Рішення № 140424517, 22.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.06.2026Справа № 910/14460/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., секретар судового засідання Мамонтова О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом публічного акціонерного товариства «Тисменицягаз»

до відповідачів Міністерства енергетики України

Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг,

про стягнення 16222300,00 грн,

Представники:

від позивача Попович В.В.

від відповідача-1 Слуценко Р.П.

від відповідача-2 Костюченко М.Є.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) «Тисменицягаз» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (відповідача-1) та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, (далі - НКРЕКП) (відповідача-2), про стягнення компенсації за завдану шкоду у розмірі 16222300,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані такими обставинами.

02.03.2015 Міністерство енергетики та вугільної промисловості України видало наказ № 122 «Про затвердження розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних підприємств на 2015 рік» (далі - наказ № 122). Додатком до вказаного наказу для ПАТ «Тисменицягаз» були затверджені граничні розміри нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат (далі - ВТВ) в розмірі 1805,00 тис. куб.

Не погоджуючись із вказаним наказом ПАТ «Тисменицягаз» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із вимогою про його скасування через умисне заниження Міненерговугілля обсягів ВТВ. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2015 у справі № 826/15132/15, яка набрала законної сили, додаток до наказу № 122, яким встановлювались обсяги ВТВ для позивача, був скасований. Приймаючи рішення про скасування додатку до наказу № 122 суд вказав, що прийняття оскаржуваного наказу призвело до необґрунтованого зменшення розмірів річних обсягів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу позивачів. Таким чином, факт умисного заниження обсягів ВТВ підтверджено адміністративним судом у справі №826/15132/15.

ПАТ «Тисменицягаз» є газорозподільним підприємством та в 2015 році провадив господарську діяльність із розподілу природного газу споживачам на території Тисменицького району на підставі ліцензій:

з 01.01.2015 по 30.03.2015, виданої згідно з рішенням НКРЕ від 19.08.2010 №1125;

з 31.03.2015 по 31.12.2015, виданої згідно рішення НКРЕКП від 26.03.2015 №931.

Згідно з постановою НКРЕ від 03.04.2013 № 369 «Про затвердження Процедури встановлення та перегляду тарифів на послуги з транспортування, розподілу, постачання природного газу, закачування, зберігання та відбору природного газу» та положень Методики розрахунку тарифів на транспортування та постачання природного газу для підприємств з газопостачання та газифікації, затвердженої постановою НКРЕ від 04.09.2002 № 983, обсяги ВТВ входять у матеріальні витрати газорозподільного підприємства (п. 4.1.2. Додатку № 2 до Постанови № 369) та враховуються при встановленні тарифу на розподіл газу (п. 4.5. Методики).

При розрахунку тарифу на розподіл природного газу для ПАТ «Тисменицягаз» в 2015 році НКРЕКП застосовувало обсяги ВТВ, що були затверджені скасованим додатком до наказу Міненерговугілля № 122. Тобто, затверджуючи тариф на розподіл газу для позивача (постанови НКРЕ № 609 від 30.04.2014, постанов НКРЕКП № 530 від 03.03.2015, № 1915 від 30.06.2015 та № 2414 від 24.09.2015), НКРЕКП виходило із розміру компенсації вартості обсягів ВТВ позивача, які були суттєво занижені Міненерговугілля, що в свою чергу призвело до неможливості ПАТ «Тисменицягаз» своєчасно розраховуватись із постачальниками ресурсу газу для потреб ВТВ.

За таких обставин, позивач був змушений придбавати природний газ для потреб ВТВ за власні кошти, не враховані в тарифі на розподіл. Вказане спричинило суттєве фінансове навантаження на газорозподільне підприємство та, як наслідок, утворення кредиторської заборгованості перед постачальниками природного газу. Витрати, що були понесені позивачем на придбання обсягу ВТВ, неврахованого в тарифі на розподіл, в подальшому не були компенсовані державою, що призвело до виникнення судового спору із вимогою про стягнення з позивача на користь ПАТ «Нафтогаз України» заборгованості та штрафних санкцій в розмірі 11820194,63 грн (справа № 909/965/16).

