Рішення № 140392947, 07.10.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 жовтня 2026 рокуСправа № 280/8296/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Виконавчого комітету Запорізької міської ради (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105) про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Виконавчого комітету Запорізької міської ради (далі відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради за №545/8 від 28.07.2026 в частині, що стосується демонтажу тимчасової споруди позивача, у порушенні Правил Благоустрою міста Запоріжжя за адресою АДРЕСА_2 (на підставі акту обстеження території від 27.02.2026 № 0649).

Ухвалою судді від 12.08.2026 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 28.07.2026 відповідачем прийнято рішення № 545/8 про демонтаж тимчасової споруди по АДРЕСА_2 на підставі акту обстеження території від 27.02.2026 № 0649. Зазначає, що копію оскаржуваного рішення йому не вручали, про розгляд справи не повідомляли, можливості надати пояснення та заперечення не було, про існування акту обстеження території йому не було нічого відомо. Вважає прийняте рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню та просить задовольнити позов.

Ухвалою суду від 12.08.2026 відкрито провадження у справі та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач 27.08.2026 подав відзив на позовну заяву, в якому висловлює свою незгоду з заявленими позовними вимогами з таких підстав. Так старшими інспекторами відділу охорони громадського порядку КП «Муніципальна варта» Запорізької міської ради, на підставі наказу начальника КП «Муніципальна варта», було здійснено перевірку стану благоустрою території м. Запоріжжя, за адресою: вул. Рубана, 21. За результатами обстеження було встановлено, що за вказаною адресою виявлено факт розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності. На запити КП «Муніципальна варта», Департамент архітектури та містобудування Запорізької міської ради повідомив, що за зазначеною адресою документи, які б давали законні підстави для розміщення тимчасової споруди не видавались. Разом з тим, Департамент управління активами Запорізької міської ради повідомив, про відсутність діючих договорів оренди землі. На підставі зібраної інформації, 27.02.2026 старшими інспекторами відділу охорони громадського порядку КП «Муніципальна варта» Запорізької міської ради Ревенком О. С. та Бондарєвим В. М. складено акт обстеження території № 0649. В результаті обстеження території за адресою: вул. Рубана, 21 було виявлено порушення п. 5 ст. 16 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», п.2.13.1.п.п.29 та п.8.2.6 Правил благоустрою території міста Запоріжжя. Твердження позивача про те, що тимчасова споруда, яка виявлена під час обстеження території від 27.02.2026, належить позивачу вважає необгрунтованим, тому що позивачем не надано доказів отримання земельної ділянки під спірною спорудою в оренду. Окрім того, зазначає, що єдиною підставою для розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності є паспорт прив`язки, розміщення тимчасових споруд самочинно, тобто без паспорта прив`язки, заборонено. У випадку розміщення тимчасової споруди з порушенням наведеного вище законодавства, ця споруда має бути демонтована. При цьому оскаржуване рішення не є рішенням про знесення, оскільки таким лише запропоновано власнику об`єктів в добровільному порядку виконати роботи щодо усунення наслідків порушення Типових правил шляхом демонтажу об`єкта, та приведення місця розташування в належний стан з відновленням його благоустрою. А у випадку невиконання демонтажу у добровільному порядку, виконання цього рішення доручено департаменту муніципального управління. Оскаржуване позивачем рішення не містить обов`язкових приписів для нього, а носить рекомендаційний характер, оскільки згідно п.2 оскаржуваних рішень відповідач пропонував власнику об`єктів в добровільному порядку забезпечити демонтаж тимчасової споруди. Враховуючи той факт, що на момент прийняття виконавчим комітетом оскаржуваного рішення у позивача був відсутній діючий паспорт прив`язки тимчасової споруди у відповідача-1 були всі законні підстави для прийняття оскаржуваного рішення. Відповідач також не погоджується з твердженнями позивача про порушення процедури прийняття рішення посилаючись на Закону України «Про адміністративну процедуру». Оскаржуване рішення було опубліковано на офіційному вебсайті Запорізької міської ради; містить формулювання пропозиції «власнику» об`єкта благоустрою (за адресою: вул. Університетська та провулок Торговий ) «розміщеного без відповідних дозвільних документів самостійно, протягом семи календарних днів виконати роботи щодо усунення наслідків порушень Типових правил шляхом демонтажу об`єкта з відновленням його благоустрою». Таке неперсоніфіковане формулювання оскаржуваного рішення характерно для випадків, коли адресат та/або заінтересована особа достеменно невідомі. Ненадання особою документів для оформлення паспорта прив`язки - єдиного офіційного джерела ідентифікації суб`єкта у правовідносинах щодо розміщення ТС унеможливлює встановлення адміністративним органом конкретного адресата відповідного рішення. У справі, що розглядається, відповідач перед прийняттям оскаржуваного рішення залучив КП «Муніципальна варта» для огляду і документування порушення, яке самостійно звернулось до Департаменту архітектури та містобудування для перевірки наявності дозвільних документів (паспорту прив`язки), запитав у Департаменту управління активами про надання земельної ділянки у користування. Тобто відповідач без залучення позивача самостійно з`ясував обставини розміщення спірної тимчасової споруди на об`єкті благоустрою без отримання паспорта прив`язки. Водночас відповідач вичерпав усі можливості для встановлення власника тимчасової споруди, звернувшись до компетентних органів (Департаменту архітектури та містобудування, Департаменту управління активами), які не змогли надати відповідну інформацію. У випадку встановлення порушення у сфері благоустрою, вчиненого невідомою особою, при вирішенні адміністративного провадження для виконання вимог статті 49 Закону № 2073-IX адміністративному органу достатньо розміщення інформації (повідомлення) на своєму офіційному вебсайті або оприлюднення його в інший визначений законодавством спосіб. Відсутність діючого паспорта прив`язки тимчасової споруди у Департаменті архітектури та містобудування означає, що жодна особа офіційно не отримала дозвільних документів на встановлення спірної тимчасової споруди за адресою: місто Запоріжжя, вул. Рубана, 21. За таких обставин відповідач на момент прийняття оскаржуваного рішення об`єктивно не міг встановити конкретну особу - власника тимчасової споруди, яка здійснила її самовільне встановлення. За таких обставин просить у задоволенні позову відмовити.

