Рішення № 140423294, 07.10.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2026м. ДніпроСправа № 904/7464/25

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (50014, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Електрична, буд. 1; ідентифікаційний код 00130850)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід Фінанс" (03039, м. Київ, пр. Голосіївський, буд. 42А; ідентифікаційний код 38421401)

про стягнення 57 873 грн. 61 коп.

Без повідомлення (виклику) представників сторін.

ПРОЦЕДУРА

Позивач - Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№6919/25 від 30.12.2025) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід Фінанс" про стягнення 57 873 грн. 62 коп., що складає 45 497 грн. 83 коп. - заборгованості за теплову енергію, поставлену за Типовим індивідуальним договором від 01.10.2021 про надання послуги з постачання теплової енергії за адресою: місто Кривий Ріг Дніпропетровська обл., вул. Різниченка Олексія (колишнє найменування - вул. Співдружності), будинок 82, квартира 18, 2 218 грн. 87 коп. - 3% річних, 7 485 грн. 20 коп. - компенсації за інфляційні втрати та 2 671 грн. 71 коп.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що відповідач з 24.10.2019 є власником квартири № 18 у будинку № 82 по вул. Олексія Різниченка (до перейменування - вул. Співдружності) у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, до якого позивач здійснює постачання теплової енергії. Оскільки співвласниками багатоквартирного будинку у встановлений законом строк не було обрано іншу модель договірних відносин, з 01.11.2021 між позивачем та відповідачем фактично укладено типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.

Позивач вказує, що у період з 01.11.2021 по 31.03.2025 теплова енергія до вказаного будинку фактично постачалася, що підтверджується актами подачі та припинення подачі теплоносія, а обсяг спожитої теплової енергії визначався за показаннями вузла комерційного обліку з подальшим розподілом між споживачами пропорційно площі приміщень.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем обов`язку щодо своєчасної та повної оплати наданої послуги за період з 01.11.2021 по 31.03.2025 утворилась заборгованість за поставлену теплову енергію у розмірі 45 497,83 грн, у зв`язку з чим позивачем також нараховано 2 218,87 грн 3% річних, 7 485,20 грн інфляційних втрат та 2 671,71 грн пені, які позивач просить стягнути з відповідача.

Також просить стягнути з відповідача на свою користь 3 028 грн. 00 коп. - судового збору за подання позовної заяви до суду.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

До Господарського суду Дніпропетровської області 13.01.2026 від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява (вх. суду № 1468/26 від 13.01.2026) про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування поданої заяви відповідач зазначає, що, на його думку, справа є складною та потребує повного і всебічного з`ясування її обставин, дослідження доказів, а також надання сторонам можливості подати необхідні пояснення та докази. Відповідач вказує, що обставини, покладені позивачем в основу позовних вимог, не відповідають дійсності, у зв`язку з чим існує необхідність з`ясування додаткових питань та обставин за участю представників сторін у судовому засіданні.

Крім того, відповідач посилається на необхідність вирішення питання про залучення до участі у справі третьої особи та можливого призначення судової експертизи, а також необхідність окремого дослідження наданих позивачем доказів щодо їх належності та допустимості, зокрема копії акта №251. З огляду на наведене відповідач вважає, що повний, всебічний та об`єктивний розгляд спору й належна реалізація сторонами процесуальних прав потребують розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

При цьому, 14.01.2026 до Господарського суду Дніпропетровської області від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання (вх. суду №1789/26 від 14.01.2026), за змістом якого він просить суд відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід Фінанс" від 13.01.2026 про розгляд справи №904/7464/25 за правилами загального позовного провадження.

Вказане клопотання обґрунтовано тим, що предметом позову у даній справі є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин, заявлені позивачем вимоги та предмет доказування, на думку позивача, не вимагають проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін та переходу до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Позивач також зазначає, що кожен учасник справи має можливість ознайомлюватися з матеріалами справи, доводами іншої сторони та реагувати на них шляхом подання відповідних процесуальних документів, а вирішення питання щодо розгляду справи у письмовому провадженні чи в судовому засіданні з повідомленням учасників залежить не лише від волевиявлення сторін, а від конкретних обставин справи. З огляду на це позивач вважає відсутніми підстави для переходу до загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.01.2026 було відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Схід Фінанс" у переході до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з огляду на те, що наведені відповідачем у заяві доводи не є достатніми та не обґрунтовують необхідності переходу до загального позовного провадження; спір стосується стягнення заборгованості за надану послугу з постачання теплової енергії, а всі заперечення по суті спору та відповідні пояснення відповідач має можливість викласти у письмовій формі в межах спрощеного позовного провадження. При цьому заявлені відповідачем наміри щодо залучення третьої особи та вирішення питання про призначення судової експертизи самі по собі не є підставою для переходу до загального позовного провадження. Також враховано, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а відповідачем не надано доказів на підтвердження необхідності розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

До Господарського суду Дніпропетровської області 22.01.2026 від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшов відзив (вх. суду №2992/26 від 22.01.2026) на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

В обґрунтування поданого відзиву на позовну заяву відповідач зазначає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами ані факту виникнення між сторонами договірних відносин, ані факту отримання відповідачем послуги з постачання теплової енергії, ані заявленого до стягнення розміру заборгованості.

