Рішення № 140386554, 06.10.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2026м. ДніпроСправа № 904/4442/26

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (50079, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл.; ідентифікаційний код 00191023)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ватерлінія" (50027, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., просп. Університетський, буд. 36, прим. 31; ідентифікаційний код 32974279)

про стягнення 17 448 грн. 96 коп.

Без повідомлення (виклику) представників сторін.

ПРОЦЕДУРА:

Позивач - Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№3338/26 від 22.07.2026) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ватерлінія" 17 448 грн. 96 коп. - неустойки за порушення зобов`язання в частині строку поставки товару за Договором від 29.01.2024 №70.

Також просить стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 2 662 грн. 40 коп.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з частиною 6 статті 242 цього Кодексу днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

При цьому, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

З долученої судом до матеріалів справи довідки про доставку електронного листа вбачається, що ухвала суду від 27.07.2026 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі була доставлена до електронного кабінету відповідача 27.07.2026 (17:42).

Суд зауважує, що права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Так, ухвалою суду від 27.07.2026, з урахуванням вимог частини статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Однак, станом на 07.10.2026 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Отже, з огляду на предмет та підстави позову у даній справі, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду не повідомлено.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Справа розглядається відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод протягом розумного строку з урахуванням введення в Україні воєнного стану.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ

Як вбачається, між позивачем - Приватним акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", як покупцем, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Ватерлінія", як постачальником, було укладено договір від 29.01.2024 №70 (надалі - Договір) (а.с. 9-13).

Відповідно до пункту 1.1 Договору постачальник зобов`язується передати, а покупець прийняти й оплатити матеріали (надалі ресурси) на умовах, передбачених цим Договором.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що кількість, номенклатура ресурсів зазначаються у специфікаціях до цього Договору, які є його невід`ємною частиною (надалі Специфікації).

Згідно пункту 3.2 Договору передбачено, що постачальник зобов`язується здійснити постачання ресурсів на умовах постачання, зазначених у Специфікаціях, відповідно до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів "Інкотермс" у редакції 2020 року.

Терміни постачання Ресурсів зазначаються у Специфікаціях (пункт 3.3 Договору).

Відповідно до пункту 4.1 Договору постачання ресурсів здійснюється за цінами, що визначені відповідно до умов постачання, зазначені у Специфікаціях і включають усі податки, збори та інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування й інші витрати постачальника, пов`язані з постачанням ресурсів.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що оплата за поставлене ресурси здійснюватиметься у строк, зазначений у специфікації, який розраховується з моменту постачання ресурсів і надання документів, зазначених у п. 6.3 цього Договору.

У разі порушення строків або обсягів постачання ресурсів постачальник сплачує покупцю неустойку у розмірі 8 % від вартості не постаченого вчасно ресурсів (пункт 7.3 Договору).

Відповідно до пункту 12.5 Договору цей договір дійсний до "25" січня 2026 року. Закінчення терміну дії цього Договору не звільняє сторони від виконання взятих на себе зобов`язань (у тому числі гарантійних) за цим Договором.

27.02.2025 сторони підписали специфікацію №9 від 14.02.2025.

Пунктом 1 специфікації сторони визначили, що Відповідач передає, а Позивач приймає та оплачує обладнання на загальну суму 428 840 грн. 40 коп. з ПДВ.

Згідно пункту 2 специфікації, поставка обладнання здійснюється автомобільним транспортом. Ціна обладнання наведена з урахуванням транспортних витрат. Транспортні витрати покриває постачальник.

Згідно пункту 3 специфікації, умови поставки обладнання: DDP - Склад покупця (м. Кривий Ріг, вул. Черкасова,86), відповідно до міжнародних правил тлумачення торговельних термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року.

За умовами пункту 5 специфікації, строк (період) поставки товару: згідно п. 1 (таблична частина).

Пунктом 6 специфікації сторони визначили, що датою поставки вважається дата отримання обладнання Позивачем, зазначена у видатковій накладній.

Відповідно до пункту 7 специфікації, строк та умови оплати товару: з подальшою оплатою протягом 15 календарних днів з моменту поставки на склад покупця.

З огляду на умови пункту 1 та 5 специфікації поставка товару по позиції 1 специфікації на суму 218 112 грн. 00 коп. з ПДВ мала бути здійснена відповідачем в липні 2025 року.

Відповідач виставив позивачу рахунок на оплату від 04.08.2025 №2043 на суму 218 112 грн. 00 коп. (а.с. 20).

Як вбачається, на виконання умов Договору та специфікації відповідачем поставлено позивачу товар, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними:

- видаткова накладна від 25.08.2025 № 1265 на суму 87 244 грн. 80 коп. з ПДВ (а.с. 15);

- видаткова накладна від 19.09.2025 № 1395 на суму 130 867 грн. 00 коп. з ПДВ (а.с. 17).

Позивач здійснив оплату поставленого товару на суму 218 112 грн. 00 коп., що підтверджується платіжними інструкціями від 08.10.2025 №4500072896 та від 18.09.2025 №4500068481 (а.с. 19)

В подальшому позивачем було скеровано на адресу відповідача претензію від 23.09.2025 №185/14, в якій просить сплатити неустойку у розмірі 17 448 грн. 96 коп. (а.с. 21, 22).

Позивач стверджує, що відповідачем виконано умови Договору в частини поставки товару, проте виконано з порушенням строків поставки, у зв`язку з чим позивачем здійснено нарахування неустойки у сумі 17 448 грн. 96 коп., що і стало причиною виникнення спору та звернення позивача з позовом до суду.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається, між сторонами було укладено договір від 29.01.2024 №70.

Згідно з частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно зі статями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначалося згідно видаткових накладних відповідачем було поставлено позивачу погоджену кількість товару.

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України, невиконання зобов`язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є порушенням зобов`язання.

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі у вигляд обов`язку сплатити неустойку.

Відповідно до положень статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За своєю правовою природою, неустойка (пеня, штраф) є видом забезпечення виконання зобов`язання.

У разі порушення строків або обсягів постачання ресурсів постачальник сплачує покупцю неустойку у розмірі 8 % від вартості не постаченого вчасно ресурсів (пункт 7.3 Договору).

Враховуючи факт порушення строку поставки товару, позивачем нараховано неустойку в розмірі 17 448 грн. 96 коп..

Суд погоджується з наданим розрахунком, вважає його арифметично правильним.

Станом на день розгляду справи відповідачем не надано доказів в підтвердження сплати пені.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Законом України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", було внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 цього кодексу з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності, суд приходить до висновку, що докази, надані позивачем на підтвердження факту простроченої поставки товару відповідачем є достатньо вірогідними порівняно з доказами, наданими відповідачем на їх спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Щодо судового збору

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 2 662 грн. 40 коп. - витрат на сплату судового збору.

Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (50079, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл.; ідентифікаційний код 00191023) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ватерлінія" (50027, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., просп. Університетський, буд. 36, прим. 31; ідентифікаційний код 32974279) про стягнення 17 448 грн. 96 коп. - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ватерлінія" (50027, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл., просп. Університетський, буд. 36, прим. 31; ідентифікаційний код 32974279) на користь Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (50079, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл.; ідентифікаційний код 00191023) 17 448 (сімнадцять тисяч чотириста сорок вісім) грн. 96 коп. - неустойки та 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп. - витрат на сплату судового збору.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Загинайко

Дата підписання рішення

оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,

07.10.2026