Рішення № 140410674, 29.09.2026, Немирівський районний суд Вінницької області

Справа № 930/3140/25

Провадження № 2/930/915/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.09.2026 року Немирівський районний суд

Вінницької області

у складі: головуючого судді - Науменка С.М.

за участю: секретаря судового засідання - Андрущак Л.П.

учасників справи: представника відповідача - ОСОБА_1

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Немирів, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості,

ВСАТНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «СВЕА ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості, відповідно до якого просило, стягнути з відповідача на свою користь, заборгованість за Договором №913254160 від 20.09.2021 року у розмірі 48691,74 грн та судові витирати зі сплати судового збору.

Обґрунтовуючи позов тим, що 20.09.2021 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (надалі - ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», Первісний кредитор) та ОСОБА_3 (надалі - Позичальник, Відповідач) було укладено Договір кредитної лінії №913254160 (надалі - Кредитний договір, Договір) шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

20.09.2021, після попередньої реєстрації Позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній Системі ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі - ІТС), що знаходиться в мережі Інтернет за адресою https://moneyveo.ua/ і направлення Позичальником засобами ІТС Первісному кредитору заявки на отримання кредиту, ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» у відповідь сформувало і надало для ознайомлення Позичальнику Договір кредитної лінії №913254160. Також ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» направило ОСОБА_3 на номер мобільного телефону НОМЕР_1 одноразовий ідентифікатор 9F23Q4FY, котрий Позичальником було введено у відповідному розділі ІТС 20.09.2021 16:39:05.

Таким чином було укладено Договір кредитної лінії №913254160 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_3 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п.1.1 Договору на умовах, встановлених Договором, Кредитодавець надає Позичальнику кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту від 2 000,00 до 50 000,00 грн., на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплачувати проценти Кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту.

Строк дії Договору, відповідно до п.1.7. становить 5 років. ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» свої зобов`язання за Кредитним договором виконало, та надало позичальнику грошові кошти. Згідно із Розрахунком заборгованості

Позичальником за строк дії Договору використано кредитний ліміт (отримано кошти) у розмірі 9954,50 грн.

Усвідомлюючи виникнення фінансових зобов`язань перед Первісним Кредитором, Відповідач здійснював часткові (-у) оплати (-у) в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором №913254160 від 20.09.2021 року, шляхом здійснення платежів, зазначених у розрахунку заборгованості за Кредитним договором, що є додатком до даної Позовної заяви.

Сплачуючи кредит, Відповідач, додатково до зазначеного вище, вчинив конклюдентні дії, що свідчать про прийняття укладеного Кредитного договору, який створив для нього певні цивільні права та обов`язки, частину з яких було реалізовано.

В подальшому відповідач виконував взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов Договору, не здійснивши повернення суми наданого йому кредиту і процентів, нарахованих з строк користування кредитом, в повному обсязі або не сплативши взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.

28.11.2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» (надалі - ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС») було укладено ДОГОВІР ФАКТОРИНГУ №28/1118-01 року, відповідно до умов якого, Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.

Право вимоги щодо заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором №913254160 від 20.09.2021 року перейшло до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» 27.06.2023 відповідно до Реєстру прав вимоги №237 від 27.06.2023 до ДОГОВОРУ ФАКТОРИНГУ № 28/1118-01 від 28.11.2018 року.

В подальшому 02.05.2024 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» (надалі - Позивач, Новий кредитор), було укладено ДОГОВІР ФАКТОРИНГУ №02/0524-01/01.02-11/24, відповідно до умов якого, Клієнт зобов`язується відступити (передати) Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги до цього Договору, а Фактор набуває права вимоги від Клієнта та сплачує Клієнту за відступлення Прав вимоги Фінансування у сумі, що дорівнює ціні Договору у порядку та строки встановлені цим договором.

Відповідно до Додатку 1 (Реєстру боржників) до ДОГОВОРУ ФАКТОРИНГУ № 02/0524- 01/01.02-11/24 від 02.05.2024 року, заборгованість ОСОБА_3 за кредитним договором №913254160 (станом на дату відступлення права вимоги) складала: 48691,74 грн.

