Ухвала суду № 140392993, 07.10.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ПОВЕРНЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ В ЧАСТИНІ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

07 жовтня 2026 рокуСправа № 280/9319/26 м.Запоріжжя Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Садовий Ігор Вікторович, перевіривши матеріали адміністративного позову

за заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр-т. Соборний, буд.158-Б, м. Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 20490012)

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

04.09.2026 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

У зв`язку з виявленими недоліками в оформленні позовної заяви, ухвалою суду від 07.09.2026 позовну заяву було залишено без руху. Позивачу встановлено 10-денний термін з моменту отримання копії цієї ухвали для надання:

- оформленої відповідно до ст.167 КАС України заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з зазначенням інших поважних підстав для поновлення строку звернення до суду з позовними вимогами за період з 2022 року по 03.03.2026;

- документу про сплату судового збору в розмірі ставки, встановленої статтею 4 Закону України «Про судовий збір» (1331,20грн), оформлений відповідно до вимог законодавства за наступними реквізитами: "Отримувач коштів - ГУК у Зап.обл/м.Зап. Дніпров./22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37941997 ; Банк отримувача - Казначейство України(ел. адм. подат.) ; Код банку отримувача (МФО) - 899998; Рахунок отримувача - UA538999980313131206084008512 ; Код класифікації доходів бюджету - 22030101; Призначення платежу - *; 101; ___ (код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Запорізький окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа)".

05.10.2026 (вх.№57690) від позивача на виконання вимог ухвали суду від 07.09.2026 надійшли: документ про сплату судового збору в розмірі ставки, встановленої статтею 4 Закону України «Про судовий збір» (1331,20грн) та заява про поновлення строку звернення до суду із позовними вимогами за період з 01.03.2022. В обґрунтування наявності підстав для поновлення строку звернення до суду позивачем, окрім іншого, зазначено, що триваюча бездіяльність суб`єкта владних повноважень може бути оскаржена до суду в будь-який час за весь період, протягом якого вона триває. В іншому разі суб`єкт владних повноважень отримав би легітимацію з боку держави у формі забезпечення можливості зловживання правом та безкінечне продовження протиправної поведінки з огляду на відсутність дієвого механізму спонукання до виконання обов`язку. Таким чином, застосування строку звернення до адміністративного суду передує вирішенню спору по суті. Водночас вказано, що вимога до відповідача виникла з моменту коли позивач мала можливість дізнатися про невиконання статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV та отримання пенсійних виплат з обмеженням, що є порушенням майнових інтересів позивача. Однак, в будь-якому випадку зазначене право звернення до відповідача із цим позовом не могло виникнути раніше моменту призначення пенсії за віком на підставі судового рішення та вирішення питання щодо дати набуття права на пенсійні виплати.

Надаючи оцінку доводам позивача щодо поновлення пропущеного строку звернення до суду, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Суд зауважує, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Так, відповідно до частин першої, другої та третьої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Звернувшись до суду з позовом 04.09.2026, позивач, окрім іншого, заявляє вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо непроведення індексації її пенсії, починаючи з 01.03.2022 та зобов`язання відповідача провести таку індексацію починаючи з 01.03.2022.

У постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що норми, зокрема статі 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: 1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути невиплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.

У триваючих правовідносинах суб`єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов`язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) по відношенню до фізичної або юридичної особи. Прикладом таких правовідносин є правовідносини, що виникають у сфері реалізації права громадян на соціальний захист (пенсійне забезпечення, виплата заробітної плати тощо).

Отже, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вказані положення застосовуюся у разі вчинення відповідачем протиправних дій щодо невиплати нарахованих сум пенсії, проте, матеріалами позовної заяви не підтверджено, що суми індексації пенсії були нараховані позивачу, однак, у зв`язку з протиправними діями відповідача не виплачені, у зв`язку з чим відсутні підстави для необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії.

