Ухвала суду № 140417334, 08.10.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/6720/26 1-кп/335/872/2026

06 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника потерпілого ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та клопотання захисника про зміну запобіжного заходу у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.01.2025 за № 42025082020000005, відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Велика Білозірка Кам`янсько-Дніпровського р-ну Запорізької обл., громадянина України, який має вищу освіту, одружений, не має на утриманні малолітніх/неповнолітніх дітей, пенсіонер, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 4 ст. 358, ч. 5 ст. 190 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя перебуває кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.01.2025 за № 42025082020000005, відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 4 ст. 358, ч. 5 ст. 190 Кримінального кодексу України.

06.10.2026 від захисника надійшло клопотання про зміну запобіжного заходу, в якому просить застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання з покладенням на обвинуваченого обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України. В обґрунтування клопотання посилається на те, що у контексті стандартів Європейського суду з прав людини та враховуючи, що в даному кримінальному провадженні запобіжний захід у виді домашнього арешту було застосовано ще 24.04.2026 року, сторона захисту наголошує на процесуальних строках тримання особи під домашнім арештом. На думку захисника, за умовами ч. 6 ст. 181 КПК України, сукупний строк тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати шести місяців. Оскільки станом на сьогодні цей строк фактично вичерпує встановлений законом ліміт, а ризики, передбачені ст. 177 КПК України, суттєво зменшилися, вважає, що належна процесуальна поведінка обвинуваченого може бути повністю забезпечена шляхом застосування більш м якого запобіжного заходу - особистого зобов`язання. Також захисник посилається на безпековий фактор у місті: місце проживання обвинуваченого, за адресою якого він перебуває під домашнім арештом, розташоване в районі міста, що постійно перебуває під ворожими обстрілами та атаками. Перебуваючи під домашнім арештом (зокрема, в нічний час доби), обвинувачений позбавлений можливості оперативно та безперешкодно переходити до найближчого укриття під час оголошення сигналів «Повітряна тривога», що створює реальну та безпосередню загрозу його правовому статусу, а головне - життю та здоров`ю. З огляду на зазначені обставини, доцільним та достатнім є застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання. Крім того, необхідність зміни запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 на більш м`який у виді особистого зобов`язання, обґрунтовується сукупністю обставин, що характеризують його особу та сімейний стан. На думку захисника, суд має врахувати його вік, незадовільний стан здоров`я, а також ті обставини, що на його утриманні перебуває теща - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка після перенесеного інсульту за станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду та допомоги, яку може забезпечити саме обвинувачений який фактично за нею доглядає.

06.10.2026 від прокурора надійшло клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний час доби відносно обвинуваченого ОСОБА_5 . В обґрунтування клопотання прокурор посилається на наступне.

На час звернення з цим клопотанням підстави, які були покладені в основу обрання та подальшого продовження запобіжного заходу стосовно ОСОБА_5 , не втратили своєї актуальності. Судовий розгляд кримінального провадження не завершено, докази безпосередньо судом не досліджені, свідки не допитані, а тому ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжують існувати. Так, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, а також кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358 та ч. 4 ст. 358 КК України. За вчинення найбільш тяжкого із інкримінованих кримінальних правопорушень законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років із конфіскацією майна. Ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, підтверджується також поведінкою самого обвинуваченого. Так, після початку кримінального переслідування ОСОБА_5 09.04.2026 відчужив належне йому нерухоме майно, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , квартиру за адресою: АДРЕСА_2 та 1/2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_3 , оформивши їх на користь свого сина. Зазначені дії свідчать про зміну майнового стану обвинуваченого після початку кримінального переслідування та можуть свідчити про його прагнення мінімізувати можливі негативні наслідки кримінальної відповідальності, у тому числі пов`язані з виконанням вироку суду. Крім того, продовжує існувати ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Обвинувачення ґрунтується, зокрема, на показаннях свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , показання яких мають істотне значення для підтвердження обставин пред`явленого обвинувачення. На даний час зазначені свідки судом не допитані. Відповідно до принципу безпосередності дослідження доказів, закріпленого ст. 23 КПК України, лише показання, отримані безпосередньо судом, можуть бути покладені в основу судового рішення. За таких обставин існує реальна можливість незаконного впливу обвинуваченого на свідків з метою зміни ними показань, відмови від наданих раніше показань або ухилення від явки до суду, що може істотно перешкодити встановленню об`єктивної істини у кримінальному провадженні.

У судовому засіданні 06.10.2026 прокурор підтримав подане клопотання.

Представник потерпілого при вирішенні клопотання покладається на розсуд суду.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_6 заперечив проти задоволення клопотання прокурора та підтримав подане клопотання про зміну запобіжного заходу.

Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав думку захисника.

Дослідивши клопотання та матеріали кримінального провадження, заслухавши думку учасників, суд дійшов наступного висновку.

Згідно частин 1, 6 статті 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Тобто, домашній арешт, як запобіжний захід, за змістом закону, полягає в обмеженні свободи пересування підозрюваного, обвинуваченого шляхом його ізоляції в житлі через заборону залишати житло цілодобово або у певний період доби. Його може бути застосовано лише до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі.

Домашній арешт являє собою позбавлення свободи в розумінні підпункту "с" пункту 1 статті 5 Європейської конвенції з прав людини (пункт 17 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Вітторіо та Луіджи Манчіні проти Італії", "Лавентс проти Латвії").

Строк дії ухвали про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.

