Ухвала суду № 140385581, 06.10.2026, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/23308/26

1-кс/569/7909/26

УХВАЛА

про арешт майна

06 жовтня 2026 року м. Рівне

Слідчий суддя Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Рівненського міського суду Рівненської області клопотання слідчого у кримінальному провадженні - слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Рівненській області майора поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні №42026182490000066 від 13.08.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, про арешт майна, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий у кримінальному провадженні слідчий відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Рівненській області майор поліції ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді з клопотанням, погоджене прокурором Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні №42026182490000066 від 13.08.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, у якому просить накласти арешт на майно, що було вилучене 29.09.2026 в ході обшуку у житловому будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_5 , а саме: заяву ОСОБА_6 від 17.10.2025 на адресу керівника ІНФОРМАЦІЯ_1 та езофагогастродуоденоскопію №1047 від 15.06.2026 на ім`я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Слідчий клопотання обґрунтовує тим, що СУ ГУНП в Рівненській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за №42026182490000066 від 13.08.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 , діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою із невстановленими на даний час досудовим розслідуванням особами, в умовах воєнного стану, користуючись набутими соціальними та професійними зв`язками в суспільстві, 11 липня 2026 року (більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено) висунув вимогу ОСОБА_8 надати йому та третій особі неправомірну вигоду в сумі 12 (дванадцять тисяч) доларів США за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, зокрема посадових осіб одного з територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Рівненської області, який наділений правом на прийняття рішень про відстрочку від призову на військову службу у Збройних Силах України, зняття військовозобов`язаних з розшуку, як осіб, які ухиляються від призову за мобілізацією до Збройних Сил України у період дії правового режиму воєнного стану, а також внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» відносно знайомого ОСОБА_8 військовозобов`язаного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також працевлаштування останнього в одній з невстановлених установ області з подальшим бронюванням.

У зв`язку з цим, в ОСОБА_5 виник умисел на отримання неправомірної вигоди для себе та третьої особи за «вирішення питання» щодо зняття ОСОБА_9 з розшуку ТЦК та СП, працевлаштування з бронюванням останнього , шляхом здійснення впливу на прийняття рішень особами, уповноваженими на виконання функцій держави, а саме службовими особами органів ТЦК та СП Рівненської області та за вирішення питання про працевлаштування в одній з невстановлених установ Рівненської області. На виконання вказаного умислу, у зазначений період часу ОСОБА_5 вступив у злочинну змову з невстановленими досудовим розслідуванням особами з метою вчинення умисного корупційного кримінального правопорушення.

У ході особистих зустрічей та телефонних розмов за допомогою месенджера «WhatsApp», які відбувались в період з 18.08.2026 по 31.08.2026 включно, ОСОБА_5 повідомляв ОСОБА_8 , що вищевказану проблему краще «вирішувати» через нього, оскільки останній має знайомства у відповідних державних установах, забезпечить працевлаштування ОСОБА_9 , що буде підставою для відстрочки від призову під час діїмобілізації на території України та попередньо вирішить питання щодо зняттяйого з розшуку в органах ТЦК та СП області.

У вказаний період часу, ОСОБА_5 за допомогою месенджера «WhatsApp», висловлював вимогу ОСОБА_8 надати йому та третій особі неправомірну вигоду за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, зокрема грошові кошти в сумі до 12000 доларів США, з яких перша частина в загальній сумі 7500 доларів США, а саме 2000 доларів США за вплив на прийняття рішення службовими особами органів ІНФОРМАЦІЯ_4 про зняття військово зобов`язаного ОСОБА_9 з розшуку та 5500 доларів США за вирішення питання про працевлаштування останнього в одній з невстановлених установ, яка має критичність та подальше його бронювання в ційустанові.

Також, у ході даної розмови ОСОБА_5 зазначив, що процес оформлення вказаних документів буде розпочато після передачі військовозобов`язаним ОСОБА_9 першої частини грошових коштів на загальну суму 7500 доларів США від раніше оговореної суми. Першу частину коштів ОСОБА_5 висловив вимогу отримати 31.08.2026.