У постанові від 13.01.2025 у справі № 160/28752/23 Верховний Суд наголосив на тому, що право на індексацію пенсії не є абсолютним і його захист може бути обмеженим строком звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.

Наведений висновок Верховного Суду у подальшому неодноразово був підтриманий Верховним Судом, зокрема, у постановах від 19.02.2026 по справі № 500/4777/24, від 25.02.2026 по справі № 160/9402/25, від 25.02.2026 по справі № 140/5954/24, від 03.03.2026 по справі № 160/29960/24, від 12.03.2026 по справі № 160/26939/24, від 12.03.2026 по справі №480/7034/24, від 26.03.2026 по справі № 560/4941/25, від 30.06.2026 по справі № 520/22511/24, від 25.08.2026 по справі № 380/12552/25 та інших.

Це, насамперед, зумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними, оскільки реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.

Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду. Нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових (вказана позиція є сталою практикою Верховного Суду, висловлена, зокрема у постановах від 25.02.2025 у справі № 580/7961/24, від 30.01.2025 у справі № 300/546/23 тощо).

Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 дійшла наступного правового висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:

1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатися на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.

Суд враховує, що причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.03.2021 у справі №160/6430/20.

Щодо посилань позивача у позовній заяві та заяві про поновлення строку звернення до суду на неодноразові звернення до різних органів державної влади, як на обставину, що підтверджує поважність причин пропуску строку звернення до суду та є підставою для його поновлення, суд зазначає таке.

Сам по собі факт звернення позивача до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних установ чи інших суб`єктів із заявами, зверненнями, скаргами або запитами з приводу належного нарахування та виплати пенсії не свідчить про наявність об`єктивних та непереборних обставин, які перешкоджали позивачу своєчасно звернутися до адміністративного суду за захистом свого права.

Зазначені позивачем обставини необхідно розмежовувати із моментом, з якого особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Вчинення особою подальших дій, спрямованих на з`ясування причин неналежного нарахування пенсії, отримання відповідей від суб`єктів владних повноважень, оскарження їхніх дій чи бездіяльності в адміністративному порядку або звернення до інших державних органів не змінює моменту виникнення у такої особи права на судовий захист та не перериває перебігу процесуального строку звернення до суду.

Як убачається зі змісту позовної заяви та заяви про поновлення строку звернення до суду, позивач пов`язує поважність причин пропуску строку, зокрема, з тим, що протягом певного періоду зверталася до різних органів державної влади з метою вирішення питання щодо правильності нарахування пенсії, зокрема, й проведення індексації пенсії. Водночас такі звернення за своєю правовою природою свідчать лише про момент, коли позивач почала вчиняти активні дії щодо реалізації свого права та отримання відповідних виплат, але самі по собі не підтверджують того, що до моменту таких звернень вона об`єктивно не могла знати про розмір отримуваної пенсії та порядок її нарахування.

При цьому регулярне отримання пенсійних виплат у певному розмірі дає особі можливість встановити розмір фактично нарахованої та виплаченої пенсії, а отже, за наявності підстав вважати, що така пенсія нарахована без урахування передбаченої законом індексації, особа має можливість звернутися за захистом свого порушеного права у встановлений законом строк. Наступне листування з органами державної влади або вчинення інших досудових дій не може автоматично вважатися новою обставиною, з якої починається перебіг строку звернення до суду.

Більше того, з наведених позивачем у позовній заяві та заяві про поновлення строку звернення до суду доводів вбачається, що позивач неодноразово зверталася до суду із заявами з питань, пов`язаних із правильністю виконання судового рішення у справі №280/4284/22. У межах розгляду зазначених заяв позивач отримувала відповідні розрахунки розміру пенсії та мала можливість ознайомитися з порядком її нарахування, складовими пенсійної виплати та сумами, фактично нарахованими та виплаченими їй пенсійним органом.

