Рішення № 140407444, 07.10.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 755/1390/26

пр. № 2/759/9654/26

07 жовтня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Твердохліб Ю.О., за участю секретаряЖиглій Є.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про відшкодування шкоди,

в с т а н о в и в:

У грудні 2025 року позивач ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (далі - ПрАТ «СК «ПЗУ Україна») та просив суд стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача матеріальну шкоду, завдану дорожньо-транспортною пригодою (далі - ДТП) у розмірі 112 533,26 грн, моральну шкоду - 50 000,00 грн, витрати на професійну правничу допомогу 42 000,00 грн та судовий збір у розмірі 1 625,33 грн.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 29 вересня 2025 року о 17 год. 20 хв. у місті Києві на проспекті Академіка Палладіна сталася ДТП за участю автомобіля Skoda Fabia, державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , яким керувала його дружина ОСОБА_3 , та автомобіля Renault 307, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .

Унаслідок порушення ОСОБА_2 вимог Правил дорожнього руху відбулося зіткнення, в результаті якого автомобіль Skoda Fabia, державний номерний знак НОМЕР_1 отримав значні механічні пошкодження (деформація передньої частини, заміна елементів кузова, підсилювачів, оптики, кріплень тощо, що підтверджується актами і рахунка СТО).

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2025 року у справі № 759/23472/25, провадження № 3/759/7705/25, ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

У зазначеній постанові судом встановлено, що ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Renault 307, державний номерний знак НОМЕР_2 , порушила вимоги п.п. 12.1 та 13.1 Правил дорожнього руху, її дії перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням ДТП та саме внаслідок цих дій були завдані пошкодження автомобілю Skoda Fabia, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Отже, факт вини ОСОБА_2 у вчиненні ДТП та заподіянні шкоди автомобілю позивача підтверджено.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника (користувача) автомобіля Renault 307 була застрахована у ПрАТ «СК ПЗУ Україна» за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Страховик зобов`язаний відшкодувати потерпілому майнову шкоду в межах страхової суми та в обсязі, необхідному для відновлення порушеного права.

Позивач, як потерпілий власник пошкодженого транспортного засобу Skoda Fabia, державний номерний знак НОМЕР_3 , належним чином повідомив ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» про настання страхового випадку й звернувся із заявою про виплату страхового відшкодування.

Страховик провів огляд пошкодженого автомобіля, здійснив розрахунок вартості відновлювального ремонту.

У своєму листі від 20 листопада 2025 року ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» зазначило, що вартість ремонту за результатами розрахунків становить 345 752,36 грн, з урахуванням фізичного зносу деталей застосовано коефіцієнт 69,36 %, у зв`язку з цим страхове відшкодування визначено в сумі 45 752,36 грн, яку страховик перерахував позивачу.

Переказ суми 45 752,36 грн підтверджується банківською випискою/скриншотом зарахування коштів.

Тобто страховик визнав факт настання страхового випадку та обґрунтованість вимог щодо відшкодування шкоди. Це є прямим підтвердженням обсягу шкоди та факту настання відповідальності страховика.

Незважаючи на визнання збитків понад 300 тис. грн, страховик здійснив виплату лише 45 752,36 грн, пославшись на «коефіцієнт фізичного зносу» 69,36 % та повідомивши у листі, що додаткових виплат не буде.

Однак у листі не міститься жодного юридичного чи технічного обґрунтування застосування саме такого зносу, відсутні докази, що підтверджують стан деталей чи відповідність їхньої амортизації законодавчо встановленим нормам.

Внутрішні методики страховика не є нормативно-правовими актами, на які можна покладати обов`язок потерпілого.

Позивач здійснив реальний ремонт, підтверджений документально, на суму 158 285,62 грн, що повністю в межах ліміту відповідальності страховика (до 250 тис. грн). Отже, страховик був зобов`язаний відшкодувати всю суму фактичного ремонту, а не вигадану «розрахункову» величину після застосування необґрунтованого зносу.

