Рішення № 140424445, 08.10.2026, Господарський суд Івано-Франківської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.10.2026м. Івано-ФранківськСправа № 909/1048/26

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Малєєвої О. В.,

секретар судового засідання Поп`юк Я. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу, у якій

позивач - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ПРЕТ СЕРВІС ЕНЕРГОЗМІН",

відповідач - КОМУНАЛЬНЕ НЕКОМЕРЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ДОЛИНСЬКА БАГАТОПРОФІЛЬНА ЛІКАРНЯ" ДОЛИНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ,

про стягнення 402 477,32 грн заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу від 01.01.2026 № 23067/370/1,

за участю представниці позивача адвоката Тураш А. В.,

представник відповідача в судове засідання не з`явився,

ухвалив таке рішення.

1. Предмет позову.

Предметом позову є вимога про стягнення 402 477,32 грн заборгованості за спожиту у березніквітні 2026 року електричну енергію за договором про постачання електричної енергії споживачу від 01.01.2026 № 23067/370/1.

2. Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

2.1. Форма судочинства.

Згідно з ухвалою від 24.08.2026 суд відкрив провадження у справі та вирішив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

2.2. Повідомлення про розгляд справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 176 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч. 4 ст. 120 цього Кодексу. За приписами ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

За приписами п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Ухвала про відкриття провадження у справі та ухвали про повідомлення про судові засідання були внесені до автоматизованої системи документообігу суду та автоматично направлені в електронний кабінет відповідача, що підтверджується відповідними довідками. Отже, відповідач належним чином повідомлявся про розгляд цієї справи.

2.3. Участь у судових засіданнях.

У відзиві на позовну заяву відповідач просив проводити розгляд справи без участі його представника.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. За приписами п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи в разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

2.4. Розгляд клопотання позивача про долучення доказу.

Позивач подав клопотання від 29.09.2026 (вх. № 18105/26) про долучення до матеріалів справи договору про постачання електричної енергії споживачу від 01.01.2026 № 23067/370/1. Зазначив, що цей договір наведено в п. 9 переліку додатків до позовної заяви, однак замість нього помилково долучено файл з додатковою угодою № 1 від 30.01.2026.

Відповідно до ч. 2 ст. 80 ГПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

У судовому засіданні 29.09.2026 суд задовольнив клопотання та прийняв договір до розгляду з огляду на таке. Позивач у позовній заяві послався на договір, навів його умови та зазначив його в переліку додатків, тобто мав намір подати цей доказ разом з позовом. Помилковість долучення файлу підтверджується тим, що за п. 8 і п. 9 переліку додатків до позовної заяви долучено два ідентичні файли з додатковою угодою № 1. Відповідач є стороною договору, у відзиві сам посилається на його умови (п. 5.5, 5.6, 5.10, 5.11) і не заперечує факту укладення договору та його зміст. Копію договору позивач надіслав до електронного кабінету відповідача 29.09.2026 (квитанція № 8944264). За таких обставин прийняття цього доказу не порушує прав відповідача і принципу змагальності, а відмова в його прийнятті свідчила б про надмірний формалізм.

3. Зміст заяв по суті справи.

3.1. Позовна заява від 21.08.2026 (вх. № 7689/26).

Позивач зазначає, що 01.01.2026 за результатами процедури закупівлі уклав з відповідачем договір про постачання електричної енергії споживачу № 23067/370/1, за умовами якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб його електроустановок, а споживач оплачує вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору (п. 2.1). Початок постачання визначено заявою-приєднанням з 01.01.2026 (п. 3.1 договору).

Стверджує, що на виконання умов договору постачав відповідачу електричну енергію, а відповідач її приймав, проте в порушення договірних зобов`язань не здійснив своєчасно і в повному обсязі розрахунки за спожиту електричну енергію. Як наслідок, станом на 12.08.2026 виникла заборгованість у сумі 402 477,32 грн за розрахункові періоди з 01.03.2026 до 30.04.2026.

