Рішення № 140386981, 05.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.10.2026справа № 910/299/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., за участю секретаря судового засідання Роздобудько В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/299/26

за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Акордбанк» (вул. Стеценко, буд. 6, м. Київ, 04136; ідентифікаційний код 35960913)

до Приватного акціонерного товариства «Пологівський олійноекстракційний завод» (вул. Маккейна Джона, буд. 40, офіс 241, м. Київ, 01042; ідентифікаційний код 00384147) та

Головного сервісного центру МВС (вул. Лук`янівська, буд. 62, м. Київ, 04052; ідентифікаційний код 40109173),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2 - Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в м. Києві (Філія ГСЦ МВС) (вул. Арсенальна, буд. 9/11, м. Київ, 01011; ідентифікаційний код 43611844),

про визнання права власності на транспортні засоби та зобов`язання здійснити перереєстрацію транспортних засобів,

за участю представників:

позивача - Деденка Д. І. (довіреність 10.12.2025 № б/н; в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням сервісу «Система захищеного відеоконференцзв`язку з судом»);

відповідача-1 - Хижні Л.Є. (ордер від 26.01.2026 серія АІ № 2075761; в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням сервісу «Система захищеного відеоконференцзв`язку з судом»);

відповідача-2 - Степаненко Т. О. (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням сервісу «Система захищеного відеоконференцзв`язку з судом»);

третьої особи - Чайки І. М. (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням сервісу «Система захищеного відеоконференцзв`язку з судом»).

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий виклад позовних вимог

Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Акордбанк» (далі - Банк) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Пологівський олійноекстракційний завод» (далі - Завод) та Головного сервісного центру МВС (далі - ГСЦ МВС) про:

- визнання за Банком права власності на транспортні засоби, а саме:

спеціальний вантажний автокран більше 20Т, марки «МАЗ», комерційний опис НОМЕР_8, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , 2017 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 ;

телескопічний навантажувач, марки JCB, модель 533-105, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , двигун номер НОМЕР_5 , 2019 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6 (далі - транспортні засоби);

- зобов`язання ГСЦ МВС в особі Регіонального сервісного центру ГСЦ в м. Києві (Філія ГСЦ МВС; далі - РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві) здійснити перереєстрацію на ім`я Банку транспортних засобів.

Позовні вимоги мотивовано тим, що:

- 20.10.2020 Банком і Заводом було укладено договір застави транспортних засобів/машин, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кононовою К.В. 20.10.2020 за реєстровим № 178 зі змінами до нього, за додатковим договором, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кононовою К.В. 18.08.2021 за реєстровим № 715, договором про внесення змін, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кононовою К.В. 22.11.2021 за реєстровим № 1078, додатковим договором, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кононовою К.В. 19.08.2022 за реєстровим № 283 289 (далі - Договір застави), за якими в заставу Банку було передано, зокрема, такі транспортні засоби:

спеціальний вантажний автокран більше 20Т, марки «МАЗ», комерційний опис НОМЕР_8, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , 2017 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 ;

телескопічний навантажувач, марки JCB, модель 533-105, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , двигун номер НОМЕР_5 , 2019 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6 ;

- першочергове обтяження з вищим пріоритетом транспортних засобів заставою Банку було зареєстроване в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, відповідно до вимог статей 11 - 14 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»;

- 25.09.2025 позивач, внаслідок невиконання відповідачем-1 своїх зобов`язань перед Банком за забезпеченим заставою зобов`язанням звернув стягнення на заставні транспортні засоби в позасудовий спосіб, на підставі договору про задоволення вимог заставодержателя шляхом передачі застводержателю права власності на предмет застави, посвідченого Гамаль І.М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу від 25.09.2025 за реєстровим номером № 5015 (далі - Договір № 5015) та акта приймання передачі транспортних засобів від 25.09.2025 за реєстровим номером 5016 і 5017 (далі - Акт), відповідно до вимог статті 29 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», як заставодержатель та першочерговий стягувач, та набув право власності на заставні транспортні засоби;

