Рішення № 140403076, 06.10.2026, Богуславський районний суд Київської області

Справа № 358/1376/26 Провадження № 2/358/1129/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Буравової К.І.,

за участю секретаря судових засідань Зеленько О.Д.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

УСТАНОВИВ:

1.Стислий виклад позиції позивача.

16.07.2026 до Богуславського районного суду Київської області через підсистему «Електронний Суд» звернулося Акціонерне товариство «УНІВЕРСАЛ БАНК» (04080, м. Київ, вул. Оленівська, буд. № 23) із позовом до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 13 052,36 грн та судових витрат по справі.

Свої вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що ПАТ «Універсал Банк» запустив новий проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга - переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Умови обслуговування рахунків в АТ «Універсал Банк» опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення.

26 грудня 2020 року ОСОБА_1 , звернулася до Банку з метою отримання банківських послуг та підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 26.12.2020, отримала картку № НОМЕР_1 та відкрила розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 .

На підставі укладеного Договору відповідачу було надано кредит у національній валюті України шляхом встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 1 000,00 грн. Кредит надавався зі сплатою відсотків за користування ним у розмірі, встановленому паспортом споживчого кредиту.

АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених Договором, та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач не повернув своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору (не сплатив щомісячні мінімальні платежі), що має відображення у Розрахунку заборгованості за Договором. У зв`язку з цим виникла заборгованість у розмірі 13 052,36 грн., яка складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (за тілом кредиту) 13 052,36 грн.

2.Процесуальні дії у справі, клопотання сторін

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 16.07.2026 головуючою суддею визначено суддю Буравову К.І. (а.с. 55).

На підставі частини восьмої статті 187 ЦПК України, суддею здійснено запит до Єдиного державного демографічного реєстру та отримано інформацію щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) відповідачки ОСОБА_1 .

Відповідно до отриманої відповіді № 3049850 від 20.07.2026, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Дата реєстрації: 03.12.2019 (а.с. 57).

Встановивши невідповідність заяви вимогам ЦПК України, 24.07.2026 суддя постановила ухвалу про залишення позову без руху з наданням строку для усунення недоліків протягом п`яти днів з дня вручення ухвали (а.с. 58-59).

З довідки про доставку електронного листа вбачається, що копію ухвали суду від 24.07.2026 про залишення позовної заяви без руху було доставлено 28.07.2026 о 7:30:05 до електронного кабінету одержувача АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК» (а.с. 60).

30.07.2026 через підсистему «Електронний суд» представник позивача Мєшнік К.І. подав до суду разом з додатками заяву про усунення недоліків. До заяви було долучено докази надсилання відповідачу документів, а саме: список згрупованих поштових повідомлень АТ «Укрпошта» № 28.07.2026 «Лист з оголошеною цінністю» від 28.07.2026, копію стікеру із штрих кодовим ідентифікатором поштового відправлення адресованого ОСОБА_1 від 28.07.2026, опис вкладення № R067240199812 від 28.07.2026 з поіменним переліком документів, надісланих ОСОБА_2 , фіскальні чеки № 179 та № 180 від 28.07.2026. (а.с. 61-112).

Ухвалою судді від 04.08.2026 відкрито провадження та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 15 вересня 2026 року о 16 год. 30 хв., яке в подальшому востаннє було відкладено на 01 жовтня 2026 року о 16 год. 45 хв. (а.с. 113-114, 123).

У судове засідання, призначене на 01.10.2026, представник позивача не з`явився, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. У прохальній частині позовної заяви представник позивача просив розгляд справи проводити за його відсутності та не заперечував проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання, призначене на 01.10.2026, не з`явилася, хоча про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи, заяв про оголошення перерви або про розгляд справи за її відсутності до суду не надходило, причини неявки суду не повідомлені, відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подано.

Матеріалами справи підтверджується, що суд здійснював повідомлення відповідача у передбачений законом спосіб шляхом направлення рекомендованої поштової кореспонденції на адресу його зареєстрованого місця проживання, однак поштові відправлення повернулися з відміткою «Адресат відсутній».

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для визнання повідомлення належним, оскільки отримання листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника; аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б.

Крім того, відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 20 січня 2023 року у справі № 465/6147/18, від 30 листопада 2022 року у справі №759/14068/19 та від 30 листопада 2022 року у справі № 725/486/22, суд, який здійснює комунікацію з учасником справи через повідомлені ним засоби зв`язку, діє правомірно та добросовісно, а тому застосовується презумпція обізнаності особи про направлені їй судові повідомлення.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачка була належним чином повідомлена про розгляд справи, однак не скористалася своїм процесуальним правом на участь у судовому розгляді.

