Рішення № 140387595, 01.10.2026, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2026 р. м. Рівне Справа № 918/803/25(569/28431/25)

Господарський суд Рівненської області у складі судді Пашкевич І.О., за участю секретаря судового засідання Ярощук О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал" (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 34, офіс 333, код ЄДРПОУ 43541163)

до відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 )

про стягнення 18 017 грн 70 коп.

у межах справи за заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про неплатоспроможність

у судове засідання сторони не з`явились

ВСТАНОВИВ:

29 грудня 2025 року до Рівненського міського суду надійшла на розгляд позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал" до відповідача ОСОБА_1 про стягнення 18 017 грн 70 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24.03.2025 між ТОВ "Фінансова компанія "Кредіплюс" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №176169 на суму 13 334 грн. Однак, взяті на себе зобов`язання позичальник (відповідач) не виконував, що створило заборгованість в розмірі 18 017, 70 грн, яка складається з: 11 810,76 грн заборгованості по тілу кредиту; 5805, 94 грн - заборгованості по несплаченим відсотками за користування кредитом; 401,00 грн - заборгованість по комісії. 16 квітня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та позивачем (Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал") було укладено Договір факторингу №16042025, за яким ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» на користь позивача відступлено право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 19.05.2026 передано матеріали цивільної справи № 569/28431/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення 18 017 грн 70 коп. до Господарського суду Рівненської області, на розгляді якого перебуває справа № 918/803/25 про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 .

24 червня 2026 року від Рівненського міського суду Рівненської області до Господарського суду Рівненської області надійшли матеріали справи № 569/28431/25.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 24.06.2026 дану справу передано на розгляд судді Пашкевич І.О. у провадженні якої перебуває справа № 918/803/25 за заявою ОСОБА_1 про неплатоспроможність та присвоєно номер № 918/803/25(569/28431/25).

Суд зазначає, що ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначено порядок розгляду спорів, стороною в яких є боржник.

Зокрема, абз. 1 ч. 2 ст. 7 КУзПБ передбачено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Отже, за умови відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без відкриття нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Кодексу України з процедур банкрутства, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про неплатоспроможність задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою від 18.09.2025 відкрито провадження у справі № 918/803/25 про неплатоспроможність боржника - ОСОБА_1 . Введено процедуру реструктуризації боргів боржника. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 120 днів. Призначено керуючим реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_1 арбітражного керуючого Шендеру Олену Миколаївну. Заборонено ОСОБА_1 відчужувати майно. Строк виконання всіх грошових зобов`язань ОСОБА_1 вважається таким, що настав.

Ухвалою від 27.01.2026 клопотання керуючого реструктуризацією Шендери Олени Миколаївни про затвердження плану реструктуризації вих. № 02-01/918/803/25-1 від 26.01.2026 - задоволено. Затверджено план реструктуризації боргів боржника у справі № 918/803/25 про неплатоспроможність фізичної особи - ОСОБА_1 у редакції, схваленій рішенням зборів кредиторів боржника, оформленим протоколом № 3 від 26.01.2026. Постановлено, що з дня затвердження судом Плану реструктуризації боргів боржника вимоги, включені до такого плану, можуть бути задоволені лише у порядку і спосіб, визначені в Плані реструктуризації боргів боржника ОСОБА_1 . Припинено повноваження керуючого реструктуризацією Шендери Олени Миколаївни у справі № 918/803/25. Зобов`язано ОСОБА_1 не пізніше п`яти днів після закінчення строку виконання Плану реструктуризації боргів боржника, а також за наявності підстав для дострокового припинення процедури реструктуризації боргів - надати суду та кредиторам АТ "Акцент-Банк" , АТ КБ "ПриватБанк", ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА", АТ "УНІВЕРСАЛ Банк", ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЛ.ЕН.ГРУП", АТ "ТАСКОМБАНК", включеним до плану реструктуризації боргів, - Звіт про виконання плану реструктуризації боргів. До звіту про виконання плану реструктуризації боргів боржника додаються докази задоволення вимог кредитора згідно з таким планом.

