Рішення № 140388511, 18.08.2025, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВАсправа № 753/1533/25

провадження № 2/753/4327/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2025 року Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Котенко Р. В.,

за участю секретаря судового засідання Троцковець К. В.,

учасників справи:

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Чайка» про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

до Дарницького районного суду м. Києва від ОСОБА_1 надійшла позовна заява до Державного підприємства «Чайка» про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Позовна заява обгрунтована тим, що в період з 09.04.2024 по 22.08.2024 ОСОБА_1 , працював у Державному підприємстві "Чайка" на посаді юрисконсульта 1 категорії з подальшим переведенням на посаду начальника юридичного відділу та знову з переведенням на посаду юрисконсульта 1 категорії. У подальшому ОСОБА_1 звільнився за угодою сторін згідно з пунктом 1 статті 36 КЗпП України. Позивач зазначає, що за весь період його роботи в ДП "Чайка" йому жодного разу не виплатили заробітну плату, відповідно до чого виникла заборгованість по виплаті заробітної плати у розмірі 78 841,50 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь. Крім того, позивач також просить суд стягнути з відповідача середній заробіток за весь період затримки розрахунку, починаючи з 23.08.2024 та по день ухвалення рішення.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями позовну заяву розподілено на суддю Котенко Р. В.

Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва від 10 березня 2025 року позовну заяву залишено без руху через її невідповідність вимогам статей 175-177 ЦПК України.

Заявою від 26 квітня 2025 року позивачем були усунуті недоліки позову. Крім того, у цій заяві позивач розрахував, що сума середнього заробітку за весь час затримки розрахунку з ним при звільненні дорівнює 141 333,40 грн.

Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва від 08 травня 2025 року відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання на 06 серпня 2025 року.

У судове засідання з`явився позивач. Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином. Будь-яких клопотань, заяв, у тому числі про відкладення розгляду справи від відповідача до суду не надходило.

02 липня 2025 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить суд врахувати скрутне матеріальне становище відповідача та у разі задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача невиплаченого розміру заробітної плати, зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

За таких обставин, суд вбачає можливим розпочати розгляд справи за відсутності представника відповідача, що не з`явився.

Позивач у судовому засіданні підтримав вимоги, викладенні у позові та наполягав на їх задоволенні. Надав пояснення аналогічні тим, що містяться у позовній заяві. Вказав, що на день розгляду справи нарахована йому заробітна плата відповідачем не виплачена.

Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони грунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що в період з 09 квітня 2024 року по 22 серпня 2024 року позивач працював у Державному підприємстві "Чайка" на посаді Юрисконсульта 1 категорії. Вказана обставина вбачається з довідки Державного підприємства "Чайка"№ КИЇ00000047 від 28 жовтня 2024 року та не заперечується відповідачем.

З вказаної довідки також вбачається наявність заборгованості підприємства з невиплаченої заробітної плати позивачу.

Зокрема, з квітня 2024 року по серпень 2024 року позивачу нараховано 96 148,17 грн доходу, з якого вирахувано податок на доходи фізичних осіб у сумі 17 306,67 грн та військовий збір у розмірі 1 442,22 грн. Заробітна плата за цей період, що підлягала виплаті, складає 78 841,50 грн.

Разом з тим, станом на день подачі позову та розгляду цієї справи, вказана сума заробітної плати позивачу не виплачена.

Відповідно до частини 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 статті 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Положеннями статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Приписи статті 43 Конституції України закріплюють право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Щодо позовної вимоги про стягнення заборгованості із заробітної плати, суд дійшов такого висновку.

Згідно з частиною 1 статті 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до вимог частини 1 статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Частиною 1 статті 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

З матеріалів справи вбачається, що довідкою № КИЇ00000047 від 28 жовтня 2024 року підтверджується заборгованість відповідача із невиплаченої заробітної плати позивачу за період з квітня 2024 року по серпень 2024 року у розмірі 78 841,50 грн.

Суд звертає увагу, що роботодавець у наданому до суду відзиві на позов не заперечував цієї обставини та не спростував право позивача на отримання невиплаченої заробітної плати.