Після ДТП позивач був вимушений звернутися до СТО, що має офіційний статус сервіс ремонту автомобілів марки Skoda, для проведення повного відновлювального ремонту.

Фактичні витрати, підтверджені первинними бухгалтерськими документами, склали: рахунок-фактура на суму 20 000,00 грн (передплата за запчастини) - оплата підтверджується платіжним документом; рахунок-фактура та акт виконаних робіт від 29 жовтня 2025 року № ТО2500185858 на суму 138 285,62 грн - оплата підтверджується платіжним документом.

Загальна сума витрат на ремонт автомобіля Skoda Fabia, KA9250СН становить: 20 000,00 грн + 138 285,62 грн = 158 285,62 грн.

Позивач зазначив, що це реальні, фактичні, документально підтверджені збитки, необхідні для відновлення пошкодженого майна до стану, що існував до ДТП.

Страховик відшкодував лише 45 752,36 грн, що менше за фактичні збитки на суму: 158 285,62 грн - 45 752,36 грн = 112 533,26 грн.

Саме 112 533,26 грн є невідшкодованою частиною матеріальної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідачів.

Ця різниця є прямим наслідком ДТП і недостатності страхової виплати, а отже, підлягає відшкодуванню на користь потерпілого.

Унаслідок ДТП та пов`язаних із ним наслідків позивач зазнав істотних душевних страждань, а саме: тривалий період був позбавлений можливості користуватися автомобілем, який є важливою частиною його повсякденного життя (пересування, робочі поїздки; потреби); змушений був витрачати значний час та нерви на спілкування з поліцією, страховою компанією, сервісними станціями; вимушений був брати участь у судовому й досудовому врегулюванні, готувати численні документи, звертатися за правничою допомогою; переживав постійний психологічний дискомфорт через пошкодження свого автомобіля, тривалий процес ремонту, невизначеність із відшкодуванням, фінансовим тягарем; повинен був докладати додаткові зусилля для організації сімейного життя та побуту без автомобіля.

Ці обставини спричинили відчутний негативний вплив на його емоційний стан, викликали тривогу, напруженість, відчуття несправедливості та безпорадності. Усе це є проявом моральної (немайнової) шкоди.

Виходячи з характеру заподіяної шкоди, її тривалості, глибини душевних страждань, поведінки відповідачів (винуватця ДТП та страховика, який відмовився повністю відшкодовувати шкоду), а також враховуючи принципи розумності та справедливості, позивач визначив розмір моральної шкоди у 50 000,00 грн.

Процесуальні дії

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 18 лютого 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» про відшкодування шкоди, передано на розгляд до Святошинського районного суду міста Києва.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 квітня 2026 року визначено головуючого суддю Твердохліб Ю.О. (а. с. 40-41).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 28 квітня 2026 року відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а. с. 45).

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у разі відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не викликались.

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У травні 2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» просить у позові відмовити, мотивуючи це тим, що на час ДТП 29 вересня 2025 року цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Renault 307, державний номерний знак НОМЕР_2 , була застрахована у ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» згідно з полісом ОСЦПВВНТЗ № ЕР.229292444. Строк дії договору з 16 травня 2025 року до 15 травня 2026 року включно. Страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну 250 000,00 грн.

29 вересня 2025 року ОСОБА_2 за допомогою чат-боту повідомила ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» про ДТП від 29 вересня 2025 року.

01 жовтня 2025 року ОСОБА_1 надав ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» заяву про відмову від ремонту транспортного засобу на СТО та просив перерахувати страхову виплату на його банківський рахунок.

03 жовтня 2025 року представником ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» Прокіпчук Р.А. в присутності власника транспортного засобу ОСОБА_1 було проведено огляд та фотофіксацію пошкоджень транспортного засобу Skoda Fabia, державний номерний знак НОМЕР_1 . Огляд транспортного засобу було оформлено протоколом огляду КТЗ від 03 жовтня 2025 року.