Так, відповідач вказує, що наданий позивачем індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії не містить номера, дати укладення та підписання сторонами, а також не визначає споживача, у зв`язку з чим, на думку відповідача, неможливо встановити момент набрання таким договором чинності та поширення його умов саме на відповідача.

Також відповідач посилається на те, що у спірному приміщенні господарська діяльність ним не здійснювалася, у м. Кривому Розі відсутні його філії, відокремлені підрозділи та працівники. Крім того, позивачем не надано доказів направлення відповідачу рахунків, актів або інших документів щодо нарахування плати за теплову енергію, а обов`язок відповідача реєструватися в особистому кабінеті для отримання таких рахунків, на його думку, нормативно не обґрунтований.

Відповідач заперечує і проти наданого позивачем розрахунку заборгованості, зазначаючи, що детальні розрахунки подано не за всі заявлені періоди, у розрахунку не наведено формули визначення заборгованості, а частина нарахувань, на його думку, здійснена поза межами загального строку позовної давності. Аналогічні заперечення заявлені щодо розрахунків пені, інфляційних втрат та 3% річних; щодо пені відповідач додатково посилається на спеціальну позовну давність тривалістю один рік.

Окремо відповідач зазначає, що позивачем не надано показань вузла комерційного обліку станом на початок та кінець кожного розрахункового періоду, а в актах про початок та припинення подачі теплоносія відповідні показники відсутні, у зв`язку з чим неможливо перевірити фактичний обсяг поставленої теплової енергії та правильність здійснених нарахувань. 6. відзив на позовну заяву

З огляду на наведене відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі та покласти судові витрати на позивача.

До Господарського суду Дніпропетровської області 27.01.2026 від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла відповідь (вх. суду №3635/26 від 27.01.2026) на відзив на позовну заяву, відповідно до якої позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування своєї позиції, викладеної у відповіді на відзив на позовну заяву, позивач зазначає, що доводи відповідача щодо відсутності між сторонами договірних відносин є безпідставними, оскільки 01.10.2021 позивачем, як виконавцем послуги, на офіційному вебсайті було оприлюднено типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, а протягом 30 днів співвласниками багатоквартирного будинку не було прийнято рішення про обрання іншої моделі договірних відносин. У зв`язку з цим позивач вважає, що з 01.11.2021 типовий індивідуальний договір є укладеним, а відповідач як власник квартири та індивідуальний споживач, зобов`язаний оплачувати надані комунальні послуги.

Щодо розміру заборгованості позивач заперечує твердження відповідача про неналежність поданих розрахунків та зазначає, що вони містять необхідні вихідні дані щодо періодів нарахування, обсягів спожитої теплової енергії та підсумкових сум, які дають можливість перевірити правильність здійснених нарахувань. Позивач також вважає безпідставними заперечення щодо розрахунків 3% річних, інфляційних втрат і пені та зазначає, що розрахунки за спірні періоди містяться у наданому до позовної заяви розрахунку обсягу спожитої послуги.

Стосовно заяви про застосування позовної давності позивач посилається на продовження відповідних строків на період дії карантину, пов`язаного з COVID-19, а також на положення законодавства щодо перебігу позовної давності в період воєнного стану, у зв`язку з чим вважає, що строк позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості починаючи з листопада 2021 року на момент звернення до суду не сплив.

Крім того, позивач зазначає, що відповідач з 24.10.2019 є власником спірної квартири, а тому відсутність у ній працівників, філій чи фактичного здійснення господарської діяльності не впливає на обов`язок сплачувати вартість теплопостачання. Факт постачання теплової енергії у період з 01.11.2021 по 31.03.2025, за твердженням позивача, підтверджується актами подачі та припинення подачі теплоносія; на спростування доводів відповідача щодо неможливості перевірити обсяг спожитої теплової енергії позивачем додатково надано акти фіксації показників вузла комерційного обліку за відповідний період.

Також позивач заперечує проти заявлених відповідачем 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, вважаючи їх неспівмірними зі складністю справи та обсягом виконаної адвокатом роботи, а також зазначає про відсутність належного документального підтвердження таких витрат.

До Господарського суду Дніпропетровської області 04.02.2026 від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшли заперечення (вх. суду №5226/26 від 04.02.2026) на відповідь на відзив на позовну заяву, відповідно до якої відповідач просить відмовити позивачу в долученні до матеріалів справи доказів (копії актів фіксації/даних показників вузла обліку теплової енергії); відхилити та повернути позивачу надану відповідь на відзив у даній справі, яку підписано особою без відповідних повноважень за нікчемною довіреністю; відмовити акціонерному товариству "Криворізька теплоцентраль" у задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід Фінанс" у повному обсязі; судові витрати зі сплати судового збору та витрат на правову (правничу) допомогу покласти на позивача.

В обґрунтування поданих заперечень відповідач посилається на те, що позивачем не спростовано доводів, викладених у відзиві на позовну заяву, щодо неналежного обґрунтування розміру заявленої до стягнення заборгованості. Зокрема, відповідач зазначає, що подані позивачем розрахунки не містять формул, за якими здійснено нарахування вартості теплової енергії, 3% річних, інфляційних втрат та пені, у зв`язку з чим, на його думку, відсутня можливість перевірити правильність таких нарахувань.

