Рішення № 140414569, 30.09.2026, Добровеличківський районний суд Кіровоградської області

ЄУН 387/1740/25

Номер провадження по справі 2/387/1321/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року селище Добровеличківка

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області у складі

головуючого судді Солоненко Т. В.

із секретарем судового засідання Коваленко Л.Л.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

І. Описова частина

Стислий зміст позовних вимог

До Добровеличківського районного суду Кіровоградської області 06.11.2025 надійшов позов, в якому позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість у розмірі 24526,39 грн за договором №419293 про надання споживчого кредиту укладеного 19.09.2022.

Свій позов ТОВ "Свеа Фінанс" обґрунтовує тим, що відповідно до умов договору №419293 про надання споживчого кредиту від 19.09.2022, укладеного між ТОВ " Селфі Кредит" та ОСОБА_1 , перший надав останній кредит у тимчасове платне користування грошові кошти у розмірі 5000,00 грн строком на 365 днів зі сплатою відсотків у розмірі 2,20% в день за користування кредитними коштами. Між ТОВ " Селфі Кредит" та ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» (після перейменування ТОВ "Свеа Фінанс") 11.01.2024 укладено договір факторингу №01.02-95/24, відповідно до якого ТОВ "Свеа Фінанс" перейшло право грошової вимоги за вказаним кредитним договором. Однак відповідачка не виконує взятих на себе зобов`язань по поверненню кредиту, сплаті відсотків, тому має заборгованість перед позивачем на загальну суму 24526,39 грн, яку в добровільному порядку сплатити не бажає, що спонукало позивача звернутися до суду з відповідним позовом.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. У прохальній частині позовної заяви просив розглядати справу без участі представника позивача . У разі неявки у судове засідання належним чином повідомленої відповідачки, просив провести заочний розгляд справи без участі представника позивача та ухвалити заочне рішення.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася. При цьому суд зважає, що про дату, час і місце судового засідання остання повідомлялася у встановленому законом порядку, а саме шляхом направлення судової повістки за місцем реєстрації. Проте, поштове відправлення повернуто суду без вручення з відміткою працівника поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою». За наведеного, судова повістка у відповідності до ч.8ст.128,ч.1ст.131 ЦПК України, вважається врученою. Крім того, відповідно до довідок про доставку електронного документу встановлено, що документ в електронному вигляді "Ухвала" від 29.07.2026 по справі №387/1740/25 надіслано одержувачу ОСОБА_2 в її електронний кабінет. Документ доставлено 29.07.2026.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 25.11.2025 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд даної цивільної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 15.01.2026.

За наслідками судового засідання 15.01.2026 розгляд справи відкладено на 06.03.2026.

Заочним рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 06.03.2026 вказаний позов задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс" заборгованість за договором №419293 про надання коштів на умовах споживчого кредиту у сумі 24526 гривень 00 копійок , з яких: заборгованість за тілом кредиту 2799,99 грн; заборгованість за відсотками 21726,40 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс" витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422 гривні 40 копійок .

Представник відповідача Галайчук Г.С. 27.07.2026 звернулася до суду з заявою в інтересах ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення, в якій просила поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, скасувати заочне рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 06.03.2026 у цивільній справі № 387/1740/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Заяву мотивувала тим, що ОСОБА_1 не була обізнана про факт подання до неї позову, а про наявність судового рішення дізналась лише 13.07.2026. Із заочним рішенням не погоджується в повному обсязі, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження отримання відповідачкою кредитних коштів, тоді як відповідно до ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Ухвалою суду від 29.07.2026, поновлено ОСОБА_1 строк на подачу заяви про перегляд заочного рішення суду , ухваленого за наслідками розгляду цивільної справи № 387/1740/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, прийнято заяву до розгляду з призначенням судового засідання.

Ухвалою суду від 01.09.2026 скасовано заочне рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 06.03.2026 у цивільній справі ЄУН 387/1740/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Справу призначено до судового розгляду на 30.09.2026.

Згідно з ч. 2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІ. Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Рішенням №1 єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Росвен Інвест Україна" від 25.03.2024 змінено найменування Товариства з обмеженою відповідальністю "Росвен Інвест Україна" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс". Реєстраційні дії щодо зміни найменування позивача проведені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коба Н.В., що підтверджується відповідною випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань № 37616221 від 21.08.2025 (а.с.47, 49).

Судом встановлено, що 19.09.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір №419293 про надання споживчого кредиту, який підписаний останньою одноразовим ідентифікатором 19.09.2022 19:11:29 (а.с.9-19).