Враховуючи викладене, справа № 918/803/25(569/28431/25) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал" до відповідача ОСОБА_1 про стягнення 18 017 грн 70 коп. підлягає розгляду у межах справи № 918/803/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

Абзацом 3 ч. 2 ст. 7 КУзПБ передбачено, що господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Ухвалою від 08.07.2026 прийнято справу № 918/803/25(569/28431/25) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал" до відповідача ОСОБА_1 про стягнення 18 017 грн 70 коп. до свого провадження в межах провадження у справі про неплатоспроможність № 918/803/25. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 18.08.2026.

18 серпня 2026 року дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що до позовної заяви долучено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал" про витребування доказів. Як видно із матеріалів справи, означене клопотання Рівненським міським судом Рівненської області не вирішувалося.

Ухвалою від 18.08.2026 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал" про витребування доказів - задоволено. Витребувано у АТ "СЕНС БАНК" інформацію: чи емітувалась на ім`я ОСОБА_1 платіжна картка 4028-08XX-XXXX-4318; про факт зарахування коштів на картковий рахунок - маска Картки 4028-08XX-XXXX-4318 у період з 24.03.2025 по 29.03.2025 у сумі 10 000,50 грн; чи емітувалась будь-яка інша платіжна картка на ім`я ОСОБА_1 ; чи є/був номер телефону НОМЕР_2 фінансовим номером телефону за картковим рахунком - маска Картки НОМЕР_3 -XXXX-4318 та чи знаходиться/знаходився вказаний номер телефону в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ). У разі підтвердження зарахування коштів ОСОБА_1 на картковий рахунок маска карти НОМЕР_4 , за період з 24.03.2025 по 29.03.2025 у сумі 10 000,50 грн, витребувати у АТ "СЕНС БАНК" інформацію у вигляді первинних документів бухгалтерського обліку (банківські виписки/платіжні інструкції/доручення), що підтвердять дану інформацію. У випадку неможливості надати вищезгадані первинні документи, надати інші, прирівняні до них (довідки/листи, що підтверджують факт зарахування коштів на рахунок - маска карти Позичальника); інформацію у вигляді повного номера рахунка маска Картки 4028-08XX-XXXX-4318, що належить ОСОБА_1 . У випадку, якщо номер телефону НОМЕР_2 не знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 за платіжною карткою маска Картки НОМЕР_5 , витребувати у АТ "СЕНС БАНК" номери телефонів що знаходяться/знаходились в анкетних даних ОСОБА_1 (Клієнта банку) за платіжною карткою маска Картки 4028- 08XX-XXXX-4318. У випадку, якщо картковий рахунок маска карти НОМЕР_4 не належить Позичальнику, надати інформацію щодо особи, якій належить картковий рахунок маска Карти 4028-08XX-XXXX-4318. Визначено для АТ "СЕНС БАНК" (ЄДРПОУ: 23494714) строк на виконання даної ухвали - 5 (п`ять) днів з дня її отримання. Попереджено АТ "СЕНС БАНК", що у разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин, суд може застосувати заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом (ст. 81 ГПК України). Розгляд справи по суті відкласти в межах строку, встановленого ГПК України, на 01.09.2026.

У судовому засіданні 01.09.2026 судом встановлено, що АТ "СЕНС БАНК" не виконало вимоги ухвали від 18.08.2026 та не надало суду докази та інформацію, оскільки ухвала від 18.08.2026 була не врученою для Банку.

Ухвалою від 01.09.2026, розгляд справи по суті відкладено на 15.09.2026.

У судовому засіданні 15.09.2026 встановлено, що АТ "СЕНС БАНК" не виконало вимоги ухвали від 18.08.2026 та не надало суду докази та інформацію. Ухвала від 18.08.2026 та ухвала від 01.09.2026 були направлена на адресу: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 34, офіс 333, яка не є адресою АТ "СЕНС БАНК", адже як вбачається з інформації яка міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, адресою АТ "СЕНС БАНК" є: 03150, місто Київ, ВУЛИЦЯ ВЕЛИКА ВАСИЛЬКІВСЬКА, будинок 100. Таким чином, строк для виконання ухвали від 18.08.2026, станом на 15.09.2026, не розпочався, а відтак існує необхідність відкладення судового засідання з розгляду справи по суті.

Ухвалою від 15.09.2026, розгляд справи по суті відкладено на 01.10.2026. Постановлено належним чином завірені копії даної ухвали та ухвали від 18.08.2026 направити АТ "СЕНС БАНК" (ЄДРПОУ: 23494714) на адресу: 03150, місто Київ, вул. Велика Васильківська, 100.