Крім того, відповідач заперечує проти долучення до матеріалів справи копій актів фіксації показників вузла обліку теплової енергії, поданих позивачем разом із відповіддю на відзив. Відповідач вказує, що зазначені докази існували на момент звернення позивача до суду, однак не були додані до позовної заяви, при цьому позивач не обґрунтував причин їх неподання разом із першою заявою по суті спору та не заявив відповідного клопотання про їх долучення, у зв`язку з чим вважає, що такі докази подані з порушенням вимог статті 164 Господарського процесуального кодексу України та не повинні прийматися судом.

Також відповідач зазначає про відсутність належних повноважень у представника позивача Шевченко Юлії Сергіївни на підписання та подання відповіді на відзив. На думку відповідача, представник позивача діє на підставі довіреності в порядку передоручення від 05.01.2026, яка відповідно до частини другої статті 245 Цивільного кодексу України підлягає нотаріальному посвідченню. Оскільки така довіреність нотаріально не посвідчена, відповідач вважає її нікчемною, а подані на її підставі процесуальні документи такими, що підписані особою без належних повноважень.

Щодо судових витрат відповідач зазначає, що докази на підтвердження остаточного розміру понесених ним витрат на професійну правничу допомогу будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Справа розглядається відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод протягом розумного строку з урахуванням введення в Україні воєнного стану.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ

Як вбачається із змісту позовної заяви, відповідно до рішення виконавчого комітету Криворізької міської ради від 12.10.2011 №343 "Про надання згоди на передачу окремих об`єктів теплопостачання від Комунального підприємства "Криворіжтепломережа" до Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" було передано об`єкти теплопостачання у Довгинцівському, Жовтневому (після перейменування - Покровському), Інгулецькому та Саксаганському районах міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

З 01.10.2013 виконавцем послуги з постачання теплової енергії для житлового будинку №82 по вулиці Олексія Різниченка (до перейменування - Співдружності) у місті Кривому Розі Дніпропетровської області є Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль".

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с. 12-13) власником квартири №18 у будинку №82 по вулиці Олексія Різниченка (до перейменування - Співдружності) у місті Кривому Розі Дніпропетровської області з 24.10.2019 є Товариство з обмеженою відповідальністю "Схід Фінанс". Площа належної відповідачу квартири №18 становить 71,3 кв. м.

Відповідно до матеріалів справи, 01.10.2021 Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" як виконавцем послуги, на офіційному веб-сайті було оприлюднено Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання.

Як вказує позивач, протягом 30 днів з дня опублікування Типового індивідуального договору до позивача від співвласників багатоквартирного будинку №82 по вулиці Олексія Різниченка у місті Кривому Розі Дніпропетровській області не надходило документів, які б підтверджували прийняття рішення про обрання іншої моделі організації договірних відносин з виконавцем відповідної комунальної послуги.

Таким чином, з 01.11.2021 між Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" та співвласниками будинку №82 по вулиці Олексія Різниченка у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, у тому числі Товариством з обмеженою відповідальністю "Схід Фінанс" як власником квартири №18, виникли договірні відносини на умовах Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії (а.с. 15-20).

Відповідно до пункту 5 Типового індивідуального договору виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, визначених договором.

Пунктом 11 Типового індивідуального договору передбачено, що обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої у будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку, або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 №315. Одиницею вимірювання обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал).

Матеріалами справи підтверджується, що у період з 01.11.2021 по 31.03.2025 до житлового будинку №82 по вулиці Олексія Різниченка у місті Кривому Розі Дніпропетровської області здійснювалося постачання теплової енергії. Подача та припинення подачі теплоносія здійснювалися відповідно до початку та закінчення опалювальних сезонів, що підтверджується наявними у матеріалах справи актами подачі та припинення подачі теплоносія, зокрема:

- актом №198 від 06.11.2021 про подачу теплоносія (а.с. 21);

- актом №166 від 01.04.2022 про припинення подачі теплоносія (а.с. 22-23);

- актом №125 від 02.11.2022 про подачу теплоносія (а.с. 24);

- актом №140 від 28.03.2023 про припинення подачі теплоносія (а.с. 25-26);

- актом №251 від 13.11.2023 про подачу теплоносія (а.с. 27);

- актом №278 від 28.03.2024 про припинення подачі теплоносія (а.с. 28);

- актом №152 від 19.11.2024 про подачу теплоносія (а.с. 29);

- актом №240 від 27.03.2025 про припинення подачі теплоносія (а.с. 30).

Будинок №82 по вул. Олексія Різниченка у м. Кривому Розі Дніпропетровської області обладнаний вузлом комерційного обліку теплової енергії, що підтверджується, зокрема, актом-приписом від 28.04.2025 (а.с. 32).

Як вбачається з матеріалів справи, прилади-розподілювачі теплової енергії у зазначеному будинку не встановлені, у зв`язку з чим розподіл обсягу спожитої будинком теплової енергії між окремими приміщеннями здійснювався з урахуванням показань вузла комерційного обліку та пропорційно опалюваній площі відповідного приміщення.

На підтвердження показників вузла комерційного обліку теплової енергії за спірний період позивачем разом із відповіддю на відзив подано копії актів фіксації показників вузла обліку теплової енергії за період з 01.11.2021 по 31.03.2025.

