Рішення № 140392987, 06.10.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 рокуСправа № 280/7030/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справ

за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області

про визнання протиправними рішень, їх скасування та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач 1), ОСОБА_2 (далі ОСОБА_2 , позивач 2), ОСОБА_3 (далі ОСОБА_3 , позивач 3) та ОСОБА_4 (далі ОСОБА_4 , позивач 4) звернулись до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (далі ГУНП в Запорізькій області, відповідач), в якому просять:

визнати протиправними та скасувати висновок відповідача від 15.06.2026 щодо відмови у призначені одноразової грошової допомоги позивачу 3, матері загиблого ОСОБА_5 ;

визнати протиправними та скасувати висновок відповідача від 15.06.2026 щодо відмови у призначені одноразової грошової допомоги позивачу 4, батьку загиблого ОСОБА_5 ;

визнати протиправними та скасувати висновок відповідача від 15.06.2026 щодо відмови у призначені одноразової грошової допомоги позивачу 1, дружині загиблого ОСОБА_5 ;

визнати протиправними та скасувати висновок відповідача від 15.06.2026 щодо відмови у призначені одноразової грошової допомоги позивачу 2, сину загиблого ОСОБА_5 ;

зобов`язати відповідача прийняти висновок про призначення одноразової грошової допомоги на підставі п. 1 ч. 1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію», позивачу 3 відповідно до заяви від 29.05.2026;

зобов`язати відповідача прийняти висновок про призначення одноразової грошової допомоги на підставі п. 1 ч. 1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію», позивачу 4 відповідно до заяви від 29.05.2026;

зобов`язати відповідача прийняти висновок про призначення одноразової грошової допомоги на підставі п. 1 ч. 1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію», позивачу 1 відповідно до заяви від 29.05.2026;

зобов`язати відповідача прийняти висновок про призначення одноразової грошової допомоги на підставі п. 1 ч. 1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію», позивачу 2 відповідно до заяви від 29.05.2026.

На обґрунтування позовних вимов в адміністративному позові зазначають, що п. б) ч. 1 ст. 101 Закону України «Про Національну поліцію» спрямовані на обмеження у виплаті гарантованої державною одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) поліцейського, зокрема, внаслідок наявності доведеного факту вчинення ним дій у стані алкогольного сп`яніння. Така допомога не призначається і не виплачується лише у випадку, якщо смерть військовослужбовця є наслідком вчинення активних дій самим військовослужбовцем, який знаходиться у стані алкогольного сп`яніння. Зауважує, що відповідачем зазначена норма застосована без належного обґрунтування, а лише через формальну наявність доказу про виявлення етилового спирту у загиблого. Наголошує, що відмова у призначенні й виплаті одноразової грошової допомоги має бути обґрунтована фактичними доказами про учинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, наслідком чого стала загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності і може мати місце лише тоді, коли вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, безпосередньо зумовили його загибель (смерть), поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткову втрату працездатності без встановлення інвалідності. Сам факт перебування поліцейського у стані алкогольного сп`яніння на час настання смерті не визначається вказаними нормами права як підстава для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги. Викладені обставини свідчать, що у Відповідача не було правових підстав для тверджень про те, що загибель ОСОБА_5 є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного сп`яніння, а відтак і для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, а тому позивачі змушені звернутись до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою судді від 15.07.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 262 КАС України. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав, 30.07.2026 на адресу суду через систему «Електронний суд» надіслав відзив на позовну заяву (вх. №43330), у якому вказує, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду у справі №280/1379/26 було змінено правову кваліфікацію нещасного випадку та зобов`язано відповідача оформити акт форми Н-1 з урахуванням висновків суду. На виконання зазначеного рішення ГУНП в Запорізькій області складено акт форми Н-1 у новій редакції, відповідно до якого нещасний випадок визнано таким, що стався під час виконання службових обов`язків. Водночас внесення змін до акта форми Н-1 не потягло зміни або виключення фактичних обставин, встановлених під час спеціального розслідування. Звертає увагу, що матеріали спеціального розслідування, які стали підставою для складання акта форми Н-1 у новій редакції, як і сам акт, продовжували містити встановлені висновком судово медичної експертизи від 31.10.2025 №223 відомості про наявність у крові ОСОБА_5 етилового спирту у концентрації 0,83% та у сечі 1,39%. Зазначені відомості не були спростовані, визнані недостовірними чи виключені рішенням суду, а тому залишилися складовою матеріалів, які підлягали врахуванню відповідачем при вирішенні питання щодо призначення одноразової грошової допомоги. З урахуванням вищезазначеного, зауважує, що матеріалами спеціального розслідування зафіксовано, що ОСОБА_5 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, учиняв активні дії з надання допомоги постраждалим, під час яких настала його загибель, саме ці обставини, а не лише факт виявлення алкоголю в організмі, були оцінені відповідачем як підстава для застосування обмеження, передбаченого ст. 101 Закону України «Про Національну поліцію», у зв`язку із чим просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Позивачі є членами родини загиблого майора поліції ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проходив службу в поліції на посаді старшого інспектора відділення моніторингу та контролю батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Запорізькій області.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер, про що 06.01.2025 складено актовий запис №2956, що підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 06.10.2025, яке видане Олександрівським відділом Державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрайонного управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Відповідно до наказу ГУНП в Запорізькій області від 07.08.2025 № 1010 ДСК ОСОБА_5 у цей час перебував у службовому відрядженні у складі Батальйонно-тактичної групи Департаменту поліції особливого призначення з метою виконання бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України з відсічі збройної агресії на території Донецької області.

