Рішення № 140392961, 07.10.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 жовтня 2026 рокуСправа № 280/571/26 м.ЗапоріжжяСуддя Запорізького окружного адміністративного суду Сацький Р.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощенного позовного провадження адміністративну справу

за позовом - ОСОБА_1

до - ІНФОРМАЦІЯ_1

ІНФОРМАЦІЯ_2

Військової частини НОМЕР_1

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі відповідач 1), ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі відповідач 2), Військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач 3), в якому позивач просив суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову ОСОБА_2 на військову службу під час мобілізації та направлення для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 ;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_2 з військової служби з подальшим виключенням його зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ;

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо поновлення ОСОБА_2 на військовому обліку;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення ОСОБА_2 з військового обліку, у зв`язку із засудженням до позбавлення волі за вчинення тяжких злочинів на підставі відмітки у військовому квитку серії НОМЕР_2 , виданого ІНФОРМАЦІЯ_4 від 18.12.2008.

Позов обґрунтований тим, що 18.12.2008 Позивач був виключений з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_5 , найменування якого наразі: ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв`язку із засудженням до позбавлення волі за вчинення тяжких злочинів, що підтверджується відповідною відміткою у військовому квитку, належному Позивачу, серії НОМЕР_2 , виданого ІНФОРМАЦІЯ_4 від 18.12.2008, однак ця інформація перестала відображатися у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг». 11.11.2025 біля 11:00 год. на блокпосту по Нікопольському шосе м. Запоріжжя при перевірці документів Позивача невідомими особами у мобільному застосунку Резерв+ з`явилося повідомлення про порушення останнім правил військового обліку. Датою звернення до Нацполіції значилася: 05.11.2025, а причиною звернення - не стали на військовий облік за новою адресою. Після перевірки документів Позивач був примусово доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_1 , де під примусом та без його згоди останньому поверхнево провели військово-лікарську комісію. Відразу після чого Позивач був примусово направлений до навчального центру та зарахований до команди військової частини НОМЕР_1 . Наразі у мобільному застосунку «Резерв+» відображається інформація, що Позивач знятий з обліку ІНФОРМАЦІЯ_6 . Вказані протиправні дії позивач вважає протиправними, у зв`язку з чим і звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою від 27.01.2026 було залишено без руху позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.

28.01.2026 до суду надійшла заява від представника позивача про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 05.02.2026 суд продовжив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 05.02.2026 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановив відповідачам п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання суду відзиву на позовну заяву.

16.02.2026 представником ІНФОРМАЦІЯ_1 було подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі та зазначає, що 11.11.2025 під час проведення перевірки військово-облікових даних було встановлено, що ОСОБА_1 , згідно даних в Єдиному електронному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів при уточненні своїх військово-облікових даних, зазначив адресу фактичного місця проживання: АДРЕСА_1 , та не став у семиденний строк на військовий облік у ТЦК та СП по місцю фактичного проживання. На час проведення перевірки ОСОБА_1 перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 . Згідно п. 54 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, ОСОБА_1 був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_7 для складання протоколу. Доставку ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_7 здійснював поліцейський ВРПП МРУП в Запорізькій обл. сержант поліції ОСОБА_3 , що підтверджується Довідкою про доставлення громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 11.11.2025 № 4758. 11.11.2025 було складено Протокол № 932/25 від 11.11.2025 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 11.11.2025 при складанні протоколу ОСОБА_1 був присутній особисто. При складанні протоколу ОСОБА_1 було роз`яснено зміст ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, що підтверджується його підписом у протоколі. Другий примірник протоколу ОСОБА_1 отримав, про що свідчить його підпис у протоколі. 11.11.2025 для визначення придатності до військової служби ОСОБА_1 було направлено на проходження військово-лікарської комісії (далі - ВЛК). Направлення на проходження ВЛК ОСОБА_1 отримав 11.11.2025 особисто, про що свідчить його підпис у Журналі реєстрації направлень на ВЛК, виданих резервістам та військовозобов`язаним для проходження медичного огляду (завірена копія витягу із Журналу надається). 11.11.2025 ОСОБА_1 пройшов медичний огляд, за результатами якого був визнаний придатним до військової служби, що підтверджується Довідкою ВЛК від 11.11.2025 № 2025-1111-1404-3587-3. Згідно Наказу від 11.11.2025 № 1525 ОСОБА_1 був призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлений до військової частини НОМЕР_1 . 11.11.2025 ОСОБА_1 був прийнятий до військової частини НОМЕР_1 , про що свідчить Поіменний список від 11.11.2025 № 4760. Мобілізаційне розпорядження ОСОБА_1 одержав 11.11.2025, про що свідчить його підпис у Журналі вручення мобілізаційних розпоряджень військовозобов`язаним призначеним у команди (завірена копія витягу із Журналу надається) та у Контрольному талоні мобілізаційного розпорядження № 1. Відповідач зазначає, що з боку ІНФОРМАЦІЯ_7 всі дії було здійснено згідно норм діючого законодавства України.