Відповідно до пункту 30 Типового індивідуального договору плата за послугу з постачання теплової енергії визначається відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії та Методики розподілу виходячи з установленого уповноваженим органом тарифу та обсягу спожитої теплової енергії.

Пунктом 31 Типового індивідуального договору передбачено, що вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Згідно з пунктом 32 Типового індивідуального договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.

Відповідно до пункту 34 Типового індивідуального договору споживач здійснює оплату щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Згідно з наданим позивачем розрахунком (а.с. 6-9) за період з 01.11.2021 по 31.03.2025 відповідачу за послугу з постачання теплової енергії здійснювалися відповідні нарахування. У зв`язку з несплатою вартості наданої послуги за Товариством з обмеженою відповідальністю "Схід Фінанс" обліковується заборгованість у розмірі 45 497,83 грн.

У зв`язку з порушенням строків виконання грошового зобов`язання позивачем також здійснено розрахунок (а.с. 10-11) та нараховано до стягнення з відповідача на свою користь 2 218 грн. 87 коп. - 3% річних, 7 485 грн. 20 коп. - інфляційних нарахувань та 2 671 грн. 71 коп. - пені.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів.

За приписами статей 509, 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу постачальник зобов`язується надавати споживачеві відповідні ресурси, а споживач зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватися передбаченого договором режиму їх використання.

Правовідносини сторін у даній справі виникли у сфері надання житлово-комунальної послуги з постачання теплової енергії та регулюються, зокрема, Законами України "Про житлово-комунальні послуги", "Про теплопостачання", Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830, Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою наказом Мінрегіону від 22.11.2018 №315, та умовами Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальним споживачем є фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна та отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб. Отже, юридична особа, яка є власником нерухомого майна, може бути індивідуальним споживачем житлово-комунальної послуги. Законодавство України

Частиною першою статті 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах, а договори про їх надання укладаються відповідно до типових або примірних договорів.

За змістом частини п`ятої статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, який є публічним договором приєднання. Такий договір вважається укладеним, якщо протягом 30 днів з дня опублікування його тексту співвласники не обрали іншу модель договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.

Як встановлено судом, з 01.11.2021 між Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" як виконавцем послуги та Товариством з обмеженою відповідальністю "Схід Фінанс" як власником квартири №18 виникли договірні відносини на умовах Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії (а.с. 15-20).

Господарський суд відхиляє доводи відповідача про те, що наданий позивачем текст договору не містить номера, дати його підписання та підпису Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід Фінанс", а тому не породжує для останнього відповідних прав та обов`язків, з огляду на наступне.

У даному випадку виникнення договірних відносин пов`язується не з підписанням відповідачем окремого примірника договору чи заяви-приєднання, а безпосередньо з передбаченим законом юридичним фактом - спливом 30-денного строку з дня оприлюднення публічного договору за відсутності рішення співвласників багатоквартирного будинку про обрання іншої моделі договірних відносин.

Доказів визнання зазначеного Типового індивідуального договору недійсним, його розірвання або припинення у встановленому законом порядку матеріали справи не містять. За відсутності доказів недійсності чи розірвання типовий договір є чинним та породжує для сторін відповідні права й обов`язки.

Судом встановлено, що відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Схід Фінанс" з 24.10.2019 є власником квартири №18 у будинку №82 по вулиці Олексія Різниченка у місті Кривому Розі Дніпропетровської області (а.с. 12-13).

Отже, посилання відповідача на нездійснення ним господарської діяльності у вказаному приміщенні, відсутність у місті Кривому Розі його працівників, філій чи відокремлених підрозділів не впливає на його статус власника нерухомого майна та індивідуального споживача відповідної житлово-комунальної послуги.

Постачання теплової енергії до багатоквартирного будинку також не ставиться у залежність від того, чи здійснює окремий власник приміщення у такому будинку господарську діяльність або чи перебувають у ньому його працівники.

Матеріалами справи підтверджується, що у спірний період з 01.11.2021 по 31.03.2025 позивач здійснював постачання теплової енергії до будинку №82 по вулиці Олексія Різниченка у місті Кривому Розі Дніпропетровської області. Факт подачі та припинення подачі теплоносія у відповідних опалювальних сезонах підтверджується наявними у матеріалах справи актами, зокрема:

- актом №198 від 06.11.2021 про подачу теплоносія (а.с. 21);

- актом №166 від 01.04.2022 про припинення подачі теплоносія (а.с. 22-23);

- актом №125 від 02.11.2022 про подачу теплоносія (а.с. 24);

- актом №140 від 28.03.2023 про припинення подачі теплоносія (а.с. 25-26);

- актом №251 від 13.11.2023 про подачу теплоносія (а.с. 27);

- актом №278 від 28.03.2024 про припинення подачі теплоносія (а.с. 28);

- актом №152 від 19.11.2024 про подачу теплоносія (а.с. 29);

- актом №240 від 27.03.2025 про припинення подачі теплоносія (а.с. 30).

При цьому доказів відключення належної відповідачу квартири від системи централізованого теплопостачання у встановленому законодавством порядку матеріали справи не містять. Відсутні також докази звернення відповідача до виконавця із заявами чи претензіями щодо ненадання послуги або надання її неналежної якості.

