціаром права на отримання суми гарантії, незалежно від подальшого виконання принципалом робіт та їх прийняття бенефіціаром, тобто повернення суми банківської гарантії має вирішуватися з урахування змісту та умов договору.

При цьому колегія суддів зазначила, що за загальним правилом, якщо замовник (бенефіціар) прийняв результат робіт (отримав відповідні послуги), тобто отримав повне задоволення за основним зобов`язанням, то залишення у замовника (бенефіціар) суми гарантійного забезпечення може суперечити правовій природі гарантії як виду забезпечення виконання зобов`язання, безпідставно надавати їй статусу санкції і призводити до подвійного майнового задоволення бенефіціара, що, своєю чергою, може призводити до порушення майнового балансу сторін договору та надмірного тягаря для принципала.

05.10.2026 Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду прийнято до розгляду справу №910/13447/25.

Правовідносини у даній справі, та у справі 910/13447/25 є подібними, виникли з договорів про закупівлю послуг (робіт), які містять ідентичні умови, виконання яких було забезпечено банківською гарантією, та стосуються правових наслідків своєчасного виконання постачальником договірних зобов`язань, зокрема порушення встановленого договором строку поставки, а також правомірності утримання замовником коштів, отриманих за банківською гарантією.

Суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип "верховенства права" (стаття 8 Конституції України).

Принцип "правової (юридичної) визначеності" є одним із суттєвих елементів верховенства права.

Вказаний принцип вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності як самих правових норм, так і того, як ці норми мають бути застосовані судами у подібних правовідносинах. Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Саме така діяльність суду забезпечує дотримання принципу "рівності всіх осіб перед законом", який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Відповідно до преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, а також рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України" та рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Отже, виходячи із вищевикладеного, з огляду на подібність правовідносин у цій справі із правовідносинами у справі № 910/13447/25, яка розглядається об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, суд дійшов висновку, що з метою дотримання єдності судової практики наявні підстави для зупинення провадження у даній справі до закінчення перегляду в касаційному порядку об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 910/13447/25.

Керуючись ст. ст. 228, 229, 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

Зупинити провадження у справі № 917/1324/26 до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи 910/13447/25 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення.

Ухвала набирає законної сили 08.10.2026 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги у строк визначений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.А. Грєхова