З урахуванням огляду та фотофіксації пошкоджень транспортного засобу Skoda Fabia, державний номерний знак НОМЕР_1 , ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» за допомогою ліцензованого програмного комплексу «Audatex» було складено ремонтну калькуляцію від 10 жовтня 2025 року № 62548, згідно з якою визначено страхову виплату за пошкодження транспортного засобу Skoda Fabia, державний номерний знак НОМЕР_1 позивача в розмірі 45 752,36 грн.

Згідно з платіжною інструкцією в національній валюті від 15 жовтня 2025 року № 00150297 ОСОБА_1 виплачено страхове відшкодування в розмірі 45 752,36 грн.

Не погодившись з виплаченим страховим відшкодуванням, позивач звернувся до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» із заявою про перегляд розміру страхового відшкодування.

Як вбачається із копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Skoda Fabia, державний номерний знак НОМЕР_1 , серії НОМЕР_4 , рік випуску ТЗ - 2018 рік. Тобто на день ДТП 29 вересня 2025 року пошкоджений автомобіль позивача експлуатувався повних 8 років, що перевищує п`ятирічний термін вказаний у частині третій ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та має значення для розрахунку вартості складових частин (деталей) транспортного засобу.

Оскільки позивачем в порядку виплати страхового відшкодування не було погоджено зі страховиком ремонт пошкодженого транспортного засобу на авторизованій СТО та не були надані страховику документи особи, яка відповідно до своїх установчих документів має право здійснювати діяльність з ремонту транспортних засобів, відповідач відповідно до частин 3, 5 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснив розрахунок страхового відшкодування з використанням ліцензованого програмно-технічного комплексу AUDATEX та з використанням вартості аналогових складових частин (деталей). Згідно з ремонтною калькуляцією від 10 жовтня 2025 року № 62548 розмір страхового відшкодування склав 45 752,36 грн.

ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» виплатило позивачу страхове відшкодування в розмірі 45 752,36 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 15 жовтня 2025 року № 00150297.

Позивач не долучив жодного доказу до позовної заяви в обґрунтування розміру заявленої моральної шкоди в сумі 50 000,00 грн, а відтак і розрахунок моральної шкоди в сумі 50 000,00 грн не доведено відповідно до вимог ст. ст. 76-81 ЦПК України належними, достатніми та допустимими доказами.

Позивачем до матеріалів позовної заяви доказів каліцтва або іншого ушкодження здоров`я в зв`язку з ДТП не надано. Не надано також доказів звернення до страховика із відповідною заявою.

Позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 42 000,00 грн обґрунтована наступними доказами: копією договору від 01 грудня 2025 року № 01122025/01 про надання правової (адвокатської) допомоги (а.с.16); копіями квитанцій від 08 грудня 2025 року № 036608337474 та від 03 грудня 2025 року № 036492581015 по 21 000,00 грн (а.с.11-12); копією акта № 01/03.12.2025 приймання-передачі наданих послуг (а.с.17).

У відзиві відповідач вважає, що вказані вище послуги позивачем не доведено, а тому заявлена вимога про стягнення розміру витрат на правничу допомогу на користь позивача у розмірі 42 000,00 грн, за наявних обставин є необґрунтованою та не підлягає задоволенню (а. с. 47-54).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 01 червня 2026 року клопотання представника відповідача ОСОБА_5 про розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін залишено без задоволення (а. с. 77-78).

У червні 2026 року через підсистему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача ОСОБА_4 наполягає на задоволенні позову та зазначає, що позивач надав страховику та суду беззаперечні первинні бухгалтерські документи з офіційного сервісного центру (рахунок-фактура та акт виконаних робіт № Т02500185858), які підтверджують фактичні витрати на відновлення у розмірі 158 285,62 грн. Ремонтна калькуляція ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» № 62548, складена в Audatex, є лише теоретичним припущенням про вартість ремонту, тоді як надані позивачем документи є підтвердженням реальних витрат. Теоретичний розрахунок не може мати вищої юридичної сили за фактично понесені та документально підтверджені витрати, якщо вони знаходяться в межах ліміту (250 000,00 грн).