За твердженням позивача, в тарифі на 2015 рік не враховано обсяг газу, спожитого ПАТ «Тисменицягаз» на потреби ВТВ в розмірі 2,131 млн. куб м. на загальну суму 16974,9 тис.грн з ПДВ, а з врахуванням отриманої в 2016 році компенсації - в розмірі 2,036 млн. куб.м. на суму 16222,3 тис. грн з ПДВ.

Ці витрати, на думку позивача, підлягають відшкодуванню відповідачами, оскільки понесені внаслідок незаконних дій відповідачів.

Відповідач-1 (Міністерство енергетики та вугільної промисловості України) позов відхилило повністю з таких підстав: рішенням суду (постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2015 у справі № 826/15132/15) скасовано додаток до наказу, а не сам наказ № 122; постанова НКРЕ № 609 від 30.04.2014, постанови № 530 від 03.03.2015, № 1915 від 30.06.2015 та № 2414 від 24.09.2015 є чинними; постанова НКРЕ № 609 від 30.04.2014 прийнята до видання наказу № 122; позивач не довів реальності використання обсягу виробничо-технологічних витрат та втрат природного газу у процесі його транспортування газорозподільними мережами.

Відповідач-2 (Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг) відхилив позов повністю. Відповідач-2 вважає, що: позивач обрав неналежний спосіб захисту; постанова НКРЕ № 609 від 30.04.2014, постанови НКРЕ № 530 від 03.03.2015, № 1915 від 30.06.2015 та № 2414 від 24.09.2015 є чинними та не оскаржені; на час прийняття НКРЕ постанови № 609 від 30.04.2014, НКРЕКП постанов № 530 від 03.03.2015, № 1915 від 30.06.2015 та № 2414 від 24.09.2015 наказ № 122 був чинний.

20.11.2017 суд призначив у справі судову економічну експертизу, проведення якої доручив Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Матеріали справи повернулись до суду з висновком експертів № 1927/18-45/24146/24147/19-71 від 30.08.2019 за результатами проведення комісійної економічної експертизи.

Суд поновив провадження в справі, постановив розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Суд своєю ухвалою від 20.01.2020 замінив відповідача-1 - Міністерство енергетики та вугільної промисловості України на його правонаступника - Міністерство енергетики та захисту довкілля України (код 37552996).

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, подала клопотання про зупинення провадження у справі № 910/14460/17 до вирішення справи № 826/10612/18.

Зокрема, в провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження у справі № 826/10612/18 за позовом публічного акціонерного товариства «Тисменицягаз» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, про:

- визнання протиправною бездіяльності НКРЕКП щодо незабезпечення належного розгляду звернень позивача про перегляд тарифу на транспортування природного газу розподільними газопроводами для ПАТ «Тисменицягаз» у бік економічно обґрунтованого;

- зобов`язання НКРЕКП встановити для ПАТ «Тисменицягаз» економічно обґрунтованого тарифу на транспортування природного газу розподільними газопроводами, включивши до складу такого тарифу витрати на оплату природного газу для виробничо-технічних витрат (ВТВ) та нормованих втрат за 2014-2017 роки в частині, що не була компенсована внаслідок невідповідності тарифу на розподіл природного газу економічно обґрунтованому рівню, а саме 11646,24 тис. грн з ПДВ; компенсацію недоотриманої тарифної виручки за 2017 рік в сумі 704,75 тис. грн. з ПДВ.

За твердженням НКРЕКП, у справах № 910/14460/17 та № 826/10612/18 один і той же предмет та одні і ті ж підстави, оскільки в обох позовах мова йде про одні і ті ж компенсації (збитки) за 2015 рік.