23.02.2026 представником позивача було подано до суду відповідь на відзив, в якій просить відзив ІНФОРМАЦІЯ_1 на позовну заяву ОСОБА_2 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії залишити без задоволення, а позовну заяву задовольнити в повному обсязі, заперечує проти вимог, викладених відповідачем у відзиві.

24.02.2026 представником військової частини НОМЕР_1 було подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі та зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_8 було правомірно поновлено позивача на обліку військовозобов`язаних, підстави для скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 відсутні, що свідчить про безпідставність заявленого позову, а тому дії відповідача є правомірними.

02.03.2026 представником позивача було подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначає, що з огляду на пропуск строку для подання відзиву, відсутність клопотання про його поновлення та необґрунтованість викладених у ньому доводів, відзив відповідача 3 не підлягає врахуванню судом під час вирішення даної адміністративної справи по суті, а позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

05.03.2026 від військової частини НОМЕР_1 до суду надійшла заява про поновлення процесуального строку, в якій відповідач просить поновити строк та прийняти відзив військової частини НОМЕР_1 на позовну заяву. Заява обґрунтована тим, що необхідність у поновленні строку для подання відзиву на позовну заяву знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною, як безпосереднє виконання особовим складом військової частини НОМЕР_1 , в тому числі і юридичною службою, заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, а тому просить суд визнати наявність поважної причини у відповідача для продовження строку для подання відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 .

10.03.2026 від представника позивача до суду надійшла заява, у якій представник просить відмовити у задоволенні заяви військової частини НОМЕР_1 про поновлення процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву. Заява обґрунтована тим, що заява про поновлення процесуального строку подана відповідачем не одночасно з вчиненням відповідної процесуальної дії, а значно пізніше, фактично вже після того, як позивачем було вказано на порушення процесуального строку. Військова частина НОМЕР_1 отримала ухвалу про відкриття провадження у справі 07 лютого 2026 року, а відзив на позовну заяву було подано лише 24 лютого 2026 року, тобто після спливу встановленого судом п`ятнадцятиденного строку для подання відзиву. Відповідачем не наведено жодних конкретних обставин, які б безпосередньо унеможливлювали подання відзиву у встановлений судом строк. Заява містить лише загальні посилання на введення воєнного стану, участь військової частини у виконанні бойових завдань, перебування особового складу в районах ведення бойових дій, перебої з електроенергією та інтернет-з`єднанням. Однак, такі твердження є узагальненими та декларативними і не підтверджені належними та допустимими доказами, які б свідчили про існування об`єктивних та непереборних обставин саме у період з моменту отримання ухвали суду до закінчення строку на подання відзиву. Зокрема, представником Відповідача не надано жодних доказів: фактичного перебування юридичної служби або особи, відповідальної за підготовку процесуальних документів, у районі ведення бойових дій у відповідний період; неможливості користування підсистемою «Електронний суд»; відсутності доступу до мережі Інтернет або електропостачання протягом усього строку, встановленого судом; обставин, які б унеможливлювали делегування повноважень іншому представнику або належну організацію представництва інтересів військової частини у суді. Сам по собі факт запровадження воєнного стану на території України не може автоматично визнаватися поважною причиною пропуску процесуальних строків без встановлення конкретних обставин, які реально перешкоджали вчиненню процесуальної дії у визначений судом строк. Відповідач є суб`єктом владних повноважень та має належний організаційний та кадровий ресурс для забезпечення представництва своїх інтересів у суді, у тому числі шляхом призначення іншого представника або завчасної підготовки процесуальних документів.

Ухвалою від 13.03.2026 клопотання військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на подання відзиву було задоволено та поновлено відповідачу строк подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ст. 262 КАС України справа розглядається без проведення судового засідання в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Суд дослідив матеріали справи, встановив наступне.

18.12.2008 ОСОБА_1 був виключений з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_5 , найменування якого наразі: ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв`язку із засудженням до позбавлення волі за вчинення тяжких злочинів, що підтверджується відповідною відміткою у військовому квитку, належному Позивачу, серії НОМЕР_2 , виданого ІНФОРМАЦІЯ_4 від 18.12.2008.