Позивачем до суду подано відповідь на відзив, де вказано, що відповідач не згадує про рішення Запорізької міської ради № 40 від 19.11.2025 та про те, що позивачем 06.01.2026 до департаменту архітектури та містобудування м. Запоріжжя подавались документи для отримання паспорту прив`язки вже зі зміненою адресою по вул. Рубана, 23 за № ТС-Х-098, на що була отримана відповідь від 15.01.2026. Також посилається на порушення процедури складання акту обстеження тимчасової споруди та помилковість адреси в оскаржуваному рішенні. Окрім того, просить врахувати, що тимчасова споруда розміщена на підставі виданого Департаментом архітектури та містобудування Запорізької міської ради паспорта прив`язки № ТС-00900-Х вул. Рубана, 21, яка відповідно до рішення Запорізької міської ради від 19.11.2025 № 40 є вул. Рубана, 23. Наголошує на тому, що згідно з листом Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради від 19.05.2026 № 03-07/1786 та рішення Запорізької міської ради від 19.11.2025 № 40 затверджено Перелік паспортів привязки ТС, які вважаються чинними на період воєнного стану та протягом 3 місяців після його скасування. Просить позов задовольнити.

Представником відповідача до суду 18.09.2026 було подано заперечення на відповідь на відзив та вказано, що Позивач не надав належного та допустимого доказу того, що станом на дату прийняття рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 545/8 від 28.07.2026 він мав чинний паспорт прив`язки на тимчасову споруду, яка фактично розташовувалася за адресою, визначеною в акті обстеження території № 0649 від 27.02.2026. Сам факт подання заяв, скарг, звернень, претензій або документів для переоформлення паспорта прив`язки не створює у заявника права на розміщення тимчасової споруди до моменту оформлення та реєстрації відповідного паспорта прив`язки в установленому порядку. Позивач помилково ототожнює звернення щодо переоформлення документації з наявністю чинного дозвільного документа. Щодо посилання позивача на на паспорт прив`язки № ТС-00900-Х за адресою: вул. Рубана, 21, а також на нібито переоформлений паспорт прив`язки № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_3 відповідач зазначив, що це не спростовує факту, зафіксованого в акті обстеження території № 0649, та не свідчить про чинність паспорта прив`язки щодо споруди, обстеженої за адресою: вул. Рубана, 21. Паспорт прив`язки є індивідуальним документом. Він оформлюється на конкретну тимчасову споруду, з конкретним місцем її розташування, схемою, параметрами та реквізитами замовника. Розміщення тимчасової споруди має здійснюватися саме відповідно до паспорта прив`язки, що прямо встановлено пунктом 2.20 Порядку № 244, а тому позивач не може посилатися на нібито наявний паспорт прив`язки на об`єкт за адресою: АДРЕСА_3 , для доведення законності споруди, яка за результатами обстеження була ідентифікована за адресою: вул. Рубана, 21. Щодо твердження позивача, що акт обстеження території № 0649 від 27.02.2026 є незаконним через його складення працівниками КП «Муніципальна варта» без участі Позивача, без застосування нагрудних камер, без залучення поліції та свідків, то Акт обстеження території не є заходом державного нагляду або контролю у сфері господарської діяльності в розумінні Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Обстеження об`єкта благоустрою працівниками комунального підприємства здійснювалося в межах заходів самоврядного контролю у сфері благоустрою та з метою виявлення порушень Правил благоустрою території міста Запоріжжя. Виконавчий комітет Запорізької міської ради не здійснював стосовно Позивача захід державного нагляду у сфері господарської діяльності. Так само нормативно не обґрунтовано твердження про обов`язок працівників КП «Муніципальна варта» залучати працівників Національної поліції, свідків або здійснювати відеофіксацію виключно нагрудними камерами під час складання акта обстеження об`єкта благоустрою. Просить у задоволенні позову відмовити.