Суд зупинив провадження у справі № 910/14460/17 до вирішення справи № 826/10612/18.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, (відповідач-2) подала клопотання про поновлення провадження у справі, оскільки усунуті обставини, що викликали зупинення провадження у справі.

Суд своєю ухвалою від 18.02.2026 поновив провадження у справі.

Міністерство енергетики України подало заяву про заміну відповідача Міністерства енергетики та захисту довкілля України на його правонаступника Міністерство енергетики України.

Заява обґрунтована тим, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 425 від 27.05.2020 орган був перейменований, а Міністерство енергетики України визначено правонаступником прав та обов`язків у відповідних сферах.

Суд 20.04.2026 замінив відповідача Міністерство енергетики та захисту довкілля України на його правонаступника Міністерство енергетики України.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

ПАТ «Тисменицягаз» є газорозподільним підприємством та в 2015 році провадив господарську діяльність із розподілу природного газу споживачам на підставі ліцензій:

з 01.01.2015 по 30.03.2015, виданої згідно з рішенням НКРЕ від 19.08.2010 №1125;

з 31.03.2015 по 31.12.2015, виданої згідно з рішенням НКРЕКП від 26.03.2015 №931.

Станом на 2015 правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку природного газу визначав Закон України «Про засади фукціонування ринку природного газу» від 8 липня 2010 року N 2467-VI (далі - Закон N 2467-VI ).

У розумінні Закону N 2467-VI газорозподільне підприємство - це суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює транспортування природного газу газорозподільними мережами безпосередньо споживачам, у власності чи в користуванні якого перебувають газорозподільні мережі та інші виробничі об`єкти та який здійснює щодо них функції з оперативно-технологічного управління.

За ч. 1 ст. 4 Закон N 2467-VI діяльність суб`єктів ринку природного газу пілдлягала державному регулюванню, яке здійснювали Кабінет Міністрів України, національна комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, центральні органи виконавчої влади в межах їх повноважень.

Одним із елементів державного регулючання є встановлення тарифів на транспортування природного, нафтового газу та газу (метану) вугільних родовищ розподільними трубопроводами, що належить до повноважень національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (п. 7 ч. 3 ст. 4 Закон N 2467-VI).

У 2015 році була чинна Методика розрахунку тарифів на транспортування та постачання природного газу для підприємств з газопостачання та газифікації, що затверджена постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 4 вересня 2002 р. N 983.

Методика була призначена для розрахунку тарифів на послуги з транспортування природного газу розподільними трубопроводами та постачання природного газу за регульованим тарифом для споживачів України.

Формула, за якою розраховувався тариф на послуги з транспортування природного газу розподільними трубопроводами для всіх споживачів природного газу, наведена у п. 4.5 цієї Методики. За цією формулою тариф на транспортування природного газу є результатом ділення добутку суми експлуатаційних витрат підприємства на транспортування природного газу (ВТР), планового прибутку підприємства, необхідного для забезпечення фінансування інвестицій і надійного газозабезпечення споживачів природного газу (П р), коштів, що направляються на обслуговування власного і залученого капіталу та активів (К), на різницю між загальним річним обсягом природного газу, що транспортується розподільними трубопроводами підприємств з газопостачання та газифікації, 1000 м куб. (Q ТР) та власними, нормативними виробничо-технологічними витратами та втратами природного газу (технічно неминучий убуток) підприємства з газопостачання та газифікації, 1000 м куб. (Q ТП).

Отже обсяг власних, нормативних виробничо-технологічних витрат та втрат природного газу підприємства з газопостачання та газифікації впливає на розмір тарифу.

Методика визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами була затверджена наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 N 264, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 09.07.2003 за N 570/7891, а Методика визначення питомих виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами затверджена наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 N 264, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 09.07.2003 за N 571/7892.

