Рішення № 140383781, 02.10.2026, Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області

Справа № 739/762/26

Провадження № 2/739/553/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

02 жовтня 2026 року м. Новгород-Сіверський

Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Чепурка В.В.,

за участі:

секретаря судового засідання Лукаш Н.Я.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

1. Описова частина

Стислий виклад позицій учасників справи

Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» (далі позивач), діючи через свого представника Буряк О.В., звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідачка) про стягнення заборгованості за кредитним договором №633238631 від 15 квітня 2025 року в розмірі 57 498 грн. 81 коп.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 15 квітня 2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачкою було укладено кредитний договір №633238631, згідно умов якого відповідачці надано кредит в розмірі 18 500 грн. 00 коп., при цьому відповідачка зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування ним. 01 липня 2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» було укладено договір факторингу №МВ-ТП/42, відповідно до якого до ТОВ «Таліон плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором №633238631 від 15 квітня 2024 року в розмірі 57 498 грн. 81 коп., з яких: 18 499 грн. 20 коп. заборгованість за тілом кредиту, 37 889 грн. 61 коп. заборгованість за процентами та 1 110 грн. 00 коп. заборгованість за комісією за надання кредиту.

Представник позивача, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилася, при цьому подала клопотання про розгляд справи без її участі та про відсутність заперечень проти ухвалення у справі заочного рішення.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, хоча про час та місце судового розгляду була повідомлена належним чином. При цьому остання заяв по суті справи та про розгляд справи без її участі до суду не подала.

Заяви та клопотання учасників справи

Представником позивача було заявлено клопотання про витребування доказів, яке судом задоволено.

Інших заяв та клопотань учасники справи до суду не подавали.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 08 травня 2026 року відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд даної справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін у справі та визначено відповідачці строк для подання відзиву на позов і заперечень, а позивачу строку для подання відповіді на відзив.

Ухвалою суду від 07 липня 2026 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

У зв`язку з розглядом справи у порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, те, що відповідачка, будучи належним чином повідомленою про розгляд справи, у судове засідання не з`явилася, заяви про розгляд справи без її участі та відзиву на позов не подала, беручи до уваги позицію представника позивача, суд ухвалив здійснити розгляд справи за наявними у матеріалах справи доказами з постановленням заочного рішення.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється без участі сторін у справі, на підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою не здійснювалося.

2. Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин та оцінка аргументів і доказів учасників справи

Як встановлено, 15 квітня 2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачкою було укладено договір кредитної лінії №633238631, відповідно до якого зазначене товариство надало відповідачці до 15 травня 2030 року кредит у розмірі 18 500 грн. 00 коп. (а.с. 26-31).

Вказаний вище договір був підписаний відповідачкою за допомогою електронного підпису, шляхом використання одноразового пароля-ідентифікатора та шляхом обміну електронними повідомленнями (а.с. 16), що передбачено положеннями статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статтями 6, 7, 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також узгоджується з висновками Верховного Суду, які містяться у постанові, винесеній 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19.

Сторонами вказаного кредитного договору було погоджено базову денну процентну ставку за кредитом у розмірі 0,98% за кожен день строку користування кредитом (а.с. 31), та сплату комісії за надання кредиту в розмірі 1 110 грн. 00 коп. (а.с. 32).

Як вбачається, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» належним чином виконало свої зобов`язання перед відповідачкою за кредитним договором №633238631, перерахувавши кредитні кошти в сумі 18 500 грн. 00 коп. (а.с. 52, 96).

Незважаючи на визначені договором порядок та строки повернення кредиту відповідачка свої зобов`язання за договором належним чином не виконала, здійснивши лише один платіж на погашення заборгованості 26 квітня 2025 року в розмірі 1762 грн. 00 коп. у зв`язку з чим, згідно розрахунку заборгованості, у відповідачки перед ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» станом на 01 липня 2025 року виникла заборгованості за вказаним кредитним договором за тілом кредиту в розмірі 18 499 грн. 20 коп. за процентами в розмірі 13 726 грн. 34 коп., та за комісією за надання кредиту в розмірі 1 110 грн. 00 коп. (а.с. 19).

01 липня 2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та позивачем було укладено договір факторингу №МВ-ТП/42 і реєстр прав вимоги від 01 липня 2025 року, відповідно до яких до позивача перейшло право вимоги до відповідачки за вказаним вище кредитним договором, що підтверджується копією договору та платіжною квитанцією про перерахування коштів на виконання вказаного договору факторингу (а.с.13-18), про що повідомлено відповідачку (а.с. 52).

22 листопада 2025 року позивач надіслав відповідачці вимогу повідомлення про дострокове розірвання кредитного договору №633238631 з вимогою погашення заборгованості за вказаним кредитним договором (а.с. 53).