06.10.2026 від позивача до суду надійшла відповідь на заперечення відповідача, де позивач наголошує на протиправності дій відповідача та зазначає про необгрунтованість його доводів. У звязку з цим просить позов задовольнити.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою-підприємцем, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи від 10.01.1994.

05.02.2021 між позивачем та Районною адміністрацією Запорізької міської ради по Хортицькому району було укладено договір № 19/21 на право користування місцями для розташування тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності. Згідно із п. 7.5 вищезгаданого договору № 19/21 договір не може бути продовжений у разі закінчення або не продовження терміну дії паспорту прив`язки ТС.

15.11.2021 на підставі особистої заяви позивача Департаментом архітектури та містобудування Запорізької міської ради позивачу був виданий паспорт прив`язки тимчасової споруди № ТС-00900-Х, дію якого продовжено до 18.12.2025.

На запит КП «Муніципальна варта» ЗМР, Департамент архітектури та містобудування Запорізької міської ради листом від 13.02.2026 №03-07/0596 повідомив, що на території, позначеній на доданій до звернення схемі, зареєстровано паспорт прив`язки тимчасової споруди від 18.12.2015 № ТС-00900-Х, власник ФОП ОСОБА_1 , спеціалізація продаж товарів народного споживання. Термін дії паспорту прив`язки тимчасової споруди до 18.12.2025.

Разом з тим, на запит КП «Муніципальна варта» ЗМР, Департамент управління активами Запорізької міської ради листом від 24.02.2026 №1782/01/01-07/2627, окрім іншого, повідомив, що рішень про надання у власність/користування земельних ділянок по АДРЕСА_2 , згідно наданої схеми, не готувалось.

Судом встановлено, що старшим інспектором відділу охорони громадського порядку КП «Муніципальна варта» Запорізької міської ради Ревенко О.С., старшим інспектором відділу охорони громадського порядку КП «Муніципальна варта» Запорізької міської ради Бондарєвим В.М., на підставі наказу начальника КП «Муніципальна варта» Запорізької міської ради від 28.01.2026 № 13-ОД було здійснено перевірку стану благоустрою території за адресою: м. Запоріжжя, вул. Рубана, 21, орієнтовна площа обстежуваної території приблизно 0,0030 га, про що складено Акт обстеження території від 27.02.2026 № 0649.

Обстеженням встановлено наступне: «За вищевказаною адресою виявлено факт розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності. Згідно інформації департаменту управління активами за зазначеною адресою договір оренди землі не обліковується. Згідно інформації департаменту архітектури та містобудування ЗМР за зазначеною адресою зареєстрований паспорт прив`язки № ТС-00900-Х від 18.12.2015, термін дії до 18.12.2025. Власник ФОП ОСОБА_1 ».

За результатами обстеження перевіряючі дійшли наступного висновку: «Тимчасова споруда для провадження підприємницької діяльності розміщена всупереч пункту 5 ст. 16 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», п. 2.13.1 п.п. 29, п. 8.2.6 Правил благоустрою території м. Запоріжжя, затверджених рішенням Запорізької міської ради від 23.10.2024 № 71. Таким чином, наявні порушення вимог законодавства у сфері благоустрою. На підставі даного акту обстеження території № 0649 від 27.02.2026 КП «Муніципальна варта» ЗМР пропонує усунути наслідки порушення законодавства в сфері благоустрою шляхом демонтажу (транспортування) обєкта, встановленого без відповідних дозвільних документів у встановленому порядку, винести питання на розгляд Виконавчого комітету Запорізької міської ради». Згідно із відміткою на акті обстеження копія акту власнику споруди направлено поштою.

Рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 28.07.2026 № 545/8 «Про усунення наслідків порушень правил благоустрою території міста Запоріжжя за адресою: вул. Рубана, 21 (на підставі акта обстеження території від 27.02.2026 № 0649)» вирішено: 1. Усунути наслідки порушень прави шляхом демонтажу тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності, яка розміщена без відповідних дозвільних документів, на об`єкті благоустрою АДРЕСА_2 . Звільнення об`єкта благоустрою від зазначеного об`єкта здійснювати шляхом демонтажу та його транспортування до місця зберігання….2. Власнику об`єкта, вказаного у пункті 1 цього рішення, розміщеного без відповідних дозвільних документів, пропонувати самостійно, протягом семи календарних днів з дня розміщення районною адміністрацією Запорізької міської ради по Хортицькому району оголошення на об`єкті щодо прийняття рішення стосовно його демонтажу, виконати роботи щодо усунення наслідків порушень Правил шляхом демонтажу об`єкта, та приведення місця розташування в належний стан з відновленням його благоустрою…

Незгода із зазначеним рішенням зумовила звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності є специфічним об`єктом містобудування.