За ними виробничо-технологічні витрати газу - це газ, що витрачається під час виконання комплексу робіт, пов`язаних з введенням в експлуатацію новозбудованих, реконструйованих або капітально відремонтованих об`єктів системи газопостачання та на опалення газорегуляторних пунктів та іншого газорегуляторного обладнання.

Виробничо-технологічні втрати газу - це газ, що втрачається під час транспортування газу газорозподільними та внутрішньобудинковими мережами, а також під час виконання профілактичних робіт і поточних ремонтів.

Порядок визначення розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах визначався наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 23.11.2011 № 737 «Про визначення розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах». За ним Міністерство енергетики та вугільної промисловості України затверджує щодо кожного газорозподільного підприємства розміри нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах на наступний календарний рік, які повинні бути розраховані відповідно до Методики визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 № 264, та Методики визначення питомих виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 № 264. Такі розрахунки самостійно здійснюють газорозподільні підприємства (розрахувнок річних обсягів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу), які не пізніше ніж за 2 місяці до початку року подають їх на затвердження до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.

02.03.2015 Міністерство енергетики та вугільної промисловості України видало наказ № 122 «Про затвердження розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних підприємств на 2015 рік» (далі - наказ № 122).

Невід`ємною складовою наказу № 122 є перелік підприємств та затверджений для них розмір нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат.

Відповідно до наказу № 122 для ПАТ «Тисменицягаз» на 2015 рік затверджено розмір нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат (далі - ВТВ) як 1805,00 тис. куб.

Правомірність наказу № 122 була предметом судового розгляду у справі № 826/15132/15, одним із позивачів у якій було ПАТ «Тисменицягаз».

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2015 у справі № 826/15132/15 адміністративний позов задоволено повністю, скасовано додаток до наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 02.03.2015 № 122 «Про затвердження розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат газорозподільних підприємств на 2015 рік», у тому числі в частині встановлення для ПАТ «Тисменицягаз» розміру нормативних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах на 2015 рік.

Вирішуючи спір щодо стягнення з відповідачів шкоди внаслідок прийняття наказу № 122, постанови НКРЕ № 609 від 30.04.2014, постанов НКРЕКП № 530 від 03.03.2015, № 1915 від 30.06.2015 та № 2414 від 24.09.2015 суд виходить з такого.

Грошовим вираженням майнової шкоди, як це свідчать положення ст. 1192 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, є збитки. Відшкодування збитків є загальною формою цивільно-правової відповідальності і є суттєвим способом захисту порушених прав.

Зобов`язання з відшкодування шкоди є безпосереднім наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових та майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. Загальними умовами виникнення зобов`язання з відшкодування шкоди, відповідно до ст. 1166 ЦК України, є:

- протиправна поведінка завдавача шкоди;

- наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою правопорушника та її результатом - шкодою;

- наявність шкоди як сукупності несприятливих для особи, які вона завдана, майнових наслідків, що заподіяні порушенням суб`єктивних цивільних прав особи;

- виною завдавача шкоди.

До 31.03.2015 тариф на транспортування природного газу розподільним трубопроводами для ПАТ «Тисменицягаз» було встановлено постановою НКРЕ № 609 від 30.04.2014.

З 01 квітня 2015 року тариф на транспортування природного газу розподільним трубопроводами для ПАТ «Тисменицягаз» було встановлено постановою НКРЕКП № 530 від 03.03.2015 (з 01.04.2015 по 30.06.2015), № 1915 від 30.06.2015 (з 01.07.2015 по 30.09.2015) та № 2414 від 24.09.2015 (з 01.10.2015 по 31.12.2015).

З огляду на те, що нормативні втрати і виробничо-технологічні витрати природного газу в газорозподільних мережах визначаються на наступний календарный рік, дія наказу № 122 не може бути поширена на процедуру встановлення НКРЕ відповідного тарифу для ПАТ «Тисменицягаз», що був затверджений постановою № 609 від 30.04.2014 та почав діяти з 01.05.2014. Отже розмір нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат для ПАТ «Тисменицягаз», що затверджені наказом № 122, не вплинув на тариф на транспортування природного газу розподільним трубопроводами для ПАТ «Тисменицягаз», що затверджений постановою НКРЕ № 609 від 30.04.2014.

