Рішення № 140386730, 23.09.2026, Господарський суд Житомирської області

Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 р.м. ЖитомирСправа № 906/275/26

Господарський суд Житомирської області

Суддя Нестерчук С. С.

секретар судового засідання: Бугайов І. В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Керівника Звягельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Баранівської міської ради Житомирської області

до 1) Гуманітарного відділу Баранівської міської ради

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиренерго"

про визнання недійсним додаткових угод до договору про закупівлю, стягнення 556 129,80 грн

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиренерго"

до 1) Баранівської міської ради

2) Гуманітарного відділу Баранівської міської ради

про тлумачення умов договору

за участю представників сторін:

прокурор - Дереча І. В.

від позивача за первісним позовом - Шейденецька І. М. (у порядку самопредставництва)

від відповідача-1 за первісним позовом - Полюшкевич А. О., Старушко О. Б., Лисюк І. В (у порядку самопредставництва)

від відповідача-2 за первісним позовом - адвокат Кваша І. В.

І. СУТЬ СПОРУ

(1.1.) Стислий виклад позиції прокурора

Керівник Звягельської окружної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Баранівської міської ради (далі - Міська рада) звернувся до Господарського суду Житомирської області (далі - Суд) з позовом до Гуманітарного відділу Баранівської міської ради (далі - відповідач-1, Гуманітарний відділ), Товариства з обмеженою відповідальністю Житомиренерго (далі - відповідач-2, Товариство), в якому просить (з урахуванням заяви про виправлення описки/уточнення позовних вимог вх. №:4228 від 02.04.2026):

1) визнати недійсною Додаткову угоду №3 від 31.05.2024 до Договору №498 на закупівлю (постачання) електричної енергії від 29.12.2023, укладену між Товариством та Гуманітарним відділом;

2) визнати недійсною Додаткову угоду №4 від 25.06.2024 до Договору №498 на закупівлю (постачання) електричної енергії від 29.12.2023, укладену між Товариством та Гуманітарним відділом;

3) визнати недійсною Додаткову угоду №5 від 23.07.2024 до Договору №498 на закупівлю (постачання) електричної енергії від 29.12.2023, укладену між Товариством та Гуманітарним відділом;

4) стягнути з Товариства на користь Міської ради безпідставно набуті кошти у сумі 556 129,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на ст. 203, 215, 216, 1212 Цивільного кодексу України, що укладення додаткових угод до договору про закупівлю відбулося за відсутності правових підстав, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", внаслідок безпідставного збільшення ціни за електричну енергію переплачені кошти.

(1.2.) Стислий виклад заперечень відповідача-1

Гуманітарний відділ у відзиві на позовну заяву (вх.№4405/26 від 08.04.2026) заперечує проти задоволення позову та просить відмовити у його задоволенні з огляду на таке.

В обґрунтування заперечень зазначає, що Договір №498 від 29.12.2023 та додаткові угоди до нього укладалися відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі", Особливостей та умов самого Договору.

Відповідач-1 вказує, що зміни ціни електричної енергії були зумовлені об`єктивним коливанням ціни на ринку, підтвердженим даними з офіційного вебсайту ДП "Оператор ринку", а підвищення ціни у кожному окремому випадку не перевищувало 10% та за наявності належного підтвердження ринкового коливання.

Також відповідач-1 зазначає, що укладення додаткових угод мало на меті забезпечення безперебійного постачання електричної енергії закладам освіти та іншим установам громади. Електрична енергія фактично постачалася, споживалася та оплачувалася, що, на думку відповідача-1, свідчить про реальне виконання сторонами договірних зобов`язань і відсутність ознак фіктивності чи удаваності правочинів.

У судовому засіданні 06.07.2026 представник Гуманітарного відділу позов прокурора підтримала.

(1.3.) Стислий виклад заперечень відповідача 2

ТОВ "Житомиренерго" заперечує проти позову, вважає його необґрунтованим та безпідставним, у зв`язку з чим просить відмовити у його задоволенні. В обґрунтування заперечень відповідач-2 зазначає, що:

1) прокурор не довів наявності підстав для представництва інтересів держави у цій справі, оскільки контроль у сфері публічних закупівель належить до компетенції органів державного фінансового контролю, зокрема Держаудитслужби;

2) прокурор визначив неналежного позивача, оскільки Баранівська міська рада не є стороною договору та спірних додаткових угод, а тому не має права вимагати повернення коштів за договором, стороною якого є Гуманітарний відділ Баранівської міської ради;

3) додаткові угоди до договору постачання електричної енергії укладені правомірно, відповідно до умов договору, Закону України "Про публічні закупівлі", Особливостей та з урахуванням коливання ціни електричної енергії на ринку. Відповідач-2 також посилається на фактичне виконання договору сторонами, споживання електричної енергії замовником та оплату поставленого товару;

4) прокурор не надав детального розрахунку зміни ціни електричної енергії, не зазначив, у якому відсотковому співвідношенні та на яку саме дату зроблено відповідний розрахунок, а також не подав висновків експертів чи спеціалістів, які б спростовували надані відповідачем документи щодо коливання ціни електричної енергії на ринку.

5) у разі застосування наслідків недійсності правочину електрична енергія не може бути повернута в натурі, а тому має враховуватися її вартість за цінами на момент відшкодування.

Окремо відповідач-2 зазначає про наявність, на його думку, ознак нікчемності Договору про постачання електричної енергії споживачу №498 від 29.12.2023. Відповідач-2 вважає, що цей Договір укладено з порушенням вимог законодавства про публічні закупівлі щодо строку його укладення, а тому такий правочин є нікчемним.

У зв`язку з цим відповідач-2 просить застосувати наслідки нікчемності Договору №498 у спосіб, який, на його думку, забезпечить справедливий баланс інтересів сторін, а саме залишити стан розрахунків за фактично спожиту електричну енергію без змін. Відповідач-2 зазначає, що електрична енергія фактично була поставлена та спожита, її повернення в натурі є неможливим, тому застосування реституції не повинно призвести до безпідставного повернення сплачених коштів за фактично отриманий товар.

(2.1.) Стислий виклад позиції позивача за зустрічним позовом

ТОВ "Житомиренерго" звернулося із зустрічним позовом (вх. №420/26 від 08.04.2026) до Баранівської міської ради та Гуманітарного відділу про тлумачення пункту 13.7 Договору №498 про постачання електричної енергії споживачу від 29.12.2023.

Зустрічний позов обґрунтовано тим, що між сторонами існує спір щодо змісту та порядку застосування пункту 13.7 Договору №498 від 29.12.2023, яким врегульовано порядок зміни ціни за одиницю товару у разі коливання ціни електричної енергії на ринку. Позивач за зустрічним позовом зазначає, що без тлумачення вказаної умови договору неможливо встановити, якими саме документами має підтверджуватися коливання ціни, за який період воно має визначатися та чи були правомірними зміни ціни за спірними додатковими угодами. На думку Товариства, правильне тлумачення пункту 13.7 Договору може вплинути на вирішення первісного позову про визнання додаткових угод недійсними та стягнення коштів.

(2.2.) Стислий виклад заперечень відповідача-1 за зустрічним позовом

Міська рада не скористалася своїм правом на подання відзиву на позов у порядку, передбаченому статтею 165 ГПК України.

(2.3.) Стислий виклад заперечень відповідача-2 за зустрічним позовом

Гуманітарний відділ у відзиві на зустрічну позовну заяву (вх.№5167) заперечує проти доводів зустрічної позовної заяви ТОВ "Житомиренерго" обгрунтовуючи тим, що ТОВ "Житомиренерго", беручи участь у процедурі закупівлі та підписуючи Договір, повністю і беззастережно погодилося з усіма його умовами, у тому числі з пунктом 13.7, який був оприлюднений у складі тендерної документації та був однаковим для всіх учасників.

Гуманітарний відділ вказує, що підставами для укладення додаткових угод №3, №4 та №5 були письмові звернення самого ТОВ "Житомиренерго" з відповідними документами, які підтверджували коливання ціни електричної енергії на ринку.

Також відповідач-2 за зустрічним позовом зазначає, що зміни до Договору вносилися узгоджено, відповідно до умов Договору та чинного законодавства, а електрична енергія фактично постачалася, споживалася та оплачувалася, що свідчить про реальне виконання сторонами договірних зобов`язань та відсутність підстав для тверджень про незрозумілість умов Договору.

(2.4.) Стислий виклад позиції прокурора щодо зустрічного позову

Прокурор заперечує проти задоволення зустрічного позову, вважаючи, що пункт 13.7 Договору №498 від 29.12.2023 є чітким та однозначним і не потребує судового тлумачення. На його думку, заявлені вимоги фактично спрямовані не на усунення неясності змісту договору, а на підтвердження правомірності дій ТОВ "Житомиренерго" щодо зміни ціни за додатковими угодами, що вже є предметом первісного позову.

Прокурор також зазначає, що питання щодо документального підтвердження коливання ціни, визначення періодів такого коливання та допустимості зміни ціни мають вирішуватися з урахуванням імперативних вимог законодавства про публічні закупівлі під час розгляду первісного позову по суті, а не шляхом тлумачення договору. У зв`язку з цим просить у задоволенні зустрічного позову відмовити.

ІІ. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання

09.03.2026 до Суду звернувся керівник Звягельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Баранівської міської ради з позовною заявою.

Ухвалою Суду від 13.03.2026 залишено позовну заяву без руху, прокурору надано строк для усунення недоліків та встановлено спосіб їх усунення.

20.03.2026 прокурор у строк, встановлений судом, на виконання вимог ухвали подав заяву про усунення недоліків.

Суд ухвалою від 24.03.2026 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та вирішив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи, підготовче засідання призначив на 14.04.2026.

02.04.2026 через підсистему "Електронний суд" прокурор подав заяву про уточнення позовних вимог (виправлення описки) (вх.№4228).

07.04.2026 через підсистему "Електронний суд" Товариство подало відзив на позовну заяву (вх.№4399/26).

08.04.2026 до Суду від Гуманітарного відділу надійшов відзив на позовну заяву (вх.№4405/26).

07.04.2026 через підсистему "Електронний суд" Товариство подало зустрічну позовну заяву (вх.№420/26 від 08.04.2026).

Ухвалою Суду від 09.04.2026 зустрічну позовну заяву залишено без руху, відповідачу надано строк для усунення недоліків та встановлено спосіб їх усунення.

10.04.2026 на електронну пошту Суду від Гуманітарного відділу надійшло клопотання (не підписане ЕЦП) про перенесення розгляду справи у зв`язку з неможливістю прибуття їх представника (вх.№4487).

13.04.2026 через підсистему "Електронний суд" прокурор подав:

- відповідь на відзив Гуманітарного відділу (вх.№4647 від 14.04.2026);

- відповідь на відзив Товариства (вх.№4651 від 14.04.2026).

14.04.2026 через підсистему "Електронний суд" представник Товариства - адвокат Кваша І. В. подав клопотання про відкладення підготовчого засідання (вх.№4657).

Ухвалою від 14.04.2026 Суд відклав підготовче засідання на 27.04.2026.