- Банк 04.10.2025 звернувся (шляхом особистого звернення представника позивача) до Територіального сервісного центру МВС України у місті Києві № 8041 з заявами та необхідним пакетом документів для державної реєстрації на ім`я Банку транспортних засобів, право власності на які належить позивачу на підставі Договору № 5015 та Акта;

- реєстратором Територіального сервісного центру МВС України у місті Києві № 8041 після перевірки документів Банку було усно відмовлено у державній реєстрації транспортних засобів, оскільки транспортні засоби обтяжені заставою Банку та попередній власник транспортних засобів - відповідач-1 перебуває в Єдиному реєстрі боржників;

- наявність запису в Єдиному реєстрі боржників про попереднього власника не є підставою для відмови у реєстрації транспортних засобів за Банком, оскільки саме позивач є законним та єдиним власником транспортних засобів.

2. Стислий виклад заперечень відповідача-2

ГСЦ МВС 06.02.2026 подав суду відзив на позов, в якому заперечив проти задоволення позову, оскільки:

- територіальні органи Міністерства внутрішніх справ України почали здійснювати відомчу реєстрацію великотоннажних транспортних засобів та інших технологічних транспортних засобів з 08.05.2025 відповідно до статті 34 Закону України «Про дорожній рух»; до цього відомчу реєстрацію проводи центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці (Держпраці);

- за даними відповідача-2, станом на 05.02.2026 в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів відсутня інформація про реєстрацію великотоннажного/технологічного транспортного засобу JCB, модель 533-105, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , двигун номер НОМЕР_5 , 2019 р.в., тип телескопічний навантажувач, реєстраційний номер НОМЕР_6 ; з долучених позивачем документів, а саме свідоцтва про реєстрацію технологічного транспортного засобу АР № 009718 вбачається, що вказаний транспортний засіб був зареєстрований в ГУ Держпраці у Запорізькій області;

- у разі звернення особи, яка внесена до Єдиного реєстру боржників, для здійснення перереєстрації транспортного засобу з метою його відчуження, перереєстрація такого автомобіля не здійснюється відповідно до Закону України «Про дорожній рух», Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388 (далі - Порядок № 1388), Порядку здійснення відомчої реєстрації та ведення обліку великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09.05.2025 № 557 (далі - Порядок № 557), дотримання вимог яких є обов`язковим під час здійснення державної та відомчої реєстрації (перереєстрації) транспортних засобів;

- зважаючи на те, що у позовній заяві Банку йдеться про визнання права власності на транспортні засоби, то між позивачем та ГСЦ МВС (у тому числі його структурними підрозділами) не існує будь-яких публічно-правових відносин, тобто ГСЦ МВС не є особою, яка не визнає, порушує або оспорює законні права чи інтереси позивача;

- у разі задоволення судом позовних вимог Банку про зобов`язання здійснення державної реєстрації (перереєстрації) транспортних засобів, суд першої інстанції перебере на себе повноваження ГСЦ МВС, чим здійснить втручання в його дискреційні повноваження;

- вказані позовні вимоги зобов`язального характеру до суб`єкта владних повноважень підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

3. Стислий виклад пояснень третьої особи щодо предмета спору

РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві 06.02.2026 подав суду письмові пояснення, в яких вказав таке:

- оскільки відомості про Завод, за яким зареєстровано транспортні засоби, наявні в Єдиному реєстрі боржників, то забороняється проводити державну перереєстрацію таких транспортних засобів на нового власника, крім випадків, визначених пунктом 8 Порядку № 557 та пунктом 15 Порядку № 1388;

- у разі коли транспортний засіб придбано в порядку, встановленому статтею 30 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», шляхом продажу предмета забезпечувального обтяження третій особі, така перереєстрація може бути проведена згідно з вимогами Порядку № 557 та Порядку № 1388;