Після виконання службових (бойових, спеціальних) завдань у нічний час 03.10.2025 ОСОБА_5 перебував разом з іншими поліцейськими за місцем тимчасового мешкання.

03.10.2025 приблизно о 01 год. 30 хв. Територіальна громада Краматорського району Донецької області де перебував ОСОБА_5 разом з іншими поліцейськими за місцем тимчасового мешкання, відбувся масований обстріл населеного пункту збройними формуваннями російської федерації із застосуванням безпілотних літальних апаратів типу «Герань». Внаслідок влучання безпілотних літальних апаратів, зазнали руйнувань багатоповерхові житлові будинки де перебував і ОСОБА_5 .

Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть Покровської філії судово-медичної експертизи ДСУ «Донецьке обласне бюро судово-медичної експертизи» від 03.10.2025 №230, смерть ОСОБА_5 настала від ушкоджень, внаслідок дій, передбачених законом та воєнних операцій. Причиною смерті є множинні осколкові поранення декількох ділянок тіла, гостра крововтрата, ушкодження плечових артерій.

У зв`язку із загибеллю поліцейського - Загребельного О.В. ГУ НП в Запорізькій області відповідно до вимог Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 05.10.2020 № 705, було призначено проведення спеціального розслідування нещасного випадку.

14.01.2026 спеціальна комісія спеціального розслідування нещасного випадку, утворена наказом ГУНП в Запорізькій області від 06.10.2025 № 1302 зі змінами, затвердженими наказом ГУНП в Запорізькій області від 04.11.2025 № 1453 кваліфікувала, що ОСОБА_5 загинув внаслідок ворожого обстрілу збройними формуваннями рф безпілотними летальними апаратами типу "Герань", в період проходження служби і не пов`язаного з виконанням службових обов`язків з посиланням на пп.4 п. 8 III розділу Порядку № 705,про що зазначено в Акті спеціального розслідування №2 від 14.01.2026.