Таким чином, саме з отриманих у ході розгляду зазначених заяв розрахунків пенсії позивач мала об`єктивну можливість достеменно встановити розмір нарахованої їй пенсії та, відповідно, виявити відсутність у її складі сум індексації, які, на її переконання, підлягали нарахуванню та виплаті. Отже, наведені позивачем обставини, навпаки, свідчать про те, що їй було відомо або, принаймні, за обставинами справи повинно було бути відомо про можливе порушення її права на належне пенсійне забезпечення ще на відповідному етапі розгляду заяв щодо виконання судового рішення у справі №280/4284/22.

При цьому подальше звернення позивача до інших органів державної влади з метою вирішення питання щодо правильності нарахування та виплати пенсії не змінює моменту, з якого вона дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права, та не може мати наслідком поновлення або повторного початку перебігу строку звернення до суду. Зазначені дії свідчать лише про подальше вчинення позивачем заходів щодо реалізації вже відомого їй права, однак не є обставинами, які об`єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду.

Інше тлумачення наведених обставин фактично призводило б до можливості довільного продовження процесуального строку шляхом багаторазового звернення особи до різних органів державної влади незалежно від того, коли саме їй стало або мало стати відомо про порушення її права. Такий підхід не відповідав би принципу правової визначеності та призначенню процесуальних строків, які спрямовані, зокрема, на забезпечення своєчасності судового захисту та стабільності правовідносин.

Отже, сам факт неодноразового звернення позивача до різних органів державної влади не є безумовною підставою для поновлення строку звернення до адміністративного суду. Для визнання причин пропуску строку поважними позивач повинна навести та належним чином обґрунтувати конкретні обставини, які об`єктивно перешкоджали їй звернутися до суду у встановлений законом строк, а також зазначити, коли саме їй стало відомо або мало стати відомо про порушення її права, та з яких причин вона не могла реалізувати право на судовий захист раніше.

Водночас із наведених позивачем доводів не вбачається, що здійснення нею листування з органами державної влади було обумовлено існуванням обставин, які об`єктивно унеможливлювали звернення до суду. Навпаки, зазначені дії свідчать про те, що позивач усвідомлювала наявність спірного питання та вживала заходів для його вирішення, однак сама по собі така обізнаність та подальше досудове листування не змінюють моменту, з якого почався перебіг строку звернення до суду.

Таким чином, посилання позивача на неодноразові звернення до органів державної влади як на підставу для поновлення строку звернення до суду є недостатніми без наведення інших об`єктивних причин, які б підтверджували неможливість своєчасного звернення до суду із позовними вимогами за період з 2022 року по 03.03.2026 (у межах шестимісячного строку звернення до суду).

Також суд не приймає посилання позивача на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену у постанові від 06.02.2025 у справі № 990/29/22, оскільки така була викладена за інших обставин справи. При цьому суд зазначає, що у вказаній постанові суд зауважив, що за неможливості оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень останній отримав би легітимацію з боку держави у формі забезпечення можливості зловживання правом та безкінечне продовження протиправної поведінки, та зауважує, що у даному випадку суд розглядає питання пропуску строку лише у частині позовних вимог, за межами встановленого статтею 122 КАС України шестимісячного строку звернення до суду.

Більш того, такі доводи позивача ґрунтуються на помилковому ототожненні наслідків пропуску процесуального строку звернення до суду з визнанням правомірною поведінки суб`єкта владних повноважень. Застосування судом положень статей 122, 123 КАС України та встановлення факту пропуску строку звернення до адміністративного суду саме по собі не означає, що суд визнає спірну поведінку відповідача правомірною, не встановлює її відповідності закону та не надає суб`єкту владних повноважень будь-якої «легітимації» на подальше невиконання покладених на нього обов`язків.

Процесуальні строки встановлені законом не для звільнення суб`єкта владних повноважень від виконання його матеріально-правових обов`язків, а для забезпечення належного порядку реалізації права на судовий захист, юридичної визначеності та стабільності правовідносин.

