Рішення № 140391347, 01.10.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

нп 2/490/366/2026 Справа № 490/4146/25

Центральний районний суд м. Миколаєва

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року м.Миколаїв

Центральний районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Гуденко О.А., при секретарі судового засідання Романової К.Т., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в м. Миколаєві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ «СВЕА ФІНАНС», в особі свого представника, звернувся до Центрального районного суду м.Миколаєва з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути заборгованість за Кредитним договором №077/980/1637232/20 від 30.06.2020 року у загальному розмірі 34590,59 грн, а також судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що 30.06.2020 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено Заяву-анкету про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» №0077/980/1637232/20 від 30.06.2020 року, що є невід`ємною частиною Договору про видачу та обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток та Правил користування карткою, Інформаційного листка, Тарифів Тарифного пакету приватного банківського обслуговування, які розміщені на офіційному сайті Банку. Згідно з умовами вказаного договору, АТ «ОТП БАНК» взяв на себе зобов`язання з відкриття карткового рахунку, надання картки держателю, а також виконання розрахункового обслуговування платіжних операцій, здійснених з використанням картки. Згідно умов обслуговування кредитної лінії, за користування кредитом, Банк нараховує проценти, які розраховуються Банком на підставі процентної ставки, розмір якої визначається тарифами Банку. Заява-анкета про надання банківських послуг АТ ОТП Банк передбачає, що розмір процентної ставки, вказаний у відповідній Заяві-анкеті та погоджений з Позичальником, становить: 5% в місяць. На виконання умов вищевказаного договору АТ «ОТП БАНК» свої зобов`язання по видачі відповідних сум кредиту виконав повністю. Згідно з випискою з карткового рахунку Відповідачем використано кредит в загальному розмірі: 17200,00 грн

Позивач зазначає, що за час користування картковим рахунком (за інформацією від Банку) відповідач здійснив поповнення рахунку на загальну суму 105701,68 грн (враховуючи те, що кредитний ліміт могло бути повністю/частково використано і погашено кілька разів підряд). Останній платіж надійшов 04.07.2022 на суму 76,29 грн.

Однак, позивач стверджує, що відповідач виконував взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов Договору, сплачуючи поточні щомісячні платежі з простроченням дати їх сплати, сплачуючи щомісячні платежі не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості. Таким чином сума заборгованості по кредиту та процентам у строк, передбачена договором, відповідачем погашена не була, чим він суттєво порушив взяті на себе договірні зобов`язання.

20.09.2024 року між Акціонерним Товариством «ОТП Банк» і ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було укладено Договір Факторингу №01.02-24/24, за яким було відступлено право вимоги за заборгованістю ОСОБА_1 перед АТ «ОТП Банк» за Заявою-анкетою про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» №0077/980/1637232/20 від 30.06.2020 р.

Позивач зазначає, що Новий Кредитор жодних нарахувань за Договором з моменту набуття права вимоги не здійснював. Позичальник на користь Нового кредитора жодних платежів станом на дату подання позовної заяви не здійснював, тому станом на дату складання позовної заяви заборгованість за картковим рахунком за Договором №0077/980/1637232/20 від 30.06.2020 року становить: заборгованість по тілу кредиту - 17200 грн; заборгованість по відсотках і комісії - 17390,59 грн; пеня - 0,00 грн. Загальна заборгованість - 34590,59 грн.

Позивач стверджує, що позичальником порушено умови Договору та станом на дату складання позовної заяви несплачена заборгованість складає: 34 590,59 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.05.2025 року дану справу передано на розгляд судді Гуденко О.А.

Ухвалою судді Гуденко О.А. від 30.05.2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

07.09.2026 року від представника відповідача - адвоката Варшавського К.А. надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечував, вважав їх необгрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, мотивуючи це наступним.

Так сторона відповідача стверджує, що нарахування позивачем відсотків і комісії у розмірі 17 390,59 грн поза межами строку дії кредитного договору/картки є безпідставним, незаконним та суперечить усталеній правовій позиції Верховного Суду. Крім того, позивач додав до позову лише власний внутрішній розрахунок, який не є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Належних доказів (виписки з банківського рахунку про рух коштів) суду надано не було.

