Рішення № 140406144, 06.10.2026, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/2679/26

Провадження № 2/459/1129/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

06 жовтня 2026 року Шептицький міський суд Львівської області в складі головуючого судді Мельникович М. В., за участю секретаря судового засідання Штибель А. Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шептицькому за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» звернувся до суду із даним позовом, в якому просить стягнути з відповідачки 139 833,31 гривень заборгованості та 2 662,40 гривень судового збору.

В обґрунтування позову послався на те, що між АТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 05.02.2024 було укладено кредитний договір№200322952808 (надалі - кредитний договір), за яким позичальнику видано кредитну картку з кредитним лімітом в сумі 30 000 грн, який згодом було збільшено до 98564,29 грн. За умовами кредитного договору банк зобов`язувався видати грошові кошти позичальнику (відповідачці), а позичальник, в свою чергу, зобов`язувався їх повернути на умовах, визначених у договорі. Представник позивача стверджує, що відповідачка не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином, що призвело до виникнення заборгованості по кредитному договору, яка станом на 29.04.2026 складає 139 833,31 грн, з яких: 98 564,29 грн - заборгованість за кредитом; 41 269,02 грн - заборгованість за процентами. Також представник позивача зауважив, що відповідачці було скеровано письмову вимогу (повідомлення) на адресу місця проживання, однак у наданий строк заборгованість ОСОБА_1 погашена не була. Щодо дотримання строків позовної давності представник позивача зауважив, що кредитний договір було укладено сторонами 05.02.2024, а відповідачка користувалась і здійснювала платежі до 04.02.2025, що відображено в розрахунку заборгованості та виписках по рахунку, а тому вважає, що в силу ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» строки позовної давності не сплили. Враховуючи вищевикладене, позивач просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою від 01.07.2026 у справі було відкрито спрощене позовне провадження та призначено справу до розгляду по суті, який відкладався у зв`язку із неявкою відповідачки.

01.10.2026 сторони та їх представники у судове засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи, підтвердження чого міститься в матеріалах справи.

Представник позивача просив розгляд даної справи проводити у його відсутності, вказавши, що не заперечує щодо винесення заочного рішення.

Відповідачка у судові засідання не з`являлася, хоча належним чином повідомлялася про розгляд даної справи, що підтверджується, зокрема, рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (судових повісток), які містяться в матеріалах справи та які повернулися на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Судові повістки скеровувалися на адресу зареєстрованого місця проживання відповідачки, що підтверджується відповіддю №2954063 з Єдиного державного демографічного реєстру від 30.06.2026 (а. с. 14). Заяв чи клопотань відповідачка не подавала, причин неявки не повідомляла. Відзиву на позов відповідачкою подано не було.

Відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 25.04.2018 року у справі №800/547/17 направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Таким чином, суд вважає, що відповідачка повідомлена про розгляд справи належним чином.

Як передбачено ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин, відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе здійснити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на зазначені обставини, суд, у відповідності до ст. 247 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснив на підставі наявних у справі матеріалів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Частиною 4 ст. 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки усіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його оголошення.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Оскільки повне рішення виготовлено 6 жовтня 2026 року, то незважаючи на те, що судове засідання відбулося 01 жовтня 2026 року, датою ухвалення даного рішення є саме 6 жовтня 2026 року в силу ч. 5 ст. 268 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 05.02.2024 відповідачкою було підписано Заяву №200322952808 (надалі - Заява №200322952808) на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (надалі - ДКБО), відповідно до якої відповідачка просила банк відкрити на його ім`я поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривнях та надати кредитну карту із встановленим лімітом у розмірі 30 000 гривень на строк 12 місяців на наступних умовах: розмір процентної ставки 35,88% річних. Заяву підписано за допомогою електронного підпису.

У Заяві №200322952808 зазначено, що відповідачка підписанням цієї заяви беззастережно підтвердила, що приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування (ДКБО) фізичних осіб, яка є на сайті АТ «ПУМБ»: www.pumb.ua, в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані її в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін), погоджується із тим, що може обирати будь які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через Дистанційні канали обслуговування (за наявності можливості у Банку).

Відповідно до Паспорту споживчого кредиту, який також підписаний електронним підписом відповідачки, початкова сума кредитного ліміту (30 000 грн), строк кредитування (12 місяців зі спливом вказаного строку продовжується кожного разу на такий самий строк у разі відсутності заперечень будь-якої із сторін), стандартна процентну ставка, відсотків річних (35,88%); тип процентної ставки (фіксована), порядок зміни змінюваної процентної ставки (не передбачено); орієнтована загальна вартість кредиту за весь строк користування кредитом (у тому числі тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі), за умови здійснення розрахунків поза межами пільгового періоду та погашення кредиту рівними платежами становить 12229 грн.

Із довідки про збільшення кредитного ліміту по договору №200322952808 вбачається, що 05.02.2024 ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 30 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який був збільшений востаннє 13.09.2024 до 100 000 грн, однак 12.02.2025 кредитний ліміт було зменшено до 98 564,29 грн.

