Рішення № 140424500, 06.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.10.2026Справа № 914/1154/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., за участю секретаря судового засідання Вілінської О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Першого заступника керівника Золочівської окружної прокуратури (вул. Поштова, 7, м. Золочів, Золочівський р-н, Львівська обл., 80700, код ЄДРПОУ 02910031)

до 1) Львівської обласної державної адміністрації (вул. Винниченка, 18, м. Львів, Львівська обл., Львівський р-н, 79008, код ЄДРПОУ 00022562);

2) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (с. Орихівчик, Золочівський р-н, Львівська обл., 80674, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

про визнання недійсним договору оренди та зобов`язання повернути земельну ділянку

Представники учасників справи: згідно протоколу судового засідання;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Перший заступник керівника Золочівської окружної прокуратури (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівської обласної державної адміністрації (далі - відповідач 1), Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач 2) про визнання недійсним договору оренди та зобов`язання повернути земельну ділянку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації № 136/0/5-16 від 17.03.2016 щодо надання ФОП ОСОБА_1. у користування (оренду) земельної ділянки під гідротехнічними спорудами загальною площею 3,7571 га (кадастровий номер 4620385300:12:004:0043) з розташованими на ній водними об`єктами для ведення рибного господарства (код КВЦПЗ 10.07) та укладений на підставі вищевказаного розпорядження договір оренди водного об`єкту (землі) від 15.11.2017 порушують вимоги статей 124, 134, 135 Земельного кодексу України, ч. 2 ст. 16 Закону України "Про оренду землі". Відтак, на переконання прокурора та з огляду на вимоги ст. 21 Земельного кодексу України, ст.ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України вказане розпорядження є незаконним, договір оренди водного об`єкту (землі) від 15.11.2017 підлягає визнанню недійсним, а земельна ділянка площею 3,7571 га (кадастровий номер 4620385300:12:004:0043) підлягає поверненню в розпорядження держави в особі Львівської обласної державної адміністрації.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.04.2026 матеріали справи № 914/1154/26 передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2026, матеріали справи № 914/1154/26 передані на розгляд судді Ягічевій Н.І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2026 прийняти позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 26.05.2026.

15.05.2026 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву, мотивований тим, що Львівська обласна державна адміністрація при виданні розпорядження №136/0/5-16 від 17.03.2016 «Про надання в оренду земельних ділянок» була зобов`язана виходити з дійсності та правомірності поданого договору купівлі-продажу гідротехнічних споруд, витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на гідротехнічні споруди та технічного паспорту на гідротехнічні споруди як належної правової підстави для розгляду питання щодо передачі земельної ділянки в оренду. Відтак у Львівської обласної державної адміністрації були відсутні правові підстави для відмови у передачі земельної ділянки в оренду. Передача в оренду земельної ділянки без проведення земельних торгів у даному випадку відповідала вимогам законодавства та не суперечила статті 134 Земельного кодексу України.

21.05.2026 через підсистему "Електронний суд" від представника прокуратури надійшла відповідь на відзив відповідача 1.

25.05.2026 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву, мотивований тим, що у Львівської обласної державної адміністрації були наявні передбачені законом підстави для передачі земельної ділянки водного фонду в оренду відповідачу без проведення земельних торгів, а оскаржувані розпорядження та договір оренди відповідають вимогам земельного та водного законодавства України. Право власності відповідача на гідротехнічні споруди є чинним, не скасованим у встановленому законом порядку та презюмується правомірним.

26.05.2026 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача 1 надійшли заперечення на відповідь на відзив.

У підготовчому засіданні 26.05.2026 судом на підставі ч. 2 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 23.06.2026.

26.05.2026 через підсистему "Електронний суд" від представника прокуратури надійшла відповідь на відзив відповідача 2.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2026 закрито підготовче провадження розгляд справи по суті призначено на 28.07.2026.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2026 розгляд справи призначено на 01.09.2026.

У судовому засіданні 01.09.2026 судом на підставі ч. 2 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 22.09.2026.

21.09.2026 через підсистему "Електронний суд" відповідачем 2 сформовано письмові пояснення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2026 розгляд справи призначено на 06.10.2026.

В судовому засіданні 06.10.2026 прокурор підтримав позовні вимоги, представники відповідачів 1,2 заперечили проти задоволення позовних вимог.

У судовому засіданні 06.10.2026 було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 08.07.2016 зареєстровано право власності за Львівською обласною державною адміністрацією на земельну ділянку з кадастровим номером 4620385300:12:004:0043 площею 3,7571 га, на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» № 5245-VI від 06.09.2012.

Земельна ділянка з кадастровим номером 4620385300:12:004:0043 площею 3,7571 га зареєстрована в Державному земельному кадастрі 01.07.2013 за категорією земель «Землі водного фонду» та видом цільового призначення земельної ділянки « 10.07 Для рибогосподарських потреб», що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 12.05.2025 НВ-4601405052025.

Варто зазначити, що з 27 травня 2021 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 № 1423-ІХ (далі - Закон № 1423-ІХ).

