Рішення № 140393970, 07.10.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 рокусправа № 380/5863/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сподарик Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885) з вимогами:

- визнати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії по віку протиправним та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити позивачу пенсію з врахуванням трудового страхового стажу в період роботи з 03.08.1989 по 25.07.1996 на заводі «Позитрон», який було реорганізовано у Виробниче об`єднання «Родон», в період роботи з 18.09.1994 по 25.07.1996 у товаристві з обмеженою відповідальністю «Сава» та в період роботи з 01.08.1996 по 21.04.2005 у приватному підприємстві «Супер».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком. Однак, територіальним органом Пенсійного фонду України було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, оскільки до такого не зараховано період роботи з 03.08.1989 по 16.09.1991 на заводі «Позитрон», період роботи з 18.09.1994 по 26.07.1996 в ПП «САВА» та період роботи з 01.09.1996 по 21.04.2005 в ПП «Супер». Позивач вважає зауваження і висновки пенсійного фонду неправильними та незаконними, тому звернувся з вказаним позовом до суду.

Ухвалою суду від 03.04.2026 позовну заяву залишено без руху, а позивачеві надано строк для усунення виявлених недоліків (десять днів з дня вручення цієї ухвали).

Станом на 29.04.2026 позивач вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху не виконав недоліки позовної заяви не усунув.

Ухвалою суду від 29.04.2026 продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви у справі №380/5863/26, встановлений ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 03.04.2026, на п`ять днів з дня отримання копії цієї ухвали. На виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, позивачем усунуто вказані недоліки.

Ухвалою суду від 12.05.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі. Розгляд справи здійснюється без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі доказами. Копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслано учасникам справи, відповідачу запропоновано у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання цієї ухвали подати суду відзив на позовну заяву, в якому вказати про визнання/заперечення позовних вимог.

Ухвалою суду від 10.07.2026 витребувано у сторін додаткові докази.

Ухвалою суду від 13.07.2026 продовжено строк розгляду справи на шістдесят днів.

23.07.2026 за вх.№65101 від представника ГУ ПФУ у Львівській області надійшло клопотання про долучення додаткових доказів.

24.07.2026 за вх.№65632 від позивача надійшла заява про долучення додаткових доказів.

Ухвалою суду від 02.09.2026 залучено до участі у справі в якості співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33004, м. Рівне, вул. Короленка, 7; код ЄДРПОУ 21084076).

Ухвалою суду від 28.09.2026 витребувано у ГУ ПФУ в Рівненській області додаткові докази.

05.10.2026 за вх.№89403 від представника ГУ ПФУ в Рівненській області надійшло клопотання про долучення доказів.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін в порядку частини сьомої статті 262 КАС України від учасників справи не надходило. З огляду на ці обставини суд на підставі частини п`ятої статті 262 КАС України розглянув справу в порядку письмового провадження без проведення судового засідання, за наявними матеріалами в межах строку, визначеного статтею 258 КАС України.

Суд з`ясував зміст позовних вимог, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:

Позивач, ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_2 .

Позивач також є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_3 від 05.12.2025.

29.12.2025 позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви, визначено Головне управління ПФУ в Рівненській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії №134650039379 від 02.01.2026.

Рішення обґрунтовано тим, що за результатом розгляду наданих до заяви документів, встановлено, що страховий стаж особи становить 22 роки 0 місяців 04 дні. Вік заявника 60 років 07 місяців 22 дні. Необхідний страховий стаж, визначений пунктом 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить 25 років.

До страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності:

- з 18.09.1994 по 25.07.1996, оскільки наявне виправлення в даті наказу про звільнення. Рекомендовано підтвердити даний період уточнюючими документами або результатами перевірки, проведеної, в тому числі за заявою власника трудової книжки;

- з 01.08.1996 по 21.04.2005, оскільки згідно акту перевірки №1300-5902/1-11505 від 27.11.2025 факт роботи не підтверджено;

- в трудовій книжці є запис про проходження строкової військової служби, але не завірений належним чином. Рекомендовано підтвердити уточнюючими документами.

Вважаючи що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області протиправно відмовлено у призначенні пенсії, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд виходить з такого.

Даючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, особливості призначення, перерахунку і виплати пенсій врегульовано Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV).

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 року.

За змістом ст. 115 Закону № 1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають, серед іншого, військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, […], особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи з числа резервістів, військовозобов`язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім`ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до абзаців четвертого і п`ятого частини першої статті 101 зазначеного Закону, а також абзацу шостого частини першої статті 101 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Суд встановив, що позивач досяг 60-річного віку, розрахований Головний управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області страховий стаж становить 22 роки 4 дні.

