Рішення № 140423173, 24.09.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 вересня 2026 рокуСправа № 903/532/26

за позовом Фізичної особи підприємця Ворони Наталії Іванівни, місто Луцьк

до відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Моноліт1-Луцьк, місто Луцьк

про стягнення 153 498,74 грн

Суддя Шум М.С.

Секретар судового засідання Харкевич О.О.

Представники сторін: н/з

встановив: фізична особа підприємець Ворона Наталія Іванівна звернулась до суду з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Моноліт1-Луцьк про відшкодування витрат на облаштування благоустрою прибудинкової території у розмірі 153 498,74 грн та стягнення понесених судових витрат.

Ухвалою суду від 03.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 30.06.2026 о 10:30 год.

18.06.2026 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 30.06.2026 відкладено розгляд справи в підготовчому засіданні на 21.07.2026 на 11:40 год, задоволено клопотання ФОП Ворони Наталії Іванівни про зобов`язання надати відповідь ОСББ «Моноліт1-Луцьк» на письмове опитування учасника справи.

15.07.2026 через Електронний суд від відповідача надійшло клопотання про недопуск представника позивача Ворони А.П. до участі у справі.

20.07.2026 через Електронний суд надійшло клопотання відповідача про долучення заяви свідка на виконання вимог ухвали суду від 30.06.2026 та інших документів.

У підготовче засідання 21.07.2026 з`явились представники позивача та відповідача.

Представник відповідача підтримала подане клопотання про недопуск представника позивача Ворони А.П. до участі у справі. Представник позивача Кондратюк В.В. надав заперечення щодо даного клопотання.

Розглянувши клопотання відповідача про недопуск представника позивача Ворони А.П. до участі у справі, суд протокольною ухвалою від 21.07.2026 відмовив у його задоволенні.

Представник позивача заявив усне клопотання про виклик свідка голови ОСББ «Моноліт1-Луцьк» Майструка П.Д. у наступне судове засідання. Представник відповідача поклалась на розсуд суду щодо вказаного клопотання.

Згідно з ч. 2-4 ст. 66 ГПК України свідок зобов`язаний з`явитися до суду за його викликом у визначений час і дати правдиві показання про відомі йому обставини. За відсутності заперечень учасників справи свідок може брати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Суд може дозволити свідку брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції незалежно від заперечень учасників справи, якщо свідок не може з`явитися до суду через хворобу, похилий вік, інвалідність або з інших поважних причин.

Суд протокольною ухвалою від 21.07.2026 задовольнив клопотання представника позивача про виклик свідка у наступне судове засідання, закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 25.08.2026 .

У судовому засіданні 25.08.2026 представники сторін дали свої пояснення, доводи, висловили свою думку з питань, які виникли під час розгляду справи.

В судове засідання 25.08.2026 з`явився голова ОСББ «Моноліт1-Луцьк» Майструк П.Д., який заявив, що жодної домовленості між ОСББ «Моноліт1-Луцьк» та ОСОБА_1 щодо виконання зазначених робіт за власні кошти з подальшою компенсацією їх вартості не досягалося.

Додатково зазначив, що повторно було винесено питання щодо зарахування коштів в сумі 197 109.10 грн. в рахунок платежів по нежитлових приміщеннях (магазин продовольчих товарів в житловому будинку літера А-10загальною площею 113,7 кв.м. та кафе в житловому будинкулітера А-10 загальною площею 234,8 кв.м) належних ОСОБА_1 з утримання будинку АДРЕСА_1 . Однак, за результатами голосування загальних зборів ОСББ «Моноліт1-Луцьк» рішення не було прийняте, що підтверджується протоколом №1 від 05.12.2024.

Представники позивача в судовому засіданні 25.08.2026 позовні вимоги підтримав повністю та додатково зазначив, що було досягнуто домовленостей про придбання матеріалів та виконання робіт з благоустрою прибудинкової території, а також водовідведення, влаштування гідроізоляції та зливної каналізації частково за кошти відповідача, а частково за кошти позивача з послідуючою компенсацією в сумі 153 498,74 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні 25.08.2026 просив суд в задоволенні позову відмовити з підстав наведених у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 25.08.2026 оголошено перерву на стадії проголошення рішення до 24.09.2026 до 10.15 год.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч. 1 ст .6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи вищевикладене, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів, не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, встановив-

За змістом ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За положеннями частини другої статті 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Статтею 385 ЦК України визначено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту. Об`єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих і нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29.11.2001 № 2866-III.