Виключення позивача з військового обліку відбулося на підставі пп. г п. 5 ст. 37 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу у редакції 2006 року, відповідно до якої проставлялася відмітка у військовому квитку, виключенню з військового обліку у військових комісаріатах підлягали громадяни, які були засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжких злочинів.

11.07.2024 Позивачем було оновлено свої персональні дані через мобільний застосунок «Резерв+» на виконання вимоги підпункту 10-1 пункту 1 Додатку 2 «Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487.

Після оновлення персональних даних у електронному військово-обліковому документі позивача відображалася наступна інформація: у графі «Дата уточнення даних» зазначено дату: 11.07.2024, відображалася відмітка «дані уточнено вчасно», у графі Категорія обліку було зазначено: Не військовозобов`язаний; відображалася відмітка «Виключено».

11.11.2025 біля 11:00 год. на блокпосту по Нікопольському шосе м. Запоріжжя при перевірці документів позивача у мобільному застосунку Резерв+ з`явилося повідомлення про порушення останнім правил військового обліку. Датою звернення до Нацполіції значилася: 05.11.2025, а причиною звернення - не стали на військовий облік за новою адресою.

Того ж дня 11.11.2025 після перевірки документів позивач був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

11.11.2025 для визначення придатності до військової служби ОСОБА_1 було направлено на проходження військово-лікарської комісії (далі - ВЛК).

Направлення на проходження ВЛК ОСОБА_1 отримав 11.11.2025 особисто, про що свідчить його підпис у Журналі реєстрації направлень на ВЛК, виданих резервістам та військовозобов`язаним для проходження медичного огляду.

11.11.2025 ОСОБА_1 пройшов медичній огляд, за результатами якого був визнаний придатним до військової служби, що підтверджується Довідкою ВЛК від 11.11.2025 № 2025-1111-1404-3587-3.

Згідно Наказу від 11.11.2025 № 1525 ОСОБА_1 був призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлений до військової частини НОМЕР_1 .

11.11.2025 ОСОБА_1 був прийнятий до військової частини НОМЕР_1 , про що свідчить Поіменний список від 11.11.2025 № 4760.

Мобілізаційне розпорядження ОСОБА_1 одержав 11.11.2025, про що свідчить його підпис у Журналі вручення мобілізаційних розпоряджень військовозобов`язаним призначеним у команди та у Контрольному талоні мобілізаційного розпорядження № 1.

Із відеозапису, який було додано позивачем до позовної заяви, вбачається, що позивач не здійснював добровільного проходження до автомобіля, а був фактично супроводжений під руки працівниками поліції, без попереднього роз`яснення підстав та правових мотивів таких дій. Зазначені дії за своїм змістом та наслідками мають ознаки фактичного обмеження свободи пересування Позивача, та були вчинені без складання процесуальних документів, зокрема, протоколу про адміністративне затримання, без повідомлення про підстави такого обмеження, без роз`яснення прав та без залучення захисника, що не відповідає вимогам законності, пропорційності та правової визначеності, встановленим чинним законодавством України та практикою Європейського суду з прав людини.

У сукупності з наведеними вище обставинами це підтверджує, що дії працівників поліції мали примусовий характер, а Позивач фактично був позбавлений можливості вільно залишити місце події з власної волі.

Аналіз довідки (рішення) військово-лікарської комісії від 11.11.2025 № 2025-1111-1404-3587-3 у сукупності з наявною медичною документацією Позивача свідчить про те, що під час проведення медичного огляду військово-лікарською комісією не були враховані наявні у Позивача захворювання, а саме: гіпертонічна хвороба ІІ стадії, метаболічний синдром, аліментарне ожиріння III ступеня, персистуюча бронхіальна астма з неконтрольованим перебігом, а також гіпертонічна енцефалопатія та дегенеративно-дистрофічні захворювання хребта, що підтверджується медичними висновками профільних спеціалістів та результатами обстежень 20222024 років.

Зазначені захворювання мають істотне значення для визначення ступеня придатності до військової служби та підлягають оцінці відповідно до Розкладу хвороб, затвердженого Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, однак фактично не були досліджені та не відображені у висновку ВЛК.