На підставі Закону № 1423-ІХ, розділ Х «Перехідні положень» Земельного кодексу України доповнено п.24, відповідно до якого з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, окрім визначеного переліку земель передбачених цим Законом.

Також зазначено, що земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Так, судом встановлено, спірна земельна ділянка перебуває на території колишньої Пониквянської сільської ради, яка включена до складу території Бродівської міської територіальної громади Золочівського району Львівської області (згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 718-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області»).

На теперішній час право комунальної власності на земельну ділянку за кадастровим номером 4620385300:12:004:0043 не зареєстровано, а відтак станом на теперішній час вказана спірна земельна ділянка перебуває у державній власності.

Таким чином, на даний час Бродівська міська рада Львівської області не зареєструвала за собою право комунальної власності на спірну земельну ділянку за кадастровим номером 4620385300:12:004:0043, а відтак вказана земля не перейшла з державної у комунальну власність Бродівської територіальної громади Золочівського району Львівської області, згідно приписів п.24 Перехідних положень Земельного кодексу України.

Раніше земельна ділянка з кадастровим номером 4620385300:12:004:0043 площею 3,7571 га перебувала у постійному користуванні рибгоспу «Броди» (за правонаступництвом ПрАТ «Львівський обласний виробничий рибний комбінат») на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії II-ЛВ № 001009 від 01.06.2000.

Згідно експлікації земель по угіддях і контурах кадастрового плану земельної ділянки за кадастровим номером 4620385300:12:004:0043 площею 3,7571 га (ділянки №2), погодженого начальником відділу Держземагентства у Бродівському районі О.Строзюк (аркуш №59 Технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), за межами населеного пункту по вул.Центральна, 1, с.Пониква, Бродівський район, Львівська область) встановлено, що на вказаній земельній ділянці розміщені гідротехнічні споруди загальною площею 0,5220 га.

Також, згідно висновку про наявні земельні сервітути та обмеження прав при використанні земельних ділянок №01-38/367 від 10.06.2014 (аркуш №72 Технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), за межами населеного пункту по вул. Центральна, 1, с. Пониква, Бродівський район, Львівська область) встановлено, що на ділянці №2, площею 3,7571 га (з них: водойми - 3,0926 га, під гідротехнічними спорудами - 0,5220 га) не встановлено земельних сервітутів та обмежень прав при використанні землі.

Відтак інші господарські будівлі та споруди на спірній земельній ділянці не значяться.

Крім того, враховуючи наявність на вказаній спірній земельній ділянці гідротехнічних споруд загальною площею 0,5220 га встановлено, що останні придбані ФОП ОСОБА_1. за договором купівлі-продажу від 09.07.2013, однак згідно вимог чинного законодавства не можуть перебувати у приватній власності.

Розпорядженням голови Львівської обласної державної адміністрації №136/0/5-16 від 17.03.2016 «Про надання в оренду земельних ділянок» припинено право постійного користування рибгоспу «Броди» (Львівоблрибкомбінат) земельною ділянкою з кадастровим номером 4620385300:12:004:0043, яке набуто на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ЛВ № 001009. Також встановлено, що 15.07.2013 ПАТ «Львівоблрибкомбінат» нотаріально засвідчено та зареєстровано заяву про надання згоди для надання земельної ділянки загальною площею 75,8 га в користування ФОП ОСОБА_1. (у тому числі на умовах оренди) у зв`язку зі зміною власника об`єктів нерухомості, а також гідротехнічних споруд, що розташовані за адресою: вул.Центральна, 1, с.Пониква Золочівського району Львівської області.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 01.11.2006 зареєстрований як фізична особа-підприємець, основний вид зареєстрованої економічної діяльності якої є « 03.22 Прісноводне рибництво (аквакультура)».

Будучи зареєстрованим як фізична особа-підприємець, ОСОБА_1 звернувся із заявою до Львівської обласної державної адміністрації щодо передання йому в оренду земельної ділянки площею 3,7571 га з кадастровим номером 4620385300:12:004:0043, розташованої за межами населеного пункту на території Пониквянської сільської ради Бродівського району Львівської області, для рибогосподарських потреб, надавши копію договору купівлі-продажу та технічного паспорту на гідротехнічні споруди.

Розпорядженням голови Львівської обласної державної адміністрації №136/0/5-16 від 17.03.2016 «Про надання в оренду земельних ділянок» ОСОБА_1. надано в оренду терміном на 20 років земельну ділянку з кадастровим номером 4620385300:12:004:0043 площею 3,7571 га (за цільовим призначенням « 10.07. Для рибогосподарських потреб»), розташованої за межами населеного пункту на території Пониквянської сільської ради Бродівського району Львівської області.

Після чого, 15.11.2017 між Львівською обласною державною адміністрацією в особі директора департаменту екології та природних ресурсів Гречаника Р.М. далі Орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1. (далі Орендар) укладено Договір оренди водного об`єкта №17 (далі - Договір).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4620385300:12:004:0043 площею 3,7571 га зареєстровано 28.12.2017 за ОСОБА_1. (номер запису про інше речове право 24291013) на підставі вказаного оспорюваного Договору №17 від 15.11.2017.