Обравши механізм розрахунку за цінами на дешеві аналогові деталі, страховик прямо порушив цільове призначення страхової виплати.

До моменту ДТП автомобіль Skoda Fabia (державний номерний знак НОМЕР_1 ) перебував у технічно справному стані та був укомплектований заводськими оригінальними деталями, що забезпечували належний рівень безпеки дорожнього руху. Страховик не надав суду жодного акта чи висновку експерта, який би доводив, що до ДТП на авто позивача стояли неоригінальні замінники. Відтак, калькуляція ремонту, яка передбачає встановлення дешевих неоригінальних деталей гіршої якості (що зменшило суму виплати в 3,5 рази відносно реального ремонту), фізично не забезпечує приведення автомобіля у стан, який він мав до ДТП.

Витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 42 000,00 грн є реальними, фактично понесеними та належним чином документально підтвердженими. Відповідачі не виконали свій процесуальний обов`язок щодо доведення неспівмірності цих витрат (а. с. 84-88).

19 червня 2026 року через підсистему «Електронний суд» надійшли заперечення ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» на відповідь на відзив, у яких позивач хибно тлумачить норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Законом в оновленій редакції не передбачено обов`язку страховику розраховувати страхове відшкодування власнику пошкодженого транспортного засобу, що експлуатується понад 5 років саме із застосуванням цін на нові, невживані складові оригіналів запасних частин (та складових) при визначенні вартості відновлювального ремонту.

ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» належним чином визначила страхове відшкодування у порядку встановленому Законом та виплатила 45 752,36 грн.

Саме особа, яка завдала шкоди має відшкодувати завдані збитки у повному розмірі, а страховик страхове відшкодування в межах страхового ліміту в порядку, встановленому ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (а. с. 90-101).

Вивчивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що власником транспортного засобу Skoda Fabia, державний номерний знак НОМЕР_1 , є ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 (а. с. 8).

29 вересня 2025 року о 17 год. 20 хв. у місті Києві на проспекті Академіка Палладіна сталася ДТП за участю автомобіля Skoda Fabia, державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , яким керувала його дружина ОСОБА_3 , та автомобіля Renault 307, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .

Унаслідок порушення ОСОБА_2 вимог Правил дорожнього руху відбулося зіткнення, в результаті якого автомобіль Skoda Fabia, державний номерний знак НОМЕР_1 отримав значні механічні пошкодження (деформація передньої частини, заміна елементів кузова, підсилювачів, оптики, кріплень тощо, що підтверджується актами і рахунка СТО).

На час ДТП 29 вересня 2025 року цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Renault 307, державний номерний знак НОМЕР_2 , була застрахована у ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» згідно з полісом ОСЦПВВНТЗ № ЕР.229292444. Строк дії договору з 16 травня 2025 року до 15 травня 2026 року включно. Страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну 250 000,00 грн (а. с. 56-57).

30 вересня 2025 року ОСОБА_2 за допомогою чат-боту повідомила ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» про ДТП від 29 вересня 2025 року (а. с. 107).

Згідно з рахунком ТОВ «Автоцентр Київ» від 06 жовтня 2025 року та квитанцією від 06 жовтня 2025 року ОСОБА_1 оплатив за запчастини 20 000,00 грн (а. с. 9 (зворот, 10).

Згідно з рахунком фактурою ТОВ «Автоцентр Київ» від 20 жовтня 2025 року доплата за ремонт авто становить 138 285,62 грн (а. с. 10 зворот).

ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» виплатило позивачу страхове відшкодування в розмірі 45 752,36 грн, що підтверджується платіжної інструкції від 15 жовтня 2025 року № 00150297 (а. с. 13, 55).

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2025 року у справі № 759/23472/25, провадження № 3/759/7705/25, ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а. с. 15).

Згідно з ремонтною калькуляцією від 10 жовтня 2025 року № 62548 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Skoda Fabia, державний номерний знак НОМЕР_1 становить 45 752,36 грн (а. с. 60-62).