Посилається на п. 5.5, 5.6, 5.10 договору, за якими розрахунковим періодом є календарний місяць, оплата здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання протягом 5 робочих днів з моменту виставлення рахунку та надання акта приймання-передання, але не пізніше 20-го дня місяця, наступного за розрахунковим періодом.

Зазначає, що 05.06.2026 додатково надіслав відповідачу цінним листом з описом вкладення рахунки за електроенергію, акти про використану електричну енергію та акт звірки взаєморозрахунків за березень квітень 2026 року. Відповідач заборгованість визнав, підписавши акт звірки розрахунків, проте добровільно її не погасив.

Позовні вимоги обґрунтовує, зокрема, приписами ст. 526 ЦК України, ст. 193, 275, 276 ГК України, ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії", Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312.

3.2. Відзив на позовну заяву від 31.08.2026 (вх. № 16465/26 від 02.09.2026).

Відповідач зазначає, що визнає позов частково, і пояснює таке.

За результатами торгів 01.01.2026 сторони уклали договір на постачання електричної енергії на суму 2 861 727,48 грн. У зв`язку з обмеженим фінансуванням, що не залежало від волі відповідача, було прийнято рішення про зменшення обсягів закупівлі, і 30.01.2026 обсяги запланованого використання електроенергії зменшено на суму 500 000,00 грн, що не суперечило умовам договору та Закону України "Про публічні закупівлі". Надалі укладалися додаткові угоди, що відображали зміну тарифу на послуги передачі електричної енергії.

Зважаючи на те, що акт про використану електричну енергію за попередній місяць надходив відповідачу до 10-го числа наступного місяця, відповідач не мав змоги вчасно відстежувати використання прогнозованих лімітів електроенергії чи зміну тарифу та вносити відповідні зміни до договору.

Враховуючи, що позивач не припиняв постачання електричної енергії та не мав підстав для переведення відповідача до постачальника "останньої надії", виникла заборгованість у розмірі 402 477,32 грн, що не покривалась чинним договором.

Додатково зазначає, що посилання в позовній заяві на статті Господарського кодексу України є недоцільним, зважаючи на втрату останнім чинності 28.08.2025 та враховуючи те, що при укладенні договору сторони не спиралися на положення такого Кодексу.

Просить прийняти відзив і врахувати його під час розгляду справи по суті, а розгляд справи проводити без участі представника відповідача.

4. Обставини справи, оцінка доказів.

Дослідивши зібрані у справі докази, оцінивши їх відповідно до приписів ст. 86 ГПК України, суд встановив таке.

4.1. Укладення договору та його умови.

01.01.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРЕТ СЕРВІС ЕНЕРГОЗМІН" (постачальник) і Комунальне некомерційне підприємство "Долинська багатопрофільна лікарня" Долинської міської ради Івано-Франківської області (споживач) уклали договір про постачання електричної енергії споживачу № 23067/370/1 (далі Договір).

Право позивача на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу підтверджується постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 16.11.2022 № 1458 про видачу ліцензії.

За п. 1.1 Договору його укладено відповідно до норм Цивільного кодексу України з урахуванням порядку та умов, встановлених Законом України "Про публічні закупівлі" та іншими законодавчими актами, що регулюють відносини у сфері публічних закупівель, Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, за результатами проведення процедури закупівлі.

Згідно з п. 2.1 Договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами Договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору постачання електричної енергії споживачу здійснюється з дати, зазначеної в заяві-приєднанні (додаток 1 до Договору). Заявою-приєднанням початок постачання визначено з 01.01.2026.

За п. 5.1 Договору загальна вартість Договору становить 2 861 727,48 грн, у тому числі ПДВ 20 % 476 954,58 грн; загальна вартість Договору складається з місячних сум вартості очікуваних договірних обсягів постачання електричної енергії споживачу і може бути змінена за згодою сторін; розрахунки за поставлену споживачеві електричну енергію здійснюються за ціною, що вільно встановлюється між постачальником і споживачем з урахуванням волатильності (коливання) ціни на ринку, у межах загальної вартості, визначеної Договором.