Згідно п. 1 Договору оренди водного об`єкта від 15.11.2017 орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування водний об`єкт для рибогосподарських потреб рибогосподарську технологічну водойму, а саме ставок площею 3,0926 га, за межами с.Пониква Бродівського району Львівської області (рибогосподарська технологічна водойма), який розташовується 0,2 км. на південь від околиць с.Пониква Бродівського району Львівської області на річці Стир (права притока річки Прип`ять басейн Дніпра).

Крім того, згідно п. 2 Договору об`єктом оренди за цим договором є вода (водний простір) водного об`єкта - 32,5 тис.м3; 3,0926 га; земельна ділянка під водним об`єктом 3,0926 га, земельна ділянка з кадастровим номером 4620385300:12:004:0043.

Відповідно до п. 3 Договору у межах об`єкта оренди розміщені гідротехнічні споруди: гребля-низьконапірна, земляна, трапецієподібної форми; матеріал - ґрунт, шириною по гребню - 5,0 м., довжина - 430 м., максимальною висотою - 2,3 м. Водоскидна споруда - шахтний водоскид, матеріал - залізобетон. Водонапускна споруда - металева труба , матеріал - залізо.

Об`єкт оренди не передається разом з гідроспорудою (п. 4 Договору).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 895 тисяч 71 тисяч 384 гривень 90 копійок (п. 5 Договору).

Згідно п. 8 Договору, такий укладено на 20 років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У такому випадку орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити дію договору.

Відповідно до п. 19 Договору передача об`єкта оренди орендарю здійснюється протягом 10 робочих днів після державної реєстрації цього договору згідно з актом приймання-передачі.

Відповідно до акту прийому-передачі об`єкти оренди від 15.11.2017, що є невід`ємною частиною Договору, орендодавець передав орендарю (ФОП ОСОБА_1.) вищевказану земельну ділянку водного фонду з кадастровим номером 4620385300:12:004:0043, загальною площею 3,7571 га, у тому числі під водним об`єктом 3,0926 га.

Згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 28.12.2017 за ОСОБА_1. зареєстровано право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4620385300:12:004:0043 площею 3,7571 га.

Отже, позовні вимоги обгрунтовані тим, що розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації №136/0/5-16 від 17.03.2016 «Про надання в оренду земельних ділянок» в частині пункту 3 щодо надання ОСОБА_1. в оренду земельної ділянки площею 3,7571 га з кадастровим номером 4620385300:12:004:0043 для рибогосподарських потреб прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим Договір оренди від 15.11.2017 має бути визнано недійсним, а спірна земельна ділянка повинна бути повернута в розпорядження державі в особі Львівської обласної державної адміністрації.

Також прокурор стверджує, що відповідач 2 набув право оренди спірної земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом з порушенням вимог ст.4, 51 Водного кодексу України, ст.58, 122, 124, 134, 135 Земельного кодексу України, без проведення земельних торгів.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Абзацом 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначений вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді. Так, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Конституційний Суд України зазначив, що поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (абзац другий частини п`ятої Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99).

Отже, вирішення питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, полягає у встановленні органу, який, використовуючи на підставі норм законодавства надані йому повноваження, зобов`язаний з метою захисту інтересів держави вчиняти юридичні дії, що впливають на права та обов`язки суб`єктів спірних правовідносин, зобов`язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень (зокрема, звертатись до суду з відповідним позовом).

Відповідно до абзаців 1-3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Згідно з частинами 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 сформульовано висновок щодо застосування приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Зокрема, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо:

- орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси;

- орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави; Прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо:

- відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;

- орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.

При цьому визначений частиною четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" обов`язок прокурора перед зверненням із позовом звернутися спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача. У цій статті не йдеться про досудове врегулювання спору і, відповідно, вона не покладає на прокурора обов`язку вживати заходів із такого врегулювання шляхом досудового звернення до суб`єкта, якого прокурор вважає порушником інтересів держави і до якого як до відповідача буде звернений позов.

Отже, процесуальний статус прокурора у справі залежить від наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Враховуючи наявність або відсутність таких повноважень, прокурор обґрунтовує наявність підстав для представництва інтересів держави.

Спірна земельна ділянка належить до державної власності, а тому її розпорядником, відповідно до ч.5 ст. 22 ЗК України є Львівська обласна державна адміністрація.

У свою чергу спірні гідротехнічні споруди належить до державної власності, а відтак згідно з ст 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" їх розпорядником є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях. Відповідно, саме вказані суб`єкти владних повноважень мали б здійснювати захист прав та інтересів державу у даному спорі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 зробила висновки про застосування зазначених норм права щодо представництва прокурором інтересів держави в господарському суді та зазначила, що:

1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо:

- орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси;

- орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави;

2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо:

- відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;

- орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.