- позивач звертався до територіального сервісного центру № 8041 РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві для проведення державної перереєстрації вказаних транспортних засобів на своє ім`я, однак, наявність відомостей про особу, за якою обліковуються зареєстровані транспортні засоби, в Єдиному реєстрі боржників, дозволяє проводити перереєстрацію за умови, коли обтяжувач задовольняє свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов`язанням шляхом продажу предмета забезпечувального обтяження третій особі, як це передбачено вимогами статті 30 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»;

- у разі звернення особи, яка внесена до Єдиного реєстру боржників, для здійснення перереєстрації транспортного засобу з метою його відчуження, перереєстрація такого автомобіля не здійснюється відповідно до Закону України «Про дорожній рух», Порядку № 1388, Порядку № 557, дотримання вимог яких є обов`язковим під час здійснення державної та відомчої реєстрації (перереєстрації) транспортних засобів.

4. Стислий виклад відповіді позивача на відзив

Банк 10.02.2026 подав суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що:

- відсутність відомостей в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів про реєстрацію вказаного технологічного транспортного засобу JCB, модель 533-105, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 не дає можливості здійснити його відомчу реєстрацію відповідачем-2, оскільки право власності позивача на вказаний транспортний засіб виникло 25.09.2025 (після дати початку здійснення відомчої реєстрації відповідачем технологічних транспортних засобів 08.05.2025) та позивачем надано для реєстрації відповідний правовстановлюючий документ, на підставі якого право власності перейшло до позивача - договір про задоволення вимог заставодержателя від 25.09.2025 та відповідне свідоцтво про реєстрацію технологічного транспортного засобу серія НОМЕР_7 від 30.11.2022, яке містить всі дані вказаного технологічного транспортного засобу та весь пакет документів, передбачений для відомчої реєстрації;

- Банком було дотримано всіх вимог законодавства для реєстрації транспортних засобів за позивачем, право власності на які визнається за цим позовом;

- пунктом 8 Порядку № 557 та пунктом 15 Порядку № 1388 чітко передбачено, що «перереєстрація транспортного засобу не здійснюється, у разі надходження до сервісного центру МВС звернення щодо транспортного засобу, відомості про власника якого містяться в Єдиному реєстрі боржників»;

- згідно з положеннями статті 34 Закону України «Про дорожній рух» перевірка мала здійснюватись саме відносно Банку, а не Заводу, який не був суб`єктом такого звернення та власником транспортних засобів;

- невизнання відповідачем-2 власником транспортних засобів та відмова ГСЦ МВС у реєстрації транспортних засобів за Банком на підставі «наявності відомостей про власника транспортного засобу в Єдиному реєстрі боржників» є незаконною, відомості про позивача відсутні в Єдиному реєстрі боржників.

5. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 23.02.2026; залучено до участі у справі РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2.

Завод 26.01.2026 подав суду заяву про визнання позову у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2026 відкладено підготовче засідання на 01.06.2026.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.07.2026.

Представниця позивача у судовому засіданні 13.07.2026 оголосила вступне слово та підтримала позовні вимоги у повному обсязі.

Представниця відповідача-2 оголосила вступне слово та заперечила проти задоволення позовних вимог.

Представниця третьої особи надала пояснення щодо предмета спору та заперечила проти задоволення позовних вимог.

13.07.2026 у судовому засіданні оголошено перерву до 31.08.2026.

Суд, заслухавши вступне слово представниць позивача, відповідача-2 і третьої особи, з`ясувавши обставини, на які посилаються учасники справи, дослідив у судовому засіданні 32.08.2026 в порядку статей 209 і 210 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) докази у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2026 відкладено розгляд справи по суті на 28.09.2026.

У зв`язку з триваючою повітряною тривогою судове засідання 28.09.2026 не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2026 відкладено розгляд справи по суті на 05.10.2026.

Після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд у судовому засіданні 05.10.2026 перейшов до судових дебатів.

Представники учасників справи виступили з промовами (заключним словом), в яких посилалися на обставини і докази, досліджені у судовому засіданні.

У судовому засіданні 05.10.2026 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 ГПК України.