Згідно з частиною другою статті 43 ЦПК України відповідач зобов`язаний добросовісно здійснювати процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки. Відповідно до принципу юридичної визначеності, як складової конституційного принципу верховенства права, це зобов`язує відповідача самостійно цікавитися перебігом розгляду судом пред`явленого до нього позову та вживати заходів для реалізації свого права на захист. Тривала відсутність такого інтересу з боку відповідача свідчить про його небажання захищати свої процесуальні права та фактичне самоусунення від участі у справі.

Суд бере до уваги, що учасник справи зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах судового розгляду, що стосуються безпосередньо його прав та обов`язків, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі надані внутрішнім законодавством засоби для прискорення процедури слухання. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, викладеною, зокрема, у рішенні у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховний Суд від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19 (провадження № 61-8505св22), відповідно до якої пасивна поведінка сторони у процесі, зокрема відсутність зацікавленості у перебігу справи, не може розцінюватися як підстава для покладення на суд обов`язку відкладати розгляд справи або створювати умови для штучного затягування судового процесу.

Отже, відповідач зобов`язаний добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, а їх невиконання не може перешкоджати суду у здійсненні правосуддя та забезпеченні розгляду справи у розумний строк.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 25 листопада 2022 року у справі № 175/4075/18 (провадження № 61-5401св22), якщо належним чином повідомлені сторони чи їх представники не з`явилися у судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він має право, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. При цьому відкладення розгляду справи є правом суду, а не його обов`язком, і застосовується лише у разі неможливості вирішення спору у відповідному судовому засіданні без участі сторін за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

З огляду на неявку в судове засідання всіх учасників справи, на підставі положень ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Оскільки відповідачка не з`явилася на судовий розгляд справи, про причини неявки суд не повідомила, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, відзив на позов, а також заяву про розгляд справи у її відсутності не надала, представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд ухвалою внесеною до протоколу судового засідання 01.10.2026 вирішив провести заочний розгляд справи на підставі наявних у ній матеріалів, перейшовши на стадію ухвалення рішення, яке проголошене 06.10.2026 року о 13 годині 00 хвилин.

3.Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 26 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 26.12.2020. У анкеті-заяві відповідач просив відкрити поточний рахунок в національній валюті та встановити кредитний ліміт (а.с. 31, 87).

Відповідно до пунктів анкети-заяви, відповідач погодився, що вказана анкета заява, разом з Умовами і правилами обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг, щодо продуктів monobank/Universal Bank, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту, складають договір про надання банківських послуг. Відповідач підтвердив, що підписанням цього договору він стверджує, що ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту та отримав їх примірник в мобільному додатку.

Положеннями анкети-заяви визначено, що ця анкета разом з умовами, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши анкету-заяву, відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір та зобов`язується виконувати його умови. Окрім того, зазначено, що відповідач просить вважати наведений зразок його власноручного підпису або його аналоги (у тому числі його електронний цифровий підпис) обов`язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті йому в банку. Засвідчив, що генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключом: 03208DCCF3815071E19EA6651EBOC25FAC80OBEF8F2F9849FCFD1A55DCE986A, який буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором. Також визнав, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Він підтвердив, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися нею та/або банком з використанням електронного цифрового підпису; відповідач погодив, що усе листування щодо цього договору здійснюється через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов договору.

Анкета заява до Договору про надання банківських послуг від 26.12.2020 містить підписи представника Банку та відповідачки ОСОБА_1 .

Надані представником позивача витяг з «Умов і правил обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів monobank/Universal Bank», Тарифи, Паспорт споживчого кредиту «Чорна картка «monobank» та Таблиця обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки про споживчий кредит містять загальні умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів з зазначенням тривалості пільгового періоду, пільгової процентної ставки, базової ставки, збільшеної відсоткової ставки, розміру обов`язкового щомісячного платежу, комісій за зняття готівки та штрафів за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри (а.с.32-38, 3-40, 41-43, 43 (на звороті)).

Відповідно до наданого позивачем Паспорту споживчого кредиту картки «monobank» споживач отримує його в мобільному додатку та підписує його у електронному вигляді до підписання Договору, зазначена у ньому інформація зберігає чинність та є актуальною до 01.01.2023.