14.04.2026 через підсистему "Електронний суд" представник Товариства у строк, встановлений судом, на виконання вимог ухвали подав заяву про усунення недоліків зустрічної позовної заяви (вх.№4697 від 15.04.2026).

Суд ухвалою від 21.04.2026 прийняв зустрічну позовну заяву Товариства до спільного розгляду з первісним позовом та об`єднав вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом у справі №906/275/26.

24.04.2026 через підсистему "Електронний суд" Товариство подало клопотання про відкладення підготовчого засідання (вх.№5131/26).

24.04.2026 через підсистему "Електронний суд" від Гуманітарного відділу надійшов відзив на зустрічну позовну заяву (вх.№5167).

Суд ухвалою від 27.04.2026 відклав підготовче засідання на 20.05.2026 та зобов`язав представника Товариства надати належні докази поважності причин неприбуття у підготовче засідання.

01.05.2026 через підсистему "Електронний суд" представник Товариства подав заяву на виконання вимог ухвали від 27.04.2026.

04.05.2026 через підсистему "Електронний суд" прокурор подав пояснення щодо зустрічного позову (вх.5576/26 від 05.05.2026).

08.05.2026 через підсистему "Електронний суд" представник Товариства подав клопотання про долучення доказів та поновлення строку на подання доказів (вх. №01-44/1854/26).

13.05.2026 через підсистему "Електронний суд" представник Товариства подав клопотання про зупинення розгляду справи (вх.№01-44/1930/26 від 14.05.2026).

14.05.2026 через підсистему "Електронний суд" представник Товариства подав додаткові пояснення у справі (вх.№5944) стосовно пояснень прокурора щодо зустрічного позову .

20.05.2026 через підсистему "Електронний суд" Товариство подало клопотання про зупинення розгляду справи (вх.№01-44/2001/26).

Ухвалою від 20.05.2026 Суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів, відклав підготовче засідання на 10.06.2026 та встановив учасникам справи строк 5 днів для подання письмової позиції щодо клопотань ТОВ "Житомиренерго" про зупинення провадження у справі, поданих 13.05.2026 та 20.05.2026.

22.05.2026 через підсистему "Електронний суд" прокурор подав заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі (вх.№6311 від 22.05.2026).

25.05.2026 до Суду від Гуманітарного відділу надійшли заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі (вх.№6336/26).

08.06.2026 через підсистему "Електронний суд" Товариство подало заяву про зміну місцезнаходження.

09.06.2026 через підсистему "Електронний суд" Міська рада подала клопотання про розгляд справи без участі їх представника у всіх подальших судових засідань (вх.№7031). При цьому Міська рада підтримує позовні вимоги в повному обсязі з підстав, які зазначені у позовній заяві, та не визнає зустрічних позовних вимог із-за їх безпідставності.

10.06.2026 через підсистему "Електронний суд" Товариство подало заяву про залишення первісного позову без розгляду (вх.№01-44/2255/26).

Суд ухвалою від 10.06.2026 відмовив у задоволенні клопотань представника Товариства про зупинення провадження у справі (вх.№01-44/1930/26 від 14.05.2026 та №01-44/2001/26 від 20.05.2026).

Протокольною ухвалою від 10.06.2026 Суд відклав розгляд заяви Товариства про залишення первісного позову без розгляду та оголосив перерву в підготовчому засіданні до 22.06.2026.

22.06.2026 через підсистему "Електронний суд" прокурор подав заперечення на заяву Товариства про залишення позову без розгляду (вх.№7534/26).

22.06.2026 через підсистему "Електронний суд" Гуманітарний відділ подав заперечення на клопотання про залишення позову без розгляду (вх.№7562/26).

Суд ухвалою від 22.06.2026 відмовив у задоволенні заяви Товариства про залишення позову без розгляду (вх.№01-44/2255/26 від 10.06.2026).

Крім того, ухвалою від 22.06.2026 Суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 06.07.2026.

06.07.2026 через підсистему "Електронний суд" представник Товариства подав клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№8099/26).

Протокольною ухвалою від 06.07.2026 Суд відмовив у задоволенні клопотання представника Товариства про відкладення розгляду справи (вх. №8099/26), врахувавши повторну неявку представника Товариства у судове засідання та положення пункту 2 частини третьої статті 202 ГПК України, відповідно до яких у разі повторної неявки належно повідомленого учасника справи або його представника суд розглядає справу за його відсутності незалежно від причин неявки.

У судовому засіданні 06.07.2026 Суд заслухав вступне слово прокурора та представників Гуманітарного відділу щодо первісного позову. З метою надання відповідачу-2 за первісним позовом можливості реалізувати право на вступне слово, Суд оголосив перерву в судовому засіданні до 13.07.2026.

09.07.2026 через підсистему "Електронний суд" представник Товариства подав доповнення до клопотання від 06.07.2026 про відкладення судового засідання, в якому просить долучити копію листка непрацездатності до матеріалів справи (вх.№8264).

У судовому засіданні 13.07.2026 Суд заслухав вступне слово представника Товариства щодо первісного позову, а також заслухав вступне слово представника Товариства, Міської ради, Гуманітарного відділу та прокурора щодо зустрічного позову та оголосив перерву в судовому засіданні до 18.08.2026.

У період з 21.07.2026 по 07.08.2026 головуючий суддя перебувала у щорічній відпустці.

04.08.2026 через підсистему "Електронний суд" Товариство подало додаткові пояснення у справі (вх.№9393 від 05.08.2026), в яких звертає увагу суду судову практику, а саме постанову Верховного Суду від 22.07.2026 у справі №922/3937/25 та рішення Господарського суду Луганської області від 17.07.2026 у справі №913/261/25.

18.08.2026 через підсистему "Електронний суд" Міська рада подала заяву про розгляд справи без участі їх представника (вх.№9809/26).

У судовому засіданні 18.08.2026 Суд заслухав пояснення представника відповідача-2 за первісним позовом щодо направлених додаткових пояснень та на стадії дослідження доказів вирішив оголосити перерву у судовому засіданні до 16.09.2026 з урахуванням часу перебування прокурора у відпустці.

У судовому засіданні 16.09.2026 завершено стадію з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами, Суд заслухав заключне слово прокурора, представників Міської ради, Гуманітарного відділу та Товариства, після судових дебатів Суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відклав проголошення судового рішення до 23.09.2026.

16.09.2026 через підсистему "Електронний суд" Товариство подало заяву про проведення судового засідання 23.09.2026 без їх участі (вх.№10921/26 від 17.09.2026).

21.09.2026 через підсистему "Електронний суд" Міська рада подала заяву про розгляд справи без їх участі (вх.№11060).

22.09.2026 через підсистему "Електронний суд" Гуманітарний відділ подав заяву про про розгляд без їх участі (вх.№11151 від 23.09.2026).

Прокурор в судове засідання 23.09.2026 на проголошення рішення не з`явився.

З огляду на неявку всіх учасників справи в судове засідання, яким завершено розгляд справи, Суд відповідно до частини четвертої статті 240 ГПК України підписує рішення без його проголошення.

ІІІ. Фактичні обставини справи

Дослідивши матеріали справи, Суд установив такі обставини.

За результатами проведення Гуманітарним відділом процедури відкритих торгів UA-2023-12-06-005968-a щодо закупівлі електричної енергії очікуваною вартістю 3 663 029,00 грн ТОВ "Житомиренерго" із тендерною пропозицію у розмірі 2 849 087,00 грн визнано переможцем торгів та прийнято рішення про укладення з ним договору про закупівлю.

29.12.2023 між ТОВ "Житомиренерго" як постачальником та Гуманітарним відділом Баранівської міської ради як споживачем укладено Договір №498 про закупівлю (постачання) електричної енергії (далі - Договір), за умовами якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Умови цього договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, а також Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1178 від 12.10.2022 р. (пункт 1.2 Договору).

Згідно з пунктом 2.2. Договору істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі крім випадків зазначених п. 19 Особливостей.

Відповідно до пункту 5.1 Договору, Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору. Загальна вартість цього Договору на момент його укладення становить 2 849 087,00 грн в т.ч. ПДВ 474 847,83 грн. З урахуванням ст. 48 Бюджетного кодексу України зобов`язання Споживача за договором в частині оплати поставленої електричної енергії виникають у 2024 році, та в межах асигнувань, встановлених кошторисом. Реєстрація бюджетного зобов`язання здійснюється з урахуванням абз. 2 ч. 2.2. наказу Міністерства фінансів України від 02.03.2013 р. № 309 "Про затвердження Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України".

Згідно з пунктом 5.2 Договору, здійснення оплати відбувається після фактичного споживання/отримання 100% розмірі на підставі надісланого рахунку для оплати. Обсяги споживання товару підтверджуються складеним Сторонами актом приймання-передачі товару.

Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (пункт 5.5. Договору).

Пунктом 13.7 Договору сторони передбачили, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку, зокрема:

2) погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення:

У разі коливання ціни Товару на ринку, Постачальник письмово звертається до Споживача щодо зміни ціни за одиницю Товару. Наявність факту коливання ціни товару на ринку підтверджується довідкою (завіреними копіями довідок) компетентного органу (Торгово-промислової палати України та або її регіональних представництв або ДП "Держзовнішінформ", або ДП "Укрпромзовнішекспертиза" чи іншого погодженого Сторонами органу щодо величини коливання на ринку. В письмовому зверненні Постачальник наводить посилання на зміни в нормативно-правових актах щодо формування ціни або умов постачання електричної енергії, на підставі яких змінюється ціна постачання електричної енергії. Зміна ціни на ринку "на добу наперед" підтверджується інформацією з сайту Оператора ринку https://www.oree.cом.ua. Зміна регульованих (цін) тарифів на послуги з розподілу та/або передачі електричної енергі підтверджується постановами Регулятора, що затверджені у встановленому законодавством порядку. До розрахунку ціни за одиницю товару приймається ціна щодо розміру ціни на Товар на момент укладання Договору/внесення змін до Договору та на момент звернення до вказаних органів, установ, організацій, що підтверджують коливання (зміни) ціни на ринку на Товар, що є предметом закупівлі за цим Договором. Кожна зміна до Договору має містити окреме документальне підтвердження. Зміна ціни за одиницю товару можлива тільки за умови здійснення поставки Товару за раніше встановленою ціною.

Пунктом 15.2 Договору передбачено, що постачальник має повідомити про зміну будь-яких умов договору споживача не пізніше, ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір. Постачальник зобов`язаний повідомити споживача в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про право припинити дію договору без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації постачальнику, якщо споживач не приймає нові умови.

Відповідно до комерційної пропозиції, яка є додатком №1 до Договору, ціна за спожиту електричну енергію становить 5,2501184 грн/кВт*год з ПДВ, в тому числі тариф на передачу 0,48510 грн/кВт*год без ПДВ.

Додатком 2 до Договору "Договірні величини споживання електричної енергії" сторони погодили, що загальний обсяг постачання електричної енергії становить 542 тис. кВт год; ціна Договору - 2 849 087,00 грн.

За умовами пункту 4 додатку №2 до Договору, сторони усвідомлюють, що зазначена в п.1 додатку вартість заявлених споживачем договірних величин споживання електричної енергії на 2024 рік, визначена виходячи з вартості тарифів (ціни за одиницю товару) на момент укладення даного договору, а тому не є остаточною, при цьому, у разі зміни ціни за одиницю товару, істотні умови даного договору можуть змінюватись у випадках, визначених п.19 Особливостей.