Суд вважає за необхідне зазначити, що будинок 82 по вулиці Олексія Різниченка у місті Кривому Розі Дніпропетровської області обладнаний вузлом комерційного обліку теплової енергії, що підтверджується, зокрема, актом-приписом від 28.04.2025 (а.с. 32). Прилади-розподілювачі теплової енергії у будинку не встановлені, у зв`язку з чим розподіл обсягу спожитої будинком теплової енергії між окремими приміщеннями здійснюється з урахуванням показників комерційного вузла обліку пропорційно площі відповідних приміщень.

Площа квартири відповідача відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с. 12-13) становить 71,3 кв. м.

Щодо заперечень відповідача проти прийняття актів фіксації показників вузла обліку теплової енергії, поданих позивачем разом із відповіддю на відзив, суд зазначає таке.

Відповідач посилається на те, що зазначені докази існували на момент звернення позивача з позовом, однак до позовної заяви додані не були, причини їх неподання позивачем не обґрунтовані, у зв`язку з чим просить суд відмовити у їх прийнятті.

Разом з тим саме у відзиві на позов відповідач уперше поставив під сумнів можливість перевірки обсягу поставленої теплової енергії з огляду на відсутність у матеріалах справи актів фіксації показників вузла комерційного обліку. На спростування зазначених заперечень позивач разом із відповіддю на відзив подав відповідні акти за період з 01.11.2021 по 31.03.2025. Відповідач отримав відповідь на відзив із доданими доказами та реалізував своє процесуальне право висловити щодо них заперечення.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 09.04.2026 у справі №910/14304/23 зазначив, що до відповіді на відзив можуть бути додані докази, необхідність подання яких обумовлена спростуванням конкретних заперечень, уперше наведених відповідачем у відзиві; прийняття таких доказів не суперечить приписам процесуального законодавства.

З огляду на наведене суд доходить висновку про наявність підстав для прийняття та оцінки поданих позивачем разом із відповіддю на відзив актів фіксації показників вузла комерційного обліку теплової енергії, а відповідне заперечення відповідача відхиляє.

Доводи відповідача щодо ненадсилання йому рахунків на оплату також не спростовують виникнення та існування грошового зобов`язання.

Відповідно до пункту 34 Типового індивідуального договору споживач здійснює оплату щомісячно не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, який є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Отже, строк виконання грошового зобов`язання визначений договором та не поставлений у залежність виключно від факту одержання відповідачем паперового рахунку.

При цьому саме по собі неотримання рахунку не спростовує факту надання послуги, її обсягу та обов`язку споживача оплатити фактично отриману теплову енергію, якщо відповідні обставини підтверджуються іншими належними доказами.

Щодо заперечень відповідача проти наданого позивачем розрахунку суд зазначає, що обґрунтованість грошової вимоги визначається не самим лише наведенням математичної формули, а можливістю встановити з розрахунку період нарахування, вихідні показники, обсяг спожитої послуги, застосований тариф та кінцеву суму нарахування.

Поданий позивачем розрахунок містить періоди нарахування та суми вартості теплової енергії за відповідні розрахункові періоди, а в сукупності з актами подачі та припинення теплоносія, даними вузла комерційного обліку, актами фіксації його показників та відомостями щодо площі належного відповідачу приміщення дає можливість перевірити здійснені позивачем нарахування.

При цьому відповідач власного контррозрахунку вартості поставленої теплової енергії суду не надав та конкретних арифметичних помилок у визначенні обсягу спожитої теплової енергії, площі приміщення або застосованого тарифу не навів.

З огляду на встановлені обставини господарський суд доходить висновку, що позивач належними та більш вірогідними доказами підтвердив факт постачання теплової енергії, обсяг відповідних нарахувань та невиконання відповідачем обов`язку з їх оплати.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості за надану послугу з постачання теплової енергії за період з 01.11.2021 по 31.03.2025 у розмірі 45 497 грн. 83 коп. є обґрунтованою.

Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності

Відповідач посилається на сплив загальної трирічної позовної давності щодо частини вимог про стягнення основної заборгованості, 3% річних та інфляційних нарахувань, а також спеціальної позовної давності тривалістю один рік щодо вимоги про стягнення пені.

Разом з тим при вирішенні зазначеного питання підлягають врахуванню особливості перебігу позовної давності у період дії карантину, встановленого у зв`язку з поширенням Covid-19, та воєнного стану.

Пунктом 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України у редакції, чинній у відповідний період, було передбачено продовження строків, визначених статтями 257, 258 Цивільного кодексу України, на строк дії карантину.

Крім того, у період дії пункту 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України перебіг позовної давності зупинявся на строк дії воєнного стану.

Законом України від 14.05.2025 №4434-IX пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України виключено; відповідні зміни набрали чинності 04.09.2025, у зв`язку з чим з цієї дати перебіг позовної давності поновився.

Отже, посилання позивача на те, що станом на дату подання позову перебіг позовної давності продовжував залишатися зупиненим у зв`язку з дією воєнного стану, є помилковим. Водночас зазначене не свідчить про сплив позовної давності, оскільки з моменту поновлення її перебігу 04.09.2025 до звернення позивача до суду 30.12.2025 минуло менше чотирьох місяців.