Згідно із обґрунтування прокурора позовних вимог, за Львівською обласною державною адміністрацією зареєстроване речове право на спірну земельну ділянку, при цьому, допущено порушення вимог законодавства при її передачі в оренду ФОП ОСОБА_1.

Прокурор у позові наголошує на порушенні інтересів держави, оскільки Львівська обласна державна адміністрація як орган, уповноважені діяти виключно в інтересах держави, при наданні в оренду спірної земельної ділянки та гідротехнічних споруд внаслідок допущення порушень вимог законодавства, діяла всупереч інтересам держави.

З урахуванням того, що Львівська обласна державна адміністрація представляє інтереси держави, проте у цій справі є відповідачем (адже саме вона вчинила дії, що негативно впливають на інтереси держави), прокурор самостійно подав позов.

Отже, враховуючи, що порушення допущене саме Львівською обласною державною адміністрацією, тому за даних обставин наявні підстави для звернення прокурора до суду за захистом інтересів держави в якості самостійного позивача без визначення органу, уповноваженого представляти інтереси держави у спірних правовідносинах.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним договору оренди водного об`єкту (землі) та правової природи такого договору.

Відповідно до ч.1 ст.124 Земельного кодексу України (в редакції на час прийняття незаконного рішення) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами 2, 3 статті 134 цього Кодексу (ч.2 ст.124 Земельного кодексу України).

Згідно з ч.1 ст.134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності, зокрема, у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

За змістом ч. 2 ст. 134 ЗК України виняток із загального правила щодо обов`язковості земельних торгів підлягає вузькому та обмежувальному тлумаченню.

Як встановлено судом вище, ОСОБА_1., будучи зареєстрованим як фізична особа-підприємець, звернувся із заявою до Львівської обласної державної адміністрації про передачу земельної ділянки площею 3,7571 га в оренду.

Розпорядженням голови Львівської обласної державної адміністрації від 17.03.2016 №136/0/5-16 «Про надання в оренду земельних ділянок» надано ОСОБА_1 в оренду терміном на 20 років земельну ділянку з кадастровим номером 4620385300:12:004:0043 площею 3,7571 га (за цільовим призначенням « 10.07. Для рибогосподарських потреб»), розташованої за межами населеного пункту на території Пониквянської сільської ради Бродівського району Львівської області.

Вказане рішення прийнято на підставі заяви ОСОБА_1 та копій документів до неї, а саме: технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), договору купівлі продажу та технічного паспорту на гідротехнічні споруди, а також заяви ПАТ «Львівоблрибкомбінат» від 15.07.2013 про відмову від земельної ділянки та згоду для надання в користування ФОП ОСОБА_1 спірної земельної ділянки.

Згідно встановлених фактичних даних в межах спірної земельної ділянки, крім гідротехнічних споруд загальною площею 0,5220 га, інші будівлі та споруди не перебувають.

А отже, пунктом 3 розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації від 17.03.2016 №136/0/5-16 надано ФОП ОСОБА_1. у користування (оренду) земельну ділянку під нерухомим майном загальною площею 3,7571 га, на якій знаходяться лише гідротехнічні споруди, які не можуть бути окремим об`єктом нерухомого майна.

Таким чином, на спірній земельній ділянці, яка надана ОСОБА_1 в оренду, не розміщено будь-яких об`єктів нерухомого майна, що належать на праві власності ОСОБА_1. Водночас, наявні лише гідротехнічні споруди, які не можуть перебувати у приватній власності.

Львівська обласна державна адміністрація при наданні громадянину ОСОБА_1 у користування (оренду) земельної ділянки під гідротехнічними спорудами загальною площею 3,7571 га (кадастровий номер 4620385300:12:004:0043) з розташованим на ній водним об`єктом для ведення рибного господарства, повинна була керуватись положеннями, передбаченими ч.2 ст. 124, ч.1 ст.134, 135 Земельного кодексу України.

Отже, ОСОБА_1 не міг набути на неконкурентних засадах право користування спірної земельної ділянки.

Виходячи із системного аналізу положень ч.2 ст.124 Земельного кодексу України , та абзацу 2 ч.2 ст.134 незастосування конкурентної процедури у виді земельних торгів допускається виключно у випадку, коли земельна ділянка державної чи комунальної власності надається фізичним або юридичним особам у користування з метою обслуговування та експлуатації існуючих об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), розташованих на такій земельній ділянці та належних на праві власності зазначеним особам для їх подальшого використання відповідно до того цільового та функціонального призначення, яке існувало на момент їх придбання.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.116 Земельного кодексу України, п.2 ч.1 ст.21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» Львівська обласна державна адміністрація здійснює передачу у власність або надання у користування земельних ділянок в межах повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

За таких обставин Львівська обласна державна адміністрація незаконно прийняла розпорядження (рішення) від 17.03.2016 №136/0/5-16 в частині надання на неконкурентних засадах ОСОБА_1 у користування (оренду) земельної ділянки під гідротехнічними спорудами загальною площею 3,7571 га з кадастровим номером 4620385300:12:004:0043 з розташованим на ній водним об`єктом для ведення рибного господарства, на підставі ст.120 Земельного кодексу України, оскільки земельну ділянку надано ОСОБА_1 в оренду із категорії земель «Землі водного фонду» з цільовим призначенням « 10.07 Для рибогосподарських потреб».

