Рішення № 140408492, 06.10.2026, Херсонський міський суд Херсонської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №766/12002/26

Пров. №2-а/766/362/26

06 жовтня 2026 року м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області в складі:

головуючого судді Хайдарової І.О.,

розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ), третя особа: Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Херсоні Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (ЄДРПОУ 34906792, місцезнаходження: м. Одеса, вул. Євгена Танцюри, буд. 42) про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

І. Виклад позиції позивача.

До суду 16.07.2026 року (сформований документ, 09.07.2026 року зареєстрований судом) через Електронний суд надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Херсоні Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, у якій позивач просить:

-поновити пропущений з поважних причин строк звернення до суду, оскільки про порушення своїх прав позивач дізнався лише 1 липня 2026 року після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження;

-визнати протиправною та скасувати постанову керівника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 30/0510/ГОВ від 20 березня 2026 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення;

-визнати протиправними дії начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 від 15 червня 2026 року по направленню, супровідним листом № 10/6916, на примусове виконання постанови в справі про адміністративне правопорушення № 30/0510/ГОВ від 20 березня 2026 року стосовно ОСОБА_1 ;

-визнати виконавчий документ, а саме постанову в справі про адміністративне правопорушення № 30/0510/ГОВ від 20 березня 2026 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, таким, що не підлягає виконанню у зв`язку з порушенням встановлених законом строків пред`явлення до виконання;

-стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати, які складаються зі сплати судового збору в розмірі 532,48 гривень та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 гривень.

В обґрунтування позову вказав, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення №30/0510/ГОВ, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн. Вказав, що під час розгляду справи та винесення постанови він не був присутній, копію постанови йому не вручили та поштою не направляли, тощо.

ІІ. Виклад позиції відповідача.

04.08.2026 року через Електронний суд представником ІНФОРМАЦІЯ_1 подано відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказав, що 13 березня 2026 року уповноваженим представником ІНФОРМАЦІЯ_2 був складений протокол про адміністративне правопорушення, відповідно до якого було встановлено, що ОСОБА_1 , будучи військовозобов`язаним, в порушення вимог частини 4 статті 20 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», частини 6 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», в умовах особливого періоду, перебуваючи 13.03.2026 р. на перехресті вулиць Чорноморська та Шовкуненка у місті Херсоні, в громадському місці, не мав при собі військово-облікових документів, що було виявлено співробітниками поліції, під час перевірки документів, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП, а саме порушення законодавства про оборону, мобілізацію та мобілізаційну підготовку, під час воєнного стану в умовах особливого періоду. Під час складання протоколу, ОСОБА_1 надав пояснення, відповідно до яких зазначив, що військовий квиток втратив. При цьому, у протоколі зазначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться у приміщенні Херсонського РТЦК о 11.30 год. 20.03.2026 р., про що повідомлений був ОСОБА_1 який власноруч вчинив підпис про вказане. Саме на підставі протоколу а також даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, включаючи довідку про доставлення особи органами поліції і була винесена постанова про притягнення до адміністративної відповідальності. Дані дії були кваліфіковані як порушення законодавства про мобілізаційну підготовку, мобілізацію та оборону, а саме відповідних норм частини 6 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яка передбачає, що у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни чоловічої статі від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-облікові документи та пред`являти їх на вимогу уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського. (аналогічні за змістом норми містяться у частині 4 статті 20 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»), так як особа, перебуваючи у громадському місті не мала при собі військово-облікових документів. Даний факт фактично підтверджується і самим ОСОБА_1 , який поясненнях зазначив про відсутність такого документу з огляду на його втрату (за нез`ясованих обставин), а також даними Реєстру (зокрема, які свідчать про відсутність у вказаної особи зареєстрованого у Реєстрі військово-облікового документу рядок 8 у витягу із Реєстру, де відсутні дані про реквізити військово-облікового документу), довідкою про доставлення особи органами поліції, сформованою 13.03.2026 р. Таким чином, при прийнятті рішення про притягнення до відповідальності, ІНФОРМАЦІЯ_3 виходив із підтвердження обставин правопорушення, наведеного у протоколі і таке підтвердження узгоджуються з наявними у ІНФОРМАЦІЯ_2 іншими доказами у справі.

ІІІ. Процесуальні дії суду у справі.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 29.07.2026 року відмовлено у відкритті провадження за позовними вимогами ОСОБА_1 про визнання протиправними дії начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 від 15 червня 2026 року по направленню, супровідним листом № 10/6916, на примусове виконання постанови в справі про адміністративне правопорушення № 30/0510/ГОВ від 20 березня 2026 року стосовно ОСОБА_1 , визнання виконавчого документу, а саме постанову в справі про адміністративне правопорушення № 30/0510/ГОВ від 20 березня 2026 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, таким, що не підлягає виконанню у зв`язку з порушенням встановлених законом строків пред`явлення до виконання; в іншій частині позовних вимог: поновлено ОСОБА_1 строк звернення з позовом до суду, відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Херсоні Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судовий розгляд.

03.08.2026 року представником позивача подано відповідь на відзив, у якому просив вимоги задовольнити в повному обсязі.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 29 липня 2026 року залишено без змін.

Позивач та його представник, представник відповідача в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини не явки суд не повідомляли.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта(ч.9 ст. 205 КАС України).

З урахуванням положень ст.205 КАС України, належного повідомлення осіб, що не прибули у судове засідання, відсутності перешкод для розгляду справи у судовому засіданні без сторін, суд постановляє ухвалу про розгляд справи у письмовому провадженні без участі сторін.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІV. Фактичні обставини справи, встановлені судом та зміст правовідносин.