01 жовтня 2026 року судом встановлено, що позивач та відповідач не забезпечили явку уповноважених представників у судове засідання.

Позивач про час дату та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином шляхом доставлення ухвали від 15.09.2026 до його електронного кабінету 16.09.2026 о 20:40 год.

Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, серед іншого, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Відповідно до абз 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відтак Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал" є таким, що отримало ухвалу від 15.09.2026 - 17.09.2026.

В той же час у п. 4 прохальної частини позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал" просило суд позовну заяву розглядати за відсутні його представника. Згідно з ч. 3 ст. 196 ГПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У відповідача відсутній електронний кабінету підсистемі Електронний суд ЄСІТС, відтак суд здійснив направлення ухвали від 15.09.2026 на адресу місця реєстрації ОСОБА_1 (трек-номер відправлення - R067286646384). Так, 21 жовтня 2026 року господарським судом у межах справи № 918/803/25 отримано відповідь № 1914623 з Єдиного державного демографічного реєстру, з якої встановлено, що адресою місця реєстрації боржника ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 .

Ухвала від 15.09.2026 (трек-номер відправлення - R067286646384) повернулася до суду за зворотньою адресою із зазначенням причин повернення: "Одержувач відсутній за вказаною адресою. Україна. 33019, м. Рівне 28.09.2026, 20:04".

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Зважаючи на викладене, оскільки судом встановлено, що причиною невручення конверту з ухвалою від 15.09.2026 для відповідача є відсутність вказаної особи за адресою місця знаходження, відтак суд дійшов висновку, що в розумінні вимог ГПК України вказана ухвала вважається врученою відповідачу 28.09.2026 належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Окрім того, інформація щодо слухання судом справ є публічною і розміщується на офіційному веб-сайті суду в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність в учасників можливості дізнатись про слухання справи за їх участю.

Зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалася обов`язковою та з огляду на наявність вказаної заяви позивача у п. 4 прохальної частини позовної заяви, суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання з розгляду справи №918/803/25(569/28431/25) по суті без участі відповідача та представників позивача та відповідача.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою від 08.07.2026, серед іншого, запропоновано відповідачу у строк протягом 15-ти днів з дня отримання даної ухвали подати до суду відзив з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України; у строк протягом 5-ти днів з дня отримання відповіді на відзив подати до суду заперечення на відповідь на відзив з урахуванням вимог ст. 167 ГПК України.

У відповідача відсутній електронний кабінету підсистемі Електронний суд ЄСІТС, відтак суд здійснив направлення ухвали від 08.07.2026 на адресу місця реєстрації ОСОБА_1 (трек-номер відправлення - R0 6722 7938 533).

Ухвала від 08.07.2026 (трек-номер відправлення - R0 6722 7938 533) повернулася до суду за зворотньою адресою із зазначенням причин повернення: "Одержувач відсутній за вказаною адресою. Україна. 33019, м. Рівне. 20.07.2026, 15:53".

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Зважаючи на викладене, оскільки судом встановлено, що причиною невручення конверту з ухвалою від 08.07.2026 для відповідача є відсутність вказаної особи за адресою місця знаходження, відтак суд дійшов висновку, що в розумінні вимог ГПК України вказана ухвала вважається врученою відповідачу 20.07.2026 належним чином.

Враховуючи, що відповідач отримав ухвалу від 08.07.2026 - 20.07.2026, то строк на подання відзиву тривав до 04.08.2026 включно та наразі сплинув.

Відповідач не скористався процесуальним правом на подання відзиву у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 9 ст. 165 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Судом встановлено, що АТ "СЕНС БАНК" не виконало вимог ухвали від 18.08.2026 та не надало суду докази та інформацію, в той же час, ухвали від 18.08.2026 та від 15.09.2026 вручені для Банку 23.09.2026 (трек-номер відправлення R0 6728 3261 481). Окрім цього, ухвали від 18.08.2026, 01.09.2026, 15.09.2026 були направлені судом на електронну адресу АТ "СЕНС БАНК" - ccd@sensebank.com.ua.

Із урахуванням викладеного суд дійшов висновку про розгляд справи № 918/803/25(569/28431/25) за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи позивача, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 23.03.2025 ОСОБА_1 (позичальник, відповідач) звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредіплюс» (Кредитодавець) з заявою № 100788285 на видачу кредиту у розмірі 13 334 грн 00 коп. Заяву підписано електронним підписом позичальника 24.03.2025 о 08:24:25 год.