Із виписки про рух коштів за рахунком відповідача НОМЕР_1 , складеної за період з 05.02.2024 до 29.04.2026, вбачається, що відповідачка отримала кредитні кошти, а також сплачувала кошти на погашення кредиту.

До матеріалів справи позивач долучив Публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладання договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (у редакції, що діяла з 24.02.2023).

Згідно з п. 2.2.1., 2.2.2. частини 2 Розділу І Публічної пропозиції АТ «ПУМБ» договір вважається укладеним, а умови публічної пропозиції акцептованими клієнтом з моменту оформлення заяви на приєднання до договору у письмовій (паперовій або електронній) формі за умови подання клієнтом документів і відомостей, необхідних для з`ясування його особи, суті діяльності та фінансового стану, перелік яких визначається відповідно до вимог чинного законодавства України, якщо інший порядок не встановлений будь-якими іншими умовами договору. Дата набрання чинності договору визначається заявою на приєднання до договору, якщо інше не передбачено умовами Договору та/або Заявою на приєднання до Договору.

Пунктом 2.2.5 Розділу І Публічної пропозиції АТ «ПУМБ» встановлено, що підписанням заяви на приєднання до договору, клієнт беззастережно підтверджує, що на момент укладення договору клієнт ознайомився з повним текстом договору (в тому числі тарифами), повністю зрозумів його зміст та погоджується зі всіма умовами договору.

Згідно з п. 5.1.7. Розділу І Публічної пропозиції АТ «ПУМБ», клієнт зобов`язаний сплачувати заборгованість по договору, проценти за користування кредитними коштами, оплачувати комісії та неустойку, а також виконувати зобов`язання з повернення кредиту, в тому числі простроченої заборгованості, на умовах, в строки та в розмірі, що передбачені цим договором.

Пунктом 6.1 Розділу І Публічної пропозиції АТ «ПУМБ» передбачено, що сторони несуть відповідальність, передбачену умовами цього договору та чинним законодавством України за невиконання, неналежне виконання своїх обов`язків, передбачених договором.

Таким чином, між відповідачкою та АТ «ПУМБ» на підставі Заяви №200322952808 було укладено Договір комплексного банківського обслуговування (ДКБО), за яким банк свої зобов`язання за вказаним договором виконав, надавши відповідачці для користування картку з установленим лімітом кредитної лінії.

Внаслідок неналежного виконання зобов`язань по Договору комплексного банківського обслуговування у відповідачки виникла заборгованість перед АТ «ПУМБ», яка станом на 29.04.2026 складає 139 833,31 грн, з яких: 98 564,29 грн - заборгованість за кредитом; 41 269,02 грн - заборгованість процентами, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором №200322952808 від 05.02.2024.

30.04.2026 АТ «ПУМБ» направив відповідачці на адресу місця проживання, яку вона зазначила у анкеті на отримання кредиту, письмову вимогу (повідомлення) № КНО-44.2.2/2182, відповідно до якої АТ «ПУМБ» вимагав виконати зобов`язання, а саме: погасити заборгованість в загальному розмірі 139 833,31 гривень протягом 30 днів з моменту отримання цього листа, яка виконана не була.

Оскільки відповідачка належним чином не виконує своїх зобов`язання, представник позивача звернувся до суду для захисту порушених прав та стягнення заборгованості.

При ухваленні даного рішення суд керується наступними нормами.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В силу вимог ст. 6, ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України закріплено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом ч. 1 статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «ПУМБ»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемний.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

У п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як встановлено судом, 05.02.2024 між АТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 було підписано Заяву №200322952808 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБО), відповідно до якої відповідачці видано кредитну картку із встановленим кредитним лімітом в сумі 30 000 грн, який в подальшому був збільшений до 98 564,29 грн. Вищевказану заяву підписано за допомогою електронного підпису, а саме: надсилання ОТР- пароль на номер телефону НОМЕР_2 . У заяві зазначено, що відповідачка підписанням цієї заяви беззастережно підтвердила, що приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка є на сайті АТ «ПУМБ»: pumb.ua, в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані її в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін), погоджується із тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через Дистанційні канали обслуговування (за наявності можливості у банку).

Таким чином, суд дійшов висновку, що вищевказана заява підписана відповідачкою електронним підписом є належним та допустимим доказом наявності договірних відносин між сторонами.

Відтак, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 був укладений Договір комплексного банківського обслуговування, на виконання якого останній були надані кредитні кошти.

Із матеріалів справи вбачається, що АТ «ПУМБ» свої зобов`язання за ДКБО виконав у повному обсязі, а саме надав ОСОБА_1 можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором, відкривши рахунок НОМЕР_1 у гривнях та надавши кредитну карту із встановленим лімітом у розмірі 30 000 гривень, що підтверджується випискою про рух коштів по банківському рахунку, відкритому на ім`я ОСОБА_1 .