Відтак, позов у цій частині підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд дійшов такого висновку.

Приписи статті 117 КЗпП України визначають, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, що передбачені при звільненні, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, тому відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.

Така правова позиція також викладена у постановах Верховного Суду від 28 червня 2023 року у справі № 560/11489/22, від 14 березня 2024 року у справі № 560/6960/23 від 31 жовтня 2023 року у справі № 240/15141/22, від 29 січня 2024 року у справі № 560/9586/22, від 22 лютого 2024 року у справі № 560/831/23 та від 1 травня 2024 року у справі № 140/16184/23.

Суд констатує, що в матеріалах справи відсутній розрахунок розміру середнього заробітку позивача.

У той же час, позивач висуває вимогу щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за весь період затримки розрахунку, а у заяві про усунення недоліків позову вказав, що ця сума за його підрахунками дорівнює 141 333,40 грн.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

У пункті 2 Порядку № 100 зазначено, що середня заробітна плата обраховується, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

У цьому випадку подією, з якою пов`язана виплата за затримку виплати всіх сум, є день звільнення позивача, тому середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи, що передували звільненню.

Суд бере за основу для здійснення розрахунку середнього заробітку за весь час затримки розрахунку наявну в матеріалах справи довідку № КИЇ00000047 від 28 жовтня 2024 року та дійшов такого:

- середньоденна заробітна плата позивача за останні два місяці роботи складає 821,87 грн, виходячи із розрахунку: (17 144,91 (заробітна плата за липень 2024 року) + 19 839,26 (заробітна плата за серпень 2024 року)) / (23 (робочі дні за липень 2024 року) + 22 (робочі дні за серпень 2024 року)) = 821,87 грн;

- число робочих днів протягом шести місяців (максимальний строк розрахунку середнього заробітку за весь час затримки) за період з 23.08.2024 по 23.02.2025 складає 131 день.

Отже, середній заробіток за весь час затримки розрахунку складає 107 664,97 грн, виходячи із розрахунку: 821,87 грн х 131 = 107 664,97 грн.

Відповідач у відзиві на позов просив суд при розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні врахувати скрутне матеріальне становище відповідача та зменшити розмір суми, яка підляає стягенню.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц виснувала: "91...зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

91.1. Розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором.

91.2. Період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

91.3. Ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника.

91.4. Інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

92. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково."

У цій справі суд враховує, що за весь період роботи у Державному підприємстві «Чайка» (4,5 місяці) позивачу жодного разу не була виплачена заробітна плата. Крім того, відповідач, будучи обізнаним, що позивач вже звернувся до суду із позовом про стягнення невиплаченої йому заробітної плати, не вчинив жодних дій з добровільної виплати (повністю або частково) належних позивачу коштів.

Також, суд не бере до уваги доводи відповідача щодо незадовільного фінансового стану підприємства, оскільки вони не підтверджені жодними належними та допустими доказами.

Отже, з огляду на вказане, суд дійшов висновку, що підстави для зменшення відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України відсутні, та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період шість місяців у сумі 107 664,97 грн.

За таких обставин, враховуючи, що позивач просив стягнути середній заробіток за весь час затримки розрахунку за весь період затримки розрахунку, позов у цій частині підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

З огляду на те, що позов частково задоволений на користь позивача на 84,7% (220 174,90 грн - загальна сума позовних вимог, 186 506,47 грн - розмір задоволених позовнх вимог), в силу положень частини 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 197,09 гривень.

Керуючись статтями 4, 5, 81, 82, 263-266, 268, 272-273 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «Чайка» про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Чайка» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 78 841,50 грн.

Стягнути з Державного підприємства «Чайка» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 107 664,97 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати за один місяць.

Стягнути з Державного підприємства «Чайка» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 197,09 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 30.09.2026.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Відповідач: Державне підприємство «Чайка» (місцезнаходження: Київська обл., Бориспільський р-н, с. Дударків, вул. Гоголя, буд. 62-А; код ЄДРПОУ: 31245250).

Суддя Р. В. Котенко