Судом згідно з вимогами статей 222 і 223 ГПК України здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

20.10.2020 Банком і Заводом було укладено Договір застави, за якими в заставу Банку було передано, зокрема, транспортні засоби:

- спеціальний вантажний автокран більше 20Т, марки «МАЗ», комерційний опис НОМЕР_8, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , 2017 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 ;

- телескопічний навантажувач, марки JCB, модель 533-105, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , двигун номер НОМЕР_5 , 2019 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6 .

Першочергове обтяження з вищим пріоритетом транспортних засобів заставою позивача (Банку) було зареєстроване в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, відповідно до вимог статей 11 - 14 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

25.09.2025 Банк, внаслідок невиконання Заводом своїх зобов`язань перед позивачем за забезпеченим заставою зобов`язанням, звернув стягнення на заставні транспортні засоби в позасудовий спосіб, на підставі Договору № 5015 та Акта, згідно з вимогами статті 29 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», як заставодержатель та першочерговий стягувач, та набув право власності на заставні транспортні засоби.

Пунктом 3.1 Договору № 5015 передбачено, що Банк набуває право власності на транспортні засоби з моменту укладення Договору №5015 та підписання акта приймання-передачі транспортних засобів.

Згідно з пунктом 5.6 Договору № 5015 останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами та нотаріального посвідчення.

На виконання вимог частини одинадцятої статті 34 Закону України «Про дорожній рух», Банк 04.10.2025 звернувся (шляхом особистого звернення представника позивача) до Територіального сервісного центру МВС України у місті Києві № 8041 з заявами та необхідним пакетом документів для державної реєстрації на ім`я Банка транспортних засобів, право власності на які належить позивачу на підставі Договору № 5015 та Акта.

Проте реєстратором Територіального сервісного центру МВС України у місті Києві № 8041 після перевірки документів було усно відмовлено Банку у державній реєстрації транспортних засобів, оскільки останні обтяжені заставою позивача та попередній власник транспортних засобів - відповідач-1 перебуває в Єдиному реєстрі боржників.

06.10.2025 Банк письмово звернувся (шляхом направлення письмового запиту) до Територіального сервісного центру МВС України у місті Києві № 8041 та філії ГСЦ МВС (РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві) з заявою та необхідним пакетом документів для державної реєстрації на ім`я Банка транспортних засобів, право власності на які належить позивачу на підставі Договору № 5015 та Акта.

Банком 05.11.2025 було отримано відповідь від відповідача-2 з повідомленням про необхідність позивачеві звернутися до Територіальних сервісних центрів МВС України для відповідної реєстрації транспортних засобів.

13.11.2025 Банк повторно звернувся з письмовими заявами до відповідача-2 та третьої особи з повідомленням про те, що позивач вже звертався до Територіального сервісного центру МВС України у місті Києві № 8041 для державної реєстрації на ім`я Банка транспортних засобів, проте позивач не отримав письмової відповіді та просить її надати.

Банком 16.12.2025 було отримано відповідь від відповідача-2 на повторний запит, в якій останній повідомив, що: пунктом 15 Порядку № 1388 визначено, що державна реєстрація (перереєстрація), зняття з обліку транспортних засобів здійснюються після проведення уповноваженими особами сервісного центру МВС перевірки відповідних документів та/або відомостей, що містяться, зокрема в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, Державного реєстру обтяжень рухомого майна, відомостей про особу, що містяться в Єдиному реєстрі боржників; аналогічно норми закріплені і в пункті 8 Порядку № 557; у разі звернення до сервісного центру МВС щодо транспортного засобу, відомості про власника якого містяться в Єдиному реєстрі боржників, перереєстрація транспортного засобу не проводиться, крім випадків, коли: перереєстрація транспортного засобу не пов`язана з його відчуженням; транспортний засіб придбано на електронному аукціоні в порядку, встановленому статтею 61 Закону України «Про виконавче провадження»; транспортний засіб отримано в рахунок погашення боргу в порядку, встановленому статтею 61 Закону України «Про виконавче провадження»; транспортний засіб придбано в порядку, визначеному статтею 30 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»; в Єдиному реєстрі боржників Міністерства юстиції України (даний реєстр є відкритим, https://erb.minjust.gov.ua) наявна інформація про юридичну особу: Завод, який є боржником у 3 (трьох) виконавчих провадженнях; таким чином, наявність відомостей про особу, за якою зареєстровано транспортні засоби, в Єдиному реєстру боржників забороняє проводити державну перереєстрацію таких транспортних засобів на нового власника, крім випадків, визначених пунктом 8 Порядку № 557 та пунктом 15 Порядку № 1388.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ. ПОЗИЦІЯ І ВИСНОВКИ СУДУ