Згідно з п. 5.5 Договору розрахунковим періодом за Договором є календарний місяць, протягом якого споживачу здійснювалося постачання електричної енергії.

Відповідно до п. 5.6 Договору розрахунки споживача здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання; оплата вартості електричної енергії здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника за умови надання постачальником протягом 3 робочих днів з моменту отримання інформації про обсяги споживання, згідно з даними комерційного обліку, акта приймання-передачі та рахунку, у тому числі в особистому кабінеті споживача, розміщеному на офіційному сайті постачальника.

За п. 5.10 Договору оплата проводиться протягом 5 робочих днів з моменту виставлення рахунку та надання акта про прийняття-передання, але не пізніше 20-го дня місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем).

Договірні обсяги постачання електричної енергії сторони узгодили в додатку № 3 до Договору, за яким обсяг постачання становить: січень 52 700 кВт·год, лютий 55 200 кВт·год, березень 45 700 кВт·год, квітень 37 200 кВт·год, травень 39 700 кВт·год, червень 23 026,13 кВт·год, усього 253 526,13 кВт·год. Відповідно до примітки до цього додатка обсяг заявленого місячного споживання може бути скоригований споживачем шляхом подання заяви щодо коригування у строк до 13 числа (включно) календарного місяця на розрахунковий період, який не закінчився.

4.2. Зміна умов Договору.

Листом від 30.01.2026 відповідач повідомив позивача про необхідність внесення змін до Договору та просив погодити зменшення загальної суми Договору на 500 000,00 грн, оскільки на момент укладення Договору обсяг бюджетних призначень не був затверджений у повному розмірі, а також з метою приведення суми Договору у відповідність до фактично доведених кошторисних призначень.

Додатковою угодою № 1 від 30.01.2026 сторони, керуючись пп. 1 п. 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, дійшли згоди зменшити суму Договору на 500 000,00 грн та виклали п. 5.1 Договору в новій редакції, за якою загальна вартість Договору становить 2 361 727,48 грн, у тому числі ПДВ 20 % 393 621,25 грн. Цією ж додатковою угодою в новій редакції викладено додаток № 3 до Договору.

4.3. Постачання електричної енергії у березні та квітні 2026 року.

Згідно з актом про використану електричну енергію за березень 2026 року відповідач прийняв електричну енергію в обсязі 55 121 кВт·год (група А 51 453 кВт·год за тарифом 8,027485 грн/кВт·год на суму 413 038,19 грн; група Б 3 668 кВт·год за тарифом 8,29209 грн/кВт·год на суму 30 415,39 грн); вартість поставки без ПДВ 443 453,58 грн, ПДВ 20 % 88 690,72 грн, вартість поставки з ПДВ 532 144,30 грн.

Згідно з актом про використану електричну енергію за квітень 2026 року відповідач прийняв електричну енергію в обсязі 49 018 кВт·год (група А 46 414 кВт·год за тарифом 6,290465 грн/кВт·год на суму 291 965,64 грн; група Б 2 604 кВт·год за тарифом 6,75326 грн/кВт·год на суму 17 585,49 грн); вартість поставки без ПДВ 309 551,13 грн, ПДВ 20 % 61 910,23 грн, вартість поставки з ПДВ 371 461,36 грн.

На оплату поставленої електричної енергії позивач виставив відповідачу рахунок за електроенергію від 06.04.2026 № 6040000067260319 за березень 2026 року на суму 532 144,30 грн та рахунок за електроенергію від 06.05.2026 № 6040000067260419 за квітень 2026 року на суму 371 461,36 грн.

Суд перевірив наведені в актах і рахунках розрахунки та встановив, що вони є арифметично правильними.