Пунктом 1.3-1.5.1 договору передбачено, що банк надає позичальнику кредит у сумі 5000,00 грн., строк кредиту 365 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 15 днів. Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту, що є додатком №1 до цього договору. Стандартна процентна ставка становить 2,2% в день та застосовується: у межах строку кредиту вказаного в п.1.4 Договору. Згідно п. 2.1 договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 (а.с. 9-18).

Згідно додатку №1 до договору про надання споживчого кредиту №419293 від 19.09.2022, відповідачка ознайомилася з графіком платежів та підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором (а.с 19).

Згідно паспорта споживчого кредиту, сума кредиту 5 000 грн., строк кредитування 365 днів. Стандартна процентна ставка 803,00% річних (або 2,2% в день). Відповідачка ознайомилася з інформацією яка надавалася споживачу до укладення договору про надання споживчого кредиту та підписала його електронним цифровим підписом (а.с.20, 21).

Відповідно до повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Пейтек» за вих. №20250912-3299 від 12.05.2025, між ТОВ «Пейтек» та ТОВ «Селфі Кредит» було укладено договір про організацію переказу грошових коштів №03052022-1 від 03.05.2022. Відповідно до даного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «Селфі Кредит» на суму 5000,00 грн., номер транзакції в системі ТОВ «Пейтек» - 67а43047-861d-4cb2-a1a7-2219f4a83b36, номер транзакції в систем ТОВ «Селфі Кредит» - 8db70e592901934e2a7266605c246c39, session ID 018319985787, код авторизації 988190, банк-еквайр АТ «ПУМБ», дата і час створення 19.09.2022, 19:13:04, дата і час виконання 19.09.2022 19:13:10, призначення платежу: зарахування на картку, ЕПЗ 5375414129262662 (а.с.29).

Відповідно до наданого ТОВ «Селфі Кредит» розрахунку заборгованості за договором №419293 від 19.09.2022 про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 11.01.2024, заборгованість становить 24526,39 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредитом у розмірі 2799,99 грн, заборгованості за нарахованими процентами 21726,40 грн (а.с.22-28).

11.01.2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та "Росвен Інвест Україна" було укладено договір факторингу № 01.02-95/24, відповідно до умов якого клієнт передає (відступає) фактору свої права вимоги, а фактор набуває права вимоги клієнта за первинними договорами та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором (а.с. 30-42).

Згідно платіжної інструкції № 9426 від 15.01.2024, ТОВ «Росвен Інвест Україна» сплатило ТОВ «Селфі Кредит» 1231104,89 грн., призначення платежу оплата фінансування згідно договору факторингу №01.02-95/24 від 11.01.2024 (а.с.43).

Відповідно до витягу з Реєстру боржників № 1 (додаток №1 до договору факторингу №01.02-95/24), ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 на суму 24526,39 грн., з яких - заборгованість за основним боргом 2799,99 грн.; заборгованість по відсоткам 21726,40 грн. Також ОСОБА_1 здійснила оплату: 25.09.2022 по тілу кредиту у розмірі 2200,01 грн; 25.09.2022 по відсоткам у розмірі 770,00 грн, 01.03.2023 по відсоткам у розмірі 10,00 грн; 07.03.2023 по відсоткам у розмірі 70,00 грн (а.с.44- 46).

Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч. 1-2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 530 ЦК України передбачає, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.1046 вказаного Кодексу за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч.2 ст.1050 цього Кодексу якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно дост.1048 ЦК України.

За вимогами ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язуються надати грошові кошти позичальникові в розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Під час вирішення питання розподілу тягаря доведення судом підлягають застосуванню ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, згідно з якими кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 зазначено, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

У ст. 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати (постанова Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17).

Якщо договір позики укладений у письмовій формі, то факт передачі грошових коштів може бути спростований у разі оспорення договору позики (постанова Верховного Суду від 5 жовтня 2022 року у справі № 463/9914/20).

Разом з тим, заперечуючи факт отримання коштів за договором №419293 про надання споживчого кредиту , відповідачка такий договір у судовому порядку не оспорювала, про його неукладеність не заявляла, а також у відповідному судовому провадженні не стверджувала про відсутність зобов`язань за таким договором. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні, стороною відповідачки до суду не надані.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово згадував про категорію стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, від 03 серпня 2022 року у справі № 910/11027/18.