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Зазначені норми матеріального права визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права.

Разом із тим відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Право на звернення до господарського суду в установленому ГПК порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом (частина першо статті 4 ГПК України).

З огляду на положення статті 4 ГПК України, статей 15, 16 ЦК України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення.

Згідно із принципом диспозитивності господарського судочинства, закріпленим у статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Диспозитивність - це один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Визначення в позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) повинне відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 686/20282/21).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач, тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача (див. постанови від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17, від 09.02.2021 у справі № 635/4741/17).

Належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріальних правовідносин, тобто особа, за рахунок якої можна задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пункті 39 постанови від 26.02.2020 у справі № 304/284/18 та пункті 8.10 постанови від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20).

Задля остаточного вирішення спору і захисту порушеного права за результатами судового розгляду справи сторонами в судовому процесі мають бути саме сторони у спірних матеріальних правовідносинах, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення (схожий висновок Велика Палата Верховного Суду зробила у пункті 80 постанови від 18.12.2024 у справі № 907/825/22).

Задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачами з урахуванням належно обраного способу судового захисту.

У справі, що розглядається, предметом позову Банка, є, зокрема, вимога, заявлена до Заводу і ГСЦ МВС, про визнання за позивачем права власності на транспортні засоби.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Суб`єктом вимог про визнання права власності може будь-яка особа, яка вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів у третіх осіб або претензіями третіх осіб чи необхідністю отримати правовстановлюючі документи. Позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів. Позивачем у позові про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних відносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб. Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається в належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин (такі висновки наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 344/16879/15-ц).

Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України необхідно враховувати, що за змістом цієї норми судове рішення не породжує право власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.

Частиною першою статті 334 ЦК України передбачено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, Завод не оспорює та не заперечує право власності позивача на транспортні засоби, тоді як норми статті 392 ЦК України вимагають доведення порушення відповідачем права власності (оспорювання або невизнання), за захистом якого звертається позивач.

В той же час, ГСЦ МВС зазначив, що згідно з пунктом 1 розділу І Положення про Головний сервісний центр МВС, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1393 (у редакції наказу Міністерства внутрішніх України 12.11.2025 № 786), ГСЦ МВС є міжрегіональним територіальним органом з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ України і не є тією особою, яка може оспорювати або не визнавати права власності фізичних чи юридичних осіб при здійсненні повноважень відповідно до чинного законодавства у сфері дорожнього руху, ведення Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також здійснення державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортних засобів.

Згідно з частиною першою статті 34 Закону України «Про дорожній рух» державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, а також відсутності будь-яких обтяжень, у тому числі за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, присвоєнням буквено-числової комбінації номерних знаків з їх видачею або без такої, оформленням і видачею реєстраційних документів та/або їх формуванням в електронному вигляді.

Пунктом 3 Порядку № 1388 передбачено, що державна реєстрація транспортних засобів проводиться територіальними органами з надання сервісних послуг МВС (далі - сервісні центри МВС) з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції транспортних засобів установленим вимогам правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), використанням транспортних засобів в умовах воєнного і надзвичайного стану, а також для ведення їх обліку та запобіганню вчиненню щодо них протиправних дій.

У пункті 8 Порядку № 1388 визначено перелік документів, якими підтверджується правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків та проводиться з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів установленим вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов`язкових платежів).