За визначенням, наданим у частині другій статті 28 Закону № 3038-VI, тимчасова споруда визначається як одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.

Відповідно до пункту 5 розділу VІІІ "Порядок розміщення малих архітектурних форм" Типових правил розміщення ТС торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності здійснюється відповідно до Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21 листопада 2011 року № 244 (Порядок № 244).

Підставою для розміщення тимчасової споруди, відповідно до пунктів 1.4., 2.1 Порядку № 244, є паспорт прив`язки ТС - комплект документів, у яких визначено місце встановлення ТС та благоустрій прилеглої території на топографо-геодезичній основі М 1 : 500, інженерне забезпечення, зовнішній архітектурний вигляд ТС та напрям підприємницької діяльності.

Для оформлення паспорта прив`язки ТС замовник, згідно з пунктом 2.6. Порядку № 244, звертається до органу з питань містобудування та архітектури із заявою.

Отже, паспорт прив`язки ТС забезпечує перевірку відповідності тимчасової споруди містобудівній документації, будівельним нормам та правилам благоустрою населеного пункту.

При цьому ключовою характеристикою ТС є її тимчасовий характер та відсутність капітального фундаменту, що відрізняє її від об`єктів капітального будівництва.

Водночас, відповідно до пункту 5 частини першої статті 16 Закону № 2807-IV, на об`єктах благоустрою забороняється самовільно встановлювати об`єкти зовнішньої реклами, торговельні лотки, павільйони, кіоски тощо.

Те, що розміщення ТС самовільно забороняється, також прямо передбачає пункт 2.30 Порядку № 244, а пункт 2.29 цього ж Порядку визначає, що у разі самовільного встановлення ТС така ТС підлягає демонтажу.

З огляду на підпункт 7 пункту «а» частини першої статті 30 Закону № 280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, власні (самоврядні) повноваження, зокрема здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів.

Пункт 5 частини другої статті 10 Закону № 2807-IV також визначає повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, зокрема, щодо здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів.

Самоврядний контроль за станом благоустрою населених пунктів здійснюється сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами шляхом: проведення перевірок території; розгляду звернень підприємств, установ, організацій та громадян; участі в обговоренні проектів благоустрою територій населених пунктів, іншої технічної документації з питань благоустрою і внесення відповідних пропозицій на розгляд органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій; подання позовів до суду про відшкодування шкоди, завданої об`єктам благоустрою внаслідок порушення законодавства з питань благоустрою населених пунктів, Правил благоустрою території населеного пункту (частина третя статті 40 Закону № 2807-IV).

У справі про усунення порушень благоустрою території, яка стосується регулювання містобудування та забезпечення дотримання санітарних і безпекових норм для громадськості, органи місцевого самоврядування мають дискреційні повноваження контролювати дотримання Типових правил (пункт 5 частини другої статті 10 Закону № 2807-IV), приймати рішення про усунення порушень (частина четверта статті 20 Закону № 2807-IV) та/або притягнення до відповідальності осіб, які допустили таке порушення (пункт 1 частини першої статті 42 Закону № 2807-IV).

Дискреційне повноваження, як визначено в статті 2 Закону № 2073-IX, - це повноваження адміністративного органу обирати один із можливих варіантів рішення відповідно до закону та мети, з якою таке повноваження надано.

Орган місцевого самоврядування наділений повноваженнями щодо контролю за дотриманням правил благоустрою, включаючи прийняття рішень про усунення його порушень.

Виконавчий комітет Запорізької міської ради, приймаючи рішення про порядок усунення порушень благоустрою за адресою: місто Запоріжжя, вул. Рубана, 21, здійснював саме такі повноваження.

Щодо розмежування повноважень стосовно демонтажу самовільно встановлених тимчасових споруд. Виконавчий комітет Запорізької міської ради, приймаючи оскаржуване рішення, діяв у межах повноважень, наданих пунктом 5 частини другої статті 10 Закону № 2807-IV. Зазначене не потребує попереднього судового рішення, оскільки стосується реалізації контрольно-наглядових повноважень у сфері благоустрою, а не позбавлення права власності у цивільно-правовому розумінні.

Відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів регулює Закон № 2073-IX.

За визначеннями, наведеними у пункті 3 частини першої статті 2 Закону № 2073-IX: адміністративний акт - рішення або юридично значуща дія індивідуального характеру, прийняте (вчинена) адміністративним органом для вирішення конкретної справи та спрямоване (спрямована) на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов`язків окремої особи (осіб);

адміністративне провадження - сукупність процедурних дій, що вчиняються адміністративним органом, і прийнятих процедурних рішень з розгляду та вирішення справи, що завершується прийняттям і, в необхідних випадках, виконанням адміністративного акта;

адміністративна процедура - визначений законом порядок розгляду та вирішення справи.

Рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 28 липня 2026 року № 545/8 є адміністративним актом у розумінні статті 2 Закону № 2073-IX, оскільки прийнято адміністративним органом у межах адміністративної процедури для припинення правопорушення у сфері благоустрою, що впливає на права та обов`язки конкретних осіб, пов`язаних зі спірною тимчасовою спорудою.

Тому до оскаржуваного рішення застосовуються положення Закону № 2073-IX, який регулює адміністративне провадження, включаючи принципи законності, пропорційності, безсторонності, відкритості та гарантування права особи на участь у провадженні (статті 6, 9, 11, 12, 17 Закону № 2073-IX).

Відповідно до частини першої статті 49 Закону № 2073-IX адміністративний орган повідомляє адресата та заінтересованих осіб про початок адміністративного провадження невідкладно, а за наявності обґрунтованих причин - не пізніше трьох робочих днів після його початку, у порядку, передбаченому цим Законом. У разі, якщо адресат та/або заінтересована особа невідомі, адміністративний орган розміщує повідомлення на своєму офіційному веб-сайті або оприлюднює його в інший визначений законодавством спосіб.

Індивідуальний характер адміністративного акту не виключає здійснення адміністративного провадження у разі, якщо адресат та/або заінтересована особа невідомі.

В такому випадку адміністративний орган здійснює повідомлення не адресно, а шляхом розміщення відповідної публікації на офіційному веб-сайті, та особа, право, свобода чи законний інтерес якої зачіпається справою, може клопотати про отримання статусу заінтересованої особи (частина третя статті 49 Закону № 2073-IX).

У справі, що розглядається, встановлено, що рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 28 липня 2026 року № 545/8 було опубліковано на офіційному вебсайті Міської ради; пункт другий містить формулювання пропозиції "власнику" об`єкта благоустрою (за адресою: місто Запоріжжя, вул. Рубана, 21), "розміщеного без відповідних дозвільних документів самостійно, протягом семи календарних днів виконати роботи щодо усунення наслідків порушень правил шляхом демонтажу об`єкта з відновленням його благоустрою".

Таке неперсоніфіковане формулювання оскаржуваного рішення характерно для випадків, коли адресат та/або заінтересована особа достеменно невідомі.

Стаття 16 Закону № 2073-IX передбачає принцип офіційності, згідно з яким адміністративний орган зобов`язаний встановлювати обставини, що мають значення для вирішення справи, і за необхідності збирати для цього документи та інші докази з власної ініціативи, у тому числі без залучення особи витребовувати документи та відомості, отримувати погодження та висновки, необхідні для вирішення справи.

Ненадання особою документів для оформлення паспорта прив`язки - єдиного офіційного джерела ідентифікації суб`єкта у правовідносинах щодо розміщення ТС - унеможливлює встановлення адміністративним органом конкретного адресата відповідного рішення. У такій ситуації адміністративний орган не може бути зобов`язаний здійснювати пошук особи за межами офіційних реєстрів та загальнодоступних джерел, оскільки це створює для нього надмірний тягар і суперечить засадам доцільності та ефективності адміністративної процедури.

Спірне рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 28.07.2026 №545/8 «Про усунення наслідків порушень Правил благоустрою території міста Запоріжжя за адресою: вул. Рубана, 21 (на підставі акту обстеження території від 27.02.2026 №0649)» є адміністративним актом, прийнятий за результатом адміністративного провадження, ініційованого на підставі виконання адміністративним органом його повноважень у сфері благоустрою населеного пункту.

Суд зазначає, що право учасника адміністративного провадження бути заслуханим реалізується ним шляхом подання до адміністративного органу своїх пояснень та/або заперечень у спосіб, передбачений Законом № 2073-IX для подання заяви (абзац 2 частини першої статті 63 Закону № 2073-IX).

Таке право спрямоване на те, щоб особа, щодо якої адміністративний орган збираються прийняти рішення, мала можливість підтвердити свій інтерес та оскаржити фактичні обставини, встановлені суб`єктом владних повноважень, або запропонувати альтернативні, менш обтяжливі способи досягнення цілей суб`єкта владних повноважень.

Проте процедурне право на участь у адміністративному провадженні, передбачене статтею 49 та 63 Закону № 2073-IX, не є безумовним, оскільки не може бути використано для захисту позиції особи, яка прямо суперечить закону.

Паспорт прив`язки на тимчасову споруду оформлюється органом з питань містобудування та архітектури (пункт 2.10. Порядок № 244).

Так, орган з питань містобудування та архітектури як суб`єкт владних повноважень, що погоджує паспорт прив`язки, володіє інформацією про місце розташування ТС на конкретній земельній ділянці, технічні характеристики споруди, замовника та терміни розміщення ТС тощо.