У контексті викладеного, суд звертає увагу також на те, що до предмета доказування належить сукупність юридичних фактів матеріально-правового характеру, з якими закон пов`язує виникнення, зміну й припинення правовідносин між сторонами та на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Таким чином, у процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права в зобов`язальних правовідносинах, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов`язку та зміст цього обов`язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини.

У свою чергу процесуальні обов`язки відповідача полягають також у здійснені ним активних процесуальних дій, наведенні доводів та наданні доказів, що спростовують існування цивільного права позивача як кредитора у зобов`язанні. Тож виходячи з принципу змагальності сторін у процесі на позивача за загальним правилом розподілу тягаря доказування не може бути покладено обов`язок доведення обставин, за які відповідає боржник.

Суд зважує на те, що відповідачка не надала жодного доказу, який би спростовував доводи позивача про те, що вона отримала кошти за кредитним договором. У поданих запереченнях на позовну заяву, остання надає оцінку поданим стороною позивача доказам, вважаючи їх неналежними.

У матеріалах справи наявне повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Пейтек» за вих. №20250912-3299 від 12.09.2025 згідно з якою ТОВ «Селфі Кредит» переказало кредитні кошти у розмірі 5 000,00 грн на картковий рахунок НОМЕР_2 (а.с.29).

Номер карткового рахунку, вказаний у повідомленні у розділі Призначення платежу ідентичні з номером карткового рахунку, вказаними в п. 2.1 Договору №419293 про надання споживчого кредиту, тобто тим, які належать відповідачці та були надані нею ТОВ «Селфі Кредит» під час ідентифікації з допомогою системи BankID НБУ.

Відповідачка, враховуючи принцип змагальності, мала можливість надати докази на підтвердження того, що вказана в призначенні платежу карта їй не належить, однак цього не зробила, а лише послалася на недоведеність таких фактів позивачем, тому у суду немає сумнівів щодо належного виконання ТОВ «Селфі Кредит» своїх зобов`язань за кредитним договором.

З наданого ТОВ "Селфі Кредит" розрахунку заборгованості за договором №419293 про надання споживчого кредиту від 19.09.2022 станом на 11.01.2024, судом встановлено, що відповідачкою частково виконувались умови договору, та проведено три платежі у загальному розмірі 3050,01 грн на погашення заборгованості згідно зазначеного кредитного договору.

Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2020 року у справі № 127/23910/14-ц зазначив, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

Як неодноразово зазначав Верховний Суд, зокрема, у постанові від 22 квітня 2024 року у справі № 559/1622/19, на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника (іпотекодавця) на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов`язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню.

Тому суд відхиляє доводи представника відповідачки - адвоката Галайчук Г.С. про недоведеність факту виконання позикодавцем своїх зобов`язань за договором №419293 про надання споживчого кредиту від 19.09.2022 та факту отримання кредитних коштів відповідачкою.

Звертаючись із позовом до суду, ТОВ "Свеа Фінанс" посилалося на те, що воно набуло права вимоги до відповідачки на підставі договору факторингу №01.02-95/24 від 11.01.2024.

Відповідно до статті 514 ЦК України, частини першої статті 516 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини першої статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.

Відповідно до статей 1080,1084 ЦК України, договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги. Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.

Наданими позивачем та дослідженими судом доказами підтверджується набуття позивачем право вимоги до відповідачки задоговором №419293 про надання споживчого кредиту від 19.09.2022 .

Відтак позивач правомірно звернувся до суду за захистом порушеного права та стягнення в примусовому порядку з відповідачки заборгованості за договором №419293 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 19.09.2022 та відсотків за користування кредитними коштами, тому суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно за положеннями п. 1 ч.2 ст. 141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 2422,40 грн. підлягають відшкодуванню останньому за рахунок відповідачки.

На підставі викладеного, ст.ст. 11, 207, 526, 629, 634, 638, 1054 ЦК України, керуючись,ст.12, 13,81,141,263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс" заборгованість за договором №419293 про надання коштів на умовах споживчого кредиту у сумі 24526 гривень 00 копійок (двадцять чотири тисячі п`ятсот двадцять шість гривень 39 копійок), з яких: заборгованість за тілом кредиту 2799,99 грн; заборгованість за відсотками 21726,40 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс" витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422 гривні 40 копійок (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) .

В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються такі реквізити сторін та інших учасників справи:

позивач- Товариство з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс" ( 04070, місто Київ вулиця Іллінська,8, код ЄДРПОУ 37616221);

відповідач- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителька АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення ( виклику ) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Таїсія СОЛОНЕНКО