За наслідками розгляду заяви 24.03.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №176169 (далі - Договір).

Відповідно до п. 2.1. вказаного Договору (Індивідуальна частина) Кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.2.6. Договору надати Позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.2.2.1 Договору (далі кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту, комісію за управління та обслуговування кредиту та проценти за користування кредитом (далі плата) в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п.2.6. Договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором.

Кредит надається з метою задоволення потреб Позичальника, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника та інші не заборонені законодавством цілі. Типом кредиту є кредит. (п. 2.1. Договору).

Згідно з п. 2.2.1 Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 13 334 грн. надається не пізніше наступного дня після укладення Договору в наступному порядку: у розмірі 10 000.50 грн. на № рахунку/картки Позичальника № НОМЕР_6 та у розмірі 3 333.50 грн. шляхом погашення заборгованості Позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини.

Проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 390,00 % річних. Тип процентної ставки фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються з дня наступного за днем отримання кредиту Позичальником протягом строку кредитування, зазначений в п. 2.6. цієї індивідуальної частини та/або графіком платежів. Розмір процентної ставки незмінний. (п. 2.3. Договору).

У відповідності до п. 2.4. Договору знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 грн. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100,00 грн. Розмір комісії за управління та обслуговування кредиту не може бути змінено.

Комісія за надання кредиту складає 3 333,50 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього Договору за ставкою 25,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів Позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено (п. 2.5. Договору).

Загальний строк кредитування за цим Договором складає 84 днів з 24.03.2025 (дата надання кредиту) по 16.06.2025 (п. 2.6. Договору).

Згідно з п. 2.6.1. Договору строк на який надається кредит встановлюється Графіком платежів. Періодичність виплат кредиту, процентів та комісії за кредитом становить 1 раз на два тижні. Конкретні дати вказані в графіку платежів.

Загальні витрати Позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат Позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складає (не перевищує) 11 145.54 грн. (п. 2.7. Договору).

Відповідно до п. 2.7.1. Договору денна процентна ставка складає: 11 145,540 грн. / 13334 грн. / 84 днів * 100% = 0,9951%/день.

Орієнтовна реальна річна процентна ставка (загальні витрати за споживчим кредитом, виражені у процентах річних від загального розміру виданого кредиту) складає 48 083,53% річних. (п. 2.8. Договору).

Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника (сума загального розміру кредиту та загальних витрат Позичальника за кредитом) складає 24479,54 грн. (п. 2.9.1. Договору).

Згідно з п. 2.9.2. Договору всі вказані розрахункові величини, в пунктах 2.8. та 2.9.1, за весь строк кредитування, включаючи загальні витрати Позичальника за кредитом, орієнтовну реальну річну процентну ставку, денну процентну ставку орієнтовну загальну вартість кредиту для Позичальника, а також строк кредиту розраховані з припущення, що Позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться незмінним та що Кредитодавець і Позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі, зокрема Позичальник здійснить повне погашення заборгованості згідно п.2.6 Договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені пунктах 2.8. та 2.9.1. показники не підлягають оновленню у випадку продовження Позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов`язань.

Сторони обумовили між собою у п. 2.10. Договору, що якщо Позичальник не сплатив/не повністю сплатив періодичний платіж в день настання дати його належної сплати, визначеної Графіком платежів, а також протягом 5 календарних днів після настання дати платежу, то на 6-й день від дати неналежної сплати Позичальник, якщо тільки він не звільнений від обов`язку сплачувати неустойку, згідно чинного законодавства, зобов`язаний сплатити на користь Кредитодавця штраф у розмірі 300,00 грн., а в подальшому починаючи з 7-го дня пеню в розмірі, що становить 30,00 грн. за кожний календарний день прострочення та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу.

Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) нарахована за порушення зобов`язань Позичальником не може перевищувати 50 відсотків від загальної суми кредиту одержаного Позичальником за цим Договором, а у випадку, якщо загальний розмір кредиту не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, сукупна сума неустойки не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної Позичальником за цим договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін. Вказана пеня розраховується по дату повного погашення простроченої заборгованості, включаючи день такого погашення або до досягнення максимально можливого розміру визначеного цим пунктом.