У Паспорті споживчого кредиту зазначені запропоновані відповідачу умови кредитування: тип кредиту, сума/ліміт кредиту, строк кредитування (строк дії кредитної лінії); процентна ставка (а.с.41-43).

Згідно з даними довідки про наявність рахунку від 18.05.2026, на ім`я ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_2 , надано у користування кредитну картку № НОМЕР_1 , тип рахунку «Чорна карта», валюта рахунку UAH, яка активна до 08/28 (а.с. 28).

З довідки про розмір встановлено кредитного ліміту убачається, що станом на 03.11.2021 ОСОБА_1 за Договором про надання банківських послуг «Мonobank» від 26.12.2020 за карткою НОМЕР_4 , 03.11.2021 кредитний ліміт був встановлений на рівні 2 000,00 грн, а 10.01.2022 у розмірі 1 000,00 грн (а.с.29).

Згідно виписки про рух коштів за рахунком, сформованої банком за період з 06.01.2021 по 18.05.2026, та наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором у відповідача станом на 18 травня 2026 року наявна заборгованість за використаними ним кредитними коштами - 13 052 грн. 36 коп. (а.с. 23-27).

Зокрема, із виписки руху коштів по картці 06.01.2021 по 18.05.2026 убачається, що ОСОБА_1 користувалася карткою № НОМЕР_4 . Кредитний ліміт станом на 18.05.2026 становить 1 000, 00 грн., заборгованість станом на 18.05.2026 13 052,36 грн. За період з 06.01.2021 по 18.05.2026 ОСОБА_1 було знято та списано в рахунок оплати ним товарів та послуг кошти на загальну суму 268 387,60 грн., а поповнено картковий рахунок на загальну суму 249 478, 25 грн.

4. Застосовані норми права

Аналіз фактичних обставин справи свідчить, що між сторонами виник спір щодо неналежного виконання зобов`язання за кредитним договором, а тому до спірних відносин застосуванню підлягають норми матеріального права, зокрема Розділу І, ІІ та Глава 71 Підрозділу 1 Розділу ІІІ Книги п`ятої ЦК України.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст. 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положеннями частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України «Про споживче кредитування» № 1734-VIII від 15.11.2016 року та Закон України «Про захист прав споживачів» № 1023-XII від 12.05.1991 року (в частині, що не суперечить Закону України № 1734-VIII).

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Положеннями частини першої статті 1046 Цивільного кодексу України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (частина друга статті 1046 ЦК України).

У разі пред`явлення позову про стягнення боргу кредитор повинен підтвердити своє право вимагати від боржника виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору і його умови.

Положеннями статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

5.Мотиви та висновки суду

Суд установив, що договір про надання банківських послуг між сторонами укладено у письмовій формі шляхом підписання відповідачкою анкети-заяви від 26 грудня 2020 року. Факт відкриття рахунку, встановлення кредитного ліміту та здійснення операцій із використанням кредитних коштів підтверджується матеріалами справи.

Отже, між сторонами виникли договірні правовідносини, у межах яких відповідачка зобов`язана повернути фактично отримані та неповернуті кредитні кошти, а також сплатити проценти в розмірі та порядку, погоджених сторонами.

У пункті 3 підписаної відповідачкою анкети-заяви зазначено, що пільговий період користування кредитним лімітом становить до 62 днів, а у разі виходу за межі пільгового періоду на суму кредиту нараховуються проценти за ставкою 3,1 % на місяць. Тому підстав для висновку, що сторони взагалі не погодили можливість нарахування процентів за користування кредитними коштами, немає.

Водночас наявність у договорі умови про процентну ставку не звільняє позивача від обов`язку довести правильність конкретної суми нарахованих процентів, період їх нарахування, залишок заборгованості, на який вони нараховувалися, дотримання передбаченого договором пільгового періоду та порядок урахування здійснених відповідачкою платежів.

В обґрунтування позову АТ «Універсал Банк» посилається на те, що анкета-заява разом з Умовами і правилами обслуговування, Тарифами, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту становлять договір про надання банківських послуг, умови якого є обов`язковими для відповідачки.

Позивач посилається на укладення договору шляхом приєднання відповідачки до розроблених банком Умов і правил обслуговування. Тому саме позивач повинен довести, які конкретно умови діяли на час укладення договору, у який спосіб вони були доведені до відома відповідачки та якими діями вона підтвердила згоду з ними.