Листом від 20 листопада 2025 року № 1912-31 ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» повідомила ОСОБА_1 про те, що відповідно до частин 3, 5 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснено розрахунок страхового відшкодування з використанням ліцензованого програмно-технічного комплексу AUDATEX та з використанням вартості аналогових складових частин (деталей).

Згідно з ремонтною калькуляцією від 10 жовтня 2025 року № 62548 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Skoda Fabia, державний номерний знак НОМЕР_1 становить 45 752,36 грн.

15 жовтня 2025 року ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» здійснила виплату страхового відшкодування на його рахунок в розмірі 45 752,36 грн.

Додатково повідомило, що наданий ним рахунок СТО ТОВ «Автоцентр Київ» від 20 жовтня 2025 року не може бути взято за основу при визначенні розміру страхового відшкодування. ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» виконало розрахунок розміру збитку та здійснило страхову виплату відповідно до вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», підстави для перегляду розміру страхового відшкодування відсутні (а. с. 7).

Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За змістом статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Стаття 1187 ЦК України відносить до джерела підвищеної небезпеки діяльність, пов`язану з використанням транспортних засобів.

У частині другій цієї статті встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

В силу пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно зі статтею 979 ЦК України договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України «Про страхування», інших законодавчих актів. Законом може бути встановлено обов`язок фізичної або юридичної особи укласти договір страхування (обов`язкове страхування). Вимоги щодо укладення договорів страхування за окремими класами страхування/категоріями страхових ризиків для врегулювання правовідносин, за якими вимагається обов`язкова наявність договору, можуть бути визначені законодавством.

Закон України від 21 травня 2024 року № 3720-ІХ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 3720-ІХ) регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення здійснення виплати за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб під час використання наземних транспортних засобів в Україні.

Згідно з ст. 5 Закону № 3720-ІХ, страховим випадком за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої у особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, виник обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб.

Вказаним Законом № 3720-ІХ визначений порядок здійснення страхової (регламентної) виплата у разі пошкодження транспортного засобу (ст. 27) та у разі знищення транспортного засобу (ст. 28).

Відповідно до ст. 27 Закону № 3720-ІХ страхова (регламентна) виплата у разі пошкодження транспортного засобу розраховується як сума документально підтверджених витрат, пов`язаних із:

1) відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу, включаючи пошкодження, зроблені умисно для врятування потерпілих осіб внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у порядку, визначеному частинами другою і третьою цієї статті;

2) евакуацією (доставкою) транспортного засобу в межах 150 кілометрів (якщо інша відстань не погоджена між страховиком (МТСБУ) та потерпілою особою) від місця дорожньо-транспортної пригоди на території України до місця проживання потерпілої особи або до місця стоянки на території України, або до місця здійснення відновлювального ремонту на території України, а також від місця проживання потерпілої особи або місця стоянки на території України до місця здійснення відновлювального ремонту на території України;

3) оплатою послуг стоянки, якщо транспортний засіб з поважних причин необхідно перемістити на стоянку, але не більше ніж до дати отримання страхової виплати.

Витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу (страхова (регламентна) виплата), відшкодовуються страховиком (МТСБУ) у розмірі вартості відновлювального ремонту, що забезпечує приведення транспортного засобу у стан, який мав такий транспортний засіб до настання дорожньо-транспортної пригоди, та визначається відповідно до частини третьої цієї статті.

Вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу включає:

1) вартість складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують ремонту (заміни) у зв`язку з їх пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до переліку, визначеного на підставі акта огляду транспортного засобу, складеного представником страховика (у випадках, передбачених частиною першою та пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ), або висновку суб`єкта оціночної діяльності, оцінювача, судового експерта, складеного відповідно до частини четвертої статті 31 цього Закону, а також вартість матеріалів, необхідних для здійснення відповідного ремонту;

2) вартість робіт з ремонту (заміни) складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують ремонту (заміни) у зв`язку з їх пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до переліку, передбаченого пунктом 1 цієї частини.