Згідно з матеріалами спеціального розслідування (Висновку службового розслідування від 20.10.2025 та Акту спеціального розслідування №2 від 14.01.2026), що після вибуху ОСОБА_5 разом з іншими поліцейськими залишив пошкоджене приміщення. Вийшовши до під`їзду будинку, вони встановили факт пошкоджень будівлі та руйнування елементів конструкцій. Після цього поліцейські вийшли на подвір`я будинку з метою перевірки службового транспорту, який знаходився поблизу будинку, а також для надання допомоги постраждалим особам. На подвір`ї вони виявили чоловіка, який перебував під завалами конструкцій будинку. Разом з іншими особами вони витягли потерпілого з-під уламків та перемістили його на безпечнішу ділянку місцевості, де розпочали надання йому домедичної допомоги та викликали бригаду екстреної медичної допомоги. Під час перебування на місці події, неподалік місця їх перебування, відбулося ще кілька вибухів. Після цього поліцейські перемістилися до під`їзду сусіднього будинку, намагаючись укритися від повторних ударів. Через нетривалий проміжок часу відбувся черговий вибух, унаслідок якого на місці події утворилися значні руйнування та розліт уламків будівельних конструкцій. Після вибуху двоє поліцейських змогли залишити приміщення будинку, однак ОСОБА_5 з ними не перебував. Під час огляду території поблизу зруйнованого будинку під уламками будівельних конструкцій було виявлено тіло ОСОБА_5 без ознак життя. Пояснення майора поліції ОСОБА_6 та майора поліції ОСОБА_7 , які перебували разом із загиблим майором поліції ОСОБА_5 у момент події, підтверджують, що ОСОБА_5 продовжував рятувати людину, тобто виконувати свої службові обов`язки і під час масованого ворожого обстрілу. Із наданих ними пояснень вбачається, що після першого ворожого ураження, вони разом залишили місце перебування, діяли в умовах небезпеки для життя, вживали заходів для надання допомоги постраждалим особам, а під час повторного ураження ОСОБА_5 отримав поранення, несумісні із життям. Під час службового розслідування, порушень службової дисципліни не встановлено.

Відповідно до висновку експерта державної спеціалізованої установи «Донецьке обласне бюро судово-медичної експертизи», Покровська філія СМЕ, від 31.10.2025 № 223 встановлено, що на момент смерті ОСОБА_5 знаходився в стані алкогольного сп`яніння.

Наявність медичного висновку, яким встановлено стан ОСОБА_5 у момент загибелі, стало обставиною, за якої нещасний випадок, що стався в період проходження служби, але не пов`язаний з виконанням службових обов`язків, підлягає кваліфікації відповідно до пп. 4 п. 8 розділу III Порядку № 705 (вчинення дій під час несення служби у стані алкогольного або іншого сп`яніння за наявності медичного висновку) та був оформлений акт 14 січня 2026 року за формою Н-1/НПВ.

Постановою медичної (військово-лікарської) комісії ДУ «Територіальне медичне об`єднання міністерства внутрішніх справ України по Запорізькій області» № 676 від 16.02.2026 встановлено: «діагноз та постанова медичної (військово-лікарської) комісії про причинний зв`язок захворювання, поранення (контузії, травми, каліцтва) «Множинні осколочні поранення декількох ділянок тіла. Ушкодження плечових артерій. Гостра крововтрата (03.10.2025). Поранення, яке призвело до смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримане під час проходження служби, в результаті нещасного випадку. НІ. не пов`язане з виконання службових обов`язків».

ОСОБА_1 , яка була дружиною загиблого ОСОБА_5 , не погоджуючись з такими висновками відповідача, звернулася до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Вказані обставини встановлені рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 30.03.2026 по справі №280/1379/26, яким позов ОСОБА_1 до ГУ НП в Запорізькій області задоволений.