Також представник відповідача вважає, що в даному випадку позивачем пропущений строк позовної давності, а саме: зазначає, що Кредитна угода № 0077/980/1637232/20 була укладена 30.06.2020 року. Обов`язок щодо здійснення регулярних платежів або позивача/попереднього кредитора виникли у 2020-2021 роках. Таким чином, перебіг позовної давності за окремими щомісячними платежами та/або за загальною вимогою про повернення боргу розпочався значно раніше і сплив до запровадження спеціальних правил чи набрання чинності Законом України № 4434-ІХ від 2025 року (який з 04.09.2025 року остаточно скасував призупинення строків). Оскільки позивач (або його правопопередник) тривалий час безповажно зволікав із реалізацією свого права на судовий захист, 3-річний строк позовної давності сплив задовго до звернення до суду з цим позовом.

За такого, враховуючи вищевказане сторона відповідача просить суд: застосувати наслідки спливу позовної давності до позовних вимог ТОВ «СВЕА ФІНАНС»; в задоволенні позовних вимог ТОВ «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 відмовити повністю (або частково в частині нарахованих відсотків та комісії у розмірі 17 390,59 грн

Згідно ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Статтею 174 ЦПК України визначено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Враховуючи вищенаведене, суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Суд, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

Так, за ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Договір, в тому числі і договір кредиту, є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Матеріалами справи встановлено, що 30.06.2020 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено Заяву-Анкету про надання банківських послуг ПТ «ОТП БАНК» №0077/980/1637232/20, що є невід`ємною частиною Договору про видачу та обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток (особистих) та Правил користування карткою, Тарифів, які розміщені на офіційному сайті Банку.

Заява-Анкета містить наступні умови обслуговування кредитної лінії:

- за користування Кредитом, Банк нараховує проценти, які розраховуються Банком на підставі процентної ставки, розмір якої визначається Тарифами Банку та Договором.

- на дату укладення Заяви-анкети розмір процентної ставки становить: 5% щомісячно;

- на дату укладення Заяви-анкети розмір процентної ставки впродовж Пільгового періоду становить 0,01% річних.

Шляхом підписання Заяви-анкети Клієнт: 1) підтверджує, що Клієнта перед укладенням Договору ознайомлено з інформацією, визначеною Паспортом споживчого кредиту, необхідною для отримання Кредиту із порівнянням різних пропозицій Банку з метою прийняття обґрунтованого рішення щодо укладення Договору та отримання Кредиту на сприятливих для Клієнта умовах; 2) надає Банку згоду на передачу Банком інформації щодо Кредитного договору до Кредитного реєстру НБУ; 3) на збір, зберігання, використання, поширення та передачу інформації до бюро кредитних історій, що складає кредитну історію Клієнта в об`ємі визначеному Законодавством, а також на доступ до кредитної історії Клієнта. Найменування та адреси бюро кредитних історій визначено Договором.

Підписанням Заяви-анкети, Клієнт свідчить, що у разі отримання ним Кредиту та у разі перебування ним у шлюбі, Кредит буде використано на потреби його сім`ї. У разі, якщо другий з подружжя Клієнта матиме заперечення щодо отримання та користування Кредитом, Клієнт зобов`язується розірвати Договір та виконати всі Боргові зобов`язання за Договором.

На виконання умов вищевказаного договору АТ «ОТП Банк» свої зобов`язання по видачі відповідних сум кредиту виконав повністю.

Крім того, відповідно до Виписки з рахунка приватного клієнта №0077/980/1637232/20 за період 30.06.2020 року по 20.09.2024 року, відповідач здійснював часткові погашення заборгованості.

Таким чином, сплачуючи кредит, ОСОБА_1 додатково до зазначеного вище, вчинив конклюдентні дії, що свідчать про прийняття укладеного Кредитного договору, який створив для нього певні цивільні права та обов`язки, частину з яких було реалізовано, що також відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду викладеній у Постанові від 23.12.2020 по справі №127/23910/14-ц, а саме: «Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу».

Крім того, як вбачається з відзиву, поданого його представником, відповідач не заперечує факт виникнення між АТ «ОТП Банк» та ним кредитних зобов`язань, а також факт отримання кредитних коштів, а посилається лише на недоведеність розміру нарахованих відсотків та сплив позовної давності.