Для транспортного засобу, строк експлуатації якого до настання дорожньо-транспортної пригоди не перевищує п`ять років або щодо якого є чинними гарантійні зобов`язання виробника транспортного засобу, за умови документального підтвердження їх чинності, до розрахунку вартості складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують заміни новими, включається вартість невживаних складових частин (деталей), дозволених заводом-виробником для обслуговування відповідних транспортних засобів. Для інших транспортних засобів до розрахунку вартості складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують заміни, може включатися вартість складових частин (деталей) транспортного засобу, що відповідають технічним характеристикам такого транспортного засобу та є аналогом оригінальних складових частин (деталей) транспортного засобу.

Під час ремонту транспортного засобу не допускається встановлення складових частин (деталей), що призведе до зміни конструкції транспортного засобу або до невідповідності технічного стану транспортного засобу правилам дорожнього руху та технічної експлуатації.

Страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування вартості відновлювального ремонту пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу на банківський (платіжний) рахунок особи, яка відповідно до своїх установчих документів має право здійснювати діяльність з ремонту транспортних засобів.

Для здійснення відновлювального ремонту транспортного засобу, пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідна особа обирається потерпілою особою з визначеного страховиком (МТСБУ) переліку.

Страховик (МТСБУ) у встановленому ним порядку визначає перелік осіб, які відповідно до своїх установчих документів мають право здійснювати діяльність з ремонту транспортних засобів та відповідають його вимогам, та оприлюднює його на своєму веб-сайті.

Страховик (МТСБУ) зобов`язаний надати потерпілій особі інформацію про осіб, включених до переліку, передбаченого цією частиною.

Якщо визначений страховиком (МТСБУ) перелік включає менше трьох осіб, розташованих в межах 150 кілометрів від місця проживання потерпілої особи або місцезнаходження пошкодженого транспортного засобу, потерпіла особа має право самостійно обрати особу, яка відповідно до своїх установчих документів має право здійснювати діяльність з ремонту транспортних засобів.

У разі якщо строк експлуатації транспортного засобу до настання дорожньо-транспортної пригоди не перевищує п`ять років або щодо нього є чинними гарантійні зобов`язання виробника транспортного засобу, за умови документального підтвердження їх чинності, для здійснення відновлювального ремонту на вимогу потерпілої особи має бути визначений авторизований сервісний центр відповідного виробника, якщо визначений страховиком (МТСБУ) перелік не містить такого авторизованого сервісного центру.

За згодою страховика (МТСБУ) відшкодування вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу може здійснюватися на банківський (платіжний) рахунок особи, яка відповідно до своїх статутних документів має право здійснювати діяльність з ремонту транспортних засобів, за вибором потерпілої особи поза переліком, визначеним страховиком (МТСБУ).

У разі відмови потерпілої особи від здійснення страховиком (МТСБУ) відшкодування у порядку, визначеному частиною четвертою цієї статті, така страхова (регламентна) виплата здійснюється страховиком (МТСБУ) на банківський (платіжний) рахунок потерпілої особи в розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, розрахованого страховиком (МТСБУ) з використанням ліцензованих програмно-технічних комплексів із розрахунку вартості відновлювальних ремонтів транспортних засобів чи суб`єктом оціночної діяльності, оцінювачем, судовим експертом на замовлення страховика (МТСБУ), а у випадку, передбаченому абзацом четвертим частини четвертої статті 31 цього Закону, - потерпілої особи, за вирахуванням суми податку на додану вартість або в розмірі витрат на здійснення відновлювального ремонту, погодженому між страховиком (МТСБУ) і потерпілою особою.

Страховик (МТСБУ) разом із здійсненням страхової (регламентної) виплати у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу зобов`язаний відшкодувати потерпілій особі її документально підтверджені витрати, пов`язані з оплатою послуг суб`єкта оціночної діяльності, оцінювача, судового експерта, якщо потерпіла особа обрала їх самостійно для визначення розміру вартості відновлювального ремонту транспортного засобу, пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у випадку, передбаченому абзацом четвертим частини четвертої статті 31 цього Закону.