З урахуванням наведених правил перебігу позовної давності господарський суд доходить висновку, що станом на дату звернення до суду строки позовної давності за заявленими вимогами не сплинули, а тому підстави для застосування наслідків спливу позовної давності відсутні.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 45 Типового індивідуального договору передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню у розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення, а її нарахування починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу.

Позивачем також заявлено до стягнення 2 218 грн. 87 коп. - 3% річних, 7 485 грн. 20 коп. - інфляційних нарахувань та 2 671 грн. 71 коп. - пені.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу.

У зв`язку з порушенням відповідачем строків оплати послуг за постачання теплової енергії позивач нарахував пеню в сумі 2 671 грн. 71 коп. за загальний період прострочення з 30.12.2023 до 01.12.2025.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Згідно із положеннями частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, чинної на момент виникнення спірних правовідносин, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, чинної на момент виникнення спірних правовідносин, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наведеною нормою, чинною на час виникнення спірних правовідносин, передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України (чинною на момент виникнення спірних правовідносин), строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.06.2019 у справі № 910/23911/16, від 22.08.2019 у справі № 914/508/17 та від 12.03.2020 у справі №907/65/18.

Ураховуючи вищевикладене,

- за зобов`язанням на суму 1 527,78 грн, яке виникло у листопаді 2021 року та строк оплати за яким настав з 01.01.2022, нарахування пені могло здійснюватися лише за період з 01.01.2022 по 01.07.2022. Водночас позивач заявив до стягнення пеню за вказаним зобов`язанням за період з 30.12.2023 по 01.12.2025, тобто після спливу встановленого законом шестимісячного строку, протягом якого штрафні санкції могли нараховуватися. За таких обставин вимога про стягнення пені за зазначеним зобов`язанням є безпідставною та не підлягає задоволенню;

- за зобов`язанням на суму 2 404,32 грн, яке виникло у грудні 2021 року та строк оплати за яким настав з 01.02.2022, нарахування пені могло здійснюватися лише за період з 01.02.2022 по 01.08.2022. Водночас позивач заявив до стягнення пеню за вказаним зобов`язанням за період з 30.12.2023 по 01.12.2025, тобто після спливу встановленого законом шестимісячного строку, протягом якого штрафні санкції могли нараховуватися. За таких обставин вимога про стягнення пені за зазначеним зобов`язанням є безпідставною та не підлягає задоволенню;

- за зобов`язанням на суму 2 898,94 грн, яке виникло у січні 2022 року та строк оплати за яким настав з 01.03.2022, нарахування пені могло здійснюватися лише за період з 01.03.2022 по 01.09.2022. Водночас позивач заявив до стягнення пеню за вказаним зобов`язанням за період з 30.12.2023 по 01.12.2025, тобто після спливу встановленого законом шестимісячного строку, протягом якого штрафні санкції могли нараховуватися. За таких обставин вимога про стягнення пені за зазначеним зобов`язанням є безпідставною та не підлягає задоволенню;

- за зобов`язанням на суму 2 404,32 грн, яке виникло у лютому 2022 року та строк оплати за яким настав з 01.04.2022, нарахування пені могло здійснюватися лише за період з 01.04.2022 по 01.10.2022. Водночас позивач заявив до стягнення пеню за вказаним зобов`язанням за період з 30.12.2023 по 01.12.2025, тобто після спливу встановленого законом шестимісячного строку, протягом якого штрафні санкції могли нараховуватися. За таких обставин вимога про стягнення пені за зазначеним зобов`язанням є безпідставною та не підлягає задоволенню;

- за зобов`язанням на суму 2 906,89 грн, яке виникло у березні 2022 року та строк оплати за яким настав з 01.05.2022, нарахування пені могло здійснюватися лише за період з 01.05.2022 по 01.11.2022. Водночас позивач заявив до стягнення пеню за вказаним зобов`язанням за період з 30.12.2023 по 01.12.2025, тобто після спливу встановленого законом шестимісячного строку, протягом якого штрафні санкції могли нараховуватися. За таких обставин вимога про стягнення пені за зазначеним зобов`язанням є безпідставною та не підлягає задоволенню;

- за зобов`язанням на суму 1 780,75 грн, яке виникло у листопаді 2022 року та строк оплати за яким настав з 01.01.2023, нарахування пені могло здійснюватися лише за період з 01.01.2023 по 01.07.2023. Водночас позивач заявив до стягнення пеню за вказаним зобов`язанням за період з 30.12.2023 по 01.12.2025, тобто після спливу встановленого законом шестимісячного строку, протягом якого штрафні санкції могли нараховуватися. За таких обставин вимога про стягнення пені за зазначеним зобов`язанням є безпідставною та не підлягає задоволенню;

- за зобов`язанням на суму 2 646,84 грн, яке виникло у грудні 2022 року та строк оплати за яким настав з 01.02.2023, нарахування пені могло здійснюватися лише за період з 01.02.2023 по 01.08.2023. Водночас позивач заявив до стягнення пеню за вказаним зобов`язанням за період з 30.12.2023 по 01.12.2025, тобто після спливу встановленого законом шестимісячного строку, протягом якого штрафні санкції могли нараховуватися. За таких обставин вимога про стягнення пені за зазначеним зобов`язанням є безпідставною та не підлягає задоволенню;