Сторони не несуть відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за Договором, якщо вони доведуть, що це порушення сталося внаслідок випадку або форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що засвідчуються Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами.

Судом встановлено, що даний договір підписано ОСОБА_1 ідентифікатором 3941с4dc, Час 24.03.2025 086256134, та підписано Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредіплюс» в особі Македонського О.Є. 5D5C000800000000000000000000000000000001.

Під час реєстрації, відповідно до встановленого порядку та інструкцій, розміщених на сайті Кредитодавця, відповідач пройшов процедури встановлення особи та підтвердження її достовірності, надавши необхідні персональні дані для укладення Кредитного договору.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредіплюс» здійснило ідентифікацію та верифікацію Позичальника на підставі отриманих від нього відомостей та документів, а також за допомогою системи BankID НБУ, що було передбачено та погоджено умовами Кредитного договору.

Позичальник приєднався до публічної частини, прийняв умови індивідуальної частини та графіку платежів, що разом становлять єдиний Кредитний договір, шляхом підписання індивідуальної частини електронним підписом 3941с4dc, що відповідно до вимог законодавства є належним та допустимим доказом укладення правочину між сторонами.

З урахуванням викладеного, наявність електронного підпису відповідача підтверджує його волевиявлення, згоду з умовами надання кредиту, а також факт належного інформування Кредитодавцем у встановленій законом формі про всі істотні умови, передбачені чинним законодавством України.

Судом встановлено, що ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 13 334, 00 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача, що підтверджується довідкою ТОВ "ФК" КРЕДІТПЛЮС" від 30.10.2025 про успішність операції.

Із картки обліку виконання Договору № 176169 слідує, що заборгованість за Кредитним договором не погашена: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 11 810, 76 грн, прострочена заборгованість за процентами становить 5 805, 94 грн, прострочена заборгованість за комісією становить 401,00 грн.

Суд враховує, що АТ "СЕНС БАНК" не виконало вимог ухвали від 18.08.2026 та не надало суду докази та інформацію, в той же час, надаючи оцінку всім доказам та доводам позивача у їх сукупності із застосуванням стандарту доказування «вірогідності доказів», суд дійшов висновку про те, що відповідач, отримавши кредит у розмірі 13 334 грн 00 коп. спромігся погасити для кредитодавця лише його частину у розмірі 3 524 грн 34 коп, з яких: 1 523 грн 24 коп. тіло кредиту, 2 000,10 грн проценти та 01 грн 00 коп. комісія.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту ст.79 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у постанові від 16.02.2021 у справі №927/645/19.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою ВС у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

16 квітня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс», як клієнтом, та позивачем (ТОВ «Юніт Капітал"), як фактором, був укладений Договір факторингу №16042025, відповідно до п. 2.1. умов якого, Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.

Пунктом 4.1. Договору факторингу №16042025 визначено, що право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог та Акту приймання-передачі Реєстру, по формі встановленій у відповідному Додатку.

03 вересня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал" (позивачем) було підписано та скріплено печатками Акт прийому-передачі Реєстру боржників № 6 до Договору факторингу №16042025 від 16.04.2025року.

Відповідно до Витягу з Додатку №1 до Договору факторингу №16042025 від 16.04.2025 (Реєстр прав вимог №6 за кредитними договорами, укладеними між боржниками та ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» до Договору факторингу №16042025 від 16.04.2025) позивач набув права грошової вимоги до відповідача по кредитному договору №176169 від 24.03.2025 в розмірі 19 517, 70 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За змістом положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За нормами статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою та другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Абзац 2 частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно положень статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписами частин 3, 6, 7, 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису відповідно до законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатора. Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19, від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20, від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20.

Судом встановлено, що 24.03.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредіплюс" і відповідачем було укладено кредитний договір №176169. Сторонами договору в належній формі було погоджено умови кредитування, зокрема, розмір кредиту, порядок його надання і повернення, розмір відсотків за користування кредитом, комісії.

ТОВ «Юніт Капітал», уклавши 16.04.2025 з ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» Договір факторингу №16042025, набуло права грошової вимоги до відповідача по вказаному Договору №176169 від 24.03.2025.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Положеннями ст.ст. 610-612 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

У постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня, 2018 року у справі № 310/11534/13- та від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що відповідач, отримавши кредит у розмірі 13 334 грн 00 коп. спромігся погасити для кредитодавця лише його частину з яких тіло кредиту 1 523 грн 24 коп.