У подальшому Товариство та Гуманітарний відділ уклали низку додаткових угод до Договору №498 від 29.12.2023, якими змінювали окремі його умови.

1) Додатковою угодою № 1 від 12.01.2024 внесено зміни до пункту 15.1 Договору та пункту 9 додатка 1 до нього, відповідно до яких строк дії Договору визначено до 31.12.2024 включно, а в частині проведення розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

2) Додатковою угодою № 2 від 09.02.2024 у зв`язку зі зміною регульованої складової ціни електричної енергії відповідно до постанови НКРЕКП від 09.12.2023 №2322 тариф на послуги з передачі електричної енергії визначено у розмірі 0,52857 грн/кВт·год без ПДВ, а загальну ціну 1 кВт·год електричної енергії у розмірі 5,30228232 грн з ПДВ.

3) Додатковою угодою № 3 від 31.05.2024 сторони погодили зміну ціни за одиницю товару та, відповідно загальної кількості товару, який підлягає постачанню за Договором, шляхом збільшення ціни електричної енергії як товару в Договорі до 4,61276 грн/кВт·год без ПДВ, тобто на +18,58 %. З урахуванням тарифу на передачу електричної енергії загальну ціну 1 кВт·год встановлено у розмірі 6,1696 грн з ПДВ. Одночасно загальний обсяг закупівлі визначено у розмірі 491 458,91 кВт·год.

Згідно з пунктом 5 умови цієї додаткової угоди застосовуються до відносин між сторонами, які виникли з 01.05.2024.

Укладенню цієї додаткової угоди передував лист ТОВ "Житомиренерго" від 27.05.2024 №1, яким постачальник повідомив, що з 09 лютого 2024 відбулося значне коливання ціни електричної енергії на ринку в бік збільшення. На підтвердження коливання ціни на 18,58 % Товариство послалося на скріншоти з веб-сайту ДП "Оператор ринку" щодо середньозважених цін на РДН в ОЕС України станом на 09.02.2024 та за період 23 26.04.2024.

4) Додатковою угодою № 4 від 25.06.2024 сторони погодили зміну ціни за одиницю товару та, відповідно загальної кількості товару, який підлягає постачанню за Договором, шляхом збільшення ціни електричної енергії як товару в Договорі до 5,82038 грн/кВт·год без ПДВ, тобто на 26,18 %. Тариф на послуги з передачі електричної енергії залишено у розмірі 0,52857 грн/кВт·год без ПДВ, а загальну ціну 1 кВт·год електричної енергії встановлено у розмірі 7,61874 грн з ПДВ. Загальний обсяг закупівлі визначено у розмірі 442 934,38 кВт·год.

Згідно з пунктом 4 додаткова угода набирає чинності з 02.06.2024.

Укладенню цієї угоди передував лист ТОВ "Житомиренерго" від 01.06.2024 №16, яким постачальник повідомив, що з 31 травня 2024 відбулося значне коливання ціни електричної енергії на ринку в бік збільшення. На підтвердження коливання ціни на 26,18 % Товариство послалося на скріншоти з веб-сайту ДП "Оператор ринку" щодо середньозважених цін на РДН в ОЕС України станом на 31.05.2024 та 01.06.2024.

5) Додатковою угодою № 5 від 23.07.2024 сторони погодили зміну ціни за одиницю товару та, відповідно загальної кількості товару, який підлягає постачанню за Договором, шляхом збільшення ціни електричної енергії як товару в Договорі до 6,32279 грн/кВт·год без ПДВ, тобто на 8,63 %. Тариф на послуги з передачі електричної енергії залишено у розмірі 0,52857 грн, а загальну ціну 1 кВт·год електричної енергії встановлено у розмірі 8,221632 грн з ПДВ. Загальний обсяг закупівлі визначено у розмірі 429 063,57 кВт·год.

Згідно з пунктом 4 додаткова угода набирає чинності з 01.07.2024.

Укладенню цієї угоди передував лист ТОВ "Житомиренерго" від 23.07.2024 №117, яким постачальник повідомив, що з 25 червня 2024 відбулося значне коливання ціни електричної енергії на ринку в бік збільшення. На підтвердження коливання ціни на 8,63 % Товариство послалося на скріншоти з веб-сайту ДП "Оператор ринку" щодо середньозважених цін на РДН в ОЕС України станом на 25.06.2024 та за період 01 05.07.2024.

В обґрунтування первісного позову прокурор посилається на те, що наведені ТОВ "Житомиренерго" порівняльні періоди не відображали об`єктивної динаміки ринкової ціни електричної енергії. Зокрема, щодо додаткової угоди №3 для порівняння використано ціну станом на 09.02.2024 та за окремий період 23 26.04.2024, тоді як середньозважена ціна за квітень 2024 року в цілому становила 3,33377 грн/кВт·год, а за обраний постачальником період 23 26.04.2024 4,66403 грн/кВт·год. Аналогічно щодо наступних змін ціни прокурор указує на використання окремих дат або коротких періодів на тлі коливання ціни як у бік збільшення, так і зменшення.

За даними, наведеними прокурором із посиланням на АТ "Оператор ринку", середньозважена ціна електричної енергії на РДН протягом 2024 року змінювалася, зокрема становила: у січні 3,85857 грн/кВт·год, у лютому 3,26858 грн/кВт·год, у березні 3,08953 грн/кВт·год, у квітні 3,33377 грн/кВт·год, у травні 4,22192 грн/кВт·год, у червні 5,40338 грн/кВт·год, у липні 5,96711 грн/кВт·год. З огляду на це прокурор ставить під сумнів відповідність обраних постачальником періодів порівняння фактичному коливанню ринкової ціни.

На виконання умов договору ТОВ "Житомиренерго" поставило Гуманітарному відділу електричну енергію загальним обсягом 422 918 кВт·год на загальну суму 2 798 560,43 грн з ПДВ. Факт постачання підтверджується актами приймання-передачі, зокрема:

- актом від 15.02.2024, за січень поставлено 54,354 тис кВт·год електроенергії за ціною 5 302,2823 грн/кВт·год (з ПДВ), на суму 288 200,25 грн (з ПДВ);

- актом від 12.03.2024, за лютий поставлено 64,376 тис кВт·год електроенергії за ціною 5 302,2823 грн/кВт·год (з ПДВ), на суму 341 339,73 грн (з ПДВ);

- актом від 15.04.2024, за березень поставлено 48,668 тис кВт·год електроенергії за ціною 5 302,2823 грн/кВт·год (з ПДВ), на суму 258 051,47 грн (з ПДВ);

- актом від 08.05.2024, за квітень поставлено 43,618 тис кВт·год електроенергії за ціною 5 302,2823 грн/кВт·год (з ПДВ), на суму 231 274,95 грн (з ПДВ);

- актом №517 від 14.06.2024, за травень поставлено 25,329 тис кВт·год електроенергії за ціною 6 169,6000 грн/кВт·год (з ПДВ), на суму 156 269,80 грн (з ПДВ);

- актом №664 від 12.07.2024, за червень поставлено 0,538 тис кВт·год електроенергії за ціною 6 169,6000 грн/кВт·год (з ПДВ), на суму 3 319,24 грн (з ПДВ) та 15,602 тис кВт·год електроенергії за ціною 7 618,7400 грн/кВт·год (з ПДВ), на суму 118 867,58 грн (з ПДВ);

- актом №761 від 09.08.2024 за липень 2024 року поставлено 10,991 тис кВт·год електроенергії за ціною 8 221,6320 грн/кВт·год (з ПДВ), на суму 90 363,96 грн (з ПДВ);

- актом №939 від 11.09.2024 за серпень 2024 року поставлено 13,572 тис кВт·год електроенергії за ціною 8 221,6320 грн/кВт·год (з ПДВ), на суму 111 583,99 грн (з ПДВ);

- актом №1223 від 18.10.2024 за вересень 2024 року поставлено 26,143 тис кВт·год електроенергії за ціною 8 221,6320 грн/кВт·год (з ПДВ), на суму 214 938,13 грн (з ПДВ);

- актом №1291 від 14.11.2024 за жовтень 2024 року поставлено 35,281 тис кВт·год електроенергії за ціною 8 221,6320 грн/кВт·год (з ПДВ), на суму 290 067,40 грн (з ПДВ);

- актом №1522 від 12.12.2024 за листопад 2024 року поставлено 41,335 тис кВт·год електроенергії за ціною 8 221,6320 грн/кВт·год (з ПДВ), на суму 339 841,16 грн (з ПДВ);

- актом №1685 від 17.12.2024 за грудень 2024 року поставлено 43,111 тис кВт·год електроенергії за ціною 8 221,6320 грн/кВт·год (з ПДВ), на суму 354 442,78 грн (з ПДВ).

Гуманітарний відділ сплатив повну вартість поставленої електричної енергії в сумі 2 798 560,43 грн, що підтверджується платіжними інструкціями.

Джерелом фінансування закупівлі за договором є кошти місцевого бюджету, категорія замовника - юридична особа, яка забезпечує потреби територіальної громади (протокол затвердження річного плану закупівель UA-2023-12-06-005968-а).

Прокурор вважає, що за відсутності правових підстав для застосування підвищених цін, установлених додатковими угодами №3 5, розрахунок вартості фактично поставлених 422 918 кВт·год має здійснюватися за ціною 5,30228232 грн/кВт·год, погодженою додатковою угодою №2 від 09.02.2024. За таким розрахунком вартість поставленої електричної енергії становить 2 242 430,63 грн, а різниця між фактично сплаченою сумою та розрахованою прокурором вартістю 556 129,80 грн, яку прокурор визначає як безпідставно набуті ТОВ "Житомиренерго" кошти.

Саме у зв`язку з наведеними обставинами прокурор просить визнати недійсними додаткові угоди №3 від 31.05.2024, №4 від 25.06.2024 та №5 від 23.07.2024 і стягнути з ТОВ "Житомиренерго" 556 129,80 грн.

Щодо розумного строку розгляду справи

Згідно із частиною першою статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Крім того, розумність строків розгляду справи судом є однією із основних засад господарського судочинства.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ оцінка розумності тривалості провадження здійснюється з урахуванням конкретних обставин справи, зокрема її складності, поведінки учасників судового процесу, поведінки органів державної влади та значення предмета спору для сторін.

Суд ураховує, що тривалість розгляду цієї справи була зумовлена її фактичною та правовою складністю, поданням зустрічного позову, необхідністю належного виконання завдань господарського судочинства, забезпечення учасникам справи реальної можливості реалізувати процесуальні права та повного з`ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, а не бездіяльністю чи невиправданими процесуальними затримками з боку Суду.

З огляду на наведене Суд вважає, що розгляд справи здійснено упродовж розумного строку відповідно до вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

ІV. МОТИВИ СУДУ

1. Щодо підстав представництва інтересів держави прокурором в даній справі

Питання наявності у прокурора підстав для представництва інтересів держави в особі Баранівської міської ради було предметом оцінки Суду під час підготовчого провадження.