- за зобов`язанням на суму 3 027,77 грн, яке виникло у січні 2023 року та строк оплати за яким настав з 01.03.2023, нарахування пені могло здійснюватися лише за період з 01.03.2023 по 01.09.2023. Водночас позивач заявив до стягнення пеню за вказаним зобов`язанням за період з 30.12.2023 по 01.12.2025, тобто після спливу встановленого законом шестимісячного строку, протягом якого штрафні санкції могли нараховуватися. За таких обставин вимога про стягнення пені за зазначеним зобов`язанням є безпідставною та не підлягає задоволенню;

- за зобов`язанням на суму 2 810,59 грн, яке виникло у лютому 2023 року та строк оплати за яким настав з 01.04.2023, нарахування пені могло здійснюватися лише за період з 01.04.2023 по 01.10.2023. Водночас позивач заявив до стягнення пеню за вказаним зобов`язанням за період з 30.12.2023 по 01.12.2025, тобто після спливу встановленого законом шестимісячного строку, протягом якого штрафні санкції могли нараховуватися. За таких обставин вимога про стягнення пені за зазначеним зобов`язанням є безпідставною та не підлягає задоволенню;

- за зобов`язанням на суму 1563,05 грн, яке виникло у березні 2023 року та строк оплати за яким настав з 01.03.2023, нарахування пені могло здійснюватися лише за період з 01.04.2023 по 01.10.2023. Водночас позивач заявив до стягнення пеню за вказаним зобов`язанням за період з 30.12.2023 по 01.12.2025, тобто після спливу встановленого законом шестимісячного строку, протягом якого штрафні санкції могли нараховуватися. За таких обставин вимога про стягнення пені за зазначеним зобов`язанням є безпідставною та не підлягає задоволенню;

- за зобов`язанням на суму 1 536,53 грн, яке виникло у листопаді 2023 року та строк оплати за яким настав з 01.01.2024, нарахування пені могло здійснюватися лише за період з 01.01.2024 по 01.07.2024. Водночас позивач заявив до стягнення пеню за вказаним зобов`язанням за період з 01.01.2024 по 01.12.2025. Отже, пеня нараховується за період з 01.01.2024 до 01.07.2024 (обмеження шестимісячним строком від дня, коли зобов`язання мало бути виконано), тобто 183 дні, становить 28,12 грн (1 536,53 грн х 0,01% х 183 дні : 100%);

- за зобов`язанням на суму 2 546,69 грн, яке виникло у грудні 2023 року та строк оплати за яким настав з 01.02.2024, нарахування пені могло здійснюватися лише за період з 01.02.2024 по 01.08.2024. Водночас позивач заявив до стягнення пеню за вказаним зобов`язанням за період з 01.02.2024 по 01.12.2025. Отже, пеня нараховується за період з 01.02.2024 до 01.08.2024 (обмеження шестимісячним строком від дня, коли зобов`язання мало бути виконано), тобто 183 дні, становить 46,60 грн (2 546,69 грн х 0,01% х 183 дні : 100%);

- за зобов`язанням на суму 2 654,29 грн, яке виникло у січні 2024 року та строк оплати за яким настав з 01.03.2024, нарахування пені могло здійснюватися лише за період з 01.03.2024 по 01.09.2024. Водночас позивач заявив до стягнення пеню за вказаним зобов`язанням за період з 01.03.2024 по 01.12.2025. Отже, пеня нараховується за період з 01.03.2024 до 01.09.2024 (обмеження шестимісячним строком від дня, коли зобов`язання мало бути виконано), тобто 185 дні, становить 49,10 грн (2 654,29 грн х 0,01% х 185 дні : 100%);

- за зобов`язанням на суму 1 850,09 грн, яке виникло у лютому 2024 року та строк оплати за яким настав з 01.04.2024, нарахування пені могло здійснюватися лише за період з 01.04.2024 по 01.10.2024. Водночас позивач заявив до стягнення пеню за вказаним зобов`язанням за період з 01.04.2024 по 01.12.2025. Отже, пеня нараховується за період з 01.04.2024 до 01.10.2024 (обмеження шестимісячним строком від дня, коли зобов`язання мало бути виконано), тобто 185 дні, становить 34,23 грн (1 850, 09 грн х 0,01% х 185 дні : 100%);

- за зобов`язанням на суму 2 101,34 грн, яке виникло у березні 2024 року та строк оплати за яким настав з 01.05.2024, нарахування пені могло здійснюватися лише за період з 01.05.2024 по 01.11.2024. Водночас позивач заявив до стягнення пеню за вказаним зобов`язанням за період з 01.05.2024 по 01.12.2025. Отже, пеня нараховується за період з 01.05.2024 до 01.11.2024 (обмеження шестимісячним строком від дня, коли зобов`язання мало бути виконано), тобто 185 дні, становить 38,87 грн (2 101,34 грн х 0,01% х 185 дні : 100%);

- за зобов`язанням на суму 908,23 грн, яке виникло у листопаді 2024 року та строк оплати за яким настав з 01.01.2025, нарахування пені могло здійснюватися лише за період з 01.01.2025 по 01.07.2025. Водночас позивач заявив до стягнення пеню за вказаним зобов`язанням за період з 01.01.2025 по 01.12.2025. Отже, пеня нараховується за період з 01.01.2025 до 01.07.2025 (обмеження шестимісячним строком від дня, коли зобов`язання мало бути виконано), тобто 183 дні, становить 16,62 грн (908,23 грн х 0,01% х 183 дні : 100%);

