Рішення № 140386664, 07.10.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2026м. ДніпроСправа № 904/4177/26

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Дупляка С.А.,

без повідомлення (виклику) учасників справи,

дослідивши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи №904/4177/26

за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК"

до Фізичної особи-підприємця Корольової Олени Валеріївни

про стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Корольової Олени Валеріївни (далі - відповідач) про стягнення 116.626,04 грн простроченої заборгованості за сумою кредиту, 41.652,24 грн строкової заборгованості за сумою кредиту, 31.441,72 грн простроченої заборгованості за комісією.

Позивач просить розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження, судові витрати стягнути з відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/4177/26 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.07.2026.

Ухвалою від 17.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження).

Через відділ документального забезпечення 27.07.2026 від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Через відділ документального забезпечення 27.07.2026 від відповідача надійшов відзив, у якому відповідач просить суд здійснювати розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення простроченої комісії в розмірі 31.441,72 грн, зменшити суму позовних вимог, виключивши з розрахунку будь-які штрафні санкції та приховану пеню за період дії воєнного стану, у разі задоволення позову в частині основної заборгованості, розстрочити виконання рішення, встановивши щомісячний платіж у розмірі 5.000,00 грн до повного погашення суми спору.

Ухвалою від 31.07.2026 у задоволенні клопотань відповідача від 27.07.2026 про розгляд справи №904/4177/26 у судовому засіданні з повідомленням сторін відмовити.

Через відділ документального забезпечення 31.07.2026 від відповідача надійшла відповідь на відзив.

Через відділ документального забезпечення 24.08.2026 від позивача надійшли заперечення.

Через відділ документального забезпечення 05.10.2026 від відповідача надійшла заява.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції позивача

Між позивачем (далі заявник, позивач, банк, кредитор, АТ «ПУМБ») та відповідачем (далі відповідач, позичальник, клієнт) був укладений кредитний договір «Кредит «всеБІЗНЕС» №720873538724 від 26.11.2024 (далі кредитний договір, договір) за допомогою системи «Інтернет Банкінг» шляхом укладення в електронному вигляді та підписання електронним цифровим підписом. Факт укладення кредитного договору з боку позичальника підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 10.07.2026, відповідно до якого файл Dogovir_vseBusiness_720873538724.pdf, що містить кредитний договір, підписаний з боку відповідача (підписувач - 1) 10:51:08 26.11.2024. Результат перевірки підпису: Підпис створено та перевірено успішно. Цілісність даних підтверджено.

Факт надання кредиту підтверджується платіжною інструкцією NTR.88988329.64422.29514 вiд 26.11.2024, призначення платежу: "Зарахування на поточний рахунок кредитних коштів за договором №720873538724 від 26/11/2024 за позикою Фізична особа-підприємець Корольова Олена Валеріївна", сума: 200.000,00 грн. Також факт видачі кредиту та користування кредитом підтверджується випискою з рахунку.

Відповідно до умов договору за користування кредитом та його обслуговування станом на 06.07.2026 нарахована комісія у сумі 31.441,72 грн. Також на цю дату прострочена заборгованість за тілом кредиту складає 116.626,04 грн.

Позивачем прийнято рішення вимагати дострокового повернення окрім простроченої заборгованості також і залишку по тілу кредиту.

Заявник направив боржнику вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором (копія чека, опису вкладення), проте зазначена вимога відповідачем виконана не була, чим порушені законні права заявника на повернення кредиту.

Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач стверджує, що відповідно до усталеної правової позиції Верховного Суду (зокрема справи №201/3141/22 та №676/1238/21) встановлення щомісячної комісії за обслуговування кредиту чи управління кредитною лінією є незаконним, якщо банк не надає позичальнику жодних додаткових чи окремих послуг за цю плату.

Отже позовні вимоги про стягнення 31.441,72 грн відповідач вважає такими, що не підлягають задоволенню.

Як стверджує відповідач, 18.11.2025 ним (відповідачем) через офіційну систему банкінгу підписано та подано заяву про реструктуризацію заборгованості, проте позивачем заява відповідача була проігнорована.