20 вересня 2024 року між АТ«ОТП БАНК» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було укладено Договір Факторингу №01.02-24/24, відповідно до умов якого, Клієнт (Первісний Кредитор) відступає (передає) Фактору Права Вимоги, а Фактор (Новий Кредитор) набуває Право Вимоги, що належить Клієнту, і стає кредитором за Кредитними договорами (у значенні як наведено нижче), укладеними між Клієнтом і Боржниками (у значенні як наведено нижче), в розмірі Портфеля Заборгованості.

Відповідно до п.6.2.3. договору факторингу, Право Вимоги переходить до Фактора з моменту підписання сторонами цього Договору, після чого Фактор стає Новим Кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованості.

На підтвердження набуття права вимоги за вказаним договором до боржників, позивачем надано копію реєстру боржників № 1 від 20 вересня 2024 року та реєстру боржників № 2 від 20 вересня 2024 року до Договору Факторингу №01.02-24/24 від 20 вересня 2024 року, що підписаний сторонами договору та скріплений їх печатками.

З витягу з реєстру боржників №2, завіреного клієнтом (АТ «ОТП Банк») та Фактором (ТОВ «СВЕА ФІНАНС») вбачається, що позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 за Договором №0077/980/1637232/20 від 30.06.2020 року (порядковий номер в реєстрі №9558) у сумі 34590,59 грн, яка складається з: 17200,00 грн заборгованості по тілу кредиту; 17390,59 грн заборгованість по відсотках.

Щодо відступлення прав вимоги новому кредитору.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора; зобов`язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статті 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У таких випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно зі статтею 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

За правилом статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Отже, за змістом наведених положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов`язку виконати зобов`язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов`язання на рахунок первинного кредитора.

У даній справі, встановлено, що відступлення прав вимоги за вищевказаним кредитним договором було здійснено шляхом укладення Договору факторингу про відступлення ТОВ «СВЕА ФІНАНС» належне йому право вимоги.

У матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про визнання договору факторингу №01.02.-24/24, укладеного 20.09.2024 року між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» про відступлення права вимоги до ОСОБА_1 недійсним або заперечення учасниками справи факту правомірності укладення цього договору.

За такого, враховуючи вищевказане, право вимоги до боржника ОСОБА_1 за Договором №0077/980/1637232/20 від 30.06.2020 року перейшло до ТОВ «СВЕА ФІНАНС», що дає останньому право на стягнення з відповідача в судовому порядку неповернуту ним суму позики.

Щодо стягнення суми заборгованості за тілом кредиту.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 4 ст. 631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до Виписки з рахунка приватного клієнта ОСОБА_1 №0077/980/1637232/20 за період 30.06.2020 року по травень 2022 року активно використовувалися кредитні кошти та здійснювалися грошові операції, зокрема зняття готівки та розрахунки за товари та послуги.

Відповідно до п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 р. № 75 виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором. До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16.09.2020 року по справі № 200/5647/18, від 28.10.2020 року по справі № 760/7792/14-ц, від 22 квітня 2024 року по справі № 559/1622/19.

Згідно з вищевказаної виписки з карткового рахунку, відповідачем використано кредит в загальному розмірі: 16667,90 грн.

За такого, враховуючи те, що відповідач користувався кредитним лімітом та відсутність в матеріалах справи доказів погашення ним викорастиного кредиту в повному обсязі, суд вважає, що з ОСОБА_1 підлягає стягненню сума використаного ним кредитного ліміту.

Щодо стягнення суми заборгованості за процентами.

Відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 10561 Цивільного кодексу України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Позивачем на підтвердження розміру заборгованості надано розрахунок заборгованості за Договором №0077/980/1637232/20 від 30.06.2020 року, який містить дані щодо використаних коштів у розмірі 109269,52 грн, нарахування процентів у сумі 31022,75 грн та надходження коштів на рахунок у розмірі 105701,68 грн.

Однак, вказаний розрахунок, суд оцінює критично, оскільки він по суті дублює Виписку з рахунка приватного клієнта ОСОБА_1 №0077/980/1637232/20 за період 30.06.2020 року по 20.09.2024 року.