Відповідно до статей 76, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд встановив, що ліміт відшкодування за полісом становив 250 000,00 грн та не був вичерпаний виплаченою сумою страхового відшкодування, а доказів погодження позивачем із ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» іншого розміру страхового відшкодування матеріали справи не містять, то саме страховик і має сплатити всю суму відновлювального ремонту.

У такому разі не можна покладати обов`язок з відшкодування цієї суми відповідно до приписів статті 1194 ЦК України на винуватця ДТП.

Таким чином, різниця між сумою отриманого страхового відшкодування та фактично понесеними позивачем витратами на ремонт автомобіля становить 112 533,26 грн (158 285,62 грн (вартість відновлювального ремонту автомобіля) - 45 752,36 грн (сума отриманого страхового відшкодування) = 112 533,26 грн.

Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошувала, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик, та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми, та в деяких випадках - винною особою.

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе в межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) , від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) та ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі № 753/15214/16-ц (провадження № 14-25цс20)).

Покладення обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

Ухвалення Закону № 3720-ІХ не змінило суті та мети регулювання відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який також спрямований на забезпечення здійснення виплати за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб під час використання наземних транспортних засобів в Україні.

Суд не бере до уваги заперечення відповідача про те, що позивач в порядку виплати страхового відшкодування не узгодив зі страховиком ремонт пошкодженого транспортного засобу на авторизованій СТО та не були надані страховику документи особи, яка відповідно до своїх установчих документів має право здійснювати діяльність з ремонту транспортних засобів, а тому страхова компанія відповідно до частин 3, 5 ст. 27 Закону № 3720-ІХ здійснила розрахунок страхового відшкодування з використанням ліцензованого програмно-технічного комплексу AUDATEX та з використанням вартості аналогових складових частин (деталей).

Так, на обґрунтування розміру витрат на відновлювальний ремонт позивач надав суду рахунки фактури за ремонт автомобіля ТОВ «Автоцентр Київ» від 06 жовтня 2025 року та квитанцію від 06 жовтня 2025 року про оплату вартості запчастин.

Обставини проведення позивачкою відновлювального ремонту у обсягах і за вартістю, зазначених у цих документах, відповідачем не заперечуються, проте у відзиві представник ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» наголошує, що страховик здійснив страхову виплату, виходячи з вартості аналогів оригінальних запчастин, з огляду на вимоги закону.

Наводячи власний розрахунок вартості складових, які підлягали заміні, а також ремонтних робіт, визначених за допомогою спеціалізованого програмно-технічного комплексу Audatex, ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» не довело належними та допустимими доказами неправильність указаної вартості ремонту належного позивачу автомобіля.

Клопотання про призначення експертизи для визначення вартості відновлювального ремонту автомобіля представник страхової компанії не заявляв.

Поряд із цим, відповідно до частини другої статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно із статтею 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що у разі здійснення відновлювального ремонту пошкодженої речі розмір збитків визначається як реальна вартість матеріалів і робіт, затрачених на її відновлення, а у разі непроведення ремонту - як вартість матеріалів і робіт, необхідних для її відновлення у майбутньому.

При цьому особою, яка має право на відшкодування збитків у разі проведення відновлювального ремонту, є саме та особа, що понесла відповідні витрати.

Отже, страхове відшкодування у розмірі 112 533,26 грн слід стягнути саме з ПрАТ «СК «ПЗУ Україна».