Суд визнав протиправним та скасував п. 7.8. акту №2 від 14.01.2026 спеціального розслідування нещасного випадку, яким встановлено (визнано), що обставинами настання нещасного випадку в період проходження служби і не пов`язаного з виконанням службових обов`язків є: учинення дій під час несення служби потерпілим поліцейським у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Також суд визнав протиправним та скасував п. 7.9. акту №2 від 14.01.2026 спеціального розслідування нещасного випадку, яким встановлено (визнано), що старший інспектор відділення моніторингу та контролю батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Запорізькій області майор поліції ОСОБА_5 загинув внаслідок ворожого обстрілу збройними формуваннями рф безпілотними літальними апаратами типу «Герань», в період проходження служби і не пов`язаного з виконанням службових обов`язків (пп. 4 п. 8 розділу III Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, затвердженого наказом МВС від 05.10.2020 № 705 (зі змінами) зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2020 року за № 1139/35422).

Зобов`язано ГУ НП в Запорізькій області викласти п. 7.8. акту №2 від 14.01.2026 спеціального розслідування нещасного випадку - обставинами настання нещасного випадку в період проходження служби під час виконання службових обов`язків є: виконання потерпілим поліцейським завдань та повноважень поліції, визначених Законом України «Про Національну поліцію, а також викласти п. 7.9. акту №2 від 14.01.2026 спеціального розслідування нещасного випадку- що старший інспектор відділення моніторингу та контролю батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Запорізькій області майор поліції ОСОБА_5 загинув у період проходження служби, під час виконання службових обов`язків (пп. 1 п. 7 розділу III Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, затвердженою наказом МВС від 05.10.2020 № 705 (зі змінами) зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2020 року за № 1139/35422).

Вказане судове рішення оскаржене не було та набрало законної сили 30.04.2026.

Суд зазначає, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст.78 КАС України).

У рішенні по справі № 280/1379/26 судом зроблений висновок про те, що фактичні обставини нещасного випадку (події) свідчать про безпосереднє виконання ОСОБА_5 обов`язків поліцейського, оскільки після обстрілу він разом з іншими поліцейськими вживав заходів щодо рятування людей, надання домедичної допомоги та реагування на відповідну подію, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію». За встановленими обставинами причиною смерті стали бойові ураження внаслідок ворожого обстрілу, а дії загиблого були викликані саме цими обставинами.

Водночас суд зазначив, що наявність у загиблого алкоголю в крові сама по собі не може бути визначальною підставою для віднесення випадку до таких, що не пов`язані з виконанням службових обов`язків, оскільки вирішальним є встановлення причинно-наслідкового зв`язку між станом сп`яніння та настанням смерті. У матеріалах справи відсутні докази того, що цей стан вплинув на дії поліцейського або спричинив настання летальних наслідків, тоді як безпосередньою причиною загибелі є ворожий обстріл. За таких обставин суд дійшов висновку про помилковість застосування норм Порядку № 705 про віднесення нещасного випадку до такого, що стався в період проходження служби і не пов`язаного з виконанням службових обов`язків, лише через факт наявності алкоголю в крові у загиблої особи.

На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду у справі №280/1379/26 ГУНП в Запорізькій області внесені зміни до п. 7.8 та 7.9 акту Форма Н-1/НПВ від 14.01.2026 та 13.05.2026 затверджено акт яким визначено, що старший інспектор відділення моніторингу та контролю батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Запорізькій області майор поліції ОСОБА_5 загинув у період проходження служби, під час виконання службових обов`язків (пп. 1 п. 7 розділу III Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, затвердженою наказом МВС від 05.10.2020 № 705 (зі змінами) зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2020 року за № 1139/35422).

29.05.2026 до ГУ НП в Запорізькій області надійшли заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю майора поліції ОСОБА_5 відповідно до ст. 97101 Закону України «Про Національну поліцію» та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2024 №646.

За результатами розгляду вказаних заяв відповідачем прийняті рішення у формі висновків, які затверджено 15.06.2026 начальником ГУНП в Запорізькій області, по кожному заявнику окремо, про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги на підставі ч. 1 ст. 101 Закону України «Про Національну поліцію».

Вважаючи такі рішення відповідача щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію», протиправними, позивачі звернулись до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом (частина перша); це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (частина друга); пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третя).

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі Закон №580-VIII).