Суд додатково враховує, що з наданого позивачем розрахунку заборгованості взагалі не вбачається, з чого складається тіло кредиту, за якою відсотковою ставкою нараховувалися проценти за користування кредитом - і на яку суму заборгованості ці проценти нараховувалися, та яким чином зараховувалися сплачені позичальником платежі (на тіло кредиту, відсотки, комісії тощо).

Суд зазначає, що даний розрахунок є неповним, по ньому неможливо встановити відсоткову ставку яка застосовувалася, розмір комісій які нараховувалися, зміну розміру тіла кредиту, а також неможливо встановити черговість погашення заборгованості, передбаченої ч.1 ст. 534 ЦК України.

За такого, у зв`язку з неповнотою розрахунку, суд позбавлений можливості перевірити правильність нарахування заборгованості по відсотках і комісії у сумі 17390,59 грн та заборгованість по тілу кредиту у сумі 17200,00 грн.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що визначено частино 2 статті 77 ЦПК України.

Згідно ст. ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) зазначила, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18(пункт 41)).

У постанові від 27.05.2020 у справі № 2-879/13 Верховний Суд зазначив, що сторона має довести ті обставини, на які вона посилається, і саме такі, належним чином вчинені дії позивача, за загальним правилом, є підставою для задоволення його позову. Натомість відсутність належного спростування іншою стороною обставин, на які посилається сторона без належного їх доведення, сама по собі не є підставою для задоволення позову, оскільки суперечить загальним принципам доказування у цивільних справах, встановлених процесуальним законом.

Крім того, у постанові від 01.11.2023 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду (справа № 462/2056/20, провадження № 61-3758св23) зазначає, що засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог. Саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції.

Отже, позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість.

Отже, враховуючи вищевказане, суд доходить висновку, що позивачем не підтверджено належними, достатніми, достовірними доказами правомірність нарахування відсотків у сумі 17390,59 грн., а тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

При цьому, суд звертає увагу, що позивач є професійним учасником ринку фінансових послуг, знає та керується діючим законодавством в сфері послуг, які ним надаються та не повинен ставити позичальника, який є слабшою стороною у цих правовідносинах, у завідомо негативне становище.

Відтак, враховуючи, що ОСОБА_1 не надано доказів повернення в повному обсязі використаного кредитного ліміту, беручи до уваги необгрунтованість нарахованого позивачем розміру відсотків та тіла кредиту, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ТОВ «СВЕА ФІНАНС» щодо стягнення з відповідача заборгованості за Договором №0077/980/1637232/20 від 30.06.2020 року у розмірі 16667,90 грн. за тілом кредиту .

Щодо застосування строків позовної давності.

Відповідач у відзиві заявив про застосування позовної давності.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина третя статті 267 ЦК України).

Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 Цивільного кодексу України.

Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.09.2023 року у справі № 910/18489/20.

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" (далі Закон № 2120-ІХ) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257, 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини" (далі Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

Отже, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився.

04 вересня 2025 року набрав чинності Закон України "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності" від 14.05.2025 № 4434-IX. Закон скасовує зупинення строків позовної давності на період дії воєнного стану, шляхом виключення п. 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України. Тобто перебіг позовної давності поновлено з 04.09.2025.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 сформувала висновок, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

Кредитний договір №0077/980/1637232/20 був укладений сторонами 30.06.2020 року.

Враховуючи викладене, звернення позивача до суду з позовом 29 травня 2025 року відбулося в межах установленого законом строку позовної давності.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Щодо стягнення судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у сумі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №18 від 22.05.2025 року.

За такого, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у сумі 1167,26 грн (16667,90 х 2422,40 / 34590,59).

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 4, 7, 12, 141, 279, ЦПК України, ст.ст. 525, 612, 625, 1049, 1054 ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за договором №0077/980/1637232/20 від 30.06.2020 року у розмірі 16 667,90 грн (шістнадцять тисяч шістсот шістдесят сім гривень 90 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» сплачений судовий збір у розмірі 1 167,26 грн (одна тисяча сто шістдесят сім гривень 26 копійок).

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, буд.6.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя О.А. Гуденко