Надані позивачем Умови і правила обслуговування, Тарифи, Паспорт споживчого кредиту та Таблиця обчислення загальної вартості кредиту підпису відповідачки не містять.

Крім того, надані позивачем Умови і правила обслуговування затверджені 24 листопада 2021 року та введені в дію з 27 листопада 2021 року, тобто після підписання відповідачкою анкети-заяви від 26 грудня 2020 року. Доказів того, що відповідачка після введення зазначеної редакції Умов у дію ознайомилася саме з нею та погодилася на її застосування до правовідносин сторін, матеріали справи не містять.

Матеріали справи також не містять електронних даних, журналу подій мобільного застосунку, електронного повідомлення, підтвердження використання одноразового ідентифікатора або інших доказів, які давали б можливість установити, що відповідачка ознайомилася саме з наданими суду редакціями документів та прийняла їх у передбаченій законом формі.

Саме по собі зазначення в анкеті-заяві про ознайомлення з Умовами, Тарифами та іншими документами не підтверджує, що відповідачка приєдналася саме до тієї редакції документів, яку позивач надав суду.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 зазначила, що умови і тарифи, які не підписані позичальником, не можуть автоматично вважатися складовою кредитного договору, якщо банк не довів, що саме з цими умовами позичальник був ознайомлений і погодився під час укладення договору.

Позивач також посилається на Умови і Тарифи, розміщені на вебсайті банку. Однак сама по собі роздруківка з вебсайту не підтверджує, що саме така редакція документів діяла на момент укладення договору, була доступна відповідачці та прийнята нею.

Зміст вебсайту перебуває під контролем позивача, який має можливість змінювати розміщені на ньому документи та оприлюднювати їх у нових редакціях. Роздруківка, яка не містить електронних метаданих, архівної копії відповідної сторінки або інших відомостей, не дає можливості встановити, яка саме редакція Умов і Тарифів була доступна відповідачці на момент укладення договору.

Такий висновок відповідає правовим позиціям, викладеним у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі № 6-16цс15 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

Отже, роздруківка з вебсайту банку за відсутності інших доказів є недостатньою для підтвердження погодження відповідачкою правил виникнення овердрафту, черговості зарахування платежів та порядку включення процентів, комісій, неустойки й інших платежів до тіла кредиту.

Паспорт споживчого кредиту також не може самостійно підтверджувати всі умови укладеного між сторонами договору, оскільки за своєю правовою природою він призначений для надання споживачеві переддоговірної інформації.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 дійшла висновку, що ознайомлення споживача з паспортом споживчого кредиту саме по собі не свідчить про укладення договору на всіх зазначених у паспорті умовах.

За таких обставин надані банком Умови, Тарифи, Паспорт споживчого кредиту та роздруківка з вебсайту не можуть без інших доказів підтверджувати погодження відповідачкою тих положень, на підставі яких банк визначав черговість зарахування платежів, формував овердрафт та включав проценти й інші платежі до заборгованості за тілом кредиту.

Виписка з рахунку є належним доказом проведення банківських операцій та підтверджує фактичний рух коштів за рахунком. Водночас вона повинна оцінюватися разом з іншими доказами та сама по собі не замінює доказів погодження договірних умов, відповідно до яких банк визначав призначення платежів і формував розмір основного боргу.

Згідно з довідкою про розмір установленого кредитного ліміту, 03 листопада 2021 року відповідачці було встановлено кредитний ліміт у розмірі 2 000,00 грн, а 10 січня 2022 року його зменшено до 1 000,00 грн.

Станом на 18 травня 2026 року позивач визначив заборгованість відповідачки в розмірі 13052,36 грн та заявив її до стягнення як заборгованість за тілом кредиту.

Із наданих банком пояснень до виписки вбачається, що встановлений відповідачці кредитний ліміт становить 1 000,00 грн, а суму 12 052,36 грн позивач визначив як овердрафт, тобто частину заборгованості, що перевищує встановлений кредитний ліміт. Кінцевий від`ємний залишок за рахунком, відображений у виписці станом на 18 травня 2026 року, становить 13 052,36 грн.

Заявлену до стягнення заборгованість позивач визначив шляхом додавання 1 000,00 грн кредитного ліміту та 12 052,36 грн овердрафту, що разом становить 13 052,36 грн.

