Ухвала суду № 140393842, 07.10.2026, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

07 жовтня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/6646/25

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконання рішення суду по справі за її позовом до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звертався до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати пункт 5 затвердженого 28 березня 2025 р. рішення Міністерства оборони України (пр. Повітряних Сил, 6, м. Київ, код ЄДРПОУ 00034022), оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 21 березня 2025 р. № 26/в про відмову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (паспорт серія НОМЕР_1 , виданий Кіровоградським РВ УМВС України в Кіровоградській області 08 жовтня 1998 р., РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована та проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 ), у призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 р. Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, як члену сім`ї, матері загиблого ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання завдань за призначенням військовослужбовця військової частини НОМЕР_3 сержанта ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ;

- зобов`язати Міністерство оборони України (пр. Повітряних Сил, 6, м. Київ, код ЄДРПОУ 00034022), призначити та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (паспорт серія НОМЕР_1 , виданий Кіровоградським РВ УМВС України в Кіровоградській області 08 жовтня 1998 р., РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована та проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 ), одноразову грошову допомогу у розмірі, передбаченому пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 р. Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, як члену сім`ї, матері загиблого ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання завдань за призначенням військовослужбовця військової частини НОМЕР_3 сержанта ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (паспорт № НОМЕР_5 , виданий 22.01.2021 р., орган що видав: 1420, РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , свідоцтво про смерть НОМЕР_6 від 01.09.2022).

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.01.2026 відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.08.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.01.2026 в адміністративній справі №340/6646/25 скасовано. Прийнято нову постанову. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправним та скасовано пункт 5 затвердженого 28 березня 2025 р. рішення Міністерства оборони, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 21 березня 2025 р. № 26/в про відмову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 р. Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, як члену сім`ї, матері загиблого ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання завдань за призначенням військовослужбовця військової частини НОМЕР_3 сержанта ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 . Зобов`язано Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі, передбаченому пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 р. Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, як члену сім`ї, матері загиблого ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання завдань за призначенням військовослужбовця військової частини НОМЕР_3 сержанта ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (паспорт № НОМЕР_5 , виданий 22.01.2021 р., орган що видав: 1420, РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , свідоцтво про смерть НОМЕР_6 від 01.09.2022).

28.09.2026 до суду надійшла заява представника ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. (т.1 а.с.217-222)

В обґрунтування заяви представник ОСОБА_1 посилається на те, що постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2026 року у справі № 340/6646/25 набрала законної сили 05 серпня 2026 року. Після набрання постановою суду законної сили представником позивачки - адвокатом Гавулою В.В. 11.09.2026 року до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України подано чотири окремі заяви: в інтересах позивача ОСОБА_1 , в інтересах батька загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 , в інтересах дружини загиблого військовослужбовця ОСОБА_4 , а також в інтересах його малолітньої доньки загиблого військовослужбовця ОСОБА_5 , законним представником якої є мати, щодо вжиття передбачених законодавством заходів для повного, належного та своєчасного виконання зазначеної постанови суду. При цьому вказує, що необхідність звернення до Міністерства оборони України в інтересах усіх чотирьох близьких родичів зумовлена тим, що скасованим судом пунктом 5 протоколу № 26/в було одночасно відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги батьку, матері (позивачу по справі), дружині та малолітній доньці загиблого військовослужбовця, а відповідно до Порядку № 45 така допомога підлягає розподілу між особами, які мають право на її отримання, рівними частками. Отже, зауважує, що Міністерству оборони України було не лише відомо про набрання судовим рішенням законної сили, але й було безпосередньо запропоновано вжити необхідних заходів для його виконання. Вказує, що позивач ОСОБА_1 є фізичною особою, не є суб`єктом владних повноважень, а постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 05.08.2026 року ухвалена безпосередньо на її користь та містить конкретний обов`язок Міністерства оборони України призначити та виплатити їй одноразову грошову допомогу. Також зазначає, що станом на день звернення до суду, позивачу не відомо про вчинення Міністерством оборони України конкретних та результативних дій, спрямованих на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 05.08.2026 року. Отже, вважає, що позивач має передбачене частиною першою статті 382 КАС України право звернутися до суду із даною заявою.

Ухвалою суду 28.09.2026 призначено до розгляду у порядку письмового провадження заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. (т.2 а.с.59)