Позичальник на користь нового кредитора жодних платежів станом на дату подання позовної заяви не здійснював, тому станом на дату складання позовної заяви заборгованість за Договором №913254160 від 20.09.2021 року становить: заборгованість за сумою кредиту - 9947,25 грн; заборгованість за відсотками - 38744,49 грн; пеня - 0,00 грн; загальна заборгованість - 48691,74 грн.

Від представника відповідача до суду надійшов відзив відповідно до якого представник відповідача просить відмовити у задоволені позову у повному обсязі.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача заперечувала проти задоволення позову, посилаючись, зокрема, на недоведеність набуття ТОВ «Свеа Фінанс» права вимоги за кредитним договором № 913254160 від 20.09.2021.

Зазначала, що позивач обґрунтовує перехід права вимоги договорами факторингу, укладеними 28.11.2018, 27.06.2023 та 02.05.2024, однак на момент укладення договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 кредитного договору № 913254160 від 20.09.2021 ще не існувало, а тому право вимоги за ним не могло бути предметом зазначеного договору факторингу. На думку відповідача, на момент укладення договору факторингу його сторонами також не було належним чином індивідуалізовано предмет правочину, оскільки не існувало конкретного зобов`язання та боржника. Відтак ТОВ «Таліон Плюс» не набуло права вимоги до відповідача, а тому не могло в подальшому передати таке право ТОВ «Свеа Фінанс».

Представник відповідач також посилалася на те, що сам по собі реєстр прав вимоги № 237 від 27.06.2023 не підтверджує набуття права вимоги за спірним кредитним договором, оскільки вимога за договором факторингу має бути належним чином визначена та індивідуалізована. При цьому, на її думку, долучений до матеріалів справи витяг з реєстру боржників № 237 неналежно оформлений, оскільки інформація щодо відступлення права вимоги до відповідача не засвідчена підписами та печатками сторін, а відповідні підписи і печатки містяться на окремому аркуші.

Крім того, відповідач зазначала про відсутність доказів оплати за договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, зокрема платіжних інструкцій чи інших первинних документів, які б підтверджували виконання ТОВ «Таліон Плюс» обов`язку з оплати за набуте право вимоги. На думку відповідача, відсутність таких доказів у сукупності з неналежним оформленням реєстру боржників свідчить про недоведеність переходу права вимоги від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс», а в подальшому - до ТОВ «Свеа Фінанс». У зв`язку з цим відповідач вважала позивача неналежним, оскільки останній не набув права вимагати від неї виконання зобов`язань за кредитним договором.

Також відповідач заперечувала проти дострокового стягнення заборгованості. Зазначала, що відповідно до пункту 1.7 кредитного договору він діє протягом п`яти років, тобто до 20.09.2026, тоді як позов подано 29.12.2025. Посилаючись на частину четверту статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» та умови кредитного договору, відповідач вказувала, що дострокове повернення кредиту можливе лише після направлення кредитодавцем відповідної письмової вимоги та надання позичальнику встановленого законом строку для усунення порушення.

Водночас, на думку відповідача, матеріали справи не містять доказів направлення та отримання нею такої досудової вимоги, а також відсутній трек-номер, за яким можна було б встановити факт її направлення. При цьому пунктом 2.1.1.7 кредитного договору передбачено можливість дострокового припинення його дії у разі прострочення сплати процентів шляхом повідомлення позичальника, а договір вважається розірваним з моменту відправлення відповідного повідомлення. Відповідач вказувала, що доказів направлення такого повідомлення також не надано.

З огляду на викладене відповідач вважала, що право на дострокове стягнення заборгованості у позивача не виникло, оскільки відповідна вимога їй не направлялася та не вручалася, а строк дії кредитного договору на момент звернення до суду ще не закінчився.

Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 31.12.2025 позов прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність.