Крім того, у даному випадку суд не вирішує питання про допустимість чи правомірність бездіяльності відповідача на майбутній період та не позбавляє позивача права на судовий захист щодо порушень, які виникли в межах установленого законом строку звернення до суду. Суд розглядає виключно питання дотримання позивачем процесуального строку стосовно конкретно заявлених позовних вимог та періоду, якого вони стосуються.

Отже, посилання позивача на необхідність припинення триваючого порушення не може бути підставою для ігнорування встановленого статтею 122 КАС України строку звернення до адміністративного суду щодо тих вимог, право на судове оскарження яких виникло та могло бути реалізоване позивачем понад шість місяців до дня звернення до суду.

При цьому суд додатково звертає увагу, що питання пропуску строку звернення до суду у цій справі розглядається лише щодо позовних вимог за період, який знаходиться за межами встановленого статтею 122 КАС України шестимісячного строку звернення до суду. Тобто суд не встановлює та не констатує правомірність або неправомірність дій чи бездіяльності відповідача поза межами предмета та строків судового розгляду, а лише застосовує передбачені процесуальним законом наслідки пропуску строку звернення до суду за відсутності доведених поважних причин його пропуску.

Таким чином, саме по собі обмеження можливості судового розгляду вимог, заявлених після спливу встановленого законом строку, не може розцінюватися як створення для суб`єкта владних повноважень можливості безкінечно продовжувати протиправну поведінку або як схвалення такої поведінки державою. Воно є наслідком недотримання позивачем установленого процесуального порядку звернення за судовим захистом та не звільняє відповідача від виконання його матеріально-правових обов`язків у подальшому.

Інше тлумачення фактично призвело б до нівелювання інституту строків звернення до адміністративного суду, оскільки будь-яке невиконання суб`єктом владних повноважень обов`язку, яке триває у часі, дозволяло б без обмеження строком оскаржувати всі попередні періоди такого невиконання, незалежно від того, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

До того ж суд звертає увагу на те, що за умови відсутності часових обмежень для звернення до суду за минулі періоди Пенсійний фонд України як центральний орган виконавчої влади був би позбавлений можливості реалізовувати покладені на нього завдання, зокрема здійснювати ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення; така ситуація не відповідала б принципу юридичної визначеності у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення у солідарній системі (постанова Верховного Суду від 30.01.2025 у справі № 300/546/23).

Виходячи із встановлених обставин та враховуючи наведені правові позиції, суд вважає, що належні та допустимі докази щодо поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали звернення і не залежали б від волі позивача, відсутні.

Беручи до уваги те, що правовідносини щодо пенсійних виплат є правовідносинами триваючого характеру, то суд вважає за необхідне застосувати шестимісячний строк звернення до суду у відповідності до статті 122 КАС України, починаючи з дати звернення позивача до адміністративного суду (з 04.03.2026).

Підсумовуючи, суд не встановив переконливих фактичних обставин, які б свідчили про дійсні істотні перешкоди чи труднощі для своєчасного звернення позивача до суду за захистом своїх прав, тому не визнає поважними вказані позивачем причини пропуску строку звернення до суду з позовними вимогами за період з 2022 по 03.03.2026.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду передбачені статтею 123 КАС України.

Згідно з частиною першою статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина друга статті 123 Кодексу).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

З огляду на викладене, оскільки позивач не подала до суду належних доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду з даною позовною заявою, а наведені ним підстави поновлення такого строку є неповажними, наявні підстави для повернення позовної заяви позивачу в частині позовних вимог за період з 2022 по 03.03.2026.

Згідно з частиною восьмою статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст.169, 241-243, 248 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви позивача про поновлення позивачу строку звернення до суду із позовними вимогами за період з 2022 по 03.03.2026 відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, в частині позовних вимог за період з 2022 по 03.03.2026, повернути позивачу.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію цієї ухвали надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення ухвали у повному обсязі.

Ухвала виготовлена у повному обсязі та підписана 07.10.2026.

Cуддя І.В. Садовий