Відповідач звертає увагу, що у період дії воєнного стану та в тридцятиденний строк після його припинення або скасування позичальник звільняється від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань, а банку заборонено нараховувати штрафи, пені та інші неустойки, тому відповідач просить суд детально перевірити розрахунок позивача на предмет наявності прихованих штрафних санкцій у сумах прострочених відсотків або комісій.

Відповідач повністю визнає тіло кредиту за вирахуванням незаконних, на думку відповідача, комісій (у розмірі 158.278,28 грн) та висловлює готовність сплачувати заборгованість щомісячними платежами в розмірі 5.000,00 грн відповідно до затвердженого судом графіку.

Доводи позивача щодо відзиву відповідача на позовну заяву

Позивач стверджує, що комісійна винагорода є платежем, що узгоджений та визначений сторонами при підписанні договору та прийнятий відповідачем у Типових угодах.

Посилання відповідача на судову практику Верховного Суду у справах №201/3141/22 та №676/1238/21 є необґрунтованими, оскільки справа №201/3141/22, згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень є кримінальною, а справа №676/1238/21 справою про адміністративні правопорушення.

Доводи відповідача щодо відповіді на відзив

Відповідач стверджує, що встановлення щомісячної комісії за обслуговування кредиту є нічим іншим, як нарахування плати за послуги, які банк надає сам собі, що суперечить принципам добросовісності та справедливості.

Відповідач звертає увагу, що з доданої податкової декларації вбачається зниження доходів відповідача у період воєнного стану.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять обставини: укладення договору; надання кредиту; строку дії договору; настання строку повернення кредиту; повернення кредиту; правомірності нарахування комісії.

Суд встановив, що 26.11.2024 між Акціонерним товариством "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" (далі - позивач, банк) та Фізичною особою підприємцем Корольовою Оленою Валеріївною (далі - відповідач, позичальник) укладено кредитний договір Кредит всеБІЗНЕС №720873538724.

Відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути банку кредит в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені договором та типовими умовами, зокрема (але не виключно), відповідно до такого:

сума кредиту 200.000,00 грн. (п. 1.1.1);

строк кредитування до 26.11.2026 включно (п. 1.1.3);

тариф комісійної винагороди 0%. Комісійна винагорода розраховується шляхом множення тарифу комісійної винагороди на суму кредиту. Комісійна винагорода сплачується одноразово за рахунок кредитних коштів відповідно до п. 6.3.1 типових умов (п. 1.1.4.1);

тариф комісійної винагороди - 1.8% за один місяць користування кредитом. Комісійна винагорода розраховується шляхом множення тарифу комісійної винагороди на суму кредиту відповідно до п. 6.3.2 типових умов, та сплачується щомісячно згідно графіку платежів, наведеного в п. 1.4 договору (п. 1.1.4.2);

цільове використання кредиту - на придбання основних засобів та/ або поповнення оборотного капіталу в межах видів діяльності позичальника, на здійснення яких позичальник має право відповідно до законодавства України і кредитування яких не заборонено законодавством України та договором, а також на сплату комісійної винагороди, передбаченої п. 1.1.4.1 договору (у разі наявності такої комісійної винагороди), в сумі, що визначається згідно п. 1.1.4.1 договору. Позичальник не має права використовувати кредит на такі цілі: задоволення особистих потреб, не пов`язаних з підприємницькою діяльністю; інші цілі, заборонені законодавством України та типовими умовами. (п. 1.1.7).

Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити плату за кредит в розмірах та строки, зазначені в наведеному в п. 1.4 договору графіку платежів.

Цей договір складається з даного документа та Типових умов. З моменту укладення договору Типові умови стають його невід`ємною частиною. Банк має право в будь-який час вносити зміни до Типових умов, повідомляючи про це позичальника як передбачено Типовими умовами. Підписанням договору позичальник підтверджує своє ознайомлення та повну, безумовну і остаточну згоду з договором та Типовими умовами, умови договору та Типових умов позичальнику відомі та зрозумілі. Укладаючи договір, позичальник приймає на себе всі обов`язки та набуває всіх прав, передбачених Типовими умовами стосовно позичальника, рівно як і Банк бере на себе всі обов`язки та набуває всіх прав, передбачених Типовими умовами стосовно Банку (п. 5.1 договору).