Наведене обчислення є арифметично узгодженим із поясненнями банку. Проте сама по собі правильність арифметичної дії не розкриває правової природи та складових овердрафту в розмірі 12 052,36 грн і не доводить, що вся заявлена до стягнення сума є фактично отриманими та неповернутими відповідачкою кредитними коштами.

У поясненнях до виписки позивач зазначає, що овердрафт виникає у разі недостатності на рахунку клієнта власних коштів для сплати процентів і неустойки. У такому разі банк, за його твердженням, надає клієнтові нові кредитні кошти та спрямовує їх на погашення відповідних платежів, унаслідок чого збільшується загальна сума кредитної заборгованості.

Таким чином, сам позивач пов`язує виникнення овердрафту в розмірі 12 052,36 грн не лише з безпосереднім отриманням і використанням відповідачкою кредитних коштів, а й із нарахуванням процентів, неустойки та подальшим погашенням цих платежів за рахунок нового кредитування.

Позивач обґрунтовує такий порядок положеннями Умов обслуговування рахунків фізичної особи. Проте належних доказів того, що відповідні положення Умов були погоджені відповідачкою та стали частиною укладеного між сторонами договору, матеріали справи не містять.

Саме лише бухгалтерське відображення процентів, неустойки чи інших платежів у складі простроченого тіла кредиту не змінює їх первісної правової природи. Для стягнення таких сум як тіла кредиту банк повинен довести погоджену сторонами договірну підставу та порядок їх включення до основного боргу.

Наданий позивачем розрахунок містить відомості про нарахування у період із 31 березня 2023 року до 30 квітня 2024 року процентів на загальну суму 2 242,09 грн. Виписка з рахунку також містить окремі операції з нарахування процентів. Водночас у підсумковій частині розрахунку заборгованість за процентами визначена позивачем у розмірі 0,00 грн, а всю суму 13 052,36 грн заявлено до стягнення як заборгованість за тілом кредиту.

Пунктом 3 підписаної відповідачкою анкети-заяви передбачено базову процентну ставку в розмірі 3,1 % на місяць після закінчення пільгового періоду. Однак сам факт погодження процентної ставки не підтверджує правильності здійснених банком нарахувань та не доводить наявності правових підстав для включення нарахованих процентів до заборгованості за тілом кредиту.

Надані докази не дозволяють установити, в якій черговості банк зараховував здійснені відповідачкою платежі, за рахунок яких коштів погашалися нараховані проценти, чи надавалися для їх погашення нові кредитні кошти та яким чином відповідні операції вплинули на визначений позивачем розмір заборгованості за тілом кредиту 13 052,36 грн.

За даними виписки загальна сума списань становить 268 387,60 грн, а сума поповнень рахунку 249 478,25 грн. Арифметична різниця між зазначеними сумами становить 18 909,35 грн, тоді як кінцевий від`ємний залишок за рахунком становить 13 052,36 грн. Різниця між цими величинами становить 5 856,99 грн.

Водночас зі змісту виписки та наданого розрахунку неможливо встановити, які саме категорії операцій включені банком до зазначених підсумкових показників списань і поповнень та які операції зумовили різницю між їх арифметичним підсумком і кінцевим від`ємним залишком за рахунком.

Наданий позивачем розрахунок містить відомості про нарахування процентів на загальну суму 2 242,09 грн, а виписка відображає відповідні операції з їх нарахування. Проте надані докази не дають можливості встановити порядок погашення цих процентів, джерело коштів, за рахунок яких їх було погашено, та правову підставу їх можливого віднесення до заборгованості за тілом кредиту.

Позивач надав хронологічний розрахунок заборгованості та виписку про рух коштів за рахунком. Однак ці докази у взаємному зв`язку не дають можливості простежити формування кінцевого від`ємного залишку з урахуванням кожного зарахування, списання, повернення коштів, нарахування і погашення процентів, операцій із розстрочки та інших внутрішніх банківських операцій, а також узгодити застосований банком порядок обліку заборгованості з умовами, погодженими сторонами.

За таких обставин перевірити правильність визначення кінцевого від`ємного залишку в сумі 13 052,36 грн та встановити, яка частина цієї суми є фактично отриманими і неповернутими кредитними коштами, на підставі наданих доказів неможливо.

Водночас визначення суми неповернутого кредиту виключно шляхом віднімання загальної суми поповнень від загальної суми списань також не може вважатися належним розрахунком, оскільки таке обчислення не враховує призначення кожної операції, рух власних коштів відповідачки, зарахування кредитних коштів, черговість розподілу платежів та внутрішні банківські операції.