Статтею 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" передбачено, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Згідно з статтею 4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об`єднання співвласників, проведення зборів та прийняття відповідних рішень здійснюються згідно із законом, що регулює діяльність об`єднань співвласників багатоквартирних будинків.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначає Закон України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (далі - Закон, в редакції на момент прийняття оспорюваного рішення загальних зборів).

Загальні збори скликаються і проводяться в порядку, передбаченому цим Законом для установчих зборів, правлінням об`єднання або ініціативною групою з не менш як трьох співвласників.

З матеріалів справи встановлено, що протоколом № 3 оформлено загальні збори Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку від 30 жовтня 2023 року.

Головою зборів ОСОБА_2 було оголошено проєкт порядку денного зборів, де питанням № 2 щодо вирішення питання про надання дозволу в безоплатне користування (без оплати внеску на утримання будинку та прибудинкової території) ОСОБА_3 магазину продовольчих товарів та кафе терміном 1 календарний рік починаючи з 01.12.2023 року.

Як вбачається із Протоколу №3, по другому питанню порядку денного слухали членів правління ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , які проінформували присутніх про те, що на 1 поверсі будинку АДРЕСА_1 в приміщеннях, власником яких є ОСОБА_1 , планується відкриття магазину.

ОСОБА_1 облаштовано прибудинкову територію біля кафе магазину (покладено бруківку) власником коштом, а не коштом ОСББ «Моноліт1-Луцьк».

За результатами обговорення Головою зборів ОСОБА_2 винесено на голосування питання щодо надання дозволу ОСОБА_1 в безоплатне користування (без оплати внеску на утримання будинку та прибудинкової території) магазину продовольчих товарів та кафе терміном на календарний рік починаючи з 01.12.2023 року.

За результатами голосування було вирішено надати дозвіл ОСОБА_1 в безоплатне користування магазину продовольчих товарів та кафе терміном один календарний рік починаючи з 01.12.2023 року.

Відповідно до додатку № 1 до протоколу загальних зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Моноліт1-Луцьк» від 30.10.2023 року ОСОБА_1 була присутня на загальних зборах співвласників багатоквартирного будинку «Моноліт1-Луцьк».

Судом встановлено, що Протоколом № 1 Загальних зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Моноліт1-Луцьк» від 05 грудня 2024, який посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Рачковою Т.О., та зареєстровано в реєстрі за № 908, відповідно до п. 6 порядку денного на розгляд виносилося питання щодо компенсації витрат на облаштування території поруч з магазином та кафе ОСОБА_1 та зарахувати кошти в сумі 197 109 00 коп в рахунок платежів по нежитлових приміщеннях (магазин продовольчих товарів в житловому будинку літера А-10загальною площею 113,7 кв.м. та кафе в житловому будинкулітера А-10 загальною площею 234,8 кв.м.) належних ОСОБА_1 з утримання будинку АДРЕСА_1 .

Водночас, рішення по даному питанню не прийнято, оскільки проти проголосувало 24 співвласники об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Моноліт1-Луцьк».

Суд звертає увагу позивача, що для застосування положень статті 1212 ЦК України Позивач повинен довести факт набуття або збереження Відповідачем майна саме за рахунок Позивача, а також відсутність достатньої правової підстави для такого набуття.

Водночас, матеріали справи не містять доказів того, що Відповідач набув будь яке майно від Позивача .

Сам факт виконання Позивачем певних робіт або понесення ним витрат не створює автоматичного обов`язку іншої особи щодо їх компенсації та не свідчить про виникнення безпідставного збагачення.

У постанові Верховного Суду від 03.06.2025 у справі №914/855/24 зазначено, що саме на позивача покладається обов`язок доведення обставин, які є підставою заявлених вимог, а докази повинні відповідати стандарту більшої вірогідності.

Оскільки, Позивач не довів ані факту виникнення між сторонами зобов`язань щодо компенсації витрат, ані факту безпідставного набуття Відповідачем майна за рахунок Позивача, підстави для застосування статті 1212 ЦК України відсутні

Враховуючи вище викладені обставини справи та наданні сторонами докази суд дійшов висновку, що позивач не надав належних та допустимих доказів відповідно до ГПК України, та не спростував подані докази відповідача.

При цьому суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Аналогічна позиція викладена у п.81 постанови Велико Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, передбачені ст. 129 ГПК України, підстави покладення витрат по сплаті судового збору на відповідача відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 74, 76-80, 86, 129, 130, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

в позові фізичної особи підприємця Ворони Наталії Іванівни до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Моноліт1-Луцьк про відшкодування витрат на облаштування благоустрою прибудинкової території у розмірі 153 498,74 грн - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст. 255, 256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складено

05.10.2026

Суддя Микола ШУМ