У подальшому, продовжуючи протиправну діяльність, ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою з невстановленими на даний час досудовим розслідуванням особами, на виконання заздалегідь розробленого злочинного плану та спільного злочинного наміру, умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, здійснив сукупність дій, направлених на досягнення свого злочинного наміру до кінця, а саме: близько 10 годині 24 хвилин 31.08.2026, спілкуючись по телефону із ОСОБА_8 за допомогою месенджера «WhatsApp», переслідуючи корисливі мотиви, з метою особистого збагачення, прийняв пропозицію щодо отримання неправомірної вигоди за використання свого впливу на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, зокрема посадових осіб одного з органів ТЦК та СП Рівненської області, а також забезпечення працевлаштування військовозобов`язаного ОСОБА_9 в одній з невстановлених установ Рівненської області, яка має статус критичності, що надасть підстави для відстрочки його від призову під час дії мобілізації на території України, за раніше обумовлену ним вимогу отримати першу частину неправомірної вигоди для себе та третьої особи у розмірі7500 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України на вказану дату становило 334 128,75 грн.

29.09.2026, в ході обшуку, що проводився на підставі ухвали слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 28.09.2026, у житловому будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_5 , було виявлено та вилучено заяву ОСОБА_6 від 17.10.2025 на адресу керівника ІНФОРМАЦІЯ_1 та езофагогастродуоденоскопію №1047 від 15.06.2026 на ім`я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які поміщені до спецпакету «НПУ» №PSP2230160.

29.09.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України та в порядку ст. 615 КПК України затримано.

Покликаючись на наведене, положення ст.ст. 98, 170 КПК України, слідчий просить накласти арешт на майно, що вилучене за вищевказаних обставин, як таке, що відповідає критеріям встановленим ст. 98 КПК України, вони мають значення для досудового розслідування, можуть бути використані в якості доказів, з метою збереження майна, як речового доказу у кримінальному провадженні, а незастосування арешту може призвести до його знищення, втрати.

Слідчий надіслав заяву про розгляд клопотання без його участі, просив клопотання задовольнити.

Особа, у якої вилучено майно, про день та час розгляду клопотання повідомлявся, але не з`явився.

За наявності заяви слідчого, неявки особи у якої вилучено майно, майна, відповідно до ч.4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Згідно ч.1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ч.2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

При цьому, ч. 3 ст. 170 КПК України передбачено, що у випадку накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Так, слідчим суддею з матеріалів клопотання встановлено, що вказане майно може бути використано як доказ у кримінальному провадженні, відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а накладення арешту на вказане майно є необхідним з метою забезпечення збереження речових доказів.

Як постанова слідчого про визнання майна речовим доказом так і клопотання про арешт майна, з посиланням на встановлені у кримінальному провадженні фактичні обставини кримінального правопорушення, містять відповідні мотиви та підстави на обґрунтування висновку про відповідність такого майна ознакам речових доказів, визначеним ст. 98 КПК України, зокрема посилання на те, що вилучене майно має доказове значення у кримінальному провадженні, існує сукупність підстав вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 173 КПК України та вищевикладене, обставини кримінального правопорушення, є необхідним накласти арешт на майно, що вилучене за вищевказаних обставин, що відповідає критеріям встановленим ст. 98 КПК України, з метою збереження майна, яке визнано речовим доказом у кримінальному провадженні відповідно до постанови слідчого від 29.09.2026, оскільки незастосування арешту може призвести до зникнення, втрати вказаного майна, у зв`язку з чим можуть настати наслідки, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Керуючись ст. 170, 171, 175, 309 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Накласти арешт, на майно, що вилучене 29.09.2026 в ході обшуку у житловому будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_5 , а саме: заяву ОСОБА_6 від 17.10.2025 на адресу керівника ІНФОРМАЦІЯ_1 та езофагогастродуоденоскопію №1047 від 15.06.2026 на ім`я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом заборони користуватися та розпоряджатися вказаним майном до прийняття кінцевого рішення у кримінальному провадженні.

Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_10