Ухвалою від 22.06.2026 Суд установив, що спірні правовідносини пов`язані з використанням коштів місцевого бюджету, а Баранівська міська рада як орган місцевого самоврядування є компетентним органом щодо захисту відповідних майнових інтересів територіальної громади.

Судом також установлено, що Гуманітарний відділ Баранівської міської ради 03.09.2025 звернувся до ТОВ "Житомиренерго" з претензією про повернення коштів, сплачених у зв`язку з укладенням додаткових угод №3, №4 та №5 до Договору №498 від 29.12.2023, однак відповідні кошти повернуті не були.

Звягельська окружна прокуратура листом від 23.01.2026 №54-79-391вих-26 повідомила Баранівську міську раду про виявлені порушення та необхідність вжиття заходів судового захисту. Баранівська міська рада відповіді на зазначений лист не надала, самостійно до суду з відповідним позовом не звернулася та про вжиття інших ефективних заходів захисту не повідомила.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 дійшла висновку про те, що Рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів місцевого бюджету, а тому є належним позивачем у цій справі. Схожі висновки викладені у постановах КГС ВС від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21 (пункт 33) (п. 8.47 Постанови).

Ураховуючи, що спірна закупівля здійснювалася за рахунок коштів місцевого бюджету, а Баранівська міська рада відповідно до наданих їй повноважень здійснює управління фінансовими ресурсами територіальної громади та контроль за виконанням місцевого бюджету, Суд дійшов висновку, що Баранівська міська рада є компетентним органом, уповноваженим на захист порушених майнових інтересів територіальної громади у спірних правовідносинах, а отже є належним органом, в особі якого прокурор звернувся до суду в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Надалі прокурор листом від 18.02.2026 №54-79-877вих-26 повідомив Баранівську міську раду про прийняття рішення щодо представництва інтересів держави шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

За сукупністю наведених обставин Суд в ухвалі від 22.06.2026 дійшов висновку, що Баранівська міська рада, будучи обізнаною про можливе порушення інтересів держави та маючи повноваження щодо їх захисту, протягом розумного строку не забезпечила належного судового захисту таких інтересів, що свідчить про нездійснення компетентним органом відповідного захисту у розумінні статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

При цьому Суд урахував Рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р(ІІ)/2025, яким окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визнано неконституційними, однак установлено, що вони втрачають чинність з 01.01.2027, а дія цього Рішення не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави, які виникли під час чинності відповідних приписів та продовжують існувати після втрати ними чинності.

Отже, на час звернення прокурора з позовом у цій справі відповідні приписи статті 23 Закону України "Про прокуратуру" залишалися чинними та підлягали застосуванню. Водночас їх застосування має здійснюватися з урахуванням конституційного змісту пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, відповідно до якого представництво прокурором інтересів держави допускається лише у виключних випадках.

Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 03.12.2025 №6-р (ІІ)/2025) розкриваючи зміст пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України з урахуванням своїх юридичних позицій щодо визначення понять "інтереси держави" та "представництво інтересів держави в суді", наведених, зокрема, у рішеннях від 8 квітня 1999 року №3-рп/99 та від 1 грудня 2004 року №18-рп/2004, зазначив, що:

"…представництвом інтересів держави в суді, що його здійснює прокурор відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, є правовідносини, у яких прокурор, реалізуючи визначену цим пунктом функцію прокуратури, вчиняє в суді відповідні процесуальні дії у разі, якщо цього вимагає захист інтересів держави.

Визначальним за пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України для представництва прокуратурою інтересів держави в суді є те, що ці інтереси мають узгоджуватись із принципами, закріпленими в Конституції України, включно з тими, які встановлюють спосіб та межі втручання держави у зміст та обсяг конституційних прав і свобод людини і громадянина. Це випливає із засад конституційного ладу України, зокрема зі статей 1, 8, 19 Конституції України в їх посутньому зв`язку з пунктом 3 частини першої її статті 131-1. Неодмінною умовою для реалізації прокуратурою цієї функції є потреба в захисті інтересів держави".

У пунктах 4.2., 4.3. цього рішення Конституційний Суд України наголосив на тому, що пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції України уповноважує прокуратуру на здійснення представництва інтересів держави в суді тільки у виключних випадках та в порядку, що визначені законом, а не на здійснення такого представництва у випадках, визначених органами прокуратури.

Унаслідок унесення Законом №1401 змін до Конституції України відбулося звуження конституційної функції прокуратури, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, порівняно з тією, яка була визначена в пункті 2 частини першої статті 121 Конституції України до конституційної реформи 2016 року. Таке звуження полягає, зокрема, у встановленні ознаки виключності для випадків здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді, що їх має бути визначено в законі.

У Рішенні від 5 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України також указував, що "стосовно повноваження прокуратури щодо представництва інтересів держави в суді в Основному Законі України міститься застереження "у виключних випадках і в порядку, що визначені законом". Це обумовлюється недопущенням свавільного втручання прокуратури у здійснення господарської та статутної діяльності юридичних осіб, досягнення цілей функціонування учасника відповідних правовідносин, виконання ним договірних зобов`язань тощо. При цьому на прокуратуру покладається обов`язок щодо обґрунтування необхідності такого втручання" (перше, третє, четверте речення абзацу дев`ятого підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).

Конституційний Суд України констатує, що в пункті 3 частини першої статті 131-1 Конституції України прикметник "виключний" означає виняток із загальних правил. З огляду на це словосполучення "у виключних випадках", яке міститься в зазначеному конституційному приписі, вказує на обмежувальний характер останнього. Він не наділяє прокуратуру універсальними повноваженнями щодо представництва інтересів держави в суді та не встановлює для неї загальної чи альтернативної компетенції, а стосується представництва інтересів держави в суді лише у виняткових, нетипових за своєю юридичною природою обставинах.

Відповідно й припис "у виключних випадках і в порядку, що визначені законом", який міститься в пункті 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, серед іншого, означає, що хоча законодавець і має дискрецію щодо унормування в законах України випадків і порядку здійснення представництва прокуратурою інтересів держави в суді, однак обов`язковим є те, щоб такі випадки не лише установлювалися законом, а й були об`єктивно винятковими, чітко обмеженими, зведеними до мінімально необхідних, обумовленими особливими обставинами та сприймалися стороннім спостерігачем не як загальні правила, а саме як винятки.

Суд також враховує сталі та послідовні висновки Верховного Суду, зокрема, що з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено. Прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який відсутній або всупереч вимог закону не здійснює захисту чи робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для такого представництва".

Про те, що на прокуратуру покладається обов`язок щодо обґрунтування необхідності такого втручання з метою недопущення свавільного втручання прокуратури у здійснення господарської та статутної діяльності юридичних осіб, досягнення цілей функціонування учасника відповідних правовідносин, виконання ним договірних зобов`язань, тощо, Конституційний Суд України зазначав у абзаці 9 пункту 2.2 мотивувальної частини рішення від 05.06.2019 №4-р(II)/2019 у справі №3-234/2018(3058/18), за конституційною скаргою акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів".

Суд наголошує, що питання застосування положень статті 53 ГПК України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" у кожному спорі є відмінними, оскільки кожного разу суд виходить з конкретних обставин, які залежать від предмета, підстав позову прокурора та наведеного ним обґрунтування наявності виключного випадку для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Саме на прокурора покладено обов`язок при звернення до суду з позовом, з огляду на приписи статті 131-1 Конституції України, статті 53 ГПК України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру", навести мотиви та обґрунтування саме у позовній заяві наявності виключного випадку для представництва прокурором інтересів держави в господарському суді, і не ототожнювати «інтереси держави» та наявність виключного випадку, що повністю узгоджується з мотивувальною частиною рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р(ІІ)/2025).

Як убачається з матеріалів справи, Управлінням Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області у період з 19.05.2025 до 08.08.2025 проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Гуманітарного відділу Баранівської міської ради, за результатами якої 15.08.2025 складено акт №260608-30/23. 29.08.2025 матеріали ревізії направлено до Звягельської окружної прокуратури для розгляду та прийняття рішення відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства. Матеріали справи містять також рапорт прокурора про необхідність вжиття заходів представницького характеру, складений у ході здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №42025062240000042 від 03.09.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 367 КК України.

У межах зазначеного кримінального провадження досліджувалися, зокрема, матеріали ревізії Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області. Згідно з актом ревізії, внаслідок укладення додаткових угод №3, №4 та №5 до Договору №498 і збільшення ціни за одиницю товару Гуманітарним відділом, за висновками органу державного фінансового контролю, сплачено ТОВ "Житомиренерго" на 556 129,80 грн більше, ніж за розрахунком без урахування спірних додаткових угод, та одночасно зменшено обсяг закупівлі електричної енергії.

Наведені обставини свідчать, що вжиття прокурором заходів представницького характеру було зумовлене конкретними обставинами, встановленими під час державного фінансового контролю та дослідженими у кримінальному провадженні, а не лише фактом існування спору у сфері використання бюджетних коштів.

Суд також ураховує послідовність подальших дій. Після встановлення відповідних обставин Гуманітарний відділ спочатку застосував позасудовий спосіб захисту шляхом направлення 03.09.2025 претензії ТОВ "Житомиренерго", який не призвів до повернення коштів. Після цього прокурор не звернувся до суду негайно, а листом від 23.01.2026 надав Баранівській міській раді як компетентному органу можливість самостійно забезпечити судовий захист майнових інтересів територіальної громади. Лише після того, як Міська рада такою можливістю не скористалася, прокурор повідомив її про прийняте рішення щодо представництва та звернувся до суду.

Отже, у цій справі прокурор фактично вступив у відповідні правовідносини субсидіарно, після того як: порушення використання бюджетних коштів було виявлено органом державного фінансового контролю; матеріали ревізії стали предметом дослідження у кримінальному провадженні; позасудові заходи не забезпечили повернення коштів; орган державного фінансового контролю самостійно судового захисту не здійснив; а Баранівська міська рада, незважаючи на обізнаність із можливим порушенням та окреме звернення прокурора, не звернулася до суду.

Суд оцінює наведені обставини у сукупності. Виключність цього випадку зумовлена не лише публічним характером спірних коштів, їх розміром у 556 129,80 грн або фактом бездіяльності Міської ради як такими. Вона полягає у поєднанні конкретних обставин: встановленні можливого порушення за результатами державного фінансового контролю; переданні відповідних матеріалів для вирішення питання у кримінальному провадженні; виявленні прокурором під час здійснення процесуального керівництва підстав для представницького реагування; безрезультатності попереднього претензійного способу захисту; неповерненні бюджетних коштів; та подальшому нездійсненні належного судового захисту компетентним органом навіть після надання йому прокурором можливості самостійно відреагувати.

На переконання Суду, така сукупність обставин характеризує цей випадок як об`єктивно винятковий, а представництво прокурором інтересів держави у цій справі як мінімально необхідне втручання, спрямоване на забезпечення судового захисту публічного майнового інтересу, пов`язаного із законним та ефективним використанням коштів місцевого бюджету, який за конкретних обставин фактично залишився без належного захисту компетентним органом.

Отже, Суд підтверджує висновок, викладений в ухвалі від 22.06.2026, про наявність у прокурора підстав для представництва інтересів держави в особі Баранівської міської ради у цій справі.