Відповідно до статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог нього Закону за даними, що містяться в системі, персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 КЗпП України, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до п. 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості (зазначені неповні чи неточні відомості) про роботу працівника у певний період, то для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи, на підставі яких можна дійти висновку, де і протягом якого періоду працював працівник. Ці документи можуть бути видані роботодавцем (його правонаступником), архівними установами, до яких передано документи з особового складу для зберігання. Якщо є можливість підтвердити трудовий стаж даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, то використовуються ці відомості.

Суд зауважує, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

Трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Суд зазначає, що неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання про призначення пенсії.

Згідно зі статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Отже, законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах.

Суд зауважує, що трудова книжка містить всю необхідну інформацію про роботу позивача, а саме про дати прийняття на роботу та звільнення з неї, назви посад, тобто про періоди зайнятості позивача на відповідних роботах, а також про підстави внесення відповідних записів.

Достовірність внесеної інформації підтверджена підписами уповноважених осіб роботодавців, які скріплені печатками підприємств, тому у суду відсутні будь-які підстави для сумніву в достовірності внесених до трудової книжки даних.

Однак, недотримання роботодавцем порядку ведення трудової книжки не може ставитися в провину власнику трудової книжки та позбавляти її права на соціальний захист. Окремі недоліки та неточності, наявні в трудовій книжці, не залежали та не залежать від волевиявлення позивача.

Верховним Судом в постанові від 06 лютого 2018 року в справі № 677/277/17 висловлено правову позицію, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Суд також враховує, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року в справі № 754/14898/15-а.

Суд враховує, що вказані вище недоліки не стали перешкодою для подальшого внесення до трудової книжки відомостей про прийняття позивача на роботу та про звільнення після видання відповідних наказів, тобто визначальних відомостей про факт зайнятості позивача на відповідних роботах у відповідному періоді.

В свою чергу відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що спірні записи у трудовій книжці є недійсними та недостовірними.

Керуючись вище вказаними правовими висновками Верховного Суду, суд вважає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку на загальних підставах, а тому відповідачем безпідставно не зараховано періоди роботи позивача, підтверджені трудовою книжкою від 08.08.1989 НОМЕР_4 .

Тому, суд вважає помилковими доводи пенсійного органу про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду з 18.09.1994 по 25.07.1996, у зв`язку з виправленням в даті наказу про звільнення з роботи, адже працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Дана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, відповідно до яких на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

В трудовій книжці позивача наявний записи, згідно яких він працював з 18.09.1994 по 25.07.1996 і ці відомості відповідачем не спростовані.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення/перерахунку пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідачем не враховано, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Зазначений висновок викладено в постановах Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі №754/14898/15-а, від 17.07.2018 року у справі №220/989/17.

Отже, на час звернення позивача до відповідача із заявою про призначення пенсії позивач мав право на зарахування трудового стажу, набутого в період: з 18.09.1994 по 25.07.1996, як наслідок відповідач протиправно відмовив в його зарахуванні.

Щодо періоду проходження строкової військової служби з 26.06.1984 по 06.05.1986.

Відповідно до пункту "в" частини 3 статті 56 Закону №1788-XII, до стажу роботи зараховується: військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.

Частиною 1 статті 2 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі Закон № 2232-XII) визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з положеннями абзацу 2 пункту 1 статті 8 Закону № 2011-XII час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 6 Порядку підтвердження трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв`язку приймаються, крім іншого, військові квитки.

Так, судом встановлено, що відповідно до записів у трудовій книжці позивача НОМЕР_4 ОСОБА_1 у період з 26.06.1984 по 06.05.1986 проходив військову службу в Радянській армії. Вказане також підтверджується довідкою №26 від 24.10.2025, виданою ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Тому суд доходить висновку про наявність підстав для зарахування вказаного періоду військової служби до страхового стажу позивача.

Щодо період роботи з 01.08.1996 по 21.04.2005.

Судом встановлено, що у трудовій книжці позивача міститься запис про його роботу у ПП «Супер» у період з 01.08.1996 по 21.04.2005.

На підтвердження вказаного періоду позивач також посилається на накази про прийняття на роботу та звільнення. Водночас суд враховує, що зазначені накази видані та підписані самим позивачем як керівником ПП «Супер», тобто документи, якими позивач обґрунтовує факт перебування у трудових відносинах із підприємством, складені безпосередньо ним самим.