- за зобов`язанням на суму 2 721,73 грн, яке виникло у грудні 2024 року та строк оплати за яким настав з 03.02.2025, нарахування пені могло здійснюватися лише за період з 03.02.2025 по 01.08.2025. Водночас позивач заявив до стягнення пеню за вказаним зобов`язанням за період з 01.02.2025 по 01.12.2025. Отже, пеня нараховується за період з 03.02.2025 до 03.08.2025 (обмеження шестимісячним строком від дня, коли зобов`язання мало бути виконано), тобто 181 дні, становить 49,26 грн (2 721,73 грн х 0,01% х 181 дні : 100%);

- за зобов`язанням на суму 2 608,83 грн, яке виникло у січні 2025 року та строк оплати за яким настав з 03.03.2025, нарахування пені могло здійснюватися лише за період з 03.03.2025 по 03.09.2025. Водночас позивач заявив до стягнення пеню за вказаним зобов`язанням за період з 03.03.2025 по 01.12.2025. Отже, пеня нараховується за період з 03.03.2025 до 03.09.2025 (обмеження шестимісячним строком від дня, коли зобов`язання мало бути виконано), тобто 185 дні, становить 47,74 грн (2 608,83 грн х 0,01% х 185 дні : 100%);

- за зобов`язанням на суму 2 676,53 грн, яке виникло у лютому 2025 року та строк оплати за яким настав з 01.04.2025, нарахування пені могло здійснюватися лише за період з 01.04.2025 по 01.10.2025. Водночас позивач заявив до стягнення пеню за вказаним зобов`язанням за період з 01.04.2025 по 01.12.2025. Отже, пеня нараховується за період з 01.04.2025 до 01.10.2025 (обмеження шестимісячним строком від дня, коли зобов`язання мало бути виконано), тобто 184 дні, становить 49,25 грн (2 676,53 грн х 0,01% х 184 дні : 100%);

- за зобов`язанням на суму 1 669,96 грн, яке виникло у березні 2025 року та строк оплати за яким настав з 01.05.2025, нарахування пені могло здійснюватися лише за період з 01.05.2025 по 01.11.2025. Водночас позивач заявив до стягнення пеню за вказаним зобов`язанням за період з 01.05.2025 по 01.12.2025. Отже, пеня нараховується за період з 01.05.2025 до 01.11.2025 (обмеження шестимісячним строком від дня, коли зобов`язання мало бути виконано), тобто 185 дні, становить 30,89 грн (1 669,96 грн х 0,01% х 185 дні : 100%).

Таким чином сума пені, що підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, становить 390 грн. 68 коп.

Суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України, щодо зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін у справі, з урахуванням встановлених обставин справи, та не допускати фактичного звільнення відповідача від їх сплати без належних на те правових підстав.

З урахуванням викладеного, враховуючи обставини справи, суд дійшов висновку, що сума пені зменшенню не підлягає.

Господарський суд, здійснивши перерахунок заявлених позивачем інфляційних нарахувань та 3 % річних дійшов висновку про те, що сума інфляційних нарахувань та 3 % річних є вірною.

Щодо доводів відповідача про відсутність належних повноважень у представника позивача Шевченко Ю.С. суд зазначає, що її повноваження підтверджені довіреністю, сформованою засобами підсистеми "Електронний суд". Відповідно до частини восьмої статті 60 Господарського процесуального кодексу України електронна довіреність, сформована в установленому порядку, є належним підтвердженням повноважень представника та не потребує нотаріального посвідчення. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.11.2024 у справі №910/6947/24. Отже, відповідні заперечення відповідача суд відхиляє

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Господарський суд наголошує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності та взаємному зв`язку, суд доходить висновку, що докази, надані позивачем на підтвердження виникнення між сторонами договірних відносин, фактичного постачання теплової енергії, визначення обсягу її споживання та існування основної заборгованості, є більш вірогідними, ніж доводи та докази, наведені відповідачем на їх спростування.

Також слід зазначити, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

З урахування викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Щодо судового збору

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 2 755 грн.48 коп. - витрат на сплату судового збору.

Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (50014, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Електрична, буд. 1; ідентифікаційний код 00130850) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід Фінанс" (03039, м. Київ, пр. Голосіївський, буд. 42А; ідентифікаційний код 38421401) про стягнення 57 873 грн. 61 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід Фінанс" (03039, м. Київ, пр. Голосіївський, буд. 42А; ідентифікаційний код 38421401) на користь Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (50014, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Електрична, буд. 1; ідентифікаційний код 00130850) 45 497 (сорок п`ять тисяч чотириста дев`яносто сім) грн. 83 коп. - суми боргу за поставлену теплову енергію, 2 218 (дві тисячі двісті вісімнадцять) грн. 87 коп. - 3 % річних, 7 485 (сім тисяч чотириста вісімдесят п`ять) грн. 20 коп. - інфляційних втрат, 390 (триста дев`яносто) грн. 68 коп. - пені та 2 755 (дві тисячі сімсот п`ятдесят п`ять) грн. 48 коп. судових витрат по сплаті судового збору.

В решті позовних вимог - відмовити.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Загинайко

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,

07.10.2026