4.4. Розрахунки сторін.

За розрахунком позивача, доданим до позовної заяви, за розрахунковий період березня 2026 року відповідачу нараховано 532 144,30 грн, за розрахунковий період квітня 2026 року 371 461,36 грн, а всього 903 605,66 грн. В рахунок погашення заборгованості відповідач 28.04.2026 сплатив 501 128,34 грн.

Отже, відповідач не сплатив суму 402 477,32 грн (903 605,66 грн 501 128,34 грн), з яких 31 015,96 грн за розрахунковий період березня 2026 року та 371 461,36 грн за розрахунковий період квітня 2026 року.

Розмір заборгованості підтверджується актом звірки розрахунків за спожиту електроенергію станом на 03.06.2026 за Договором (особовий рахунок 6040000067), у якому за статтею розрахунку "Постачання е/е" зазначено дебет 402 477,32 грн. Цей акт підписали уповноважені представники обох сторін і скріпили печатками, що свідчить про визнання відповідачем розміру заборгованості.

5. Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

5.1. Правова природа Договору та правове регулювання спірних правовідносин.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. За ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Згідно з ч. 2 цієї статті до такого договору застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Отже, укладений сторонами Договір за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними ресурсами через приєднану мережу.

Спеціальним законом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України "Про ринок електричної енергії". Відповідно до ч. 1 ст. 56 цього Закону постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. За ч. 6 ст. 56 цього Закону постачання електричної енергії електропостачальниками здійснюється з дотриманням правил роздрібного ринку. Згідно з ч. 7 ст. 56 цього Закону умови постачання електричної енергії, права та обов`язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Щодо посилань позивача на норми Господарського кодексу України суд зазначає таке. Господарський кодекс України втратив чинність 28.08.2025 на підставі Закону України від 09.01.2025 № 4196-IX "Про особливості регулювання підприємницької діяльності окремих видів юридичних осіб та їх об`єднань у перехідний період". Договір сторони уклали 01.01.2026, спірна заборгованість виникла за розрахункові періоди березня і квітня 2026 року, тобто спірні правовідносини виникли після втрати Господарським кодексом України чинності. За таких обставин норми ст. 193, 275, 276 Господарського кодексу України, на які послався позивач, до спірних правовідносин не застосовуються, на що обґрунтовано вказав відповідач у відзиві.

Водночас неправильна юридична кваліфікація позивачем спірних правовідносин не є підставою для відмови в позові. Відповідно до принципу jura novit curia ("суд знає закони") саме суд здійснює правову кваліфікацію спірних правовідносин і застосовує норми права, які підлягають застосуванню, незалежно від того, які норми права навів позивач (постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, п. 83 86; від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19).

5.2. Виконання зобов`язань позивачем.

Суд встановив, що позивач свої зобов`язання за Договором виконав: у березні 2026 року поставив відповідачу електричну енергію в обсязі 55 121 кВт·год вартістю 532 144,30 грн, у квітні 2026 року в обсязі 49 018 кВт·год вартістю 371 461,36 грн, що підтверджується актами про використану електричну енергію за березень і квітень 2026 року, виставленими на їх підставі рахунками та підписаним обома сторонами актом звірки розрахунків станом на 03.06.2026.

5.3. Виконання зобов`язань відповідачем.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). За ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В п. 1 ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За п. 5.10 Договору оплата проводиться не пізніше 20-го дня місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем). Отже, оплату вартості електричної енергії, спожитої в березні 2026 року, відповідач мав здійснити не пізніше 20.04.2026, а спожитої в квітні 2026 року не пізніше 20.05.2026.

У встановлені Договором строки відповідач оплату в повному обсязі не здійснив: непогашеною залишилася заборгованість у сумі 402 477,32 грн, з яких 31 015,96 грн за березень 2026 року та 371 461,36 грн за квітень 2026 року.