Згідно з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16, рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, від 15.10.2019 у справі № 911/3749, від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18, від 01.02.2020 у справі №922/614/19). Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного, не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novitcuria суд знає закони (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі №587/430/16-ц, від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17). Тому суд має самостійно дати правову оцінку таким правовідносинам.

Згідно з позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.09.2020 № 688/2908/16-ц, договірні відносини виникають з моменту укладення сторонами договору оренди. Цей момент не пов`язується з моментом видання рішення про передання в оренду земельної ділянки. Отже, таке рішення не є правовстановлюючим документом, а вимога про визнання його незаконним не відповідає належному способу захисту.

Велика Палата Верховного Суду зазначала, що вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення відповідного договору, є неефективним способом захисту прав особи, оскільки зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням (постанови від 05.07.2023 у справі №912/2797/21, від 12.09.2023 у справі №910/8413/21, від 11.06.2024 у справі №925/1133/18).

З огляду на викладене, розпорядження Львівської обласної державної адміністрації від 17.03.2016 №136/0/5-16 в частині надання ОСОБА_1. в оренду земельної ділянки під гідротехнічними спорудами загальною площею 3,7571 га з кадастровим номером 4620385300:12:004:0043, з розташованим на ній водним об`єктом для ведення рибного господарства прийняте з порушенням вимог земельного законодавства, а тому відповідно до ст.ст. 16, 21 Цивільного кодексу України є незаконним.

Верховний Суд у постановах від 03.10.2018 справа №111/2457/13-ц та від 05.12.2018 справа №359/2253/15-ц зробив висновки, що землі, зайняті водними об`єктами, гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами не можуть передаватися у приватну власність.

Гідротехнічні споруди нерозривно пов`язані з водним об`єктом, є приналежними речами водойми, що перебуває у державній власності (яка є головною річчю), та, з огляду на специфіку водних ресурсів, виконують функції запобігання шкідливій дії вод (захисні функції), у зв`язку з чим не можуть бути відокремлені від неї і не можуть виступати окремими об`єктами права власності.

Відповідно до п. «ґ» ч. 4 ст. 83, п. «д» ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України, передача земель водного фонду у приватну власність заборонена, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Такі випадки передбачені ч. 2 ст. 59 Земельного кодексу України, за приписами якої можлива безоплатна передача у власність лише замкнених природних водойм загальною площею до 3 га.

Отже, законодавцем запроваджено обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлено можливість їх використання для визначених цілей на умовах оренди. Відповідно ж до ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України землі водного фонду не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.

Статтею 120 Земельного кодексу України передбачено, що до особи, яка набула право власності на споруду переходить право власності або користування на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

За змістом ст.ст. 186, 190, 316 Цивільного кодексу України право власності особи виникає на окрему, самостійну річ, тоді як приналежність не може бути окремим об`єктом права власності, а лише слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом (аналогічна правова позиція викладена у постанові ВС від 14.02.2018 справа №910/8903/16).

Згідно ст. 187 Цивільного кодексу України, складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення. При переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню.

Якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, вони вважаються однією річчю (складна річ) (ч.1 ст. 188 Цивільного кодексу України).

Визначення гідротехнічних споруд закріплено в Законі України «Про аквакультуру» (набрав чинності 01.07.2013), який визначає принципи державної політики, основні засади розвитку і функціонування аквакультури, правові основи діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у сфері аквакультури.

Законом України «Про аквакультуру» уведено поняття гідротехнічних споруд рибогосподарської технологічної водойми (гідротехнічні споруди), яким в абзаці 7 ст. 1 Закону дано визначення як об`єктів нерухомого майна (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, поверхневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірноосушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також для запобігання шкідливій дії вод.

Крім того, відповідно до положень ст. 107 Водного кодексу України, шкідливою дією вод є, зокрема: 1) наслідки повені, що призвели до затоплення і підтоплення земель та населених пунктів; 2) руйнування берегів, захисних дамб та інших споруд.

В свою чергу, згідно з ДБН В.2.4-3: 2010, п. 1.3 Положення про організацію та порядок здійснення технічного нагляду за гідротехнічними спорудами воднотранспортного комплексу, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України № 21 від 16.01.2014, гідротехнічна споруда - споруда, що підпадає під вплив водного середовища, призначена для використання і охорони водних ресурсів, а також для захисту від шкідливого впливу вод.

З викладеного слідує, що гідротехнічна споруда не може бути окремим об`єктом права власності, оскільки є приналежністю (складовою частиною водойми) та слідує за головною річчю.