В судовому засіданні представник відповідача заперечувала проти задоволення позову в повному обсязі з підстав наведених у відзиві.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 20.09.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_3 було укладено договір кредитної лінії № 913254160 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Підписання даного договору підтверджується електронним підписом з одноразовим ідентифікатором позичальника ОСОБА_3 , а саме: 9F23Q4FY, котрий Позичальником було введено у відповідному розділі ІТС 20.09.2021 16:39:05.

Відповідно до п.1.1 договору кредитодавець надає позичальнику кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту від 2 000 грн до 50000 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати проценти кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту. Строк дії договору, відповідно до п.1.7. становить 5 років.

Відповідач належним чином взяті згідно до зазначеного договору зобов`язання не виконував, порядку погашення кредиту не дотримувався, що призвело до утворення заборгованості, яка станом на дату подачі позову становить 48 691,74 грн, із них : заборгованість по тілу кредиту 9 947,25 грн; заборгованість по відсотках 38 744,49 грн.

28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «ТаліонПлюс» було укладено договір факторингу №28/1118-01 року, відповідно до умов якого, Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, право вимоги щодо заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором № 913254160 від 20.09.2021 року перейшло до ТОВ «Таліон Плюс».

В подальшому 02.05.2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Свеа Фінанс», було укладено договір факторингу №02/0524-01/01.02-11/24, відповідно до умов якого, Клієнт зобов`язується відступити (передати) Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги до цього Договору, а Фактор набуває права вимоги від Клієнта та сплачує Клієнту за відступлення Прав вимоги Фінансування у сумі, що дорівнює ціні Договору у порядку та строки встановлені цим договором.

Відповідно до Додатку 1 (Реєстру боржників) до договору факторингу №02/0524-01/01.02-11/24 від 02.05.2024 року, заборгованість ОСОБА_3 за кредитним договором (станом на дату відступлення права вимоги) складала 48 691,74 грн.

Рішенням єдиного учасника ТОВ «Росвен Інвест Україна» №1 від 25.03.2024 року, останнє змінило назву на ТОВ «Свеа Фінанс».

Спірні відносини між сторонами виникли з приводу неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, і як наслідок виникнення заборгованості, про стягнення якої позивач і звернувся з цим позовом до суду.

Правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов`язальними і регулюються нормами глав 47-49 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію».

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Так, порядок укладання договорів в електронній формі регламентується також Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18), від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20 (провадження № 61-6379св21).

Судом установлено, що договір між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_3 укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому відповідач через особистий кабінет на веб-сайті позивача подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого на вказаний ним же номер телефону відповідач надіслано одноразовий ідентифікатор 9F23Q4FY у вигляді СМС-коду, який заявник використав для підтвердження підписання кредитного договору.

Таким чином вказаний кредитний договір підписаний електронним підписом, використання якого неможливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, а також без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

За таких обставин, по кредитному договору, укладеному з ОСОБА_3 у письмовій формі було досягнуто згоду з істотних умов кредитного договору, в тому числі щодо строку кредитування та нарахування відсоткової ставки.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Згідно статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності зістаттею 610 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Так, відповідно до частини першої статті 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак, це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24квітня 2018 року у справі №914/868/17, від 18 жовтня 2018 року у справі №910/11965/16.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012).

За правилами статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною першою статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

В обґрунтування заявлених вимог на підтвердження переходу до позивача права вимоги за договором кредитної лінії від 20 вересня 2021 року № 913254160, позивач надав суду документи: договір факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01, укладений між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога»; додаткові угоди до нього, зокрема, № 26 від 31 грудня 2020 року, № 27 від 31 грудня 2021 року , №31 від 31 грудня 2022 року, та №32 від 31 грудня 2022 року; реєстр прав вимоги № 237 від 27.06.2023; договір факторингу № 02/0524-01/01.02-11/24 від 02.05.2024 між ТОВ «Свеа Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс»; платіжну інструкцію від 02.05.2024 про оплату фінансування згідно договору факторингу № 02/0524-01/01.02-11/24; витяг з реєстру прав вимоги №1 від 02.05.2024.