5.4. Оцінка доводів відповідача.

5.4.1. Доводи відповідача про обмежене бюджетне фінансування, що не залежало від його волі, суд відхиляє.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Згідно з ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. При цьому ч. 2 ст. 617 ЦК України прямо встановлює, що не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 07.11.2019 у справі № 916/1345/18 сформулював висновок про те, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Крім того, відповідач є комунальним некомерційним підприємством, тобто самостійним суб`єктом господарювання, а не бюджетною установою, і несе самостійну майнову відповідальність за своїми зобов`язаннями.

5.4.2. Доводи відповідача про те, що заборгованість у сумі 402 477,32 грн "не покривалась чинним Договором", суд також відхиляє.

Суд встановив, що фактичні обсяги споживання електричної енергії перевищили узгоджені сторонами в додатку № 3 до Договору договірні обсяги: у березні 2026 року фактично спожито 55 121 кВт·год замість 45 700 кВт·год, у квітні 2026 року 49 018 кВт·год замість 37 200 кВт·год.

Відповідно до ч. 2 ст. 714, ч. 2 ст. 670 ЦК України у разі прийняття покупцем товару в кількості, більшій ніж встановлено договором купівлі-продажу, він зобов`язаний оплатити додатково прийнятий товар за ціною, встановленою договором, якщо інша ціна не встановлена за домовленістю сторін. Отже, навіть якщо фактичний обсяг споживання перевищував договірні обсяги, відповідач, прийнявши електричну енергію, зобов`язаний оплатити її вартість. Спірна електрична енергія спожита в межах строку постачання за Договором (до 30.06.2026), а її ціна визначена за погодженим сторонами в Договорі порядком. Обов`язок споживача оплачувати вартість прийнятих ресурсів прямо встановлений в ч. 1 ст. 714 ЦК України і п. 1 ч. 3 ст. 58 Закону України "Про ринок електричної енергії".

5.4.3. Твердження про те, що позивач не припиняв постачання електричної енергії та не мав підстав для переведення відповідача до постачальника "останньої надії", не впливає на вирішення спору, оскільки припинення постачання у разі прострочення оплати є правом, а не обов`язком постачальника (п. 5.11, 7.1.3 Договору). Здійснення чи нездійснення постачальником цього права не звільняє споживача від обов`язку оплатити спожиту електричну енергію (п. 8.2 Договору).

5.4.4. Доводи відповідача про те, що акт про використану електричну енергію за попередній місяць надходив до 10-го числа наступного місяця, внаслідок чого він не мав змоги вчасно відстежувати використання прогнозованих лімітів електроенергії чи зміну тарифу, суд відхиляє.

Відповідач мав можливість відстежувати використання електроенергії за даними комерційного обліку, а тарифи визначені в Договорі.

5.5. Щодо зазначеного у відзиві часткового визнання позову суд відмічає, що відповідач не вказав, у якій саме частині він визнає позовні вимоги, а в якій заперечує проти них. Відповідач розміру заборгованості не оспорив, контррозрахунку не подав і про застосування наслідків, передбачених ст. 191 ГПК України, не заявляв. За таких обставин суд не розцінює відзив як заяву про визнання позову в розумінні ст. 191 ГПК України та вирішує спір по суті.

6. Висновки суду.

З огляду на викладене позов належить задовольнити в повному обсязі і стягнути з відповідача на користь позивача 402 477,32 грн заборгованості за спожиту електричну енергію.

7. Судові витрати.

7.1. Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 ГПК України. Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

7.2. Позивач за подання позовну сплатив судовий збір у розмірі 4 829,73 грн (402 477,32 грн х 1,5 % х 0,8) згідно з платіжною інструкцією від 19.08.2026 № 6681.

7.3. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, враховуючи задоволення позову, судовий збір у розмірі 4 829,73 грн покладається на відповідача.