Згідно із пунктом 6 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 в редакції постанови Кабінету Міністрів України №553 від 23.08.2016 (далі-Порядок) передбачено, що державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Пунктом 54 Порядку передбачено, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно, утворене шляхом поділу майна, у тому числі в результаті виділення окремого об`єкта нерухомого майна із складу нерухомого майна, що складається з двох або більше об`єктів, або об`єднання майна, проводиться за умови наявності технічної можливості такого поділу або об`єднання нерухомого майна та можливості використання такого майна як самостійного об`єкта цивільних правовідносин.

Враховуючи положення ст.ст. 181-187 Цивільного кодексу України, гідротехнічні споруди, які експлуатуються для регулювання води в складі земельної ділянки водного фонду з кадастровим номером 4620385300:12:004:0043 нерозривно пов`язані з водним об`єктом, що знаходяться на цій земельній ділянці, а тому гідротехнічні споруди є приналежною річчю вказаних водойм, тобто головної речі та, з огляду на специфіку водних ресурсів, виконують, у тому числі, функції запобігання шкідливій дії вод (тобто захисні функції), не можуть бути відокремлені від ставка та бути окремим об`єктом права власності.

Так, ОСОБА_1. подав Львівській обласній державній адміністрації заяву про передачу йому в оренду спірної земельної ділянки для рибогосподарських потреб без проведення аукціону, враховуючи наявність у нього гідротехнічних споруд.

Вказані дії безумовно суперечать вимогам ст. 134 Земельного кодексу України, оскільки земельна ділянка на конкурентних засадах в оренду не передана, що порушує інтерес держави.

Таким чином, оскільки земельні ділянки водного фонду та відповідно, водні об`єкти, на яких розташовані гідротехнічні споруди перебувають у власності держави, а самі гідротехнічні споруди нерозривно пов`язані з водним об`єктом і земельною ділянкою, на якій вони розташовані, відтак окреме функціонування таких споруд, як складової частини водойм неможливе.

При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає (постанова Верховного Суду від 24.01.2020 у справі №910/10987/18).

Подібний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №911/3594/17, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №925/1121/17, від 17.04.2019 у справі №916/675/15.

Згідно з ч. 4 ст. 5 Закону, не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв`язку, залізничні колії, крім меліоративних мереж, складових частин меліоративної мережі.

Таким чином, державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин та якому притаманні характеристики, значення яких є обов`язковим для внесення до Державного реєстру прав під час проведення державної реєстрації.

Разом з тим, дамба (гребля), водоскиди та водонапускна споруда не наділені всіма тими технічними характеристиками, інформація про які підлягає обов`язковому внесенню до Державного реєстру речових прав. А тому реєстрація права власності на гідротехнічні споруди окремо від водного об`єкта, до якого вона відноситься, не передбачена вимогами законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.08.2023 у справі №911/30/22.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За змістом ст.ст. 317, 318 Цивільного кодексу України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

Так, виключно власник вправі володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч.ч. 1, 2 ст. 319 Цивільного кодексу України).

Статтею 79 Земельного кодексу України визначено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній.

Частиною 1 ст. 14-1 Закону України «Про аквакультуру» визначено, що фізичні та юридичні особи, які орендують рибогосподарські водні об`єкти та земельні ділянки у комплексі з розташованими на них водними об`єктами (далі - фізичні та юридичні особи), вправі набувати на неконкурентних засадах, без проведення аукціону, право користування на умовах оренди гідротехнічними спорудами для цілей аквакультури, земельними ділянками, на яких розміщені такі споруди, які розташовані на цих водних об`єктах та перебувають у державній або комунальній власності чи власник яких невідомий або його неможливо встановити на підставі даних, документів та/або інформації з відповідних державних реєстрів.

Відповідно до ч.1 ст. 14-2 Закону України «Про аквакультуру» встановлено, що фізичні та юридичні особи, які орендують рибогосподарські технологічні водойми відповідно до договору оренди землі в комплексі з розташованими на ній водними об`єктами (далі - фізичні та юридичні особи), зобов`язані протягом шести місяців з дня укладення договору оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом укласти договір користування на умовах оренди гідротехнічною спорудою рибогосподарської технологічної водойми на неконкурентних засадах, без проведення аукціону.

Вказаними правовими нормами не передбачено поняття перебування гідротехнічних споруд у власності фізичних та юридичних осіб.

При дослідженні обставин існування в особи права власності, як зауважує Верховний Суд, необхідним є перш за все встановлення підстав, на яких особа набула таке право, оскільки факт реєстрації права власності є лише елементом юридичного складу, який тягне виникнення права власності, а не є підставою його набуття.

Зокрема, частиною 2 статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», встановлено, що відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

Таким чином, системний аналіз наведених положень законодавчих актів дає підстави вважати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності (постанова Верховного Суду від 01.07.2020 у справі №755/3782/17).

Отже, законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не призводить.

Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.

Ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації, а тим більше тлумачення факту державної реєстрації як підстави виникнення такого права є логічною та юридичною помилкою, намаганням підмінити поняття причини та наслідки (постанова Верховного Суду від 10.06.2020 по справі № 906/585/19).