Позивач правомірно здійснив нарахування процентів за користування кредитом у межах визначеного сторонами Договору від 24.03.2025 періоду, тобто із 25.03.2025 до 16.06.2025 включно. В той же час судом встановлено, що відповідач погасив 2 000,10 грн процентів.

Надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам та доводам позивача, суд дійшов висновку що з відповідача на користь позивача за договором №176169 від 24.03.2025 стягненню підлягає заборгованість частково у вигляді тіла кредиту та заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Разом з тим як вбачається, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача комісію в розмірі 401,0 грн.

У преамбулі Договору № 176169 від 24.03.2025 визначено, що:

- Комісія за надання кредиту - одноразова винагорода, що сплачується Позичальником за підготовку, організацію та надання Кредитодавцем фінансової послуги (кредиту), та встановлена в п. 2.5. цього Договору.

- Комісія за управління та обслуговування кредиту - комісія, яку Позичальник сплачує на користь Кредитодавця, що нараховується за кожний період користування кредитом між датами здійснення чергового платежу згідно графіку платежів (розрахунковий період) за зниженим тарифом. Якщо Позичальник порушив (прострочив) строки сплати чергового платежу згідно Графіку платежів, комісія у наступному розрахунковому періоді нараховується за стандартним (базовим) тарифом.

Виходячи із змісту кредитного договору, даний кредит є споживчим.

Як видно, що позивач просить стягнути 401 грн саме комісії за управління та обслуговування кредиту, тоді як одноразова комісія за надання кредиту (3 333,50 грн) включена позивачем до тіла кредиту у відповідності до п. 2.2.1. Договору (Індивідуальна частина).

Проаналізувавши умов Договору № 176169 від 24.03.2025 суд виснує, що сторони угоди між собою визначали, що комісія за управління та обслуговування кредиту нараховується за кожний розрахунковий період користування кредитом, а у разі порушення строків внесення чергового платежу - у більшому розмірі за стандартним (базовим) тарифом. При цьому умовами Договору не визначено конкретного переліку додаткових чи супутніх послуг, які надаються позичальнику за сплату такої комісії, не конкретизовано їх зміст, обсяг, періодичність та вартість кожної із таких послуг, а матеріали справи не містять доказів фактичного надання відповідачу будь-яких додаткових чи супутніх послуг, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням або поверненням кредиту, за які справляється зазначена комісія.

Натомість із змісту договору вбачається, що комісія фактично встановлена за здійснення кредитодавцем дій, пов`язаних із супроводженням кредитних правовідносин, веденням кредитної заборгованості та адмініструванням кредиту, тобто за дії, які кредитодавець здійснює насамперед у власних інтересах при виконанні укладеного кредитного договору.

Згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21), - заразом банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону № 2121-III), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

У постанові від 06.11.2023 у справі № 204/224/21 Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Окрім того, у п.п. 31.28-31.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19) зазначено, що відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10.06.2017), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 21.10.2020 у справі № 194/1387/19 (провадження № 61-7416св20).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 зазначено, що суть зобов`язання за кредитним договором полягає в обов`язку банку надати гроші (кредит) позичальникові та в обов`язку останнього їх повернути і сплатити за користування ними проценти.

Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов`язання (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.

З урахуванням правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 20.05.2021 у справі №904/5748/18, постанові Верховного Суду України від 03.08.2022 у справі №927/92/21(927/351/21) та постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №363/1834/17, суд доходить висновку, що нарахування винагороди банком можливе лише у разі фактичного надання клієнту окремих банківських послуг, а не за дії, що є складовою виконання банком власних обов`язків за кредитним договором або пов`язані виключно з користуванням кредитом, за яке вже передбачена сплата процентів.

Судом встановлено, що заявлена позивачем до стягнення комісія фактично є платою за здійснення кредитодавцем власних дій з адміністрування та супроводження кредиту, що суперечить вимогам Закону України «Про споживче кредитування» та наведеним правовим висновкам Верховного Суду.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що положення Договору № 176169 від 24.03.2025 щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за управління та обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частин першої, другої статті 11 та частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», а тому правові підстави для стягнення з відповідача 401,00 грн заборгованості за такою комісією відсутні.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по комісії в розмірі 401,0 грн. задоволенню не підлягають.