17.11.2025 дружиною Позивача було подано до Уповноваженого Верховної Ради України термінове звернення щодо незаконної мобілізації та загрози для життя і здоров`я ОСОБА_1 . У відповіді зазначено, що за даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів протягом останніх 12 місяців він не проходив медичного огляду ВЛК. Після проходження медичного огляду та встановлення придатності до військової служби посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_9 дійшли висновку про можливість його призову під час мобілізації. Водночас із Реєстру вбачалося, що ОСОБА_1 було виключено з військового обліку на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у редакції, чинній на момент виключення, у зв`язку із засудженням до позбавлення волі за тяжкий або особливо тяжкий злочин. Після викладення статті 37 Закону № 2232-ХІІ у новій редакції Законом України від 11.04.2024 № 3633-IX пункт 6 частини шостої було виключено, а пунктом 2 частини першої статті 37 передбачено взяття на військовий облік, зокрема, осіб, які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань. Отже, особи, раніше виключені з військового обліку у зв`язку із засудженням до позбавлення волі за тяжкий або особливо тяжкий злочин, підлягають взяттю на військовий облік за умови, що не досягли граничного віку перебування в запасі. З огляду на це, ІНФОРМАЦІЯ_10 не поновив ОСОБА_1 на військовому обліку після зміни законодавства, а надалі взяв його на облік військовозобов`язаного як такого, що не досяг граничного віку перебування в запасі.

Позивач посилається на те, що його виключення з військового обліку підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_2 від 18.12.2008 та відомостями, зазначеними у відповіді ІНФОРМАЦІЯ_9 , відповідно до яких його було виключено з військового обліку на підставі статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку із засудженням до позбавлення волі за тяжкий або особливо тяжкий злочин.

На думку Позивача, подальше повторне взяття його на військовий облік після внесення змін до статті 37 зазначеного Закону не мало належної правової підстави, оскільки законодавство, чинне на момент його виключення, не передбачало поновлення чи повторного взяття на військовий облік таких осіб, а нова редакція закону не має зворотної дії в часі.

Позивач також зазначає, що відомості про його виключення з військового обліку не були належним чином відображені в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, незважаючи на наявність відповідної відмітки у військовому квитку. У зв`язку з цим він вважає протиправними дії Відповідача щодо зміни його військово-облікових даних, повторного взяття на військовий облік та подальшого призову на військову службу за мобілізацією.

З огляду на викладене Позивач просить визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_9 від 11.11.2025 про призов військовозобов`язаних на військову службу під час загальної мобілізації в частині його призову.

Крім того, Позивач посилається на положення статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України щодо обов`язку суб`єкта владних повноважень довести правомірність свого рішення та зазначає, що відповідачами такого обов`язку не виконано.

Також Позивач зазначає, що 20.11.2025 звертався до відповідача 1 з адвокатським запитом щодо надання матеріалів, пов`язаних із його військовим обліком, призовом та проходженням військово-лікарської комісії, однак відповіді не отримав.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відтак суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Розділом ІІ Конституції України передбачені основоположні права, свободи та обов`язки людини і громадянина, серед яких відповідно до статті 65 встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану», затвердженим Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та триває до теперішнього часу.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військову службу і військовий обов`язок» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).

Згідно із частинами першою, третьої статті 1 цього Закону захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (частина друга статті 1 Закону № 2232-ХІІ).

Приписами частини сьомої статті 1 Закону № 2232-XII установлено, що виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період (частина дев`ята статті 1 Закону № 2232-ХІІ).

Також, відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2232-ХІІ громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані:

уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;

прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;

проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;

проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі;

виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

За приписами частини першої статті 39 Закону № 2232-XII призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації. Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII.

Відповідно до статті 1 цього Закону мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до пунктів 1, 8, 9, 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.

Завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов`язків є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних встановлено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі - Порядок № 1487).

Згідно з п. 1 Порядку № 1487 він визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном.

Відповідно до п. 79 Порядку № 1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього.

Відповідно до частини 9 статті 1 Закону № 2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: 1) допризовники громадяни чоловічої статі віком до 18 років; 2) призовники громадяни віком від 18 до 27 років, що приписані до призовних дільниць; 3) військовослужбовці громадяни, які проходять військову службу; 4) військовозобов`язані громадяни, які перебувають у запасі для комплектування ЗСУ та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави. 5) резервісти громадяни, які проходять службу у військовому резерві ЗСУ, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до частини 5 статті 1 Закону № 2232-ХІІ від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Відповідно до статті 33 Закону № 2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Статтею 37 № 2232-ХІІ (в редакції станом на 04.04.2006, яка вказана у військовому квитку на момент виключення позивача з військового обліку) врегульовані підстави для: - взяття на військовий облік та зняття з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (частини 1-4); - виключення з військового обліку у відповідних ТЦК та СП (частина 5).

Так, зняттю з військового обліку військовозобов`язаних у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України: - які вибувають в іншу місцевість (адміністративно-територіальну одиницю) України до нового місця проживання; - які прийняті на службу до Національної поліції України, Служби судової охорони, Державного бюро розслідувань, Бюро економічної безпеки України, органів і підрозділів цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України; - які вибули на строк більше трьох місяців за межі України; - в інших випадках - за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України.