7.4. Позивач також просить стягнути з відповідача 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави; за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач подав: договір про надання професійної правничої допомоги від 01.01.2026 № 2026/4, укладений з адвокатом Тураш А. В., за п. 4.2, 4.3 якого винагорода адвоката обчислюється у фіксованому розмірі та зазначається в актах приймання-передачі наданих послуг; ордер від 11.06.2026 на надання правничої допомоги позивачу в Господарському суді Івано-Франківської області; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ІФ № 001443 від 11.01.2019; акт приймання-передачі послуг від 19.08.2026, згідно з яким вартість наданої правничої допомоги щодо стягнення заборгованості з відповідача за Договором № 23067/370/1 становить 10 000 грн; платіжну інструкцію від 19.08.2026 № 6673 про сплату позивачем адвокату 10 000 грн з призначенням платежу "Оплата за надання правничої допомоги (підготовка, подача до суду позовної заяви про стягн. заборг.) у серпні 2026 р. зг. дог. № 2026/4 від 01.01.2026 р.".

Оцінюючи надані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Суд зобов`язаний тільки оцінити рівень адвокатських витрат (за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Аналогічний висновок міститься у постанові КГС ВС від 22.11.2023 у справі № 910/3758/22 (п. 5.21) з посиланням на постанову ОП КГС ВС від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 (п. 40, 46). Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України.

ВП ВС у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 щодо змісту детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, виснувала, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Вирішуючи питання про стягнення витрат позивача на професійну правничу допомогу, суд враховує те, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (постанова ВП ВС від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19). В постанові ВП ВС від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19 викладено правовий висновок про те, що суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Встановлюючи реальність та розумність витрат, суд враховує те, що адвокат підготувала та подала позовну заяву, клопотання про долучення доказів, брала участь у судових засіданнях. Розмір фіксованого гонорару (10 000 грн) становить менше 2,5 % ціни позову. Тому заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідає наведеним критеріям.

Клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу в порядку ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України відповідач не подавав, заперечень щодо їх розміру не заявляв.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, враховуючи задоволення позову, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 86, 123, 126, 129, 233, 236 238, 240, 241, 253, 256, 257 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ДОЛИНСЬКА БАГАТОПРОФІЛЬНА ЛІКАРНЯ" ДОЛИНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ (місцезнаходження: 77503, Івано-Франківська обл., Калуський р-н, місто Долина, вул. Грицей Оксани, будинок 15, ідентифікаційний код 01993457) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ПРЕТ СЕРВІС ЕНЕРГОЗМІН" (місцезнаходження: 76019, Івано-Франківська обл., Івано-Франківський р-н, місто Івано-Франківськ, вул. Надрічна, будинок 6, ідентифікаційний код 44907279, рахунок IBAN НОМЕР_1 в АТ "Ощадбанк") 402 477,32 грн (чотириста дві тисячі чотириста сімдесят сім гривень 32 копійки) заборгованості за спожиту електричну енергію.

Стягнути з КОМУНАЛЬНОГО НЕКОМЕРЦІЙНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ДОЛИНСЬКА БАГАТОПРОФІЛЬНА ЛІКАРНЯ" ДОЛИНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ (місцезнаходження: 77503, Івано-Франківська обл., Калуський р-н, місто Долина, вул. Грицей Оксани, будинок 15, ідентифікаційний код 01993457) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ПРЕТ СЕРВІС ЕНЕРГОЗМІН" (місцезнаходження: 76019, Івано-Франківська обл., Івано-Франківський р-н, місто Івано-Франківськ, вул. Надрічна, будинок 6, ідентифікаційний код 44907279, рахунок IBAN НОМЕР_2 в ПАТ "МТБ БАНК") 14 829,73 грн (чотирнадцять тисяч вісімсот двадцять дев`ять гривень сімдесят три копійки) судових витрат, з яких 4 829,73 грн - судовий збір, 10 000 грн - витрати на професійну правничу допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 08.10.2026.

Суддя О. В. Малєєва