Сферу соціального захисту поліцейських урегульовано розділом ІХ Закону №580-VIII, яким визначаються, зокрема порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги (статті 97-101).

У частині 1 статті 97 Закону № 580-VІІІ визначено, що одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі, зокрема:

1) загибелі поліцейського, що настала внаслідок протиправних дій третіх осіб, або під час учинення дій, спрямованих на рятування життя людей або усунення загрози їхньому життю, чи в ході участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України або смерті поліцейського внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого за зазначених обставин;

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (частина 3 статті 97 Закону № 580-VІІІ).

Згідно з частинами 1-4 статті 98 Закону № 580-VІІІ у випадках, передбачених пунктами 1 і 2 частини 1 статті 97 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, визначені в цьому Законі.

За наявності особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, на користь яких складено особисте розпорядження, у розмірі частки, визначеної в такому розпорядженні у відсотках.

Незалежно від змісту особистого розпорядження право на одноразову грошову допомогу мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки загиблої (померлої) особи у розмірі 50 відсотків частки, яка належала б кожному з них у разі призначення і виплати одноразової грошової допомоги за відсутності особистого розпорядження.

У разі відсутності особистого розпорядження або за наявності неохопленої особистим розпорядженням частки розміру одноразової грошової допомоги право на призначення та отримання такої одноразової грошової допомоги (її частки) мають особи, визначені у частині четвертій цієї статті, у рівних частках.

До членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у пунктах 1 і 2 частини 1 статті 97 цього Закону, належать:

діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав;

один із подружжя, який пережив загиблу (померлу) особу;

батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті);

внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли);

жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;

утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 99 Закону № 580-VІІІ розміри одноразової грошової допомоги поліцейським, а в разі їх загибелі (смерті) - особам, які за цим Законом мають право на її отримання, визначаються виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату, зокрема загибелі (смерті) поліцейського (пункт 1) - 750 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.

У статті 101 Закону № 580-VІІІ визначено підстави, за яких призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються.

Відповідно до частини 3 статті 97 Закону № 580-VІІІ постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2024 № 646 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (далі - Порядок № 646), згідно з пунктом 1 якого цей Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) центрального органу управління поліції, територіальних (у тому числі міжрегіональних) органів Національної поліції, установ, закладів професійної (професійно-технічної) освіти із специфічними умовами навчання, що належать до сфери управління Національної поліції (далі - органи поліції), поліцейських, зокрема курсантів, слухачів закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - заклади освіти), поліцейських, які були відряджені до державних органів, установ та організацій із залишенням на службі в поліції, але із звільненням із займаної посади з подальшим призначенням на посади відповідно до переліку посад, які можуть бути заміщені поліцейськими в державних органах, установах та організаціях (далі - державні органи).

Згідно із пунктом 2 Порядку № 646 одноразова грошова допомога є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується у випадках, визначених частиною першою статті 97 Закону № 580-VІІІ, у розмірах, встановлених статтею 99 Закону № 580-VІІІ.

Підпунктом 1 пункту 5 Порядку № 646 визначено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) поліцейського - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

У пункті 11 Порядку визначено перелік документів, які подаються разом із заявою для призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) поліцейського.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 15 Порядку № 646 у місячний строк з дня реєстрації заяви та визначення повного кола осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги (зокрема з урахуванням особистого розпорядження), бухгалтерська служба готує висновок про призначення одноразової грошової допомоги.

У разі відсутності підстав для призначення виплати одноразової грошової допомоги або у разі, коли документи (їх копії) подано не в повному обсязі чи не за належністю, керівник бухгалтерської служби органу поліції або особа, на яку покладено виконання таких функцій, письмово інформує заявника про прийняте рішення з обґрунтуванням підстав чи повернення документів.

Оскарження відсутності підстав для призначення одноразової грошової допомоги здійснюється в установленому законодавством порядку.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення в них такого права (пункт 27 Порядку № 646).