Згідно розрахунку заборгованості, складеного 22 листопада 2025 року, у відповідачки за кредитним договором №633238631 станом на 22 листопада 2025 року виникла заборгованості за вказаним кредитним договором за тілом кредиту в розмірі 18 499 грн. 20 коп., за процентами у розмірі 37 889 грн. 61 коп. та заборгованість за комісією у розмірі 1 110 грн. 00 коп. (а.с. 20).

З наведеними вище розрахунками заборгованості за кредитним договором №181782876 в частині розміру тіла кредитів та процентів за користування кредитними коштами суд погоджується, оскільки в цій частині дані розрахунки відповідають умовам кредитних договорів, укладених між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачкою.

Стосовно нарахованої комісії за надання кредитних коштів суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» №1734-VII (далі Закон України №1734-VII) (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачалося, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно частини другої статті 11 Закону України №1734-VII у разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит.

Частиною п`ятою статті 12 Закону України №1734-VII передбачено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Згідно висновку Верховного суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, висловленого у постанові від 06 листопада 2023 року у справі №204/224/21 якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Матеріали справи не містять доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням відповідачем кредиту, за який останньому нараховано відповідну комісію.

У зв`язку з цим відповідні положення зазначеного договору щодо нарахування відповідачу комісії є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», тому вимоги про стягнення даної комісії є необґрунтованими.

Згідно статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належний йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною першою статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 513 ЦК України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредитору. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом статті 516 ЦПК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник у зобов`язанні не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до частини другої статті 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Згідно частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки в ході судового розгляду встановлено, що у відповідачки за кредитним договором №633238631 від 15 квітня 2025 року виникла заборгованість у розмірі 56 388 грн. 81 коп. (18 499 грн. 20 коп. + 37 889 грн. 61 коп.), при цьому право вимоги за вказаним договором на час розгляду справи належить позивачу, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову частково та стягнення зазначеної заборгованості з відповідачки на користь позивача. При цьому в задоволенні позову в частині стягнення з відповідачки на користь позивача комісії за кредитним договором №633238631 у розмірі 1 110 грн. 00 коп. необхідно відмовити у зв`язку з необґрунтованістю даних позовних вимог.

Судові витрати

Позивачем здійснено судові витрати на сплату судового збору у розмірі 2 662 грн. 40 коп., та витрати на надання правової правничої допомоги у розмірі 5 000 грн. 00 коп., при цьому відповідачем судові витрати не здійснювалися.

Оскільки позов підлягає задоволенню частково, відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати на сплату судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 2 611 грн. 00 коп. (56 388 грн. 81 коп. х 2 662 грн. 40 коп. / 57 498 грн. 81 коп.).

З приводу судових витрат на надання правової допомоги суд враховує, що пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як вбачається, позивач здійснив судові витрати у розмірі 5 000 грн. 00 на надання правничої допомоги, що підтверджується дослідженими у судовому засіданні матеріалами справи (а.с.53-62).

При цьому, враховуючи складність справи та виконаних адвокатом робіт, час, витрачений на виконання відповідних робіт, обсяг наданих послуг та виконаних робіт, а також ціну позову, яка є значно меншою ніж заявлена до стягнення сума судових витрат, суд вважає обгрутованими витрати на надання правничої допомоги в даній справі у розмірі 2 500 грн. 00 коп.

Оскільки позов підлягає задоволення частково, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати на надання професійної правничої допомоги у розмірі 2 451 грн. 74 коп. (56 388 грн. 81 коп. х 2 500 грн. 00 коп. / 57 498 грн. 81 коп.).

Таким чином, загальний розмір судових витрат, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 5 062 грн. 74 коп. (2 611 грн. 00 коп. + 2 451 грн. 74 коп.).

На підставі викладеного, керуючись статтями 81-83, 141, 258-259, 263-268, 273, 280-289, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором про стягнення заборгованості за кредитними договорами - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» заборгованість за кредитним договором №633238631 від 15 квітня 2025 року в розмірі 56 388 (п`ятдесят шість тисяч триста вісімдесят вісім) гривень 81 копійка.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» судові витрати у розмірі 5 062 (п`ять тисяч шістдесят дві) гривні 74 копійки.

Заочне рішення може бути переглянуте Новгород-Сіверським районним судом Чернігівської області за письмовою заявою відповідача, який має право подати її до Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У випадку залишення ухвалою суду заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, воно може бути оскаржене відповідачем шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду у загальному порядку в тридцятиденний строк з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене позивачем шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду через Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс», ЄДРПОУ 39700642, місцезнаходження: Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Жабинського, 13.

Відповідачка: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя В.В. Чепурко