Водночас виключенню з військового обліку підлягають громадяни України, які: 1) призвані чи прийняті на військову службу; 2) проходять військову службу (навчання) у закладах фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти; 3) визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку; 4) досягли граничного віку перебування в запасі; 5) припинили громадянство України; 6) були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину; 7) направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру; 8) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими.

Аналіз норм статті 1, 2, 14, 15, 26-1, 27, 33, 37, 39 № 2232-ХІІ в контексті спірних правовідносин дозволяє зробити такі висновки:

- виконання громадянином України військового обов`язку включає підготовку до військової служби та приписку до призовної дільниці, проходження військової служби (за призовом, за контрактом або в резерві), виконання військового обов`язку в запасі, а також дотримання правил військового обліку;

- військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

- на військову службу під час мобілізації можуть призиватися лише дві категорії громадян України (1) резервісти та (2) військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації;

- зняття громадянина України з військового обліку та виключення з військового обліку мають різні підстави та є різними юридичними фактами, що мають відмінні правові наслідки;

- підстави для виключення громадянина України з військового обліку можна поділити на три основні категорії: 1) особа стає військовослужбовцем, тому перестає обліковуватися як призовник, військовозобов`язаний або резервіст, допоки не звільниться з військової служби в запас; 2) особа звільняється від виконання військового обов`язку внаслідок припинення громадянства України, смерті, оголошення померлою або визнання безвісно відсутньою; 3) особа звільняється від виконання військового обов`язку внаслідок визнання її непридатною до військової служби з різних причин, що передбачені Законом № 2232-ХІІ, як-от: стан здоров`я, вік, засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину тощо.

Отже, виключення громадянина України з військового обліку як такого, що раніше був засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, свідчить про те, що держава в особі компетентного органу (ТЦК та СП чи раніше військового комісаріату) прийняла рішення про визнання особи непридатною до проходження військової служби та на підставі Закону № 2232-ХІІ звільнила цю особу від виконання військового обов`язку.

Процедурно рішення про виключення громадянина України з військового обліку означає, що ця особа більше не перебуває на військовому обліку та втрачає статус військовозобов`язаного/резервіста, а отже не може бути призваною на військову службу за мобілізацією під час дії правового режиму воєнного стану.

Як слідує з матеріалів справи позивач був виключений з військового обліку військовозобов`язаних на підставі підпункту «г» частини 5 статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", про що у військовому квитку с серії НОМЕР_2 , виданого ІНФОРМАЦІЯ_4 від 18.12.2008, 18.12.2008 на його ім`я проставлена відповідна відмітка і до 11.11.2025 статус позивача був незмінним аж до повторного включення його на військовий облік військовозобов`язаних.

Виключення з військового обліку відбулось у зв`язку із наявністю судимості.

Оскільки позивач 18.12.2008 був виключений з військового обліку як раніше засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину відповідно до пп. г ч. 5 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», то з цієї дати він є звільненим від виконання військового обов`язку як особа, що в силу закону вважається непридатною до проходження військової служби.

Таким чином, факт виключення позивача з військового обліку свідчить про те, що позивач більше не є військовозобов`язаним та, відповідно, не може бути призваний на військову службу під час мобілізації відповідно до частини 1 статті 39 Закону № 2232-ХІІ та статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідач проігнорував ту обставину, що позивач вже не є військовозобов`язаним та, відповідно, не може бути призваний на військову службу під час мобілізації внаслідок того, що він був засуджений.

На разі чинне законодавство не передбачає таких підстав для виключення з військового обліку, однак позивача вже було фактично виключено з військового обліку, натомість чинне законодавство не має підстав для поновлення позивача на військовому обліку, а закони не мають зворотної дії в часі, якщо таким чином погіршується становище особи.

Стосовно способу захисту порушених прав позивача, суд виходить з наступних міркувань.

Необхідно зауважити, що на час подання позовної заяви до Закону № 2233-XII внесені зміни та Законом України від 11 квітня 2024 року № 3633-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" (набрав чинності 18 травня 2024 року) статтю 37 Закону № 2233-XII викладено у новій редакції.

Зокрема, частиною 6 статті 37 Закону № 2233-XII установлено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі.

З аналізу вищенаведених норм слідує, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки забезпечують виконання військового обов`язку громадянами України, організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці, здійснюють взяття, зняття та виключення з військового обліку в установленому порядку

Відповідно до вимог Порядку ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 28 березня 2022 року № 94 (далі Порядок № 94, що був чинний станом на 25.04.2023 та втратив чинність на підставі наказу Міністерства оборони № 478 від 16.07.2024), даний Порядок встановлював процедури збирання, зберігання, обробки та використання відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр).