У всіх випадках, не передбачених договором, сторони керуються положеннями Типових умов та законодавством. В разі наявності будь-яких протиріч та/або невідповідностей між Типовими умовами та положеннями договору, такі положення договору мають пріоритет (п. 5.2 договору).

Сторони домовились, що договір укладається сторонами в формі електронного документа за допомогою системи "ІНТЕРНЕТ-БАНКІНГ". Договір є оригіналом електронного документу після його підписання сторонами шляхом накладення КЕП Уповноваженого представника Банку та КЕП/ УЕП позичальника (тип підпису - на розсуд позичальника) (п. 5.3 договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання Банком та позичальником шляхом накладення КЕП/УЕП позичальника (тип підпису - на розсуд позичальника) та КЕП Уповноваженого представника Банку (з моменту накладення останнього електронного підпису) та діє до моменту виконання сторонами взятих на себе зобов`язань згідно договору в повному обсязі (п. 5.4 договору).

До підписання договору позичальник ознайомився з Типовими умовами завантаживши їх за посиланням, що доступне під час укладення договору в Кабінеті Digital, сторони домовились, що розміщення Типових умов за посиланням в Кабінеті Digital є належним способом надання Типових умов позичальнику. Датою надання Типових умов позичальнику та датою приєднання позичальника до Типових умов є дата підписання договору позичальником. Після підписання договору зі свого боку Банк направляє позичальнику підписаний обома сторонами договір на адресу електронної пошти позичальника, зазначену в реквізитах договору (п. 5.5 договору).

Позичальник підписанням договору підтверджує свою згоду на отримання на зазначену в розділі Реквізити та підписи Сторін договору адресу електронної пошти позичальника підписаного сторонами договору, а також будь-яких інших документів та інформації, пов`язаних з виконанням та/або обслуговуванням договору (п. 5.6 договору).

Відповідно до п. 3.5 типових умов, надання кредиту відбувається шляхом перерахування кредитних коштів в сумі, зазначеній в п. 1.1.1. договору, із позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника, зазначений в п. 1.1.5 договору, в строки, зазначені в п. 2.2. договору (з урахуванням умов п. 2.3. договору).

Факт надання кредиту підтверджується платіжною інструкцією NTR.88988329.64422.29514 вiд 26.11.2024, призначення платежу: "Зарахування на поточний рахунок кредитних коштів за договором №720873538724 від 26/11/2024 за позикою Фізична особа-підприємець Корольова Олена Валеріївна", сума: 200.000,00 грн. Також факт видачі кредиту та користування кредитом підтверджується випискою з рахунку.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем не погашена, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Предметом спору у даній справі є стягнення 116.626,04 грн простроченої заборгованості за сумою кредиту, 41.652,24 грн строкової заборгованості за сумою кредиту, 31.441,72 грн простроченої заборгованості за комісією.

Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Оцінивши зміст кредитного договору, господарський суд встановив, що сторонами погоджено його істотні умови. Договір підписаний уповноваженими особами та скріплено печатками. Договір у встановленому порядку не оспорений; не розірваний; не визнаний недійсним.

Таким чином укладений між позивачем та відповідачем кредитний договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Укладений між позивачем та відповідачем договір за своєю правовою природою є кредитним договором, за яким позивач відповідачу видав кредит у загальному розмірі 200.000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією NTR.88988329.64422.29514 вiд 26.11.2024, призначення платежу: "Зарахування на поточний рахунок кредитних коштів за договором №720873538724 від 26/11/2024 за позикою Фізична особа-підприємець Корольова Олена Валеріївна", сума: 200.000,00 грн. Також факт видачі кредиту та користування кредитом підтверджується випискою з рахунку.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до п. 1.1.3 договору строк кредитування до 26.11.2026 включно.

Пунктом 1.4. договору передбачено, що позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити плату за кредит в розмірах та строки, зазначені в наведеному в графіку платежів.