Надані копії договорів та витяги з реєстру боржників містять усі необхідні реквізити, зокрема підписи та печатки сторін і в повному обсязі підтверджують факт переходу до позивача права вимоги до ОСОБА_3 за укладеним нею з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредитним договором.

Також, відповідно до умов договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимоги по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги (п.4.1).

Пунктом 2.2 цього договору факторингу фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідатиме перед фактором, якщо одержані ним суми будуть меншими від суми, сплаченої фактором клієнту, та меншими від загальної суми зобов`язання боржника. Разом з правом вимоги до фактора переходять інші права та обов`язки клієнт за кредитним договором. У випадку укладення сторонами більше ніж одного Реєстру прав вимоги, кожен наступний Реєстр прав вимог є самостійним додатком, та не змінює його .

Відповідно до пункту 1.3 договору факторингу, правом вимоги є всі права клієнта за кредитним договором, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Згідно з п. 8.1 цього договору, договір набуває чинності та всі права та обов`язки сторін за цим договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками (за наявності її у сторони).

Аналогічні умови визначені і договором факторингу № 02/0524-01/01.02-11/24 від 02.05.2024, укладеного між ТОВ «Свеа Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» .

Отже, вказаними договорами факторингу чітко визначений момент переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників і позивачем на підтвердження вказаного надані відповідні докази, зокрема, реєстр права вимоги та акт прийому передачі реєстру боржників, належним чином підписані.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 237 від 27.06.2023 року до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 ТОВ «Таліон Плюс» отримало право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_3 на загальну суму 48 691,74 грн.

Таким чином, відповідно до п. 4.1 договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року право вимоги до боржника ОСОБА_3 в повному обсязі перейшло від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» 27.06.2021 року, тобто, в день підписання Реєстру прав вимоги № 237 від 27.06.2021 року.

Відповідно до умов укладеного 02 травня 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Свеа Фінанс» договору факторингу (п.2.1), клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, на умовах, визначених цим договором. Строк цього договору визначено п.8.2, який починає свій перебіг у момент визначений п.8.1 та діє три роки після його укладення, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором.

Відповідно до Реєстру прав вимоги №1 від 02.05.2024 року до договору факторингу№ 02/0524-01/01.02-11/24 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Свеа Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_3 на загальну суму 48 691,74 грн.

Умовами укладених договорів факторингу між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Свеа Фінанс» , а саме п.5.3.3 передбачено право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі, відступати право вимоги на користь третіх осіб.

З огляду на те, що договір факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, укладений між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», який було пролонговано на підставі додаткових угод №19, №27, до даного договору (строк договору пролонговано) на момент укладання кредитного договору ( 20.09.2021 року) був чинним, то відповідно до витягу з Реєстру права вимоги № 237 від 27.06.2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передало ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги до відповідача ОСОБА_3 , яке в подальшому перейшло від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Свеа Фінанс».

Вказані договори факторингу підтверджують належний перехід прав вимоги до ОСОБА_3 від ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Свеа Фінанс».

Відтак, доводи відзиву про те, що дія договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року не розповсюджується на кредитний договір від 20.09.2021, оскільки останній укладений пізніше, й так само доводи про відсутність доказів про перехід прав вимоги від первісного кредитора до позивача є помилковими та зводяться до власного тлумачення характеру спірних правовідносин та до переоцінки доказів.

Крім того, оскільки предметом судового розгляду є спір про стягнення із відповідача на користь ТОВ «Свеа Фінанс» заборгованості за кредитним договором, а договори факторингу відповідачем не оспорювалися, у даному випадку слід виходити з презумпції правомірності правочину, а також презумпції обов`язковості виконання договору.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

З умовами укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_3 договору кредитної лінії від 20.09.2021, остання отримав кредит в сумі 9 954,50 грн, строком на 1826 днів та зі сплатою процентів за користування кредитними коштами.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором, заборгованість відповідача станом на 27 червня 2023 року становить 48 691,74 грн., з яких 9 947,25 грн. заборгованість по тілу кредиту та 38 744,49 грн. заборгованість по відсоткам .