В даному випадку наявність у ОСОБА_1. договору купівлі-продажу гідротехнічних споруд від 09.07.2013 зареєстрованого за №1962 не свідчить про набуття ним права власності на такі споруди, оскільки власником водного об`єкту разом із земельною ділянкою як основної речі є Львівська обласна державна адміністрація, відтак гідротехнічні споруди як складові основної речі належать власнику землі, тобто Львівській обласній державній адміністрації. Тому, продавець за договором ПАТ «Львівоблрибкомбінат» ніколи не був власником останніх, а відтак не міг відчужити такі гідроспоруди ОСОБА_1 .

Як вже було встановлено судом, що розпорядженням голови Львівської обласної державної адміністрації від 17.03.2016 №136/0/5-16 «Про надання в оренду земельних ділянок» надано ФОП ОСОБА_1. в оренду терміном на 20 років земельну ділянку з кадастровим номером 4620385300:12:004:0043 площею 3,7571 га (за цільовим призначенням - « 10.07. Для рибогосподарських потреб»), розташованої за межами населеного пункту на території Пониквянської сільської ради Бродівського району Львівської області (на тепер - старостинського округу Бродівської міської ради Львівської області).

Після чого, 15.11.2017 між Львівською обласною державною адміністрацією в особі директора департаменту екології та природних ресурсів Гречаника Р.М. (далі Орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1. (далі Орендар) укладено Договір оренди водного об`єкта №17 (далі - Договір).

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Отже, правова природа вказаного договору має змішаний характер та полягає у передачі одночасно прав оренди як на водний об`єкт, так й на землю, що полягає у єдності та невідокремленості об`єктів оренди, із зазначенням площі водного дзеркала та окремо площі земельної ділянки (одним договором).

Щодо збіжності умов Договору у нормативно-правовій площині, то згідно ст.51 Водного кодексу України водні об`єкти надаються у користування за договором оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом у порядку, визначеному земельним законодавством України. Право оренди земельної ділянки під водним об`єктом поширюється на такий водний об`єкт. Водні об`єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України , відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства. Типовий договір оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом затверджується Кабінетом Міністрів України. Умови використання водних об`єктів, розмір орендної плати та строк дії договору оренди визначаються у договорі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом. За користування водним об`єктом орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату за водний об`єкт та орендну плату за земельну ділянку під таким водним об`єктом.

Отже, водні об`єкти надаються в користування разом із земельними ділянками водного фонду, а використання водного об`єкта без оформлення прав на землю неможливе.

Відповідно до ст. 58 Земельного кодексу України, землі, зайняті водними об`єктами, належать до земель водного фонду.

З урахуванням ч. 4 ст. 59 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок водного фонду у користування здійснюється на умовах оренди.

Отже, користування земельною ділянкою під водним об`єктом допускається виключно на підставі договору оренди землі з державною реєстрацією відповідного речового права.

Тому один договір охоплює два взаємопов`язані об`єкти: природний ресурс (вода) та просторову основу (земля).

Крім того, вивченням спірного Договору оренди водного об`єкта від 15.11.2017 встановлено, що у договорі повторюються та збігаються умови, характерні для оренди землі, зокрема: строк оренди (20 років); орендна плата, що розрахована з урахуванням нормативної грошової оцінки землі та коефіцієнтів індексації; за цільовим призначенням та режимом використання землі, яка призначена для рибогосподарських потреб, із забороною зміни її цільового використання; за встановленими обмеженнями та обтяженнями у вигляді прибережних захисних смуг, екологічних, санітарних та водоохоронних вимог; умови повернення об`єкта; відповідальність сторін.

Усі вищезазначені умови об`єктивно дублюють модель договору оренди землі, бо земля є базовим елементом означених правовідносин.

Таким чином, збіжність умов договору оренди водного об`єкта з умовами оренди земельної ділянки зумовлена тим, що водний об`єкт є нерозривно пов`язаним із земельною ділянкою водного фонду, на якій він розташований. Надання водного об`єкта в оренду без одночасного надання в користування відповідної земельної ділянки є неможливим, а тому істотні умови договору мають змішаний (водний та земельний) характер, що відповідає вимогам земельного та водного законодавства України.

За змістом ч. 9 ст. 93 Земельного кодексу України та ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду землі» слідує, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Частиною 2 ст. 16 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому ЗК України, або за результатами аукціону.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

За приписами ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За змістом ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Перелік способів захисту, визначений у ч. 2 ст. 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої вказаної статті)

Укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами земельних торгів.