Обставин або доказів, які б спростовували зазначені висновки чи свідчили про зміну обставин, покладених в основу ухвали від 22.06.2026, під час подальшого розгляду справи Судом не встановлено.

2. Оцінка Суду

На підставі встановлених обставин Суд переходить до правової оцінки спірних правовідносин та заявлених первісних і зустрічних позовних вимог.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку з виконанням Договору №498 від 29.12.2023 про закупівлю електричної енергії, укладеного за результатами процедури публічної закупівлі.

За первісним позовом предметом спору є вимоги про визнання недійсними додаткових угод №3 від 31.05.2024, №4 від 25.06.2024 та №5 від 23.07.2024, якими змінено ціну електричної енергії за одиницю товару, а також про стягнення 556 129,80 грн коштів, які, за твердженням прокурора, були надмірно сплачені постачальнику внаслідок застосування зазначених додаткових угод.

За зустрічним позовом предметом спору є вимога ТОВ "Житомиренерго" про тлумачення пункту 13.7 Договору №498 від 29.12.2023 у частині порядку та умов зміни ціни електричної енергії.

Отже, вирішення спору за первісним та зустрічним позовами потребує встановлення змісту погодженого сторонами механізму зміни ціни електричної енергії, його співвідношення з імперативними вимогами законодавства у сфері публічних закупівель, а також перевірки правомірності укладення спірних додаткових угод і правових наслідків їх виконання.

Господарське судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін та диспозитивності. За змістом статей 13, 14 і 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та несе ризик наслідків, пов`язаних із вчиненням або невчиненням процесуальних дій. Суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених Кодексом випадках.

Відповідно до статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи та підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд відповідно до статті 86 ГПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному й безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду наперед визначеної сили. Суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, Суд розглядає справу в межах предмета та фактичних підстав позову, з урахуванням заперечень Відповідача та на підставі доказів, наявних у матеріалах справи. Визначення предмета та підстав позову належить до диспозитивних повноважень Позивача, а учасники справи несуть обов`язок доведення обставин, на які посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень.

Водночас Суд не зв`язаний наведеною сторонами правовою кваліфікацією спірних правовідносин та відповідно до принципу jura novit curia самостійно визначає норми права, що підлягають застосуванню до встановлених обставин. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо суті позовних вимог за первісним позовом

Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку суд враховує наступне.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі невідповідність волі та волевиявлення.

Відповідно до ч.2, 3 ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність установлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (ч.1 ст.216 ЦК України).

Відтак, вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, господарському суду належить встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов`язує недійсність правочинів, зокрема: відповідність змісту правочину вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правоздатність сторін правочину; свободу волевиявлення учасників правочину та відповідність волевиявлення їх внутрішній волі; спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначено Законом України "Про публічні закупівлі" № 922-VIII (тут і надалі - Закон № 922-VIII у редакції, чинній станом на час укладення договору про закупівлю та оспорюваних додаткових угод до нього). Метою вказаного Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Згідно з ч.1 ст. 5 Закону № 922-VIII, закупівлі здійснюються за такими принципами:

1) добросовісна конкуренція серед учасників;

2) максимальна економія, ефективність та пропорційність;

3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель;

4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них;

5) об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі;

6) запобігання корупційним діям і зловживанням.

Відповідно до частини четвертої статті 3 Закону № 922-VIII відносини, пов`язані зі сферою публічних закупівель, регулюються виключно цим Законом і не можуть регулюватися іншими законами, крім випадків, встановлених цим Законом.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 цього Закону договір про закупівлю визначається як господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі / спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Основні вимоги до договору про закупівлю та внесення змін до нього урегульовані статтею 41 Закону № 922-VIII, частиною першою якої визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 652 ЦК України разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Частиною четвертою статті 41 Закону № 922-VIII визначено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції / пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі / спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції / пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

За загальним правилом істотні умови договору про закупівлю, однією з яких є ціна товару, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі (частина п`ята статті 41 Закону № 922-VIII). Однак зазначена норма передбачає випадки, коли допустима зміна істотних умов договору про закупівлю.

Зокрема, згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Та відповідно до пункту 7 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

Законом України від 16.08.2022 №2526-IX "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та інших законодавчих актів України щодо здійснення оборонних та публічних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану» розділ X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України "Про публічні закупівлі" доповнено, зокрема, пунктом 3-7, відповідно до якого на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених цим Законом, визначаються Кабінетом Міністрів України із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз.

На виконання зазначеного законодавчого припису Кабінет Міністрів України постановою від 12.10.2022 №1178 затвердив Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування (далі Особливості).

Оскільки Договір №498 від 29.12.2023 та спірні додаткові угоди укладені у період дії правового режиму воєнного стану, до спірних правовідносин положення Закону України "Про публічні закупівлі" підлягають застосуванню з урахуванням Особливостей у редакції, чинній на час укладення відповідної додаткової угоди.

Пунктом 19 Особливостей установлено загальне правило, за яким істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім передбачених цим пунктом випадків.

Зокрема, підпунктом 2 пункту 19 Особливостей передбачено можливість погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення.

Підпунктом 7 пункту 19 Особливостей передбачено також можливість зміни, зокрема, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку на добу наперед, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

У цій справі Судом установлено, що за результатами проведеної процедури закупівлі між Гуманітарним відділом та ТОВ "Житомиренерго" укладено Договір №498 від 29.12.2023 про закупівлю електричної енергії, відповідно до якого первісна ціна електричної енергії становила 5,2501184 грн за 1 кВт·год з ПДВ, запланований обсяг постачання 542 671 кВт·год, а загальна вартість договору 2 849 087,00 грн.

Додатковою угодою №2 від 09.02.2024 у зв`язку зі зміною регульованого тарифу на послуги з передачі електричної енергії ціну за 1 кВт·год визначено у розмірі 5,30228232 грн з ПДВ.

Надалі додатковою угодою №3 від 31.05.2024 ціну електричної енергії збільшено до 6,1696 грн за 1 кВт·год з ПДВ, а обсяг закупівлі зменшено до 491 458,91 кВт·год; додатковою угодою №4 від 25.06.2024 ціну збільшено до 7,61874 грн за 1 кВт·год, а обсяг зменшено до 442 934,38 кВт·год; додатковою угодою №5 від 23.07.2024 ціну збільшено до 8,221632 грн за 1 кВт·год, а обсяг закупівлі зменшено до 429 063,57 кВт·год.

Таким чином, унаслідок послідовного укладення спірних додаткових угод відбулося істотне збільшення ціни електричної енергії за одиницю товару з одночасним зменшенням погодженого за результатами закупівлі обсягу її постачання.

Як убачається з матеріалів справи, укладення кожної зі спірних додаткових угод було ініційовано ТОВ "Житомиренерго" відповідними листами, у яких постачальник посилався на підпункт 2 пункту 19 Особливостей та обґрунтовував необхідність збільшення ціни за одиницю товару коливанням ціни електричної енергії на ринку.

Так, у листі від 27.05.2024 №1 постачальник обґрунтовував збільшення ціни на 18,58 % шляхом порівняння показника середньозваженої ціни електричної енергії на ринку "на добу наперед" станом на 09.02.2024 із показником за період 23 26.04.2024; у листі від 01.06.2024 №16 збільшення на 26,18 % шляхом порівняння показників станом на 31.05.2024 та 01.06.2024; у листі від 23.07.2024 №117 збільшення на 8,63 % шляхом порівняння показника за 25.06.2024 із показником за період 01 05.07.2024.

На підтвердження відповідних змін постачальник посилався на інформацію, оприлюднену АТ "Оператор ринку", щодо середньозважених цін електричної енергії на ринку "на добу наперед".

Суд зазначає, що кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 912/1580/18, від 02 грудня 2020 року у справі № 913/368/19, від 11 травня 2023 року у справі № 910/17520/21).

У постанові Верховного Суду від 02.12.2020 у справі №913/368/19 зазначено, що оскільки законодавством у сфері публічних закупівель конкретну особу, наділену повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку, не визначено, то, виходячи з норм чинного законодавства, до суб`єктів надання такої інформації можна віднести, зокрема, Державну службу статистики України, на яку постановою КМУ №442 від 10.09.2014 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків", яке на замовлення суб`єкта господарювання виконує цінові/товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон`юнктурі певного ринку товарів; Торгово-промислову палату України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації. Таким чином, довідки та експертні висновки Торгово-промислової палати України можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку.

У документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження, викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (постанова ВС від 13.10.2020 у справі №912/1580/18).

Одночасно постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції). Така правова позиція викладена Верховним Судом у складі Об`єднаної палати КГС у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі №920/19/24 зазначила, що з-поміж іншого, довідки, експертні висновки ТПП України тощо можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку. Втім, суди у порядку статті 86 ГПК України мають їх досліджувати та оцінювати за критеріями належності, допустимості, достовірності, вірогідності з точку зору саме факту коливання ціни на товар (постанова Верховного Суду від 13.10.2020 у справі №912/1580/18).

Суд враховує, що сама по собі інформація з офіційного джерела щодо певного значення середньозваженої ціни електричної енергії може бути належним джерелом доказування. Водночас така інформація підлягає оцінці відповідно до статті 86 ГПК України з точки зору того, чи підтверджує вона саме факт ринкового коливання ціни у розумінні підпункту 2 пункту 19 Особливостей №1178 та чи дозволяє встановити пропорційність запропонованої зміни договірної ціни фактичній зміні ціни товару на ринку.

За таких обставин Суд має надати оцінку як фактичним підставам, з яких постачальник ініціював зміну ціни, так і відповідності укладених сторонами додаткових угод передбаченим пунктом 19 Особливостей №1178 умовам зміни істотних умов договору.

Підпункт 2 пункту 19 Особливостей №1178 передбачає, що коливання має визначатися з моменту укладення договору або останнього внесення змін до договору в частині зміни ціни за одиницю товару, а збільшення договірної ціни повинно бути пропорційним установленому відсотку збільшення ціни товару на ринку.

Верховний Суд зазначав, що механізм (методика, спосіб) визначення відсотку коливання ціни товару на ринку, формування критерію, ознаки значного/незначного коливання ціни на товар оцінюються судом у кожному конкретному випадку, з урахуванням фактичних обставин справи, поданих доказів та особливостей правовідносин і не може ставитися у залежність від висновку суду у одній окремо взятій справі чи обмежуватися будь-якими порівняннями з іншими справами (постанови Верховного Суду від 28.08.2024 у справі №918/694/23, від 06.02.2025 у справі №916/747/24).

Водночас використані ТОВ "Житомиренерго" дані містять окремі цінові показники за вибрані постачальником дати або короткі часові проміжки, які не є однорідними за тривалістю та способом формування. Зокрема, для обґрунтування додаткової угоди №3 порівняно показник за окрему дату з показником за чотириденний період (23-26.04.2024 порівняно з 09.02.2024); для додаткової угоди №4 показники двох суміжних дат (31.05-01.06.2024); для додаткової угоди №5 показник за окрему дату з показником за п`ятиденний період (25.06. 01 05.07.2024).