У оскаржених висновках від 15.06.2026 містять посилання на частину 1 статті 101 Закону № 580-VІІІ, як на підставу такої відмови.

Так, відповідно до частини 1 статті 101 Закону № 580-VІІІ передбачено, що Призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність, часткова втрата працездатності без визначення інвалідності поліцейського є наслідком:

а) учинення ним діяння, яке є кримінальним або адміністративним правопорушенням;

б) учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння;

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, який доведений судом);

г) подання особою свідомо неправдивої інформації про призначення і виплату одноразової грошової допомоги.

Щодо доводів відповідача про те, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється, якщо загибель (смерть) поліцейського є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, то суд враховує наступне.

Так, відповідно до висновку судово медичної експертизи від 31.10.2025 №223 у крові ОСОБА_5 наявний етиловий спирту у концентрації 0,83% та у сечі 1,39%, суд зазначає про наступне.

Водночас судом не встановлено обставин вчинення ОСОБА_5 дій у стані алкогольного сп`яніння, що мали своїм наслідком його смерть, шо саме відповідачем не спростовано.

У такому випадку визначальним є причинно-наслідковий зв`язок між перебуванням поліцейського у стані алкогольного сп`яніння та настанням у зв`язку з цим його смерті.

Висновок експертного судово-токсикологічного дослідження про концентрацію етилового спирту в крові є важливим доказом, однак сам по собі не є достатнім для твердження про наявність підстав для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, якщо з нього або з інших доказів у сукупності не вбачається причинний зв`язок між станом алкогольного сп`яніння, діями поліцейського або прямою медичною причиною смерті та фактом настання смерті.

Суд звертає увагу, що Верховний Суд вже неодноразово висловлювався з приводу статті 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII, яка за своєю конструкцією є аналогічною до конструкції частини 1 статті 101 Закону №580-VIII. Законодавець, як у статті 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», так і у частині 1 статті 101 Закону №580-VIII, виключає наявність права на одноразову грошову допомогу, якщо, зокрема, смерть військовослужбовця/поліцейського є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння.

Верховним Судом застосовується усталений підхід у спорах щодо призначення одноразової грошової допомоги членам сім`ї загиблого або померлого військовослужбовця, за яким сам факт виявлення алкоголю, наркотичних або токсичних речовин в організмі військовослужбовця не є достатньою підставою для відмови у призначенні та виплаті такої допомоги. Підставою для відмови за умови належного доказування може бути лише доведена сукупність таких обставин: перебування військовослужбовця у стані сп`яніння, вчинення ним у такому стані конкретних юридично значущих дій та причинний зв`язок між цими діями і смертю; доведений прямий медичний причинний зв`язок між алкогольним, наркотичним або токсичним сп`янінням та його безпосередніми наслідками і смертю.

Разом з тим смерть військовослужбовця, яка настала під час виконання військового обов`язку, внаслідок бойового ураження, захворювання, пов`язаного зі службою, або протиправних дій іншої особи, не може вважатися такою, що підпадає під обмеження статті 16-4 Закону №2011-XII лише з огляду на виявлення алкоголю, наркотичних або токсичних речовин в організмі загиблого.

Такий підхід узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 20.03.2018 у справі №813/4502/17, від 11.04.2018 у справі №802/1869/17-а, від 22.05.2018 у справі №760/9519/17, від 04.03.2020 у справі №813/2071/17, від 12.11.2020 у справі №186/1129/16-а, від 29.06.2022 у справі №640/6477/19, від 18.08.2022 у справі №640/14940/19, від 18.03.2024 у справі №120/13997/21-а, від 09.09.2025 у справі №240/5502/24, від 15.05.2026 у справі № 280/1655/25, від 20.05.2026 у справі №520/18046/25, і повинен застосовуватися при вирішенні питання виплати одноразової грошової допомоги у випадку смерті (загибелі) поліцейського, якщо останній перебував у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння.