У справі, що розглядається, Виконавчий комітет Запорізької міської ради перед прийняттям оскаржуваного рішення залучив КП "Муніципальна варта" для огляду і документування порушення, звернувся до Департаменту архітектури та містобудування для перевірки наявності дозвільних документів (паспорту прив`язки), запитав у Департаменту управління активами про надання земельної ділянки у користування.

Тобто відповідач без залучення позивача самостійно з`ясував обставини розміщення спірної тимчасової споруди на об`єкті благоустрою без отримання паспорта прив`язки.

За висновками Верховного Суду, якщо особа, яка фактично використовує або пов`язує свою діяльність з ТС, не вчинила жодних юридично значущих дій для легалізації такого об`єкта (зокрема, не звернулася за оформленням паспорта прив`язки), адміністративний орган не може нести негативні процедурні наслідки неможливості її ідентифікації. Інше тлумачення призводило б до покладення на суб`єкта владних повноважень надмірного та непропорційного обов`язку, який фактично заохочував би ухилення від виконання вимог закону.

Таким чином, у випадку встановлення порушення у сфері благоустрою, вчиненого невідомою особою, при вирішенні адміністративного провадження для виконання вимог статті 49 Закону № 2073-IX адміністративному органу достатньо розміщення інформації (повідомлення) на своєму офіційному вебсайті або оприлюднення його в інший визначений законодавством спосіб.

Розглядаючи цю справу, судом встановлено, що тимчасова споруда, розміщена на об`єкті благоустрою м. Запоріжжя за адресою: АДРЕСА_2 без оформлення передбаченого законом паспорта прив`язки.

Закон не допускає розміщення тимчасових споруд без відповідних дозвільних документів.

На момент прийняття виконавчим комітетом оскаржуваного рішення у позивача був відсутній діючий паспорт прив`язки тимчасової споруди, а також діючий договір на право користування місця для розташування тимчасової споруди, отже у відповідача були всі законні підстави для прийняття оскаржуваного рішення.

Відсутність паспорта прив`язки та договору автоматично переводить об`єкт у статус такого, що встановлений без належних дозволів. У таких випадках органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення про демонтаж згідно зі своїми повноваженнями.

Водночас необхідно зазначити, що позивач у своїх процесуальних документах зайняв суперечливу позицію щодо обізнаності існуючого порушення з його боку та виявленого повідомлення 06.08.2026 року, розміщеного на тимчасовій споруді, що згідно рішення виконавчого комітету ЗМР від 28.07.2026 року №545/8 тимчасова споруда підлягає демонтажу. З одного боку, ФОП ОСОБА_1 оскаржує рішення про демонтаж спірної тимчасової споруди, стверджуючи про порушення його прав як особи, яка здійснює підприємницьку діяльність. З іншого боку, позивач не надає докази, що ним подавалися документи на продовження паспорта/договору завчасно до Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради, у зв`язку з чим можлива бездіяльність дозвільного органу.

Відсутність паспорта прив`язки тимчасової споруди у Департаменті архітектури та містобудування означає, що жодна особа офіційно не зверталася за оформленням дозвільних документів на встановлення спірної тимчасової споруди за адресою: АДРЕСА_2 .

За таких обставин Виконавчий комітет Запорізької міської ради на момент прийняття рішення від 28.07.2026 року №545/8 об`єктивно не міг встановити конкретну особу - власника тимчасової споруди.

Суд наголошує, що адміністративний орган не може бути зобов`язаний встановлювати особу, яка вчинила правопорушення, якщо така особа свідомо уникає ідентифікації шляхом ненадання відповідних документів або неоформлення передбачених законом дозвільних документів.

Крім того, оскаржуване рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 28.07.2026 року №545/8 має відкладальну умову демонтажу та передбачає добровільний порядок усунення порушень благоустрою, надаючи власнику ТС можливість протягом семи календарних днів самостійно виконати роботи щодо демонтажу об`єкта та відновлення благоустрою території.

Тобто відповідач дотримався процедурних вимог щодо повідомлення про адміністративне провадження в умовах невідомості адресата та запропонував найменш обтяжливий спосіб виконання законодавчих вимог - добровільний демонтаж тимчасової споруди її власником.

Лише у разі невиконання вимог оскаржуваного рішення у добровільному порядку Виконавчий комітет Запорізької міської ради передбачив можливість примусового виконання рішення Департаментом муніципального управління.

Такий підхід відповідає принципу пропорційності, передбаченому пунктом 8 частини другої статті 2 КАС України та статтею 11 Закону № 2073-IX, оскільки забезпечує баланс між публічним інтересом у дотриманні правил благоустрою та приватними інтересами осіб, які потенційно можуть бути пов`язані зі спірною тимчасовою спорудою.