При цьому матеріали, надані на обґрунтування зміни ціни, не містять пояснення щодо критеріїв вибору саме таких дат і періодів, не обґрунтовують їх співставність та не містять аналізу динаміки ціни електричної енергії протягом усього юридично значимого періоду від попереднього встановлення або зміни ціни до ініціювання наступного її перегляду.

За таких обставин наведені постачальником відомості підтверджують лише існування окремих значень середньозваженої ціни електричної енергії у певні дати або короткі періоди, однак не дають достатніх підстав для висновку про об`єктивне коливання ціни товару на ринку саме у тому розмірі, який був використаний для збільшення договірної ціни на 18,58 %, 26,18 % та 8,63 % відповідно.

Суд також ураховує, що вибір окремих сприятливих для збільшення ціни показників без дослідження загальної динаміки ринку та без належного обґрунтування співставності відповідних періодів не забезпечує можливості перевірити дотримання принципу пропорційності, прямо встановленого підпунктом 2 пункту 19 Особливостей.

Отже, інформація АТ "Оператор ринку", на яку посилався постачальник у листах, якими ініційовано укладення додаткових угод №3, №4 та №5, у наведеному вигляді не є достатнім підтвердженням такого коливання ціни електричної енергії на ринку, яке відповідало б вимогам підпункту 2 пункту 19 Особливостей і могло слугувати належною підставою для пропорційного збільшення ціни за одиницю товару.

Відтак Суд дійшов висновку, що укладення спірних додаткових угод відбулося без належного документального підтвердження об`єктивного коливання ціни електричної енергії на ринку у відповідних розмірах, унаслідок чого було збільшено ціну за одиницю товару та одночасно зменшено обсяг електричної енергії, який мав бути поставлений за визначеною за результатами конкурентної процедури закупівлі загальною сумою договору.

Надаючи оцінку Експертному висновку Рівненської торгово-промислової палати №В-63 від 29.04.2026, який складений на замовлення ТОВ "Житомиренерго", Суд зазначає таке.

Зі змісту цього висновку вбачається, що перед експертом було поставлено завдання провести моніторинг ринкових цін на електричну енергію на РДН протягом лютоголипня 2024 року, зокрема за окремо визначеними датами та періодами: 09.02, 23 26.04, 31.05, 01.06, 25.06 та 01 05.07.2024, а також здійснити порівняльний аналіз ринкової та договірної ціни за Договором №498. При цьому для дослідження експерту були надані Договір, додаткові угоди, акти купівлі-продажу, цінові довідки та відомості з офіційного вебсайту АТ "Оператор ринку".

За результатами дослідження у висновку наведено, зокрема, середньозважені місячні ціни на РДН за 2024 рік та зазначено про збільшення ціни за період 23-26.04.2024 порівняно з 09.02.2024 на 18,58 %, за 31.05.-01.06.2024 на 35,46 %, а за 25.06. 01 05.07.2024 на 8,63 %. Експерт також дійшов висновку, що ціна електричної енергії за Договором коливалася пропорційно ціні на РДН.

Водночас Суд ураховує, що зазначений висновок складений 29.04.2026, тобто майже через два роки після укладення спірних додаткових угод, і не був документом, на підставі якого замовник приймав рішення про зміну ціни у травні-липні 2024 року.

Відтак цей висновок не може замінити передбачене пунктом 13.7 Договору окреме документальне підтвердження, яке мало супроводжувати кожну конкретну зміну ціни, та не усуває необхідності перевірити, чи існували належні підстави для такої зміни на момент укладення спірних додаткових угод.

Крім того, Експертний висновок відтворює для порівняння ті самі окремі періоди, які були обрані постачальником при ініціюванні зміни ціни, однак не містить обґрунтування, чому саме такі неоднакові за тривалістю періоди є економічно співставними та об`єктивно відображають коливання ринкової ціни.

Зокрема, у висновку одночасно наведено середньозважені місячні показники РДН: за лютий 2024 року 3 268,58 грн/МВт·год, квітень 3 333,77 грн/МВт·год, травень 4 221,92 грн/МВт·год, червень 5 403,38 грн/МВт·год, липень 5 967,11 грн/МВт·год. Проте висновок не пояснює, чому для визначення відсотка коливання використані не співставні місячні показники, а в одному випадку період 23-26.04.2024 порівняно з 09.02.2024, в іншому 31.05-01.06.2024, а в третьому 25.06 01 05.07.2024.

Тому наведене у висновку математичне співвідношення окремих обраних показників підтверджує факт зміни ціни між такими показниками, однак не є достатнім доказом того, що обрані постачальником періоди належним чином характеризують ринкове коливання, яке відповідно до підпункту 2 пункту 19 Особливостей №1178 могло бути підставою для пропорційної зміни договірної ціни.

Суд також зазначає, що висновок торгово-промислової палати не має для Суду наперед установленої сили та відповідно до статті 86 ГПК України оцінюється у сукупності з іншими доказами. Висновок щодо того, чи відповідали додаткові угоди вимогам законодавства про публічні закупівлі та умовам Договору, належить до компетенції Суду.

Отже, Експертний висновок Суд приймає до уваги як доказ фактичної динаміки цін на ринку електричної енергії, однак він не спростовує встановленої Судом відсутності належного обґрунтування вибору порівнюваних показників та не підтверджує дотримання передбаченого підпунктом 2 пункту 19 Особливостей №1178 і пунктом 13.7 Договору порядку зміни ціни при укладенні додаткових угод №3 5.

Суд наголошує, що однією із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України), яка передбачає певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. На необхідності врахування принципу добросовісності неодноразово наголошував Верховний Суд, зокрема у постановах від 10.04.2019 у справі №390/34/17, від 16.02.2022 у справі №914/1954/20 та Великої Палати Верховного Суду від 24.11.2023 у справі №513/879/19.

Відповідно до частин другої, третьої статті 13 ЦК України при здійсненні цивільних прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які можуть порушити права інших осіб; не допускається також зловживання правом.

Отже, приватноправовий інструментарій (як в договірних, так і в позадоговірних відносинах) має використовуватись особами добросовісно, не зловживаючи правом. Зокрема, такий інструментарій не може використовуватись особою на шкоду іншим учасникам правовідносин.

Ураховуючи наведене, Суд зазначає, що застосований постачальником спосіб обґрунтування підвищення договірної ціни не узгоджується зі стандартом добросовісної поведінки у договірних відносинах. Ініціюючи зміну істотної умови договору про публічну закупівлю, постачальник має діяти послідовно, прозоро та надавати замовнику об`єктивне, належно обґрунтоване і перевірюване підтвердження необхідності відповідної зміни. Вибіркове використання окремих цінових показників або коротких часових проміжків без належного обґрунтування їх співставності та репрезентативності не відповідає такому стандарту поведінки.

Суд також враховує європейські принципи правового регулювання публічних закупівель, у напрямі імплементації яких розвивається законодавство України.

Закон України "Про публічні закупівлі" прямо визначає однією зі своїх цілей адаптацію законодавства України до acquis Європейського Союзу на виконання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Відповідно до статті 151 цієї Угоди базові стандарти у сфері публічних закупівель ґрунтуються, зокрема, на принципах рівного ставлення, прозорості та пропорційності, а стаття 153 передбачає поступове наближення законодавства України до acquis ЄС у сфері публічних закупівель.

Зазначені принципи передбачають, що істотні умови закупівлі та механізми їх подальшої зміни мають бути об`єктивними, передбачуваними та застосовуватися відповідно до критеріїв, установлених до укладення договору, оскільки інший підхід здатний нівелювати результати конкурентної процедури.

Такий підхід відображено й у статті 72 Директиви 2014/24/ЄС, відповідно до якої зміна договору без проведення нової процедури закупівлі допускається, зокрема, коли можливість такої зміни передбачена у початковій закупівельній документації чіткими, точними та однозначними умовами перегляду, які визначають характер, обсяг і умови відповідних змін.

У пункті 61 рішення від 07 грудня 2023 року у справах C-441/22 та C-443/22, EU:C:2023:970 Obshtina Razgrad Суд Європейського Союзу звернув увагу, що пункт 72 директиви 2014/24ЄС по суті має на меті забезпечити дотримання принципів прозорості процедур та рівного ставлення до учасників тендеру. Ці принципи виключають, після укладення державного договору, внесення замовником та переможцем тендеру змін до положень цього договору таким чином, щоб ці положення суттєво відрізнялися за своїм характером від положень початкового договору. Дотримання цих принципів, у свою чергу, є частиною більш загальної мети правил ЄС у сфері державних закупівель, яка полягає у забезпеченні вільного руху послуг та відкриття для неспотвореної конкуренції в усіх державах-членах.

Суд Європейського Союзу у справі pressetext Nachrichtenagentur (C-454/06) наголосив, що принципи прозорості та рівного ставлення не допускають таких змін умов державного контракту після його укладення, які істотно відрізняються від умов первісної закупівлі; зокрема, суттєвою може бути зміна, яка, якби вона була передбачена під час первісної процедури, могла б призвести до участі інших суб`єктів або до прийняття іншої тендерної пропозиції.

Отже, можливість перегляду ціни договору про публічну закупівлю не може тлумачитися як право постачальника на довільний вибір окремих цінових показників або часових проміжків, які забезпечують найбільш вигідний для нього результат. Застосування механізму зміни ціни має ґрунтуватися на заздалегідь визначених, об`єктивних і перевірюваних критеріях та не повинно призводити до фактичного перегляду економічного результату конкурентної процедури закупівлі.

Тому вибіркове використання ТОВ "Житомиренерго" окремих показників середньозваженої ціни електричної енергії без належного обґрунтування співставності обраних періодів та без відображення об`єктивної динаміки ринку не узгоджується не лише з вимогами підпункту 2 пункту 19 Особливостей №1178 і принципом добросовісності, а й із закладеними в законодавстві про публічні закупівлі принципами прозорості, передбачуваності та збереження результатів добросовісної конкуренції.

Крім того, Суд ураховує висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 22.07.2026 у справі №922/3937/25, однак не вбачає підстав для їх застосування до спірних правовідносин у тому значенні, яке надає їм ТОВ "Житомиренерго".

У справі №922/3937/25 сторони безпосередньо в договорі погодили формульний механізм щомісячного визначення ціни електричної енергії залежно від середньозваженої ціни на РДН, визначивши базовий і поточний показники, розрахунковий період та порядок відповідного перерахунку. Саме з огляду на такі умови Верховний Суд визнав застосовним підпункт 7 пункту 19 Особливостей №1178.

Натомість пункт 13.7 Договору №498 не встановлює аналогічного формульного механізму щомісячного визначення ціни залежно від заздалегідь визначених середньозважених показників РДН. Натомість він передбачає, що у разі коливання ціни товару на ринку постачальник письмово звертається до споживача щодо зміни ціни за одиницю товару, факт такого коливання підлягає документальному підтвердженню, а до розрахунку приймається ціна товару на момент укладення договору або останнього внесення змін до нього та на момент відповідного звернення. Кожна наступна зміна повинна мати окреме документальне підтвердження.