Наведене вище узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №420/17883/24 від 30.06.2026, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

Враховуючи викладене, суд акцентує увагу на тому, що одноразова грошова допомога не призначається та не виплачується у випадку, якщо смерть поліцейського є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного сп`яніння, дій, які безпосередньо призвели до його смерті (загибелі). Відтак, висновок відповідача про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги позивачам є безпідставним.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання ГУНП в Запорізькій області прийняти висновок про призначення одноразової грошової допомоги на підставі пункту 1 частини 1 статті 97 Закону № 580-VІІІ, позивачам відповідно до їх заяв від 29.05.2026, суд вказує про таке.

Приписами Порядку № 646 встановлено, що бухгалтерська служба готує висновок про призначення одноразової грошової допомоги та що висновок підписується керівниками бухгалтерської служби, підрозділів служби персоналу (кадрового забезпечення) та юридичної служби органу поліції, закладу освіти, у якому поліцейський проходить (проходив) службу, або особами, на яких покладено виконання таких функцій. Висновок про призначення одноразової грошової допомоги затверджує керівник відповідного органу, закладу, установи або особа, на яку покладено виконання таких функцій.

Призначення виплати одноразової грошової допомоги працівникам територіальних підрозділів Департаменту патрульної поліції є дискреційними повноваженнями Департаменту патрульної поліції.

Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов`язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.

Тобто, дискреційні повноваження це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Відповідно до Рекомендацій Ради Європи № R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятих Кабінетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.

Водночас, адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб`єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції.

При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб`єкта владних повноважень.

Водночас, стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Разом з тим, суд наголошує, що суб`єкт владних повноважень не вправі за результатами розгляду заяви чи звернення особи прийняте те саме рішення, яке визнано судом протиправним та скасовано з підстав його необґрунтованості та незаконності.

Оцінивши докази, які є у справі щодо їх належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи, що у питаннях призначення та виплати позивачам одноразової грошової допомоги необхідним є проходження відповідних етапів розгляду заяви та черговості дій різних суб`єктів, послідовність яких не може бути порушена чи змінена, а прийняття остаточного рішення із цього питання віднесено законодавчо до повноважень керівника органу поліції або особа, на яку покладено виконання таких функцій, суд дійшов висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги шляхом зобов`язати ГУНП в Запорізькій області повторно розглянути заяви ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 від 29.05.2026 про призначення і виплату одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 1 частини 1 статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» з урахуванням висновків суду.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності..

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

Згідно із частиною 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивачів документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1064,96 грн кожному за рахунок бюджетних асигнувань ГУНП в Запорізькій області, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ) до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, вул. Апухтіна Дмитра, буд. 29, код ЄДРПОУ 40108688) про визнання протиправними рішень, їх скасування та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати висновок Головного управління Національної поліції в Запорізькій області від 15.06.2026 щодо відмови у призначені одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 , матері загиблого ОСОБА_5 .

Визнати протиправними та скасувати висновок Головного управління Національної поліції в Запорізькій області від 15.06.2026 щодо відмови у призначені одноразової грошової допомоги ОСОБА_4 , батьку загиблого ОСОБА_5 .

Визнати протиправними та скасувати висновок Головного управління Національної поліції в Запорізькій області від 15.06.2026 щодо відмови у призначені одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , дружині загиблого ОСОБА_5 .

Визнати протиправними та скасувати висновок Головного управління Національної поліції в Запорізькій області від 15.06.2026 щодо відмови у призначені одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 , сину загиблого ОСОБА_5 .

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Запорізькій області повторно розглянути заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 від 29.05.2026 про призначення і виплату одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 1 частини 1 статті 97 Закону України «Про Національну поліцію», з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Запорізькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 1064,96 грн.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Запорізькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 суму судового збору у розмірі 1064,96 грн.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Запорізькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_3 суму судового збору у розмірі 1064,96 грн.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Запорізькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_4 суму судового збору у розмірі 1064,96 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І.В. Батрак