З виписки по рахунку, а також з розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачка активно користувалася кредитними коштами та вносила кошти на погашення кредиту, чим підтвердила отримання нею кредитних коштів, проте не виконала взятих на себе обов`язків зі своєчасного повернення таких коштів.

Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу. Внесення грошових коштів на рахунок кредитодавця є визнання ним боргу, що у свою чергу, фактично прирівнюється до підтвердження волевиявлення учасника справи на укладення договору. Адже без волевиявлення не існувало б потреби сплачувати заборгованість. З огляду на викладене, волевиявлення позичальника може підтверджуватись як підписанням договору, так і його діями (заповнення формуляра (заявки) на отримання кредиту, часткова або повна сплата заборгованості тощо). Така правова позиція висловлена Верховним Судом у справі № 127/23910/14-ц від 23.12.2020.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За правилами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом.

Згідно із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Із розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачка свого зобов`язання не виконала у передбачений у ДКБО строк, суму кредиту не повернула, внаслідок чого станом на 29.04.2026 заборгованість складає 139 833,31 грн, з яких: 98 564,29 грн - заборгованість за кредитом; 41 269,02 грн - заборгованість за процентами.

Суд вважає, що надані банком банківські виписки є належними та допустимими доказами, що відображають фактичні операції за рахунком відповідачки. Вони містять детальну інформацію про кожну транзакцію, включно з нарахованими відсотками та погашенням кредитних сум, і у сукупності з іншими доказами підтверджують наявність та розмір заборгованості.

Відтак, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідачки заборгованості за тілом кредиту у розмірі 98 564,29 гривень слід задовольнити.

Щодо стягнення процентів за користування кредитними коштами у розмірі 41 269,02 грн суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як убачається з умов Заяви № 200322952808 від 05.02.2024, сторони погодили, що кредит надається строком на 12 місяців ( тобто до 05.02.2025). Після спливу зазначеного строку дія кредитного ліміту продовжується кожного разу на такий самий строк за відсутності заперечень будь-якої зі сторін або підстав для його скорочення у порядку, визначеному ДКБО.

Згідно з випискою за рахунком відповідачки за період з 05.02.2024 по 29.04.2026 остання після спливу первісного строку кредитування, тобто після 05.02.2025, продовжувала користуватися кредитною карткою, здійснювала платежі, погашала заборгованість, а також користувалася встановленим банком кредитним лімітом, а тому відповідно до умов Заяви № 200322952808 продовжила строк кредитування. Доказів того, що відповідачка заявляла заперечення щодо продовження строку дії кредитного договору або зверталася до банку з вимогою про припинення користування кредитною карткою, матеріали справи не містять.

Відповідно до розрахунку заборгованості проценти за користування кредитними коштами нараховувалися за період з 30.03.2024 по 28.02.2026.

Як убачається з умов Заяви № 200322952808 та Паспорта споживчого кредиту, за користування кредитними коштами у період з 05.02.2024 по 30.03.2024 застосовувалася пільгова процентна ставка у розмірі 0 % річних. Розрахунковий день та платіжна дата за договором визначені 30 числом місяця, у зв`язку з чим перший розрахунковий період завершився 30.03.2024. Відтак нарахування процентів за користування кредитними коштами за стандартною процентною ставкою 35,88 % річних розпочалося з 30.03.2024.

За таких обставин суд приходить висновку, що відповідно до погоджених сторонами умов Заяви та ДКБО строк дії кредитних правовідносин неодноразово продовжувався, а тому нарахування процентів за користування кредитними коштами після 05.02.2025 здійснювалося у межах погодженого сторонами строку кредитування.

З огляду на викладене, враховуючи, що сторонами погоджено умови нарахування процентів за користування кредитними коштами, а наданий позивачем розрахунок охоплює період, протягом якого відповідачка користувалася кредитними коштами, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення заборгованості за процентами у розмірі 41 269,02 грн.

За таких обставин, позовна заява АТ «Перший Український Міжнародний Банк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором банківського обслуговування фізичних осіб підлягає до задоволення шляхом стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості у розмірі 139 833,31 грн, з яких: 98 564,29 грн - заборгованість за кредитом; 41 269,02 грн - заборгованість за процентами.

Оскільки позовні вимоги задоволено в повному обсязі, то в силу вимог ст. 141 ЦПК України, до задоволення підлягає також вимога позивача про стягнення із відповідачки сплаченого при поданні позову судового збору в розмірі 2662,40 грн (ставка судового збору за подання до суду процесуальних документів в електронній формі).

Керуючись ст. ст. 2, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» заборгованість за договором банківського обслуговування фізичних осіб від 05.02.2024 у загальній сумі 139 833 (сто тридцять дев`ять тисяч вісімсот тридцять три) гривні 31 копійки, з яких: 98 564,29 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 41 269,02 грн. - заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» судовий збір в сумі судовий збір в сумі 2662 (Дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач може оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 06.10.2026.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» (ЄДРПОУ 14282829, адреса: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4);

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Суддя: М. В. Мельникович