Суд також звертає увагу на те, що відсутність паспорта прив`язки тимчасової споруди є безумовною підставою для її демонтажу відповідно до пункту 2.29 Порядку № 244, а право на участь в адміністративному провадженні, передбачене статтею 17 та 49 Закону № 2073-IX, не може бути використане для легалізації об`єкта, розміщеного з порушенням встановленого законом порядку, зокрема без отримання обов`язкових дозвільних документів.

Участь особи в адміністративному провадженні покликана забезпечити можливість надання пояснень щодо фактичних обставин справи, подання доказів та заперечень проти висновків адміністративного органу, а також пропозицію альтернативних способів вирішення спірної ситуації.

Проте у справі, що розглядається, факт самовільного встановлення тимчасової споруди без паспорта прив`язки є безспірним, що підтверджується актом обстеження території від 27 лютого 2026 року № 0649 та обставинами справи.

За таких обставин залучення позивача до участі в адміністративному провадженні не могло змінити висновку про необхідність демонтажу самовільно встановленої тимчасової споруди, оскільки ФОП ОСОБА_1 об`єктивно не міг надати паспорт прив`язки або інші дозвільні документи на розміщення спірної тимчасової споруди.

Суд підкреслює, що порушення вимог адміністративної процедури може бути підставою для визнання рішення суб`єкта владних повноважень протиправним лише за умови, якщо таке порушення є істотним - тобто таким, що вплинуло або могло об`єктивно вплинути на суть ухваленого рішення.

У випадку, коли фактичні обставини справи є безспірними, а правовий результат - визначений законом, формальне недотримання окремих процедурних вимог саме по собі не може слугувати достатньою підставою для скасування рішення суб`єкта владних повноважень.

Водночас скасування правильного по суті рішення лише через процедурні недоліки, коли не існує реальної альтернативи вирішення справи, суперечить завданню адміністративного судочинства, визначеному статтею 2 КАС України.

Отже, процедурне право особи на участь у адміністративному провадженні не може переважати над забезпеченням вимог законодавства у сфері благоустрою та містобудування, зокрема над безумовною вимогою щодо наявності паспорта прив`язки для розміщення ТС.

Інший підхід свідчив би, що будь-яка особа, яка самовільно встановила ТС без дозвільних документів, могла б уникнути відповідальності та демонтажу незаконно розміщеного об`єкта шляхом посилання на процедурні порушення з боку органу місцевого самоврядування, навіть якщо такі порушення є незначними або були зумовлені об`єктивною неможливістю встановити адресата адміністративного акта.

Така практика суперечила б принципу добросовісності у здійсненні прав, передбаченому частиною третьої статті 10 Закону № 2073-IX, та фактично заохочувала б до зловживання правом посилання на формальні процедурні недоліки.

Процедурні вимоги Закону № 2073-IX покликані гарантувати захист законних прав особи, а не створювати штучні перешкоди для виконання органами місцевого самоврядування своїх контрольних функцій у сфері благоустрою.

Викладена у цій постанові правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду щодо відмежування правомірного формалізму від надмірного формалізму при оцінці процедурних порушень суб`єктів владних повноважень, викладеними у постановах Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 210/5129/17, від 16 грудня 2021 року у справі № 640/11468/20, від 18 січня 2023 року у справі № 500/26/22, від 16 березня 2023 року у справі № 400/4409/21, від 02 липня 2024 року у справі № 440/2984/21.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 23 липня 2009 року у справі "Сутяжник проти росії" (заява № 8269/02) ввів у правовий обіг поняття "правовий пуризм" (надмірний формалізм) - невідступне слідування вимогам процесуальних та/або процедурних норм; надмірно формально суворе (бюрократичне) застосування правових норм і вчинення дій, що мають юридичне значення, без врахування їх доцільності (розумності, добросовісності), обставин конкретної справи, а також необхідності забезпечення ефективної реалізації та/або захисту прав особи та суспільних (публічних) інтересів.

Надання оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, потребує співвідношення двох базових принципів права: "протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків" і, на противагу йому, принцип "формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення"; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови безумовного дотримання ним передбаченої законом процедури прийняття такого рішення (пункти 54- 55 постанови від 16 грудня 2021 року у справі № 640/11468/20).

Посилання позивача на рішення Запорізької міської ради від 19.11.2025 № 40 як на підставу анулювання паспорту прив`язки є необгрунтованим, оскільки згаданим рішенням затверджені Переліки точок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності у Вознесенівському, Олександрівському, Комунарському, Шевченківському, Заводському, Дніпровському, Хортицькому районах м. Запоріжжя, що складають графічні матеріали Плану дислокації тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного та іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (додатки 1-7).

Згідно з Додатком 7 до рішення Запорізької міської ради від 19.11.2025 № 40 Перелік точок розміщення ТС у Хортицькому районі м. Запоріжжя точки для розміщення ТС за адресою: АДРЕСА_2 , відповідає параметрам точки Х-098 та адресу розміщення: м. Запоріжжя, вул. рубана, 23.