Згідно вказаного графіка позичальник має, починаючи з 26.12.2024 щомісячно не пізніше 26 числа місяця до 26.11.2026 сплачувати суму платежу за кредитним договором у розмірі 11.933,33 грн, з яких 8.333,33 грн платіж за основною сумою кредиту, 3.600,00 грн комісійна винагорода за користування кредитом.

Загальна сума платежу за кредитом складає 286.400,00 грн, з яких 200.000,00 грн це платіж за основною сумою кредиту, 86.400,00 грн це комісійна винагорода за обслуговування кредиту.

Відповідач своїх зобов`язань за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів та сплати комісійної винагороди за обслуговування кредиту в обумовлені строки не виконав, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем станом на 06.07.2026 (включно) у розмірі 189.720,00 грн, з яких: 158.278,28 грн за сумою кредиту (тіло), включаючи прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 116.626,04 грн та строкову заборгованість за сумою кредиту в розмірі 41.652,24 грн; 31.441,72 грн прострочена заборгованість за комісією.

Пунктом 4.2 Типових умов кредитування в рамках кредитного договору Кредит всеБІЗНЕС, укладеного в Системі Інтернет-банкінг ПУМБ Digital Business АТ Перший Український Міжнародний Банк визначено, що у випадку виникнення будь-якої Несприятливої події (зокрема несплати позичальником будь-якої суми що належить до сплати на користь банку згідно з договором/ Типовими умовами, у передбачений ними строк), банк набуває право вимагати від позичальника достроково повернути виданий позичальникові кредит, а позичальник зобов`язаний, незважаючи на положення п. 1.1.3, п. 1.4 договору, виконати таку вимогу банку і повернути отриманий кредит в повному обсязі разом із платою за кредит і штрафними санкціями, що підлягають сплаті позичальником на користь банку згідно з договором, в строк не пізніше 7 банківських днів з моменту отримання відповідної вимоги. У разі невиконання позичальником зазначеної вимоги банк має право здійснити договірне списання грошових коштів з рахунків позичальника в порядку, встановленому договором та Типовими умовами, для погашення боргових зобов`язань позичальника.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Станом на час ухвалення рішення докази того, що відповідач погасив заборгованість, заявлену позивачем до стягнення, відсутні.

Доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, відповідач належними доказами не спростував.

З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність доказів оплати заборгованості, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач довів обставини наявності спірної заборгованості у повному обсязі.

Водночас, належних доказів на підтвердження своїх доводів, викладених у заявах по суті, відповідач суду не надав.

Відповідач стверджує, що відповідно до усталеної правової позиції Верховного Суду (зокрема справи №201/3141/22 та №676/1238/21) встановлення щомісячної комісії за обслуговування кредиту чи управління кредитною лінією є незаконним, якщо банк не надає позичальнику жодних додаткових чи окремих послуг за цю плату.

Суд визнає позицію позивача в частині заперечень щодо правомірності вимог про стягнення комісії безпідставною з огляду на таке.

Звернення до суду з вимогою дострокового повернення всієї суми кредитних коштів, у зв`язку з порушенням умов договору, є наслідком невиконання чи неналежного виконання боржником своїх договірних зобов`язань.

У відзиві відповідач повністю визнав заборгованість за тілом кредиту.

Якщо позичальником порушуються будь-які умови кредитного договору, банк має право розцінювати його дії як невиконання або неналежне виконання зобов`язань. Це може спричинити настання правових наслідків, передбачених договором або чинним законодавством, в тому числі і вимогу щодо дострокового повернення всієї суми кредиту.

Звернення позивача з позовом до суду про дострокове повернення кредиту у зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань є правом кредитора, направленим на захист в суді його порушеного права.

У господарських відносинах діє принцип свободи договору (ст. 627 ЦК України). Суб`єкт господарювання є рівною з банком стороною і, підписуючи договір, він свідомо погоджується на його умови.

Договором передбачено плату за кредит у вигляді: комісійної винагороди за обслуговування кредиту - 1,8% за один місяць користування, яка сплачується щомісячно; процентної ставки за користування кредитом - 0.00001% річних.

