Ухвала суду № 140394860, 07.10.2026, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

з питань визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання рішення суду

07 жовтня 2026 рокум. Рівне№460/11439/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Н.В. Друзенко, розглянувши в порядку письмового провадження заяву про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, ухваленого в адміністративній справі за позовом

ОСОБА_1доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській областіВ С Т А Н О В И В:

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2025 року у справі №460/11439/24 що набрало законної сили, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, установленим на 1 січня відповідного календарного року, починаючи з 18.09.2024 і до зміни законодавства або зміни правового статусу.

Позивач подав до суду заяву про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, у порядку, визначеному статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України, у якій просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати в повному обсязі підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території гарантованого добровільного відселення, відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ від 28.02.1991 року, у розмірі, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатної особи, установленим на 1 січня відповідного календарного року згідно із Законом про Державний бюджет України на відповідний рік та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судового рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27.02.2025 року у справі № 460/11439/24 шляхом нарахування та виплати доплати до пенсії відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796- ХІІ від 28.02.1991 року, у розмірі, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатної особи, установленим на 1 січня відповідного календарного року згідно із Законом про Державний бюджет України на відповідний рік, починаючи з 18.09.2024 року.

Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

З наданих Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області пояснень і протоколів перерахнків пенсії ОСОБА_1 вбачається, що на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду позивачу з 18.09.2024 нараховувалася виплата доплати до пенсії в розмірі двох мінімальних прожиткових мінімумів.

Щодо доводів заявника стосовно невиплати з 01.01.2025 та з 01.01. 2026 підвищення до пенсії згідно ст. 39 Закону №796-XII, то суд зазначає таке.

Предметом судового контролю є виконання судового рішення у межах прав та обов`язків сторін, установлених цим рішенням, а не вирішення нових спорів, які виникли між сторонами після його ухвалення.

Тобто в межах процедури судового контролю суд не здійснює нового розгляду спору та не встановлює права й обов`язки сторін, які не були предметом судового розгляду при ухваленні рішення, що виконується.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15.10.2024 ухвалене з урахуванням нормативного регулювання та фактичних обставин, які існували на час виникнення спірних у тій справі правовідносин.

Натомість із 01.01.2025 законодавцем запроваджено нове нормативне регулювання відповідної доплати, зокрема статтею 45 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", а із 01.01.2026 - статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік".

Саме на ці норми відповідач посилається, як на правову підставу зупинення нарахування та виплати доплати позивачу з 01.01.2025 та 01.01.2026, відповідно.

Таким чином, оцінка правомірності застосування відповідачем наведеного вище законодавства потребувала б встановлення змісту нових правовідносин, визначення норм матеріального права, які підлягають застосуванню до них, та перевірки правомірності поведінки суб`єкта владних повноважень у вказаному періоді.

Таке питання виходить за межі судового контролю за виконанням рішення у цій справі та за своєю суттю становить новий публічно-правовий спір, який у разі незгоди позивача з діями або рішеннями органу Пенсійного фонду може бути предметом окремого позовного провадження.

Суд звертає увагу, що саме шляхом звернення з окремими позовами вирішуються спори щодо правомірності застосування органами Пенсійного фонду нормативного регулювання виплат за статтею 39 Закону №796-XII, починаючи з 01.01.2025 та з 01.01.2026. Отже питання про співвідношення положень спеціального законодавства та законів про Державний бюджет України за новий період не може бути вирішене шляхом тлумачення чи фактичного доповнення резолютивної частини рішення від 27.02.2025 у процедурі його виконання.

Інший підхід призвів би до того, що в межах судового контролю суд фактично вирішив би вимоги, які не були предметом розгляду справи №460/11439/24, без подання відповідного позову та без дотримання встановленої Кодексом адміністративного судочинства України процедури вирішення нового публічно-правового спору.

Тому доводи заявника щодо неправомірності визначення розміру доплати з 01.01.2025 та з 01.01.2026 не свідчать про неналежність його виконання.

Відповідно до частини першої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

За приписами частини третьої цієї статті, на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.

В силу положень частини шостої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування заходів судового контролю у порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 241, 248, 294, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду - залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст ухвали складений 07 жовтня 2026 року.

Суддя Н.В. Друзенко