Це свідчить про зміни, які відбулися у містобудівній документації на місцевому рівні після видачі позивачу паспорта прив`язки тимчасової споруди, розміщеної на вул. Рубана, 21.

Таким чином, продовження строку дії паспорта прив`язки (оформлення нового) тимчасової споруди або позивача за наявності змін у містобудівній документації є не просто технічною дією, а вимагає оцінки актуальної відповідності ТС нормам, щодо яких відбулися зміни. При цьому відсутність дійсного паспорта прив`язки робить розміщення ТС незаконним, а ігнорування змін може перешкоджати реалізації публічних проєктів благоустрою. У такому разі пріоритет надається громадській безпеці та благоустрою, а не автоматичному продовженню паспорта прив`язки.

Крім того, судом також враховано, що позивач звернувся із заявою про оформлення паспорта прив`язки ТС для провадження підприємницької діяльності за адресою: АДРЕСА_3 , лише 18.08.2026, тобто після прийняття оскаржуваного рішення.

Інших доказів наявності чинного паспорту прив`язки ТС по АДРЕСА_2 чи по вул. рубана, 23 до суду не надано.

В свою чергу наявний в матеріалах справи доказ під назвою «Паспорт прив`язки ТС Тимчасової споруди по продажу товарів народного споживання (продовольчі товари) по АДРЕСА_3 » на підтвердження позиції позивача про наявність чинного паспорту прив`язки, який він нібито отримував судом не береться до уваги, у зв`язку з відсутністю реквізитів, передбачених п. 2.18 Порядку № 244.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б надавали позивачу право розміщувати належний йому об`єкт за адресою: АДРЕСА_2 .

Щодо твердження позивача про те, що строки дії дозвільних документів, паспортів прив`язки та містобудівних умов автоматично продовжуються на весь період воєнного стану та протягом строку після його припинення суд не приймає до уваги, виходячи з наступного.

Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 10.03.2025 по справі № 460/9136/23 зазначив, що відповідно до статті 1 цього Закону, термін «документ дозвільного характеру» вживається у значенні, наведеному у Законі України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності». Встановлення інших видів документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності може здійснюватися шляхом внесення відповідних змін до цього Закону. Зміни до Переліку вносяться одночасно (разом) з внесенням змін до законів України, що регулюють відносини у цій сфері. Необхідність одержання документів дозвільного характеру, встановлена законами, виникає виключно після внесення таких документів до Переліку, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Отже, зміст наведених норм права дає підстави дійти висновку, що нормотворець на законодавчому рівні врегулював питання видів документації, що охоплюється поняттям «документ дозвільного характеру» та відповідно вживається в розумінні положень Постанови Кабінету Міністрів України № 314. Одночасно колегія суддів констатувала, що вичерпний перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності визначений у додатку до Закону № 3392-VI, у якому відсутній паспорт прив`язки ТС. Натомість, визначення поняття паспорт прив`язки ТС наведено у пункті 1.4 Порядку №244, та визначає під собою комплект документів, у яких визначено місце встановлення ТС та благоустрій прилеглої території на топографо-геодезичній основі М 1:500, інженерне забезпечення, зовнішній архітектурний вигляд ТС та напрям підприємницької діяльності. Отже, паспорт прив`язки ТС - це комплект документів, які в сукупності дають підстави для розміщення ТС, водночас такі документи не можна ототожнювати із документами дозвільного характеру в розумінні положень Законів № 2806-IV, №3392-VI та відповідно Постанови Кабінету Міністрів України № 314, яка у період воєнного стану передбачає особливості щодо продовження строку дії діючих документів дозвільного характеру.

Що стосується посилання позивача на зміст п. 2 рішення Запорізької міської ради від 19.11.2025 № 40 стосовно чинності паспортів прив`язки на період дії воєнного стану та протягом трьох місяців з дня його припинення чи скасування, то Додаток 8 даного рішення не містить кадастрового номера паспорта прив`язки № ТС-00900-Х по місцю розташування тимчасової споруди за адресою: м. Запоріжжя, вул. Рубана, 21, а відтак встановлена Запорізькою міською радою чинність на період дії воєнного стану та протягом трьох місяців з дня його припинення чи скасування на нього не розповсюджується.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від09.12.1994, серія A, № 303-A, п.29).

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Положеннями ст.13 Конвенції встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. У рішенні від 15.11.1996 у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства ЄСПЛ вказав, що норма статті 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Сутність цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечать при цьому виконання своїх зобов`язань. Суд визнав, що вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачені національним законодавством (пункт 145 рішення).

Згідно з частиною 1 та 2 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 77, 90, 139, 241-246, 262 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Виконавчого комітету Запорізької міської ради (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105) про визнання протиправним та скасування рішення, - відмовити.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 07 жовтня 2026 року.

Суддя А.В. Сіпака