Натомість, враховуючи відсутність інших, крім наказу № 122, актів про затвердження розміру нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат для ПАТ «Тисменицягаз» на 2015 рік, рішення НКРЕКП у формі постанов № 530 від 03.03.2015, № 1915 від 30.06.2015 та № 2414 від 24.09.2015 про затвердження тарифу на транспортування природного газу розподільним трубопроводами для ПАТ «Тисменицягаз» ухвалювались з урахуванням затвердженого наказом № 122 обсягу таких втрат та витрат.

Оскільки вихідними даними для прийняття НКРЕКП постанов № 530 від 03.03.2015, № 1915 від 30.06.2015 та № 2414 від 24.09.2015 були дані наказу № 122, дії відповідача-1 щодо прийняття цього акту є визначальними для вирішення питання щодо наявності акту заподіяння позивачу шкоди загалом.

За своєю структурою складовими наказу № 122 як акту волевиявлення, що містить розпорядчий припис конкретній особі, є його текст та перелік. Саме ці два елементи створюють його цілісність як документу, доповнюють один одного, викриваючи його повний і дійсний зміст.

А тому рішення суду про скасування в частині додатку до наказу № 122 є рішенням про скасування наказу № 122 в частині. З огляду на це є безпідставними доводи відповідачів про скасування виключно додатку до наказу № 122 та повну чинність останнього.

За свою правою природою наказ № 122 є індивідуальним актом правової дії. Під таким актом суд розуміє правовий акт (у формі письмового документу) уповноваженого суб`єкта владних повноважень, що спрямований на реалізацію положень нормативно-правового акту (актів), містить індивідуальне (персоніфіковане) владне волевиявлення та спричиняє виникнення, зміну або припинення персоніфікованого правовідношення у особи (фізичної чи юридичної), обов`язково доводиться до відома особи, якої стосується, застосовується одноразово або короткочасно, та після виконання вичерпує свою дію.

З огляду на це, враховуючи те, що суд адміністравної юрисдикції визнав наказ № 122 в досліджуваній частині незаконним та скасував, суд вважає доведеним факт протиправної поведінки відповідача-1 щодо затвердження наказу № 122 щодо ПАТ «Тисменицягаз».

Як зазначено судом вище, шкода є однією з умов виникнення обов`язку з її відшкодування і вона означає сукупність несприятливих для особи, якій вона завдана, особистих немайнових, а також майнових наслідків, що виникли у разі порушення суб`єктивних цивільних прав особи. Майновою визнається шкода, яку можна оцінити у грошовому еквіваленті. При її відшкодуванні спрацьовує принцип повного відшкодування. Грошове вираження майнової шкоди є збитками. Однією із складових збитків, як негативного наслідку, що настав в майновій сфері потерпілої від правопорушення особи, є їх реальність. Реальні збитки включають витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням майна, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Доведення реальності збитків, відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України, є обов`язком позивача як особи, яка посилається на ці обставини.

Виробничо-технологічні витрати газу - це газ, що витрачається під час виконання комплексу робіт, пов`язаних з введенням в експлуатацію новозбудованих, реконструйованих або капітально відремонтованих об`єктів системи газопостачання та на опалення газорегуляторних пунктів та іншого газорегуляторного обладнання.

Виробничо-технологічні втрати газу - це газ, що втрачається під час транспортування газу газорозподільними та внутрішньобудинковими мережами, а також під час виконання профілактичних робіт і поточних ремонтів.

Документально позивач підтвердив придбання у 2015 році газу для виробничо-технологічних витрат та втрат у товариства з обмеженою відповідальністю «РГК Трейд» за договором № ТС-ВТВ-02-2015-92 від 31.12.2014 та у публічного акціонерного товариства «Нафтогаз України» за договором від 04.01.2013 № 13-150-ВТВ.