З наведеного вище вбачається, що розпорядження Львівської обласної державної адміністрації №136/0/5-16 від 17.03.2016 та укладений на його підставі договір оренди водного об`єкту (землі) від 15.11.2017 не відповідають вимогам ст.ст. 124, 134, 135 ЗК України, ч. 2 ст. 16 Закону України «Про оренду землі», а відтак з огляду на вимоги ст. 21 ЗК України, ст. ст. 203, 215, 216 ЦК України, вказане рішення є незаконним, а договір оренди водного об`єкту (землі) від 15.11.2017 підлягає визнанню недійсним, внаслідок чого земельна ділянка з кадастровим номером 4620385300:12:004:0043 площею 3,7571 га- підлягає поверненню в розпорядження держави в особі Львівської обласної державної адміністрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Оскільки оскаржуваний договір оренди водного об`єкту (землі) підлягає визнанню недійсним, правові підстави використання ОСОБА_1. спірної земельної ділянки відсутні.

Окрім цього, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15 зазначила, що якщо на виконання оспорюваного правочину товариством сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі частини 1 статті 216, статті 387, частин 1 та 3 статті 1212 Цивільного кодексу України).

Також, Верховний Суд у постановах від 13.12.2023 у справі № 914/1258/22, від 12.09.2023 у справі № 914/1262/22 та від 14.02.2024 у справі № 914/1259/22 зазначив, що задоволення позовних вимог прокурора про визнання недійсним оспорюваного договору, який виконано, та скасування державної реєстрації без одночасного заявлення позовної вимоги про застосування наслідків недійсного правочину (повернення земельної ділянки її власнику) не призведе до ефективного захисту прав держави, в інтересах якої прокурором заявлено позов.

Нормами ст. 34 Закону України «Про оренду землі» імперативно передбачено, що після припинення дії договору орендар повертає орендарю земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Отже, вимоги про визнання недійсним договору та зобов`язання повернути земельну ділянку, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Такий спосіб захисту порушеного права є ефективним, оскільки забезпечуватиме його поновлення.

На теперішній час саме Львівська обласна державна адміністрація виступає належним суб`єктом владних повноважень, через якого держава реалізує право власності на спірну земельну ділянку.

Повернення спірної земельної ділянки має відбутися не абстрактно державі, а конкретному державному органу, яким у спірних відносинах є Львівська обласна державна адміністрація (код ЄДРПОУ 00022562), тобто орган, який реалізує повноваження власника спірної земельної ділянки.

Таким чином, ОСОБА_1 згідно з вимогами ст. ст. 16, 216 ЦК України, ст. 34 Закону України «Про оренду землі», зобов`язаний повернути отриману ним земельну ділянку водним об`єктом площею 3,7571 га з кадастровий номер 4620385300:12:004:0043в розпорядження держави в особі Львівської обласної державної адміністрації.

Посилання відповідача 2 на статтю 120 ЗК України та принцип єдності юридичної долі земельної ділянки і розташованого на ній майна, не приймається судом до уваги, оскільки зазначені доводи не враховують особливостей правового режиму земель водного фонду.

Посилання відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №910/18560/16 є нерелевантним, оскільки у тій справі не вирішувалося питання передачі в користування земель водного фонду та водних об`єктів без земельних торгів.

Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та нерухомого майна не означає автоматичного набуття права користування усім водним об`єктом у межах значної земельної ділянки водного фонду.

Також, доводи відповідача про існування «цілісного рибогосподарського комплексу» не підтверджують законності передачі всієї земельної ділянки без земельних торгів.

Відповідач 2 фактично ототожнює право власності на окремі споруди із правом отримання без аукціону усієї земельної ділянки водного фонду площею понад 3,7571 га, що суперечить змісту ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України.

Саме стаття 51 ВК України визначає, що водні об`єкти передаються за договором оренди землі, але з дотриманням вимог земельного законодавства, зокрема щодо конкурентності.

Отже, землі водного фонду мають особливий режим використання і не можуть передаватися всупереч принципам публічності та конкуренції.

Право оренди на спірну земельну ділянку вільної від забудови з розташованим на ній водним об`єктом та, що не знаходиться під об`єктом нерухомості і з цільовим призначенням «для рибогосподарських потреб для ведення рибного господарства (код КВЦПЗ 10.07)», ОСОБА_1. міг набути лише на конкурентних засадах.

З огляду на викладене суд зазначає, що ним надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникли під час вирішення даного спору, а інші доводи учасників процесу не спростовують висновків суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

З урахуванням встановлених обставин, відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 74, 76-80, 86, 129, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір оренди водного об`єкту (землі) від 15.11.2017, укладений між Львівською обласною державною адміністрацією та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.

3. Зобов`язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) повернути земельну ділянку з кадастровим номером 4620385300:12:004:0043, площею 3,7571 га, у розпорядження держави в особі Львівської обласної державної адміністрації.

4. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), адреса реєстрації місця проживання, АДРЕСА_1 ) на користь Львівської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910031, проспект Шевченка, 17/19, м. Львів, 79005, розрахунковий рахунок 11А138201720343140001000000774, відкритий у Державній казначейській службі України, м. Київ, отримувач: Львівська обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02910031, код класифікації видатків бюджету - 2800) судовий збір, у розмірі 5 324 (п`ять тисяч триста двадцять чотири) грн 80 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 08.10.2026.

Суддя Наталія ЯГІЧЕВА