Сама по собі ця обставина не свідчить про недійсність таких наказів та не виключає можливості їх використання як доказів. Однак з огляду на їх походження такі документи підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами, які об`єктивно підтверджували б фактичне виконання позивачем трудових обов`язків у спірний період, зокрема документами щодо нарахування та виплати заробітної плати, сплати страхових внесків, особовими рахунками, відомостями персоніфікованого обліку та іншою первинною документацією підприємства.

Разом з тим за результатами проведеної органом Пенсійного фонду перевірки факт роботи позивача у ПП «Супер» у заявлений період первинними документами не підтверджено.

Суд також враховує, що за частину спірного періоду, яка припадає на час функціонування системи персоніфікованого обліку, відсутні відомості про нарахування ПП «Супер» позивачу заробітної плати та сплату за нього страхових внесків. Натомість за окремі місяці цього періоду наявні відомості про нарахування позивачу заробітної плати іншими страхувальниками, а саме за вересень 1999 року Видавничий двір «Високий замок», серпень-вересень 2000 року ПГО ТАПМ «Львівархпроект».

Таким чином, у цій справі на підтвердження фактичної роботи позивача у ПП «Супер» протягом усього періоду з 01.08.1996 по 21.04.2005 фактично наявні запис у трудовій книжці та накази, видані самим позивачем як керівником підприємства, тоді як об`єктивні первинні документи, які б підтверджували реальне виконання ним трудових обов`язків та нарахування заробітної плати, відсутні, а проведеною органом Пенсійного фонду перевіркою заявлений період роботи не підтверджено.

За таких обставин суд доходить висновку, що самі лише записи у трудовій книжці та накази, складені позивачем стосовно самого себе, за наявності результатів перевірки, якими відповідний факт роботи не підтверджено, не є достатніми та переконливими доказами фактичного перебування позивача у трудових відносинах із ПП «Супер» протягом усього заявленого періоду.

Відтак правові підстави для зобов`язання відповідача зарахувати період з 01.08.1996 по 21.04.2005 до страхового стажу позивача відсутні, а позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Суд зауважує, що позивач не позбавлений можливості повторно звернутися до пенсійного органу із заявою про зарахування трудового стажу подавши докази сплати ним страхових внесків за період, який він просить зарахувати до трудового стажу.

В той же час, з урахуванням того, що ГУ ПФУ в Рівненській області протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період проходження строкової військової служби з 26.06.1984 по 06.05.1986 та період роботи 18.09.1994 по 25.07.1996, наведені вище обставини свідчать про протиправність прийнятого ГУ ПФУ в Рівненській області рішення від 02.01.2026 №134650039379 та, як наслідок, про наявність підстав для його скасування.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.

Завданням адміністративного судочинства, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Верховний Суд у постанові від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17 зазначив, що вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, а тому належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії, а не зобов`язання відповідача призначити таку пенсію.

Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10.09.2019 у справі №818/985/18 та від 26.12.2019 у справі №810/637/18.

Крім того, відповідно до пунктів 4.1, 4.2 Порядку 22-1, заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Із вказаного слідує, що після реєстрації Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області заяви позивача про призначення пенсії, органом пенсійного забезпечення, який її розглядав і вирішував за принципом екстериторіальності питання про наявність чи відсутність права на пенсію, в розумінні Порядку №22-1 є Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Тож, дії зобов`язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду в Рівненській області.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постановах від 08.02.2024 у справі №500/1216/23, від 07.05.2024 у справі №460/38580/22.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ефективним способом захисту порушених прав позивача на пенсійне забезпечення, з врахуванням встановлених судом обставин справи, серед яких не врахування органом ПФУ документів, які надані позивачем до суду, буде зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати ОСОБА_1 період проходження строкової військової служби з 26.06.1984 по 06.05.1986 та період роботи з 18.09.1994 по 25.07.1996 до його страхового стажу.

При цьому, враховуючи також той факт, що спірне рішення скасовується судом та суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, і на свій розсуд розраховувати стаж позивача, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача, буде саме зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути його заяву від 29.12.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до п. 4 ч.1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням наведених обставин, тому позовні вимоги в частині призначення позивачу пенсії задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись ст. ст. 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885), Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33004, м. рівне, вул. Короленка, 7; код ЄДРПОУ 21084076) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відмову у призначенні пенсії №134650039379 від 02.01.2026.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період проходження строкової військової служби з 26.06.1984 по 06.05.1986 та період роботи з 18.09.1994 по 25.07.1996.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.12.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правової оцінки суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь ОСОБА_1 665,60 гривень сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Сподарик Наталія Іванівна