Використання при цьому даних АТ "Оператор ринку" про середньозважені ціни на РДН не змінює правової природи погодженого сторонами механізму. Визначальним для розмежування підпунктів 2 і 7 пункту 19 Особливостей є не джерело цінової інформації, а передбачений договором порядок зміни ціни.

Отже, правовідносини у справі №922/3937/25 та у цій справі відрізняються за істотною для застосування відповідного правового висновку ознакою механізмом договірного ціноутворення. Тому посилання ТОВ "Житомиренерго" на постанову КГС ВС від 22.07.2026 у справі №922/3937/25 як на підтвердження правомірності додаткових угод №3 5 Суд відхиляє.

Суд також відхиляє інші доводи, наведені ТОВ "Житомиренерго" у додаткових поясненнях (вх.№9393 від 05.08.2026).

Посилання Товариства на рішення Господарського суду Луганської області від 17.07.2026 у справі №913/261/25 не є визначальним для вирішення цього спору, оскільки відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України суд ураховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду. Крім того, як зазначає сам відповідач, це рішення не набрало законної сили.

Доводи щодо ретроспективного застосування Закону України №4888-IX та застосування 10-відсоткового обмеження до кожного окремого випадку збільшення ціни також не спростовують висновків Суду. У цій справі неправомірність спірних додаткових угод Суд пов`язує не із сукупним перевищенням ціни на 10 % від первісної ціни договору, а з недотриманням передбачених підпунктом 2 пункту 19 Особливостей №1178 та пунктом 13.7 Договору умов зміни ціни: належного підтвердження коливання ціни на ринку, співставності відповідних показників та пропорційності зміни договірної ціни. Тому наведені відповідачем аргументи щодо зміни способу обчислення 10-відсоткового обмеження не впливають на результат вирішення спору.

З цих же підстав не змінюють висновків Суду посилання відповідача на практику Європейського суду з прав людини щодо допустимості ретроспективного регулювання цивільних правовідносин. Наведені висновки стосуються допустимості надання закону зворотної дії, однак не усувають необхідності встановлення у кожному конкретному випадку передбачених законодавством та договором матеріально-правових підстав для зміни ціни.

Суд ураховує, що, обґрунтовуючи недійсність спірних додаткових угод, прокурор посилався, зокрема, на пункт 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та зазначав про перевищення внаслідок послідовного збільшення ціни 10-відсоткової межі від ціни, визначеної при укладенні Договору.

Водночас висновок Суду про недійсність додаткових угод не ґрунтується виключно на сукупному перевищенні такої межі. Визначальним є встановлене Судом недотримання передбачених підпунктом 2 пункту 19 Особливостей №1178 та пунктом 13.7 Договору самостійних умов зміни ціни належного документального підтвердження об`єктивного ринкового коливання, співставності використаних показників та пропорційності зміни договірної ціни.

Оскільки додаткові угоди №3, №4 та №5 укладені без дотримання обов`язкових умов зміни ціни, передбачених підпунктом 2 пункту 19 Особливостей №1178 та пунктом 13.7 Договору, а також усупереч принципам здійснення публічних закупівель, визначеним статтею 5 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема принципам максимальної економії, ефективності, пропорційності, добросовісної конкуренції та прозорості, Суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання зазначених додаткових угод недійсними відповідно до статей 203, 215 ЦК України.

При цьому наслідком укладення спірних угод стало не лише збільшення ціни за одиницю електричної енергії, а й відповідне зменшення обсягу її постачання в межах незмінної загальної суми Договору, що має особливе значення з огляду на здійснення закупівлі за бюджетні кошти для забезпечення потреб закладів освіти.

За частиною 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 1212 ЦК України, положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Верховний Суд у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 зазначав, що ст. 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав. Системний аналіз положень статей 11, 177, 202, 1212 ЦК дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Загальна умова частини 1 статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли правочин утворює правову підставу для набуття (збереження) майна, ст.1212 ЦК можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Визнання додаткових угод №3 5 недійсними означає, що вони не створюють тих правових наслідків щодо зміни ціни, на досягнення яких були спрямовані. Відтак розрахунки сторін за поставлену електричну енергію мають здійснюватися виходячи з ціни, яка правомірно діяла до укладення першої зі спірних угод, тобто ціни, визначеної додатковою угодою №2 від 09.02.2024, 5,30228232 грн за 1 кВт·год з ПДВ.

Матеріалами справи підтверджено поставку ТОВ "Житомиренерго" упродовж 2024 року 422 918 кВт·год електричної енергії. Вартість такого обсягу за ціною 5,30228232 грн за 1 кВт·год становить 2 242 430,63 грн.

Фактично на користь ТОВ "Житомиренерго" сплачено 2 798 560,43 грн, а отже різниця між фактично сплаченою сумою та вартістю поставленої електричної енергії за ціною, що підлягала застосуванню без урахування недійсних додаткових угод, становить 556 129,80 грн (2 798 560,43 грн 2 242 430,63 грн).

Зазначений розмір відповідає результатам ревізії, якою також установлено надмірну сплату 556 129,80 грн унаслідок застосування додаткових угод №3 5.

Велика Палата Верховного Суду у спорах цієї категорії виходить із того, що після визнання додаткових угод недійсними підстава для отримання постачальником частини коштів, сплаченої понад ціну, встановлену чинними умовами договору, відпадає, а такі кошти підлягають поверненню відповідно до статей 216, 1212 ЦК України. Цей підхід підтверджено, зокрема, у постановах Великої Палати від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, від 21.11.2025 у справі №920/19/24 та враховано об`єднаною палатою КГС ВС у постанові від 03.04.2026 у справі №924/698/23.

Отже, правова підстава для утримання ТОВ "Житомиренерго" 556 129,80 грн, отриманих унаслідок застосування недійсних додаткових угод, відсутня, у зв`язку з чим зазначені кошти підлягають поверненню.

За таких обставин Суд дійшов висновку про обґрунтованість первісних позовних вимог у частині визнання недійсними додаткових угод №3 від 31.05.2024, №4 від 25.06.2024 та №5 від 23.07.2024 до Договору №498 від 29.12.2023, а також стягнення з ТОВ "Житомиренерго" 556 129,80 грн надмірно сплачених бюджетних коштів.

Суд відхиляє доводи ТОВ "Житомиренерго" про те, що Баранівська міська рада є неналежним позивачем з огляду на те, що вона не є стороною Договору №498 та спірних додаткових угод.

Відповідно до частини третьої статті 215 ЦК України право оспорювати правочин належить не лише його стороні, а й іншій заінтересованій особі, права або охоронювані законом інтереси якої порушуються таким правочином. Отже, статус сторони правочину не є обов`язковою передумовою для звернення з вимогою про визнання його недійсним.

У цій справі спірна закупівля здійснювалася за рахунок коштів місцевого бюджету, а Гуманітарний відділ Баранівської міської ради є виконавчим органом міської ради, підзвітним і підконтрольним їй. Відтак наслідки укладення спірних додаткових угод безпосередньо стосуються майнових інтересів територіальної громади та законності й ефективності використання коштів її бюджету.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі №905/1907/21 дійшла висновку, що відповідна рада є органом, уповноваженим на захист інтересів територіальної громади, пов`язаних із законним та ефективним використанням коштів місцевого бюджету, а тому може бути належним позивачем у такій категорії спорів. Аналогічний підхід наведено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах №904/123/22, №904/5558/20 та №904/8332/21.

При цьому сторонами оспорюваних додаткових угод є Гуманітарний відділ Баранівської міської ради та ТОВ "Житомиренерго", і обидві сторони цих правочинів залучені до участі у справі як відповідачі. Отже, суб`єктний склад спору забезпечує можливість вирішення вимог про недійсність правочинів за позовом заінтересованої особи, яка не була їх стороною.

Не спростовує належності Баранівської міської ради як позивача й те, що безпосередню оплату за Договором здійснював Гуманітарний відділ. Заявлена вимога про стягнення 556 129,80 грн спрямована на відновлення майнового інтересу територіальної громади, порушеного внаслідок надмірного витрачання коштів місцевого бюджету, а не на примусове виконання ТОВ "Житомиренерго" договірного зобов`язання на користь Міської ради.

Такий висновок узгоджується з актуальною практикою Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Так, у постанові від 12.05.2026 у справі №904/6833/23 Верховний Суд розглянув доводи постачальника про неналежність селищної ради як позивача з тих підстав, що вона не була стороною договору про закупівлю, а оплату здійснював відділ цієї ради. Відхиляючи такі доводи, Верховний Суд виходив із того, що рада як орган місцевого самоврядування уповноважена захищати інтереси територіальної громади, пов`язані із законним та ефективним використанням коштів місцевого бюджету, а заявлення вимог про недійсність додаткових угод у поєднанні зі стягненням на користь ради надмірно сплачених за ними бюджетних коштів є ефективним способом захисту порушеного майнового інтересу.

Аналогічного висновку Верховний Суд дійшов у постанові від 29.04.2026 у справі №916/2615/24, у якій міська рада, не будучи стороною договору про постачання електричної енергії, заявила вимоги про визнання недійсними додаткових угод, укладених комунальним підприємством, засновником якого вона є, та про стягнення безпосередньо на свою користь надмірно сплачених бюджетних коштів. Верховний Суд визнав такий спосіб захисту належним та ефективним, оскільки він спрямований на реальне відновлення порушеного права та інтересу територіальної громади.

Обставини цієї справи є подібними: Гуманітарний відділ є виконавчим органом Баранівської міської ради, підзвітним і підконтрольним їй, закупівля здійснювалася за рахунок коштів місцевого бюджету для забезпечення потреб закладів освіти, а наслідком застосування спірних додаткових угод стало надмірне витрачання 556 129,80 грн коштів відповідної територіальної громади.

Отже, відсутність Баранівської міської ради серед сторін Договору №498 не виключає її права вимагати повернення коштів, надмірно витрачених з місцевого бюджету внаслідок укладення спірних додаткових угод, а заявлена прокурором вимога про стягнення цих коштів на користь Міської ради відповідає характеру порушеного майнового інтересу та спрямована на його реальне відновлення.

За таких обставин доводи ТОВ "Житомиренерго" про неналежність Баранівської міської ради як позивача Суд відхиляє.

Суд також відхиляє доводи Товариства про нікчемність Договору №498 від 29.12.2023 у зв`язку з його укладенням до спливу десятиденного строку, передбаченого частиною п`ятою статті 33 Закону України "Про публічні закупівлі".

На час проведення спірної закупівлі порядок проведення відкритих торгів та укладення договору про закупівлю визначався Законом України "Про публічні закупівлі" з урахуванням Особливостей №1178.

У редакції Особливостей №1178, чинній на час укладення Договору, пунктом 49 було передбачено, що з метою забезпечення права на оскарження договір про закупівлю не може бути укладено раніше ніж через п`ять днів з дати оприлюднення в електронній системі закупівель повідомлення про намір укласти договір, та має бути укладений не пізніше ніж через 15 днів з дати прийняття такого рішення. Водночас пунктом 21 Особливостей прямо встановлювалася нікчемність договору у разі порушення саме строків, передбачених пунктом 49 Особливостей.