Положеннями статті 34 Закону України «Про дорожній рух» та Порядку № 1388 регулюються та встановлюються обов`язки власників транспортних засобів та осіб, які використовують їх на законних підставах, зокрема, щодо зняття з реєстраційного обліку, реєстрації транспортного засобу тощо. Однак реєстрація транспортного засобу у відповідних реєстраційних органах не пов`язується із набуттям особою права власності на нього (такі висновки наведено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.07.2019 зі справи № 905/1053/18).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 зі справи № 911/1278/20 (пункт 7.13) навела правовий висновок, за яким як положеннями частини першої статті 334 ЦК України щодо переходу права власності на рухоме майно, так і спеціальним законодавством, що регулює порядок обліку та реєстрації транспортних засобів, не передбачено в імперативному порядку, що право власності на таке рухоме майно переходить до набувача транспортного засобу з моменту здійснення його державної реєстрації. Порушення приписів про державну реєстрацію великотоннажного та технологічного транспортного засобу має наслідком заборону його експлуатації (користування рухомим майном). Право власності на рухоме майно переходить до набувача відповідно до умов укладеного договору, що узгоджується з принципом свободи договору відповідно до статей 6, 627, 628 ЦК України. Якщо договором не передбачено особливостей переходу права власності у конкретному випадку шляхом вчинення певних дій, воно переходить з моменту передання транспортного засобу.

У пункті 7.15 постанови від 05.04.2023 зі справи № 911/1278/20 Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновком, викладеним у постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16.12. 2020 зі справи № 278/3640/18, у якій, аналізуючи положення статті 334 ЦК України та статті 34 Закону України «Про дорожній рух», суд зазначив: «…правовстановлюючим документом, який підтверджує набуття права власності, є саме договір комісії транспортного засобу та договір купівлі-продажу транспортного засобу. Видане за результатами проведення реєстраційних дій свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу лише підтверджує проведення реєстраційної процедури та внесення до Єдиного державного реєстру МВС відомостей про транспортний засіб і його власника, проте як самостійний документ право власності у особи не породжує». Подібні правові висновки щодо застосування положень статті 34 Закону України «Про дорожній рух» викладено Касаційним господарським судом у складі Верховним Судом також у постановах від 13.12.2018 зі справи № 910/11266/17 і від 21.05.2019 зі справи № 912/1426/18.

ГСЦ МВС проводить лише державну реєстрацію (перереєстрацію) та зняття з обліку транспортних засобів, а між Банком і ГСЦ МВС не існує будь-яких цивільно-правових відносин, у зв`язку з чим сервісний центр не може бути особою, яка не визнає, порушує або оспорює право позивача на транспортні засоби, оскільки у цих правовідносинах реєстрація транспортних засобів у відповідних реєстраційних органах не впливає на набуття права власності на них (аналогійний правовий висновок наведено у постанові Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21.01.2021 зі справи № 161/19385/19 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.02.2026 зі справи № 910/15363/24).

З урахуванням наведеного ні Завод, ані ГСЦ МВС у спірних правовідносинах не є тими особами, які не визнають право власності Банка на транспортні засоби, а тому вимога про визнання за позивачем права власності на спірні транспортні засоби задоволенню не підлягає.

Що ж до вимоги про зобов`язання ГСЦ МВС в особі РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві здійснити перереєстрацію на ім`я Банку транспортних засобів, то оскільки РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві було безпідставно відмовлено позивачу в здійсненні перереєстрації транспортних засобів, суд дійшов висновку, що такі дії центру не відповідають положенням, зокрема, пунктів 3, 7, 8, 15 Порядку № 1388 в частині неправильного тлумачення власника (заявника), а відтак дана вимога Банка підлягає задоволенню.

Також, слід зазначити, що заперечуючи проти задоволення позовних вимог, ГСЦ МВС вказав, що у разі задоволення судом позовних вимог Банку про зобов`язання здійснення державної реєстрації (перереєстрації) транспортних засобів, суд першої інстанції перебере на себе повноваження ГСЦ МВС, чим здійснить втручання в його дискреційні повноваження

Згідно із Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, прийнятою 11.03.1980, державам-членам стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, як дискреційне повноваження слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою дискреції, тобто, коли такий орган може обрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.