Суд вважає, що позивачем доведено суму заборгованості ОСОБА_4 за кредитним договором у загальному розмірі 48 691,74 грн, з огляду на погоджені сторонами умови кредитування, з урахуванням тіла кредиту, розміру відсоткової ставки за кожен день прострочення та періоду кредитування.

Велика Палата Верховного Суду, наголошуючи на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування, зазначила, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Щодо доводів відповідача про відсутність права на дострокове стягнення заборгованості, оскільки строк дії договору (п. 1.7) не закінчився, а письмова вимога їй не направлялась, суд зазначає наступне.

Відповідно до статей 526, 610, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, невиконання зобов`язання є його порушенням, а договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позику у строк та в порядку, що встановлені договором, а за частиною другою статті 1054 ЦК України до кредитного договору застосовуються положення про позику.

Суд враховує, що строк дії договору кредитної лінії (п. 1.7 - п`ять років) визначає період, протягом якого позичальник користується кредитним лімітом, і не збігається зі строками виконання грошових зобов`язань. Відповідно до п. 1.8 договору позичальник зобов`язаний щомісяця, протягом п`яти календарних днів після закінчення місяця, сплачувати проценти, нараховані за попередній місяць (Обов`язковий платіж).

Із розрахунку заборгованості вбачається, що 22.09.2021 відповідачу видано кредит у сумі 9 954,50 грн, а відповідачем сплачено 16 079,67 грн, останній платіж - 04.02.2022. Із цих коштів на погашення основної суми зараховано лише 7,25 грн, решта - на погашення процентів відповідно до п. 3.11 договору. Після 04.02.2022 платежів не здійснювалось, внаслідок чого виникла прострочена заборгованість за процентами, яка станом на дату відступлення права вимоги (27.06.2023) складала 38 744,49 грн. Строк сплати останнього нарахованого платежу (за червень 2023 року) закінчився 05.07.2023, тобто до звернення позивача до суду 29.12.2025.

Позивач не нараховував проценти та інші платежі після 27.06.2023, а пеню не заявляв. Отже, вимога про стягнення процентів є вимогою про сплату платежів, строк яких настав, а не вимогою про дострокове виконання зобов`язання. Тому процедура, встановлена частиною другою статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» (щодо платежів, строк сплати яких не настав), на ці платежі не поширюється.

Не заслуговують на увагу і доводи відповідача щодо п. 2.1.1.7 договору. Цей пункт надає кредитодавцю право, а не обов`язок достроково припинити дію договору шляхом повідомлення позичальника. Позивач не посилається на припинення договору з цієї підстави, тому відсутність відповідного повідомлення не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості, що виникла внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань.

Крім того, відповідач не заперечувала факт отримання кредитних коштів, не надала доказів сплати заборгованості на користь первісного чи нового кредитора або власного розрахунку заборгованості.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «СВЕА ФІНАНС» підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 ОСОБА_3 , після реєстрації шлюбу 29.07.2022 змінила прізвище на ОСОБА_5 .

При подачі позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн., тому відповідно до ст.141 ЦПК України, сума сплаченого судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 526, 527, 530, 625, 629, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст. 6-13, 81, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 280, 354 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації АДРЕСА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, будинок 8) заборгованість за Договором №913254160 від 20.09.2021 року у розмірі 48691,74 грн. (Сорок вісім тисяч шістсот дев`яносто одна гривня 74 копiйки).

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації АДРЕСА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, будинок 8 ) 2422,40 грн. (Двi тисячi чотириста двадцять двi гривнi 40 копiйок) відшкодування зі сплати судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку передбаченому ст.ст.351-356 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Дата складення повного судового рішення - 29.09.2026.

Суддя: С.М. Науменко