20 березня 2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 винесено постанову № 30/0510/ГОВ у справі про адміністративне правопорушення, за якою визнано ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що згідно з розділом 20 п. 1 п.п.5 Податкового кодексу України складає 17000,00 грн.

Постановою встановлено, що ОСОБА_1 будучи таким, що перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , в порушення вимог абзацу другого ч. 4 ст. 20 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», в умовах особливого періоду, перебуваючи 13.03.2026 року у місті Херсон в громадському місці на перехресті вул. Чорноморська та Шовкуненка не мав при собі військово-облікових документів, ні в паперовому, ні в електронному вигляді, що було виявлено працівниками поліції при перевірці документів, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період, що підтверджується даними з Єдиного державного електронного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» та виявлено протоколом 13.03.2026 року. Під час складання протоколу ОСОБА_1 надав пояснення, що військово обліковий документ був втрачений.

З копії протоколу №3063 про адміністративне правопорушення від 13.03.2026 року, складеного водієм групи забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 вбачається, що ОСОБА_1 , будучи військовозобов`язаним, в порушення вимог ч. 4 ст. 20 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», в умовах особливого періоду, перебуваючи 13.03.2026 року у місті Херсон на перехресті вул. Чорноморська та Шовкуненка, в громадському місці, не мав при собі військово-облікових документів, що було виявлено працівниками поліції під час перевірки документів, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме порушення законодавства про оборону, мобілізаційну під час воєнного стану в умовах особливого періоду. ОСОБА_1 пояснив, що військовий квиток був втрачений. ОСОБА_1 були роз`яснені права та повідомлено, що 20.03.2026 року о 11.30 год. відбудеться розгляд справи у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ).

З копії картки № НОМЕР_3 «Оберіг» ОСОБА_1 вбачається, що 17.02.2009 року він взятий на військовий облік в ІНФОРМАЦІЯ_5 ; 13.03.2026 року у ІНФОРМАЦІЯ_6 , 13.03.2026 року знято з військового обліку (абз. 2 п. 2 ч. 5 ст. 37) які вибули в іншу місцевість (адміністративно-територіальну одиницю України і стали на військовий облік за новим місцем проживання.

ОСОБА_1 13.03.2026 року о 16:46 год. було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_7 , про що свідчить довідка про доставлення (супроводження) громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

V. Оцінка Суду.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

На підставі ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ч.1, 2 ст.7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу».

Приписами ст.65 Конституції України та ч.1 ст.1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до положень ст.1 ЗУ «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України №64/2022від 24.02.2022р. у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України постановлено з 24.02.2024р. ввести в Україні воєнний стан. У подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та такий воєнний стан діє і до теперішнього часу.

Отже, станом на 21.08.2025 р., тобто на дату вчинення інкримінованого позивачеві адміністративного правопорушення, діяв особливий період.

Відповідно до ч.3 ст.210-1 КУпАП, вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті (порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію), в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з Указом Президента України №65/2022 від 24 лютого 2022р. «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан з 24 лютого 2022р., дія якого продовжується і який діє на час розгляду справи.

Так, відповідно до положень ч.2 ст.19 Конституції України, п.1 ч.2 ст.2 та ч.1 ст.7 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого має перевіряти чи діяли органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами ст.9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За правилами ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Положення ст.280 КУпАП встановлюють обов`язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

У відповідності до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Приписами абз.5 ч.1 ст.1 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993р. №3543-XII (надалі - Закон №3543-XII) визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014р., коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014р. №303/2014 «Про часткову мобілізацію».

24.02.2022р. Верховною Радою України прийнято ЗУ «Про затвердження указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-ІХ, яким затверджено указ Президента України №64/2022 від 24.02.2022р. «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та діє на теперішній час.

Відповідно до ч.6 ст.22 Закону №3543-XII, у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.

Відповідно до пп.10-1 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що є додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ від 30.12.2022р. №1487, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану, зокрема, мати при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та пред`являти їх за вимогою уповноваженого представника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон.

За правилами ч.3 ст.210-1 КУпАП, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вчинене в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У відповідності до ст.235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Як вбачається із матеріалів справи 13.03.2026 року ОСОБА_1 , перебуваючи в громадському місці не мав при собі військово-облікового документа. При цьому, відсутність військово-облікового документа жодним чином не заперечив і позивач як під час складання протоколу стосовно нього, так і під час звернення до суду з цим позовом, вказавши, що військовий квиток втрачений. В той же час, жодних доказів належного фіксування втрати військово-облікового документа суду не надано, позивач не був позбавлений можливості при його втраті звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_7 із відповідним повідомленням та отриманням нового документа.

Аналізуючи вищевказані обставини справи та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в в діях позивача наявний склад правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності, оскільки в порушення описаних вище норм законодавства України про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період не пред`явив та не мав при собі військово-обліковий документ.

Так, ч.6 ст.22 Закону №3543-XII передбачає обов`язок громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років у період проведення мобілізації (крім цільової) мати при собі військово-обліковий документ та пред`являти його за вимогою поліцейського. Тобто, вказана норма передбачає обов`язок не лише мати військово-обліковий документ як такий, а мати відповідний документ при собі та пред`являти його за вимогою уповноважених осіб.

Отже, позивач як військово зобов`язана особа під час введення військового стану зобов`язаний був мати при собі військово-обліковий документ. Цього обов`язку він не виконав, що підтверджується наявними у справі доказами.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

VІ. Заходи забезпечення позову (заяви).

Заходи забезпечення позову (заяви) судом не застосовувалися.

VІI. Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на відмову у задоволенні позову, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 268, 271, 286, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ), третя особа: Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Херсоні Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (ЄДРПОУ 34906792, місцезнаходження: м. Одеса, вул. Євгена Танцюри, буд. 42) про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 06.10.2026 року.

СуддяІ. О. Хайдарова