Отже, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не слід ототожнювати лише з формалізованими повноваженнями, вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє.

У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тому, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Як зазначив ГСЦ МВС дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Дійсно, суд не може втручатись у дискреційні права органів державної влади, тобто не може підміняти їх у прийнятті рішень, які належать до їх компетенції, якщо ці рішення знаходяться в межах закону. Суд перевіряє законність дій та рішень, але не може оцінювати їх доцільність чи ефективність, якщо вони не порушують закон.

Втім, за приписами абзацу другого пункту 2 розділу II Порядку № 779 (в редакції наказу МВС від 25.09.2024 № 645) - уповноважені посадові особи ГСЦ МВС забезпечують повноту, достовірність та своєчасність унесення ними інформації до ЄДРТЗ.

У спірних правовідносинах ГСЦ МВС уповноважений на виконання функцій держави у сфері дорожнього руху, ведення Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також здійснення державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортних засобів (КМ, далі МВС, ГСЦ МВС України, РСЦ ГСЦ МВС України ТСЦ РСЦ ГСЦ МВС України, адміністратор), реалізуючи сукупність прав та обов`язків органу державної влади на власний розсуд вичерпав своє дискреційне повноваження у виборі діяти, а саме вчинив дію з розгляду звернення позивача про перереєстрацію транспортних засобів та відмовив у вчиненні реєстраційних дій. При цьому така відмова ґрунтується на помилковому висновку щодо особи власника транспортних засобів, який звернувся і якому належить таке рухоме майно, та невірному тлумаченні (прочитанні) положення пункту 15 Постанови № 1388.

Щодо юрисдикційності даного спору, то у справі, що розглядається судом, вирішується питання про право власності на транспортні засоби, а не питання визнання неправомірними дій ГСЦ МВС стосовно відмови у реєстрації транспортних засобів. Тобто, спір є приватно-правовим та підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

За приписами статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 233, 236 - 238, 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Акордбанк» (вул. Стеценко, буд. 6, м. Київ, 04136; ідентифікаційний код 35960913) до Приватного акціонерного товариства «Пологівський олійноекстракційний завод» (вул. Маккейна Джона, буд. 40, офіс 241, м. Київ, 01042; ідентифікаційний код 00384147) та Головного сервісного центру МВС (вул. Лук`янівська, буд. 62, м. Київ, 04052; ідентифікаційний код 40109173), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2 - Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в м. Києві (Філія ГСЦ МВС) (вул. Арсенальна, буд. 9/11, м. Київ, 01011; ідентифікаційний код 43611844), про визнання права власності на транспортні засоби та зобов`язання здійснити перереєстрацію транспортних засобів задовольнити частково.

2. Зобов`язати Головний сервісний центр МВС (вул. Лук`янівська, буд. 62, м. Київ, 04052; ідентифікаційний код 40109173) в особі Регіонального сервісного центру ГСЦ в м. Києві здійснити перереєстрацію на ім`я Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Акордбанк» (вул. Стеценко, буд. 6, м. Київ, 04136; ідентифікаційний код 35960913) транспортних засобів, а саме:

- спеціального вантажного автокрану більше 20Т, марки «МАЗ», комерційний опис НОМЕР_8, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , 2017 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 ;

- телескопічного навантажувача, марки JCB, модель 533-105, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , двигун номер НОМЕР_5 , 2019 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6 .

3. Стягнути з Головного сервісного центру МВС (вул. Лук`янівська, буд. 62, м. Київ, 04052; ідентифікаційний код 40109173) на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Акордбанк» (вул. Стеценко, буд. 6, м. Київ, 04136; ідентифікаційний код 35960913) 5 324 (п`ять тисяч триста двадцять чотири) грн 80 коп. судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати відповідні накази.

5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 06.10.2026.

Суддя Оксана Марченко