Представником Гавули В.В. надані додаткові пояснення щодо заяви про встановлення судового контролю (т.2 а.с.61-66), в яких вказує, що 30.09.2026 року на електронну адресу представника ОСОБА_1 адвоката Гавули Віталія Васильовича надійшов лист з Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 30.09.2026 за вихідним номером № 220/13/15264, відповідно до якого повідомлялося, що на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 05.08.2026 у справі № 340/6646/25 Комісією Міністерства оборони України 29.09.2026 року прийнято рішення, оформлене протоколом № 31/с, про призначення ОСОБА_1 належної частки одноразової грошової допомоги в розмірі 3,75 млн. грн. Водночас у листі зазначено, що відповідний протокол перебуває на затвердженні, у зв`язку з чим його належним чином засвідчений витяг на момент надання відповіді не міг бути наданий. Також повідомлялося, що виплата призначеної допомоги здійснюватиметься територіальним центром комплектування та соціальної підтримки поетапно: спочатку в розмірі 1/5 суми, а надалі - решти суми рівними частинами протягом 40 місяців. Разом із тим, вказує, що із зазначеного листа неможливо встановити повний зміст рішення Комісії від 29.09.2026 № 31/с та, зокрема, чи приймалися Комісією рішення щодо інших членів сім`ї загиблого військовослужбовця - його батька ОСОБА_3 , дружини ОСОБА_4 та доньки ОСОБА_5 . Вважає, що ця обставина має істотне значення для оцінки повноти виконання постанови апеляційного суду, оскільки предметом судового оскарження був не окремий висновок Комісії щодо позивачки, а пункт 5 протоколу Комісії Міністерства оборони України від 21.03.2025 № 26/в, яким одночасно було відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги чотирьом членам сім`ї загиблого військовослужбовця. Отже, стверджує, що постановою апеляційного суду вирішено два взаємопов`язані питання: скасовано пункт 5 первісного рішення Комісії та зобов`язано Міністерство оборони України призначити і виплатити позивачці належну їй частку одноразової грошової допомоги. Тобто, на думку представника, виконання другого припису саме по собі не дає підстав вважати виконаним судове рішення в цілому, оскільки підлягає оцінці також виконання його першого припису - щодо наслідків скасування пункту 5 протоколу № 26/в. З огляду на це, вважає, що у межах виконання судового рішення має бути встановлено не лише факт призначення одноразової грошової допомоги позивачці, а й те, яким чином Боржником усунуто правові наслідки скасування пункту 5 протоколу № 26/в у частині інших осіб, яких це рішення також безпосередньо стосувалося. Отже, сама по собі обставина, що позивачкою у справі була одна особа, не змінює того факту, що оскаржене та скасоване судом рішення Комісії стосувалося чотирьох конкретно визначених осіб. Зазначав, що рішення Комісії Міністерства оборони України, оформлене протоколом від 21.03.2025 №26/в та затверджене 28.03.2025, містило у пункті 5 єдине рішення про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги одночасно чотирьом особам: батьку, матері, дружині та доньці загиблого. За таких обставин, стверджує, що обов`язок Боржника щодо поновлення порушених прав не може бути зведений виключно до виконання тієї частини постанови апеляційного суду, яка безпосередньо стосується позивачки.

Міністерство оборони пояснення щодо заяви представника Гавули В.В. про встановлення судового контролю не подало.

Дослідивши матеріали справи та заяву, суд вважає, що остання підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Частиною 1 статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до частини 1 статті 372 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб`єктів владних повноважень можуть бути покладені обов`язки щодо забезпечення виконання рішення.

Відповідно до ст.3811 судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до частин 1-4, 6 ст.3821 суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.

За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

Суд може зобов`язати подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення особисто керівника суб`єкта владних повноважень.

Якщо суб`єктом владних повноважень є колегіальний орган і судовим рішенням такого суб`єкта владних повноважень зобов`язано вчинити певні дії, суд може зобов`язати подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення кожного з членів такого колегіального органу, до чиїх повноважень, завдань чи функцій належить забезпечення виконання такого судового рішення.

Ухвала суду про задоволення заяви та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є остаточною і оскарженню не підлягає. Заперечення на таку ухвалу включаються до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 382-3 цього Кодексу.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№29979/04) висловив правову позицію, відповідно до якої принцип «належного урядування», зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов`язків.

Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» (Case of Hornsby v. Greece, Страсбург, 19.03.1997 року) наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Для цілей статті 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».

Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у праві Скордіно проти Італії (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі Сіка проти Словаччини (Sika v. Slovaki), № 2132/02, пп. 24-27, від 13 червня 2006 року, пп. 18 рішення Ліпісвіцька проти України №11944/05 від 12 травня 2011 року).

У пунктах 46, 51, 53, 54 рішення від 15.10.2009 року у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява № 40450/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі Сокур проти України (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26 квітня 2005 року, та у справі Крищук проти України (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19 лютого 2009 року).

Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такого рішення суду та відновленню порушених прав особи - позивача.

Виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.

Так, боржником Міністерством оборони не надано до суду доказів щодо виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 05.08.2026 у даній справі.

Отже, виходячи з системного аналізу вказаних правових норм, суд дійшов висновку, що заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду слід задовольнити частково та встановити відповідачу строк для подання звіту про виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду один місяць з дня набрання законної сили ухвалою про встановлення судового контролю.

Що стосується вимог представника Гавули В.В. про визначення в ухвалі суду конкретного змісту відомостей, які має містити звіт Міністерства оборони України, то суд зауважує, що вимоги щодо звіту встановлені частинами 2, 3 ст.382-2.

Стосовно твердження представника про здійснення контролю за виконанням судового рішення щодо скасування пункту 5 протоколу Комісії Міністерства оборони України від 21.03.2025 №26/в, яким було відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги й іншим особам (батьку, матері, дружині та дочці загиблого військовослужбовця), то суд відмовляє цій частині, оскільки виходить за межі суб`єктного складу учасників справи, змісту та предмету спору. При цьому, суд звертає увагу , що постановою Третього апеляційного адміністративного суду визнано протиправним та скасовано пункт 5 затвердженого 28 березня 2025 рішення Міністерства оборони, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 21 березня 2025 р. № 26/в про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, як члену сім`ї, матері загиблого ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання завдань за призначенням військовослужбовця військової частини НОМЕР_3 сержанта ОСОБА_2 .

Щодо посилання представника на постанову Верховного суду від 03.07.2026 у справі №420/3078/25, то суд зазначає, що вона не є релевантною до даних правовідносин, оскільки предметом спору було правомірність складання НАЗК довідки про результати проведення повної перевірки щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Керуючись ст.243, 248, 249, 256, 382 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 про встановлення судового контролю задовольнити частково.

Зобов`язати Міністерство оброни України подати звіт про виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2026 року у справі №340/6646/25 у строк один місяць з дня набрання законної сили ухвалою про встановлення судового контролю.

Копію ухвали невідкладно надіслати учасникам справи.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.256 КАС України та окремому оскарженню не підлягає.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Т.М. КАРМАЗИНА