Реєстр - автоматизована інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Основними завданнями Реєстру є: ведення військового обліку громадян України; забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом в мирний час та в особливий період; інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку.

Розділом III Порядку № 94 визначено перелік відомостей, що вносяться до Реєстру, до якої відноситься інформація про персональні та службові дані призовника, військовозобов`язаного та резервіста.

Пунктом 6-12 Порядку № 94 передбачено, що збирання відомостей здійснюється органами ведення Реєстру на підставі відомостей, що подаються органу ведення Реєстру особисто призовниками, військовозобов`язаними та резервістами, органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, закладами освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, ТЦК та СП, військовими частинами.

Якщо відомості про особу вносяться до Реєстру вперше, автоматично формується окремий номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка здійснила запис (у електронній формі).

Видалення відомостей про особу проводиться після проходження 105 років з дати її народження, з відповідним записом та особистим підписом у журналі знищення відомостей, та з дозволу посадової особи володільця Реєстру, яка відповідає за захист інформації.

Виправлення недостовірних відомостей Реєстру, а також включення (не включення) до Реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, здійснюється за результатами розгляду їхньої мотивованої заяви із зазначенням підстав, передбачених законодавством, яка подається до органів ведення Реєстру.

Знищення відомостей про призовника, військовозобов`язаного та резервіста, у разі виявлення повторного запису про нього, здійснюються з відповідним записом та особистим підписом адміністратора володільця Реєстру у журналі знищення відомостей.

Інформація в Реєстрі зберігається у вигляді електронних облікових карток призовників, військовозобов`язаних та резервістів з можливістю формування необхідних відомостей.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" для формування бази даних Реєстру Центральна виборча комісія одноразово подає володільцю Реєстру відомості, передбачені статтею 7 цього Закону, стосовно усіх громадян України віком від 18 до 60 років.

Відомості про громадян України, які не є призовниками, військовозобов`язаними та резервістами, знищуються суб`єктами Реєстру відповідно до Порядку ведення Реєстру, затвердженого володільцем Реєстру.

Відповідно до ст. 6 вказаного Закону до Реєстру заносяться та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості про призовників, військовозобов`язаних та резервістів: 1) персональні дані; 2) службові дані.

Згода призовників, військовозобов`язаних та резервістів на обробку їхніх персональних даних для цілей Реєстру не потрібна. У разі відсутності окремих відомостей до Реєстру вноситься відмітка про їх відсутність.

Органам ведення Реєстру забороняється збирати, вносити до Реєстру та зберігати в базі даних Реєстру відомості, не передбачені цим Законом.

Процедурно рішення про виключення громадянина України з військового обліку означає, що ця особа більше не перебуває на військовому обліку та втрачає статус військовозобов`язаного, а отже не може бути призваною на військову службу за мобілізацією під час дії правового режиму воєнного стану.

Водночас, відповідач проігнорував ту обставину, що позивач більше не є військовозобов`язаним та, відповідно не має обов`язку проходити військово-лікарську комісію та не може бути призваний на військову службу під час мобілізації внаслідок того, що він виключений з військового обліку.

Відомості Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про взяття позивача на військовий облік є похідними від дій органу ведення Реєстру та самі по собі не доводять законності підстав їх внесення.

Отже, повторне взяття позивача на військовий облік військовозобов`язаних відбулося за відсутності встановлених законом підстав, а тому відповідні дії відповідача є протиправними.

Суд вважає, що тягар настання несприятливих наслідків через невиконання (неналежне виконання) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки своїх обов`язків не може покладатися на позивача та створювати для нього додаткових обов`язків щодо повторного постановлення на військовий облік військовозобов`язаного за відсутності законодавчо визначених для цього підстав та проходження військово-лікарської комісії.

Таким чином, у відповідача були відсутні повноваження щодо внесення інформації відносно позивача до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, оскільки останній не відносився до переліку осіб, відомості про які підлягають включенню до нього, як особа, що вже була виключена з військового обліку.

Суд констатує, що чинним законодавством у сфері військового обліку не передбачено можливості повторного включення особи до військового обліку, якщо така особа раніше була виключена з нього, а отже, при внесенні відомостей про позивача до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, відповідач діяв не на підставі, у межах та спосіб, передбачені чинним законодавством України.

У контексті спірних правовідносин, що склались між сторонами, суд вважає за необхідне вказати, що у постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі № 826/13000/18 зазначено, що складовою принципу законності та принципу верховенства права є «правова процедура» («fair procedure» - справедлива процедура), яка передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади.