Аналогічна правова позиція підтверджується сталою судовою практикою, зокрема, постановами Східного апеляційного господарського суду від 28.09.2026 у справі №922/1421/26, Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2026 у справі №910/4124/26, Центрального апеляційного господарського суду від 23.12.2025 у справі №904/308/25.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й відрізних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд також зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників справи суд з урахуванням п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.

У справі, що розглядається, суд, дійшов висновку, що позовні вимоги із зазначених позивачем підстав підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо заяви відповідача про розстрочення виконання судового рішення.

За змістом ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом) - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій поставляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Суд бере до уваги, що відповідач, посилаючись на важке фінансове становище та загибель батьків, просить розстрочити виконання рішення шляхом щомісячної сплати 5.000,00 грн, тобто заявник просить розстрочити виконання рішення більш як на три роки.

Водночас в силу імперативної норми розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, що, в свою чергу, унеможливлює задоволення заявленого клопотання.

Судові витрати

Суд зазначає, що ч. 1 ст. 130 ГПК України встановлює спеціальні правила, які стосуються певних окремих випадків розподілу судового збору, зокрема, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті та передбачають повернення у такому випадку позивачу із державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при поданні позову. Положення ст. 130 ГПК України кореспондуються з ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Запровадження законодавцем можливості повернути з Державного бюджету 50 відсотків сплаченого судового збору позивачу у передбачених ч. 1 ст. 130 ГПК України випадках, встановлює практичну реалізацію завдань господарського судочинства, які направлені на своєчасний, неупереджений та справедливий розгляд справи у відповідності з реалізацією прав самих учасників справи, зокрема шляхом визнання позову до початку розгляду справи по суті тощо.

При цьому можливість повернення позивачу з Державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову у відповідності до вимог ч. 1 ст. 130 ГПК України обґрунтовується тим, що судом при здійсненні правосуддя у випадку визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, затрачається менше технічних, економічних та людських ресурсів для розгляду самої справи.

Системний аналіз положень ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 129, п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України та ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» дає підстави для висновку, що у разі, зокрема визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу із державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при поданні позову.

З аналізу вказаних норм убачається, що відсутня умова повернення позивачу із державного бюджету 50 % судового збору, сплаченого при поданні позову, саме за заявою чи клопотанням учасника справи: як-от позивача чи відповідача.

Крім того, положення ч. 1 ст. 130 ГПК України та ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» не містить імперативних приписів щодо можливості застосування таких норм лише у випадках саме повного визнання позовних вимог.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.03.2026 у справі №910/10202/24 та від 17.11.2022 в справі №910/14479/21.

Оскільки відповідач визнав позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 158.278,28 грн, що становить 83,43% від всіх позовних вимог і еквівалентно 2.221,24 грн судового збору, то з Державного бюджету підлягає на користь позивача поверненню 1.110,62 грн судового збору.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача у розмірі 1.551,78 грн (2.662,40 грн 2.221,24 грн) + 1.110,62 грн).

Керуючись ст. ст. 73-79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Корольової Олени Валеріївни ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" (Україна, 04070, місто Київ, ВУЛИЦЯ АНДРІЇВСЬКА, будинок 4; ідентифікаційний код 14282829) 116.626,04 грн (сто шістнадцять тисяч шістсот двадцять шість грн 04 к.) простроченої заборгованості за сумою кредиту, 41.652,24 грн (сорок одну тисячу шістсот п`ятдесят дві грн 24 к.) строкової заборгованості за сумою кредиту, 31.441,72 грн (тридцять одну тисячу чотириста сорок одну грн 72 к.) простроченої заборгованості за комісією, 1.551,78 грн (одну тисячу п`ятсот п`ятдесят одну грн 78 к.) судового збору.

Повернути АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" (Україна, 04070, місто Київ, ВУЛИЦЯ АНДРІЇВСЬКА, будинок 4; ідентифікаційний код 14282829) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1.110,62 грн (однієї тисячі ста десяти грн 62 к.), сплата якого підтверджується платіжною інструкцією №000592370/00000025837 від 08.07.2026 на суму 2.662,40 грн, про що ухвалу видати після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Корольової Олени Валеріївни (РНОКПП НОМЕР_1 ) про розстрочення виконання судового рішення відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.А. Дупляк