Нікчемність і, відповідно, недійсність з моменту укладення кредитного договору його умов щодо сплати позичальником комісії (за надання фінансового інструменту, за надання кредитних ресурсів, за обслуговування кредитної заборгованості), має наслідком здійснення перерахунку усіх складових заборгованості, які стягує банк.

Надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам та доводам позивача, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача за договором №176169 від 24.03.2025 стягненню підлягає заборгованість частково на загальну суму 17 615 грн. 70 коп., яка складається з: 11 809, 76 грн заборгованості по тілу кредиту; 5 805, 94 грн - заборгованості по несплаченим відсотками за користування кредитом.

При цьому суд враховує, що відповідач, отримавши кредит у розмірі 13 334 грн 00 коп., сплатив кредитодавцю лише 3 524 грн 34 коп., з яких: 1 523 грн 24 коп. - у рахунок погашення тіла кредиту, 2 000 грн 10 коп. - у рахунок сплати процентів та 1 грн 00 коп. - у рахунок сплати комісії.

Оскільки умови Договору щодо сплати комісії за управління та обслуговування кредиту є нікчемними, сплачена відповідачем сума комісії у розмірі 01 грн 00 коп. не може вважатися належним виконанням відповідної умови договору та підлягає зарахуванню в рахунок погашення основної заборгованості за кредитом, що враховується судом при визначенні остаточного розміру заборгованості, яка підлягає стягненню.

Із урахуванням викладеного, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення 401,00 грн заборгованості за комісією та 01 грн 00 коп. заборгованості за тілом кредиту.

Розподіл судових витрат.

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір за подання даного позову складає 2 422 грн 40 коп. (позов подано через підсистему Електронний суд" ЄСІТС 26.12.2025).

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених ч. 2 цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у належному розмірі, що підтверджується платіжною інструкцією № 33479 від 26.12.2025.

У листі Рівненського міського суду № 569/28431/25 від 19.05.2026 повідомлено, що судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп. зараховано до державного бюджету. Вказане також підтверджується випискою про зарахування судового збору від 29.12.2025.

Оскільки суд задовольняє позовні вимоги частково, судовий збір у розмірі 2 368 грн 35 коп. покладається на відповідача (пропорційно задоволеним вимогам).

Решта судового збору у розмірі 54 грн 05 коп. залишається за позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал".

У позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал" просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 7 000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Згідно з частинами першою та третьою статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частини перша, друга, третя та четверта статті 126 Господарського процесуального кодексу України містять такі норми:

1. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

2. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Дослідивши матеріали справи суд виснує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал" належним чином підтвердило понесені витрати на професійну правничу допомогу, надані адвокатом Соломко Олексієм Володимировичем у сумі 7 000,00 грн. шляхом надання суду наступних документів: договору про надання правничої допомоги № 10/09/25-02 від 10.09.2025, додаток № 1 до Договору "Протокол погодження вартості послуг", додаткова угода № 25771371827 від 11.09.2025 до Договору про надання правничої допомоги № 10/09/25-02 від 10.09.2025, Акт прийому-передачі наданих послуг від 25.11.2025 на суму 7 000,00 грн. з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та їх вартості; довіреність від 10.09.2025, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 7073/10 видане адвокату Соломку Олексію Володимировичу 19.10.2018.

Ці докази є належними і допустимими для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 (справа №910/13071/19) звернув увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч.4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України.

Разом з тим, на адресу суду від боржника не надходило клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката.

В той же час суд враховує, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

Дослідивши Акт прийому-передачі наданих послуг від 25.11.2025 на суму 7 000,00 грн. з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та їх вартості, суд встановив, що адвокатом Соломко Олексієм Володимировичем надана наступна правова допомога Товариству з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал" по стягненню заборгованості із ОСОБА_1, а саме:

1. Складання позовної заяви ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» до позичальника, яким є ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором № 176169 від 24.03.2025 (К-ть годин - 2, Вартість послуг 5 000,00 грн).

2. Вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з позичальника, яким є ОСОБА_1 , за кредитним договором № 176169 від 24.03.2025. (К-ть годин - 2, Вартість послуг 1000,00 грн).