Правова процедура встановлює межі вчинення повноважень органом публічної влади і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження таких дій особою, чиї інтереси вона зачіпає, до суду.

Встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.

Ця правова процедура спрямована на забезпечення загального принципу юридичної визначеності, складовою якої є принцип легітимних очікувань як один з елементів принципу верховенства права.

Натомість, на переконання суду, призов на військову службу під час мобілізації позивача, визнаного непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, не пов`язане з жодною передбаченою Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» підставою.

Питання мобілізації та призову на військову службу на думку суду є надзвичайно важливими та чутливими темами в умовах введеного на території України воєнного стану та браку мобілізаційних ресурсів, проте зазначені обставини не можуть бути виправданням порушень, які відбулися в спірних правовідносинах.

Разом із тим, зарахування до штату військової частини та виключення з нього здійснюється наказами по стройовій частині відповідної військової частини. Таке зарахуванням здійснюється не на власний розсуд, а на підставі іменних списків команд, які надходять від ТЦК та СП, а в разі переміщення військовослужбовця до нового місця служби на підставі іменних списків або припису, виданих військовою частиною звідки вибув військовослужбовець.

Тобто для громадян України, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період їх правовий статус військовозобов`язаного змінюється на правовий статус військовослужбовця з дня відправлення громадянина у військову частину з відповідного районного (міського) ТЦК та СП, тобто з дня, який встановлений у наказі про їх призов на військову службу.

Визнання протиправним та скасування наказу про призов громадянина України на військову службу під час мобілізації має своїми правовими наслідками: зміну правового статусу з військовослужбовця на військовозобов`язаного; протиправність решти актів індивідуальної дії (наказів), які пов`язані з проходженням ним військової служби, оскільки вони є похідними від відповідного наказу про призов.

Зазначений підхід передбачає автоматичну оцінку наступних рішень суб`єктів по всьому ланцюгу правовідносин безпосередньо пов`язаних між собою, як похідних від первинного рішення, з якого слідують всі наступні, незважаючи навіть на правомірну поведінку учасників відносин, залучених на реалізацію такого протиправного рішення.

Юридичні наслідки порушень прав особи, допущені внаслідок протиправності рішення чи дій суб`єкта владних повноважень, породжує необхідність виправлення таких помилок як необхідний захід, який поверне сторін в правовий стан, що мав місце до моменту порушення.

Матеріалами справи підтверджується, що саме протиправні дії відповідача стали наслідком взяття позивача на військовий облік, мобілізації позивача, винесення наказу щодо його призову на військову службу.

Відтак, наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову ОСОБА_2 на військову службу під час мобілізації та направлення для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 , в частині призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації в особливий період ОСОБА_2 є протиправним та підлягає скасуванню.

При цьому, висновки Верховного Суду, висловлені у постанові від 05.02.2025 по справі № 160/2592/23 про визнання процедури призову незворотною, не є зразковим, а стосується конкретного випадку військовослужбовця, який майже через рік звернувся до суду з позовом про не проходження ВЛК, а тому колегія суддів не вбачає підстав для прийняття до уваги таку правову позицію.

Відповідно до статті 55 Конституції України, право на захист це суб`єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: Права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.

Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

З урахуванням наведеного надзвичайно важливого значення набуває необхідність належного з`ясування судом питання щодо того, про захист яких саме прав особи пред`явлено позов.

Доцільно зауважити, що адміністративне судочинство спрямоване на захист уже порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, а для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що в зв`язку з прийняттям суб`єктом владних повноважень рішення, вчиненню ним дій чи допущенням бездіяльності порушуються права позивача. Захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Неможливо зобов`язати відповідача на майбутнє вчиняти певні дії чи утриматись від вчинення певних дій, оскільки відсутні факти порушення прав позивача в майбутньому».

Статтею 22 Закону № 3543-ХІІ визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Зокрема, відповідно до частини першої статті 22 Закону № 3543-XII громадяни зобов`язані, окрім іншого, проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту) (абзац перший частини п`ятої статті 22 Закону № 3543-ХІІ).

Аналіз наведених положень законодавства свідчить, що громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України в добровільному порядку або за призовом. Військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період, тобто період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, належить до військової служби за призовом.

Особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України (частина 5 статті 22 Закону № 3543-ХІІ).

Наказом Міністра оборони України 14.08.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (далі - Положення № 402).

Пунктом 1.2 розділу І Положення № 402 передбачено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії. ВЛК приймають постанови у тому числі на виїзних засіданнях та, в окремих випадках (лікування за кордоном) - дистанційно. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання (пункт 2.1 розділу І Положення № 402).