У постанові від 09 серпня 2023 року у справі № 201/6750/16 Верховний Суд зазначив, що суд повинен перевірити поданий кредитором розрахунок заборгованості та, якщо не погоджується лише з певною його частиною, за наявності достатніх вихідних даних здійснити власний розрахунок.

У цій справі матеріали не містять достатніх вихідних даних для здійснення судом власного розрахунку, оскільки позивач не довів, які саме умови користування кредитним лімітом, виникнення овердрафту, черговості зарахування платежів та включення процентів й інших платежів до тіла кредиту були погоджені сторонами.

За таких обставин суд позбавлений можливості перевірити, які саме складові сформували заявлену до стягнення заборгованість у розмірі 13 052,36 грн, та визначити, яка частина цієї суми є фактично отриманими і неповернутими кредитними коштами, а яка процентами, комісіями, неустойкою або іншими платежами.

Проценти не можуть бути повністю виключені з розрахунку лише з підстав непідписання відповідачкою наданих банком Умов і Тарифів, оскільки ставка 3,1 % на місяць зазначена безпосередньо в анкеті-заяві.

Водночас без установлення погоджених сторонами умов користування кредитним лімітом неможливо перевірити правильність застосування зазначеної процентної ставки, дотримання пільгового періоду, визначення залишку кредиту, на який нараховувалися проценти, порядок їх погашення та підстави включення відповідних сум до заборгованості за тілом кредиту.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 також виходила з того, що позичальник зобов`язаний повернути фактично отримані та неповернуті кредитні кошти.

Суд ураховує зазначений правовий висновок. Однак у справі, що розглядається, позивач не заявив до стягнення окремо визначений залишок фактично отриманих і неповернутих кредитних коштів, а відніс усю суму 13 052,36 грн до тіла кредиту, хоча надані ним докази свідчать, що на формування цієї суми впливали нарахування процентів, виникнення овердрафту, операції з розстрочки та інші внутрішні банківські операції.

Довідка про встановлення кредитного ліміту в розмірі 1 000,00 грн підтверджує лише максимальний розмір кредитних коштів, доступних відповідачці у відповідний період, але сама по собі не доводить, що станом на дату розрахунку саме ця сума залишилася фактично використаною та неповернутою. З огляду на поповнюваний характер кредитної лінії та здійснені відповідачкою платежі визначити неповернутий залишок кредиту лише за розміром установленого ліміту неможливо.

Самостійне визначення судом призначення окремих банківських операцій, черговості зарахування платежів та розміру неповернутого кредиту за відсутності доказів погодження відповідних умов і достатніх вихідних даних ґрунтувалося б на припущеннях та фактично означало б формування складу і розміру позовних вимог замість позивача, що не відповідає засадам змагальності й диспозитивності цивільного судочинства та положенням статей 12, 13 і 81 ЦПК України.

Отже, позивач довів факт укладення договору, відкриття рахунку, встановлення кредитного ліміту, погодження процентної ставки та користування відповідачкою кредитними коштами. Водночас він не довів погоджених сторонами умов, за якими банк визначав черговість зарахування платежів, формував овердрафт і включав проценти та інші платежі до тіла кредиту.

За відсутності таких доказів надані виписка та розрахунок не дають можливості перевірити правильність формування заборгованості та встановити, що заявлена до стягнення сума 13 052,36 грн є фактично отриманим і неповернутим тілом кредиту.

Ураховуючи, що позивач не довів належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами склад і розмір заявленої заборгованості в сумі 13 052,36 грн, суд доходить висновку про відмову в задоволенні позову.

6. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до частини п`ятої статті 265 Цивільного процесуального кодексу України у резолютивній частині рішення суд обов`язково зазначає про розподіл судових витрат.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. У випадку відмови в позові судові витрати покладаються на позивача. Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, вимога позивача про стягнення з відповідача судових витрат також не підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про електронний цифровий підпис», ст.ст. 16, 204, 207, 516, 517, 536, 626, 627, 629, 636, 638, 640, 642, 1048, 1054, 1077 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 5, 10, 12, 13, 19, 76, 77, 81, 133, 141, 263-265, 268, 273, 280-283, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем до Київського апеляційного суду в загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Інформація про учасників справи:

Позивач:

Акціонерне товариство «УНІВЕРСАЛ БАНК», код ЄДРПОУ: 21133352, місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Оленівська, буд. № 23.

Відповідач:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

СуддяК. І. Буравова