Документальне підтвердження використання цього газу на цілі, що дають можливість кваліфікувати придбання газу для виробничо-технологічні витрат або втрат було предметом експертного дослідження в рамках комісійної економічної експертизи, призначеної судом.

За результатами проведення цієї експертизи експертами 30.08.2019 складено висновок № 1927/18-45/24146/24147/19-71.

Експерти попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків.

Отже висновок експертів за своєю формою відповідає вимогам ст. 98 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України, та є належним і допустимим доказом у розумінні ст. 76, ст. 77 ГПК України.

Досліджуючи обставини з метою відповіді на поставлені судом питання експерти зазначили, що розрахункові показники обсягів виробничо-технологічних втрат та витрат природного газу ПАТ «Тисменицягаз» базуються на певних внутрішньогосподарських документах. У матеріалах справи відсутні документи, які б давали змогу з`ясувати порядок оформлення документів для розрахунків обсягів виробничо-технологічних втрат та витрат, а саме оформлення наступних відповідних документів при виявленні та усуненні негерметичності системи газопостачання під час аварій, технічного обслуговування, поточних/капітальних ремонтів об`єктів та інших регламентних робіт ПАТ «Тисменицягаз». У матеріалах справи відсутні первинні документи, які підтверджують фактичне проведення ПАТ «Тисменицягаз» профілактичних робіт та поточних ремонтів, а також комплексних робіт, пов`язаних в введенням в експлуатацією новозбудованих, реконструйованих або капітальна відремонтованих об`єктів системи газопостачання у 2015 році.

У зв`язку з цим експерти зазначили, що:

згідно з даними наявних документів не вдається за можливе документально підтвердити фактичний обсяг втрат газу, який відбувся під час транспортування газу газорозподільними та внутрішньобудинковими мережами ПАТ «Тисменицягаз» у 2015 році (відповідь на питання № 2);

згідно з даними наявних документів не вдається за можливе документально підтвердити проведення ПАТ «Тисменицягаз» профілактичних робіт у 2015 році (відповідь на питання № 3);

згідно з даними наявних документів не вдається за можливе документально підтвердити проведення ПАТ «Тисменицягаз» поточних ремонтів протягом 2015 року (відповідь на питання № 4);

згідно з даними наявних документів не вдається за можливе документально підтвердити проведення ПАТ «Тисменицягаз» комплексних робіт, пов`язаних з введенням в експлуатацію новозбудованих, реконструйованих або капітально відремонтованих об`єктів систем газопостачання протягом 2015 року (відповідь на питання № 5);

згідно з даними наявних документів не вдається за можливе документально підтвердити, який обсяг витрачено ПАТ «Тисменицягаз» на опалення газорегуляторних пунктів та газорегуляторного обладнання у 2015 році (відповідь на питання № 6).

Отже, оскільки, як зазначено вище, однією з умов виникнення обов`язку з відшкодування шкоди є факт понесення реальних збитків, в розрізі доводів позивача про необґрунтований розмір виробничо-технологічних втрат та витрат, що затверджені наказом № 122, настання негативних майнових наслідків підлягає доказуванню шляхом підтвердження використання придбаного газу у розмірі, що перевищує затверджений, саме на цілі, що дають можливість кваліфікувати такі витрати як виробничо-технологічні витрати або втрати.

Позивач таких доказів не надав, а тому суд вважає недоведеним останнім факту понесення ним реальних збитків внаслідок прийняття наказу № 122.

Недоведеність понесення реальних збитків є підставою для відмови у позові загалом.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити публічному акціонерному товариству «Тисменицягаз» у позові до Міністерства енергетики України та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Покласти судові витрати на публічне акціонерне товариство «Тисменицягаз».

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складений 07.10.2026.

Суддя С. А. Ковтун