Щодо відшкодування моральної шкоди

Згідно з ч. 1, п. 3 ч. 2, ч. ч. 3 - 5 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Пунктом 4 частини 1 статті 20 Закону № 3720-ІХ передбачено, що у разі заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди життю та здоров`ю потерпілої фізичної особи здійснюється страхова (регламентна) виплата у зв`язку з моральною шкодою, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала потерпіла фізична особа у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Разом з тим, суд встановив, що інформації про отримання позивачем ушкодження здоров`я якого він зазнав внаслідок ДТП суду не надано та позивачем заявлено про заподіяння йому моральної шкоди пошкодженням його майна, а саме позивачу була заподіяна моральна шкода, яка полягала у моральних стражданнях, порушенні нормальних життєвих зв`язків, яких він зазнав у зв`язку з пошкодженням його майна, неможливості користування власним автомобілем тривалий час.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 вказано, що при визначенні грошової суми компенсації моральної шкоди враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності й справедливості. При цьому розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц).

З огляду на зазначене, при вирішенні питання про розмір завданої моральної шкоди, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості з урахуванням обставин справи та тяжкості страждань позивача, суд уважає, що розмір моральної шкоди в сумі 50 000,00 грн, заявлений позивачем є завищеним та не відповідає засадам розумності та справедливості, а також є не доведеним у такому розмірі та дійшов висновку, що розмір моральної шкоди необхідно зменшити до 5 000,00 грн, як такий що відповідає характеру правопорушення, глибині фізичних та душевних страждань позивача.

З огляду на вищенаведене, позов ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди заподіяної внаслідок ДТП, підлягає до часткового задоволення та з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивача слід стягнути моральну шкоди у розмірі 5 000,00 грн.

Розподіл судових витрат

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог статей 133, 141 ЦПК України.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження витрат позивача на правничу допомогу до позовної заяви долучено: копію договору від 01 грудня 2025 року № 01122025/01 про надання правової (адвокатської) допомоги, копії квитанцій від 08 грудня 2025 року № 036608337474 та від 03 грудня 2025 року № 036492581015 по 21 000,00 грн, копію акта № 01/03.12.2025 приймання-передачі наданих послуг.

У своїй практиці ЄСПЛ керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі.

Слід зазначити, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 200/14113/18-а, від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19, від 21 травня 2020 року у справі № 240/3888/19.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до практики ЄСПЛ, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01)).

Аналіз наданих адвокатом послуг свідчить про те, що такі пов`язані з розглядом цієї справи - адвокат підготував процесуальні документи по суті справи (позовну заяву) здійснив аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій. Суд не має застережень до кваліфікації адвоката чи якості виконання ним обов`язків, підготовлених ним документів.

У відзиві на позовну заяву представник ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» зазначив, що вказані вище послуги позивачем не доведено, а тому заявлена вимога про стягнення розміру витрат на правничу допомогу на користь позивача у розмірі 42 000,00 грн за наявних обставин є необґрунтованою та не підлягає до задоволення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заявлений до відшкодування за рахунок відповідачів розмір витрат на правову допомогу є завищеним. Суд визнає, що позивач вільний у виборі представника та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат.

Враховуючи надані послуги адвоката, предмет позову, а також те, що розгляд справи відбувався в порядку спрощеного провадження, суд вважає справедливим відшкодування позивачу розмір його судових витрат на правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з огляду на часткове задоволення позову з ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 125,33 грн, а з ОСОБА_2 - 50,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 19, 76, 77, 81, 89, 133, 141, 258-259, 263, 265, 268, 272-273, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про відшкодування шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 112 533 (сто дванадцять тисяч п`ятсот тридцять три) грн 26 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5 000 (п`ять тисяч ) грн 00 коп. на відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_1 1 125 (одна тисяча сто двадцять п`ять) грн 33 коп. на відшкодування витрат зі сплати судового збору, 19 400 (девятнадцять тисяч чотириста) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 50 (п`ятдесят) грн 00 коп. на відшкодування витрат зі сплати судового збору, 600 (шістсот) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (ч. 2 ст.354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).

Інформація про учасників:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідачі: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_2 .

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна», ЄДРПОУ 20782312, адреса: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 40.

Повний текст рішення складений та підписаний 07.10.2026 року.

Суддя Ю.О. Твердохліб