При обранні ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний час доби слідчим суддею було враховані обставини, в т.ч. особу обвинуваченого, стан здоров`я, місце його проживання.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Відповідно до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу та особисту недоторканність можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Згідно зі ст. 194 КПК України, у разі вирішення питання продовження строку дії запобіжного заходу має бути встановлено, чи є обґрунтованою підозра; чи наявні достатні підстави вважати, що існує хоча б один з передбаченихст.177 КПК України ризиків, на які вказує прокурор; чи може запобігти існуючим ризикам застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.

При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, треба зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.

Наявність обґрунтованої підозри підтверджується фактом направлення обвинувального акту до суду, що може свідчити про те, що сторона обвинувачення зібрала достатньо доказів для того, щоб доводити винуватість особи перед безстороннім судом. При цьому, оцінка доказів, зібраних стороною обвинувачення проводиться судом у нарадчій кімнаті під час ухвалення вироку.

Надаючи оцінку можливості обвинуваченого ОСОБА_5 переховуватися від суду, береться до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.

Кримінальним процесуальним кодексом України встановлено процедуру отримання показань у кримінальному провадженні - спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

За таких обставин ризик незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Вказане надає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони зацікавлених осіб з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань тощо.

Ризик протиправного впливу на свідків суд вважає високим, з огляду на те, що на даній стадії судового розгляду, допит свідків безпосередньо судом проведений не в повному обсязі.

Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний час доби, з урахуванням наявності ризиків, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_5 , суд на теперішній час не встановив.

Згідно вимог ч.ч. 1, 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

З огляду на наведене, оцінивши у сукупності наведені обставини, суд не знаходить підстав для зміни щодо обвинуваченого запобіжного заходу на більш суворий і з метою забезпечення виконання ним процесуальних обов`язків, приходить до висновку, що обраний обвинуваченому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту необхідно продовжити, оскільки ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, що були підставою для застосування щодо ОСОБА_5 такого запобіжного заходу як домашній арешт в певний час доби, не зменшилися та не перестали існувати, а тому слід продовжити обвинуваченому запобіжний захід у виді домашнього арешту в певний час доби.

Домашній арешт повною мірою забезпечує належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

При вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу суд враховує тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 у разі визнання винним у інкримінованих злочинах, один із яких відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, а також дані про особу, його вік, наявність постійного місця проживання, та дійшов висновку, що запобіжний захід у виді домашнього арешту з забороною залишати місце проживання в певний час доби зможе в подальшому забезпечити розгляд справи судом та правослухняну поведінку обвинуваченого.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не надано.

На теперішній час, підстав для застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж цілодобовий домашній арешт в судовому засіданні не встановлено.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 цієї статті (наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні), суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, визначених положеннями цієї статті, необхідність покладення яких була доведена прокурором.

Враховуючи положення частин 3, 4 ст. 199 КПК України, а також стадію кримінального провадження, суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку дії покладених на обвинуваченого обов`язків до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, та встановити, чи існують обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явились нові ризики, які виправдовують покладення на особу певних обов`язків.

На думку суду прокурором доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК, які не зменшились та продовжують існувати, з метою забезпечення виконання завдань кримінального провадження, відтак необхідно задовольнити клопотання прокурора та продовжити строк дії процесуальних обов`язків, що буде доцільним і достатнім для запобігання встановленим ризикам.

При вирішенні питання про зміну запобіжного заходу та аналізуючи посилання захисника на обґрунтування такого клопотання, судом враховується наступне.

Посилання захисника у клопотанні на безпековий фактор у місті та необхідність отримання медичної допомоги за станом здоров`я обвинуваченого судом вже були враховані раніше, про що свідчить зазначення в резолютивній частині ухвал про продовження строку домашнього арешту щодо можливості обвинуваченого під час дії запобіжного заходу у нічний час прямувати до укриття під час дії повітряної тривоги або отримувати медичну допомогу.

Крім того, судом враховано, що на обґрунтування клопотання сторони захисту не надано доказів щодо незадовільного стану здоров`я як самого обвинуваченого, так і особи, яка перебуває на утриманні обвинуваченого (тещі). При цьому, доказів перебування тещі на утриманні саме обвинуваченого суду також не надано.

Також є безпідставними посилання захисника на обмеження граничного терміну перебування особи під домашнім арештом.

Частина 6 статті 181 КПК України обмежує тривалість домашнього арешту саме під час досудового розслідування. Кримінальний процесуальний кодекс України не містить часових обмежень щодо загальної (сукупної) тривалості домашнього арешту, коли справа вже перебуває на розгляді в суді.

За викладених обставин, судом не вбачається підстав для задоволення клопотання захисника про зміну запобіжного заходу.

Керуючись ст.ст 1-29, 176-178, 182, 193-195, 331, 369-372, 376 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання захисника адвоката ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу залишити без задоволення.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний час доби відносно обвинуваченого ОСОБА_5 задовольнити.

Продовжити строком на 60 днів з 06 жовтня 2026 року до 04 грудня 2026 року включно відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши обвинуваченому ОСОБА_5 в період часу з 22.00 год. до 6.00 год. наступної доби залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за виключенням необхідності отримання медичної допомоги та необхідності прямувати до зони укриття від надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру під час оголошення відповідної тривоги.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , обов`язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України, строком на 60 днів - з 06 жовтня 2026 року до 04 грудня 2026 року включно, а саме:

- прибувати до суду за кожною вимогою;

- повідомляти суд про місце проживання

- утримуватися від спілкування зі свідками по даному кримінальному провадженню,

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на перетин кордону України.

Визначити строк дії ухвали та обов`язків до 04 грудня 2026 року включно.

Контроль за виконанням ухвали покласти на уповноваженого прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні.

Роз`яснити обвинуваченому, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинувачених, які перебувають під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цих осіб, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на них зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1