3 Підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 176169 від 24.03.2025 на рахунок позичальника, яким є ОСОБА_1 (К-ть годин - 1, Вартість послуг 500,00 грн).

4. Підготовка клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 176169 від 24.03.2025 на рахунок позичальника, яким є ОСОБА_1 (К-ть годин - 1, Вартість послуг 500,00 грн).

Отже, загальний обсяг наданої адвокатом правничої допомоги становить 6 годин, а загальна вартість виконаних робіт - 7 000,00 грн.

Разом з тим, дослідивши зміст пунктів Акту прийому-передачі наданих послуг від 25.11.2025, суд дійшов висновку, що зазначені в них види правничої допомоги фактично охоплюють одні й ті самі дії адвоката.

Так, вивчення матеріалів справи та підготовка клопотання про витребування інформації є невід`ємною складовою підготовки позовної заяви та не можуть розглядатися як окремі послуги, що підлягають самостійному відшкодуванню.

Суд вважає, що виокремлення цих дій у три самостійні пункти та нарахування оплати за кожен з них призводить до подвоєння вартості однорідних за змістом правничих послуг, що не відповідає критерію співмірності витрат, визначеному ч. 4 ст. 126 ГПК України.

Суд зазначає, що підготовка клопотання про витребування інформації не є самостійним видом професійної правничої допомоги, а становить технічну процесуальну дію, безпосередньо пов`язану з реалізацією обраного способу захисту права та підготовкою матеріалів для звернення до суду. Такі дії є складовою процесу підготовки позовної заяви, а тому не можуть розцінюватися як окрема правнича послуга, що підлягає самостійному відшкодуванню.

Суд враховує, що витрати на професійну правничу допомогу не можуть слугувати способом збагачення позивача, а підлягають включенню до судових витрат лише у необхідному та співмірному обсязі, відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України. При цьому оцінюється реальна складність справи, обсяг та характер наданих адвокатом послуг, а також фактичні витрати кредитора, пов`язані з правничою допомогою, з метою уникнення надмірного навантаження на боржника та забезпечення справедливого розподілу судових витрат.

Відтак суд частково задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, та, керуючись критеріями реальності, необхідності, розумності і співмірності таких витрат, дійшов висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу у вигляді п. 1 та 3 акту прийому-передачі наданих послуг від 25.11.2025, загальною вартістю 5 500,00 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У задоволенні вимоги про стягнення 1 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу суд відмовляє, оскільки послуги, зазначені у пунктах 2 та 4 Акта приймання-передачі наданих послуг, не є самостійними видами професійної правничої допомоги, а охоплюються комплексною послугою зі складання та подання позовної заяви, у зв`язку з чим їх окреме відшкодування не відповідає критеріям співмірності та розумності судових витрат.

З огляду на те, що позовні вимоги задоволено частково, відповідно до положень ст. 129 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу підлягають покладенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що обґрунтованими суд визнав витрати на правничу допомогу у сумі 5 500,00 грн, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 5 377 грн 29 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

У стягненні решти витрат на професійну правничу допомогу у сумі 122 грн 71 коп. суд відмовляє у зв`язку з їх розподілом пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 196, 202, 222, 233, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал" до відповідача ОСОБА_1 про стягнення 18 017 грн 70 коп. у межах справи за заявою ОСОБА_1 про неплатоспроможність задовольнити частково.

2. Стягнути із ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал" (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 34, офіс 333, код ЄДРПОУ 43541163) 11 809 (одинадцять тисяч вісімсот дев`ять) грн 76 коп. заборгованості по тілу кредиту, 5 805 (п`ять тисяч вісімсот п`ять) грн 94 коп. - заборгованості по несплаченим відсотками за користування кредитом, 2 368 (дві тисячі триста шістдесят вісім) грн 35 коп. судового збору, 5 377 (п`ять тисяч триста сімдесят сім) грн 29 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. У решті позовних вимог про стягнення 401,00 грн заборгованості за комісією та 01 грн 00 коп. заборгованості за тілом кредиту - відмовити.

5. Судовий збір у розмірі 54 грн 05 коп. залишити за позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал".

6. Судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 622 грн 71 коп. залишити за позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал".

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку визначеному ст. 257 ГПК України.

Повне рішення складене та підписане суддею "05" жовтня 2026 року.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя І.О. Пашкевич