Пункт 1.1 розділу ІІ Положення № 402 визначає, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний час та під час дії особливого періоду. При встановленні діагнозу насамперед враховуються результати фізикального обстеження та спеціальних досліджень. Якщо дані попередньої медичної документації не співпадають з результатами актуального обстеження, проводиться спільний огляд (консиліум) за участі провідних (головних) медичних фахівців, під час якого може прийматись рішення про неврахування контраверсійних результатів попередніх досліджень (документів, виписок, заключень тощо) та госпіталізацій при винесенні експертного рішення.

Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності: до військової служби призовників, військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); військовослужбовців до військової служби; військовослужбовців до військової служби за військовою спеціальністю; військовослужбовців, призовників, військовозобов`язаних та резервістів до служби в Десантно-штурмових військах, на підводних човнах, надводних кораблях, у морській піхоті, підрозділах спеціального призначення; кандидатів на навчання у ВВНЗ, ліцеїстів; кандидатів до військової служби за контрактом; кандидатів до участі у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки (далі - МО) та у складі національного персоналу; військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ) та мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; військовослужбовців до служби у спеціальних спорудах; а також з метою визначення: можливості проходження військової служби військовослужбовцями та проживання членів їх сімей за кордоном; необхідності в тривалому спеціалізованому лікуванні, медичному спостереженні або в навчанні (вихованні) у спеціалізованих навчальних закладах членів сімей військовослужбовців, транспортабельності їх за станом здоров`я; потреби у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва); потреби у тривалому лікуванні.

Отже, із наведених положень законодавства вбачається, що обов`язок проходити медичний огляд у зв`язку з мобілізацією поширюється на осіб, які мають статус військовозобов`язаних або резервістів та перебувають на відповідному військовому обліку.

Водночас позивач 18.12.2008 був виключений з військового обліку, що підтверджується його військово-обліковими документами. При цьому виключення з військового обліку є відмінним від зняття з військового обліку юридичним статусом та означає припинення перебування особи на відповідному військовому обліку.

За таких обставин на момент проведення оспорюваного медичного огляду позивач не мав статусу військовозобов`язаного, який перебуває на військовому обліку, а тому не був суб`єктом обов`язку, передбаченого частиною першою статті 22 Закону № 3543-XII, щодо проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Отже, проведення ВЛК медичного огляду позивача за відсутності належної правової підстави для його проходження свідчить про порушення встановленої законом процедури. Відповідно, довідка ВЛК, складена за результатами такого огляду, не може вважатися належною підставою для виникнення щодо позивача правових наслідків у сфері військового обов`язку та мобілізації.

Таким чином, оспорювана довідка ВЛК підлягає скасуванню, оскільки була складена за результатами медичного огляду особи, яка на момент його проведення була виключена з військового обліку та, відповідно, не повинна була проходити такий огляд як військовозобов`язана.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що ефективним способом захисту порушених прав позивача буде визнання протиправних дій відповідача щодо внесення відомостей про включення позивача на військовий облік до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та зобов`язання відповідача прийняти рішення про внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про виключення позивача з військового обліку військовозобов`язаних на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), з урахуванням висновків суду.

Таким чином, позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання позову до суду позивач поніс витрати у вигляді сплати судового збору у сумі 3 194,88 грн.

Таким чином, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають витрати зі сплати судового збору у сумі 3 194,88 грн.

Також позивачем заявлено клопотання про стягнення на його користь з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, та що докази на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу будуть подані до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Орієнтовний розмір таких витрат складає: 20 000 грн.

З огляду на вищезазначене та відповідно до ст. 252 КАС України суд вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення, яким вирішити питання про судові витрати, які поніс Відповідач за отримання правничої допомоги.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 134, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_4 ), військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_6 , місцезнаходження: АДРЕСА_5 ) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11.11.2025 щодо призову ОСОБА_2 на військову службу під час мобілізації та направлення для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 .

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_2 з військової служби з подальшим виключенням його зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо поновлення ОСОБА_2 на військовому обліку.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення ОСОБА_2 з військового обліку, у зв`язку із засудженням до позбавлення волі за вчинення тяжких злочинів на підставі відмітки у військовому квитку серії НОМЕР_2 , виданого ІНФОРМАЦІЯ_4 від 18.12.2008.

Стягнути солідарно з ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військової частини НОМЕР_1 за рахунок їх бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 194 (три тисячі сто дев`яносто чотири) гривні 88 коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст. ст. 295-297 КАС України.

Апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту рішення.

Рішення у повному обсязі виготовлено та підписане суддею 07 жовтня 2026 року.

Суддя Р. В. Сацький