Як установлено Судом, повідомлення про намір укласти договір із ТОВ "Житомиренерго" оприлюднено 21.12.2023, а Договір №498 укладено 29.12.2023, тобто після спливу передбаченого пунктом 49 Особливостей п`ятиденного строку та в межах установленого п`ятнадцятиденного строку.

Отже, порушення строку укладення договору, з яким законодавство пов`язувало його нікчемність, у цьому випадку відсутнє. Посилання відповідача виключно на частину п`яту статті 33 Закону без урахування спеціального регулювання Особливостей №1178 ґрунтується на неправильному визначенні норм, що підлягали застосуванню до спірної закупівлі.

За таких обставин Суд не встановив підстав для висновку про нікчемність Договору №498 від 29.12.2023 з наведених ТОВ "Житомиренерго" мотивів.

Оскільки твердження відповідача про нікчемність Договору №498 не знайшло підтвердження, відсутні й підстави для застосування до правовідносин сторін наслідків недійсності цього Договору, передбачених статтею 216 ЦК України. Тому наведені ТОВ "Житомиренерго" розрахунки вартості поставленої електричної енергії за цінами березня 2026 року та твердження про виникнення у Гуманітарного відділу обов`язку відшкодувати постачальнику 936 474,01 грн не мають правового значення для вирішення цього спору.

Суд також зауважує, що предметом первісного позову є не визнання недійсним Договору №498 в цілому, а перевірка правомірності подальшої зміни його істотних умов додатковими угодами №3 5 та повернення коштів, сплачених унаслідок застосування таких змін. Тому за відсутності встановленої нікчемності основного Договору наведені відповідачем міркування про реституцію за всім Договором не спростовують доводів прокурора щодо неправомірності конкретних змін ціни.

Щодо зустрічного позову

За зустрічним позовом ТОВ "Житомиренерго" просить розтлумачити пункт 13.7 Договору №498 від 29.12.2023, зокрема визначити, які документи підтверджують коливання ціни електричної енергії, яким чином мають визначатися моменти укладення договору та останньої зміни ціни, а також установити можливість пропорційної зміни ціни без граничного відсоткового обмеження.

Відповідно до частини першої статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу.

За змістом статті 213 ЦК України на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Правочин тлумачиться судом при розгляді спору. Тобто, суд наділений повноваженнями вирішувати вказані вимоги лише тоді, коли сторони мають різне уявлення щодо свого волевиявлення або волевиявлення іншої сторони.

Зокрема, підставою для тлумачення судом угоди є наявність спору між сторонами угоди щодо її змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всієї угоди або її частини, що не дає змогу з`ясувати дійсним зміст угоди або її частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити її намір. На вимогу однієї або двох сторін договору суд може постановити рішення про тлумачення змісту цього договору без зміни його умов. Тлумачення не може створювати, а лише роз`яснює існуючі умови угоди.

Метою тлумачення правочину є з`ясування змісту його окремих частин, який складає права та обов`язки сторін, тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину, тому тлумачення договору можливе до початку виконання сторонами його умов.

Такий підхід викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі №753/22010/14-ц, від 10.04.2019 у справі №916/2500/15 та Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №916/1171/18, від 09.07.2020 у справі №922/404/19, від 28.08.2020 у справі №922/2081/19.

Отже, при вирішенні вимоги про тлумачення договору Суд має встановити, чи існує об`єктивна неясність його положень, яка перешкоджає з`ясуванню дійсного волевиявлення сторін, та чи не спрямована заявлена вимога фактично на доповнення або зміну змісту договору.

Дослідивши зміст пункту 13.7 Договору, Суд не встановив такої невизначеності чи суперечливості, яка потребувала б його судового тлумачення.

Зазначеним пунктом прямо передбачено, що зміна ціни за одиницю товару допускається у разі коливання ціни товару на ринку, яке відбулося з моменту укладення договору або останнього внесення змін до договору в частині ціни за одиницю товару; така зміна здійснюється пропорційно ринковому коливанню та за умови його документального підтвердження. Також визначено порядок звернення постачальника, джерела підтвердження зміни ціни на РДН, показники, які приймаються до розрахунку, та необхідність окремого документального підтвердження кожної зміни.

Натомість запропоноване ТОВ "Житомиренерго" тлумачення виходить за межі роз`яснення змісту Договору. Так, Товариство пропонує вважати "моментом укладення договору" за вибором ініціюючої сторони будь-який день або період від дати подання тендерної пропозиції до останнього дня місяця укладення договору, а "моментом останнього внесення змін" день або період, який відображав виникнення необхідності відповідної зміни.

Таких правил пункт 13.7 Договору не містить. Отже, задоволення зустрічного позову в запропонованій редакції призвело б не тлумачення існуючої умови, а фактичне доповнення Договору новими правилами визначення базових дат і періодів, які сторони при його укладенні не погоджували.

Так само не є предметом тлумачення запропоноване ТОВ "Житомиренерго" встановлення того, що визначений ним спосіб зміни ціни відповідає Особливостям №1178 та звичаям ділового обороту. Встановлення відповідності умов договору та дій сторін вимогам законодавства є питанням правової кваліфікації, яке Суд вирішує при розгляді спору, а не результатом тлумачення волевиявлення сторін.

Суд також ураховує, що проєкт Договору, включно з пунктом 13.7, був оприлюднений у складі тендерної документації та доступний учасникам до подання тендерних пропозицій. ТОВ "Житомиренерго", як професійний учасник ринку електричної енергії, мало можливість завчасно ознайомитися з його умовами, оцінити їх зміст та правові наслідки і, за наявності неясностей чи заперечень, скористатися передбаченими законодавством засобами для їх з`ясування чи оскарження.

Водночас Товариство подало тендерну пропозицію, було визначене переможцем закупівлі, уклало Договір у запропонованій редакції та надалі здійснювало його виконання, у тому числі ініціювало зміну ціни з посиланням на пункт 13.7 Договору.

Подальша поведінка ТОВ "Житомиренерго" також не свідчить про існування об`єктивної невизначеності змісту цього пункту. Навпаки, спір виник не через неможливість виконання Договору внаслідок незрозумілості його умов, а щодо правомірності вже здійснених змін ціни та належності доказів, якими такі зміни обґрунтовувалися.

Разом з цим у зустрічному позові ТОВ "Житомиренерго" прямо зазначає, що запропоноване ним тлумачення має підтвердити правомірність підвищення ціни та виключити підстави для задоволення первісного позову.

Отже, заявлена зустрічна вимога фактично спрямована не на усунення неясності умов Договору для забезпечення його виконання, а на надання пункту 13.7 після виникнення спору такого змісту, який би узгоджувався з обраним постачальником способом визначення та зміни ціни.

Така мета не відповідає правовій природі тлумачення правочину, яке покликане з`ясувати вже існуючий зміст домовленості сторін, а не доповнювати його або використовуватися для ретроспективного обґрунтування правомірності вже вчинених дій.

Правова оцінка дотримання ТОВ "Житомиренерго" пункту 13.7 Договору та пункту 19 Особливостей №1178 надається Судом при вирішенні первісного позову і не потребує судового тлумачення Договору в запропонованій Товариством редакції.

За наведених обставин Суд дійшов висновку про відсутність передбачених статтями 213, 637 ЦК України підстав для судового тлумачення пункту 13.7 Договору №498 від 29.12.2023, у зв`язку з чим зустрічні позовні вимоги ТОВ "Житомиренерго" задоволенню не підлягають.

V. Висновки Суду

Розглянувши справу із застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, на підставі повного та всебічного з`ясування обставин справи, оцінки доводів учасників та досліджених доказів у їх сукупності, Суд дійшов висновку про задоволення первісного позову, визнання недійсними додаткових угод №3, №4 та №5 до Договору №498 від 29.12.2023 та стягнення з ТОВ "Житомиренерго" 556 129,80 грн безпідставно набутих коштів на користь Баранівської міської ради.

Водночас Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову ТОВ "Житомиренерго" у зв`язку з його необґрунтованістю.

VІ. Судові витрати

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, Суд керується положеннями статті 129 ГПК України.

Відповідно до частини дев`ятої статті 129 ГПК України, якщо спір виник унаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Первісний позов задоволено у повному обсязі. При цьому Суд ураховує, що укладення спірних додаткових угод №3 5 було ініційовано саме ТОВ "Житомиренерго" шляхом направлення відповідних пропозицій про збільшення ціни за одиницю електричної енергії, а кошти у розмірі 556 129,80 грн, сплачені внаслідок застосування таких угод, отримані Товариством та підлягають стягненню саме з нього.

За таких обставин, з огляду на встановлений Судом причинний зв`язок між діями Товариства, виникненням спору та необхідністю звернення до суду, судовий збір у розмірі 18 325,95 грн, сплачений прокурором за подання первісного позову, підлягає стягненню з ТОВ "Житомиренерго" на користь Житомирської обласної прокуратури.

При зверненні із зустрічним позовом ТОВ «Житомиренерго» сплатило судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. Оскільки у задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю, відповідно до статті 129 ГПК України понесені Товариством витрати зі сплати судового збору покладаються на нього та відшкодуванню за рахунок інших учасників справи не підлягають.

У матеріалах справи відсутні докази понесення сторонами інших судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи.

З цих підстав, керуючись статтями 2, 129, 233, 236, 237, 238, 241 ГПК України, Суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов керівника Звягельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Баранівської міської ради Житомирської області задовольнити повністю.

2. Визнати недійсними Додаткову угоду від 31.05.2024 №3, Додаткову угоду від 25.06.2024 №4, Додаткову угоду від 23.07.2024 №5 до Договору №498 на закупівлю (постачання) електричної енергії від 29.12.2023, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Житомиренерго та Гуманітарним відділом Баранівської міської ради.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиренерго" на користь Баранівської міської ради Житомирської області 556 129,80 грн (п`ятсот п`ятдесят шість тисяч сто двадцять дев`ять гривень 80 копійок) безпідставно набуті кошти.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиренерго" на користь Житомирської обласної прокуратури (10002, м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, буд. 11, код ЄДРПОУ 02909950, рахунок НОМЕР_1 ) 18 325,95 грн (вісімнадцять тисяч триста двадцять п`ять гривень 95 копійок) - судові витрати зі сплати судового збору.

5. У задоволені зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиренерго" до Баранівської міської ради, Гуманітарного відділу Баранівської міської ради про тлумачення умов договору - відмовити.

Позивач за первісним позовом: Баранівська міська рада Житомирської області (код ЄДРПОУ 04344386; вул. Соборна, буд. 20, м. Баранівка, Звягельський р-н, Житомирська обл., 12701)

Відповідач-1 за первісним позовом: Гуманітарний відділ Баранівської міської ради (код ЄДРПОУ 44651720; вул. Соборна, буд. 20, м. Баранівка, Звягельський р-н, Житомирська обл., 12701)

Відповідач-2 за первісним позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомиренерго" (код ЄДРПОУ 44726539; вул. Богдана Хмельницького, буд. 3А, м. Київ, 01001)

Це рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право оскаржити це рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Після набрання рішення законної сили наказ може бути виданий за заявою стягувача, в якій має бути зазначена бажана форма його видачі (паперова або електронна).

Повне рішення складено 05.10.2026

Суддя С. НЕСТЕРЧУК